Л1НГВОДИДАКТИКА
УДК 811.161. 2 (7)
У. I. МИХАЙЛИШИН
ТЕОРЕТИЧН1 ПЕРЕДУМОВИ НАВЧАННЯ 1Д1ОМАТИЧНОГО 1НШОМОВНОГО Д1АЛОГ1ЧНОГО СП1ЛКУВАННЯ СТУДЕНТ1В НЕФ1ЛОЛОГ1ЧНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАД1В
Проведено aHanÍ3 теоретичних передумов навчання iдiоматичного тшомовного дiалогiчного стлкування студентами нефiлологiчних спе^альностей вищих навчальних 3amadie (ВНЗ); конкретизовано суть мiжкультурноï комуткативноï компетенцп та iдiомaтичного мовлення як феномена, що проявляе себе в дiaлогiчнiй комуткацп.
Ключовi слова: iдiомaтичне стлкування, мiжкультурнa дiaлогiчнa комуткащя, iдiомaтичне мовлення, тшомовна комуткативна компетен^я, мовна картина свту.
У. И. МИХАЙЛИШИН
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ ОБУЧЕНИЯ ИДИОМАТИЧЕСКОГО ИНОЯЗЫЧНОГО ДИАЛОГИЧЕСКОГО ОБЩЕНИЯ СТУДЕНТОВ НЕФИЛОЛОГИЧЕСКИХ СПЕЦИАЛЬНОСТЕЙ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ
ЗАВЕДЕНИЙ
Произведён анализ теоретических предпосылок обучения идиоматического иноязычного диалогического общения студентами нефилологических специальностей вузов. Конкретизирована сущность межкультурной коммуникативной компетенции и идиоматической речи как феномена, который проявляет себя в диалогической коммуникации.
Ключевые слова: идиоматическое общение, межкультурная диалогическая коммуникация, идиоматическая речь, иноязычная коммуникативная компетенция, языковая картина мира.
U. I. MYHAILYSHYN
THEORETICAL BACKGROUND FOR STUDYING IDIOMATIC FOREIGN LANGUAGES DIALOGICAL COMMUNICATION FOR STUDENTS OF NON-FHILOLOGICFL SPECIALTYS HIGHTR EDUCATIONAL INSTITUTIONS
The analysis of the theoretical study of preconditions idiopathic dialogical communication of foreign non-philological students of higher educational institutions was done; concretized the essence of intercultural communication; defined the concept of intercultural communicative competence and idiomatic speech as a phenomenon that manifests itself in dialogical communication
Keywords: idiomatic communication, intercultural dialogical communication, idiomatic speech, foreign-language communicative competence, linguistic picture of the world.
Сучасний стан мiжнародних зв'язкш Украши, вихвд ïï в европейський та свиовий простори, новi пол^ичш, соцiально-економiчнi та культурш реалп сприяють зростання мiжкультурноï комушкацп (МКК), розширенню ствпращ в мiжнародних освишх проектах, професшних контакпв мiж представниками рiзних культур. Все це потребуе вiд фахiвця професiйноï компетентностi, неввд'емними показниками якоï е не тшьки високий рiвень практичного володiння шоземною мовою, а й хороша обiзнанiсть у соцiокультурнiй специфiцi мов, що взаемодшть у комунiкацiï. У зв'язку з цим тд час навчання шоземно!' мови
прюритетного значения набувае проблема пiдготовки студенпв до МКК як важлива умова для !х iнтегрування у полiкультурне суспiльство.
Як показуе осв!тня практика, сучаснi тдходи до навчання шоземно! мови студенпв нефiлологiчних спецiальностей недостатньо враховують нацюнально-культурну специфiку мови i комушкаци, що призводить до смислових i культурних непорозумiнь у спiлкуваннi. У зв'язку з цим перед вищою школою постае завдання пошуку пiдходiв до навчання шоземних мов, як б ввдповвдали нинiшнiм вимогам суспiльства. Анатз сучасно! лiтератури з питань мовно! освiти свiдчить про необхiднiсть розгляду проблеми удосконалення навчання iноземних мов у псному зв'язку з культурою та МКК.
Науковi дослiдження ще! проблеми проводяться за комплексом напрямiв. Основнi лiнгводидактичнi й лiнгвiстичнi аспекти МКК досл!джуються у працях В. В. Сафоново!, С. Г. Тер-Мшасово!, В. П. Фурма ново! та ш. 1ншим аспектам проблем взаемодп мови i культури, культурно-марковано! лексики, ушверсального i культурно-специфiчного в комушкаци, нащонально-культурно! специфiки мовленневого спiлкування присвячеш працi
B. В. Красних, В. В. Ощепково!, Д. Г. Мальцево! та iн. Теоретичнi i методичш основи мовно! комушкаци дослiджуються у працях Г. В. Колшанського, Ж. В. Школаево! [7] та шших науковщв.
Проблеми навчання у контекст! дiалогу культур розглядаються В. С. Бiблером,
C. I. Пассовим [10], шшими. Питання про необхiднiсть лшгвокрашознавчого i соцiокультурного наповнення змiсту навчання шоземним мовам представлений у роботах С. М. Верещапна та В. Г. Костомарова, П. В. Сисоева, Г. Д. Томахша [12]. Використання шоземно! мови, що доповнюе рвдну культуру у процесi мiжкультурного сшлкування, дослiджуеться, зокрема, у працях В. В. Кабакч! Необхiднiсть мiжкультурного професшного становлення фахiвця, формування вторинно! мовно! особистосп, пiдвищення МКК студентiв аналiзуються Т. М. Астафуровою, М. Г. Корочшною [1] та iн.
Особливого значення в дослiдженнях Г. В. Слiзарово!i, О. А. Леонтовича [8] набувае проблема оволодшня культурним кодом мови, вивчення культурного компонента мовних одиниць i нацiонально! специфiки комушкаци. Вченими дослвдженнях продемонстровано, що повнощнна реалiзацiя фахiвця у професiйному спшкуванш з iншомовним представником пов'язана з питаннями МКК, i це зумовлюе потребу аналiзу теоретичних передумов навчання вдоматичного iншомовного дiалогiчного мовлення студенпв-нефшологш ВНЗ.
Метою статтi е аналiз теоретичних передумов навчання iдiоматичного шшомовного дiалогiчного мовлення, вагомих для навчання студенпв нефшолопчних спецiальностей вузу.
Для досягнення зазначено! мети необхiдно з'ясувати так! завдання:
- проаналiзувати ушверсальш i специфiчнi закономiрностi комунiкацi!, в тому числ! МКК;
- визначити поняття iдiоматичного мовлення як феномена, що проявляе себе в комушкаци;
- подати характеристики комушкаци на основi теоретичного аналiзу лiтератури;
- з'ясувати суть поняття «мiжкультурна комушкативна компетенщя» на основi сучасних досл!джень;
- обгрунтувати необхiднiсть навчання студенпв iдiоматичного дiалогiчного мовлення.
Для виршення поставлених завдань потрiбно розглянути так! теоретичш проблеми, як взаемодiя культури, мови i комунiкацi!. Ключовою ланкою ще! взаемодi! е мовна особиспсть. Культуру часто розглядають як уявлення про свщ що постшно розвиваеться. Картини св!ту, а внаслiдок i мовш картини свггу (МКС) р!зних народiв мютять у соб! як загальнолюдську культуру, так i особливосп свое! культури, що впливае на взаемодш i взаеморозумiння р!зних народ!в. Цей факт, без сумшву, ввдображаеться на процесi навчання iноземним мовам.
З одного боку, категори мислення i механiзми пiзнання мають загальнолюдський характер, з шшого - у мов! ввдображаеться специфiка свiтобачення !! носив. У результатi в кожнш мов! представлена своя МКС. II специфша визначае набiр специфiчних засобiв, як! вживаються у стереотипних для цього бачення ситуацiях, що зумовлюеться правилами лексично! i синтаксично! сполучуваносп певно! мови, !! специфiчним узусом. 1дюматичшсть характерна для будь-яко! конкретно! мови, це культурно-специф!чний феномен. нос!! р!зних мов у сво!х висловлюваннях по-р!зному ввдображають навколишню дшсшсть, сво! думки, почуття, емоци, вживаючи спещальш вирази, як! надають сшлкуванню певною мовою !! культурно-специф!чний характер, або вдоматичшсть. 1дюматичне мовлення характеризуеться
такими якостями, як культурна зумовлешсть, специфiчнiсть, узуальнiсть, ввдносшсть. У найбiльш загальному випадку «вдоматичшсть означае деяке ускладнення способу вираження змюту - ускладнення не в значент максимального ускладнення мовних форм як таких, а «концентрованосп» вираження i складностi розумшня» [19, с. 517].
Фразеолопя е одним i3 проявш iдiоматичностi. Сyчаснi дослiдники по^зному трактують фразеологiчнy одиницю (ФО), визначаючи критери визначення фразеологiзмy -ввдтворювашсть, сталiсть, цiлiснiсть значення (iдiоматичнiсть), роздшьнооформлешсть (М. М. Шанський), вiдповiднiсть структури сурядним i пiдрядним сполученням предикативного i непредикативного характеру (В. П. Жуков), приналежшсть до номшативного ^ентаря мови i вiдсyтнiсть об'ективно1 модальносп поза текстом (В. М. Телiя), спiввiднесенiсть iз певною частиною мови (А. М. Чепасова), асиметрш плану змюту i плану вираження, здатшсть виражати кyльтyрно-iсторичний змiст (М. Ф. Алефiренко), метафоричнiсть, неперекладнiсть на iншi мови тощо. Залежно вiд того, яш критерiï розглядаються як визначальш (категорiальнi), склад фразеологiï або рiзко звужуеться до iдiом (фразеологiчних зрощень i едностей - за класиф^щею В. В. Виноградова), або розширюеться до колокацiй (слабоiдiоматичних фразеологiзмiв зi структурою словосполучення, у яких семантично головний компонент вжитий у своему прямому значент, прислiв'ïв i приказок (комyнiкативнi ФО - термiн О. В. Кунша), крилатих виразiв, фразеосхем (синтаксичних фразеологiзмiв - термiн О. М. Баранова та Д. О. Добровольського) i клше.
Анатз спещальних словник1в нiмецьких iдiом дозволив зробити висновок про те, що одним з1 шлях1в досягнення iдiоматичностi тмецького мовлення е вживання фразеологiï у широкому розумшш цього слова. Оволодшня цими шляхами е умовою розвитку дiалогiчного 1ншомовного спiлкyвання, впритул наближене до мовлення нос1я мови.
Таким чином, тд iдiоматичними виразами ми розум!емо 1д1оми, колокацiï, присл1в'я i приказки, крилатi вирази, фразеосхеми, клше, що вiдображають особливе бачення свггу певно1' л1нгвокультурно1' сп1льност1, визначають нацюнально-культурну специфiкy мови, яка вивчаеться, i характерт для природного мовлення носив мови у стереотипних комуткативних ситуащях.
Необхiдно зазначити, що вивчення вдоматичносп 1ншомовного мовлення необхiдно здiйснювати в д!алопчнш форм1. Так, С. Г. Тер-Мшасова зазначае, що викладання шоземних мов зводилось ранiше до читання текстiв. При цьому на р!вш вищо1' школи навчання ф1лолог1в вщбувалось на основ1 читання художньо1' лиератури; нефiлологи читали («тисячами сл1в») спещальш тексти в1дпов1дно до свого майбутнього фаху, а розк1ш повсякденного стлкування, якщо на не1' бракувало часу й ентуз!азму як yчителiв, так i тих, хто навчаеться, була представлена побутовим темам: у готел^ рестораш, на пошп тощо. Вивчення цих ввдомих топ1к1в в умовах повно1' 1золяц11' i абсолютно!' неможливосп реального знайомства з1 св1том мови, що вивчаеться, i практичного використання отриманих знань було справою у кращому випадку безкорисною i шв1ть дратiвливою. При цьому реалiзовyвалася лише одна функщя мови - iнформацiйна (повiдомлення) i то в дуже звуженому вигляд1, оск1льки 1з чотирьох вид1в мовленневоï д1яльност1 (читання, письмо, говор1ння, аудшвання) розвивався т1льки один, пасивний, орiентований на «впiзнавання» - це читання. Розумшня iноземних мов на основ1 т1льки письмових текстiв зводило комушкативш можливост1 мови до пасивноï здатносп розум1ти кимось створенi тексти, проте не створювати, не породжувати мовлення, без чого реальне стлкування неможливе [15, с. 26-27].
Особливо виразно ввдзначив всю важливiсть в1дм1нност1 дiалогiчноï i монологiчноï форми для вивчення явищ мови Л. В. Щерба. в1н зауважив: «Нагадуючи час, проведений мною серед натвхристиян, напiвфабричних, я з1 здивуванням констатую той факт, що школи не чув монолопв, а т1льки yривчастi дiалоги. Бували випадки, що при менi люди 1здили у Лейпциг на виставку, у справах до навколишнiх м1ст тощо, але н1хто н1коли не розповвдав про своï враження; справа обмежувалася, зазвичай, бiльш-менш жвавим дiалогом. I це не в1д некультурносп, а радше навпаки, в1д надмiрноï «культурност1», вiчноï погон1 за новими поверхневими враженнями i деякоï постшносп, яка вiдрiзняе фабричних в1д справжтх християн... ус1 ц1 спостереження зайвий раз показують, що монолог е значно штучшшою мовною формою, i що справжне свое буття мова виявляе тшьки в дiалозi» [16, с. 3-4].
Анатз роб!т, присвячених д!алопчному мовленню, показав, що вербальна поведшка комушканлв детермшована такими особливостями д!алогу, як ситуатившсть, спонтаншсть, емоцшшсть, двоб!чшсть. Ввдповвдно, вдоматичш вирази як готов! рекуррентш мовш елементи, що володшть такими властивостями, як культурна зумовлешсть, узуальшсть, специф!чшсть ! ввдносшсть, мають важливе значення для реал!заци перел!чених характеристик д!алопчного мовлення. Питаниям взаемовпливу культури ! комушкаци присвячена велика шльшсть праць вичизняних ! заруб!жних дослвднишв. Комушкащю не можна ввдокремити ввд контексту, тому комушкащя м!ж нолями р!зних мов завжди е м!жкультурною.
Термш «м!жкультурна комушкащя» запропонований американськими вченими Е. Холлом ! Д. Трагером. Основш положения та вде! МКК розвинув Е. Холл, який вказав взаемозв'язок м!ж культурою ! комушкащею [18, с. 243]. Поняття МКК грунтуеться на взаемодп культур, !х носив ! результат! ще! взаемодп.
У сучасних досл!дженнях МКК трактуеться неоднозначно. Перший погляд на !! природу декларуеться в тих роботах, у яких МКК характеризуеться передуем як взаемод!я культур. Так, Й. А. Стернш визначае МКК як процес, тд час якого вщбуваеться взаемод!я культур, що «здшснюеться в межах нащональних стереотитв мислення ! повед!нки, як не зб!гаються частково, суттево, а шод! й повшстю, що ютотно впливае на взаеморозумшня учаснишв комушкаци» [11, с. 101].
Д. Б. Гудков ! Н. М. Трошона розглядають МКК як сшлкування людей, котр! представляють р!зш культури. Якщо Н. М. Трошона розум!е тд МКК сшлкування носив р!зних культур (!, звичайно, р!зних мов), то Д. Б. Гудков визначае МКК як сшлкування особистостей, як належать до р!зних лшгвокультурних спшьнот [5, с. 51]. Наведен! характеристики МКК розр!зняються тим, що перша ¡з них ор!ентована на культуру, а друга - на мову.
Основним у визначенш МКК е ор!ентащя на результат, тобто на усшшшсть/неусшшшсть сшлкування. Важливу роль у досягненш устху в МКК вшграе знання комушкантами нащонально! культури партнерами, тобто устх у МКК передбачае комушкативну компетентшсть партнер!в.
Комушкативна компетентшсть тд час м!жкультурного стлкування дослвджуеться росшськими лшгвютами. Так М. Б. Бергельсон ввдзначае, що культурно зумовлеш ввдмшносп призводять до особливого р!зновиду комушкаци, що називаеться МКК, тд час яко! комушканти р!зних культур використовують у прямому контакт! спещальш мовш вар!анти ! дискурсивш стратег!!. Термш МКК належить до випадшв, коли комушкативна компетентшсть настшьки р!зна, що це ввдображаеться на завершенш комушкативно! под!! [3, с. 45]. М.Б. Бергельсон вважае важливою ознакою МКК не стшьки взаемодш культур, сшльки результат ще! взаемодп.
С. М. Верещапн ! В. Г. Костомаров, вказуючи на те, що визначення МКК походить в!д самого термша, трактують !! як адекватне взаеморозумшня двох учаснишв комушкативного акту, що належать до р!зних нащональних культур [4, с. 26]. Передбачаеться не просте сшлкування носив р!зних культур ! мов, не тшьки взаемод!я культур, а й устшне сшлкування, взаеморозумшня тд час сшлкування. Усшшшсть комушкативно! взаемодп ! комушкативний провал залежать ввд комушкативно! компетентносп учаснишв комушкативно! под!!, тобто, ввд того, насшльки збалансоваш спшьне ! ввдмшне у процесах сприйняття ! символьних системах комушканпв [20, с. 9].
Зпдно з твердженням В. фон Гумбольдтом, на формування системи понять ! системи щнностей впливае мова. В основ! ввдмшностей знаходиться своервдшсть духовного образу народ!в ноа!в мов, але основна несхожють мов м!ж собою полягае у форм! мови, способах вираження думок ! почутпв [6]. Ввдповвдно до теорп Е. Сетра ! Б. Уорфа, под!бш картини свггу (тд час зб!гу ф!зичних явищ) можуть бути створен! тшьки при певнш схожост мовних систем. Актуальшсть проблеми взаемоввдношення об'ективно! дшсносп, мови ! мислення акцентована на людському фактор!, який передбачае використання мови у псному зв'язку з людством, його мисленням ! р!зними видами духовно-практично! д!яльност! У сучаснш лшгвютищ зазначений постулат розвиваеться за допомогою таких понять, як картина св!ту ! МКС. В умовах м!жкультурного сп!лкування взаемод!ють МКС та !х частина, що е нащонально специф!чною. Саме вона реагуе тд час м!жкультурних взаемод!й.
Для того, щоб досягнути змютового контакту в межах МКК, треба взяти до уваги, що проблеми МКК зумовлеш не ввдсутшстю достатнiх знань у сферi граматики або лексики мови, що вивчаеться, а перебувають значно глибше. Так, основною перепоною для МКК е нацiонально-специфiчнi осо6ливост1 культур, що взаемодшть. Члени р1зних соц1ум1в е ноаями неоднакових концептуальних систем. Неввдповвдшсть концептуальних систем при МКК породжуе так званi «мовн1 аномали» - вживання мови, нетиповоï для ïï носив, неiдiоматичне мовлення.
У процес навчання МКК ïï майбyтнiй учасник вивчае осо6ливост1 реального життя шшого осоц1окультурного сyспiльства. Навчання спiлкyвання в межах МКК означае не тшьки формування ум1нь адекватно кодувати i декодувати iнформацiю iноземною мовою, а й оволодiвати засобами соцiокyльтyрноï комушкаци, «конвенцiональноï орiентацiï» в концептуальних системах. Без урахування цього факту неможливе засвоення культурних цiнностей краïни, мова якоï вивчаеться, yспiшне оволод1ння шшомовним мовленням, специфiкою yзyальноï' мовленневоï поведшки.
Мiжкyльтyрне спiлкyвання, дiалог культур починаеться з усввдомлення людини, яка опановуе чужу культуру, пор1внюючи ïï з1 своею. В резyльтатi вiдбyваеться подвшне збагачення: людина не т1льки опановуе шшофонну культуру, а й краще усввдомлюе свою, вiдбyваеться нарощення культурного потенщалу. Центральною ф1гурою комyнiкацiï е мовна особиспсть. Щодо м1жкультурного стлкування появляеться потреба формувати у процеа навчання iноземноï мови стyдентiв нефшолопчних спецiальностей вторинноï мовноï' осо6истост1. Враховуючи вищезазначене, зауважимо, що система мовних засобiв вираження шшокультурного соц1уму закладаеться в iнтелектyальний потенцiал yкраïнськомовноï особистосп.
Iдiоматичнi вирази можуть розглядатися як нацiонально-специфiчнi i кyльтyрнозyмовленi одиниц1, збережеш у св1домост1 мовноï' осо6истост1, що мютять у со61 вiдображення iншосоцiокyльтyрноï картини св1ту. 1х навчання сприяе формуванню вторинноï мовноï' осо6истост1, без чого неможлива yспiшна МКК. Таким чином, навчання шоматичного дiалогiчного мовлення можна вважати однiею з актуальних проблем методики викладання iноземних мов у межах навчання МКК.
Процес стлкування представнишв р1зних культурних лшгвосошум1в вiдбyваеться в м1жкультурному простор!. Ефективним механiзмом формування такоï мiжкyльтyрноï особистосп е концепт «третьоï' культури» (the third culture concept), що е предметом до^дження в голуз1 прикладноï л1нгв1стики [19; 637] Сьогодн1 комушкативна компетенцiя не вважаеться повною без залучення культурних знань, як1 втшеш у взаемодiï мов, що зумовлюе необхiднiсть розгляду питання про МКК. I хоча дослвдники нин1 все бшьш звертаються до цiеï проблеми, автори не дшшли до спiльноï думки про те, що потр16но розум1ти п1д МКК.
У своï'х дослiдженнях МКК вченi залучають ведомоси соцiальноï психологiï, соцiологiï, л1нгв1стики, антропологи, етнолшгвютики тощо [2; 5; 15; 17].) Таким чином, МКК може розглядатись як мiждпредметне поняття. М^жкультурна комyнiкативна компетенцiя е невiд'емною рисою вторинноï мовноï' осо6истост1 як учасника МКК, здатного використовувати шоземну мову для рiвноправного спiлкyвання з нолями цiеï мови.
Аналiз лiтератyри з проблеми дозволив виокремити так складники МКК:
• знання i розумшня своеï' культури, що зумовлюе поведшку,
• сприйняття св1ту, осо6истост1 тощо;
• осмислення картини св1ту iншоï соц1окультури;
• позитивне ставлення як до iноземноï мови, що вивчаеться, та ïï носш, так i до шших культур i сошум1в;
• ум1ння розпiзнавати i розум^и смислов1 орiентири 1ншого л1нгвосоц1уму;
• умшня бачити под16ност1 i ввдмшносп м1ж культурами, в рамках яких вiдбyваеться спiлкyвання, i застосовувати хх у контекстi м1жкультурного спiлкyвання;
• готовн1сть до з'ясування конфл1кт1в, ввдмова в1д передсyдiв, ум1ння справлятися з незрозумшими моментами у мовленнi нос1я мови;
• умшня i навички учасник1в мiжкультурного дiалогу, що передбачають оперування iншокультурними концептами i засобами соцiально! комушкаци, зокрема вдоматичними виразами.
Iдiоматичнi вирази вiдображають культурну основу картини свiту iншого л^осощуму, тому вони вiдiграють особливу роль у формуванш мiжкультурно! комунiкативно! компетенци. Iдiоматичне iншомовне спiлкування сприяе розвитку у студентiв: вмiння аналiзувати i виокремлювати те чи iнше явище шшомовно! культури, з якими вони можуть зiткнутися у процесi контакту з шшомовною культурою; гнучкого шдходу до iнших культур для визнання i приймання шшо! понят1йно1 системи; навичок зiставлення шшомовно! та власно! культур для глибшого осягнення нервдно!. Навчаючи студентiв iдiоматичного iншомовного мовлення, ми формуемо мiжкультурну комунiкативну компетенщю.
Отже, що проблема пiдготовки студенпв до МКК е актуальною у педагопчнш теори та практицi i потребуе подальшо! розробки. 1снуе необхвдшсть пiдготовки студенпв немовних факультетiв до МКК, тобто вивчення iдiоматичного шшомовного дiалогiчного мовлення. Нами конкретизовано суть МКК як педагогичного феномена, що сприяе створенню мiжкультурно! спрямованост навчання, орiентованого на дiалогiчнiсть суб'екпв сшлкування ввдповвдно до норм культури мови, що вивчаеться, визначено поняття мiжкультурно! комунiкативно! компетенци та iдiоматичного мовлення як феномена, що проявляе себе в комушкаци.
Перспективу дослщження вбачаемо в розробщ конкретно! методики навчання вдоматичного нiмецького даалопчного мовлення для студенпв нефiлологiчних спецiальностей ВНЗ.
Л1ТЕРАТУРА
1. Астафурова Т. Н. Профессиональная межкультурная коммуникация: английский язык: учеб.-метод. комплекс / Т. Н. Астафурова. - 2-е изд. Доп.. - Волгоград: Волгоград. гос. ун-т, 2008. -170 с.
2. Бацевич Ф. С. Основи комушитивно! лшгвютики / Ф. С. Бацевич. - К.: Вид. центр «Академiя», 2004. - 342 с.
3. Бергельсон М. Б. Лингвистические методы исследования в области (межкультурной) коммуникации / М. Б. Бергельсон // Коммуникация: концептуальные и прикладные аспекты. материалы международной конференции. - СПб., 2004. - С. 45-47.
4. Верещагин Е. М. Лингвострановедческая теория слова / Е. М Верещагин, В. Г. Костомаров. - М.: Русский язык, 1980. - 320 с.
5. Гудков Д. Б. Теория и практика межкультурной коммуникации / Д. Б. Гудков - М.: ИТДГК Гнозис, 2003 - 288 с.
6. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / В. Гумбольдт. - М.: Прогресс, 1985. - 448 с.
7. Колшанский Г. В. Коммуникативная функция и структура языка / Г. В. Колшанский - М.: Наука, 1985. - 175 с.
8. Леонтович О. А. Введение в межкультурную коммуникацию: учеб. пособие / О. А. Леонтович. -М.: Гнозис, 2007. - 368 с.
9. Мальцева Д.Г. Страноведение через фразеологизмы / Д. Г. Мальцев. - М.: Русский язык., 1991. -123 с.
10. Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению: пособие для учителей иностранных языков / Е. И. Пассов. - М.: Просвещение, 1985. - 208 с.
11. Стернин И. А. Коммуникативное поведение в структуре национальной культуры / И. А. Стернин // Этнокультурная специфика языкового сознания. - М.: Прогресс, 1996, - С. 97-112.
12. Сысоев П. В. Концепция языкового поликультурного образования: монография / П. В. Сысоев. -М.: Еврошкола, 2003. - 406 с.
13. Тарасов Е. Ф. Введение / Е. Ф. Тарасов // Язык и сознание: парадоксальная рациональность. -М.: Русский язык, 1996. - С. 6-15.
14. Телия В. Н. Русская фразеология: семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты / В. Н. Телия. - М. : Просвещение, 1996. - 288 с.
15. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация / С. Г. Тер-Минасова. - М.: Русский язык, 2000. - 624 с.
16. Щерба Л. В. Восточно-лужицкое наречие / Т. 1. Л. В. Щерба. - Пг., 1915.
17. Clyne M. Intercultural communication at work: Cultural values in discourse / M. Clyne. - Cambridge University Press, 1994. - 217 p.
18. Hall E. T. The Silent Language. Garden City, NY: Anchor Books, 1973. - 243 р.
_ЛШГВОДИДАКТИКА_
19. Kramsch C. Language Ecology in Multilinguistic Settings. Towards Theory of Symbolic Competence / C. Kramsch, A. Whiteside. - Applied Linguistics, 2008. 29 (4), P. 645-671.
20. Kramsch C. Third Placesin Applied Linguistics / C. Kramsch. - Keynote Speech at the 15th World Congress of Applied Linguistics. August 24-29, 2008. Essen, Germany.
УДК 811.Ш(07)+378
I. П. ЗАДОРОЖНА
МОДЕЛЬ ОРГАШЗАЦИ САМОСТШНО1 РОБОТИ МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В З ОВОЛОД1ННЯ АНГЛОМОВНОЮ КОМУН1КАТИВНОЮ КОМПЕТЕНЦИЮ
Описано компонентний склад Modeni оргатзацИ caMocmimoi роботи майбуттх yuumenie з оволодтня англомовною комуткативною компетенщею, структурно-функ^ональна взаeмoдiя кoмпoнeнтiв. Прoаналiзoванo теоретичш засади створення мoдeлi, охарактеризовано компоненти мoдeлi (цыьовий, мeтoдoлoгiчний, змiстoвий, оргатза^йний, критeрiальнo-oцiнювальний i результативний блоки, а також умови eфeктивнoi оргатзаци i види поза аудитoрнoi самoстiйнoi роботи).
Ключовi слова: майбутш вчитeлi англiйськoi мови, модель, самостшна робота, англомовна комушкативна компетен^я.
И. П. ЗАДОРОЖНАЯ
МОДЕЛЬ ОРГАНИЗАЦИИ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ПО ОВЛАДЕНИЮ АНГЛОЯЗЫЧНОЙ КОММУНИКАТИВНОЙ
КОМПЕТЕНЦИЕЙ
Показан компонентный состав модели организации самостоятельной работы будущих учителей по овладению англоязычной коммуникативной компетенцией, структурно-функциональное взаимодействие компонентов. Проанализированы теоретические предпосылки создания модели, дана характеристика компонентов модели (целевой, методологический, содержательный, организационный, критериально-оценочный и результативный блоки, а также условия эффективной организации и виды внеаудиторной самостоятельной работы).
Ключевые слова: будущие учителя английского языка, модель, самостоятельная работа, англоязычная коммуникативная компетенция.
I. P. ZADOROZHNA
MODEL OF ORGANIZING FUTURE ENGLISH LANGUAGE TEACHERS' AUTONOMOUS LEARNING ON ACQUIRING ENGLISH LANGUAGE COMMUNICATIVE COMPETENCE
The article describes the components of the model of organizing future English language teachers' autonomous learning on acquiring English language communicative competence, structural and functional interaction between the components. The author analyses theoretical prerequisites for model creation, characterises the components of the model (set of aims, methodological set, set of contents, organization set, criterion evaluating set and set of result, conditions of effective future English language teachers' autonomous learning and types of autonomous learning).
Keywords: future English language teachers, model, autonomous learning, English language communicative competence.
На сучасному етат дедалi бшьшо! ваги у процес тдготовки вчителя англшсько! мови набувае самостшна робота, яка повинна здшснюватися в процес його активно! тзнавально! дiяльностi, з урахуванням штереив, потреб i можливостей, на основi використання сучасних методiв, технологш, засобiв з метою розвитку англомовно! комушкативно! компетенцп (АКК) майбутнього педагога, його рефлексивносп та автономп.