CC BY
374
УДК 159.947.5; 801.311
Т. В. ТАДЕбВА
ТЕОР1Я САМОДЕТЕРМ1НАЩ1 Д1С1-РАЯНА I НАВЧАЛЬНА МОТИВАЦ1Я
np0aHani30eaH0 основн положення теорп самодетермтацп сучасних американських психологiв Е. Дiсi та Р. Раяна, що примикае до позитивноi психологи. У рамках вказаноЧ теорп визначаються три бaзовi потреби людини — в автономп, компетентностi та зв'язках з оточенням, а в мотивацшно-вольовт регуляцп постулюеться прiоритет внутрiшньоi мотивацп та iнтегровaноi зовнiшньоi регуляцп. Розглянуто також основт нaслiдки теорп самодетермтацп для педaгогiчноi мотивацп.
Ключовi слова: теорiя самодетермтацп, aвтономiя, компетенттсть, зв'язки з оточенням, психологiчне здоров 'я, внутршня мотиващя, зовншня регулящя.
Т. В. ТАДЕЕВА
ТЕОРИЯ САМОДЕТЕРМИНАЦИИ ДИСИ-РАЯНА И УЧЕБНАЯ
МОТИВАЦИЯ
Проанализированы основные положения теории самодетерминации современных американских психологов Э. Диси и Р. Раяна, примыкающей к позитивной психологии. В рамках указаной теории выделяются три базовые потребности человека — в автономии, компетентности и связях с окружением, а в мотивационно-волевой регуляции постулируется приоритет внутренней мотивации и интегрированной внешней регуляции. Рассматриваются также основные следствия теории самодетерминации для педагогической мотивации.
Ключевые слова: теория самодетерминации, автономия, компетентность, связь с окружением, психологическое здоровье, внутренняя мотивация, внешняя регуляция.
T. V. TADEYEVA
DECI-RYAN'S THEORY OF SELF-DETERMINATION AND EDUCATIONAL
MOTIVATION
The article analyses the main principles of the self-determination theory of modern American psychologists E. Deci and R. Ryan. The theory adjoins the positive psychology. Self-Determination theory deals with the three basic human needs — an autonomy, competence and relatedness, and in motivational regulation postulates priority of intrinsic motivation and integrated extrinsic regulation. The basic consequences of the self-determination theory for pedagogical motivation are considered.
Keywords: self-determination theory, autonomy, competence, relatedness, well-being, intrinsic motivation, extrinsic regulation.
Едвард Дiсi (Edward L. Deci) та Рiчард Раян (Richard M. Ryan) - сучасш американськ психологи, професори факультету клшчно! та сощально! психологи (Department of Clinical and Social Sciences in Psychology) Рочестерського ушверситету. Е. Дга е також почесним професором (Cowan Professor) сощальних наук цього ушверситету, а Р. Раян — професором психiатрii та освии, головним редактором психолопчного журналу «Мотиващя та емоцп» (Motivation & Emotion) видавництва Springer. Обидва учет е сшвавторами та ствдиректорами Рочестерсько! програми з теорп самодетермтацп (Self-Determination Theory Program), яку вони розробляють майже 40 роив. Вони автори та ствавтори велико! кшькосп наукових статей i майже десятка книг. Остання за часом фундаментальна праця за редакщею Р. Раяна — «Оксфордський тдручник з мотивацп людини» (The Oxford Handbook of Human Motivation) — вийшла друком у ачш 2012 р.
Про популярнють теорп самодетермтацп Дга-Раяна свщчать дат ввдомих на Заходi рейтинпв цитованосп наукових праць. Зпдно з ними, Е Дiсi та Р. Раян увтшли до 1% психолога усього свггу, пращ яких у першому десятил^тг XXI ст. цитувалися найчастше, а !хня стаття [12], яка далi нами буде неодноразово цитуватися, за цим показником зайняла абсолютне 6-те мюце (1138 цитувань). Загалом за перюд 1971 - 2011 рр. Е. Дга опублшував
136 праць i цитувався 12471 автором, а Р. Раян упродовж 1980 - 2011 рр. опублшував 186 праць i цитувався 14318 авторами. При цьому динамша зростання шлькосп цитувань обох авторiв, за даними сайту http://academic.research.microsoft.com, подвоюеться кожнi п'ять рокiв. Бiльшiсть "хшх журнальних публiкацiй та публiкацiй спiвавторiв i послiдовникiв викладена у вшьному доступi в Iнтернетi на сайп теорii: http://www.selfdeterminationtheory.org .
Як резонно зазначае О. е. Дергачова [2, с. 103], на Заходi Е. Дiсi та Р. Раяна вважають живими класиками, а в Укра"ш вони майже невiдомi. Тривалий час було доступним лише одне джерело росiйською мовою, присвячене бiльш-менш детальному огляду та генезису теорii самодетермшацп Дiсi-Раяна: а саме стаття В. I. Чiркова [9]. Вона й дои цитуеться практично в уах укра"'нських та росiйських джерелах, присвячених теоретичним i практичним аспектам мотиваци та вольовоi регуляцii. Згодом В. I. Чiрков переiхав у Канаду i став спiвробiтником лабораторii Дга-Раяна. ^де"' новоi i перспективноi теорп самодетермшацп були пiдхопленi вченими факультету психологи Московського ушверситету iм. М. Ломоносова (О. е. Дергачова [2], Т. О. Гордеева [1]). Знайшлися окремi ентузiасти i в Укра"ш (О. О. Захарко [3], В. О. Климчук [5]). I все ж загалом теорiя самодетермiнацii Дга-Раяна, яка високо оцiнена у свт, у нас майже невiдома. Навпь у психологiчних словниках вiдповiдноi статп немае, хоча термiн «самодетермшащя», без прив'язки до теорп, у психолопчнш лiтературi не рiдкiсть (наприклад, у працях е. П. Iллiна). 1з переглянуто"' нами чимало" шлькосп росшських та укра"'нських словникiв лише у «Психолопчнш енциклопеди» автора-упорядника О. М. Степанова ми знайшли коротку, проте доволi змiстовну статтю про теорш самодетермшацп.
Упродовж усього 40-рiчного розвитку теорii самодетермiнацii однiею iз прюритетних сфер ii апробування та застосування була освiтньо-виховна царина. I тут ми теж можемо констатувати значне поширення теорii, вона проникла навпь у пiдручники iз педагогiчноi психологи [8; 14]. Натомють у нас, переглянувши дешлька десятков статей, присвячених мотиваци навчально" дiяльностi, опублiкованих за останшх декiлька рок1в, лише в однш iз них [4] вдалося знайти коротку згадку про Е. Дiсi та про один iз його результапв, що стосуеться негативних впливiв зовнiшнiх винагород на внутршню мотивацiю.
Враховуючи вище сказане стосовно популярносп психологiчноi теорii самодетермiнацii та результативносп ii застосувань в освпнш галузi, метою CTaTTi е огляд основ цiеi теорii, а також вдей та перспектив ii застосування для мотиваци навчально" дiяльностi.
О. М. Степанов у сво"й «Психолопчнш енциклопеди» цшком резонно робить висновок, що «аналiз цього поняття вказуе на те, що за сво"м значениям воно близьке до поняття волЬ>. Воля ж у психологи псно пов'язуеться з мотивацiею: «Питания про сутшсть волi вiд самого початку виявилося тiсно пов'язаним з проблемою мотиваци, з поясненням причин i механiзмiв активностi людини. Вивчаючи волю, ученi неминуче зачiпали питання мотивацii, а вивчаючи мотивацiю — неодмшно торкалися й вольово" регуляци» (Iллiн е. П.). Отже, коротко можна сказати, що теорiя самодетермшацп Дiсi-Раяна — це одна iз теорiй вольово" (мотивовано") поведiнки людини.
Для першого ознайомлення з основними постулатами теорп самодетермшацп наведемо декшька фрагменпв з iнтерв'ю одного з ii спiвавторiв Р. Раяна кореспонденту вiдомого журналу Science Worch з приводу 6-го мюця статтi [12] у рейтингу наукових праць iз психологи за першi 10 рошв XXI ст. [11]. Пiсля цього зупинимося на основних положеннях ще" статтi, взявши ii за основне джерело. Звюно, у сво"'х коментарях будемо враховувати й iншi пращ Е. Дга, Р. Раяна та "хшх послiдовникiв.
Р. Раян про деяк аспекти теорii самодетермiнацii' в штерв'ю кореспонденту Science Worch. В штерв'ю Р. Раян зазначае, що свою <^ркову» статтю 2000 р. [12] вони з Е. Дiсi тдготували для спещального випуску журналу «Американський психолог» (American Psychologist) на тдтримку ново" позитивно" психологii. За цим задумом, стаття мала тдсумовувати стан теорii самодетермiнацii' та ii перспектив для виршення основного завдання позитивно" психологii — пiдтримки психолопчного здоров'я особистостi. Журнальна публiкацiя потребувала стислостi i це, як пропускае Р. Раян, могло бути одшею з причин такоi популярностi статп: вона стала дохiдливим, коротким i водночас iнформативним джерелом, за яким можна було легко довiдатися про основи ново" психолопчно"' теорi"'.
Однак з нашого погляду неабияке значения мало й те, що стаття написана в особливш пафоснiй форм^ а ентузiазм авторiв передаеться читачам. Ось уривок зi вступу: «Випадки найповнiшого розкриття людсько!' природи показують нам, що люди можуть бути допитливими, сповненими життевих сил та шщативними. У сво!х найкращих проявах вони дiяльнi та одухотворенi, прагнуть до пiзнания, розширення свого «Я», набуття нових умiнь та адекватного застосування сво!х здiбностей. Те, що бшьштсть людей докладають значного напруження сил, напористостi упродовж усього свого життя, справдi показуе, що це радше е нормою, нiж винятком... Однак так само зрозумiло, що людський дух може бути послабленим або зламаним i що люди школи вiдмовляються вiд зростання та вадповадальносп. Незалежно вiд соцiального прошарку чи культурного походження, iснуе багато прикладiв як дiтей, так i дорослих, котрi е апатичними, вiдчуженими та безвiдповiдальними. Таке неоптимальне людське життя можна ^остер^ата не тшьки у наших психологiчних консультацiях, а й серед мшьйошв тих, хто щоденно годинами пасивно сидить перед телевiзором, вiдстороненим поглядом спостерiгае iз задшх парт сво!'х класiв або в'яло жде вихвдних, коли можна буде тти з роботи. Очевидно, що стшш, дiевi позитивнi схильносп людсько! природи проявляються не завжди. До^дження умов, як1 сприяють, а не перешкоджають реалiзацii позитивного людського потенщалу, мае як практичне, так i теоретичне значення, оск1льки може тдвести не тшьки до формального знання причин людсько!' поведiнки, а й до проектування соцiальних середовищ, як1 оптимiзуватимуть розвиток, дiяльнiсть i благополуччя людини» [12, с. 68].
На прохання кореспондента навести який-небудь красномовний приклад, який би дохвдливо вiдображав суть теорii самодетермтацп, Р. Раян вказуе на феномен спалаху фiзичного i психологiчного здоров'я тд час вiкенду — тсля завершення робочого тижня. Незважаючи на накопичену тижневу втому, люди буквально «запалюються, коли незмiрно бiльше, шж на роботi, задовольняються три базовi психологiчнi потреби: в автономii, компетентносп та неформальному зв'язку зi значущими для себе iншими людьми.
Як не парадоксально, але в своему штерв'ю Р. Раян наршае на те, що полпичний клiмат у тепершшх США не е сприятливим для пiдтримки внутрiшньоi мотивацii до навчання (що тодi вже казати шшим?). Однак його теорiя самодетермтацп вказуе на дуже важливi орiентири, як1 можуть призвести до позитивних змiн.
Бaзовi потреби i психологiчне благополуччя. £. П. Iллiн у сво!'й iнтегрованiй структурi мотиву особливо виокремлюе потребний блок. Е. Дга та Р. Раян з усього спектра потреб людини виокремлюють той сегмент, який найбiльше вiдповiдае за психолопчне благополуччя (Well-being). Досягнення психолопчного благополуччя, за Е. Дга i Р. Раяном, передбачае задоволення трьох базових потреб: в автономп, компетентносп та в зв'язках з шшими людьми.
Узагалi термiн Well-being — це ключове поняття позитивно! психологи, яке означае не лише задоволешсть життям, а повноцшне та гармоншне психологiчне функцiонувания особистостi. Примiтно, що у липш 2011 р. Е. Дга запросили серед iнших свггил на 2-й Всесвiтнiй конгрес iз позитивно!' психологii, що проходив у Фшадельфп (США). Виступаючи на конгресс Е. Дiсi акцентував увагу на тому, що задоволення вказаних вище трьох базових потреб в автономп, компетентносп та взаемозв'язаних е умовою досягнення того самого благополуччя (Well-being), яке порiвияно ввднедавна дослiджуеться у позитивнш психологii i яке вш зi сво!ми однодумцями дослiджуе вже понад 20 рошв. Вiн також запропонував «позитивiстам» взяти його з Р. Раяном теорш самодетермiнацi!' за теоретичну базу позитивно! психологii, оскшьки цей напрямок ще е доволi еклектичною системою [7].
Далi зупинимося детальнiше на основних положеннях «зiрковоi» статп [12] 2000 р., у якш автори описують суть свое!' теорп самодетермтацп.
Суть i завдання теорп. Е. Дга та Р. Раян зазначають, що у побудовi свое! теорп вони використовують традицшш емшричш методи психологiчних до^джень, однак при цьому опираються на органiзмiчну метатеорiю, яка постулюе значущють внутрiшнiх ресурсiв людини для !! особистiсного розвитку та саморегуляцii поведiнки. Звiдси завданням теорii самодетермiнацi!' е «до^дження властивого людинi прагнення до зростання психологiчних потреб, що лежать в основi !!' iнiцiативностi (Self-motivation), штеграцп та умов, як1 сприяють цим позитивним процесам» [12, с. 68]. Тут же поввдомляеться, що на основi емпiричних даних виокремлеш три базовi потреби: в автономп, компетентносп та взаемозв'язках (Relatedness). Щ
потреби автори вважають найсуттевшими для забезпечення оптимального розвитку закладених природою тенденцiй до зростання та штеграци, а також для конструктивного сощального розвитку та особиспсного (психолопчного) благополуччя.
У зв'язку з виокремленням базових потреб головним завданням теори самодетермiнацiï стае з'ясування тих факторш соцiального оточення, як1 перешкоджають природнш iнiцiативностi або руйнують ïï, перешкоджають функщонуванню в соцiумi та особиспсному благополуччю. Автори вважають, що головними причинами цих негативних факторiв е фрустращя трьох виокремлених ними базових потреб. Таким чином, тдводять тдсумок автори, «теорiя самодетермшаци дослiджуе не тшьки специфiчну природу позитивних розвивальних тенденцiй, а й фактори сощального оточення, як перешкоджають цим тенденщям» [12, с. 69].
Природа мотивацИ Внутршня мотиващя. Стосовно мотиваци Е. Дга та Р. Раян зазначають, що вона завжди пов'язана з енерпею, спрямованiстю дiяльностi, з напориспстю у ïï здiйсненнi та в досягненш поставлених цiлей, тобто з уама аспектами iнiцiацiï та реалiзацiï намiрiв. У зв'язку з цим мотиващя завжди була центральною проблемою психологи.
При всьому рiзноманiттi факторiв, як1 можуть спонукати людину до ди, очевидною е суттева ввдмшшсть мiж внутрiшнiми i зовнiшнiми факторами i, вiдповiдно, мiж внутрiшньою i зовнiшньою мотивацiею. «Порiвняння людей, чия мотивацiя е автентичною, тобто самостшно сформованою чи беззастережно прийнятою, з тими, кого спонукають до ди ззовнi, зазвичай, виявляе, що першi мають бiльше iнтересу, емоцiйноï жвавосп та довiрливостi, що, вiдповiдно, веде як до розкршачення дiяльностi, цшеспрямованосп та креативностi, так i до тдвищення життездатностi (вiтальностi), до самоповаги та загального психолопчного благополуччя» [12, с. 69]. А оскшьки мiж цими двома видами мотивацiï юнуе така феноменологiчна та функцiональна ввдмшшсть, то в теорiï самодетермiнацiï ставиться завдання всебiчного вивчення ïx взаемовпливiв та переходiв.
Визначаючи внутрiшню мотиващю як необхiдну умову особистiсного зростання та благополуччя, автори звертають увагу на особливоси розвитку людини в ранньому дитинствi, а саме на те, що ввд народження дпи у своïх найздоровiших проявах е активними, непомiрно допитливими, знаттелюбними i грайливими, навiть якщо ix до цього шхто не заохочуе. Конструкт внутрiшньоï мотивацiï' якраз i мае за мету зафшсувати цю природну сxильнiсть до пiзнання свiту та експериментування у ньому, цей стихшний iнтерес i прагнення до до^дження, якi е життево необxiдними як для когштивного та соцiального розвитку, так i для тдтримання належного життевого тонусу.
Однак, незважаючи на те, що людина ввд природи мае всi задатки для внутрiшньоï мотиваци, пiсля зак1нчення раннього дитинства сощум чинить на неï значний вплив i прояв цих задатков гальмуеться. Тому завданням теорiï самодетермшаци, зокрема ïï пiдтеорiï eHymp^Hkoï мотивацИ', е проектування вiдповiдниx соцiальниx середовищ, якi би пiдтримували та тдсилювали цю природну сxильнiсть, а не послабляли i не придушували ïï.
Якщо йти за щею лопкою, пишуть далi автори, то дослщження умов, як1 пiдсилюють або, навпаки, гальмують чи руйнують внутрiшню мотиващю, е важливим кроком у розбудовi теорiï самодетермiнацiï. Вiдповiдна пiдтеорiя теори самодетермiнацiï отримала назву meopiï когттивно1 оцтки (Cognitive Evaluation Theory).
Узагальнюючи результати багатьох лабораторних та польових експерименпв, в яких вивчався вплив на внутршню мотивацiю таких зовшшшх чинник1в, як пiдкрiплення, винагороди, зворотнш зв'язок тощо, в теорiï когштивно" оцiнки стверджуеться, що коли щ фактори в процесi дiяльностi адресуються безпосередньо до вiдчуття компетентностi, то вони можуть тдсилювати внутрiшню мотиващю. Однак для цього потрiбний фон — ввдчуття суб'ектом автономностi або внутршнього локусу каузальностi (IIричинностi), тобто людина повинна переживати свою поведшку як самостiйну, оск1льки автономнiсть е базовою потребою. Тут автори вказують, що застосовуваний ними термш «локус каузальностЬ) вони запозичили у Де Чармса (De Charms). До реч^ у скороченому росiйському перекладi [6] вказаноï статт1 термiн locus of causality помилково перекладений як «локус контролю», для якого в англшськш мовi е термiн locus of control. На вiдмiну вiд традицшного для псиxологiï поняття «локус контролю» для позначення стiйкоï якостi людини, що характеризуе ïï
схильшсть приписувати вiдповiдальнiсть за наслiдки свое! дшльносп зовнiшнiм силам (зовнiшнiй локус контролю) чи внутрiшнiм станам (внутршнш локус контролю), конструкт «локус каузальносп» стосуеться здшсненпя мотивацiйного процесу, тобто досягнуто! мiри самодетермiнацiï. При внутршньому локусi каузальност! поведiнка переживаеться як така, що здшснюються пiд впливом внутрiшнiх чи зовнiшнiх тформацшних чиннишв, а при зовнiшньому локусi каузальност! — пiд впливом внутрiшнiх або зовшшшх контролюючих чинник1в [2, с. 112].
Особливо показовим у цьому аспекп е багатократнi пiдтвердження в рiзноманiтних експериментах того факту, що зовшшне пiдкрiплення (винагороди) можуть послабляти (а в раншх експериментах Е. Дга — завжди послабляли) внутршню мотивацiю, оск1льки пiдсилюють вiдчуття зовшшнього локусу контролю i таким способом послаблюють вiдчуття автономностi. (В деталi цих експериментiв автори не вдаються (про деяк з них можна довiдатися зi статтi [9]), однак очевидно, що в цьому полягае найфеноменальшше 1'хне вiдкриття, яке, зокрема, радикально змiнюе ставлення до класичноï системи оцiнок та iнших винагород за навчальш досягнення). Крiм цього, зазначають науковщ, було з'ясовано, що не тшьки матерiальнi винагороди, а й погрози, чпш строки виконання, ^ram^rai оцiнки та нав'язанi цш теж послаблюють внутрiшню мотивацiю, оскшьки так само пiдсилюють вiдчуття зовшшнього контролю. I навпаки, можливють вибору та самостшне планування дiяльностi тдсилюють внутрiшню мотивацiю, оск1льки викликають в людини тдсилення вiдчуття автономность
Свш короткий аналiз конструкта внутрiшньоï мотивацп Е. Дга та Р. Раян завершують зауваженням, що для цього типу мотивацп важливо не тшьки ввдчуття автономностi та компетентностi, а й зв'язку з iншими людьми. При цьому вони посилаються на даш дитячоï психологiï про те, що дослвдницька дiяльнiсть малюк1в проявляеться яскравiше, коли вони вiдчувають надшний зв'язок з батьками. Аналогiчних прикладав можна знайти чимало й у середовищi дорослих: згадаймо хоча б, як змагаються спортсмени або грають артисти за наявносп i за ввдсутносп глядачiв. Було виявлено також зниження рiвня внутрiшньоï мотивацп в учшв, як1 вiдчували брак защкавленосп до ïхнiх успiхiв з боку вчителш. Отже, i ця базова потреба теж е важливою для внутршньо1' мотивацiï людини.
Саморегуляцiя зовшшньо1' мотивацiï. Як уже зазначалося, внутрiшня мотивацiя — единий вид мотивацп лише в ранньому дитинствг Тому важливим е питания про те, як у людини виникае мотиващя до дiяльностi, що не мотивована внутрiшньо, тобто як виникае зовшшня мотивацiя i як вона впливае на дiяльнiсть i психологiчне благополуччя. На вiдмiну вiд деяких концепцш мотивацп, в яких зовнiшньо мотивована поведшка розглядаеться як абсолютно неавтономна, в теорп самодетермтацп передбачаеться, що зовшшня мотиващя може дуже суттево вiдрiзнятися за ступенем свое1' автономность Для пояснення цiеï теми автори вдаються до ведомого прикладу з освггаьо1° практики: учш, котрi виконують домашне завдання через усвiдомления значення навчання для майбутньо1' професп, так само зовшшньо мотивованi, як i ri, що виконують його, аби уникнути осуду чи покарання. Однак перший тип мотивацп все-таки пов'язаний з вiдчуттям особиспсного вибору, а другий передбачае лише тдпорядкування зовнiшнiй регуляцп.
Для бiльш чпкого розрiзнення характерних форм зовнiшньоï мотивацп та визначення факторiв, як1 сприяють або перешкоджають iнтерiоризацiï та штеграцп цих форм, Е. Дiсi та Р. Раян виокремили ще одну шдтеорш свое1' теорiï самодетермiнацiï, яку вони назвали теорiею органiзмiчноï ттеграци (Organismic Integration Theory). На рисунку 1 наведена класифшащя рiзних форм мотивацп, в якш ц форми впорядковаш злша направо за зростанням ступеня автономностi: вiд амотивацп (ввдсутносп мотивацп) ввдсутносп регуляцп — до внутршньо1' мотивацп i, ввдповвдно, внутрiшньоï регуляцiï. Це — суттевий крок у розвитку теорп мотивацп, в якш ранiше зовнiшия мотивацiя здебшьшого розглядалась единим конструктом.
Найменш автономна зовшшня мотиващя називаеться зовтшнш регулюванням. Зовшшня регулящя — це основний тип мотивацп для теоретиков бiхевiорисстичого напрямку (наприклад, для Б.-Ф. Скшнера), i саме цей тип мотивацп найчаспше протиставлявся ними внутрiшнiй мотивацп у раншх лабораторних та польових до^дженнях.
Поведшка Несам одетермiиоваиа Самодетермiиоваиа
Мотивац1я Ч. Зовтттшя мотиватпя ( Виутрiшия Л \мотиващя ./
Стил1 регуляцп ^ Вщсутшсть\ 1 регуляцi! ) ' Зовтшня 1 регуля-V uiя \ 1 1нтро- ектована / V регулящ \ 1 1денти-1 1 фiковаиа / у регуляпi \ 1 1нтегро- вана / у регуляпi V Виутрiшия \ А регуляцiя у
Локус каузальност! Безособовий Зовшшнш До певно! мiри зовиiшиiй До певно! мiри виутрiшиiй Виутрiшиiй Виутрiшиiй
Вiдповiдиi регуляторш процеси Немае иамiрiв, немае оцшки, иекомпетеитиiсть ,нестача коитролю Прийняття, зовшшш винагороди та покарання Самоконтроль, залучення Его, виутрiшиi винагороди та покарання Особистiсиа значушдсть, свiдоме оцiиюваиия Узгоджешсть, усвiдомлеиiсть, синтез iз <<Я» 1нтерес, задоволення, виутрiшня удоволеиiсть
Рис. Континуум самодетермтащ: види мотивацИ] вiдповiднi ш стилi регуляцп, локуси каузальностi та регуляторм процеси
Другий тип зовшшньо! мотивацп названий авторами iнтроcктованою регулящсю або штроекщею. Вона передбачае, що зовшшнш вплив частково знаходить вiдгук внутрiшнього «Я», найчастше пе! його частини, яка називаеться «Его», щоб продемонструвати сво! можливостi або уникнути невдачi.
Бшьше автономною, тобто бiльше самодетермiнованою, е наступна форма зовшшньо! мотивацп, яка називаеться iдентифiкованою регулящсю. При цш формi мотиваци дiяльнiсть усвiдомлена як особиспсно значуща.
Нарештi, найбiльш автономною формою зовшшньо! мотивацп е ттегрована регулящя. При нш особиспсть сприймае зовшшнш вплив як повтстю вiдповiдний !! внутрiшнiм устремлiнням, i цим вона схожа на внутрiшню мотиващю. Однак, на вiдмiну вiд внутршньо! мотивацi!, дiяльнiсть здiйснюеться не заради не! само!, а заради досягнення певних вiдчутних результапв. Серед переваг штегровано! регуляцi! автори називають ефектившшу дiяльнiсть, бiльшу силу волi, повшше вiдчуття благополуччя i повнiше включения шдивщуума в його соцiальну групу.
Таким чином, за допомогою подано! схеми саморегулящю поведiнки людини можна уявити як процес сходження до внутрiшньо! мотивацi!. Однак, як наголошують автори, необов'язково проходити через кожен iз цих етапiв.
Сприяння штегруванню зовнiшньо! мотивацi!. У зв'язку з вагомютю iнтерiоризацi! для мотивацi! особливого значення набувае проблема забезпечення ззовш мотивованих дiй автономною регуляцiею, тобто з'ясування того, як1 соцiальнi умови сприяють, а як1 перешкоджають штерюризаци та iнтеграцi!.
Перший важливий висновок, якого у цьому зв'язку доходять Е. Дiсi та Р. Раян, безпосередньо стосуеться практики навчання: «Осшльки зовнiшньо мотивована поведшка, зазвичай, не е привабливою, то головна причина, за якою людина виконуе так дi!, полягае в тому, що щ дi! пiдказали, викликали або показали на прикладi значущi шш1, з якими людина хоче перебувати у близьких стосунках. А це свiдчить про те, що близью стосунки, необхвдшсть вiдчувати приналежнiсть i зв'язок е критично важливими для штеграцп. Отже, в теорi! органiзмiчно! iнтеграцi! вважаеться, що iнтерiоризацiя вщбудеться з бiльшою ймовiрнiстю тодi, коли оточенням пiдтримуеться вiдчуття зв'язку. Наприклад, в одаш iз сво!х праць (зi спiвавторами) Р. Раян показав, що дпи, котрi вирiзияються найповшшою iнтерiоризацiею зовнiшньо! регуляцi! позитивних видiв дiяльностi, пов'язаних з навчанням, вiдчували турботу i ■псний зв'язок зi сво!ми батьками та вчителями» [12, с. 73].
1нтерюризащя зовшшньо мотивовано! дiяльностi е i функцieю суб'ективно! компетентность Люди з бшьшою готовнiстю приймають дiяльнiсть, яка щнуеться у 1хшй рeлeвантнiй rpyni, коли вiдчувають себе ефективними у цш дiяльностi.
Отже, якщо дпям пропонувати завдання, до виконання i розyмiння яких вони у своему розвитку ще не дiйшли, то можна передбачити, що вони можуть лише частково штерюризувати таке спонукання, залишаючись на рiвнi зовнiшнього або штроектованого регулювання. Цiкаво у цьому зв'язку, що коли у ведомого математика I. М. Гельфанда запитали як пробуджувати штерес школярiв до математики, то вш вiдповiв, що потрiбно задавати !м гарнi задач^ а на уточнююче запитання: «Яш це — гарнi задачi?», ведповедав: «Гарнi задачi — це цiкавi i легкЬ»
Нарeштi критично важливим для штерюризаци е збереження ввдчуття автономность Аби штегрувати зовнiшню регулящю, людина повинна зрозyмiти li значения та синтезувати в систему з шшими сво!ми цiлями i щнностями. Такому глибокому цiннiсномy осмисленню i сприяе вiдчyття автономностi.
До останньо! свое! аргументаци стосовно важливостi автономносп Е. Дiсi та Р. Раян додають калька важливих уточнень щодо трактування ними цього поняття, оскшьки воно е одним iз ключових у 1хшй теорп. Вони зазначають, що не прирiвнюють автономнiсть до iндивiдyалiзмy, его!зму чи нeзалeжиостi, як це прийнято у деяких психолопчних тeорiях. У них — це радше вiдчyття власно! свободи вол^ незалежно вiд того, колeктивiстською чи шдив^алютичною е вiдповiдна дiя. Навпь бiльшe, спeцiальнi дослiджeния на американських та корейських вибiрках показали, що мiж автономними та колeктивiстськими схильностями юнуе мiцнiший позитивний зв'язок, шж мiж автономними та iндивiдyалiстичними. Крiм цього, виявлено позитивний, а не негативний зв'язок мiж близькими стосунками з батьками та автономiею у педлпшв. Цi додатковi роз'яснення авторiв аж нiяк не зайвi, оскшьки з цього боку лунае чимало критики 1хньо1 теорп. Один iз напрямк1в тако! критики подибуемо у статп Б. Шварца [13] з промовистою назвою: «Самодeтeрмiнацiя: Тиранiя свободи», яка була опублшована у тому ж номeрi журналу «Американського психолога», що й стаття Е. Дiсi та Р. Раяна [12].
Б. Шварц наводить низку переконливих прикладiв «тиранп» свободи. Вiзьмeмо кyпiвлю автомоб^: яким вiн мае бути — новим чи з рук, шоземного виробництва чи вiтчизияного, з автоматизованою чи мехашчною коробкою передач, джип чи седан, з шютьма цилшдрами чи чотирма тощо? Цей психолопчний феномен не е нeвiдомим у комерцшному свiтi, i деяк1 фiрми не тiльки не женуться за збшьшенням асортименту продукци, а й сведомо зменшують його. Наприклад, компашя «Proctor & Gamble», зменшивши асортимент шампушв Head and Shoulders з 26 до 15 найменувань, лише цим збшьшила на 10% обсяг сво1х продаж.
Важливим компенсатором зазначено! тиранп свободи Б. Шварц вважае культурш та eтичнi традицп, називаючи !х «своерiдним видом профшактично! медицини, що захищае людей вiд самих себе» [13, с. 83]. У цьому зв'язку дуже влучним е його порiвняння свободи вибору зi свободою мовлення. Людина, звiсно, може сказати будь-що, в будь-який час i в будь-якому мiсцi, навпь про рeчi, як1 нiколи не юнували. Однак для того, аби ll зрозyмiли, вона не повинна мати змоги говорити все; мають юнувати лшгвютичш правила. Аналогiчнi обмеження повиннi iснyвати i в самодетермтацп для забезпечення психолопчного здоров'я особистосп. А завдання психологи i полягае у тому, щоб з'ясувати щ обмеження.
Крiм цього, Б. Шварц звертае увагу на те, що змют тeрмiна «самодeтeрмiнацiя» (self-determanation), який дослiвно перекладаеться «Я - детермшащя», потребуе уточнення: дeтeрмiнацiя через Я (determination by the self) або детермшащя самого Я (determination of the self), чи те й шше. Результатом його аргументаци стало те, що мова мае йти про детермшацш самого Я, шакше людина постшно потерпатиме ввд необхадносп аналiзy неозоро! к1лькост1 варiантiв повeдiнки, що аж нiяк сприятиме ll психологiчномy благополуччю.
До свое! феноменолопчно! аргументац^' Б. Шварц додае й теоретико-психолопчну. Вiн зауважуе, що, ведповедно до теорй' завчено! безпорадносп, нестача контролю при деяких характерних стилях локусу каyзальностi може спричиняти дeпрeсивнi стани. I справдi, згедно зi статистикою, посилення «тиранй' свободи» в сучасному американському сyспiльствi призводить до збiльшeння частоти проявiв депреси. Абсолютизацiя свободи самовизначення пiдстyпно вселяе людиш думку про можливiсть вибору нею всього найкращого: освпи, роботи,
ciM'i', друзiв та ш., що е абсолютно нереалiстичним. Зввдси — HeMHHyHi невдачi в реалiзацil цих HaMipiB i це слугуе поштовхом до депресп. Тому i з цього боку проблема KOMneHcaropiB надмiрноl свободи е актуальною.
Очевидно, що Б. Шварц порушуе дещо iншi аспекти проблеми автономностi, шж це передбачаеться в теори Дга-Раяна, i що цi аспекти бшьш характернi для теперiшнього американського суспшьства. Однак i в iнших культурах про них не варто забувати. Зовим свiжий приклад — це сустльш катаклiзми останнiх рок1в в арабському свiтi, немало пов'язанi з крахом шюзш на самовизначення.
Психолопчш потреби i здоров'я. У шнщ свое! статтi Е. Дiсi i Р. Раян зупиняються на взаемозв'язку мiж виокремленими ними трьома базовими потребами особистосп та li психолопчним здоров'ям. Наголошуеться, що базовою потребою вважаеться така спонука (енергiзyючий стан), задоволення яко! веде до фiзичного здоров'я i психологiчного благополуччя, а незадоволення — до патологи та хворобливих психологiчних станiв. Вiдповiдно до цього, значна частина до^джень фокусуеться на зв'язку мiж задоволенiстю виокремлених трьох базових потреб в автономи, компетентностi та зв'язках з вiдчyттям благополуччя. Особливо актуальними для нас е численш кроскyльтyрнi дослiдження, спрямоваш на з'ясування того, як життевi цiлi i цiнностi у рiзних культурах впливають на стyпiнь задоволеносп базових потреб. Результати тривалих i широкомасштабних дослiджень цих питань, проведених пiд керiвництвом Е. Дiсi i Р. Раяна, вiдображенi у грунтовнш колективнiй монографи [10]. Загальний висновок такий: базовi потреби е iнварiантними для yсiх культур, однак рiзнi явища цих культур по-рiзномy впливають за стутнь задоволеностi кожно! з потреб.
Шдводячи пiдсyмок свого огляду теори самодетермшаци, Е. Дiсi та Р. Раян ще раз наголошують, що вона стане в ^m^i батькам i педагогам, котрi откуються навчанням та iндивiдyальним розвитком, осшльки визначае умови, як1 сприяють сприйняттю шформаци та вимог поведiнки [12, с. 76]. Як тут не повторити крилату фразу Людмга Больцмана, якою завершуе свiй огляд теори самодетермшаци Т. О. Гордеева [1]: «Немае нiчого практичнiшого, нiж хороша теорiя»!
Детальнiше про перспективи теори самодетермшаци для мотиваци навчально-шзнавально! дiяльностi йтиметься у настyпнiй нашш статт!
Л1ТЕРАТУРА
1. Гордеева Т. О. Теория самодетерминации: настоящее и будущее. Часть 1: Проблемы развития теории. Часть 2: Вопросы практического применения теории / Т. О. Гордеева // Психологические исследования: эл. науч. журн. - 2010. - № 4 (12), № 5 (13) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://psystudy.ru
2. Дергачева О. Е. Автономия и самодетерминация в психологии мотивации: теория Э. Деси и Р. Райана / О. Е. Дергачева // Современная психология мотивации. Под ред. Д. А. Леонтьева. - М.: Смысл, 2002. - С. 103 - 121.
3. Захарко О. Внутршня мотиващя як психолопчний феномен / О. Захарко // Соцюгумаштарш проблеми людини. - 2008. - № 3. - С. 143 - 149.
4. Захарчук Н. Якщо дитина не хоче вчитися... / Н. Захарчук // Психолог. - 2009. - № 46. - С. 7 - 10.
5. Климчук В. Феномени розвитку внутршньо! мотиваци / В. Климчук // Сощальна психолопя. -2008. - № 6. - С. 70 - 77.
6. Райан Р. М. Теория самодетерминации / Р. М. Райан, Э. Л. Деси // Психология мотивации и емоций/ Под ред. Гиппенрейтер Ю. Б., Фаликман М. В. - М: Астрель, 2009. - С. 232 - 244.
7. Тимохина Е. Второй Всемирный конгресс по позитивной психологи / Е. Тимохина // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://teamtraining.ru
8. Хон Р. Л. Педагогическая психология / Р. Л. Хон. - М.: Культура, 2005. - 735 с.
9. Чирков В. И. Самодетерминация и внутренняя мотивация поведения человека / В. И. Чирков // Вопросы психологии. - 1996. - № 3. — С. 116 - 131.
10. Chirkov V. (Editor). Human Autonomy in Cross-Cultural Context: Perspectives on the Psychology of Agency, Freedom, and Well-Being / V. Chirkov, R. M. Ryan, K. M. Sheldon (Editors). - L.- N. Y.: Springer, 2011. - XIV, 283 p.
11. ScienceWatch.com correspondent Gary Taubes talks with Ryan about the far-flung influence of Self-Determination Theory [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sciencewatch.com/inter/aut/2010/10-aug/10augRyan1/
12. Ryan R. M. Self-determination theory and the facilitation of intrinsic motivation, social development, and well-being / R. M. Ryan, E. L. Dici // American Psychologist. - 2000. - Vol. 55. - P. 68 - 78.
13. Schwartz B. Self-Determination: The Tyranny of Freedom / B. Schwartz // American Psychologist. -2000. - Vol. 55. - P. 79 - 88.
14. Woolfolk A. Educational Psychology. Ed. 9 / A. Woolfolk. - Delhi: Pearson Education and Dorling Kindersley Publishing Inc., 2008. - 665 p.
