CC BY
9
Актуальн проблеми сучасно! медицини
УДК 616.36-001-089.168.1:616-002.3]-084
СУЧАСН1 МЕТОДИ ПР0Ф1ЛАКТИКИ ТА Л1КУВАННЯ РАНН1Х П1СЛЯ0ПЕРАЦ1ЙНИХ ГН1ЙН0-ВАПАЛЬНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ТРАВМАТИЧНИХ ПОШКОДЖЕННЯХ ПЕЧ1НКИ
Гродецький В.К., 1фтодт А.Г.
Буковинський державний медичний уыверситет
Травматичт ураження печтки е одне з важливих питанъ сучасног абдомталъног хгрургп. У роботг розглядаютъся основн питання дгагностики та методгв оперативного та консервативного лтування невшсъкових травм печтки. Особлива увага надаетъся висвтленню перспектив розробки методгв профглактики гнгйно-септичних ускладненъ при гх оперативному лтувант.
Ключов1 слова: Травма печЫки, лкування, профтактика, огляд
У загальнш структур! травматичних ушкоджень оргашв черевноТ порожнини травми печшки складають 8,2-21,8% \ супроводжуеться, залежно вщ тяжкосп травм, летальнютю до 80% [1, 9, 27]. частота шсляоперацшних ускладнень у таких хворих, враховуючи наявнють у них супутых пошкоджень ¡нших оргаыв \ систем, сягае вщ 8-12 % до 84,6% [27, 36], що, безумовно, попршуе прогноз результате х1рурпчного лкування даноТ категорп хворих. Частота гншно-септичних ускладнень пюля ушивання травматичних ушкоджень печшки, впродовж останшх рош не мае стшкоТ тенденци до зниження, а лкування цих ускладнень викликае значш труднощ1 \ не завжди завершуеться усп1шно [4, 31].
Наявнють патогенноТ та умовно-патогенноТ м1крофлори, як основного чинника виникнення гншно-запальних ускладнень у ранньому пюляоперацшному перюд1 та присутнють вторинноТ госштальноТ ¡нфекцп потребують профтактичного та терапевтичного
застосування препарате, як1 володшть антибактер1альною та протизапальною д1ею [22]. Бтьшють збудниш ¡нфекци надтеы високою резистентнютю \ використання цих препарате стае недоцтьним, а процес лкування недостатньо ефективним [12]. Водночас, значна ктькють ефективних антибютиш мають виражену безпосередню гепатотоксичну дю, що обмежуе Тх використання при травмах печшки. Вважаеться, що результат переб1гу гншно-запального процесу пропорцшно залежить вщ ктькюних та якюних показнимв патогенно! флори у вогнищ1 ураження \ транслокацп. [22, 29, 33]. Високий р1вень травматичних ушкоджень печшки, частота гншно-септичних ускладнень, летальнють, а також необхщнють розробки оптимальних метод1в профшактики Тх виникнення зумовлюють актуальнють даноТ проблеми.
Серед хворих на травматичт ушкодження печшки основний контингент складають чоловки - близько 75%, пац1енти працездатного вку (2030 рош) становлять близько 76,5%, що засвщчуе важливе соц1ально-економ1чне значения даноТ проблеми. Травми на виробництв1 отримують 5,4% потерптих, побутов1 - 94,6%. У переважноТ бшьшосп випадш спостер1гаються вщкрит1 ушкодження
л1тератури.
печшки (67%), в тому числ1 ножов1 та вогнепальш [35, 38].
1зольоваш ушкодження виявляються у 58,5% травмованих, а поеднаш - у 41,5%. При проникаючих пораненнях живота, окр1м печшки, ушкоджуються також трудна кл1тка \ д1афрагма (5,4 - 10%), шлунок (8%), ободова кишка (8%), тонка кишка (5%), жовчний м1хур (2,3%), дванадцятипала кишка (3%), селезшка (3%), портальна \ нижня порожниста вена (2%), нирки (3%) [7, 13].
При закритш травм1 одночасно ушкоджуються селезшка (8%) \ пщшлункова залоза (2%). Травма печшки поеднуеться ¡з ушкодженням кюток скелету у 4,6% випадш. Серед пошкоджень живота на долю травматичних ушкоджень печшки та селезшки припадае 1554% з летальнютю при них 56-78% [16]. Причиною летальносп у перш1 години та дш пюля травми е шок, крововтрата, а в подальшому - розвиток гншно-септичних ускладнень та полюрганна недостатнють. Третина потерптих гине на мюц1 поди або на шляху до лкувальноТ установи. Серед госштал1зованих, незважаючи на ¡нтенсивне лкування, летальнють складае вщ 4 до 60%. При вщкритих ушкодженнях летальнють дещо менша (вщ 6 до 27,6%), ыж при закритих травмах (25-60%). Анал1з летальност1 хворих з травмами печшки засвщчив, що збтьшення тяжкост1 шоку, ктькост1 поеднаних ушкоджень та крововтрати, призводили до значного и пщвищення [15]. Переважна частина хворих госттал1зована в перш1 6 годин з моменту травми (82,3%), решта - до 24 годин. Головним завданням лкування потерптих з травмами паренх1матозних оргашв е забезпечення ¡нтраоперацшного гемостазу, попередження та лкування ускладнень раннього
пюляоперацшного перюду [10, 17].
Результат лкування залежить вщ наявносп ушкодження ¡нших оргашв та систем, ступеня крововтрати, його вщновлення, термшу з моменту травми до початку лкування, а також вщ якост1 х1рурпчноТ обробки ран печшки [20, 23, 30]. Ускладнення, що виникають в пюляоперацшному перюд1 у хворих з травмами печшки, подтяють на:
1) ускладнення, пов'язан1 з ушкодженням органу (травматичний гепатит, шок з
BtCHHK Украгнсъког медичног стожатологЬчног академИ'
крововтратою, печшково-ниркова
недостатнють).
2) ускладнення, пов'язаш з ушкодженням ¡нших opraHiß та систем (пневмошя, ексудативний плеврит, набряк мозку, тощо);
3) ускладнення, пов'язаш з операц1ею з приводу травми печшки (жовчш нориц1, синдром гемобшп, рецидиви кровотеч1, абсцеси, нагноення рани).
Ушкодження право'Г дол1 печшки спостер1гаеться у 65,4% травмованих, л1воТ - у 33%, обох долей - у 1,6%. У 72,3% рани печшки поверхнев1, у 13% - глибок1, а у 14,7% - наскр1зш. Множинш тр1щини i розриви печшки виявляють у 29,2% постраждалих [6-7]. Найбтьш часто ушкодження печшки проявляються симптомами внутр1шньочеревноТ кровотеч1 та гострого живота: блщють шмрних покрив1в, порушення гемодинамки, змши показниш червоноТ KpoBi, симптом Щьоткша-Блюмберга, бть в животк У залежносп вщ переваги тих або ¡нших симптом1в ктшчно розр1зняють дв1 форми захворювання -геморапчну та перитонеальну. Характеры для пошкодження печшки симптоми (Elecoure, Hei-neke, Kullenkampf, Bellance, Pitts, Hendry) зустр1чаються в 24,4% випадш. Суттеву допомогу у виявленш травми печшки надае 6ioxiMi4He дослщження. У пац1ент1в з даною патолопею виникають з р1зним ступенем вираженосл цитол1тичний, холестатичний, гепатодепресивний та ппосинтетичний синдроми [4].
Бтьшють aBTopiß надають перевагу наступит класифкаци травм печшки [16]:
За тяжкютю : I ступшь - периферичш або центральш лшшы розриви, тр1щини глибиною до 3 см; II ступшь - глибок1 розриви бтьше 3 см, що займають б1льше 1/3 сегмента ¡з значним крово-та жовчовит1канням; III ступшь - розчавлення частки або множинш розриви обох часток; IV ступ1нь - розчавлення, стиснення паренх1ми з некрозом печшковоТ тканини в об'ем1 одного сегмента з ушкодженням печшкових вен, елемент1в гепатодуоденальноТ зв'язки, вор1тно1 вени.
Така класиф1кац1я дозволяе оц1нити не т1льки тяжк1сть ушкодження, але й прогнозувати результат травми. При I та II ст. травми печшки - прогноз сприятливий, а при III та IV ст. -проблематичний [5].
1снують й ¡нш1 класиф1кац|| травматичних ушкоджень печ1нки. Одна з останн1х запропонована в 1997 р. В.В. Владимировой та М.М. Абакумовим з Московського НД1 швидкоТ допомоги [16]. В и основ! - характер ушкоджень печ1нки: 1 тип - субкапсулярш та внутр1шньопеч1нков1 гематоми; II тип - розриви паренх1ми по периферп; III тип - множинн1 розриви обох часток печшки як периферичш, так i центральн1; IV тип - центральний розрив печ1нки (повний або неповний) з переважною
локал1зац1ею в д1лянц1 4 сегменту; V тип -ушкодження привщних та вщвщних структур (судин, жовчних проток); VI тип - фрагментац1я органу [8].
Результати л1кування хворих з закритою травмою печ1нки залежить вщ тяжкост1 ушкодження, своечасност1 д1агностики, термов оперативних втручань, методу зупинки кровотеч1 та способу ушивання рани печшки [21]. Спец1альш досл1дження пор1вняльно'| оцшки впливу вид1в шв1в та вибору шовного матер1алу при ушиванн1 ран печшки, у х1рурги в1дсутн1, хоча в1домо про важливе значения Тх впливу на п1сляоперац1йний переб1г у таких хворих. Недостатньо вивчен1 адаптацты зм1ни регенерац|| вшитоТ рани печшки та динамки м1кробно1 контам1нац||, залежно в1д виду шв1в та сучасного шовного матер1алу, що дозволило б адекватно пщ1брати в1дпов1дний вид шовного матер1алу для таких хворих.
У цш, актуальн1й сфер1 абдом1нально1 х1рурги залишаеться ряд невир1шених проблем, найбтьш важливою з яких сл1д визначити в1дсутн1сть способ1в над1йного гемостазу [39]. Для зупинки паренх1матозно1 кровотеч1 запропоновано багато способ1в та методик, техычних удосконалень I матер1ал1в, але н1 один з них не вщповщае вс1м необх1дним вимогам. Можна констатувати, до тепер1шнього часу в1дсутн1й простий, швидкий, малотравматичний I патогенетично обгрунтований спос1б зупинки кровотеч1 ¡з рановоТ поверхн1.
Окр1м швидко! та надшноТ зупинки паренх1матозно1 кровотеч1, методи мюцевого гемостазу повинн1 забезпечувати сприятлив1 умови для регенерац|| тканин, швидкого вщновлення функцИ' орган1в, попередження п1сляоперац1йних ускладнень [32]. Близько 5060% субкапсулярних розрив1в та поверхневих ран паренх1ми печ1нки п1д час операц|| не кровлять I не потребують накладання шв1в. Незначна кровотеча ¡з таких ран може бути ефективно зупинена звичайною компрес1ею паренх1ми печ1нки. Дифузна кровотеча ¡з колото-р1заних ран I лшшних тр1щин, без пошкодження основних часткових та сегментарних судин I жовчних протомв, зупиняеться П-под1бними або 8-под1бними швами, накладеними на всю глибину рани [25]. При глибоких ранах з пораненням сегментарних судин, шви на паренх1му печшки не створюють над1йного гемостазу, а стиснена швами паренх1ма некротизуеться I стае пщфунтям для формування кюти або абсцесу [17-21].
За даними л1тератури, у 53,5% пац1ент1в операцп виконують загальнох1рург1чними методами, серед яких надають перевагу простим вузловим швам (53,8%). П-под1бний печ1нковий шов застосовують лише у 7,8% хворих, шви з тампонадою сальником використовують у 26,8%. У 4,4% випадюв застосовують електрокоагуляцш рани та у 5,5%
Актуальт проблеми сучасно! медицини
- резекцшш методи обробки [18-19].
Використання високих температур для зупинки кровотеч1 з печшки здавна приваблюе х1рурпв [26]. Проте, застосування ппертерм1чних методик призводить до порушення життед1яльносп кп1тин печшки з подальшим уповтьненням репаративних процеав, що особливо яскраво виявляеться при використанш електрокоагуляци. Остання, маючи малий гемостатичний ефект, супроводжуеться значним ушкодженням тканини печшки [34, 40].
Непоганий гемостатичний ефект отриманий при використанш препарате з окисленоТ регенерованоТ целюлози. Проте, препарати з оксицелюлози можуть викликати подразнюючу дш на тканини: збтьшувати набряк, утворювати ¡нфтьтрати та норицк Недолгом цих препарате е те, що при нейтрал1зацп окисленоТ целюлози солями кальцш \ натрш зменшуеться гемостатичний ефект при паренх1матозних кровотечах [24].
Шви можуть доповнюватися використанням р1зних гемостатичних засоб1в (тахокомб, капрофер, ф1бриновий або ц1анокрилатний клей, гемостатична губка). У медичнш л1тератур1 з'явились дан1 про позитивы результати застосування безл1гатурного шва за допомогою пол1мерного адгезиву "Сульфакрилат", обробленого енерпею низькочастотного ультразвуку [19].
Використання крюкоагуляцп для зупинки кровотеч1 з печшки суперечливе. Пошкоджуюча д1я низьких температур пщсилюеться необхщнютю додаткового накладання шв1в [40]. Доцтьним е застосування при первинних резекц1ях пошкодженоТ' паренжми печшки плазмового струменю, що забезпечуе надшний гемостаз та ощадливе видалення тканин [14].
Х1рурпчне та реабт1тацшне лкування повинно проводитись в спец1ал1зованих х1рурпчних вщдтеннях ¡з сучасними д1агностичними \ лкувальними можливостями, що дае змогу надавати адекватне лкування хворим з пол1травмою [3, 24].
При тяжкш травм1 печшки, яка супроводжуеться поширеними або численними пошкодженнями и тканини, не завжди ¡снуе можпивють виконати якюну первинну х1рурпчну обробку ран печшки. При цьому х1рурги вимушеш застосовувати тампонаду ран печшки марлевими серветками. Ц1 обставини призводять до прогнозованого формування вогнищ некрозу тканини печшки з порушенням живлення, що обумовлюе високий ризик виникнення абсцеав, арозивних кровотеч, прогресування перитошту. Враховуючи безсумшвний взаемозв'язок розвитку гншно-септичних ускпаднень у хворих з важкою геморапею, сл1д констатувати, що б1льш якюний ¡нтраоперац1йний гемостаз при важких ушкодженнях печ1нки обумовив пом1тне зниження летальносп (з 14,7 до 4,8%). Це
положения е правильним i щодо частоти п1сляоперац1йних ускладнень [2, 15].
Анал1з л1тературних джерел дозволяе д1йти висновку, що проблему л1кування травматичних ушкоджень печшки вир1шено недостатньо повно. Зокрема, залишаються в1дкритими питання вибору оптимального шовного матер1алу для ушивання травматично!' рани печшки з урахуванням його впливу на регенерац1ю рани печшки, ступшь IT м1кробно'Г контам1нац1! та зменшення частоти гн1йно-запальних ускладнень, застосування метод1в
ф1з1отерапевтичного впливу на зону враження nifl час оперативного втручання та у п1сляоперац1йному nepiofli. На нашу думку, вивчення цих питань дозволить покращити результати xipypri4Horo лкування визначено!' KaTeropiï хворих.
Л1тература.
1. Адамян A.A., Гогия Б.Ш., Мурадян Р.Г. Электростимуляция при лечении ран // Хирургия. - 1998. - № 1. - C. 57-59.
2. Анисимов А.Ю., Мустафин P.P., Зимагулов Р.Т. Интраоперационная локальная абдоминальная гипотермия при механических травмах печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. - Т. 3. - № 3. - С. 175.
3. Афендулов С.А., Бегежанов Б.А. Ошибки и результаты лечения травм печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. - Т. 3. - № 3. - С. 176-177.
4. Бойко В.В., Криворучко И.А., Удербаев H.H. и соавт. Современные методы хирургической коррекции массивных повреждений печени // Харивська х1рурпчна школа. - 2004. - № 3. - С. 89-92.
5. Бронштейн П.Г., Суркова О.В., Субботина C.B.. Анализ клинических показателей у больных с повреждениями печени при травмах живота // Вестник новых медицинских технологий. - 2000. - № 1. - С. 21-23.
6. Васютков В.Я., Мохов Е.М., Васютков A.B., Козлов C.B. Принципы диагностики и выбор метода хирургического лечения повреждений печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. - Т. 3, № 3. - С. 182-183.
7. Влахов А. К. Диагностика и лечение закрытого повреждения печени // КлЫнна xipyprm. - 2000. - № 7. -С. 15-19.
8. Гринцов А.Г., Музин И.В., Лиховид Н.П., Конопля П.П. и соавт. Наш опыт лечения травм печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. - Т.3, № 3. - С. 186187.
9. Загидов М.З., Инчилов М.Г., Шахназаров A.M. и соавт. Исходы лечения закрытой травмы печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. - Т.3, № 3. - С. 191192.
10. Замятин П.Н. Оптимизация хирургической и реанимационной тактики у пострадавших с доминирующим повреждением органов брюшной полости при политравме // KniH. xipyprm. - 2004. - № 7. -С. 39-41.
11. 1фтодш А.Г, Гродецький В.К. Cnoci6 лкування травматичних ран печшки // Украшсьи медичы BicTi. -2003.- Т.5. - С.179.
12. 1фтодш А.Г., Гродецький В.К. Попередження ранжх пюляоперацшних ускладнень травматичних пошкоджень печшки // Укр. мед. BicTi. - 2001.- Т.4, Число 1(62)- С. 42.
13. Йосипенко I.O. Д1агностика пошкоджень внутршньопечшкових жовчовивщних npoTOKÎB при травм1 печшки в екстренш xipypriï // Xipyprm УкраТни. - 2003. -№ 4. - С. 220-223.
14. Козлов К.К., Шаляпин В.Г., Филиппов С.И. и соавт. Хирургическая тактика при оказании помощи больным с повреждениями печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. - Т.3, № 3. - С. 194-195.
BÍCHHK Украгнсъког медичног стожатологЬчног академи
15. Кошелев В.Н., Чалык Ю.В. Причины летальности при повреждениях печени и селезенки // Вестн. хирургии им. И.И. Грекова. - 1996. - № 2. - С. 51-53.
16. Кукуруз Я.С., Йосипенко 1.0. Травма печшки. Досвщ д1агностики та лкування // Xipyprm Украши. - 2003. - № 4. - С. 192-197.
17. Майстренко H.A., Юшкин A.C., Андреев А.Л. и соавт. Современные методы гемостаза при операциях на печени // Анналы хирургической гепатологии. - 2002. -Т.7, № 1. - С. 289=290.
18. Назыров Ф.Г., Девятов A.B., Акилов Х.А. и соавт. Гемостаз раневой поверхности при травме печени и селезенки // Анналы хирургической гепатологии. - 1998.
- Т.3, № 3. - С. 198-199.
19. Нартайлаков М.А. Современные аспекты резекции печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. -Т.3, № 3. - С. 23-25.
20. Радзиховский А.П., Беляева O.A. Реинфузия крови при повреждениях печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. - T.3, № 3. - С. 199-200.
21. Рудаков В.А., Еломенко С.Н., Валитов Р.К. и соавт. Хирургическая тактика при травме печени // Анналы хирургической гепатологии. - 1998. - T.3, № 3. - С. 201202.
22. Сидорчук P.I. Абдомшальний сепсис. - Чержвцг Вид-во БДМУ, 2006. - 482 с.
23. Сличко 1.Й., Доманський Б.В, Йосипенко I.O. Деяи питання лкувальноТ тактики при травматичних пошкодженнях печшки // Укр. журнал екстремальноТ медицини ¡м. Г.О. Можаева. - 2003. - T.4, № 2. - С. 5860.
24. Старосек В.Н., Влахов А.К. Влияние озона на биохимичесие и цитохимические показатели крови в раннем периоде после экспериментальной травмы печени // Кшннна xipyprm. - 2001. - № 11. - С. 42-45.
25. Трутяк I.P., Папст A.I., Чепть Л.Ф. та ¡н. Пошкодження печшки i позапечшкових жовчних шляхт // Матерели XX з'Тзду xipypriB УкраТни. - Тернопть: "Укрмедкнига", 2002.
- Т.1. - С. 541-543.
26. Фурманов Ю.А., Савицкая И.М., Гейленко O.A., Терехов Г.В. Влияние методов плазменной хирургии на ткани печени // KniH. xipyprm. - 2003. - № 4-5. - С. 116-117.
27. UlaniMOB О.О., Шал1мов С.О., Ничитайло М.Ю., Доманський Б.В. Xipyprm печшки та жовчовивщних шляхт. - К.: Здоров'я, 1993. - 512 с.
28. Шантуров В.А., Тюрюмина Е.Э, Гумеров P.P. и соавт. Миниинвазивный метод в лечении осложнений травм печени // Хирургия. - 2002. - № 2. - С. 23-27.
29. Chou F.F., Sheen-Chen S.M., Lee T.Y. Rupture of pyogenic liver abscess // American Journal of Gastroenterology. -1995. - Vol.90, № 5. - P. 767-770.
30. Claridge J.A., Young J.S. A successful multimodality strategy for management of liver injuries // Am. Surg. -2000. - Vol.66, №10. - P.920-925.
31. Durand L.C.A., Delgado V.B. Hepatic trauma // Rev. Gastroenterol. Peru. - 2001. - Vol. 21, №2. - P. 115-122.
32. Gali B., Findlay J.Y., Plevak D.J. Skin injury with the use of a water warming device // Anesthesiology. - 2003. - Vol. 98, № 6. - P.1509-1510.
33. Goffette P.P., Laterre P.F. Traumatic injuries: imaging and intervention in post-traumatic complications (delayed intervention) // Eur. Radiol. - 2002. - Vol. 12, №5. - P. 9941021.
34. Izuishi K., Wakabayashi H., Maeba T. et al. Lidocaine-metabolizing activity after warm ischemia and reperfusion of the rat liver in vivo // World J. Surg. - 2000. - Vol.24, № 1. -P. 49-52.
35. Marr J.D., Krige J.E., Terblanche J. Analysis of 153 gunshot wounds of the liver // Br. J. Surg. - 2000. - Vol.87, №8. - P. 1030-1034.
36. Ott R., Schon M.R., Seidel S. et al. Surgical management, prognostic factors, and outcome in hepatic trauma // Umfallchirurgie. - 2005. - Vol. 108, № 2. - P.127-134.
37. Safi F., Weiner S., Poch B. et al. Surgical management of liver rupture // Chirurg. - 1999. - Vol.70, №3. - P. 253-258.
38. Struckmann Jan R., Pedersen Krogh, Burcharth Flemming. Levertraumer // Ugeskr. Laeger. - 1997. - № 34. - P. 50985102.
39. Veroux M., Cillo U., Brolese A. et al. Blunt liver injury: from non-operative management to liver transplantation // Injury. - 2003. - Mar. - Vol.34, № 3. - P. 181-186.
40. Zhu D., Luo Q., Zhu G., Liu W. Kinetic thermal response and damage in laser coagulation of tissue // Lasers Surg. Med. -2002. - Vol. 31, № 5. - P. 313-321.
Реферат.
СОВРЕМЕННЫЕ МЕТОДЫ ПРОФИЛАКТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ РАННИХ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННЫХ ГНОЙНО-ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ОСЛОЖНЕНИЙ ПРИ ТРАВМАТИЧЕСКИХ ПОВРЕЖДЕНИЯХ ПЕЧЕНИ Гродецький В.К., Ифтодий А.Г.
Кпючовые слова. травма печени, лечение, профилактика, обзор литературы.
Травматические повреждения печени являются одним из важных вопросов современной абдоминальной хирургии. В работе излагаются основные вопросы диагностики, методов оперативного и консервативного лечения травматического повреждения печени. Особое внимание уделяется изложению перспектив розработки методов профилактики гнойно-воспалительных осложнений при их оперативном лечении. В общей структуре травматических повреждений органов брюшной полости травмы печени составляют 8,2-21,8% и сопровождаются, в зависимости от тяжести травм, летальностью до 80%. частота послеоперационных осложнений у таких больных, принимая во внимание наличие у них супутствующих повреждений других органов и систем, составляет от 8-12 % до 84,6%, що, безусловно, отягощает прогноз результатов хирургического лечения данной категории больных. Частота гнойно-воспалительных осложнений после ушивания травматических повреждений печени, на протяжении последних лет не имеет тенденции к снижению, а лечение этих осложнений вызывает значительные затруднения и не всегда оканчиваются успешно .
Summary
MODERN METHODS OF PROPHYLAXIS AND TREATMENT OF EARLY POSTOPERATIVE FESTERING-INFLAMMATORY COMPLICATIONS UNDER LIVER TRAUMATIC INJURY Grodetskii V.K.,Iftodii A.G.
Key words. liver trauma, treatment, prophylaxis, literature review.
Traumatic injuries of liver are among important issues of modern abdominal surgery. In the article basic questions of diagnostic and methods of surgical and therapeutic treatment of non-military trauma of liver are reviewed. Special attention is emphasized to disclosure of perspectives of development of the methods of prophylaxis of festering-inflammatory processes during surgical treatment of liver1 trauma.
