CC BY
15
MODERN ASPECTS OF THE USE OF NON-STEROID ANTI-INFLAMMATORY PREPARATIONS FOR THE TREATMENT OF PARODONTAL DISEASES
Chornij N. V., Manashchuk N. V., Boytsanyuk S. I., Chornii A. V., Zaliznyak M. S.
Abstract. A comprehensive approach to the treatment of periodontal diseases provides high efficiency and long-term remission of the disease. When choosing medication therapy special attention is paid to the form of symptomatic gingivitis, the nature of the course of the inflammatory or dystrophic-inflammatory process in the periodontium (chronic or acute), the degree of development of generalized periodontitis, the presence of the contents and microbial composition of periodontal pockets.
In the complex treatment of periodontal diseases, drugs are traditionally used, primarily antiseptics. In addition to natural and synthetic antiseptic drugs for inflammatory periodontal disease, nonsteroidal anti-inflammatory drugs are widely used.
This became the basis for the analysis of literary sources in order to study the varieties of nonsteroidal antiinflammatory drugs, which are shown for use in dentistry.
Search of literature has taken place in library sources and search engines http://www.google.com.ua, www. meta.ua, Pub Med.
Research results. The results of the analysis of literary data have shown that for the treatment of periodontal tissues, predominantly medicinal preparations with local anti-inflammatory action are used. Nonsteroidal antiinflammatory drugs (NSAIDs) are virtually the only group of pharmacological agents that act primarily on local reactive processes in the periodontal disease. The basis of the pharmacological action of this group of drugs lies in their ability to block the enzyme cycloohygenase and at the same time to prevent the transformation of arachidonic acid into various prostaglandins. Indications for the use of NSAIDs in periodontics are all types of gingivitis and periodontitis. Local anti-inflammatory agents can be used as irrigation, application, periodontal bandages, sprays, lollipops, as well as for introduction into periodontal pockets. In the period of active treatment of gingivitis, generalized periodontitis and other infectious and inflammatory diseases of the oral cavity anti-inflammatory drugs can be used both in the clinic and patients themselves. It should be noted that the purpose of the use of these drugs at home should be carried out only at the appointment of a doctor with clear indications for use. The duration of use at home should not ehceed 10-14 days.
Nonsteroidal anti-inflammatory drugs are characterized not by the specificity of the action, ie, the antiinflammatory effect is manifested when inflammation of any genesis and localization. Drugs of different groups differ from each other for the severity of anti-inflammatory action. In general, NSAIDs are highly tolerated, not cumulated, quickly removed from the body.
Side effects of NSAIDs: can provoke destructive processes in cartilage and bone tissues, breaking the synthesis of collagenase, elastase, glycoproteins, collagen and other proteins necessary for regeneration of cartilage and bones, gastritis, erosion and ulcers of the gastrointestinal tract, gastroesophageal refleh, cholestasis, hepatitis, jaundice, bronchial spasm, reduce diuresis and cause swelling; kidney damage, liver damage, immediate and delayed allergic reactions, acetylsalicylic acid derivatives o is the ototohic effect.
For prophylahis of gastropathy promising is the use of misoprostol - an analogue of prostaglandin, which prevents the development of adverse reactions from the side of the gastrointestinal tract.
Conclusion. The effectiveness of the use of nonsteroidal anti-inflammatory drugs in the treatment of periodontal diseases is beyond doubt and is based on evidence-based medicine. However, when choosing drugs in the treatment of gingivitis and periodontitis, preference should be given to drugs that have a complex effect and to locally affect the pathogenesis pathways without complications from the macro-organism.
Key words: nonsteroidal anti-inflammatory drugs, gingivitis, chronic generalized periodontitis.
Рецензент - проф. Ткаченко I. М.
Стаття наджшла 28.09.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-4-2-147-93-97 УДК 611:82
Школьнков В. С., Приходько С. О., Очеретнюк А. О.
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД ЩОДО СТРУКТУРНО!' ОРГАН1ЗАЦП СПИННОГО МОЗКУ ЛЮДИНИ Вшницький нацюнальний медичний ушверситет 1мен1 М.1. Пирогова (м. Вшниця)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Дане дослщження виконуеть-ся в рамках планово'1 науково-дослщноТ роботи за темою «Встановлення морфолопчних змш yTBopiB центральноТ нервовоТ системи людини протягом пренатального перюду онтогенезу (макроскотчне, пстолопчне, морфометричне та iмуноriстохiмiчне до-слщження)», № державноТ реестрацп 0118U001043.
Дослщження механiзмiв внутршньоутробного розвитку центральноТ нервовоТ системи вщносять-ся до числа актуальних завдань сучасноТ бюлоги та медицини. У перюд ембрюгенезу формуються основы структурно-функцюнальш характеристики мозку та можуть закладатися основи рiзних патолопчних сташв i нервово-психiчних захворювань, що прояв-ляються шсля народження [1].
Як вщомо, спинний мозок (СМ) являе собою до-статньо складну в структурному та функцюнальному вщношенш керiвну систему i тому здатний в^гра-вати суттеву роль у сенсорно-моторнш штеграци та у виршенш проблем керування скелетно-м'язовою системою [2]. Як найбшьш стародавне фшогенетич-не утворення СМ е першим штегративним центром нервово''' системи. Основна функщя цього рiвня керування рухами - забезпечення фоново''' координацп [3]. Проте, СМ не ттьки виконуе гомеостатичну та передаточну функцп по вiдношенню до рухiв, але й здатний автономно забезпечувати виконання про-стих рухових програм [4].
У той же час вчення про структурно-функцюналь-ну оргашзацш СМ постшно доповнюеться новими даними, ям допомагають зрозумiти закономiрностi його нейронно''' будови й функцГГ як органа центрально'!' нервово''' системи. Разом з тим, розумшня нових даних створюе якщо не видимiсть антляци тради-цiйних, то не визначешсть таких понять як сегмент СМ, ядро аро'| речовини, вставний нейрон та шших достатньо поширених в науковш i навчальнiй л^ера-турi термiнiв [5].
З давнiх чаав анатоми стверджують, що СМ мае сегментарну будову [6,7,8]. ^м цього, вчеш, в основному неврологи та практикуючi фахiвцi iнших спе-цiальностей у сво'й повсякденнiй дiяльностi пiд час встановлення дiагнозу говорять, що виявлеш ними симптоми свщчать про патологiю на рiвнi визначе-них сегментiв СМ [9]. За висловлюванням Куприянова В.В. (1981), сегмент СМ, це - дтянка аро' речовини, яка вщповщае початковому сом^у разом з1 сво'ми зв'язками по горизонталi. Таким чином, сегменту належать багаточисельш нервовi клiтини вщ-повiдного поверху СМ, пара задшх корiнцiв разом iз спинномозковими вузлами, пара переднiх коршщв, спинномозковi нерви - правий та лiвий, якi утвори-лись у результат злиття переднiх i задшх коршщв, а також гiлки цих нервiв. Кожний сегмент iннервуе визначену дшянку шкiри (дерматомер) та визначе-ну групу м'язiв (соматомер) [10]. У той же час, Лобко П.И. та Ромбальская А.Р. (2011) аналiзуючи повщо-млення втизняних та шоземних науковцiв переконались у тому, що детальних та глибоких дослщжень на предмет сегментарно'' будови СМ не проводилось [11]. Авторами були проведет фундаментальш до-слщження структурно' оргашзаци СМ людини та тва-рин. У результатi вони дшшли наступних висновкiв:
сiра речовина не побудована по сегментарному принципу та представлена суцшьною нервово-кли тинною масою, яка формуе передш, промiжнi та заднi стовпи;
кожний сегментарно розташований спинномоз-ковий нерв завдяки його мiжсегментарним сполу-ченням пов'язаний з шшими дiлянками СМ крашаль-но та каудально вiд рiвня розташування конкретного спинномозкового нерва;
у формуваннi вегетативних стовбурiв, гiлок та сплетень приймають участь багато спинномозкових вузлiв та нейрошв бiчноí промiжноí речовини, роз-ташованi на значнiй вiдстанi протягом СМ;
окремi дiлянки тiла та внутршш органи мають нервовi зв'язки не ттьки iз конкретно визначеними дтянками СМ. Вони iннервуються з багаточисельних джерел, ям мають походження з багатьох спинно-
мозкових вузлiв та рiзних дiлянок передшх i про1^ж-них CTOBniB ароТ речовини;
загальною закономiрнiстю у розвитку та будов1 нервовоТ системи е вщсутшсть сегментарностi. Завдяки цьому yci органи i тканини отримують афе-рентну та еферентну iннервацiю з багатьох джерел [11].
Пщ час дослщження структури СМ в ембрюгене-3i людини та тварин Пивченко П.Г. (1993) не виявив ознак метамерноТ будови нервовоТ трубки протягом усього пренатального перюду онтогенезу [12]. Нашими власними дослщженнями СМ у ембрюнальному, або у плодовому перюдах онтогенезу людини також встановлено, що сегментацп ароТ або бшоТ речовини нi на горизонтальних, нi на поздовжнiх зрiзах не спостеркалось [13]. Пiдтвердженням цього можуть слугувати результати ембрюлопчних дослiджень СМ шших науковщв. Так, Hamilton W.J. та ствав. (1967) i Садлер В. (2001) у керiвництвах з ембрюлоги людини, описуючи формування мантшного або крайового шарiв нервовоТ трубки не вказують про Тх подiл на окремi сегменти. Навпаки, автори повщомляють, що у СМ кнують мiжсегментарнi зв'язки, тобто iмпульси, якi заходять у СМ можуть локалiзуватись не тiльки на тому рiвнi, на якому входять задш корiнцi, але й роз-повсюджуватись у кранiальному або каудальному напрямках, досягаючи декiлькох сумiжних сегментiв [14,15].
Таким чином, у зв'язку iз вищевикладеним, ми пiдтримуемо концепцiю Лобко П.И. та Ромбальская А.Р. (2011), що слщ вести розмову не про сегменти СМ та сегментарну шнерващю оргашв та тканин, а про рiвень виходу спинномозкових нервiв з хребтового каналу через мiжхребцевi отвори та чисельшсть джерел i шляхiв шнервацп соми, нутрощiв та крово-носних судин [11].
Як показали дослщження останнiх ромв струк-турно-функцiональна органiзацiя утворiв ЦНС скла-даеться з нейронiв i глюцилв, що визначае морфо-лопчну гетерогеннiсть нервовоТ тканини. Нейронна теорiя, як основа для розумiння роботи ЦНС, в про-цесi наукового розвитку доповнена вченням про ме-таболiчну i функцiональну еднiсть нейрошв, гжаль-них клiтин, а також кровоносних капiлярiв [16].
Для подту нейронiв використовують термiни, якi зазначеш у Terminología Histologiсa: мотонейрон (руховий нейрон), аферентний нейрон (чутливий нейрон), штернейрон (вставний нейрон), комку-ральний нейрон, проекцшний нейрон, вегетативний руховий нейрон, преганглюнарний нейрон, авто-номний нейрон, а також тстатеральний нейрон -термш, який використовують морфологи - нейрон, вщростки якого не полишають дiлянку розташування тiла нейрона [5].
За думкою Пивченко П.Г. (1993) у СМ вщсутш сегментарно розташоваш центри (ядра): ус комплекси морфолопчно та функцiонально однотипних кл^ин визначаються на всьому протяз^ або протягом якоТсь частини, вщповщно довжини субстрата, який шнер-вуеться [12]. Дшсно, у центрi заднього рогу розта-шоване власне ядро, що присутне на уах рiвнях СМ. Iншi ядра мають обмежене розповсюдження [5].
В основi заднього рогу, дорсолатерально вщ центрального каналу, розташоване грудне ядро [5,17]. Проте, до тепершнього часу вщсутня едина думка
щодо його топографи. У людини деякi автори груд-не ядро розташовують латерально вiд центрального каналу на рiвнi сегменлв [18], iншi знаходять
його позаду центрального каналу на рiвнi сегменлв Th2-Th12 [19]. В дiлянцi бiчного рогу (або бiчноí про-|^жноТ речовини), ближче до центрального каналу розташоване присередньо-промiжне ядро, яке роз-ташоване уздовж усього СМ [5,17]. Очевидно, не-йрони цього ядра виконують роль як аферентного центра вегетативно! рефлекторноТ дуги, так й про-екцiйних iнтернейронiв, що формують спинномоз-ково-тaлaмiчш шляхи [20,21]. Останш дослiдження пiдтверджують вiсцеро- та сомато-сенсорну функщю присередньо-промiжного ядра, iмунореактивнi кли тини якого вмiщують холiнацетилтрансферазу, що розповсюджуеться у пластинку X та у дшянку основи заднього рогу, утворюючи зв'язки з симпатичними преганглюнарними нейронами, тим самим прийма-ючи участь у формуванш симпатичного модуля бiч-них рогiв (або бiчноТ промiжноТ речовини) [22].
За останш десятирiччя нейрофiзiологами вста-новлено, що у арш речовинi СМ присутш не тiльки симпaтичнi преганглiонарнi нейрони, а й симпатич-нi штернейрони, якi не утворюють ядер. Науковц1 морфологiчно визначають Тх у межах бiчних рогiв дорсально вiд преганглюнарних нейронiв, а також у межах задшх рогiв [23]. Проекцп до преганглюнарних нейрошв автономно! нервовоТ системи визначе-нi й вщ групи мультиполярних нейронiв, якi локaлiзу-ються у бiлiй речовинi вентролатерально вщ бiчного краю заднього рогу. Таку групу нейрошв нейрофiзi-ологи визначають, як «латеральш спiнaльнi ядра», що присутш на уах рiвнях СМ [19,24]. Вентрально вiд «латеральних спiнaльних ядер» у бiчних канатиках розташована кaнaтиковi частина бiчно-промiжного ядра [25].
Нейрони передшх рогiв СМ людини на основi ш-теграцп Тх будови та функци ще у мнц XIX сторiччя по-дiляли на двi групи: вентро-присередню та вентро-бiчну. Присередня група нейронiв шнервуе м'язи, як1 розвиваються з дорсальноТ частини мiотомiв, а бiчнa - м'язи, ям походять з вентральноТ частини мiотомiв. При цьому, чим каудальшше знаходяться м'язи, як1 шнервуються даними групами нейронiв, тим бшьш латерально розташовуються клiтини, що Тх шнерву-ють. Тaкi дaнi знайшли свое пщтвердження у бiльш тзшх дослiдженнях, якi показали, що мотонейрони м'язiв-розгинaчiв, а також, якi шнервують м'язи тулу-ба й верхш кiнцiвки, розтaшовaнi попереду вiд мото-нейронiв, що iннервують м'язи-згинaчi [5]. Найбть-ша кiлькiсть рухових ядер встановлена у передшх рогах на рiвнi шийного та попереково-крижового стовщень [17,26]. У грудному вщдЫ СМ бтьше двох ядер, якi складаються з малочисельних мотонейро-нiв у передшх рогах науковцями на даний момент часу не встановлено, пояснюючи таку зaкономiрнiсть особливостями шнерваци м'язiв тулуба [17,19]. Тодi, як у шийному та попереково-крижовому стовщеннях локaлiзуються центри шнерваци м'язiв верхньоТ мн-цiвки, що виконують витонченi рухи та м'язи нижшх кiнцiвок, ям вiдповiдaють за локомоцiю та позу сто-яння [19]. Прийнято вважати, що присередш ядра переднiх ропв розвиненi на рiвнi C1-L4 та шнервують м'язи тулуба, а м'язи кшщвок шнервують нейрони, ям складають бiчнi групи ядер [19,24,26].
Вщомо, що гетерогеннiсть стовпiв СМ прослщ-ковуеться не тiльки у ростро-каудальному, але й у ростро-дорсальному напрямках, про що свщчить топогрaфiя та клп"инний склад рiзних частин ароТ речовини [5]. За рекомендaцiею Rexed В. (1952) сiру речовину СМ прийнято подшяти на пaрнi структури - десять спинномозкових пластинок (1-Х), ям роз-рiзняються за структурою складених Тх клп"ин та по зв'язкам [27]. I спинномозкова пластинка утворена дрiбними нейронами та веретеноподiбними ^ти-нами, якi розтaшовaнi паралельно самш плaстинцi, що вiдповiдaе верхiвцi заднього рогу (крайове ядро). У неТ входять аференти вiд больових рецепторiв, а також аксони нейрошв II спинномозковоТ пластинки. II та III спинномозковi пластинки утворенi кланами, перпендикулярними до краТв пластинки. Топо-грaфiчно вони вiдповiдaють драглистш речовинi та аферентуються вiдросткaми бiчних спинномозково-тaлaмiчних шляхiв. Приймають також участь у контр-олi проведення болю. IV спинномозкова пластинка вщповщае власному ядру. Отримуе шформа^ю вщ II та III спинномозкових пластинок. Аксони дрiбних не-йронiв замикають рефлекторш дуги спинного мозку на мотонейронах i входять до складу спинномозко-во-тaлaмiчних шляхiв. V та VI спинномозковi пластинки утворюють основу заднього рогу. ^м того, VI спинномозкова пластинка вщповщае задньому грудному ядру. Отримують аферентш волокна вщ м'язiв, сухожилкiв та зв'язок. VII спинномозкова пластинка формуе промiжну зону. Майже уа нейрони ^еТ плас-тини - вставш (за виключенням бiчно-промiжного ядра). Аксони нейрошв заходять у IX спинномозко-ву пластинку. VII та VIII спинномозковi пластинки займають частину переднього рогу тшьки у межах стовщень СМ. IX спинномозкова пластинка як така вщсутня, осмльки представлена руховими ядрами, мльмсть та локaлiзaцiя яких у передньому розi за-лежить вщ рiвня СМ. Сукупнiсть клп"ин, якi оточують центральний канал (нейроепiтелiaльний шар) про-тягом СМ називають X спинномозковою пластинкою [28].
В цшому слщ зазначити, що такий подт сiроí речовини теж е недосконалий. Зокрема, ч^коТ меж1 мiж вищеописаними пластинками немае, а деям пластинки взaгaлi не вiдрiзняються формоутворен-ням нейронiв, наприклад V та VI. Деям автори взагал1 вказують на вщсутшсть VI спинномозковоТ пластинки [5,19]. Отже, доречно було б прослщкувати станов-лення таких пластинок протягом пренатального перюду онтогенезу людини, але там даш у доступнш лiтерaтурi вiдсутнi.
Таким чином, на наш погляд, приймаючи до уваги вищевикладене, а також наявшсть кл^ин нейроглп, якi розташоваш навколо визначених нейронiв, недо-речно називати там скупчення нейрошв «ядрами» або подшяти ару речовину на пластинки. У зв'язку з цим потребуе подальшого вивчення та уточнення цитоархп"ектошки СМ не ттьки дорослоТ людини, а й протягом пренатального перюду онтогенезу.
Висновки. йра речовина спинного мозку не побу-дована по сегментарному принципу та представлена суцтьною нервово-клп"инною масою, яка формуе передш, промiжнi та зaднi стовпи. Спинномозков1 пластинки сiроí речовини не мають чпжих меж та даш про Тх структурну оргaнiзaцiю суттево рiзняться.
До тепершнього часу вщсутня едина думка щодо то- людини у пренатальному перiодi онтогенезу i3 за-
пографп визначених ядер спинного мозку людини, а стосуванням сучасних методик, зокрема iмунопсто-також функцюнальне навантаження нейрошв, якi Тх хiмiчних, дозволить доповнити сучаснi знання про
складають. спинний мозок, а також дасть можливiсть уточнити
Перспективи подальших дослiджень. Подальше питання дискуси щодо цитоархiтектонiки ароТ речо-дослiдження структурноТ оргашзацп спинного мозку вини.
Лггература
1. Hojay LI. Kletochnye i tkanevye reakcii razvivayuschegosya golovnogo mozga mlekopitayuschih na vozdeystviya neblagopriyatnyh faktorov sredy. [avtoreferat]. 2008. 45 s. [in Russiаn].
2. Popele R, Bosco G. Sophisticated spinal contributions to motor control. Trends Neurosci. 2003;26(5):269-76.
3. Nauta U, Feirtag M. Organizaciya mozga. Moskwa: Mir; 1984. s. 83-111. [in Russiаn].
4. Prybram K. Jazyki mozga. Moskwa; 1975. 464 s. [in Russiаn].
5. Porseva VV, Shilkin VV. Stroenie serogo veschestva spinnogo mozga: neopredelyonnosti i perspektivy issledovanija. Pacific Medical Journal. 2016;2:20-30. [in Russiаn].
6. Alverdes K. Grundlagen der Anatomie. Leipzig: Thieme; 1956. 817 p. [in Germany].
7. Gray H, Warwick R, Williams P. Gray's Anatomy. 36th ed. Philadelphia: Saunders; 1980.
8. Wozniak W. Anatomia czbwieka. Warshava: Edra Urban & Partner; 2016. 504 p. [in Poland].
9. Triumfov AV. Topicheskaja diagnostika zabolevanij nervnoj sistemy. Moskwa: MEDpress; 2000. 304 s. [in Russiаn].
10. Kuprijanov VV. Obschaja anatomija centralnoy i perifericheskoy nervnoy sistemy. Moskwa; 1981. s. 20-44. [in Russiаn].
11. Lobko PI, Rombal'skaja AR. Imejut li mesto strogo segmentarnye svjazi perifericheskih nervov i vnutrennih organov s centralnoy nervnoy siste-moy? Zdravoohranenie. 2011;5. Dostupno: https://www.bsmu.by/..,/44de7d056c324bf25a0712ebc04ae. [in Russiаn].
12. Pivchenko PG. Strukturnaja organizacija serogo veschestva spinnogo mozga cheloveka i mlekopitajuschih zhivotnyh. Dis. doktora med. nauk. 1993. 450 s. [in Russiаn].
13. Shkolnikov VS. Morfologia spynnogo mozku embriona ludyny 6-7 tyzhnja vnutrishn'outrobnogo periodu (gistologichne ta imunogistohimichne doslidzhennja). Visnyk problem biologii ta medycyny. 2014;1(106):280-7. [in Ukrainian].
14. Hamilton WJ, Boyd JD, Mossman HW. Embriologia humane. 1967:341-9.
15. Sadler TW. Medychna embriologia za Langmanom. L'viv: Nautilus; 2001. 550 s. [in Ukrainian].
16. Maslovskiy S, Klochko N, Trach O. Zakonomirnosti budovy ta indyvidual'noi anatomichnoi minlyvosti pervynnoi zorovoi ta somatosensornoi kory pivkul' mozku ludyny. Morfologija. 2016;2(2):210-3. [in Ukrainian].
17. Shkolnikov VS. Zakonomirnosti rozvytku struktur spynnogo mozku ludyny u prenatal'nomu periodi ontogenezu ta pry malformacijah. Dis. doktora med. nauk. 2016. 414 s. [in Ukrainian].
18. Nogradi A, Vrbova J. Anatomy and physiology of the spinal cord. Transplantation of neural tissue into the spinal cord. 2006;2:1-21.
19. Schoenen J, Faull R. Spinal cord: cyto- and chemoarchitecture. The human nervous system. 2004;2:190-232.
20. Lanerolle de NC, Lamotte CC. The human spinal cord: substance P and methionine-encephalin immunoreactivity. J. Neurosci. 1982;2:1369-86.
21. Olenev CN. Konstrukcija mozga. Leningrad: Medicina; 1987. 208 s. [in Russiаn].
22. Calca J, Zalecki M, Wasovicz K. A comparison of the distribution and morphology of ChAT-, VAChT-immunoreactive and AChE-positive neurons in the thoracolumbar and sacral spinal cord of the pig. Veterinarni Medicina. 2008;53:432-44.
23. Tang X, Neckel ND, Schramm LP. Locations and morphologies of sympathetically correlated neurons in the T10 spinal segment of the rat. Brein Res. 2003;976:185-93.
24. Grant G, Koerber HR. Spinal cord cytoarchitecture. The Rat Nervous System. 2004;3:121-8.
25. Clarke HA, Dekaban GA, Weaver LC. Indetification of lamina V and VII interneurons presynaptic to adrenal sympathetic preganglionic neurons in rats using a recombinant herpes simplex virus type 1. J. Neurosci. 1998;85(3):863-72.
26. Jacenko AD, Lutikova TM. Analiz morfo-citohimicheskih pokazateley motoneyronov lateral'nyh jader spinnogo mozga myschey i krys. Morfologicheskie vedomosti. 2012;4:64-8. [in Russiаn].
27. Rexed B. The cytoarchitectonic organization of the spinal cord in the cat. J. Comp. Neurol. 1952;95:415-95.
28. Tryphonov EV. Plastiny serogo veschestva spinnogo mozga. 2015. Dostupno: http: //www. tryphonov ru./ tryphonov2/terms2/lamsc.htm [in Russiаn].
СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД ЩОДО СТРУКТУРНО! ОРГАН1ЗАЦП СПИННОГО МОЗКУ ЛЮДИНИ Школьншов В. С., Приходько С. О., Очеретнюк А. О.
Резюме. В результат проведеного науково-теоретичного аналiзу джерел л^ератури висв^лений стан дослщжень, ям стосуються структурноТ оргашзацп спинного мозку людини. Встановлеш питання дискуси, ям потребують поглиблених комплексних дослщжень та уточнень. Зокрема, ара речовина спинного мозку не побудована по сегментарному принципу та представлена суцтьною нервово-кл^инною масою, яка формуе передш, промiжнi та задш стовпи. Спинномозковi пластинки ароТ речовини не мають чпжих меж та дат про Тх структурну оргашзацш суттево рiзняться. До тепершнього часу вщсутня едина думка щодо топографп визначених ядер спинного мозку людини, а також функцюнальне навантаження нейрошв, ям Тх складають.
Ключовi слова: спинний мозок, сегментарна будова, ара речовина, спинномозкова пластинка, ядро, нейрон.
СОВРЕМЕННЫЙ ВЗГЛЯД ОТНОСИТЕЛЬНО СТРУКТУРНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ СПИННОГО МОЗГА ЧЕЛОВЕКА
Школьников В. С., Приходько С. A., Очеретнюк А. А.
Резюме. В результате проведенного научно-теоретического анализа литературы освещено состояние исследований, которые касаются структурной организации спинного мозга человека. Установлены вопросы дискуссии, которые требуют углубленных комплексных исследований и уточнений. В частности, серое вещество спинного мозга не построено по сегментарному принципу и представлена сплошной нервно-клеточной массой, которая формирует передние, промежуточные и задние столбы. Спинномозговые пластинки серого вещества не имеют четких границ и данные про их структурную организацию существенно разнятся. До на-
стоящего времени отсутствует единое мнение касательно топографии определенных ядер спинного мозга человека, а также функциональной нагрузки нейронов, которые их составляют.
Ключевые слова: спинной мозг, сегментарное строение, серое вещество, спинномозговые пластинки, ядро, нейрон.
MODERN VIEW ON THE STUDY OF THE STRUCTURAL ORGANIZATION OF THE DORSAL HORN SPINAL CORD
Shkolnikov V. S., Prykhodko S. O., Ocheretnuk A. O.
Abstract. As a result of the scientific and theoretical analysis of literature sources, the state of studies concerning the structural organization of the human spinal cord is highlighted. Issues of discussion have been set up, which require in-depth comprehensive research and refinement. In particular, the gray matter of the spinal cord is not built on a segmental principle and is represented by a solid neuromuscular mass that forms the anterior, intermediate and posterior pillars. During the study of the structure of the spinal cord in human and animal embryogenesis, scientists found no signs of the metameric structure of the neural tube during the entire prenatal period of ontogenesis. Previous our own studies also confirm that in the embryonic, or in the fruitful period of human ontogenesis, no segmentation of the gray or white matter was observed either on the horizontal or on the longitudinal sections. Confirmation of this can be the results of embryological studies of the spinal cord of other scientists. So, Hamilton W.J. and all. (1967) and Sadler V. (2001) in guides on human embryology, describing the formation of the mantle or boundary layer of the neural tube do not indicate their division into separate segments. On the contrary, the authors report that in the spinal cord, there are inter segmental bonds, that is, the pulses entering the spinal cord can be localized not only at the level at which the hindquarters enters, but also spread in the cranial or caudal directions, reaching several adjacent segments.
Heterogenic of the columns of the spinal cord is observed not only in the rostrum-caudal, but also in the rostrum-dorsal directions, as evidenced by the topography and cellular composition of various parts of the gray matter. According to the recommendation of Rexed B. (1952), the gray substance of the spinal cord is divided into paired structures - ten spinal cords (I-X), which differ in the structure of their complex cells and in bonds. In general, it should be noted that such a separation of gray matter is also imperfect. In particular, there is no clear boundary between the above-described plates, and some of the plates do not differ in the form of neurons, for example V and VI. Some authors generally point out the absence of VI spinal cord.
Until now, there is no single idea about the topography of certain human spinal cord nuclei, as well as the functional load of the neurons that make up them. Over the past decades, neurophysiologists have found that in the gray matter of the spinal cord there are not only sympathetic preganglionic neurons, but also sympathetic interneurons that do not form nuclei. Scientists morphologically define them within the side horns of the dorsal form of pregan-glionic neurons, as well as within the posterior horns.
Thus, in our opinion, taking into account the above, as well as the presence of neuroglia cells located around certain neurons, it is inappropriate to call such clusters of neurons "nuclei" or to divide the gray matter into the spinal cord. In connection with this, further study and refinement of the cytoarchitectonics of the spinal cord, not only of an adult, but also during the prenatal period of ontogenesis, is required.
Key words: spinal cord, segmental structure, gray matter, spinal plates, nucleus, neuron.
Рецензент - проф. Шерстюк О. О.
Стаття наджшла 20.11.2018 року
