CC BY
629
(більше число вилікуваних хворих в установах охорони здоров'я, більше число підготовлених фахівців в установах професійної освіти й подібне);
- при одному і тому самому обсязі соціальних послуг синергетичні ефекти в системі управління приводять до скорочення витрат на їх надання.
4. Стосовно систем управління в соціальному комплексі можна виділити такі основні види синергетичних ефектів:
- функціональна синергія, коли цільова організація виявляється ефективнішою в тій галузі, де приєднувальна організація недостатньо ефективна. Різновидом функціональної синергії є диференційована ефективність, що розуміється як додаток управлінських можливостей приєднувальної організації до неефективно використовуваних ресурсів цільової організації;
- операційна синергія, основною ознакою якої є економія на масштабі, що виявляється в зниженні витрат на одиницю корисного ефекту, а також економія внаслідок можливості надавати розширений асортимент соціальних послуг, використовуючи наявні ресурси;
- фінансова синергія: обсяг фінансування,
який можна залучити після інтеграції, більший або дорівнює обсягу фінансування, який могли б
залучити організації, що інтегруються, будучи окремими об'єктами управління;
- управлінська синергія: скорочення
дублюючих функцій управлінського та обслуговуючого персоналу, а також низки схожих функціональних підрозділів (бухгалтерія, управління фінансового контролю, дослідницькі та збутові підрозділи).
- підвищення ефективності роботи з постачальниками внаслідок зниження закупівельних цін через приріст обсягу закупівель або зміну постачальника;
- зниження конкуренції, можливості конкурувати за отримання великих, у тому числі державних, контрактів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1 Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ
Президента України № 347/2002 [Електронний ресурс]. -Режим доступу:
http://www.president.gov.ua/documents/151 .html.
2 Євсєєва О.О. Стратегічні напрями соціального розвитку, шляхи державного регулювання : Монографія / Ольга Олексіївна Євсєєва. - Київ : СПД-ФО Коваленко
В.Ф., 2011. - 524 с.
3 Євсєєва О. О. Тенденції та пріоритети державного регулювання розвитку соціальної сфери / О. О. Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011. - № 49. - С. 68-80.
4 Качала Т. М. Територіальна організація житлово-комунального господарства України: методологія, практика та механізм регулювання: дис. ... д-ра екон. наук: 08.10.01 / Т. М. Качала. - К., 2002. - 554 с.
5 Куценко В. І. Соціальна сфера: реальність і контури майбутнього (питання теорії і практики): [монографія] / В. І. Куценко; РВПС України НАН України.
- Ніжин: Аспект-Поліграф, 2008. - 818 с.
6 Лібанова Е. М. Ринок праці: навч. посіб. / Е. М. Лібанова. - К.: Центр навч. літ-ри, 2003. - 224 с.
7 Мартякова Е. В. Социально-экономическое развитие и инструменты партнерских отношений / Е. В. Мартякова // Вісник ДонНУ. - Донецьк, 2011. - С. 230-235.
8 Пакуліна А. А. Процес євроінтеграції і розвиток регіональних соціальних комплексів в Україні / А. А. Пакуліна // Materialy IX Mi^dzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji [«Kluczowe aspekty naukowej dzialalnosci - 2013»] (07 - 15 stycznia 2013 roku). Volume 6. Ekonomiczne nauki.: Przemysl. Nauka i studia, 2013. - S. 5759.
9 Пакуліна А. А. Специфіка державного регулювання соціальної сфери у сучасній змішаній економіці / А. А. Пакуліна // Економічний простір. -Збірник наукових праць. - № 65. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2012. - С. 111-116.
10 Пакуліна А. А. Фінансування соціальної сфери у сучасних умовах / А. А. Пакуліна // Материали за 8-а международна научна практична конференция, [«Achievement of high school», - 2012], 17-25 November, 2012. - Том 1. Икономики. Съвременни технологии на информации. - София. «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2012. - S. 3-5.
Рецензент д.е.н., професор УкрДАЗТ Кірдіна О.Г. Експерт редакційної колегії к.е.н., доцент УкрДАЗТ Єлагін Ю.В.
УДК 351:322.871
СУТНІСТЬ КАТЕГОРІЇ «ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ» ТА ПЕРЕДУМОВИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ
Семенчук Т.Б., к.е.н., ст. викладач (КДАВТ)
У статті удосконалено класифікацію категорії «управління» за ознакою «суб'єкт управління», обґрунтовано відмінність поняття «публічне адміністрування» від поняття «державне управління», визначено передумови виникнення публічного адміністрування.
Ключові слова управління, менеджмент, державне управління, публічне управління, адміністрування,
публічне адміністрування.
СУЩНОСТЬ КАТЕГОРИИ «ПУБЛИЧНОЕ АДМИНИСТРИРОВАНИЯ» И ПРЕДПОСЫЛКИ ЕЕ ФОРМИРОВАНИЯ
Семенчук Т.Б., к.э.н., ст. преподаватель (КГАВТ)
В статье усовершенствована классификация категории «управление» по признаку «субъект управления», обоснованно отличие понятия «публичное администрирование» от понятия «государственное управление», определены предпосылки возникновения публичного администрирования.
Ключевые слова: управление, менеджмент, государственное управление, публичное управление, администрирование, публичное администрирование.
ESSENCE OF CATEGORY "PUBLIC ADMINISTRATION" AND BACKGROUND OF ITS
Semenchuk T.B.
The paper improved the classification category of «governance» based «management entity» reasonably distinction of «public administration» of the concept of «governance», identified predictors ofpublic administration.
Keywords: management, management, public administration, public management and administration, public administration.
Постановка проблеми. Розвиток
приватного сектору бізнесу у ринкових умовах вимагає трансформації галузі державного управління відповідно до нових тенденцій та перетворень, що відбуваються в економіці України. Це в свою чергу збільшує необхідність визначення передумов формування принципів публічного адміністрування на сучасному етапі розвитку суспільства та удосконалення системи його механізмів, з використанням світового досвіду.
Дуже часто у науковій літературі ототожнюють два поняття «державне управління» та «публічне адміністрування». Часто ці дві категорії прирівнюють до управління, не розмежовуючи їх сутності. Невизначеність сутності поняття «публічне адміністрування» призводить до неправильного розуміння чинників його формування та розвитку.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз літературних джерел за тематикою наукової статті, виявив, що більшість авторів-науковців досліджують управлінські процеси з позиції менеджерської діяльності.
Над проблемними питаннями становлення та розвитку державного управління плідно працюють відомі українські вчені: В.Бакуменко [1], Р.Войтович [2], Н.Нижник [3].
Різноманітні підходи та напрямки дослідження процесу удосконалення державного управління містяться у працях С.Серьогіна [4] С.Пирожкова [5], О.Оболенського та А.Мельник [6].
Різні аспекти проблеми формування та розвитку публічного адміністрування розглядають Т.Кондратюк [7], Т.Кравцова [8], М. Лахижа [9].
Невирішена раніше частина загальної проблеми. Наука управління зазнала найбільшої еволюції в частині державного управління. Проте досі залишається недостатньо дослідженим питання щодо відмінності дефініцій «державне управління» та «публічне адміністрування». У зв’язку з цим виникає необхідність уточнення понятійного апарату щодо публічного адміністрування.
Мета статті. Метою статті є виявлення відмінностей між категоріями «державне управління» та «публічне адміністрування» для уточнення зазначених дефініцій, встановлення чіткого розмежування між ними, що дозволить розвинути понятійний апарат.
Виклад основного матеріалу. Для дослідження визначення поняття «державне управління» насамперед слід уточнити поняття управління. Слово «управління» походить від англійського слова «менеджмент» і означає «вміння управляти». Англійське слово to manage (управляти) походить від латинського слова manus (рука).
Світові науковці класичної та неокласичної школи ці поняття ототожнювали. Наприклад, Пітер Ф.Друкер визначає управління як «специфічний вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп на ефективну цілеспрямовану продуктивну групу» [10, с. 48]. «Управляти - це передбачати, організовувати, розпоряджатися, узгоджувати, контролювати» [11, с. 8], - визначення Анрі Файоля. М.Х. Мескон у термін «управління» вкладає той самий зміст, що й інші теоретики у сфері управління: «Менеджмент
- це процес планування, організації, мотивації та контролю працівників організації, які
забезпечують досягнення їх цілей» [12, с. 16]. «Менеджмент» (за Оксфордським словником англійської мови) - це спосіб, манера спілкування з людьми; влада та мистецтво управління; уміння особливого роду й адміністративні навички; орган управління, адміністративна одиниця;
інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації і управляють ними шляхом постановки цілей і розробки способів їх досягнення [13]. В українському словнику наведено таке визначення: «Менеджмент - цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання наявних ресурсів» [14]. Сьогодні це слово характеризує вміння управляти людьми, організаціями, процесами.
Переважна більшість вітчизняних науковців погоджуються з зазначеними поняттями, що свідчить проте, що ці поняття ототожнюються і сьогодні. Але у поняттях «менеджмент» та «управління» є суттєва відмінність - а саме: суб’єкт на який воно направлене. Менеджмент застосовується переважно до суб’єкту управління -організації або підприємця.
Отже автор вважає, що управління - це цілеспрямований вплив на суб’єкт для його впорядкування, збереження, удосконалення та розвиток. В залежності від суб’єкта управління визначають наступні види управління - державне управління, суспільне (або громадське) управління та менеджмент.
Процес управління є багатогранним та складним, це стосується насамперед державного управління. Існує безліч думок та поглядів на це поняття.
Наприклад, Г. Райт відзначає, що державне управління можна трактувати з погляду сутності, реального змісту діяльності або форм, яких воно набуває, і в яких існує. Варто навести у зв’язку з цим визначення державного управління, яке дав Г. Райт: по-перше, теорія державного управління є частиною державного процесу і може бути розглянута з урахуванням деяких теоретичних концепцій у сфері політичної науки; по-друге, сферою теорії державного управління є аналіз організаційного середовища, в якому функціонує державне управління; по-третє, воно є сферою професійної діяльності [15].
Галузь науки державного управління в Україні розпочала свій розвиток з Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку галузей науки, з яких може бути
присуджений науковий ступінь» № 1328 від 29 листопада 1997 р. Вона функціонує та самоудосконалюється в Україні вже другий десяток років. Проте історія науки державного управління розпочинається у кінці XIX ст.
Цвєтков В.В. визначив, що державне управління - це соціальне явище, форми, методи, принципи, характер якого завжди зумовлюються потребами суспільного розвитку, що виявляються в інтересах певних соціальних верств і груп [16].
У роботі [17], визначено, що «державне управління - це цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією» [17, с. 32]. Особливий наголос робиться на тому, що здійснення державного управління спирається на владу як на організовану силу суспільства, здатну до примусу [18, с. 94]. Словник-довідник «Державне управління» визначає державне управління як «практичний, організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її упорядкування, зберігання, або перетворення, що спирається на її владну силу» [19, с. 63].
А. Мельник та О. Оболенський - одні з перших вітчизняних науковців, що виокремлюють поняття «публічне управління». Визначено, що публічне управління зорієнтоване на реалізацію публічних (загальних) інтересів і включає такі складові, як державне управління (суб'єктом є органи державної влади) і громадське управління (суб'єктом є громадські інституції). Як елементи публічного управління державне і громадське управління взаємодіють, взаємодоповнюють одне одного, виходячи з єдності публічних інтересів та доцільності узгодження управлінського впливу з метою посилення його дієвості. У системі публічного управління визначальну роль відіграє державне управління, яке здійснює управлінський вплив на всі сфери суспільного життя. Водночас в умовах розгортання демократичних перетворень зростає активність і громадських структур в управлінні не тільки громадськими, а й державними справами, у розв’язанні суспільних проблем [6]. Місце публічного управління в системі управління представлено на рис. 1.
У П Р А В ЛІН Н Я
(Ежтг ушцрашпшшшш
Організація,
Держава Суспільство підприємець
Державне Суспільне
управління і і (громадське) управління
і 1 Публ чне J
1 управління і
Менеджмент
Рис. 1. Місце публічного управління в системі управління
Термін «публічне управління» (англ. public management) вперше використав англійський
державний службовець Десмонд Кілінг у 1972 р. «Публічне управління - це пошук у найкращий спосіб використання ресурсів задля досягнення пріоритетних цілей державної політики» [20, с. 15].
Поняття «публічний» походить від латинського слова publicus - суспільний, народний, громадський. Мовознавець-лексиколог та перекладач Юліан Кобилянський у своєму латинсько-українському словнику слово publicus перекладає як «людовий, народний, громадський, державний» [21].
«Словник іншомовних слів» визначає
поняття «публічний» як відкритий, гласний, суспільний [22, с. 560]. «Новий тлумачний словник української мови» подає кілька значень слова
«публічний»:
1. Який відбувається в присутності публіки, людей; прилюдний, привселюдний, гласний, відкритий.
2. Призначений для широкого відвідування,
користування; громадський, загальний,
загальнодоступний.
3. Стосується публіки [23, с. 843].
Відомий вітчизняний науковець з аналізу
державної політики Олександр Кілієвич перекладає англійське слово «риЬІіс» на українську мову як «громадський, публічний, державний» [24, с. 292].
В Конституції України (ст. 5) чітко зазначено, що «народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» [25]. Отже, народ є джерелом влади. Іншими словами народ обирає владу, делегуючи їй певні свої функції. Влада виконує такі специфічні функції, як: управління, оборонна,
соціальна та економічна. Ці функції влада, у особі органів державної влади, реалізовує у вигляді політики. Також разом з делегуванням певних функцій, народ наділяє владу фінансовими ресурсами у вигляді частини національного доходу. Відповідно всі ці специфічні державні функції мають особливість
публічності. Тобто вони надаються для народу (суспільства). Коли ми говоримо про публічне управління, то, відповідно, маємо на увазі управління, участь у якому бере народ.
З огляду на публічність державного
управління та впливу суспільства на його дії можна сказати, що публічне управління - це взаємодія органів державної влади з суспільством у вигляді реалізації специфічних державних функцій з метою забезпечення соціально-політичного ефекту.
В Україні використовуються термін «публічне управління», яке не є точним відображенням терміну «публічне адміністрування». Багато вітчизняних науковців поняття «менеджмент» та «адміністрування» вважають рівнозначними. Англійське слово managment не можна однозначно замінити як «управління» або «адміністрування».
Oxford Wordpower Dictionary (1998) [13], який пропонує наступні тлумачення адміністрування, як: 1) контроль або управління чимось (наприклад, системами, організацією або бізнесом); 2) група людей, які організовують або контролюють щось; 3) часто Адміністрація (в американському тлумаченні) -уряд країни, особливо США.
Longman Exams Didionary, виданий у Единбурзі 2006 р. [26], подає таке тлумачення «адміністрування»: 1) діяльність, яка поєднує
управління роботою підприємства чи організації; 2) уряд країни в особливий період часу; 3) процес управління чимось, особливо стосується законів, певних урядових перевірок.
Термін «адміністрування» застосовується переважно, як організаційно-розпорядчий метод державного управління, який використовується органами державної влади. Іншими словами, адміністрування - бюрократичний метод управління суспільством, що ґрунтується на силі та авторитеті влади, тобто в наказах, постановах, розпорядженнях, вказівках та інструкціях. Цей метод є специфічним та його переважно використовують виконавчі органи влади в особі державних службовців. Тобто, на думку
автора статті, адміністрування - це дії державних адміністрування», «публічне управління» та
службовців у частині надання громадянам країни «державне управління» відмінні за своєю сутністю. послуг щодо чинного законодавства. Передумови формування публічного
Отже, обґрунтовано, що терміни «публічне адміністрування наведено на рис. 2.
П
у
б
л
і
ч
н
е
а
д
м
і
н
і
с
т
Р
у
в
а
н
н
я
надає послуги з
реалізації
законодавства
забезпечує
законотворення
втілює обраний тип політики у всіх напрямах її прояву
Д
Е
Р
Ж
А
В
Рис. 2. Передумови формування публічного адміністрування
Автор статті, вважає, що публічне адміністрування - це метод управління, який з одного боку забезпечує надання суспільству послуг щодо законодавства, з іншого боку - реалізацію обраного типу політики, яку втілюють державні службовці, яким було делеговано повноваження під час волевиявлення народу на виборах, як в межах країни так і закордоном, у всіх напрямах її прояву.
Висновки. Управління - це цілеспрямований вплив на суб’єкт для його впорядкування, збереження, удосконалення та розвитку. В залежності від суб’єкта управління визначають наступні його види - державне управління, суспільне (або громадське) управління та менеджмент. Між такими видами управління, як державне та суспільне (або громадське) створюється публічне управління.
Доведено, що не доцільно ототожнювати терміни «управління» та «адміністрування». Автор під терміном «адміністрування» розуміє - дії державних службовців у частині надання громадянам країни послуг щодо чинного законодавства.
Запропоновано розглядати публічне адміністрування як механізм, який з одного боку забезпечує надання суспільству послуг щодо законодавства, з іншого боку - реалізацію обраного типу політики, яку втілюють державні службовці, яким було делеговано повноваження під час волевиявлення народу на виборах, як в межах країни, так і закордоном, у всіх напрямах ії прояву.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Бакуменко В.Д. Концептуальний підхід до визначення моделей державного управління [Електронний ресурс] / В.Д. Бакуменко, О.М. Руденко // Науковий вісник Академії муніципального управління. Збірник наукових праць. - 2009. - № 4. - Режим доступу до журналу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc Gum/Nvamш/2009 4Z2.pdf
2. Войтович Р.В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико-методологічний аналіз): [монографія] / Р.В. Войтович ; за заг. ред. В. М. Князева. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - 680 с.
3. Нижник Н.Р. Теоретичні аспекти державного управління: [монографія] / Н.Р. Нижник, С.П. Мосов. -Чернівці, 2011. - 248 с.
4. Серьогін С.М. Синергетичні засади державного управління в умовах реформ : [монографія] / С.М. Серьогін -Д : ДРІДУ НАДУ, 2007. -194 с
5. Пирожков С. Адміністративно-територіальна реформа в Україні актуальні питання методології та практики / С. Пирожков, А. Павлюк // Економіка України. - 2005. - № 7. - С. 4-14.
6. Оболенський О.Ю. Державне управління: [підручник] / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський // Виша освіта ХХ століття. -К: Знання, 2009. - 582с.
7. Кондратюк Т.В. Становлення порівняльного публічного адміністрування як теоретико-методологічного напряму дослідження механізмів державного управління / Т.В. Кондратюк // Науковий вісник Академії муніципального управління. Сер. «Управління». - 2010. - Вип. 3. - С. 297304.
8. Кравцова Т.М. Поняття та принципи діяльності
публічної адміністрації [Електронний ресурс] /
ТЖ^равцова А.В. Солопар // Форум права. - 2010. - № 4. -
С. 522-525. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-j ournals/FP/2010-4/1 Qktmdpa.
9. Лахижа M.I. Mодеpпiзaнiя публічної aдмiнiстpaнiї: теоретичні та практичні аспекти: [монографія] / M.I. Лахижа. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. - 289 с.;
10. Peter F. Drucker. The Practice of Management, Butterworth-Heinemann, 1999. - 399 p.
11. Fayol, Henri (1916), Administration industrielle et generale; prevoyance, organisation, commandement, coordination, controle, Paris, H. Dunod et E. Pinat. - Режим доступу : http://www.worldcat.org/
12. Management / Michael H. Mescon, Michael Albert, Franklin Khedouri. - 3rd ed. - Cambridge, MA [etc.], 1988. - 349 p.
13. Oxford Wordpower Dictionary. Oxford University Press, New York, 1998.
14. Шекова Е. Краткая история эволюции менеджмента [Електронний ресурс] / Е. Шекова // Высшая школа менеджмента СПбГУ - 2011. - Режим доступу : http://www.management.com.ua/
15. Шаров Ю.П. Mетодологiчm засади стратегічного планування в муніципальному менеджменті [Текст]: дис. доктора наук з державного управління: 25.00.04 / Ю.П. Шаров - Д., 2002. - 389 с.
16. Цвєтков В.В. Суспільна трансформація і державне управління в Україні. Політико-правові детермінанти : [монографія] / В.В. Цвєтков, І.О. Кресіна, А.А.
Коваленко - К. : «Ін Юре», 2003. - 496 с.
17. Оболенський О.Ю. Державне управління: [павч. посіб.] / А.Ф. Mельник, О.Ю. Оболепський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко [за ред. А.Ф. Mельник.] - К. : Зпанпя-Прес, 2003. - 343 с.
18. Державне управління та державна служба: словник-довідник/ [уклад. О.Ю. Оболенський]. - К.: Вид-во КНЕУ, 2005. - 480 с.
19. Державне управління: словник-довідпик/
[уклад. В. Бакуменко та ін.]. - К.: Вид-во УАДУ, 2002. - 228 с.
20. Keeling D. Management in Government / D. Keeling (1972), London: Allen & Unwin.
21. Латисько-український словар для середніх шкіл / / [уклад. Юлїан Кобилянський]. - Відень, 1912.
22. Словник іншомовних слів / [за ред. чл.-кор. АН УРСР О.С. Mельничyкa]. - К., 1977.
23. Новий тлумачний словник української мови: у 4 т. 42000 слів / [уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко]. - К. : Аконіт, 2000. - Т. З (О-Р). - 927 с.
24. Кілієвич О. Англо-український глосарій термінів і понять з аналізу державної політики та економіки / О.Кілієвич. - К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003.
- 510 с.
25. Конституція України. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/
26. Longman Exams Dictionary. Pearson Education Limited, Edinburg, 2006
Рецензент д.е.н., професор КДАВТ Боняр С.М. Експерт редакційної колегії к.е.н., доцент УкрДАЗТ Назаренко І.Л.
УДК 336.71
УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Стешенко О.Д., к.е.н., доцент,
Красовська Х.В., магістр (УкрДАЗТ)
У даній статті розглянуто сутність ризиків, а також основні операції та елементи управління кредитним портфелем у комерційному банку.
Ключові слова: кредитний портфель, кредитний ризик, стандарти.
УПРАВЛЕНИЕ КРЕДИТНЫМ ПОРТФЕЛЕМ КОММЕРЧЕСКОГО БАНКА
Стешенко Е.Д., к.э.н., доцент,
Красовской К.В., магістр (УкрГАЖТ)
В статье проанализирована управление кредитным портфелем коммерческого банка. Сделаны обоснованные замечания.
Ключевые слова: кредитный портфель, кредитный риск, стандарты
MANAGEMENT OF A CREDIT PORTFOLIO OF COMMERCIAL BANK
Stechenko E.D.,
Krasovskoj K. V.
In the article the cost management of a credit portfolio of commercial bank. Make informed comments.
Keywords: credit portfolio, credit risk, standards.
