CC BY
44саж, електромасаж, вібромасаж, пневмомасаж і ін.) в сукупності з масажними маслами, спортивно-спец-іалізованим розтиранням, водними і тепловими процедурами масаж відносять до числа виключно діючих факторів прискорення відновлювальних процесів, після спортивних навантажень. Разом з тим, він - і один із засобів забезпечення оперативної готовності до навантажень, професійного травматизму, покращення самопочуття [42].
Встановлено, що високий ефект відновлення дає плавання у сукупності з формулами психічної регуляції. Після напруженого спеціального заняття, змагання корисно поплавати в повільному темпі і зразу ж провести сеанс психорегуляції рекомендує А .В.Родіонов [69].
Висновок
Для спортсмена найбільшим стресом являється змагальна діяльність, яка пред’ являє високі вимоги для мобілізації психофізіологічних функцій організму. Саморегуляція являється одним із універсальних принципів існування організму і здійснюється на різних рівнях його функціонування. Прийоми саморегуляції повинні відповідати індивідуальним властивостям спортсменів. Система емоційної саморегуляції напруженої діяльності стає більш диференційною і впорядкованої, якщо умови її розвитку направлені на формування встановленої послідовності і взаємозв’зку ланок цілісного процесу саморегуляції.
Успішно здійснена реалізація даних висновків в області спорту вищих досягнень, я також в області фізичного виховання учнів, дозволяє говорити про можливість поширення позитивного досвіду на інші сфери, які мають справу з масовим захопленням людей різного віку в суспільно-необхідну напружену діяльність.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем регуляції емоційних станів спортсмена до умов змагальної діяльності.
Література
1. Богомолов А.П. і ін. Психологічна підготовка гімнастів. -М.: фізкультура і спорт, 1974. - 107с.
2. Волков Л.В. Спортивная подготовка детей и подростков.
- К.: Вежа, 1998. - 189с.
3. Вяткин Б. А. Управление психическим стрессом в спортивных соревнованиях.- М.: ФиС,1981. -112с.
4. Гиссен Л. Д. О нервно-психическом состоянии спортсменов перед ответственными соревнованиями //Теория и практика физической культуры, 1996. - № 6. - 60 с.
5. Мерлин В.С. - В.кн.: Психология формирования и развития личности. - М.:1981.-227с.
6. Платонов В.Н., Гуськов С.І. Олімпійський спорт - Київ: Олімпійська література, 1994.-493с.
7. Роберт М Найдиффер. Психология соревнующегося спортсмена. - М.: ФиС,1979.-224с.
8. Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат. - М.: ФиС,1983.-112с.
9. Рудик П.А., Медведев В.В., Родионов Л.В. Психология и современный спорт.- М.: ФиС,1973.-86с.
10. Якубчик Б.А. Некоторые индивидуальные различия в деятельности спортсмена-акробата и учет их в процессе учебно-тренировочных занятий. - Л.,1965.-16с.
Надійшла до редакції 20.01.2007р.
ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕГРАЦІЇ ФІЗИЧНОГО, ПСИХІЧНОГО ТА ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Іваній І. В.
Інститут фізичної культури
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка
Анотація. На основі синергетичного підходу проведено проектування педагогічної технології інтеграції фізичного, психічного та духовного розвитку особистості в системі фізичного виховання початкової школи. Виявлене в проведеному педагогічному експерименті підвищення ефективності процесу фізичного виховання учнів пояснюється наслідками кооперативного, синергетичного впливу нових взаємозв’язків елементів системи занять на розвиток природних якостей дитини.
Ключові слова: фізичне виховання, учні, синергетика, культура.
Аннотация. Иваний И.В. Технология интеграции физического и духовного личностного развития младшего школьника способами физической культуры. На основании синергетического подхода проведено проектирование педагогической технологии интеграции физического, психического и духовного развития личности в системе физического воспитания начальной школы. Обнаруженное в проведённом педагогическом эксперименте повышение активности процесса физического воспитания учащихся объясняется следствием кооперативного, синергетического влияния новых взаимосвязей элементов системы занятий на развитие естественных качеств ребёнка.
Ключевые слова: физическое воспитание, учащиеся, синергетика, культура.
Annotation. Iwanij I.W. Technology of integration of physical, physical and spiritual development of personality on the system of physical training teaching. The project of pedagogical technology of integration of physical, mental and spiritual development of personality in the system of physical education of primary school has been made on the basis of synergetic approach. The experiment proved that the improvement of the effectiveness of the process of physical education of pupils is explained by cooperative, synergetic influence of new interrelations of the elements of the training system on the development of natural qualities of a child.
Key words: physical education, pupils, culture.
Вступ.
Навчальна програма «Основи здоров’я і фізична культура» [9] направлена на нову організаційну стратегію фізичного виховання учнів. Головні принципи цієї стратегії: адекватність змісту фізичної підготовки та її умов індивідуальному стану дитини, гармонізації та оптимізації фізичної підготовки, вільний вибір форм фізичної активності у відповідності з особистісними нахилами та здібностями дитини. Але, як наголошується у ряді досліджень (див.напр. [6]), для творчого впровадження програми необхідне усунення протиріч між відомими законами розвитку фізичного потенціалу дитини, рівнем накопичених психологічних, педагогічних, біологічних знань, з однієї сторони, та сучасною практикою фізичного виховання школярів, з іншої.
Знаття цих протиріч можливе при диференційованому використанню засобів фізичної культу-
ри, впровадженню в систему фізичного виховання школярів особистісно орієнтованих технологій навчання і виховання. Аналізуючи використання сучасних технологій в системі шкільної освіти, автор [8,98] стверджує: «лише синергетичний підхід може дати основу для впровадження особистісно орієнтованої концепції початкової освіти та створення технологій розвитку кожного учня в педагогічному процесі».
Відомі передові технології роботи вольф-дорських шкіл, методологія Штайнера, Фроренсь-кого, система музичних рухів К.Орфа [11], навчання в русі О.Дубогай [3], розвитку рухомих якостей дітей В. Іванова [10]. Але рухома діяльність, як основа здоров’я дитини, не відбиває всіх аспектів життя молодшого школяра. Саме в цей віковий період відбувається бурхливий розвиток і становлення усіх функцій та систем організму.
Натомість ще й досі до кінця не розкрито психологічні та педагогічні механізми мотивації сприйняття фізичної культури як чинника загального гармонійного розвитку особистості. Практична педагогіка, теорія та методика фізичного виховання потребує наукового обґрунтування ефективних форм та засобів комплексного розвитку фізичного, психічного та духовного здоров’я кожного учня початкової школи на уроках фізичної культури, в умовах позакласної роботи, сімейного виховання. Як вказано в [3] саме особистісно орієнтоване фізичне виховання надає можливість «не сформувати, а знайти, підтримати, розвинути індивідуальність, виховати механізми самореалі-зації, самозахисту, самовиховання, потрібні для становлення особистості та її взаємодії з іншими, з природою, культурою, цивілізацією».
В роботі [5] нами розглянуті можливості проектування педагогічного процесу та створення особистісно орієнтованих технологій навчання і виховання на основі синергетичного підходу. Представлена методологія і тактика педагогічної самоорганізації та побудована модель виховання фізичної культури особистості. На наш погляд, окрім теоретичного, такий підхід має і практичну перспективу при умові його конкретизації до реального навчально-виховного процесу. Це і зумовило вибір теми означеного дослідження.
Робота виконана у відповідності до плану роботи НДР Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка.
Формулювання цілей статті:
1. Розробити модель та технологію інтеграції фізичного, психічного та духовного розвитку особистості в системі викладання предмету «Основи здоров’я і фізична культура» в початковій школі.
2. Провести експериментальну перевірку ефективності розробленої технології.
Методи дослідження. Під час проведення дослідження нами були використані такі методи: теоретичні - аналіз та узагальнення наукової та навчально-методичної літератури, синтез, системати-
зація; емпіричні - спостереження, опитування, бесіда, анкетування, тестування , констатуючий і формуючий експеримент; аналітичні - кількісний і якісний аналіз із використанням методів системного, варіаційного і кореляційного аналізу.
Коефіцієнт всебічного розвитку особистості (К вр) визначався методом кваліметрії О.Дубогай [3] через п’ять критеріальних моделей: оцінки рівня знань, умінь та навичок; творчого розвитку; морального розвитку; індивідуально-психічного розвитку та розвитку фізичної культури дитини. Кожна із моделей містить фактори (5Ч5=25), які кількісно (за 12-ти бальною шкалою) розкривають певні властивості того чи іншого рівня досягнень особистості [2], що надає змогу застосування системного аналізу оцінки діяльності учіння і розвитку індивідуальних якостей школярів.
Для оцінки ефективності запропонованої технології нами був організований педагогічний експеримент на базі гімназії .№1 м.Суми (2005-06 н.р.) з учнями 3-х та 4-х класів. Гімназія №1 є однією із найбільш успішно працюючою школою м. Суми, в ній склався висококваліфікований педагогічний колектив, що і дозволило мінімінізувати негативний вплив несприятливих соціально-психологічних факторів на результати дослідження.
Експериментальною роботою було охвачено 135 учнів (з них 73 дівчаток та 62 хлопчики). Контрольні класи (63 особи) займалися за стандартною шкільною програмою під керівництвом учителя початкових класів. В експериментальних класах (68 осіб) заняття проводилися за розробленою нами технологією учителем фізичного виховання, який додатково оволодів основами особистісно орієнтованого навчання.
Результати дослідження та їх обговорення.
В педагогіці проектування навчальної діяльності, або її попередній задум, включає в себе передбачення мети і завдань, відбір змісту, вибір технологій його засвоєння, способів аналізу і оцінювання діяльності учнів та її кінцевого результату.
Коли мета з’ясована, то проектування - це створення на основі заданих і досліджених теоре-тико-методичних засад певної педагогічної системи, моделі. Така модель з точки зору синергетики [5] містить і процесуальні підходи до визначення освітньої технології як системи спільної діяльності учнів та вчителя з тлумачення організації, орієнтування і корекції освітнього процесу та досягнення конкретного результату.
Ми пропонуємо модель особистісно орієнтованого навчання та технологію досягнення поставленої мети (рис. 1), виходячи із нищезазначе-них засад.
Сучасна гуманістична концепція дитинства заснована на ідеї його визначальної ролі в психічному розвитку та становлення особистості [1]. Дослідники дитинства справедливо відзначають, що світ дитинства - це особливий, ні до чого не зведений
світ, який проживає автономно за своїми власними законами. Ці закони стосуються передусім форм відображення та способів проживання дітьми життя. Так, в молодшому шкільному віці основним способом проживання є гра, а формами відображення життя - фантазія та уява. Ці форми відображення та буття зберігаються і на наступних етапах онтогенетичного розвитку, але поступово здійснюється перехід від емоційно-образного до раціонально-логічного сприйняття світу.
Поведінка дорослої людини в більшості детермінується «шаром дитячої свідомості». Головне завдання педагога та батьків полягає в тому, щоб зберегти світ дитинства цілісним та допомогти дитині прожити його в радощах і повноті намірів. Але більш важливе завдання - забезпечити поступовий перехід дитини із світу дитинства в дорослий світ, із світу його власної природи в світ соціальності.
Опираючись на досягнення сучасної антропології, можна стверджувати, що людина уявляє собою єдність трьох сутностей: природної, соціальної та культурної. Відповідно цьому і дитину необхідно розглядати в трьох зазначених вимірах. Основними протиріччями її розвитку на всіх вікових етапах визначається протиріччя між соціальним та біологічним. Єдиний вірний шлях його вирішення - це виховання культури людських потреб. Між природою та соціумом лежить культура, яка поєднує їх і знімає протиріччя між ними. Природне входження дитини в соціальне життя - через культуру, духовність.
З цих позицій фізичне виховання молодших школярів - це процес «вирощування» та забезпечення здоров’я дитини, інтегрований розвиток її природних здібностей: розуму, психіки, потреб в діяльності, морального та естетичного почуття, оволодіння первісним досвідом спілкування з дітьми і дорослими, природою.
Визначена мета вимагає принципово інший, в порівнянні з традиційним [9], підхід до відбору змісту освіти з фізичного виховання молодших школярів. Сутність змісту потрібно розкривати не в «бе-зособистісних» поняттях «знання», «уміння», «навички», а в поняттях, які б викликали в свідомості дитини особистісно вагомі цінності: саморозвива-ючої життєдіяльності, культури, моральних вчинків, реальної відповідальності та ін. Це не означає, що в змісті фізичного виховання необхідно відмовитися від відомого «тріо».
Але із рангу стратегічних, їх необхідно перевести в ранг практичних понять, залишивши за ними провідну роль фізичного (тілесного) розвитку (рис. 1).
У найбільш загальному плані особистісно орієнтований підхід (суб’єкт-суб ’ єктне навчання) з точки зору синергетики може бути визначений, як «своєрідний методологічний інструментарій», що спирається на «синтез видобутих психологічною та педагогічною наукою закономірностей будови, функціонування та розвитку особистості» [5].
Особистість - відкрита нерівноважна не-
лінійна соціально-психологічна система, що перманентно перебуває в процесі самоорганізації та складається з елементів внутрішньої структури самої особистості, її руху, структури зі сформованих психічних новотворців. Психіка - це система, яка майже завжди перебуває в режимі із загостренням і будь-яке мале збурення може викликати сильну реакцію та спричинити структурний переворот. Траєкторії еволюції системи в точках біфуркації мають спонтанний характер, але існують прогнозовані ділянки (зони), що притягують імовірні траєкторії еволюції особистості - атрактори. Самі ж атрактори можуть бути сформовані штучно педагогом, фахівцем із реклами і т.д. Біфуркаційний характер розвитку мікроструктури психічної системи особистості потребує реалізації такого педагогічного процесу, який надав би можливість створити атрактори («педагогічні атрактори») та нелінійне освітнє середовище з резонансним педагогічним впливом [5].
Створення вказаного освітнього середовища можливо при умові, якщо суб ’ єкт-суб ’ єктна взаємодія буде орієнтована на спільний з учнем пошук особистісного смислу та особистісних цінностей навчально-виховного матеріалу. В якості орієнтирів тут виступають основні положення педагогічної синергетики, які задають стратегію в підходах до самоор-ганізуємого педагогічного процесу. Основні синергетичні орієнтири наступні [5]:
1. Відкритість навчально-виховної інформації - це подання в навчальному та виховному матеріалі відкритих для доповнення, нерівновісних, нестійких фактів, які не мають однозначного тлумачення. Спосіб їх пізнання - критична рефлексія, яка дозволяє звертатися до смислотворчості суб ’ єктів навчання.
2. Моральність переконувальної комунікації -підхід до аналізу фактів та їх цінностних аспектів на базі моральних принципів та вплив джерела інформації (учителя) на її отримувача (учня) як можливість передавання психічних станів від одних осіб до інших, що сприяє їх взаємопорозумінню і взаємодії.
3. Самоінтентифікація - це самоуподібнення та відповідність особистості іншим особам, що виступає і як емоційно-пізнавальний процес несвідомого ототожнення суб ’ єкта з іншими суб -’ єктами.
4. Кумулятивний ефект освіти - функціональне поєднання «психологічного», «педагогічного», «фізичного» таким чином, щоб реалізувався «комулятивний» ефект, який, як відомо, не дорівнює простій сумі вихідних складових.
Синергетичні орієнтири можливо розглядати як пряме керівництво до дій суб ’ єктів навчально-виховного процесу, кожний з яких уявляє не тільки орієнтир, але й наближену програму дій, яку учитель інтерпретує та адаптує до себе та кожного учня. Але учителю необхідні способи «з’єднання» теорії з практикою - методи (прямі, непрямі, жорсткі, м’які тощо), тобто необхідна тактика практичної діяль-
ності учителя.
Оскільки виховання - це технологія навчання принципам життя засобами творчої трансформації її в конкретні педагогічні дії, то синергетика заміняє методи виховання на принципи, та потребує створення спеціально організованого середовища до вимог ціннісного потенціалу особистісних структур свідомості учня - орієнтуючих умов. Ці умови створюються в якості підтримуючого фону самоорганізації і саме цим вони відрізняються від
поняття «методи» [5].
Виходячи з мети дослідження та специфічних предметних особливостей фізичного виховання, ми визначили загальні принципи, які регулюють відношення учителя з учнем в їх спільній діяльності, та окремі принципи, які сприяють створенню безпосередніх умов для самоорганізуючого виховання в системі фізкультурної діяльності учнів (див.рис. 1).
Орієнтуючі умови являють собою деяке середовище, що поєднує різні можливості. Це можли-
СИНЕРГЕТИЧНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ
МЕТА:
Інтеграція фізичного, психічного та духовного розвитку особистості молодшого школяра
__________________________$_________________________
ЗАВДАННЯ:
1.Розвиток природних здібностей особистості як цілісної істоти, в якій специфічно індивідуально взаємодіют тілесна, психічна й духовна організація.
2.Розвиток системи ціннісних орієнтацій, які спрямовують свідому активність особистості до збереження та зміцнення здоров'я, виховання особистої фізичної культури.
Зміст фізичної культури
Соціально-психологічне
виховання
Інтелектуальне
виховання
А у
Рушійне (тілесне) Виховання потреби
виховання використання
реальних цінностей
фізичної культури
Технологічні (методичні) орієнтири виховання
Загальні принципи: Окремі (особистісні) принципи:
Гриродо- та культуровідповідності виховання; Самовдосконалення;
[уманізму; С&мореалізації в творчості;
Особи стої д і яльності. Врахування: індивідуальних психічних звичок, властивостей нервової системи, статевої та вікової різниці
Орієнтуючі умови
Постановка загальних та окремих цілей уроку
До вимоги ціннісно-сми слового компоненту свідомості
До вимоги ціннісно-емоційного компоненту свідомості
Організаційні етапи діяльності діагностичний—► пошуковий—► договірний —► діяльнісний—^-рефлексивний
Суб' єкти -> навчально-виховного процесу
Рис. 1. Структура моделі інтеграції фізичного, психічного та духовного розвитку особистості
вості оцінювання, вибудови певних типів відносин (мотивацій, критичності, самоствердження тощо). Педагогічна робота з умовами підтримки самоорганізації особистості відтворює діяльність свідомості та надає можливість просування від повторення «чужого» до «виробництва свого».
В системі фізичного виховання молодших школярів ми визначаємо цінністно-смислові умови, які сприяють напрацюванню особистістю мотивів осмисленого відношення до пропонуємої діяльності та включають: створення ситуацій вибору, звернення до джерел допомоги, ефективність виконання тощо. Ціннісно-емоційні умови забезпечують емоційність сприйняття й осмислення учнем дій учителя по створенню особистісно орієнтованої ситуації на уроці або в позаурочний час та включають: спонукання до діяльності, прийняття рішення та його суб ’ єктивність, «потепління» відносин тощо (рис.1).
Визначаючи організаційну діяльність учителя, як практичну складову технології, ми виходили із необхідності включення в начальний процес основних педагогічних механізмів фізичного виховання молодших школярів: навчити, вплинути словом та прикладом, спілкування, чуттєве пізнання життя та цінностей культури, естетичне та моральне співпереживання тощо. При суб’єкт-суб ’ єктному вихованні організаційні етапи діяльності вчителя наповнюються новим змістом (перетворюються в засоби) та являють собою ціннісний орієнтований алгоритм взаємодії вчителя з учнями [5].
Сутністю нового змісту організаційних
етапів діяльності є:
Діагностичний - виявлення та фіксація факту, сигналу проблемності, протиріч (колізійність свідомості) та власних смислів (смислотворча функція свідомості).
Пошуковий - організація спільного з учнем пошуку причин виникнення складності.
Договірний - проектування дій учителя та
учня.
Діяльнісний - підтримка учня для забезпечення успіху (морально, психологічно тощо).
Рефлексивний - спільне обговорення з учнем успіхів та невдач, констатація фактів та вирішення проблем, пошук нових варіантів самовизначення.
Результати педагогічного експерименту представлені в табл. та на рис. 2.
Як видно із таблиці, рухова активність викликає різну відповідну реакцію організму дітей. В більшості випадків у хлопчиків та дівчаток визначається поліпшення результатів виконання тестів від долі проценту до 28%. В окремих випадках (в 2-3-х учнів контрольних класах) результати тестів погіршилися до 30% (знак «-» в табл.). Діапазон змін у хлопчиків майже у 2 рази більше, ніж у дівчаток. Найбільш суттєві зміни в збільшенні рухової активності спостерігаються як у хлопчиків, так і в дівчаток у віці 9-ти років, та продовжується у хлопчиків 10-ти років. Останнє підтверджує результати ряду дослідників (див. напр. [7]) щодо періодизації розвитку фізичних здібностей дітей молодшого шкільного віку.
Таблиця
Показники фізичної підготовленості (ФП) дітей молодшого шкільного віку (абсолютні значення станом на кінець навчального року) та середні величини їх змін за навчальний рік (%) при різних варіантах занять
Вікові групи школярів Варіанти занять Показники фізичної підготовленості Загальні зміни рівня ФП (%)
Біг на 30 м (с) Нахили тулуба вперед (см) Підтягування на низькій переклад. (разів) "Човниковий" біг 4x9 м (с) Стрибок у довжину з місця (см)
абсол. зн. зміни (%) абсол. зн. зміни (%) абсол. зн. зміни (%) абсол. зн. зміни (%) абсол. зн. зміни (%)
9 років У цілому Е 5,57±0,63 4,2 10,24±2,64 15,2 18,15±4,65 10,9 11,33±0,84 7,6 141,11±16,5 1,5 39,91
К 6,85±0,61 2 12,46±2,01 0,8 14,31±4,03 5,35 13,59±0,74 1,25 116,4±13,1 0,45 9,85
Хлопчики Е 5,37±0,58 4,6 9,20±2,13 18 20,96±4,95 13,6 11,05±0,73 8,4 148,5±17,8 0,6 45,22
К 6,08±0,61 2,01 11,11±2,04 2,7 16,31 ±4,07 4,5 13,29±0,72 2,7 116,5±16,8 0,4 10,33
Дівчатка Е 5,72±0,62 3,8 11,28±2,72 12,4 15,61±4,36 8,2 11,58±0,85 6,8 134,51±11,9 2,4 33,61
К 7,61 ±0,57 1,90 13,81±1,92 -1,1 12,31±3,99 6,2 13,89±0,75 -0,2 116,41±11,6 0,5 7,31
10 років У цілому Е 5,51 ±0,69 3,7 9,71±2,07 15,1 22,33±4,69 23,15 11,34±0,77 4,7 148,86±12,1 1 52,71
К 7,21 ±0,66 0,8 11,66±2,12 3,38 18,29±4,62 2,35 13,71±0,69 1,6 121,9±12,2 -0,1 8,03
Хлопчики Е 5,34±0,63 5,7 8,24±1,98 18,1 23,84±4,96 28,2 11,07±0,69 3,6 155,92±12,9 0,6 56,21
К 6,61 ±0,64 2,1 9,91±1,99 4,51 19,07±4,51 -0,1 13,41±0,68 0,7 124,81±12,1 0,7 7,91
Дівчатка Е 5,69±0,71 1,6 11,28±2,92 10,1 20,65±5,02 18,1 11,64±0,75 4,8 141,04±12,8 1,5 36,18
К 7,51±0,71 -0,5 13,41±2,85 2,25 17,51±4,82 4,6 13,81±0,71 2,5 119,10±12,2 -0,9 7,75
При визначенні характеру та величини змін рівня фізичної підготовленості дітей сума від’ємних значень вираховувалася із суми позитивних. Як видно із табл. покращення фізичної підготовленості дітей, які навчалися за експериментальною технологією, у хлопчиків 9-ти років складає - 45%, у дівчаток - 36%, у 10-ти - 56% та 36% відповідно. Ефект зростання фізичної підготовленості після занять по варіанту Е на 35-48% у хлопчиків та на 26-28% у дівчаток перевищує суму ефекту її зростання при заняттях по традиційній системі (варіант К).
Порівняння визначених коефіцієнтів всебічного розвитку (Квр) у відповідних класах при варіантах занять Е та К показує, що вони корегують з показниками фізичної підготовленості школярів. Більші зміни величини Квр відбулися у хлопчиків (в середньому близько 15%), та менші у дівчаток (близько 10 %).
Системний аналіз результатів Квр експериментальних та контрольних класів надав матеріал для побудови статистичних кривих нормального розподілу (кривих Гауса). Дослідження особливостей їх структури (рис.2) показує, що крива Е (в порівнянні з кривою К) має більш стиснутий вигляд, зміщений вправо, відображаючи тим самим компактність позитивних зрушень в навчальних досягненнях учнів експериментальних класів. Отже, запропонована технологія навчання, що спрямована на інтеграцію розвитку природного потенціалу особистості, вилилась в колективний зріст спільних успіхів учнів в цілому Це має не тільки констатуюче і детермінуюче, але й прогностичне значення для планування і проведення навчального процесу з фізичної культури в початковій школі.
Реалізація розробленої технології інтегрованого розвитку природних якостей особистості дозволила значно посилити ефективність процесу
фізичного виховання дітей. Цей результат можливо пояснити наслідками кооперативного, синергетичного впливу нових підходів та взаємозв’язків елементів системи занять по варіанту Е, які відсутні в варіанті К. Реалізація розробленої технології створює нелінійне освітнє середовище з резонансним педагогічним впливом. Ймовірно, при проведенні занять по варіанту Е руйнуються попередні взаємозв’язки між елементами свідомості особистості та на основі біфуркацій створюються формувальні атрак-тори, характеризуючи перехід психічної системи в новий стабільний стан (патерни поведінки [5]), що забезпечує значно більший результуючий ефект.
Зауважимо, що в фізиці і техніці синергетичні ефекти у 3-4 рази перевищують виявлені нами зміни. Ці розбіжності можливо пов’язані як і з способами аналізу і оцінювання діяльності учнів, так і, певно, з особливостями розвитку відкритих нелінійних систем живої та неживої природи.
Висновки.
1. На основі досліджених методології і тактики педагогічної самоорганізації, запропонована модель та технологія інтеграції фізичного, психічного та духовного розвитку особистості в системі фізичного виховання початкової школи.
2. Представлена та реалізована на практиці технологія розвитку особистості засобами фізичної культури має специфічний характер: вона несе в собі спонукальну та орієнтировну основу розвитку природних якостей дитини; звернена до мотиваційно-особистісних регуляторів психіки учня; механізм розвитку учня пов’язаний з спільною діяльністю та діалоговим поданням цінностей навчального матеріалу, носієм яких для дитини виступає учитель, інші учні.
3. Організаційно-методичними заходами для реа-
лізації запропонованої технології є:
- включення в систему навчально-виховного процесу з фізичного виховання не тільки учителя фізичної культури, але й психолога, медпрацівника, класного керівника з метою відстеження динаміки розвитку індивідуальних якостей учнів у тому числі і проведення обов’язкового тестування рівня фізичної підготовленості та визначення на основі анкетування коефіцієнтів всебічного розвитку кожного школяра (мінімум два рази за навчальний рік);
- створення шкільного комп’ютерного банку даних по кожному учню куди вносяться результати етапних досліджень, на основі яких розраховуються індивідуальні показники розвитку особистості, відстежується їх динаміка, проводиться корекція навчального процесу з фізичного виховання з підбором індивідуальних засобів і методів фізичного виховання кожного учня;
- особливістю реалізації технології є творчий, експериментальний характер роботи учителя фізичної культури, його стійка мотивованість на пошук нового в організації навчального процесу.
4. Виявлене в проведеному педагогічному експерименті підвищення ефективності процесу фізичного виховання учнів пояснюється наслідками кооперативного, синергетичного впливу нових взаємозв’язків елементів системи занять за запропонованою технологією, сукупність яких забезпечує більш активний розвиток природного потенціалу дитини.
Перспективи дослідження вбачаємо в вивченні практичних аспектів поставленої проблеми, в створенні та реалізації особистістю орієнтованих здоров’язберігаючих технологій в системі фізкультурної діяльності дітей молодшого шкільного віку.
Література:
1. Бех І.Д. Наукове розуміння особистості як основи ефективності виховного процесу // Початкова школа. - 2000. -№2. - С.2-6.
2. Дубогай О.Д., Іваній І.В. Технологічні особливості відношення молодших школярів до фізичної культури // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві: Зб.наук.праць Волинського державного ун-ту ім. Л.Українки. - Луцьк, 2005. - С.218-222.
3. Дубогай О.Д. Навчання в русі: Здоров’язберігаючі педагогічні технології в початковій школі. - К.: Вид.дім «Шкільний світ», 2005. - 112с.
4. Заікіна Г.Л., Іваній І.В. Методика проведення оздоровчих заходів під час навчального процесу молодших школярів засобами фізичного виховання: Методичні рекомендації для вчителів. - Суми: Сумськ. держ. пед. ун-т ім. А.С.Ма-каренка, 2005. - 31с.
5. Іваній І.В. Проектування системи виховання фізичної культури особистості: синергетичний підхід // Методологічні, теоретичні і технологічні проблеми сучасної освіти: Зб. наук. праць «Педагогічні науки». - Суми: Сумськ. держ. пед. ун-т ім. А.С.Макаренка, 2007. - С.71-81.
6. Маковецька Н.В. Формування фізичної культури і здорового способу життя: теоретичний аспект проблеми // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за ред. проф. С.С.Єрмакова. - Харків, ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №10. -С.117-121.
7. Марченко С.І. Особливості рухомої підготовленості молодших школярів // Актуальні проблеми фізичного вихо-
вання і спорту: Матеріали II Міжнар. наук. конф. / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. - Харків, «ОВС», 2006.
- С.72-77.
8. Маткин В.В. Синергетический поход в педагогическом процессе// Начальная школа. - 200l. - №7. - С.97-99.
9. Програма загальноосвітніх навчальних закладів «Основи здоров’я і фізична культура». - Київ. - 2001. - 112с.
10. Фізкультура від 4 до 9: Педагогіка спільного успіху. - К.: Вид. дім «Шкільний світ», 2006. - 114с.
11. Waluga A. Miendzynarodowy letni Kurs Orffa w Salzburgu // Wachowante muzyczne w Szkole, 1988. - nr.4. - s.17-21.
Надійшла до редакції 15.02.2007р.
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ В СУЧАСНОМУ ПІДРУЧНИКУ
Карпенко О. О.
Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «ХАІ»
Анотація. Виявлені основні вимоги до навчальної інформації сучасного підручника як сукупності текстових та ілюстративних компонентів, які складають його довідково-супровідний апарат та навчальний твір в єдину цілісну систему передачі навчальної інформації. Слід ураховувати дидактичні, ергономічні та художньо-естетичні вимоги щодо текстової, ілюстрованої інформації, обсягу й особливостям сприйняття інформації в сучасному підручнику.
Ключові слова: вимоги, текст, ілюстрації, підручник, інформація.
Аннотация. Карпенко Е. А. Основные требования к учебной информации в современном учебнике. Определены основные требования к учебной информации современного учебника как совокупности текстовых и иллюстративных компонентов, составляющих его справочно-сопроводительный аппарат и учебное произведение в единую целостную систему передачи информации. Следует учитывать дидактические, эргономичные и художественно-эстетичные требования относительно текстовой, иллюстрированной информации, объема и особенностям восприятия информации в современном учебнике.
Ключевые слова: требования, текст, иллюстрации, учебник, информация.
Annotation. Karpenko E.A. The basic requirements to the educational information in the modern textbook. The main requirements to the study information of a contemporary textbook as a sum of text and illustrative components, compositing its reference and supporting apparatus and study work in the united integral system of transmitting the information are defined. It is necessary to take into account didactic, ergonomic and art aesthetic requirements concerning the text, illustrated information, volume and to features of perception of the information in the modern textbook.
Key words: requirements, text, illustrations, textbook, information.
Вступ.
Формування єдиного освітнього простору -кінцевої мети Болонської угоди - потребує підвищення якості освіти. Ефективність підготовки фахівців у вищій школі в умовах спрямування на самостійне навчання потребує впровадження нових підходів до організації процесу навчання, його змісту, системи контролю й оцінки одержуваних результатів, що передбачає оновлення його науково-методичного забезпечення, насамперед підручни-
