CC BY
31
УДК 330.341.1 Тетяна Валернвна Гринько,
канд. екон. наук, доцент Дтпропетровський нацюнальний ушверситет iм. Олеся Гончара
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ АДАПТИВНОГО 1ННОВАЦ1ЙНОГО РОЗВИТКУ
Вщповщно до чинного законодавства Укра!ни шноваци - «новоствореш або вдосконалеш конкурентоспроможш
технологИ, продукщя або послуги, а також оргашзацшно-техшчш ршення виробничого, адмшютративного, комерцшного або шшого характеру, що ютотно полшшують структуру та яюсть виробництва I (або) сощально! сфери» [1]. 1нновацшний продукт -результат науково-дослщно! \ (або) дослщно-конструкторсько! роботи, що вщповщае вимогам, установленим цим законом, шновацшна продукщя - нов1 конкурентоспроможш товари чи послуги, що вщповщають вимогам, установленим цим законом, а «шноващя - це новий шдхщ до конструювання виробництва, збуту товар1в, завдяки якому шноватор та його компашя одержують перевагу над конкурентами» [1].
У результат! анатзу р1зних шдход1в до питання шновацшного розвитку велико! кшькосп автор1в, серед яких таю всесв1тньо вщом1 науковщ, як К. Фр1мен, М. Кондратьев, Й. Шумпетер, I. Ансофф, П. Друкер, Дж. Кейнс [2-7], а також сучасш, зокрема в1тчизняш - О. Амоша, В. Геець, М. Лепа, Р. Лепа, М. Чумаченко [8-12], слщ визначити подвшну сутшсть шновацш, тому що, по-перше, шноваци - це новий або вдосконалений продукт, що реатзуеться на ринку, а по-друге, це процес, новий чи вдосконалений, що використовуеться у практичнш д1яльносп.
Конкретнють наукового шдходу по-требуе точносп понятшного апарату, тому на шдстав1 усталеного у професшному спшкуванш розумшня шноващя, е реал1зованим нововведенням незалежно вщ сфери застосування.
Саме ж нововведення, тобто наукова, науково-техшчна розробка, винахщ, стае шноващею у вигляд1 товару, послуги,
методу. Тобто, як уже зазначалося, шновацшному циклу передують науково-дослщш, дослщно-конструкторсью або проектш роботи. 1х результати в основному \ створюють той доробок, на баз1 якого починаеться шновацшна д1яльшсть. 1нноващя позначае також { сам процес реал1зацп нововведення. 1нноващя -запорука усшшного розвитку сощально!, економ1чно!, осв1тньо!, управлшсько! та шших сфер на баз1 р1зномаштних нововведень. Процес шновацшного розвитку мае дв1 головш складов! - реал1защю шновацшних проекпв { розвиток шновацшного потенщалу, тому вш е процесом створення нових { змши юнуючих характеристик промислового шдприемства за рахунок послщовно реал1зованих нововведень, в умовах якого шдприемство дютае можливють тдвищувати показники наукоемност продукци та забезпечувати И конкурентоспроможшсть у довгостроковому перюдь
Об'ективна реальшсть, обумовлена впливом зовшшнього середовища та численними державними шституцшними перетвореннями на сучасному еташ розвитку Укра!ни, призводить до неухильного зростання зовшшшх { внутршшх вплив1в на промислове шдприемство. У таких умовах виникае середовище з високою невизначешстю для прийняття управлшських ршень. Вщсутшсть методик управлшня промисловим шдприемством з урахуванням невизначеносп впливу зовшшшх фактор1в позначаеться на результатах функщонування промислових шдприемств. Серед широкого спектра завдань, що стоять перед шдприемствами, особливо вщзначаеться необхвдшсть стимулювання шновацшно! активность Отже, виникае необхвдшсть дослщження фактор1в, що впливають на
©Т.В.Гринько, 2011
шновацшну активнють бiзнесу як одного зi способiв адаптаци до швидкозмiнних умов зовшшнього та внутрiшнього середовища.
Адаптившсть - це властивiсть системи, об'екта пристосовуватися до змiн умов зовшшнього та внутршнього середовища. Адаптивнiсть системи управлшня е властивiстю само! системи управлшня. Адаптащя, на вiдмiну вщ адаптивностi, е процесом пристосування оргашзму до мiнливих умов.
Для економiчних систем, до яких належать шдприемства, галузi, комплекси нацюнально! економiки, !х адаптивнiсть -неодмiнна характеристика, вщ яко! залежить !х розвиток у мшливому та конкурентному середовищi. Тут властивють адаптивностi виступае як одна з найважливших системних властивостей i може розглядатися як закономiрностi щодо поведiнки будь-яко! господарсько! системи.
Найпростiшi форми адаптивно! поведiнки властивi регуляторам у техшчних системах зi зворотним зв'язком, якщо керуючу систему розглядати як середовище функцiонування регулятора. У теори адаптивних систем адаптацiею називаеться процес змiни параметрiв i структури системи, а можливо, i керуючих впливiв на основi поточно! шформаци з метою досягнення певного, як правило, оптимального стану системи при початковш невизначеностi й умовах роботи, як змiнюються. Найхарактернiшою рисою адаптацi! е накопичення i негайне використання поточно! iнформацi! для усунення невизначеностi через недостатню апрiорну шформащю задля оптимiзацi! обраного показника якосп.
Пiд адаптацiею промислового пiдприемства слщ розумiти процес пристосування пiдсистем i елементiв соцiально-економiчно! системи i функцш, що виконуються нею, до змш зовнiшнього середовища.
Даний процес, при безумовнш важливостi внутрiшнього середовища, мае виявлятись у стратепчному прогнозуваннi й адаптивному розвитку промислового шдприемства.
Отже, визначення адаптивного управлшня з позици окремих питань з управлшня дiяльнiстю пiдприемства також мають певнi перетинання з бiльш загальними дефiнiцiями даного поняття. При цьому найбшьш суттевим недолiком розглянутих визначень е неповне врахування наявних об'ективних чинникiв, якi визначають можливiсть рiзновиду вiдповiдного управлiння. Виходячи iз цього сутшсть дефiнiцi! «адаптивне управлiння дiяльнiстю промислового шдприемства» слiд подати як цшеспрямований процес прийняття рiшень у результат дi! наявно! безлiчi впливiв ендогенного та екзогенного характеру, що потребуе втiлення управлiнських рiшень з точки зору можливих !х альтернатив i наслiдкiв, якi загалом спрямоваш на вдосконалення дiяльностi промислового шдприемства вщповщно до iснуючих потреб внутршньо! структури органiзацi! пiдприемства, зовнiшнiх умов його функцюнування та пiдпорядкованi досягненню внутрiшньо! стабiльностi пiдприемства.
Таким чином, новизна
запропонованого уточнення полягае, по-перше, в урахуванш об'ективних чинникiв виникнення потрiбностi в адаптивному управлшш; по-друге, у визначенш внутрiшньо! та зовнiшньо! мети управлшня з позици дiевостi пiдприемства. На вщмшу вiд iснуючих узагальнень тако! дефiнiцi! розглянуте визначення враховуе наявш об'ективнi чинники, якi визначають можливють трактування такого рiзновиду уп-равлшня як адаптивного. Разом iз тим на-ведене визначення дозволяе сформулювати i бiльш вузькi трактування адаптивного управлшня з позици окремих напрямiв дiяльностi пiдприемства. Проте як напрям подальшого дослiдження доцiльним е узагальнення адаптивного управлiння як основи функцюнування сучасного промислового шдприемства та визначення видiв вщповщного управлiння.
Процес прийняття управлшських рiшень за заданими критерiями е завданням адаптивного управлшня з елементами неповно! визначеностi, при виршенш якого доводиться враховувати безлiч факторiв,
виконуючи за короткий час обробку значних обсяпв шформаци.
Щцприемству у процес свое! дiяльностi доводиться вiдповiдати не тшьки на змiни в найближчому оточеннi (мiкросередовищi), але й реагувати на зрушення в умовах макросередовища -природних, демографiчних i шших. У контекстi дослiдження необхiдно
вщокремити 3i структури макросередовища ïï шдсистеми - науково-технiчних умов виробництва, головною складовою яких е сукупнiсть наявних у свiтовiй практицi та доступних пiдприемству науково-технiчних досягнень, тобто шновацшних рiшень рiзного рiвня завершеностi.
Адаптащя може вщбуватися за допомогою стандартних дiй. Тодi вона не пов'язана з шноващями. Але за лопкою управлiння пiдприемством не може не бути адаптивним, оскiльки пiдприемство не зможе усшшно тривалий час дотримуватися виконання сформованих алгоршмв управлiння i процешв виробничоï дiяльностi, повторювати багаторазово одш й тi ж рiшення. Виходячи iз цього адаптивний iнновацiйний розвиток - процес реалiзованих нововведень, якi здатш пристосовуватися до змiн умов зовшшнього та внутршнього середовища. Управлiння адаптивним шновацшним розвитком е системним втручанням у процес реалiзацiï нововедень з метою ïx перетворення. Управлiння адаптивним iнновацiйним розвитком складаеться з двох взаемопов'язаних систем: адаптивноï системи планування
шновацшного процесу й адаптивноï системи регулювання iнновацiйного процесу. Структурно визначеш системи е практично iдентичними.
Таким чином, мехашзм реалiзацiï адаптивного управлшня шновацшним процесом може грунтуватися на цшьовш настановi самого процесу адаптаци, а структура завдань, що виршуються за допомогою даного меxанiзму, може бути представлена у виглядi окремих проектов або навiть сукупностi взаемопов'язаних проекпв, утворюючи деяку систему адекватних реакцiй органiзацiï на вплив зовшшнього середовища.
Пщсумовуючи все вищевикладене, алгоритм адаптаци шновацшного процесу сучасного шдприемства до умов зовшшнього середовища виглядае таким чином:
1) визначаеться мета та основш завдання шновацш, яю плануеться реалiзувати пiдприемством;
2) визначаються шляхи адаптацi!, яким вiдповiдае обраний напрям iнновацiйного розвитку органiзацi!;
3) визначаються критери вiдбору факторiв для майбутньо! моделi адаптацi!;
4) визначаеться прогноз поведшки середовища, ступiнь !! стабiльностi або динамiчностi;
5) формуеться графiчна аналiтична модель адаптацi! шноваци до потреб пiдприемства;
6) сформована економшо-математична модель адаптацi! застосовуеться вщповщно до етапiв, зазначених для процесу вщображення:
виробляеться група прийнятних узагальнених альтернатив;
здшснюеться вибiр однiе! з них;
виробляеться узагальнена
альтернатива, яка розкладаеться на конкретш варiанти, i процес вщбору повторюеться. Процес розукрупнення альтернатив припиняеться, якщо отримана альтернатива дае ршення, вiдповiдае пошуку рiшення адаптацшно! моделi;
7) вiдповiдно до еташв, зазначених для процесу вiдображення, а також з урахуванням якiсних характеристик адаптацшного процесу, здiйснюеться розробка умов i механiзму практично! реалiзацi! конкретно! адаптацшно! моделц
8) на основi передбачення подiй, що виникають у процеа адаптацi!, зазначена в п. 1 мета досягаеться за оптимальними результатами;
9) генеруеться нове «надзавдання» i формуеться система, що забезпечуе його усшшну реалiзацiю.
Вiдповiдно до концепцi! формування та управлiння адаптивним iнновацiйним розвитком мета адаптаци мае узгоджуватися з метою шдприемства й основними завданнями для !! досягнення, причому в кожного шдприемства мае бути своя система
адаптивного управлшня, сформована його менеджментом, виходячи з актуальних виключно для нього проблем i завдань, тодi можемо сформулювати загальне завдання адаптивного управлшня. Виходячи i3 цього мехашзм управлiння адаптивним
iнновацiйним розвитком розглядасться як сукупнiсть органiзацiйних та економiчних компонентiв, що забезпечують узгоджене, взаемопов'язане та взаeмодiюче
функцiонування всiх елеменлв системи реал1заци нововведень, якi здатш пристосовуватися до змiн умов зовшшнього та внутрiшнього середовища.
Використання евристичних терацшно-адаптивних методiв управлiння в зарубiжних успiшно дiючих компанiях потребуе уважного вивчення для трансформаци в економiчнi умови й подальшого використання в дiяльностi саме вiтчизняних компанш. Це викликае необхiднiсть аналiзу найбшьш успiшного й ефективного досвiду дiяльностi великих i глобальних компанiй.
Л^ература
1. Закон Укра1ни «Про шновацшну дiяльнiсть» вiд 4 липня 2002 р. № 40-IV // Вщомосп Верховно! Ради Укра1ни. - 2002. -№ 36. - Ст. 266.
2. Freeman C. The Economics of Industrial Innovation / C. Freeman. - 2 ed. - London: Frances Pinter, 1982. - 250 p.
3. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения / Н.Д. Кондратьев. - М.: Экономика, 2002. -768 с.
4. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер; пер. с англ. - М.: Прогресс, 1982. - 455 с.
5. Ансофф И. Стратегический менеджмент. Классическое издание / И. Ансофф; пер. с англ. - СПб.: Питер, 2009. -344 с.
6. Друкер П. Бизнес и инновации / П. Друкер; пер. с англ. - М.: Вильямс, 2007. -432 с.
7. Кейнс Дж.М. Избранные произведения / Дж. М. Кейнс; пер. с. англ. -М.: Экономика, 1993. - 543 с.
8. Амоша О.1. 1нновацшне оновлення техшко-технолопчно! бази промислового виробництва на синергетичних засадах: теорiя i практика / О.1. Амоша, 1.П. Булеев, Г.З. Шевцова // Економша промисловосп. -2007.-№ 1(36).-С. 3-9.
9. Економша Украши: стратепя i по-л^ика довгострокового розвитку / за ред. В.М. Гейця. - К.: 1н-т екон. прогнозув. НАН Украши, 2003. - 1008 с.
10. Лепа Н.Н. Методы и модели стратегического управления предприятием / Н.Н. Лепа; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. - Донецк: Юго-Восток Лтд, 2002. -186 с.
11. Лепа Р.Н. Ситуационный механизм подготовки и принятия управленческих решений: методология, модели и методы: моногр. / Р.Н. Лепа; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. - Донецк: Юго-Восток, ЛТД, 2006. - 388 с.
12. Чумаченко Н.Г. Роль инноваций в экономическом развитии Украины / Н.Г. Чумаченко, Л.М. Саломатина // Економша промисловосп. - 2003. - № 1. - С. 102-108.
Надтшла доредакци 02.08.2011 р.
