CC BY
18
УДК 005.32
DOI: 10.15587/2313-8416.2016.79439
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ1З ОСОБИСТ1СНИХ ТЕОР1Й Л1ДЕРСТВА © О. Г. Гуменюк
.Здтснено психологiчний анал1з особисткних теорш лiдерства, що е тдтрунтям для тших концептуаль-них пiдходiв до розумтня природи лiдерства. У cmammi проаналiзовано концептуальний nidxid лiдерства i3 врахуванням прiоритету особисткних теорт, серед яких: геро'1'чна, психоаналтична, теорiя «рис», харизматична та п 'ятифакторна. Вiдзначено, що психологiчний анал1з особисткних теорт е важливим у розумiннi природи лiдерства
Ключовi слова: лiдер; лiдерство; геро'1'чна, психоаналтична, харизматична теори лiдерства; теорiя «рис» характеру
The psychological analysis of personality theories of leadership, which is the basis for other conceptual approaches to understanding the nature of leadership, is conducted. Conceptual approach of leadership is analyzed taking into account the priority of personality theories, including: heroic, psychoanalytic, «trait» theory, charismatic and five-factor. It is noted that the psychological analysis of personality theories are important in understanding the nature of leadership
Keywords: leader; leadership; heroic, psychoanalytic, charismatic theory of leadership; «trait» theory
1. Вступ
Проблема лидерства е предметною галуззю сощально-гумашгарного знання 1 одшею з найб1льш актуальних проблем психолопчно! науки, хоча давно знаходиться поза !! межами, 1, безумовно, е одшею з найб1льш популярних концепцш у сучаснш суспшь-нш св1домост1. Адже процес лщерства не протистав-ляеться проблемам штеграцп групово! д1яльност1, а психолопчно описують суб'екта ще! штеграцп.
На сучасному етат розробка питань лщерства проходить на трьох р1внях: теоретико-методо-лопчному, концептуальному та операцшному.
Теоретико-методолопчний р1вень передбачае дотримання основних принцишв та шдход1в до природи лщерства. У контексп даного шдходу основний акцент припадае на анал1з принцишв едносп св1до-мост1 та д1яльност1, детермшзму, опосередкованосп. Основним системоутворюючим чинником лидерства е категор1я взаемодп, яка передбачае активш взаеми-ни у поведшщ учасник1в групи. В1дпов1дно, лвдер-ство розглядаеться як вторинне явище, результат взаемодп учаснишв групи, а отже, е И структурно -функцюнальною характеристикою. В1дтворюючи структуру групи, лвдерство опосередковано шфор-муе щодо И статичних якостей. Лвдерство у функцюнальному значенш, шформуе про ди-нам1чш засоби групово! оргашзацп. Методолопя вивчення проблеми лвдерства вимагае анал1зу об'ективних потреб оргашзацп у цшому, анал1зу потреб, мети групи, потреб та штерес1в шдивдав, що входять до складу ще! групи.
У рамках концептуального р1вня лидерство розглядаеться 1з врахуванням динашчних, функцю-нальних характеристик групово! оргашзацп. Принцип детермшзму вщтворюеться у л1дерств1 як сощально-психолопчний феномен, що визначаеться передумовами сощальних взаемин. Л1дерство вщтво-рюе суб'ективш особливосп (1нтереси, потреби осо-бистостей, яш приймають участь у груповш д1яль-
носп, !х психолопчш особливосп). Також увага звертаеться на структурш, статичш характеристики лщерства у груповш оргашзацп. Лщерство ро-зум1еться як як1сть групи, що з одше! сторони, пов'язана з певними !! якостями, а з шшо!', характери-зуе не лише групу у цшому, але й кожен елемент шдструктури.
Операцшний р1вень дослвджень лщерства доз-воляе визначати р1вень ефективносп певного стилю лщерства в залежносп ввд р1вня ор1ентацп групи на досягнення усшху, учасп у д1яльносп, типологи та змюту завдань групово! д1яльносп.
Психолопчна природа лщерства обумовила появу надзвичайно велико! шлькосп р1зних концепцш лидерства, одними з яких е особистюш теори.
2. Аналiз лiтературних даних та постановка проблеми.
Проблема лщерства перебувае у центр1 уваги дослвднишв досить давно. Анал1з стану вивчення проблеми у заруб1жнш наущ характеризуеться низкою суперечливих концепцш у розумшш проблеми лщерства: в1дпов1дно до теори «рис», лщером осо-бистють визначають певш психолопчш якосп та властивосл [1-4]; у контексп концепци харизматич-ного лщерства, представники яко! трактують л1дер-ство в якосп не дуал1стичного, а колективного про-цесу, похщним в якому е схильшсть пращвнишв вдентифжувати себе з групою [5-9].
У росшськш психологи запропоновано теоре-тичну тополопчну модель д1яльшсного опосередку-вання лщерських якостей [10]; визначеш критерп розмежування понять лщерство 1 кер1вництво [11]; створено типолопю л1дер1в [12]; вперше застосовано соцюметричний метод для вивчення лщерства, адап-товано його багаточисельш модиф1кацп [13].
Але до сьогодш не розроблено едино! концепци лидерства, яка б максимально штегровано висвгглювала сутшсть цього феномену. Врахування
особиспсних теорш лщерства, !х дослщження i пси-холопчний аналiз залишаються поза увагою до-слiдникiв. Хоча ix вивчення i розгляд е принципово важливим.
3. Мета та задачi досл1дження
Мета дослiдження - проаналiзувати осо-бистiснi теорп лщерства, що е щдгрунтям для вивчення шших концептуальних пiдxодiв до розумшня природи л1дерства
Для досягнення поставлено! мети сформульо-ванi насту пш завдання:
1. Систематизувати основнi положення концептуального тдходу до розумшня лщерства iз врахуванням прiоритету чинника особистосп.
2. Проаналiзувати науковi погляди представ-ник1в геро!чно1 теорй' (Дж. Дауд, Е. Дженнiгс, Т. Карлейль, Г. Лебон, С. Сiгеле, Г. Тард та ш.), в яшй здатнiсть до лвдерства розглядаеться як вроджена.
3. Проаналiзувати науковi погляди представ-ник1в психоаналггично! теорп (А. Адлер, Т. Адорно, У. Буллтг, Е. Ерiксон, Г. Лассуел, З. Фрейд, Е. Фромм та ш.) представники яко! розумiють особистiсть лвде-ра, як постать батька.
4. Проанал1зувати науковi погляди представ-ник1в теорй' «рис» (Дж. Бернард, В. Бшхам, Е. Богар-дус, С. К1лбоурн, Т. Ньюком, Е. Флемшг, Е. Хантер та ш), в як1й акцентуеться увага, що лвдером осо-бистiсть визначають певш псиxологiчнi якостi та властивостi (риси).
5. Проанал1зувати науковi погляди представ-ник1в харизматично! теорп (М. Артур, В. Басс, К. Клейн, Дж. Коттер, Р. Трайс, М. Хантер, Р. Хозе та ш.), що трактуе л1дерство, як форму впливу на шших засобом особиспсно! привабливосп.
6. Проанал1зувати науковi погляди представ-ник1в п'ятифакторно! теорп (О. Джон, П. Коста, Р. Мак-Кра, Л. Первш та iн.), у контесп яко! ро-зрiзняються iндивiдуальнi якосп та вiдповiднi 1м риси поведшки, пов'язанi iз досягненням певних цшей.
4. Теоретико-методологiчний ана. из осо-бистiсних теорiй лiдерства
Концептуальний шдхвд характеризуе л1дерство як сукупнiсть певних ушверсальних якостей особи-стостi, що дозволяють досягти особливого становища у сощум^ Теорп, що виникли у контексп пiдxоду представленi на рис. 1.
Рис. 1. Концептуальний шдхвд до розумшня лвдерства iз врахуванням прюритету чинника особистостi
npoaHagi3yeMo 0CH0BHi igei npegcraBHHKiB oco-6ucricHHx reopin gigepcrBa geragbHime.
P. H. KpHHeBCbRHH Big3Hanae, ^o repoiHHa reopia gigepcrBa cyrreBo gerepMiHoBaHa oco6guBocraMH couioKygbrypHux yMoB [1].
npegcraBHHKH repoiHHux reopin (,3®. ,3,ayg, £. ,3,®eHHirc, T. Kapgengb, r. He6oH, C. Cirege, r. Tapg) po3rgagagu repoiB 3 no3uuii BuoKpeMgeHHa aKocren, «^o nepegarorbca no cnagKoBocri» ra «cnpu-arorb 3agyneHHro Mac» [5]. 3garHicrb go gigepcrBa e Bpog®eHoro, gigepaMH Hapog®yrorbca, a He crarorb.
T. Kapgengb nporogocuB «Kygbr repoiB» -BH3HanHHx ocoöncrocreH, 6iorpa$ii aKHx cKgagarorb icropiro grogcrBa i aKi HagigeHi yHiKagbHHMH aKocraMu: Mygpicrro, BigBaroro, caMo6yrHicrro MoBgeHHa ra bhh-HKiB, ^upicrro ra noKipguBicrro.
HayKoBi npaui r. Tapga, r. He6oHa, C. Cirege o6'egHye yBara go repoiB ra HaroBny, a raKo® Me-xaHi3MiB BngHBy Ha Hboro. yci Han6igbmi gocarHeHHa grogcrBa - pe3ygbrar giagbHocri BigoMHx oco6ucroc-ren - «repoiB»; nocgigoBHHKH, aKi cKgagarorb nepe-Ba®Hy 6igbmicrb, gume Hacgigyrorb BugarHux grogen. y цb0мy HacgigyBaHHi r. Tapg B6anae ochobhhh 3aKoH couiagbHoro po3BHTKy. nocgigoBHHKiB BiH no3Hanae repMiHoM «rop6a» i xaparcreproye aK Bigcragux, He3-garHHx go MipKyBaHb, HagigeHux pa6cbKoro noKip-guBicrro. Higep, Ha gyMKy r. Tapga, 3agga nporpecy 3o-6oB'a3aHHH 6oporuca 3 Bigcragicrro rop6u. 3axongroBa-th ii HoBoBBegeHHaMH, yMiru «6hth» HaroBn, 3Haxogu-th noro cga6Ki Micua i цнм goMararuca ycnixy ra goca-raru nignopagKyBaHHa [6].
r. He6oH rpaKrye yMoBH B3aeMogii HaroBny ra gigepa ge^o nig iHmHM KyroM 3opy crBepg®yronu, ^o HaroBn (nocgigoBHHKH) Bigirparorb npoBigHe 3HaneHHa y cycnigbHoMy ®HTri i goMiHyrorb Hag gigepoM, BH3Ha-naroHH noMy Mery, 3aBgaHHa i nporpaMy noBegiHKH. HaroBn 3gareH cKHHyru gigepa i niru 3a thm, xro no-o6iuae HoBy igro3iro. ToMy gigep noBHHeH HacgigyBaru HaroBn, BHKopucroByronH cBoro Bgagy - HeycBigoMgeHo a6o cBigoMo, 3 ypaxyBaHHaM 3aKoHiB ncuxogorii [7].
C. Cirege nigKpecgroBaB, ^o Han6igbm o6gapo-BaHi oco6ucrocri BnguBarorb Ha 6igbmicrb ra nigno-pagKoByrorb ii cboih Bogi. Цa 6igbmicrb BignyBae «HecBigoMHH nierer go oci6 BH^oro paHry», ^o 3Haxo-gurb BigrBopeHHa y HacgigyBagbHin noKipguBocri. ^o6u BnguHyru Ha HaroBn, repon noBHHeH 6yru HagigeHHH HacrynHHMH aKocraMu: po3yMoM, cMiguBicrro, 3HaHHaM ®Hrra, age rogoBHe - Bogogiru 3garHicrro cyrecrii. HaBiroBaHHa aBgae co6oro «Haö6igbm 3aragbHHn 3aKoH couiagbHoro cBiry», aKHn cnonarKy 6ygyHH oguHHHHHM, y nogagbmoMy Ha6yBae Bce 6igbmux Macmra6iB - crae «emgeMiHHHM» (goxo-gaHH go MacoBux enigeMWHux ncuxo3iB), nomuproro-Hucb Ha ynrnB, agenriB, ogHoBipuiB. nigrpuMKa ynrnB ra agenriB Heo6xigHa gga aBropa igei (6e3 Hei BiH no-Mupae) [2]. Igea Ba®gHBocri 3HaneHHa nocgigoBHHKiB, Ha aKy BKa3aB C. Cirege, go cborogHi aKryagbHa B gige-pogorii .
^pyruM Ba®guBHM HanpaMoM BHBneHHa gigep-crBa Ha nonarKy XX cr. e ncuxoaHagi3, aKHH BnguHyB Ha gigepogoriro mBugme onocepegKoBaHo. 3. ®peng BH3HaBaB nogo®eHHa ^apBiHa, ^o nonarKoBoro
$opMoro grogcbKoro cycnigbcrBa 6yga opga, Hag aKoro 6e3Me®Ho naHyBaB cugbHimun [2]. Ha gyMKy 3. ®pen-ga, HaroBn Ha nogi aKoro gigep 6igbm «nonarKoBun» i gocKoHagun, Hi® HaroBn 6e3 gigepa. HaroBn Hacgigye gigepa 3a gonoMororo MexaHi3My igeHru^iKauii.
3. ®peng BH3Hanae HacrynHi aKocri gigepa:
- BiH HiKoro He gro6urb KpiM ce6e (3a BHKgro-neHHaM rux, xro cnpuae 3agoBogeHHro noro norpe6), gro6oB go ce6e goBegeHa go HapuuccuHHoro caMogro-6yBaHHa;
- caMoBneBHeHun i caMogocrarHin;
- HagigeHun cBo6ogoro ceKcyagbHoi Hacogogu;
- nogaBgeHa ceKcyagbHicrb cy6giMyronucb y nparHeHHa go Bgagu aBgae co6oro $opMy HeBpo3y;
- nparHeHHa Bgagu e npoaBoM My®Hocri n aK-ruBHocri, a Ma3oxicrcbKe nparHeHHa nignopagKoByBa-ruca - ®iHonocri n nacuBHocri [14].
B y3aragbHeHHax E. r. AHgpiaH^eHKo 3a3HaneHo, ^o ncuxoaHagiruHHi reopii oco6ucrocri gigepiB 6ygu po3nonari npauero 3. ®penga ra y. Byggira, aKi go-cgigugu 3a gonoMororo 6iorpa$inHoro Merogy T. B. BigbcoHa i goBegu, ^o b 3oBHimHocri gigepiB goMiHyrorb ^eMiHHi, a He MacKyguHi pucu (oco6gHBo y guTHHcrBi), ^o n o6yMoBgroe nparHeHHa oronyBaru ce-6e grogbMH, Ha6araro hh®hhmh 3a couiagbHHM crary-com [6].
Po3BHBaroHH nocrygaru reopii, A. Aggep ra r. Haccyeg po3rgagagu gigepcrBo aK e$eKr Hepeagi3o-BaHux y couiagbHoMy ®urri neBHux nparHeHb groguHH. npuxoBaHi noraru e g®epegoM bhcokoI couiagbHoi aK-THBHocri, ^o npu3Bogurb go gigepcrBa.
T. AgopHo, E. ®poMM, E. EpiKcoH po3rgagagu oco6ucricrb gigepa aK nocrarb 6arbKa, npoaB gigepcrBa noB'a3yBagu 3 MacKyguHoro poggro, a raKo® 3 npoaBoM ceKcyagbHocri [2]. Ha gyMKy npHxHgbHHKiB uiei koh-uenuii, b iHguBigyagbHux gocgig®eHHax geaKHx nocgigoBHuKiB caMe gigep 3anMae Micue 6arbKiB.
ncuxoaHagiruHHa po3po6Ka npo6geMH npogoB-®yerbca i 3apa3: 3oKpeMa y BHBneHHi Hapuuccu3My y gigepiB ^®opcrag); crocyHKiB gigepa 3 6arbKoM i Marip'ro y guTHHcrBi (3. HopeHu); BHBneHHa reHgepHoi igeHTHHHocri gigepiB (K. Pog®eH, A. ®imep). OgHiero i3 cga6Kux cropiH ncuxoaHagiruHHoi reopii 3. ®penga e irHopyBaHHa npo6geMH ®iHonoro gigepcrBa.
HacrynHa reopia, npegcraBHHKH aKoi HaMaragu-ca BigHanru BignoBigb Ha nuraHHa: aKuMu o3HaKaMu noBHHeH 6yru HagigeHun gigep, aK cy6'eKr giagbHocri -«reopia puc». Цa reopia rpyHryerbca Ha nogo®eHHax HiMeubKoi ncuxogorii k. XIX - non. XX cr. i koh-ueHrpye yBary Ha Bpog®eHux aKocrax gigepa [14].
Igero cnagKoBocri B npupogi gigepcrBa BucyHyB ragbroH, nig BnguBoM aKoro bhhhk HanpaM go-cgig®eHHa gigepcrBa 3 no3uuii reopii puc.
II npuxugbHHKH (r. BeggiHrpec, BepHapg, B. BiHxaM, E. Borapgyc, renep, A. ^®opgaH, H. EcKepcoH, C. Kig6oypH, O. KeggBegg, ffl. HexMaH, T. HbroKoM, P. Crorgigg, O. Teg, E. ®geMiHr, M. XaH-rep ra iH.) BBa®agu, ^o gigepoM oco6ucricrb BH3Hana-rorb neBHi ncuxogorinHi aKocri ra BgacruBocri («pu-cu»). 3garHicrb go gigepcrBa po3rgagagacb aK o3HaKa o6gapoBaHocri oco6ucrocri, ^o 3a6e3nenye iHgHBigy oco6guBe craHoBH^e y 6ygb-aKin rpyni. HigepoM 3ga-
тен бути лише той, хто надвдений певними осо-биспсними якостями або сукупнютю психолопчних рис, пошук яких здшснювався шляхом вивчення титв лвдер1в у р1зних групах (ввд дошк1льник1в до оаб зршого вку).
Використовувалися р1зш методи в обробщ емтричних даних: спостереження, бюграф1чний, опитування експерпв, соцюметр1я, факторний анал1з.
Характерним для дано! теори, було визначення лвдерських якостей, що пропонувалося ощнити як значущ1 для лвдерства. Особиспсть лидера розгляда-лася кр1зь призму певних чиннишв:
1) «здабносп» - розумов1, вербальш, тощо;
2) «досягнення» - освгга, ф1зичний розвиток;
3) «ввдповвдальшсть» - залежшсть, шщатив-шсть, наполегливють, прагнення, тощо;
4) «участь» - актившсть, кооперащя, тощо;
5) «статус» - сощально-економ1чне становище, популярнють;
6) «ситуативш риси» особистосп [2].
Дж. Гейер у якосп найб1льш значущих видшяе:
1) шдиввдш якосп лидера;
2) штелектуальш якосп лвдера;
3) комушкативш якосп лидера;
4) енергетичний потенщал;
5) мотивацшш характеристики лвдера;
6) альтру!стичний потенщал лвдера.
1ндиввдш якосп лидера (в1к, зр1ст, вага, твдобу-
дова, зовшшнш вигляд, домшантнють, агресившсть) дослвджувалися в онтогенетичному значенш (як час «початку» лвдерства в процеа формування особистосп). Встановлено, що у 2-3 роки дитина не може бути лидером, в1к 9-10 рок1в - перюд активного формування лвдерських якостей [15].
П. Шгорсом було визначено чотири групи особиспсних рис, необхвдних для того, аби дитина стала лвдером:
1) р1шуч1сть 1 самоконтроль;
2) засвоення абстракцш та сощальних вдеал1в;
3) знання людей;
4) достатнш обсяг пам'яп [2].
У характеристик штелектуальних якостей лидера (штелект, розсудливють, здоровий глузд, швидк1сть прийняття ршень, ерудованють, шту!щя, адаитившсть) доведено, що високий штелект не наспльки важливий для того, щоби стати лвдером, мае значения його «сшвввдношення» з штелектом послвдовнишв, розсудливють, здоровий глузд, швид-к1сть прийняття ршень е навиъ б1льш важливими для лвдера, шж загальний штелект.
Вивчаючи комушкативш якосп лидера (екс-траверс1я-штроверая, комушкабельшсть, диплома-тичшсть, тактовшсть) ввдзначено складшсть ко-мушкативно! структури лвдер1в та наявшсть суттевих ввдмшностей в якостях лвдер1в з позитивною 1 негативною спрямовашстю.
У вивченш енергетичного потенщалу (оп-тим1зм, почуття гумору, емоцшний самоконтроль, стшшсть у подоланш труднощ1в, сила переконання, впевнешсть у соб1, актившсть, схильшсть до ризику) проблема емоцшних якостей лвдера залишаеться
ввдкритою та потребуе подальшого вивчення з урахуванням вшу, CTarri, типу дiяльностi.
Прагнення до попyлярностi е найб№ш значу-щим у мотивацiйних характеристиках лвдерства. Че-столюбство та шщатившсть е похвдними: задля того аби стати лвдером, претендент виявляе шщативу, бе-ре на себе ввдповвдальшсть, здатний наполегливо працювати.
Очевидно, що показнишв ввдповвдно до yспiшностi лвдерства недостатньо, цей аспект особистосп i дiяльностi лiдера необх1дно вивчати i надалi.
Аналiз альтру!стичного потенщалу (коопера-тивнiсть, здатнiсть залучати до сшвпращ iнших, соцiальна вiдповiдальнiсть, надшшсть) дозволяе кон-статувати, що лидерство вiдрiзняе висока коопера-тивнiсть, здатшсть залучати до спiвпрацi iнших, але щ якостi не обов'язково взаемопов'язаш (лвдер-манiпyлятор обходиться без спрямованосп на спiвпрацю, хоча такий варiант може бути корисним для групи), але !х поеднання варто розглядати як соцiоемоцiйний лвдерський стиль.
Е. Богардус узагальнив та систематизував положения теорi!, вказавши на необхвдшсть вивчення л1дерства у сощальних групах на рiвнi мшросередо-вища i вказав на якосп, якими володiе л1дер: почуття гумору, тактовшсть, здатнiсть передбачати, розум, майстершсть привертати до себе увагу, енергшшсть, сила характеру. Дослiдник вважав, що пошук рис необхвдних лiдерy, е головним завданням i прагнув знайти «ушверсальш» якостi, притаманнi керiвни-кам полпичних партiй, лiдерам злочинного сере-довища [14].
Суттевим недол1ком «теори рис» лвдерства е положення щодо вроджених рис, якi визначають здатшсть до лвдерства. Лвдер i лидерство продукт не чiтко визначених сощальних умов, ситуацш, взаемин, а вроджений комплекс бiопсихiчних ознак, що забез-печують надiленiй цими рисами особистосп владу. Не врахована умова, що виконання фyнкцiй л1дерства формуе (або сприяе формуванню) необх1дних якостей у суб'екта л1дерських процесiв, i якщо протягом тривалого часу людина виконуе цю роль, ввдбуваеть-ся засвоення нормативних вимог ще! рол1, що сприяе закрiплению рис особистосп, яш сприяють ефектив-ному виконанню певно! ролi.
Отже, чiтко простежуеться взаемозв'язок ще! теори з певними теоретичними установками. Теорiя визнае неповторшсть характерних рис л1дера, вiдповiдно е пвдстави розглядати сощально-психологiчнi чинники л1дерства у комплексi сукуп-носп видатних рис особистостi, як1 дозволяють лвде-ру займати впливову позищю та утримувати владу завдяки цим ушкальним рисам.
Особливою концепцiею лвдерства, наближе-ною до «теорi! рис», е концепщя харизматичного л1дерства, представники яко! трактують лiдерство в якосп не дуал1стичного, а колективного процесу, в основу якого покладено схильшсть працiвникiв iден-тифiкyвати себе з групою та високо цiиyвати прина-лежиiсть до не!. Харизматичний лвдер пвдвищуе соцiаль^ iдентифiкацiю тим, що пов'язуе вiдповiднi уявлення та щнносп кожного пiдлеглого з груповими
цшностями та колективною вдентичшстю [1]. Отже, харизматичне лiдерство - це форма впливу на шших засобом особистюно! привабливосп, що викликае тдтримку i визнання лiдерства.
Вирiшальною у xаризмi лидера е його здаттсть впливати на бачення, сприйняття шшими дiйсностi та на !х цшносп. Лiдер здатен навшвати членам групи новi цiнностi, однак вони тдкреслюють особливу значущiсть iндивiдуальниx цiнностей кожного пращвника та прагнуть пов'язати !х з груповими зав-даннями. Для ефективносп впливу л1дери повиннi знати та поважати потреби, цшносп та вдентифшацп iншиx. Лише тодi вони можуть розраховувати на довiру члешв групи, формування харизми та високу групову iдентифiкацiю. Харизму л1дера тдсилюе його персональна заxопленiсть колективними щлями, готовнiсть йти на ризик задля !х досягнення, вденти-фшащя себе з ними i групою.
Р. Л. Кричевський вказуе, що шзшше було визначено тi якосп лiдерiв, що дозволяють впливати на шших:
- впевнешсть у судженнях, здiбностяx;
- здатнiсть бачити перспективу краще за iншиx;
- здатшсть захоплювати iдеею;
- готовнiсть до ризику;
- нетипова поведiнка, що суперечить загаль-
У групi з харизматичним л1дерством пер-шочергово значущими виступають не зовнiшнi сти-мули, а внутрiшня мотивацiя, привабливiсть самови-раження, усввдомлення власно! значущостi, визнання лвдерства шшими. Як ввдзначав В. Басс, лвдер дае надш на «краще» майбутне та його реальтсть [3]. При цьому, зовнiшня винагорода, хоча i пвдтримуе вiру, однак не мае приоритетного мотивуючого значення i виступае лише однiею складовою шнцево! мети.
Концепцп харизматичного лвдерства грунту-ються на аргументованих емтричних досл1дженнях, однак багато хто з науковщв вважае !х надто описо-вими та недостатньо точними, вказуючи що вони не розкривають псиxологiчнi меxанiзми формування харизми та усього комплексу взаемин лвдера i послвдовнишв. Харизматичне лвдерство бiльш ефек-тивно проявляеться у групах iз недостатньо структу-рованими завданнями, невисокою специфiкацiею функцiй пращ та ввдсутшстю чiтко встановлених
ноприйнятим нормам;
- вмшня вiдчувати ситуацiю та знаходити ре-сурси, необxiднi для досягнення мети [1].
Вказаш характеристики дозволяють особи-стостi швидко адаптуватися до змiнниx умов, що е особливютю харизматичного лидерства.
Вирiшальне значення у концепцп харизматичного лвдерства ввдцрае вiра у власну компетентнють та здатнiсть вирiшувати складнi завдання. 1ндиввду-альна вiра у власш сили базуеться на колективному очшуванш значних результатiв ввд iншиx. Висока ко-лективна впевненiсть у власних силах впливае не лише на шших, але й на лвдера, який виявляе го-товнiсть до кооперацп з членами групи для досягнення загально! мети. Харизматичний л1дер здатний п1двищувати впевненiсть шших в усшшносп iндивiдуальниx та колективних зусиль.
Встановлено, що послвдовники харизматичного лвдера в^^зняються високою мотиващею, здатнi працювати з ентузiазмом та досягати значних резуль-татiв [2]. Дослвдження свiдчать, що iснують пози-тивнi та негативнi ознаки харизматичного лвдерства. Негативна харизма пов'язана з узурпащею осо-бистiсноl влади, позитивна - iз задоволенням сус-пшьних iнтересiв. Прояв етично! спрямованостi ха-ризматичних лiдерiв представлено у табл. 1.
Таблиця 1
стратегш реалiзацil оргашзацшних завдань.
Досить важливим на шляху врахування вiдносностi рис л1дера та адаптаци попереднix теорiй до реальних умов е п'ятифакторна модель осо-бистiсниx рис, в як1й розрiзняються iндивiдуальнi якостi та вiдповiднi !м риси поведiнки, пов'язанi з досягненням певних цшей. Модель побудована емпричним шляхом i характеризуе особистiсть з урахуванням стiйкиx критерй'в, як1 визначено на рiз-них вибiркаx та у рiзниx соцiокультурниx умовах. П. Коста i Р. Мак-Кра ввдзначають, що ними е: екстра-верая-штровер^ (комунiкабельний, асертивний, енергiйний, активний); сшвпраця (доброзичливий, спiвпрацюючий, довiрливий); конформнiсть (добро-совiсний, вiдповiдальний, дисциплiнований); вiдкритiсть (штелектуальний, творчий, незалежний); емоцiйна стабiльнiсть (спокшний, не невротичний, активний) [8]. Проте досить часто дану модель кри-тикують за неможливють з И допомогою передбачити
Етична спрямованiсть харизматичного лвдера
Неетичний харизматичний лiдер Етичний харизматичний лiдер
використовуе владу лише у власних штересах; використовуе владш повноваження з урахуванням iнтересiв шших;
просувае лише власне бачення; плануе власне бачення у ввдповвдносп до потреб посл1довник1в;
не сприймае критику на свою адресу; враховуе критику;
вимагае беззаперечного виконання наказiв; стимулюе у послiдовникiв творчий пвдхвд до справи i власних поглядiв;
комушкативний процес будуе в одному напрямг в1д себе до iншиx; стимулюе вiдкриту двосторонню комунiкацiю;
не чуттевий до потреб iншиx; навчае та тдтримуе iншиx, подiляе з ними устх;
покладаеться на комфортнi зовнiшнi, моральнi стандарта для задоволення власних штереав покладаеться на внутршш моральнi стандарти для задоволення сустльних iнтересiв
динам1ку розвитку особистосп. На думку багатьох науковщв, концепщя модел1 повинна базуватися на уявленш про едшсть самоактуал1зацп та самотранс-ценденци, про дш стосовно них принципу допов-нюваносп.
У контексп п'ятифакторно! модел особиспсних рис, найб1льш суперечливими питаннями е ввдтворювашсть отриманих вим1р1в, з'ясування причин !х ушверсальносп, кшьшсть чинник1в впливу на !х зм1ст, необхвдшсть виокремлення категорш се-реднього р1вня. Проблема полягае у тому, що отри-манш показники здатш ввдтворювати не структуру особистосп, а бути результатом методу, артефактом. Про це сввдчить под1бшсть чиннишв 1з вим1рами се-мантичного диференщалу.
Недолжами модел е те, що у нш не при-дшяеться достатньо! уваги проблем! розвитку (за виключенням обговорення окремих лонгитюдних до-слвджень та пор1вняння даних, отриманих на р1з-новшових виб1рках). За зм1стом п'ятифакторна модель особиспсних рис - структура 1ндиввдуальних ввдмшностей, а не структура особистосп, яка дозво-ляе зрозумгги та передбачити динашку розвитку, причини порушень. Поза увагою залишилися моти-вацшна система, емоцшна сфера.
На сучасному еташ прикладш дослвдження особиспсних якостей ефективних лвдер1в грунту-ються саме на п'ятифакторнш модел1 особиспсних рис (Л. Первш, О. Джон) - одному з найбвдьш пер-спективних пвдход1в у вивченш особистосп [4]. У рамках цього напряму вивчаеться вплив р1зних форм неакадем1чного (практичного, сощального, емоцшного) штелекту на ефектившсть кер1в-ництва, здшснеш спроби виявлення засобом пев-них методик взаемообумовленосп м1ж рисами особистосп та лвдерством.
6. Результати досл1дження
Психолопчний анал1з особиспсних теорш е досить важливим у розумшш сутносп 1 природи лвдерства. Але вш е недостатньо обгрунтованим без врахування прояву сощально! поведшки, сощально! ситуацп, м1жособиспсних взаемин, сощально! групи. Вплив цих чиннишв на феномен лвдерства становить перспективи подальших дослвджень.
7. Висновки
1. У «геро!чних» теор1ях здатшсть до лвдерства розглядаеться як вроджена, лидерами народжуються, а не стають;
2. Б1льшють представник1в психоаналггично! теорп розумшть особиспсть лвдера, як постать батька, а прояв лидерства пов'язують з маскулиною ролю 1 проявом сексуальностц
3. У теорп «рис» акцентуеться увага, що лвде-ром особиспсть визначають певш психолопчш якосп та властивосп (риси);
4. Концепщя харизматичного лвдерства трак-туе лидерство, як форму впливу на шших засобом особиспсно! привабливосп, що викликае шдтримку 1 визнання лидерства;
5. У п'ятифакторнш модел особиспсних рис
розрiзняються iидивiдyальнi якостi та ввдповвдш !м риси поведiнки, пов'язаиi iз досягненням певних цiлей.
Лiтература
1. Кричевский, Р. Л. Психология лщерства [Текст]: учебное пособие / Р. Л. Кричевский. - М.: Статут, 2007. -541 с.
2. Бендас, Т. В. Психология лвдерства [Текст]: учебное пособие / Т. В. Бендас. - СПб.: Питер, 2009. - 447 с.
3. Bass, B. M. Leadership and Performance Beyond Expectations [Text] / B. M. Bass. - State University of New-York, 1985. - 87 р.
4. McGregor, D. The Human Nature of Leadership [Text] / D. McGregor // American Journal of Nurs. - 1969. -Issue 69. - P. 55-67.
5. Карлейль, Т. Герои, почитание героев и героическое в истории [Текст]: монография / Т. Карлейль. - М.: Республика, 1994. - 865 с.
6. Тард, Г. Мнение и толпа [Текст]: монография / Г. Тард // Психология толп. - М.: Институт психологи РАН; Изд-во КСП+, 1999. - 416 с.
7. Лебон, Г. Психология народов и масс [Текст] / Г. Лебон. - М.: Академический проспект, 2011. - 238 с.
8. Психология современного лидерства: американские исследования [Текст] / под. ред. Дж. П. Канджеми, К. Дж. Ковальски, Т. Н. Ушаковой. - М.: Когито-центр, 2007. - С. 198-211.
9. Пугачев, В. П. Руководство персоналом организации [Текст]: учебник / В. П. Пугачев. - М.: Аспект-Пресс, 2002. - 279 с.
10. Петровский, А. В. Теория деятельностного опосредствования и проблема лидерства [Текст] / А. В. Петровский // Вопросы психологии. - 1980. - № 2. - С. 29-41.
11. Парыгин, Б. Д. Социальная психология. Проблемы методологии, истории и теории [Текст] / Б. Д. Парыгин. - СПб.: ИГУП, 1999. - 592 с.
12. Роли ситуативного лидера по Л. И. Уманскому [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.getmanagement.ru/pobs-732-1.html
13. Коломинский, Я. Л. Человек среди людей [Текст] / Я. Л. Коломинский. - Минск: "Народная асвета", 1987. - 183 с.
14. Кудряшова, Е. В. Лидер и лидерство: Исследование лидерства в современной западной общественно-политической мысли [Текст] / Е. В. Кудряшова. - Архангельск: ПМПУ, 1996. - 256 с.
15. Андриянченко, Е. Г. Теоретический анализ проблемы лидерства в зарубежной социальной психологии [Текст] / Е. Г. Андриянченко // Молодой ученый. - 2012. -№ 10. - С. 256-261.
References
1. Krychevskyy, R. L. (2007). Psychology lyderstva. Moscow: Charter, 541.
2. Bendas, T. V. (2009). Psychology lyderstva. Sankt-Peterburg: Peter, 447.
3. Bass, B. M. (1985). Leadership and Performance Beyond Expectations. State University of New-York, 87.
4. McGregor, D. (1969). The Human Nature of Leadership. American Journal of Nurs, 69, 55-67.
5. Carlyle, T. (1994). Heroes heroes and heroic po-chytanye in history. Moscow: Republic, 865.
6. Tarde, G. (1999). Opinion and crowd. Moscow: RAS Institute of psychology, 416.
7. Lebon, G. (2011). Psychology and the peoples of mass. Moscow: Academic Prospect, 238.
8. Kandzhemy, J. P., Koval'ski, K. Dzh., Ushako-va, T. N. (Eds.) (2007). Psychology sovremennoho lyderstva:
amerykanskye Studies. Moscow: Kohyto Center, 198-211.
9. Pugachev, V. P. (2002). The leadership staff of the organization. Moscow: Aspekt-Press, 279.
10. Petrovsky, A. V. (1980). The theory of the activity of mediation and leadership problem. Questions of psychology, 2, 29-41.
11. Parigin, B. D. (1999). Social Psychology. Problems of methodology, history and theory. Sankt-Peterburg: IGUP, 592.
12. Roli situativnogo lidera po L. I. Umanskomu.
Available at: http://www.getmanagement.ru/pobs-732-1.html
13. Kolominsky, J. L. (1987). Man among the people. Minsk: "People asveta", 183.
14. Kudryashova, E. V. (1996). Leader and lyderstvo Investigation in Modern lyderstva of Western socio-political thoughts. Arkhangelsk: PMPU, 256.
15. Andryyanchenko, E. G. (2012). Theoretically analysis problems in lyderstva zarubezhnoy sotsyalnoy psychology. Young scientist, 10, 256-261.
Рекомендовано до публкаци д-р психол. наук Карамушка Л. М.
Дата надходження рукопису 20.09.2016
Гуменюк Оксана TpmopÏBHa, кандидат психолопчних наук, доцент, кафедра фшософи та сощально-гумаштарних наук, Хмельницький ушверситет управления i права, вул. Геро1'в майдану, 8, м. Хмельницький, Украша, 29000 E-mail: [email protected]
УДК 159.955: 316.612
DOI: 10.15587/2313-8416.2016.81156
ПСИХОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ1З СТИЛЬОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗАСТУПНИЦТВА У ПЕР1ОД ДОШКЫЬНОГО ДИТИНСТВА
© Н. В. Корчакова
В cmammi обговорюеться проблема заступництва як особливого виду просоцiальноï axmuenocmi дтей дошюльного eiKy. В ходi проведеного емпiричного до^дження проанал1зовано pi3ui emuMi заступництва, що використовуються дimьми в процеа взаемодИ' з однолтками. Отримаш результати дозволили виок-ремити п 'ять основних стратегш заступництва: негативне оцiнювання агресора, фiзична конфронта-щя, звертання по допомогу до дорослого, погрози чи попередження, вказування на норми Ключовi слова: просоцiальнiсmь, просощальна поведтка, просощальна компетенттсть, заступництво, захист, пiдmримка, ^umï заступництва
The paper deals with the issue of protection as a special type of children's prosocial activity. The present study analyzes the different styles of defending used by children in their interactions with peers. The results of observations and interviews have uncovered five main protection strategies in children's interactions: the negative evaluation of the aggressor, physical confrontation, recourse to adult, threats or warnings, pointing out the rules Keywords: prosociality, prosocial behavior, prosocial competence, protection, defending, support, style of protection
1. Вступ
Важливою лшею особиспсного становлення е розвиток просощальних основ особистосп. Протягом життя кожна людина не лише адаптуеться до умов середовища, але й набувае здатносп бачити шших людей, дiяти на ïx користь. Просощальна поведшка багатогранна. У ïï основi лежать рiзнi мотиви: ввд су-то егоюгичних до альтруюшчних. Ввд характеру спонук залежить яшсть вчинку, його щншсна характеристика та моральна чистота. У той же час необ-хвдно визнати, що рух до будь-яко1, навггь найгуман-нiшоï мети, значною мiрою залежить ввд вибору сти-льових характеристик поведшки, 1'х ввдповвдносп си-туацп, релевантносп та загально1 нормоввдповвднос-п. Це вказуе на необхвдшсть психолопчно1 кураци як процесу розвитку когнпивно-мотивацшних основ просощальних установок особистосп, так i засвоення нею дощльних поведшкових стратегш. Стиль пове
дшки включае не лише сукупшсть дш, але й певну стратегiю 1'х об'еднання, емоцшного забарвлення та узгодження з позициями iншоï людини. Сформова-нiсть основ просощально1' поведiнки передбачае зда-тнють людини враховувати два важливi аспекти ситуаций поеднання ïï предметних i процесуальних характеристик та дш людського фактору (хто потребуе допомоги, як1 його мотиви, стани, готовнiсть прийня-ти допомогу). Просощальна компетентшсть вимагае вiд людини вмшня здiйснити вибiр найбiльш устш-ного способу сприяння у кожнiй ситуаци з потенцш-ним просоцiальним контекстом. Заступництво один iз достатньо своервдних виявiв просоцiальноï поведь нки особистосп. Воно передбачае втручання у про-блемнi ситуаци iншоï людини, за умови перебування у комфортнiй позици поза знаходження. Зовнiшнi напади не стосуються суб'екта допомоги. Його акти-внiсть викликана бажанням захистити шшого.
