УДК 658:330
Ковальчук Р.Л.,к вет н., Мишв Р.М. к.е.н., доцент, Виконавчий кергвник ДАК Украгни, м. Кигв, Украгна Льв1вський нацюнальний утверситет ветеринарног медицини та б1отехнологт ¡мет С.З. Гжицького
ТЕОРЕТИЧН1 ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ ЗОВШШНЬОЕКОНОМ1ЧНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 АГРАРНИХ ШДПРИСМСТВ
У статт1 приведено результати теоретичних дослгджень основ менеджменту зовнгшньоекономгчног дгяльностг аграрних тдприемств.
Ключовi слова: менеджмент, зовышньоекономгчна д\яльтсть, аграрш тдприемства.
Постановка проблеми. В умовах ринкових вщносин менеджмент активно проникае в аграрний сектор економжи. Керiвники тдприемств аграрного сектора защкавлеш у використанш основних надбань менеджменту, оскшьки це дае змогу досягнути структурно! побудови оргашзаци, знизити трудомютюсть управлiнських витрат, оптимiзувати чисельшсть апарату управлiння, посилити управлiнський вплив, зосередити зусилля вЫх працiвникiв на досягненш поставлених цiлей.
Вплив менеджменту в середовищi аграрного сектору здшснювався протягом багатьох рокiв на основi функцiонування типологiчних моделей управлiння. 1снувало багато моделей, якi вiдрiзнялися мiж собою сутнiстю i назвами. Ринковi умови господарювання зумовили вiдповiдну модель управлшня соцiально - економiчною системою - менеджменту.
Менеджмент викликае защкавлення у багатьох наукових колах. «Саме менеджмент створюе економiчний та сощальний розвиток. Генерування людсько! енергп i надання ш спрямування е завданням менеджменту», пише в сво1х працях П.Друкер.
Перехiд до ново! методологи управлшня - творчий пщхщ, розширений пошук, науковi дослiдження та смiливi експерименти. Значну роль у цьому процесi вiдiграе i вивчення зарубiжного досвiду стосовно управлiння i насамперед галузi менеджменту.
Мета статтi. Дослiдити теоретичш основи менеджменту зовнiшньоекономiчноl дiяльностi аграрних тдприемств.
Виклад основного матерiалу. Найвидатшшими представниками наукового менеджменту був Ф.В. Тейлор(1911), який опублiкував працю « Принципи наукового менеджменту». Вiн розглянув науковий менеджмент, як сукупнiсть управлшських iдей, спрямованих на пiдвищення оргашзацшно! ефективностi промислових процесiв, оргашзацп системи розпод^ працi , запровадження нових принцитв контролю та нормування пращ.
Використання наукових досягнень для вдосконалення вах елеменив менеджменту в шдив^альний процес пращ,описали Френк Лшан Джшберт (1914).
Адмшютративний менеджмент А.Файоль (1916) показуе напрям управлшських дослiджень, ядром яких були спроби створити набiр унiверсальних принцитв управлiння, що дали змогу на основi дiагностики конкретно! оргашзаци виробити напрями тдвищення И ефективностi та сформувати 14 принцитв адмшстративно! науки.
М.П.Фоллетт розробила проблеми етики, влади, лiдерства, максимiзащ! вiддачi вiд пщлеглих. У працi «Нова держава» (1918) Фоллетт висунула iдею гармотзаци пращ i капiталу, що могла бути досягнутою за рахунок правильно! мотиваци з усування iнтересiв усiх сторш.
Подальше наукове обгрунтування здiйснив А.Г.Маслоу (1908-1970) який стверджував, що поведшка людини в будь-який момент часу визначаеться сукупнiстю (набором) потреб, яю домiнують у певний момент часу.
Е.Мейо (1880-1949) у сво!х працях запропонував концепцiю людських вiдносин - концепщя в рамках гуманiстичного менеджменту, яка наголошуе, що задоволення основних потреб пращвниюв - ключовий чинник тдвищення продуктивной працi. Концепцiя людських вщносин обумовлена в подальшому розвитку «менеджменту участи».
Серед видатних ф^р бiльш пiзнього перiоду була теорiя X — У Д.МакГрегора, вш розглядае двi взаемопов'язанi концепцi!,якi побудоваш на двох протилежних системах припущень i визначень. За теорiею X, пращвники потребують постiйного примусу, жорсткого та постшного контролю. Мотивацiя !х дiяльностi базуеться на страху перед можливим покаранням. Теорiя У вiдрiзняеться позитивним та активним використанням щлеспрямованост та власних мотивацiй працiвникiв завдяки широкш участi всiх членiв оргашзаци в процесах пiдготовки i прийняття рiшень, надiлення працiвникiв бiльшими повноваженнями.
Особливо варто пщкреслити внесок у розвиток менеджменту П.Друкера з великою кшьюстю робщ зокрема - управлiння за допомогою встановлення цiлей (1954), - за яким менеджери i пращвники визначають цiлi для кожного тдроздшу, проекту та особи i керуються ними для корегування подальшо! дiяльностi.
Використання наукових методiв соцiологi!, психологи, антропологи, економжи та iнших дисциплш для визначення поведiнки людей у робой е одним з напрямiв гуматстичного менеджменту (бiхевiоризм). Д.Вотсон (1913) описав поведшку людини як предмет бiхевiоризму - всi вчинки та слова, все, що роблять люди вщ народження до смерти
На основi узагальнення досвiду управлiння адмшстративними органiзацiями М. Вебер (1864-1920)заснував концепщю — бюрократичний менеджмент, як сукупшсть управлiнських iдей, що стають основою для створення концепци бюрократi!,як щеалу органiзацiйного устрою.
Поряд з вищезгаданими видатними представниками в управлшськш галузi були Л.Акофф, Ч.Бернард, Г.Гант, Р.Девк, Д.Мiллер, М.Портер,Л.Ньюмен, А.Тоффлер, Е.Шайн та шш1
Однiею з новiтнiх течш зарубiжно! теорi! управлiння е так звана нова школа,яка характеризуеться прагнення використати в наущ управлiння методи й апарат точних наук. Математика, статистика, шженерш науки, юбернетика i сумiжнi з ними галузi зробили вагомий внесок у теорiю управлшня.
Становлення управлiння в Укра!нi сягае чаав Ки!всько! Русi. Однак г першi теоретичнi розробки вiдносяться до XVIII - XIX стол^тя.
Розвиток теори управлiння пов'язаний з iменами видатних укра!нських вчених 1.Я.Франка (1876) та М.1.Тугана-Барановського (1865-1919). 1.Я.Франко основнi працi присвячуе аграрнiй тематицi, однак окремi роботи розглядають управлшсью дi!, витрати на управлшський апарат та розвиток iнновацiйно! економжи. М.1. Туган-Барановський розглядае питання антикризового управлiння для пiдприемств та проводить порiвняння.
З погляду Кузьмiна О. С. менеджмент - процес планування, оргашзування, мотивування, контролювання та регулювання, який покликаний забезпечити формування та досягнення цiлей оргашзаци.
Мартиненко М.М. видшяе менеджмент у функци планування, органiзацi!, облiку, контролю, аналiзу, стимулювання та регулювання. Не менш важливi дослiдження у сво!х працях розкривае Гаврилишин Б., яю присвяченi актуальним питанням соцiального менеджменту.
Глибокий аналiз управлiнсько! дiяльностi проведено 1вановою 1.В. у сво!й пращ «Професюналiзащя менеджменту».
Розумiння менеджменту як типу управлшня меншою мiрою виражене в захiднiй лiтературi з менеджменту, тому що там господарське управлшня формуеться у процесах природного розвитку ринково! економiки, немае потреби акцептувати увагу на його вiдмiнностi вщ адмiнiстративно - командного управлiння пол^изованим та iдеалiзованим аграрним сектором. Але для Укра!ни таке розумiння бшьш важливе i певною мiрою закономiрне, бо в iсторi! розвитку нашо! економiки були перiоди, коли як у масштабах державного пщприемства юнувало адмiнiстративне управлiння.
Ми пiдтримуемо думку авторiв, якi звертають увагу на те , що менеджмент — це шше управлшня , якому потрiбно ретельно i тривалий час навчатися. Бшьш того, менеджмент - це, можливо, навт антонiм нашого традицiйного уявлення про управлiння.
Менеджмент для постсощалштичних кра!н означае реформування економжи, використання економiчних важелiв управлшня, змiну системи управлiння за потребами i умовами ринкових вiдносин. Сьогодш поняття «менеджмент»пов'язане з органiзацiйно-гнучким управлшням; управлiнням, яке здiйснюеться на професшнш основi; управлiння, в якому економiчнi iнтереси вiдiграють провiдну роль. Умови менеджменту - свобода тдприемництва, ринкова економша, професiйне управлiння, новини з оргашзаци ефективно! роботи працiвникiв. Окремi пiдходи до менеджменту полягають у трактуванш
змюту дiяльностi, яю менш детально описаш через загальш функци управлiння. Завадський Й.С. менеджмент розглядае як «сукупшсть дiяльностi за умов ринково! економiки, пов'язано! з керiвництвом людьми, умiлим використанням 1х працi, iнтелектуальних здiбностей, мотивiв iз визначення цiлей i завдань бiзнесу, створення механiзму управлiння, розробкою плашв, визначенням не лише того, що i коли робити, а й як саме i хто виконуватиме намiчене».
Визначення менеджменту сформульовано 1вановою 1.В., «менеджмент - це професшна управлiнська дiяльнiсть в ринкових умовах з оргашзацп i управлiння ними через постановку цшей i ращональне використання всiх видiв ресурсiв шляхом впливу на дiяльнiсть окремого пращвника, групи i оргашзаци в цшому для досягнення оптимальних результат».
При визначенш сутностi i змiсту менеджменту необхщно розглянути основнi ознаки менеджменту як виду управлшня i як дiяльностi зокрема, можна видшити:
• менеджмент як управлшська дiяльнiсть притаманний оргашзащям,яю функцiонують у певному ринковому середовищi. Будь - якiй оргашзаци для досягнення сво!х цiлей необхщний менеджмент, а останнiй не може юнувати поза органiзацiею;
• потреба у менеджмент виникае у зв'язку з необхщшстю координаци дiяльностi бшьшо! або меншо! кiлькостi людей, кожен з яких виконуе певну роботу;
• менеджмент вщдае особливу перевагу економiчним методам i засобам управлшня;
• для менеджменту характерна гнучка оргашзащя управлiння, здатна швидко перебудовуватися вщповщно до умов, якi змшюються, органiзацiя iнновацiйного типу;
• менеджмент висувае комплекс вимог до особистих якостей менеджера.
З урахуванням вищевикладеного можемо сформулювати визначення менеджменту: «Менеджмент - сукупшсть видiв управлшсько! дiяльностi в пiдприемствах, що працюють в умовах ринкових вщносин, яю спрямоваш на ефективне та результативне використання ресурав для досягнення поставлено! мети».
Отже, поняття «менеджмент» мае рiзне значення i призначення. Менеджмент - категорiя людей, якi професiйно займаються управлшням у рiзних органiзацiях, а також сферах використання пращ людини. Менеджмент е сукупшстю знань, що розвивають теорш, практику i мистецтво управлшня економiчними i соцiальними процесами. Тому менеджмент визначае, яю результати потрiбнi: вмiння мобiлiзувати ресурси органiзацi! для досягнення результат; знання до отримання запропонованих результатiв у зовнiшньому середовищi та за межами органiзацi!. Управлшня i менеджмент мають спiльну теоретичну базу, однак «фундаментом»сучасного менеджменту повинна стати загальна теорiя управлiння, мистецтво управляти i практичний досвiд керiвникiв аграрного сектора економiки.
Сучасна система менеджменту зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю охоплюе широке коло об'екив i може бути загалом охарактеризована i розбита на роздши (сегменти) з використанням ряду критерив i аналiтичних ознак.
Найважливiшими анал^ичними ознаками е екзогеннiсть та ендогеншсть складових. За цiею ознакою уся система подшяеться на нацiональне управлшня та багатосторонне регулювання зовнiшньоекономiчно! дiяльностi. Вiдповiдно до цього менеджмент зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю можна подати у виглядi макроекономiчно! та свiто господарсько! !! частин. Обидвi цi частини створюють середовище, в якому самостшним роздшом е менеджмент зовнiшньоекономiчно! дiяльностi тдприемств. Зростання в останнi роки значущост мiжнародно! iнвестицiйно! дiяльностi обумовлюе необхщшсть розгляду як окремого роздiлу i менеджменту мiжнародних пiдприемницьких проектiв.
Багатосегментшсть менеджменту зовнiшньоекономiчно! дiяльностi не включае, однак наявностi критерiю, що визначае пщсумкову !! ефективнiсть. Таким, на наш погляд, е стан макроекономжи ^ зокрема, зовнiшньоекономiчно! сфери як складово! сукупного попиту.
На практищ оцiнка ефективностi зовнiшньоекономiчно! полiтики i регулювання грунтуеться на внеску ще! сфери у зростання сукупного попиту й кшьюсно виражаеться абсолютними рiчними значеннями чистого експорту (сальдо платiжного балансу) i показниками його ваги у валовому нацюнальному продуктi.
Менеджмент зовнiшньоекономiчно! дiяльностi аграрних пiдприемств на нацюнальному i свiтовому господарському рiвнях охоплюе таю галузi i процеси економiчного життя:
• iмпорт i експорт (у тому чи^ методи, види та форми операцiй щодо !х здiйснення);
• валютнi ринки, об'екти, мехашзми та iнструменти валютного регулювання;
• шоземш iнвестицi! та швестицшш iнституцi!;
• вiльнi економiчнi зони;
• мiжнароднi фiнансовi органiзацi!(у тому чи^ напрями й умови дiяльностi);
• мiжнароднi товарнi ринки(товарнi бiржi, товарнi аукцiони,
торги,ярмарки, виставки).
Менеджмент зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю аграрних пiдприемств включае:
• розроблення ринково! стратегi! пiдприемств рiзних видiв i форм власностi;
• проведення маркетингових дослiджень на зовшшньому ринку;
• укладення та виконання мiжнародного контракту в комерцiйнiй дiяльностi;
• цiноутворення на зовнiшньому ринку;
• засоби, кошти i форми платежiв у мiжнародних розрахунках;
• облж зовнiшньоекономiчних операцiй(експорту та iмпорту товарiв);
• забезпечення транспортування вантажiв у зовшшнш торпаш;
• страховий захист втизняних та зарубiжних учасниюв рiзноманiтних форм мiжнародного ствроб^ництва.
Як роздiл менеджмент зовнiшньоекономiчною дiяльнiстю пiдприeмницьких проектiв передбачае:
• розроблення бiзнес-плану пiдприемства, виходячи з його цшей , ан^зу виробничого потенщалу i фшансово-планово! дiяльностi, а також ан^зу оточення (стану галузi, ринку, конкуренци);
• прийняття iнвестицiйних ршень на основi iснуючих методiв ощнки iнвестицiй i фiнансового аналiзу швестицшних проектiв;
• вироблення стратеги, тактики i технiки залучення iнвестора до реалiзацil проекту.
Висновок. Отже, назваш сегменти менеджменту зовнiшньоекономiчноl дiяльностi та пов'язаш з ними об'екти i процеси економiчного життя визначили структуру та змшт усього викладу матерiалу.
Л1тература
1. Друкер П. Эффективный управляющий: Пер. с англ. - М.:Бук Чембер Интернзшнл,1994. - 247с.
2. ЗавадськийЙ. С.Менеджмент.-К:УФИМБ ,1997.-Т .1.-543 с.
3. Злупко С.Вiд археологи до економiки, репошки, кiбернетики i екогомологи. Вибранi дослщження. -Львiв.:ЛНУ iменi 1вана Франка, 2001.-584с.
4. 1ванова 1.В. Професiоналiзацiя менеджменту: Монографiя. -К.:КНЕУ,2006.-695с.
5. Кузьмш O.G., Мельник О.Г. Основи менеджменту.- К.: Академвидав, 2ООЗ.-416с.
6. Мартиненко М.М. Основи менеджменту.-К.:Каравела, 2005.-496с.
Рецензент - д.е.н., проф. Музика П.М.