CC BY
27
земл1 в YKpaiHi е значною, i тому ncrrpiöHO зважати як на попит, так i на наявнють на ринку таких значних вiльниx валютних pecypciB [6].
Зростання кaпiтaлy землекористування вимагае Ытефо-ваного пiдxодy до yпpaвлiння ним. Тобто ypяд, мicцевi оpгa-ни влади, бiзнеc-cеpедовище, гpомaдcькi оpгaнiзaцií, мю-цевi жителi, пpиймaючи те чи Ыше piшення, повиннi безпо-cеpедньо впливати на cyкyпний каптал землекоpиcтyвaння як оcнови теpитоpiaльного pозвиткy та cпpияти доcягненню cтaлого pозвиткy як зaкономipного pезyльтaтy paнiше пpи-йнятих piшень.
Ефективне yпpaвлiння cyкyпним кaпiтaлом y cиcтемi зем-лекоpиcтyвaння дозволить виpiшити низку нагальних пpо-блем, що icнyють cьогоднi на мicцевомy piвнi. А paцiонaльне його тоживання cпpиятиме зменшенню безpобiття, пщви-щенню cтaндapтiв життя та збтьшенню доxодiв мicцевиx жителiв, вiдновленню пpиpодниx pеcypciв та покpaщенню Умов пpоживaння на дaнiй теpитоpií як для ниышнього, так i пpийдешнix поколЫь.
Отже, вкpaй важливо iнвеcтyвaти у земельний, люд^кий, iнтелектyaльний, cоцiaльний, кyльтypний кaпiтaли для пщви-
щення сумарного блага територ1ального землекористування та досягнення сталого розвитку на Bcix р1внях.
Список використаних джерел
1. Гриыв Л.С. Eкологiчно збалансована економка: проблеми тео-ри: Моногр. / Л.С. Гриыв. Львiв: ЛНУ iM. I. Франка, 2001. - 240 с.
2. Дорош О.С. Теоретико-методолопчы засади територiального планування землекористування: Моногр. / О.С. Дорош. - X.: ГрЫь Д.С., 2013. - 434 с.
3. Куриль^в Р. 1нтегроване управлЫня сукупним капiталом землекористування / Р. Курилы^в // Землевпорядний вicник. - К.: 2014. - №1. - С. 11-14.
4. Новоторов О.С. Економка землегосподарювання: теорiя, мето-дологiя / За заг. ред. акад. НАН Укра'ни Б.М. Данилишина. - РВПС Укра'ни НАН Укра'ни. - К.: ТОВ «ДКС центр», 2009. - 628 с.
5. Розробка ефективних Ыструмен^в капiталiзацií земельних реcурciв / Сохич А., Сохич О. // Землевпорядний вюник, 2014. -№2. - С. 34-36.
6. Третяк А.М. Земельний каттал: теоретико-методолопчы основи формування та функцюнування: Моногр. / А.М. Третяк. -Львiв: Сполом, 2011. - 520 с.
УДК 338.43.431.4
H.A. ГЕРАСИМЧУК,
к.е.н., доцент кафедри економ/ки пщприемства, Нацюнальний университет 6iopecypcÍB та природокористування Украни
Сутшсть та поняття стратеги
ресурсозбереження в аграршй сфер!
У статт'1 проанал'/зовано ochobhí поняття, необх'щн'! для розум/ння сутност! ресурсозбереження в аграрий сферi з анал!зом складових стратег'й ресурсозбереження та перспектив його впровадження в Укран на аграрних Ыдприемствах.
Ключов1 слова: стратепя, стратепчний менеджмент, ресурсозбереження, аграрнi Ыдприемства.
В статье проанализированы основные понятия, необходимые для понимания сути ресурсосбережения в аграрной сфере с анализом составляющих стратегии ресурсосбережения и перспектив его внедрения в Украине на аграрных предприятиях.
Ключевые слова: стратегия, стратегический менеджмент, ресурсосбережение, аграрные предприятия.
The author in the paper analyzes the basic concepts needed to understand the nature of resource saving in agriculture with an analysis of resource saving strategies components and prospects for its introduction in Ukraine in agricultural enterprises.
Keywords: strategy, strategic management, resource saving, farmers.
1 42 Формування ринкових вщносин в Укра'У № 6 (157)/2014
Постановка проблеми. Питання ефективного yпpaвлiння pеcypcaми пiдпpиeмcтв далеко не новк Вщ paцiонaльного та обпэунтованого викоpиcтaння вах видiв pеcypciв пiдпpиeмcтв багато в чому залежать pезyльтaти íx дiяльноcтi. Пщ ефектив-нютю викоpиcтaння pеcypciв тpaдицiйно pозyмieтьcя опти-мальне о"лввщношення мiж pезyльтaтaми i витpaтaми на íx доcягнення, коли пpи paцiонaльниx витpaтax pеcypciв забез-печyeтьcя мaкcимaльний pезyльтaт (ефект). Дане поняття ефективноcтi як вiдноcноí величини шиpоко викоpиcтовyвa-лооь в плaновiй економiцi, воно пpодовжye зacтоcовyвaтиcя i в економiцi зм0аного типу, якою е в даний чac yкpaíнcькa економiкa. В той же чac пpийомaм cтpaтегiчного yпpaвлiння pеcypcaми, незважаючи на íx необхщнють у pинковиx умовах, як i paHn^, не пpидiляeтьcя доcтaтньо уваги з боку кеpiвникiв вiтчизняниx aгpapниx пiдпpиeмcтв. Бiльшicть з них до^ть добpе зacвоíли cтpaтегií лiдеpcтвa або cтpaтегií дивеpcифiкa-цп', а також Ыил зaгaльновiдомi бaзовi cтpaтегií, але з недовЬ pою cпpиймaють pеcypcоефективнi cтpaтегií, оcновним еле-ментом яких е pеcypcозбеpеження у вcix його пpоявax.
Анал'13 дослщжень та публ'кацш з проблеми. Доcлiдженням пpоблем, пов'язаних з фоpмyвaнням та вибоpом cтpaтегií pозвиткy пiдпpиeмcтвa, пpиcвяченi пpaцi
© H.A. ГЕРАСИМЧУК, 2014
багатьох в^чизняних та заруб1жних вчених, зокрема I. Ансоффа, 1.В. АндроновоУ, О.С. Виханського, В.Г. Герасим-чука, Й.С. Завадського, К. Омае, О.В. Льюльова, М.Е. Портера, А. Стркленда, В.В. Сабадаш, А.А. Томпсона, А. Чандлера, З.Е. Шершньово' та багатьох ¡нших.
Разом ¡з тим дослщження показали, що ¡снують обгрунто-ван причини недостатнього розвитку пщприемств АПК, зокрема: недосконалють розроблених методологiчних засад по вибору стратеги ресурсозбереження, дiагностики та контролю системи показниюв, якi б вщображали хiд реалiзацií стратеги ресурсозбереження у виробничо-господарсьюй дiяльностi аграрних пщприемств й дозволяли б оцЫити ефективнють и впровадження. Тому дослiдження теоретичних i методичних основ формування стратеги ресурсозбереження, а також оцЫка програми заходiв щодо и забезпечення е актуальними i становлять науковий та практичний ¡нтерес.
Мета статт'1. В статт викладенi результати дослiдження сутност поняття стратеги ресурсозбереження аграрних пщприемств.
Виклад основного матер1алу. Необхщнють економп ресурсiв е аксiомою економiчноí науки. Одним ¡з базових постулата е обмеженiсть ресурсiв унаслiдок необмеженост людських потреб. Але, незважаючи на прописн ¡стини, ресурсозбереження досi не сто'ть на порядку денному н в нацiональних програмах розвитку, н в планах розвитку аграрно'' сфери. В межах кожного окремого пщприемства, однак, питання ресурсозбереження хоча i вир0уеться, але у бiльшостi пщприемств немае ч^ко''' системи ресурсозбереження, а тим паче стратепя пщприемства не базуеться на ресурсозберiгаючiй основу тому ресурсозбереження здмс-нюеться як окремо взят заходи. Яскравим прикладом цього е агропромисловий комплекс, зокрема сфера стьського господарства, де потен^ал економного використання всiх видiв ресурав далеко не вичерпаний. Наприклад, за оцЫка-ми експертiв, у стьському господарствi е досить потужний потен^ал енергозбереження (зокрема, досить значний у галузi тваринництва). Це до 70% всього енергоспоживання за рахунок самозабезпечення та економп природного газу, що доводить високу значимють даного чинника не ттьки для аграрно' сфери, а й для вае''' економки кра'ни.
У той же час вщносно стабтьне становище АПК в останн роки (що склалося, перш за все, через сприятливу кон'юнкту-ри ринку зерна) призвело до того, що ^¡вництво галузевих пщприемств в основному дотримуеться ресурсовитратних стратегм, забуваючи про економп i заощадженн наявних ресурсiв, включаючи енергетичнi. У практик управлiння пщ-приемствами стратеги ресурсозбергання використовуються не завжди активно, зводячись до просто'' економп ресурав.
На жаль навггь класичнi пщходи до ресурсозберiгаючих стратегiй вiдводять ¿'м явно другорядну роль. Зокрема, О.С. Виханский дае таке трактування стратеги, спрямовано' на зниження витрат i економiю ресурсiв, розглядаючи и части-ною стратеги скорочення «...вона бтьше орieнтована на усу-
нення досить невеликих джерел витрат, а и реалiзацiя носить характер тимчасових чи короткострокових заходiв» [2]. Однак той же самий автор з посиланням на М. Портера вказуе, що одним з основних пiдходiв до вибору стратеги пов'язаний «з лщерством у мiнiмiзацií витрат».
Такий пдхщ до розумiння стратеги ресурсозбереження, що, на жаль, збергаеться у вггчизнянм практицi, часто призводить до того, що пщприемства у своему розвитку впроваджують ттьки традицмн органiзацiйно-технiчнi заходи, що дозволяють економити окремi види ресурав, не маючи загально' стратепч-но' установки на ресурсоефективнiсть та ресурсозбереження.
Одним ¡з найважливiших умов формування стратеги, нацтено' на ефективне використання ресурсiв в аграрному секторi економiки, е детальна теоретична проробка тих понять, яю використовуються в практик стратегiчного управлiння в контекс^ ресурсозбереження.
Незважаючи на те що стратепя ресурсозбереження, або стратепя ефективного ресурсоспоживання, яю розгляда-ються автором як синонiмiчнi, мають явно виражений практичний характер, для визначення сутнос^ ^е' стратегií можна розглянути рiзнi пiдходи до формулювання стратеги, яю даються представниками рiзних наукових шкт у сферi стратегiчного менеджменту.
Саме поняття стратепчного менеджменту трактуеться рiзни-ми вченими по-рiзному. Зокрема, Томпсон i Стрiкленд [7, с. 28] розумють пiд стратегiчним менеджментом процес, за допомо-гою якого менеджери встановлюють довгостроковi напрями розвитку органзаци, и специфiчнi цiлi, розвивають стратеги 'х досягнення у св^ всiх можливих внутрiшнiх i зовншнх обста-вин i приймають до виконання обраний план дм.
Бтьш компактне визначення стратегiчного менеджменту даеться Й.С. Завадським: «Стратегiчний менеджмент - це процес формування цтей оргаызаци та управлiння для 'х досягнення» [4, с. 248]. Сам процес управлЫня передбачае оптимальний розподiл i використання ресурсiв органiзацií.
Незважаючи на рiзнi пiдходи до стратегiчного менеджменту, можна вщзначити i ряд загальних ознак: визначення цтей, врахування факторiв зовышнього середовища, реалiзацiя функцiй управлiння в процесi розробки стратеги, акценти на рацiоналiзацiю у розпод^ ресурсiв.
Узагальнення теоретичних тдо^в до стратегiчного управ-лiння дало пщстави автору визначити його трактування сто-совно до умов аграрного сектора, а точн0е до тих господа-рюючих структур, якi в ньому функцюнують i покликанi вщпо-вiдати за рацiональне витрачання вах видiв ресурсiв.
Поняття стратегiчного менеджменту, адаптоване до умов стьськогосподарського пщприемства, в авторському тракту-ваннi може бути сформульовано таким чином: «стратепчний менеджмент для аграрного пщприемства - це керований процес досягнення його основних цтей, що орieнтують пщ-приемство на шлях ефективного та сталого розвитку, в умо-вах динамiчно мЫливого зовнiшнього середовища з ураху-ванням рацiонального використання вах наявних ресурав (а
особливо природно-ресурсний потенцiалу), що дозволяе забезпечити конкурентнi переваги за рахунок переваги у витратах на виробництво продукци».
За цим визначенням основним змютом стратегiчного менеджменту е досягнення конкурентних переваг аграрного пщприемства на основi обгрунтованого i рацiонального витрачання ресурсiв, наявних у його розпорядженнк Надалi основы ¡де'' щодо сутi стратегiчного менеджменту викорис-товуються автором при розробц технологií ресурсного менеджменту в рамках аграрного пщприемства.
Основою стратепчного управлЫня i планування як його основно'' функци е розробка стратеги. На жаль, единого визна-чення стратеги також не ¡снуе, хоча генезис цього поняття мае набагато бтьш тривалу iсторiю, нiж стратегiчний менеджмент. У таблиц наведено основнi визначення стратеги, сформульо-ванi теоретиками в галузi стратегiчного управлiння.
Розгляд визначень, поданих рiзними науковими школами у питаннях стратеги, мае теоретичний ¡нтерес. У той же час наявнють велико' ктькост шкiл стратегiчного управлЫня лише пiдкреслюe увагу зарубiжних i вiтчизняних вчених до даного напрямку дослщжень.
Саме поняття стратег!'' е об'ектом складним та постмно вдоско-налюваним. На нашу думку, систематизуючи вказанi вище визначення, можна визначити стратегiю як модель взаемоди продукт вах ресурсiв органзаци, що дозволяе найкращим способом вико-нувати II м!сю i домогтися стмких конкурентних переваг.
У процесi повсякденно'' д!яльност доводиться здмснюва-ти синтез наявних знань, ресурав, потенцiйних можливос-тей, резервiв, цiлей i ¡ншого, що може вплинути на здмснен-ня того чи ¡ншого управлЫського рiшення. Таке розумЫня
стратегiчного процесу в найбтьилй м!р! вiдповiдаe первюый ¡де'' стратегiчного менеджменту - зв'язати в одне цте про-цес планування та прийняття поточних операцмних рiшень. Процес формування стратеги, вщповщно до дано' ¡де'', повинен вщбуватися як взаeмодiя стратегiчного мислення, формально' системи планування i поточних ситуацмних рiшень в стьськогосподарському пщпривмств! (див. рис.).
Узагальнення наявних теоретичних пщход!в до поняття стратег" дозволило дати авторську трактовку ^е'' дефЫщп.
Отже, пщ стратегieю ресурсозбереження ми розум1емо напрям д!яльност, що дозволяе на основ! науково обгрунто-вано'' органiзацií забезпечувати конкурентнi переваги аграрним пщприемствам, гнучко реагувати на змЫу зов-ышнього середовища, рацюнально розподтяти необхiднi ресурси з використанням ¡нновацмних ресурсозберiгаючих технологiй i орieнтоване на досягнення поставлених цiлей на вах р!внях управлiння аграрного пщприемства. З урахуван-ням того, що стьське господарство е сукупнютю пщпри-емств, об'еднаних сптьними особливостями виробництва продукци та ресурсною базою, дане визначення може бути поширене на весь агропромисловий комплекс.
У рамках подано' схеми необхщы елементи для формування ефективно'' ресурсозберкаючо'' стратеги розум^ться в таких значеннях:
• Стратепчне мислення - це складова, що базуеться на ризиковост, ¡нщативност та iнновацiйностi пщприемниць-ко'' д1яльностк
• Формалiзоване стратегiчне планування - це складова, що передбачае розробку i впровадження схем i процедур прийняття р0ень.
№ з/п Автор Визначення Джерело
1 Фон Нейман \ Моргенштерн Стратепя - це повний план, який вказуе, як вибори (ходи) буде робити гравець в кожнм можливм ситуацп [1, с. 157]
2 А. Чандлер Стратепя - це визначення довгострокових цтей \ завдань оргаызацп, прийняття курсу дм \ розмщення ресурав, необхщних для досягнення цих цтей [10]
3 В.Г. Герасимчук Стратепя - це формулювання м1сп оргаызаци, '' нам1р1в \ цтей, пол1тики, про-грами та метод1в 'х досягнення [3, с. 335]
4 К. 0мае Стратепя - це певний шлях розвитку, вщповщно з яким корпорац1я прагнути створити позитивы вщмЫносл пор1вняно з конкурентами, використовуючи пор1в-нялы-н корпоративн сили для кращого задоволення потреб споживач1в. Стратепя - це не бтьше ыж план дм, спрямований на максим1зацю сво'х сильних сторЫ у боротьб1 з силами, що д1ють у зовышнм б1знес середовищщ [6, с. 224]
5 А.А. Томпсон, А.Д. Стрикленд Стратепя компани - це методи конкуренцп \ ведення б1знесу, як вибирае менеджмент для задоволення кл1ент1в, усп1шно' конкуренцп та досягнення гло-бальних цтей оргаызацп [7, с. 17]
6 0.С. Виханский Стратепя - це довгостроковий яюсно визначений напрям розвитку оргаызацп, що стосуеться сфери засоб1в \ форми '' д1яльносп, системи взаемовщносин все-редин оргаызацп, а також позицп оргаызацп в навколишньому середовищщ при-водячи оргаызацю до '' цтей [2, с. 54]
7 Й.С. Завадський Стратепя (англ. в1га1еду) - мистецтво керувати соц1ально-економ1чними проце-сами, визначення головного напряму в досягненн юнцевого результату [4, с. 298]
8 З.С. Шершньова Стратепя - довгостроковий курс розвитку ф1рми, споаб досягнення цтей, який вона визначае для себе, керуючись власними м1ркуваннями [8, с. 687]
9 В.В. Сабадаш, 0.В. Льюльов Стратепя - наб1р правил, способ1в, мехаызм1в розвитку, необхщних для ефективно' д1яльност1 пщприемства, в умовах обмеженосп ресурав \ динам1чних зм1н зовышнього та внутршнього середовищ [5, с. 320]
Поршняльна характеристика теоретичних визначень стратеги
/ Формагпзоване \
стратепчне
планування
СТРАТЕГИ
Стратепчне \ Ситуацшне \
мислення управлшське
рипення /
Схема формування стратеги ресурсозбереження на аграрному пщприемств!
• Ситуац\йне управл\нське р\шення - це складова, що передбачае адаптац\ю ¡снуючот стратеги до пост\йно зм\нних умов функцюнування д\яльност\ пщприемства в рамках коридору ц\лей стратеги.
На макрор\вн\ подане визначення стратеги ресурсозбереження може в\дображати стратепчн\ установки галуз\, ор\енту-ють його на обережне витрачання нацюнальних ресурс\в, включаючи природа (наприклад, вм\ст гумусу в Грунтах) \ ¡мпортован\ паливно-енергетичн\. Ресурсозбереження мае стати генеральною лУею п\двищення конкурентоспромож-ност\ вггчизнянот економ\ки, яка в силу свого сировинного характеру багато в чому визначаеться станом розвитку паливно-енергетичного комплексу \ означав економне витрачання вс\х засоб\в виробництва, що беруть участь у процес\ в\дтворення. Реал\зац\я стратеги ресурсозбереження вимага-тиме переор\ентаци вс1еТ системи виробництва, вщповщно до чого необх\дними е так\ зм\ни в ринков\й ¡нфраструктур\:
• Необх\дне створення потужностей, як\ зд\йснюють вели-комасштабне ресурсозбереження та переробку с\льсько-господарськоТ продукц\Т.
• Потр\бне проведення дослщжень в галуз\ використання альтернативних джерел енерги з використанням Тх ¡нвести-ц\йного потенц\алу, як з боку держави, так \ силами аграрних пщприемств.
У процес\ формування стратеги ресурсозбереження при розробц\ регулюючих процедур та обГрунтування стратег\чних р\шень використовуеться велика ктькють терм\н\в, багато з яких дуже схож\ за звучанням, але р\зн\ за зм\стом. У зв'язку з цим сл\д уточнити понят\йний апарат, яким менеджерам сл\д користуватися при розробц\ стратеги ресурсозбереження.
П\д ресурсоспоживанням розум\еться натуральна величина, що вщображуе ктькють споживаного господарським суб'ектом ресурсу певного типу, яка використовуеться для розрахунку показник\в ефективност\.
Рац\ональне використання ресурс\в - використання ресурс\в, що забезпечують максимальне досягнення ефек-тивност\ при \снуючому р\вн\ розвитку техн\ки \ технолог\Т.
Економ\я ресурс\в - пор\вняльне з\ставлення з базисним значенням скорочення споживання ресурс\в на виробниц-тво продукцп (роб\т) встановленого р\вня якост\.
Ефективне використання ресурс\в - досягнення еконо-м\чно виправданоТ ефективност\ використання ресурс\в при ¡снуючому розвитку техн\ки \ технологи.
П\д ресурсним менеджментом розум\еться система управл\ння ресурсами пщприемства вщповщно до певноТ стратег\Т.
У поняття ресурсозбереження вкладаеться реал\зац\я правових, наукових, виробничих, техн\чних та економ\чних заход\в, спрямованих на ефективне використання ресурс\в \ на залучення у виробництво поновлюваних джерел енерги.
Розглянут\ поняття стратеги ресурсозбереження та пов'язан\ з нею прямо корелюють з державною стратепею розвитку аграрного сектору економ\ки на пер\од до 2020 року, прийнятою розпорядженням КМУ №806-р в\д 17.10.2013 [11]. У ц\лому вона базуеться на виконанн\ трьох завдань, реал\зац\я яких дозволить забезпечити про-довольчу безпеку, пщвищити ¡нвестиц\йну привабливють, впровадження ¡нновац\йних технолог\й виробництва в аграрний сектор кратни для збтьшення конкурентоспро-можност\ на свгговому ринку аграрнот продукци. Одним ¡з найважлив\ших фактор\в реал\заци Стратеги розвитку АПК е формування ефективнот ¡нновац\йнот структури агроком-плексу. Це для аграрного сектору означав максимальне оновлення техн\чнот ¡нфраструктури, впровадження нових технолог\й на вс\х р\внях господарювання, забезпечення рац\онального використання природних ресурс\в, залучених до господарського процесу в аграрному сектор\.
Принципами розвитку аграрного сектору у сфер\ формування та реал\заци державнот аграрнот пол\тики е, пом\ж ¡ншими, створення умов для запровадження найб\льш про-дуктивних, ресурсом\стких та енергоефективних засоб\в виробництва \ технолопй, застосування ¡нструмент\в стра-тег\чного управл\ння розвитком аграрного сектору та оперативного впливу на кон'юнктуру ринку, що прямо п\дтвер-джуе актуальн\сть та своечаснють даного дослщження.
Висновки
Незважаючи на те що багато пщприемств вже мають у своему склад\ служби, що займаються управл\нням ресур-с\в, для багатьох аграрних пщприемств дана система е
новизною. Формування CTpaTeriï ресурсозбереження визначаеться тим, для якого piвня упpaвлiння вона розроб-ляеться. Незважаючи на зaгaльнi риси в процедурах формування стратеги за piвнями управлЫня, для кожного з них е вiдмiтнi особливостi. На мaкpоpiвнi pесуpсозбеpiгaючa стpaтегiя повинна припускати можливють економiчного зростання при збережены (а в пеpспективi скоpоченнi) реального piвня споживання всiх видiв ресурав.
Розвиток економiки за pесуpсозбеpiгaючим сценapieм може бути забезпечених тiльки за рахунок змЫи структури економiки в бк менш ресурсо- та енергоемних галузей (високотехнологiчнi гaлузi, машинобудування, легка i харчо-ва пpомисловостi), використання всього наявного потен^а-лу ресурсозбереження. У paзi pеaлiзaцiï такого сценарш Украина зможе наблизитися до Ыдус^ально розвинених кpaïнaм за структурою економки та показниками питомо'1' pесуpсоeмностi.
Список використаних джерел
1. Андронова И.В. Ресурсоэффективная стратегия предприятия: теоретический аспект / Труды II Всероссийского симпозиума по экономической теории. В 2 томах. Том I. - Екатеринбург: Институт экономики УрО РАН, 2006. - С. 156-158.
2. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник / Виханский О.С. - [2-е изд., перераб. и доп]. - М.: Гардарики, 2002.- 296 с.
3. Герасимчук В.Г. Стратепчне управлшня пщприемством. Графине моделювання [Текст] / Герасимчук В.Г. - К.: КНЕУ, 2000. - 360 с.
4. Економпний словник [Текст]: научное издание / Г.В. Осовська, 0.0. Юшкевич, Й.С. Завадський. - К.: Кондор, 2007. - 360 с.
5. Люлев А.В. Формирование стратегии развития предприятия в условиях несбалансированной экономики / В.В. Сабадаш, А.В. Люлев // Современные тенденции в управлении социально-экономическим развитием территории: монографт / [Емельянов С.Г., Марганова О.Н., Бурдейный А.А. и др.]; под ред. Емельянова С.Г., Минаковой И.В. - Орел: АПЛИТ, 2010. - С. 318-329.
6. Омае К. Мышление стратега. Искусство бизнеса по-японски / Кеничи Омае. - М.: «Альпина Паблишер», 2007.
7. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа / А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд; пер. с англ.- М.: Изд. Дом «Вильямс», 2006. - 928 с.
8. Шершньова З. Стратепчне управлЫня: Пщручник. - 2-ге вид., перероб. доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с.
9. Porter M. What is Strategy? HBR, November-December 1996.- P. 6178.
10. Chandler, Alfred D., Jr. 1962/1998, Strategy and Structure: Chapters in the History of the American Industrial Enterprise. Cambridge, MA: MIT Press.
11. Стратегт розвитку аграрного сектору економки на перюд до 2020 року // ОфМйний вюник УкраГни вщ 05.11.2013. - 2013 р.- №83. - С. 23.
УДК 338.45:629.735 (043.2)
В.В. М13ЮК,
к.е.н., доцент, На^ональний ав'юцмний университет,
Я.В. ДУБ0В1ЦЬКА,
мапстр кафедри м'жнародноf економ\ки, Нац\ональний авацмний университет
■■ ■ ^ ш Я ЯШ ■■ ■
Л|берал1зац1я та реал1зац1я концепци
гармошзацп нац1ональних систем орган1зацп пов1тряного руху держав -
учасниць СНД
У статт.i розглянут.i особливостi п1берап'1зацп та протекционизму на ринку ав.ац.йних перевезень кран -учасниць СНД, описанi напрями гармон'зацп систем до м'жнародних стандарлв та норм 1СА0 щодо орган'зацп пов.тряного руху в даному репонi.
Ключовi слова: лiбералiзацiя, протекц/о^зм, авiацiя, ав'1акомпан'1я, ав'арейси, ав'акомпанП кран СНД, органi-за^я повпряного руху, 1СА0,1АТА.
В статье рассмотрены особенности либерализации и протекционизма на рынке авиационных перевозок стран - участниц СНГ, описаны направления гармонизации систем с международными стандартами и норма-
ми ИКАО по организации воздушного движения в данном регионе.
Ключевые слова: либерализация, протекционизм, авиация, авиакомпания, авиакомпании стран СНГ, организация воздушного движения, 1СА0,1АТА.
The scientific article discusses features of liberalization and protectionism in the air transportation market of CIS countries described areas of harmonization with international standards and norms of ICAO on air traffic in the region.
Keywords: liberalization, protectionism, aviation, airline flights, airline CIS air traffic, ICAO, IATA.
1 46 Формування ринкових вщносин в Укра'У № 6 (157)/2014
© В.В. М13ЮК, Я.В. ДУБОВЦЬКА, 2014
