CC BY
243
УДК 316.334.5
С. М. Соболєва, кандидат педагогічних наук ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
Розглянуто різні підходи до тлумачення поняття «екологічна свідомість» та її типів. Проаналізовано сутність, функції, соціальні та психологічні аспекти, умови формування суспільної екологічної свідомості. Розкрито сутність соціально-екологічних конфліктів, специфіку зв ’язків у системі «людина - природа - суспільство». Визначено особливості трансформації екологічної свідомості під впливом сучасних процесів глобалізації.
Ключові слова: екологічна свідомість, функції екологічної свідомості, процеси глобалізації, система «людина - природа - суспільство».
Актуальність проблеми. Одна з найбільш гострих суперечностей і проблем взаємовідносин суспільства та природи полягає в узгодженні постійно зростаючих соціальних потреб з можливостями природи їх задовольняти. Важливим чинником зняття цієї суперечності в умовах глобалізаційних процесів сучасності є формування та трансформація існуючої суспільної та індивідуальної екологічної свідомості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що дослідженню проблем формування екологічної свідомості суспільства приділялася велика увага, зокрема: змісту та класифікації типів екологічної свідомості (М. Дробноход,
М. Кисельов, А. Льовочкіна, О. Мамешина та ін.); складовим екологічної свідомості (Н. Грейда, Л. Лук’янова та ін.); соціально-психологічним аспектам формування екологічної свідомості особистості (С. Дерябо, М. Кисельов, Т. Нінова, В. Ясвін та ін.).
У більшості філософських підходів свідомість тлумачать як вищу форму найбільш загальної властивості матерії - відображення. Вона полягає в узагальненому та цілеспрямованому відображенні дійсності, її конструктивно-творчому перетворенні, уявному моделюванні подій, передбаченні їх наслідків, раціональному регулюванні та самоконтролі людської діяльності. Е. Гірусов, М. Дробноход, М. Кисельов розглядають структуру суспільної свідомості та поряд з її традиційними формами (релігійною, моральною, естетичною, правовою, політичною та ін.) визначають сучасну форму -екологічну свідомість.
Російські психологи С. Дерябо та В. Ясвін під екологічною свідомістю розуміють вищий рівень психічного відображення природного, штучного і соціального середовища та свого внутрішнього світу; рефлексію місця та ролі людини в екологічному світі, а
також саморегуляцію цього відображення. Вони зазначають, що суттєвим компонентом екологічної свідомості є інтелектуальна діяльність, яка гарантує гуманну і науково обґрунтовану взаємодію суспільства з природою [2, с. 54, 107].
На думку О. Салтовського, екологічна свідомість є відтворенням людьми екологічних умов життя та відносин між суспільством і природою у вигляді екологічних теорій, ідей, уявлень, що відображають ставлення до природи в дану історичну епоху. Вчений вважає, що теоретичним ядром екологічної свідомості виступає соціальна екологія. Екологічна свідомість відіграє у життєдіяльності суспільства такі важливі функції:
- регулятивну - забезпечення наявності певних розумних механізмів раціонального управління взаємовідносинами суспільства і природи;
- пізнавальну - з’ясування дійсного характеру соціоприродних відносин, причин глобальної екологічної кризи та пошук шляхів її вирішення в інтересах виживання як самої людини, так і природи;
- нормативну - розроблення на основі пізнання закономірностей розвитку системи «суспільство - природа» норм раціональної природоперетворюючої діяльності;
- прогностичну - передбачення можливих негативних наслідків господарської діяльності та пошук засобів їх мінімізації або цілковитого уникнення;
- виховну - створення підґрунтя для формування екологічної культури, екологічної відповідальності та екологічної поведінки як окремих індивідів, так і суспільства в цілому [6, с. 105 - 116].
Найбільш важливе значення для сучасного розвитку суспільства має прогностична функція екологічної свідомості. Саме ця функція є показником глибокого усвідомлення особистістю залежностей у системі «людина - природа - суспільство».
Д. Маркович наголошує на тому, що екологічна свідомість виконує й соціально-політичну функцію та є важливим елементом організації самоврядування суспільства, активізації позиції громадян у вирішенні питань оптимального природокористування та збереження придатного для життя і здоров’я середовища [5].
Екологічній свідомості, як зазначає О. Мамешина, притаманний динамічний соціокультурний характер, що закріплюється у досвіді людини і засвоюється індивідуально. Вона відображує оточуюче середовище, може трансформуватися у процесі взаємодії індивідів та виступає передумовою суттєвих змін у взаємодії людини та природи
[4, с. 8].
Метою статті є визначення сутності, особливостей формування екологічної свідомості суспільства на сучасному етапі його розвитку, впливу глобалізаційних процесів на трансформацію екологічної свідомості.
Виклад основного матеріалу. Процес соціальних змін у сучасному світі відбувається під могутньою дією складних та неоднозначних процесів глобалізації, яка активно впливає на зміст і темпи формування нових типів відносин у сучасному суспільстві. Від людини ХХІ ст. потрібні особлива мобільність і здатність адаптуватися до жорстких умов життя.
Глобалізація розглядається як багатосторонній процес взаємного поєднання структур, культур, суб’єктів, розмивання географічних меж, соціокультурних норм, інтенсифікація соціальних відносин у світовому масштабі та посилення взаємозалежності суб’єктів.
Перехід міжнародного співробітництва до глобалізаційного розвитку відкриває людству не тільки нові, раніше не бачені можливості якісного та кількісного зростання, а й нові соціальні загрози, проблеми і глобальні конфлікти. Глобальні зміни разом з іншими об’єктивними чинниками вимагають від людства пошуку ефективних шляхів зменшення несприятливих наслідків, зокрема загрози глобальної екологічної кризи; надійних методів прогнозування можливих змін із метою виживання та подальшого розвитку країн.
У контексті нашого дослідження під екологічною свідомістю ми розуміємо усвідомлення людиною (суспільством) загострення екологічної ситуації та негативних наслідків розвитку екологічної кризи; вміння та звичку діяти стосовно природи так, аби не порушувати зв’язків та кругообігів у природному середовищі; сприяти поліпшенню та охороні довкілля заради не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь [3].
Ідеєю, що поєднує думки вчених щодо сутності, змісту та шляхів формування екологічної свідомості, є ідея неможливості подолання екологічної кризи без зміни (трансформації) пануючої на сьогодні суспільної екологічної свідомості. За визначенням Е. Гірусова, екологічна свідомість - це сукупність поглядів, теорій та емоцій, що відображають проблему співвідношення суспільства і природи в плані оптимального їх вирішення відповідно до конкретних потреб суспільства та можливостей природи [1].
За критерієм носія можна виділити дві форми екологічної свідомості: індивідуальну (екологічна свідомість окремого індивіда) та масову, яка відображає притаманні певному суспільству чи великій соціальній групі уявлення про особливості взаємовідносин у системі «суспільство - природа».
Людина - істота біосоціальна. Сьогодні є очевидним те, що несприятливі екологічні наслідки впливають не тільки на навколишнє середовище, а й на саму людину як частину природи. Як біологічний вид людина пройшла тривалий шлях формування та адаптації до умов довкілля, що постійно змінювалися. Це відбувалося повільно і дуже
часто мало певні ускладнення. Тож, спочатку вона відчула біологічну небезпеку, що криється у забрудненому повітрі, воді, ґрунті, а вже пізніше усвідомила це.
Розуміння екологічної небезпеки для всієї біосфери є потужним стимулом, необхідною підставою для вироблення у кожного члена суспільства потреби відвернути екологічну небезпеку, розв’язати екологічні проблеми та запобігти їм.
Із філософської точки зору людина є трансцендентною до природи, тобто вона начебто стоїть над природою. Цей так званий антропоцентризм у проблемі взаємодії людини з природою наочно відображений у відомій формулі Вітхого Завіту. В біосоціальній двоїстості людини полягають трагедії та загадки взаємовідносин суспільства з природою усіх цивілізацій. Лише у середині ХХ ст. прийшло усвідомлення того, що Homo sapiens - не тільки суспільний продукт, а й ссавець, який підкоряється всім законам природи і розвивається паралельно з розвитком популяцій інших видів і самої біосфери.
Людство пройшло тривалий шлях розвитку своїх відносин з природою, і на кожному етапі складалася особлива, притаманна саме цьому етапу екологічна свідомість.
В еволюції системи «людина - природа» можна виокремити такі типи екологічної свідомості: синкретичний (архаїчний), який свідчить про відсутність протиставлення людини світу природи; антропоцентричний, при якому найвищою цінністю вважалася людина; природоцентричний (або ж біоцентричний), який полягає у тому, що найвищу цінність має природа і людство повинно підкоритися їй; екоцентричний який визнає рівність усіх елементів природного середовища [1].
Відомо, що безконфліктного розвитку суспільств не існує. Предметом сучасного соціального конфлікту можуть бути влада, соціальний статус, цінності, ідеологія, рівень матеріального добробуту тощо. Але часто соціальні конфлікти виникають на ґрунті погіршення екологічних умов існування суспільства та пов’язані з розподілом природних ресурсів, природних територій тощо. Соціально-екологічні конфлікти існували здавна, найчастіше у формі боротьби за життєвий простір та природні ресурси. Це виявлялося у міжусобних та колоніальних війнах, місцевих етнічних конфліктах, завойовницьких походах та боротьбі за владу у сучасному суспільстві. У центрі всіх цих конфліктів була ресурсна основа. Згодом боротьба за ресурси набирала більш соціального та культурного характеру. Нині, в умовах жорсткої економічної конкуренції, дефіцитом може бути не тільки земля, вихід до моря, а й інформація про запаси стратегічних ресурсів, соціально або технічно освоєний простір, геополітичні плани чи зони екологічного ризику. Крім того, соціально-екологічний конфлікт може бути штучно сконструйований лідерами громадської думки і засобами масової інформації.
Із кожним роком соціально-екологічні конфлікти стають більш потужними, оскільки вони досить часто вирішуються за рахунок природи. Але можливості екологічних систем обмежені, і кожен крок до зменшення можливостей екосистем здатний викликати соціальні конфлікти. Утворення екологічно несприятливих зон і зон екологічного лиха призводить до виникнення громадських організацій та рухів, що намагаються привернути увагу суспільства, політичних сил, вплинути на суспільну свідомість та змінити її з метою розв’язання екологічних проблем сучасності.
Важливим у формуванні екологічної свідомості є психологічний аспект. Тут слід звернути увагу на розвиток і зміну людської психіки відносно природи. Людина тривалий час виступала стосовно природи як споживач, що брав з неї необхідні природні ресурси для задоволення своїх потреб, не дотримуючись норм, які б надавали можливість природному середовищу зберігатися та самовідновлюватися. Сучасна людина психологічно успадкувала стан завойовника природи, переможця. На жаль, сучасна екологічна криза свідчить про те, що людина занадто пізно зрозуміла, що її ставлення до природи не може бути суто споживацьким. У творі «Діалектика природи» Ф. Енгельс писав: «Не будемо, однак, занадто спокушатися нашими перемогами над природою. За кожну таку перемогу вона нам мстить. Кожна з перемог має, щоправда, в першу чергу, ті наслідки, на які ми розраховували, але у другу й третю чергу, зовсім інші, непередбачувані наслідки, котрі дуже часто знищують значення перших».
Дослідження джерел природоруйнуючої поведінки людини, нерозвиненості ціннісного підходу до природи, а також адаптаційних можливостей людини потребує урахування важливої психофізіологічної характеристики діяльності людського мозку -функціональної міжпівкульної асиметрії, що визначає спеціалізацію великих півкуль головного мозку людини. За дослідженнями психологів, сучасний представник європейської культури - це людина з переважаючим розвитком лівопівкульного типу мислення, індуктивного методу пізнання. Для представників східних цивілізацій характерним є більш просторово-образне мислення, переважно розвиток правопівкульного типу мислення та дедуктивного методу пізнання.
Отже, якщо джерелом сучасної екологічної кризи є людина, її природоспоживацька поведінка, то в основі її поведінки лежить гіпертрофоване «лівопівкульне» мислення як шкода просторово-образному. Тому формування екологічної свідомості, зміна поведінки через систему виховання і освіти можливі лише на підставі глибокої трансформації цієї системи, метою якої має бути збалансованість «лівопівкульного» та «правопівкульного» мислення.
На сучасному етапі розвитку соціоприродних відносин відбуваються функціональні та структурні зміни суспільної свідомості, на яку суттєво впливає глобальна екологічна ситуація. З одного боку, відбувається екологізація суспільної свідомості, виникає і розвивається її новий стан, який виражається в масовому розповсюдженні та зростанні суспільної значущості соціально-екологічної проблематики у свідомості суб’єктів екологічної діяльності. З другого ж боку, формується екологічна свідомість як нова, відносно самостійна форма суспільної свідомості, якій притаманний комплексний характер регулювання взаємовідносин у системі «суспільство - природа».
Висновки. В умовах сучасного розвитку суспільства важливим завданням є зміна суспільної екологічної свідомості. Суттєва роль у цьому належить екологічній освіті (формальній та неформальній), яка має формувати уявлення про взаємозв’язки у системі «людина - природа - суспільство»; розвивати суб’єктивне ставлення до природи, систему вмінь та навичок (технологій і стратегій) взаємодії суспільства з природою. Важливою є необхідність переоцінювання фахівцями різних сфер суспільного життя цінностей, удосконалення управління споживацькими запитами, узгодження структури потреб суспільства в умовах глобалізаційних процесів з обов’язковим урахуванням екологічних потреб та можливостей природного середовища задовольняти їх.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гирусов, Э. В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общества и природы / Э. В. Гирусов // Философские проблемы глобальной экологии. -М., 1983. - С. 105-120.
2. Дерябо, С. Д. Экологическая педагогика и психология / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. -Ростов-н/Д : Феникс, 1996. - 480 с.
3. Льовочкіна, А. М. Основи екологічної психології : навч. посібник / А. М. Льовочкіна.
- К. : МАУП, 2004. - С. 64 - ВО.
4. Мамешина, О. С. Психологічні умови розвитку екологічної свідомості старшокласників у системі позашкільної освіти : автореф. дис. ... канд псих. наук / О. С. Мамешина. - К., 2004. - 25 с.
5. Маркович, Д. Ж. Социальная экология / Д. Ж. Маркович. - М. : Рос. ун-т дружбы народов, 1997. - 433 с.
6. Салтовський, О. І. Основи соціальної екології : курс лекцій / О. І. Салтовський. - К., 1997. - С. 105-116.
ТРАНСФОРМАЦИЯ ЭКОЛОГИЧЕСКОГО СОЗНАНИЯ ОБЩЕСТВА В
УСЛОВИЯХ СОВРЕМЕННЫХ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ПРОЦЕСОВ
Соболева С. М.
Рассмотрены разные подходы к трактовке понятия «экологическое сознание» и его типов. Проанализированы сущность, функции, социальные и психологические аспекты, условия формирования общественного экологического сознания. Раскрыты сущность социально-экологических конфликтов, специфика связей в системе «человек
- природа - общество». Определены особенности трансформации экологического сознания под влиянием современных процессов глобализации.
Ключевые слова: экологическое сознание, функции экологического сознания, процессы глобализации, система «человек - природа - общество».
TRANSFORMATION OF ECOLOGICAL CONSCIOUSNESS SOCIETY IN THE MODERN GLOBALIZATION PROCESSES Soboleva S. M.
We consider different approaches to the interpretation the concept of «ecological consciousness» and its types. Analyzed the nature, functions, social and psychological aspects, the conditions of formation of public ecological consciousness. The essence of the social and environmental conflicts, the specific links in the system «human - nature - society». Determined by the specific features of the transformation of ecological consciousness under the influence of contemporary processes of globalization.
Keywords: ecological consciousness, ecological consciousness functions, processes of globalization, the system «human - nature - society».
