CC BY
27
К^Ш!ребёнка
КлУчна пед1атр1я / С!1п1со! РеЬ1а1г1еэ
УДК 616.24-002:612.017.2]-036.1-053.2+615.33 МАРУШКО Ю.В., ШЕФ Г.Г., МОВЧАН О.С. Нацюнальний медичний унверситет¡мен/ О.О. Богомольца, м. Ки!в
СТУПЕНЕВА АНТИБЮТИКОТЕРА^Я ПОЗАЛ^АРНЯНОТ ПНЕВМОНИ У ДПЕЙ ¡3 ОБТЯЖЕНИМ АЛЕРГОЛОПЧНИМ АНАМНЕЗОМ ТА СУПУТНЬОЮ АЛЕРГiЧНОЮ ПАТОЛОГieЮ: У ФОКУС ЦЕФПОДОКСИМУ ПРОКСЕТИЛ
Резюме. Застосування цефподоксиму проксетилу у дтей, хворих на позалжарняну пневмоню, е ефек-тивним. У хворих з обтяженим алергологiчним анамнезом та супутньою алергiчною патологiею вико-ристання цефподоксиму проксетилу не викликае алергiчнихреакцш або погiршання перебщ коморбiдних алергiчних захворювань та не впливае на рiвень загального iмуноглобулiну Е в сироватщ кровi, що говорить про безпечшсть застосування препарату в дтей даноХгрупи. Ключовi слова: цефподоксиму проксетил, дти, пневмотя, алергЬя.
Вступ
Пневмонiя — це гостре ресшраторне захворю-вання переважно бактер1ально! етюлоги, що характеризуется вогнищевим ураженням ресшраторних вщдшв легень у вигляд1 альвеолярно! ексудаци, кль н1чно проявляеться дихальною недостатн1стю, рент-генолог1чно — наявшстю 1нф1льтративних зм1н у ле-генях [5]. Прогрес у л1куванн1 пневмони е прикладом видатно! перемоги сучасно! медицини в боротьб1 за людсью життя. Так, еп1дем1олог1чн1 досл1дження показали зменшення смертност1 вщ пневмони серед дггей в США на 97 % на сучасному етап1 пор1вняно з 1901—1939 рр. [13]. Основними детермшантами да-них результат1в у наданш медично! допомоги були широке впровадження антибютикотераш! в перш1й половит XX ст. та вакцинацш проти гемофгльно! палички й пневмококу — в другш половин1.
Проте, незважаючи на значн1 успiхи в лжуванш, сьогодн1 пневмонiя залишаеться, за даними ВООЗ, головною причиною дитячо! смертносп у св1т1 [11]. Щор1чно вона забирае життя приблизно 1,4 мгль-йона дггей та е причиною 18 % усгх випадк1в дитячо! смертносп до п'ятир1чного в1ку. Кожного року в усьому свт рееструеться близько 155 мгльйошв випадюв захворювання на пневмон1ю в дитячш по-пулящ!. Показник летальност1 вщ пневмони серед дитячого населення нашо! кра!ни в середньому ста-новить 13,1 на 10 тис., а захворювашсть у кра!нах СНГ, у тому числ1 й по Укра!ш, — вщ 4 до 20 випад-к1в на 1000 дггей в1ком в1д 1 м1сяця до 15 роюв [4].
Таким чином, пневмонш в д1тей не втратила свое! актуальност1 нав1ть у сучасну еру антибюти-к1в. При цьому р1зкий контраст мiж показниками дитячо! смертност вщ запалення леген1в у розвине-них кра!нах та кра!нах, що розвиваються (за даними ВООЗ, 98 % дитячих смертей вщ пневмони в 2009 р. припадало на кра!ни, що розвиваються [12]), вказуе на значний вплив економ1чних, сощальних факто-р1в та р1вня надання медично! допомоги на прогноз переб1гу даного захворювання. Це означае, що фак-тори, як1 стоять на завад1 максимально можливому попередженню смертност1 д1тей в1д пневмони в кра-!нах 1з низькими темпами економ1чного розвитку, мають антропозалежну природу.
Пневмонiя в дггей д1агностуеться за наявн1стю комплексу симптом1в загально! штоксикаци, лихоманки, катаральних прояв1в (продуктивний кашель), дихально! недостатност1 (задишка, участь у диханш допом1жно! мускулатури, акроц1аноз тощо), перкуторних (локальне вкорочення перкуторного тону) та аускультативних (жорстке чи бронх1альне дихання, крепiтацiя, асиметричн1 волог1 др1бно-пухирчаст1 хрипи) змiн у легенях, пiдтверджуеться наявнiстю легеневих iнфiльтратiв за даними про-меневих методiв дослщження (рентгенографiя чи комп'ютерна томографiя оргашв грудно! клiтки)
© Марушко Ю.В., Шеф Г.Г., Мовчан О.С., 2013 © «Здоров'я дитини», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
[6]. Лабораторнi ознаки у виглядi лейкоцитозу, ней-трофГльозу, паличкоядерного зсуву формули кро-Bi, швидкостi осiдання еритроцитГв (ШОЕ) понад 30 мм/год, рГвня С-реактивного проте!ну (СРП) по-над 30 мг/л та прокальцитоншу понад 2 нг/мл допо-магають у диференщальнш дiагностицi пневмонГ! та тяжкого перебку гостро! рестраторно! вГрусно! ш-фекцГ!, бpонхiту [8].
Теpапiя захворювання проводиться згiдно з Протоколом лiкування дiтей i3 пневмонieю (Наказ МОЗ Укра!ни вщ 13.01.2005 № 18). ГостталГзавд! пщля-гають дГги вiком до 3 pокiв, дГги з середньо! тяжко-стi, тяжким та ускладненим пеpебiгом хвороби, iз тяжкою iнтоксикацieю, iз комоpбiдними станами, що погipшують пеpебiг основного захворювання, та незадовГльними соцiально-побутовими умовами проживання. Центральною ланкою терапевтичних заходiв е невiдкладне призначення етiотpопного лiкування (антибютикотерапп). Додатковими заходами е проведення муколГтично!, шгаляцшно! та жарознижувально! терапп, фГзютераш! та лГкуваль-но! фiзкультуpи. При пiдозpi на деструктивну пнев-монiю, плеврит, при наявностi септичного шоку, дихально! недостатностi III ступеня та за iнших за-грозливих для життя сценарпв пеpебiгу пневмонГ! хворий переводиться до вщщлення штенсивно! те-рапГ! [6].
Золотим стандартом лГкування пневмонГ! е ви-користання антибютикотерапп з урахуванням вияв-леного збудника та його чутливостГ до антибютиюв. Проте бактеpiологiчне дослiдження мокротиння хворого проводиться протягом 5—7 дшв, що вима-гае стартового призначення антибактеpiального препарату емпipично. ЗгГдно з рекомендацшми То-вариства дитячих шфекцшних захворювань та Аме-риканського товариства шфекцшних захворювань (2011), стартовим антибютиком для терапп позаль карняно! пневмонГ! у дiтей, якГ лГкуються в стацю-наpi та в анамнезi не отримали належним чином ще-плення проти H.influenzae типу В чи S.pneumoniae, е цефтpiаксон внутрГшньовенно [10]. ЗгГдно з Протоколом лкування дГтей Гз пневмонГею МОЗ Укра!ни парентеральне введення антибГотикГв доцГльно про-водити за схемою стутнчасто! терапп з переходом через 2—3 дш використання внутрГшньовенно! фор-ми за умови позитивно! динамки перебку захворювання на пероральний антибютик тГе! ж групи. У резолюцГ! учасникГв круглого столу з ращонально! антимкробно! терапп поширених захворювань ди-тячого вГку (2010) рекомендована схема стутнчасто! терапп позалкарняно! пневмонГ! в дГтей Гз викорис-танням цефтрГаксону внутрГшньовенно та наступ-ним переходом на пероральний прийом цефалоспо-рину третього поколшня цефподоксиму проксетилу
[7]. Даний препарат е пролками, що мтмГзуе кГль-кГсть його гастроГнтестинальних побГчних ефектГв.
ЕфективнГсть цефподоксиму проксетилу в лГку-ваннГ позалкарняно! пневмонГ! була продемонстро-вана у дослГдженнГ van Zyl et al. (2002), у якому серед 166 пашенпв досягли повного видужання у 92,2 %
пащенпв, ерадикацГ! S.pneumoniae — у 95,6 %, ерадикацГ! H.influenzae типу В — у 97,4 % хворих [14]. О.П. Волосовець, С.П. Кривопустов та ствавт. (2009) запропонували трирiчний досвiд застосуван-ня препарату Цефодокс (цефподоксиму проксетил) у лГкувант гострих респiраторних iнфекцiй у дггей, в тому числi й 1111 пашенпв Í3 позалiкарняною пневмотею. Результати дослiдження вказують, що у вск хворих пiсля курсу лГкування вiдмiчався по-вний регрес вогнища шфГльтрацГ! в легенях за да-ними рентгенограф!! органiв грудно! клггки, при мiкробiологiчному дослiдженнi не було виявлено жодного випадку нечутливостi збудника до даного антибактерiального препарату [2]. Подiбнi данi буди отриманi 0.6. Абатуровим, О.Н. Герасименком (2009) при лГкувант цефподоксиму проксетилом позалкарняно! пневмонГ! у 17 дггей раннього вГку, якi часто хворiють. Автори вiдмiчали позитивну кль нiчну симптоматику у вск пацiентiв на 2-3-й день терапп, нормалiзацiю даних фiзикального обсте-ження легень на 7-12-й день, позитивну динамГку лабораторних показникiв на 8-9-й день лiкування, повний регрес вогнища шфГльтрацГ! в легенях за да-ними рентгенографГ! органiв грудно! клики до 10— 12-го дня терап!! в 16 з 17 випадюв [1]. Таким чином, терапевтичт схеми лiкування позалкарняно! пневмонГ! в дГтей iз використанням цефподоксиму проксетилу е ефективними як для ерадикацГ! збудника, так i для усунення вогнищевого ураження легенево! тканини.
0скiльки терапiя антибактерiальними препаратами е головним чинником лГкування, попереджен-ня ускладнень та зниження ризику смертностi при позалiкарнянiй пневмонГ! у дкей, будь-якi фактори, що обмежують або унеможливлюють використан-ня антибютиюв у цих хворих, погГршують прогноз перебГгу захворювання. Одним Гз таких факторiв е алергГчнГ реакцГ! на антибактерГальш препарати. ДослГдження показують, що !х частота при вико-ристанш цефалоспоринГв становить 0,02 % випад-кГв, при цьому ризик виникнення анафГлаксГ! при застосуваннГ антибГотикГв цефалоспоринового ряду не пГдвищений у людей Гз алерпчною реакцГею на антибютики групи пенГцилГну в анамнезГ [9].
Що стосуеться наведених вище схем антибютикотерапп дГтей Гз позалкарняною пневмонГею, то в дослГдженнях 0.6. Абатурова, О.Н. Герасимен-ка (2009), О.П. Волосовця, С.П. Кривопустова та ствавт. (2009) не було вщмГчено жодного випадку алерпчних реакцГй на застосування цефподоксиму проксетилу сумарно у 1128 дГтей [1, 2]. Проте питан-ня безпеки застосування цефподоксиму проксетилу у пашенпв Гз обтяженим алерпчним анамнезом та наявшстю алерпчних коморбщних захворювань в доступнГй нам лГтературГ не вивчалося.
З огляду на вищенаведене метою нашо! роботи стало вивчення ефективностГ та безпечностГ ви-користання препарату цефподоксиму проксетилу в складГ стутнчасто! антибютикотерапГ! у дГтей Гз позалГкарняною пневмонГею та супутшми алерпч-
ними захворюваннями чи обтяженим алергiчним анамнезом.
MaTepiaAM та методи AOCAiAœeHHn
Пщ нашим спостереженням знаходилася трид-цять одна дитина, хвора на позалжарняну пневмо-нiю, з вересня 2012 по червень 2013 рр. Середнш вж хворих становив 6,1 ± 0,2 року (вiд 4 до 8 ро-кiв). Хлопчикiв було 14 (45,2 ± 8,9%), дiвчаток — 17 (54,8 ± 8,9 %). Середнш термш потрапляння до стацюнару пiсля появи перших симптомiв гострого респiраторного захворювання — 4,10 ± 0,37 дня.
У хворих проводилися збiр скарг, анамнезу хво-роби та фiзикальне обстеження. Лабораторш до-слщження включали загальний аналiз кровi та сечi, визначення рiвня С-реактивного протешу (СРП), рiвня загального бiлка кровi, аланiн- та аспартат-амiнотрансферази, креатинiну, сечовини, загального бшрубшу сироватки кровi. На основi резуль-татiв наведених обстежень (табл. 1) та результапв рентгенографк оргашв грудно! клiтки (виявлення вогнищевих чи сегментарних шфшьтративних пней в легенях) були встановлеш такi клшчш дiа-гнози: позалiкарняна лiвостороння вогнищева пневмон1я — 11 (35,5 ± 8,6 %) хворим, позалжар-няна правостороння вогнищева пневмонiя — 13 (41,9 ± 8,9 %) дггям, позалiкарняна лiвостороння сегментарна пневмон1я — 5 (16,1 ± 6,6 %) патентам, позалiкарняна правостороння полюегментарна пневмон1я — 2 (6,5 ± 4,4 %) хворим. Тяжкiсть стану пащенпв була обумовлена переважно штокси-кацiйним синдромом, лихоманкою, у двох випад-ках — дихальною недостатнiстю II ступеня. Ступiнь тяжкосп хвороби в усiх випадках був середшм. Ди-хальна недостатнiсть, згщно з даними фiзикального обстеження, мала мюце у 13 (41,9 ± 8,9) дiтей. З них в 11 (84,6 ± 10,0 %) пащенпв вона була першого ступеня, у 2 (15,4 ± 10,0 %) — другого. Перебк хвороби в уск випадках був неускладненим.
Вiсiм (25,8 ± 7,9 %) дггей мали супутнiй дiагноз «атотчний дерматит», що встановлювався зпдно з модифжованими критер1ями Hanifin-Rajka [3] при наявносп трьох великих та трьох малих критеркв. У двох дггей ураження шкiри було ексудативним, у чо-тирьох — еритематосквамозним з лкешфжащею, у двох — лшенощним. Дiти знаходилися пiд спостереженням дитячого дерматолога та отримували мюце-ве лiкування. Дев'ять (29,0 ± 8,2 %) дiтей спостерка-лися в дитячого алерголога iз дiагнозом «алерпчний рини». Iншi чотирнадцять (45,2 ± 8,9 %) дггей мали обтяжений алергiчний анамнез. З них трое дггей перенесли в минулому алерпчну реакцiю на засто-сування окремих препаратiв (вiтамiни, сироп амб-роксолу, iншi) у виглядi плямисто-папульозного сверблячого висипу, четверо — алерпчний набряк Квiнке та гостру кропив'янку у вiдповiдь на харчовi алергени, семеро — iдiопатичну гостру кропив'янку. Майже всi дiти також мали обтяжений амейний анамнез щодо алергiчних захворювань та реакцiй у батьюв.
Всiм дiтям було призначене л^вання антибю-тиками у виглядi ступ^ас^ терапп. Пiсля про-ведення шкiрноï проби на наявнiсть сенсибшзацп до цефтрiаксону, яка була негативною у вах хворих, призначався цефтрiаксон внутрiшньовенно в дозi 80 мг/кг/добу за одне введення. Через 48—72 години проводилася повторна ощнка клтчних показни-кiв хворих, наявностi побiчних ефектiв лiкування. У вск дггей через 48—72 години вiд початку терапп вiдмiчалася позитивна динамiка переб^ хвороби у виглядi зниження максимальноï добовоï температу-ри тiла до субфебрильноГ, зменшення проявiв шток-сикацк. Крiм того, у хворих не вщ^чали побiчних ефектiв лiкування або попршання перебiгу супутнiх захворювань. На основi вiдповiдностi динамiки пе-реб^ пневмонк критерiям «повного ефекту вщ антибютикотерапп», згiдно з Протоколом лiкування дiтей iз пневмонiею МОЗ Украши [6], всiм хворим був вщмшений цефтрiаксон та був призначений цефподоксиму проксетил (Цефодокс) перорально зпдно з шструкщею для медичного застосування препарату в дозi 10 мг/кг/добу у два прийоми. Загальний курс антибютикотерапп становив 10 дшв.
Хворим додатково призначалася жарознижуюча терапiя за потребою, шгаляцшна, муколгтична те-рапiя препаратами амброксолу або карбоцистешу, при зменшеннi симптомiв штоксикацп та норма-лiзацiï температури тгла — дренажний масаж та ль кувальна фiзкультура. Чотирьом дiтям на початку захворювання у зв'язку з вираженим штоксикацш-ним синдромом була призначена шфузшна терапiя сольовими розчинами.
Всiм дггам проводилася оцiнка ефективностi ль кування за допомогою фiзикального та повторного лабораторного обстеження на 10-й день вщ початку терапп. Крiм того, у 17 хворих перед призначенням антибютикотерапп та в 11 тсля ïï закiнчення проводили визначення рiвня загального iмуноглобулiну Е (IgE) (SYNEVO).
Отриманi данi були статистично обробленi з використанням пакета прикладних програм Excel 2007.
Резуёьтати AOCAiAœeHHn та ix 06r0B0peHHfl
Частота скарг, даш фiзикального та лабораторного обстеження хворих на позалжарняну пневмо-нго при надходженнi до стацiонару та повторному обстеженш через 10 дшв проведення терапк поданi в табл. 1.
Як видно з даних, наведених у табл. 1, вс хворi на момент потрапляння до стацюнару скаржили-ся на наявшсть кашлю (який був продуктивним у 71 % випадюв, малопродуктивним/непродуктив-ним — у 29 %) та лихоманку (у 90,3 % випадюв — фебрильна, у 9,7 % — субфебрильна). Bri пащенти мали штоксикацшний синдром рiзноï вираженостi, локальш змiни при фiзикальному обстеженнi у ви-глядi притуплення перкуторного тону при перкусп легень та наявносп крештацк та/або асиметрп во-
логих дрiбнопухирчастих хрипiв на фонi жорсткого дихання при аускультацп легень, пщвищення СРП (до +/++). У переважно! бiльшостi дiтей при лабораторному обстеженш були виявленi лейкоцитоз (96,8 %), зсув формули кровi влiво (87,1 %) та пщви-щення ШОЕ (77,4 %).
Бiльшiсть скарг та симптомiв, таких як лихоманка, штоксикацшний синдром, явища дихально! недостатностi, локальнi змiни при фiзикальному обстеженнi легень та вщхилення в лабораторних по-казниках (крiм пщвищення ШОЕ) при повторному обстеженнi у хворих не виявлялася. Продуктивний кашель незначно! iнтенсивностi та жорстке дихання при аускультацп легень мали мюце в 35,5 % пащен-пв, зустрiчалися вiрогiдно рiдше порiвняно з обсте-женням пiд час госпи^заци (р < 0,01 та р < 0,001 вщповщно) та були розщнеш як залишковi катараль-ш явища в перiодi реконвалесценцп. У двох (6,5 %) дггей, яю хворгли на полiсегментарну пневмонiю, при повторному обстеженш зберпалося пщвищення ШОЕ, проте пщ впливом терапи у цих хворих величина даного показника зменшилася з 22 та 29 до 11 та 14 мм/год вщповщно. Зважаючи на вщносну шерт-нiсть у змiнi ШОЕ як показника запального проце-су [8], нормалiзацiю iнших лабораторних показни-кiв та даних фiзикального обстеження у зазначених двох пацieнтiв, позитивну динамжу змiни величини ШОЕ, ми розщнили цi явища як залишков^ що не потребують додаткових терапевтичних заходiв.
У жодного пацieнта не спостерпалося вщхилен-ня в загальному аналiзi сечi та в показниках функци
печiнки й нирок при бюх1м1чному обстеженнi як до, так i пiсля проведення антибютикотерапп. У жодно-му випадку нами не було виявлено поб1чних явищ л1кування антиб1отиками або пог1ршання переб1гу супутнього алерпчного захворювання. Результати обстеження пащентгв на р1вень загального IgE в си-роватщ кров1 до та тсля антибютикотерапп показали таке. Середш р1вн1 загального IgE в сироватщ кров1 хворих на позал1карняну пневмошю до та п1сля л1-кування 1з застосуванням цефподоксиму проксети-лу становили 54,2 ± 2,2 МО/мл та 58,1 ± 3,5 МО/мл вщповщно та в1рогщно не вщр1знялися (р > 0,05). Отже, застосування даного препарату не пщвищува-ло р1вень IgE в оргашзм1 пащенпв, що опосередко-вано вказуе на вщсутшсть стимуляцп ним процес1в атопй в цих хворих.
Таким чином, використання препарату цефподоксиму проксетилу у склад1 стушнчастог терапи позалiкарняноi пневмони у д1тей е ефективним та безпечним при застосуванш на фош обтяженого алерг1чного анамнезу чи супутшх алерг1чних захво-рювань.
Висновки
Використання цефподоксиму проксетилу в склад1 стyпiнчастоi антибютикотерапп позалжар-^roi пневмони в дггей е ефективним.
Застосування цефподоксиму проксетилу в дгтей з обтяженим алерпчним анамнезом та супутньою алерпчною патолог1ею не викликае алерг1чних ре-акц1й або пог1ршання переб1гу коморбщних алер-
Таблиця 1. Частота скарг та дан ф1зикального обстеження хворих на позалкарняну пневмоню при надходженн до стац 'юнару та при повторному обстеженнi
Скарги, симптоми При надходженн до стацюнару При повторному обстеженш (на 10-й день терапи)
n % n %
Фебрильна лихоманка 28 90,3 ± 5,3 - -
Субфебрильна лихоманка 3 9,7 ± 5,3 - -
1нтоксикацшний синдром 31 100 - -
Малопродуктивний/непродуктивний кашель 9 29,0 ± 8,2 - -
Продуктивний кашель 22 71,0 ± 8,2 11 35,5 ± 8,6*
Тахтное 2 6,5 ± 4,4 - -
Ретрак^я дтянок трудно!' кл^ки, роздування крил носа при диханш 2 6,5 ± 4,4 - -
Локальне притуплення перкуторного тону при перкуси легень 31 100 - -
Жорстке дихання 31 100 11 35,5 ± 8,6**
Локальна кретта^я та/або асиметрiя вологих дрiбнопухирчастих хритв 31 100 - -
Лейкоцитоз понад 10 • 109/л 30 96,8 ± 3,2 - -
Зсув формули кровi влiво 27 87,1 ± 6,0 - -
ШОЕ понад 10 мм/год 24 77,4 ± 7,5 2 6,5 ± 4,4**
Пщвищення рiвня СРП (+/++) 31 100 - -
Прим ¡тки: * — в1рогщна р1зниця показниюв до та псля антибютикотерапп (р < 0,01); ** — в1рогщна р'зниця показниюв до та тсля антибютикотерапп (р < 0,001).
пчних захворювань, що говорить про безпечнють застосування препарату у дГтей дано! групи.
Список л^ератури
1. Абатуров А.Е., Герасименко О.Н. Применение цефподок-сима проксетила при лечении внебольничных пневмоний у часто болеющих детей раннего возраста // Здоровье Украины. —
2009. — № 21. — С. 33.
2. Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Дзюба О.Л. и соавт. Цефодокс (цефподоксима проксетил): трехлетний анализ клинического использования в педиатрии // Современная педиатрия. — 2009. — № 4(26). — С. 34-38.
3. Зайков С.В. Атотчний дерматит у дтей // Дитячий лкар. — 2010. — № 2. — С. 51-58.
4. Костромша В.П., Стриж В.О. Пневмоныу дтей: принци-пи стартового контрольованого лкування // Дитячий лкар. —
2010. — № 2. — С. 5-11.
5. Педиатрия: национальное руководство: в 2 т. — М.: ГЭО-ТАР-Медиа, 2009. — Т. 2. — 1024 с.
6. Протокол л^вання дтей з пневмотею (Наказ МОЗ УкраГни в^д 13.01.2005№ 18).
7. Резолюция участников круглого стола по рациональной антимикробной терапии распространенных заболеваний дет-
ского возраста 24 февраля 2010 г. (г. Киев) //Дитячий лжар. — 2010. — № 2. — С. 13-15.
8. Таточенко В.К. Пневмония у детей: диагностика и лечение //Лечащий врач. — 2008. — № 8.
9. Аппе S., Reisman R.E. Risk of administering cephalosporin antibiotics to patients with histories of penicillin allergy // Annals of Allergy, Asthma and Immunology. — 1995. — Vol. 74(2). — P. 167170.
10. Bradley J.S., Byington C.L., Shah S.S. et al. The management of community-acquired pneumonia in infants and children older than 3 months of age: clinical practice guidelines by the Pediatric Infectious Diseases Society and the Infectious Diseases Society of America // Clinical Infective Diseases. — 2011. — Vol. 53 (7). — P. e25-e76.
11. http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs331/ru/
12. http://www.who.int/mediacentre/news/releases/2009/child_ pneumon_gapp_20091102/ru
13. Kliegman: Nelson Textbook of Pediatrics, 18th ed. — Elsevier Inc., 2008.
14. Van ZylL., leRoux J.G., LaFata J.A. Cefditorenpivoxilversus cefpodoxime proxetil for community acquired pneumonia: results of a multicenter, prospective, randomized, double-blind study // Clinical Therapy. — 2002. — Vol. 24(11). — P. 1840-1853.
Отримано 10.09.13 □
Марушко Ю.В., Шеф Г.Г., Мовчан О.С. Национальный медицинский университет имени A.A. Богомольца, г. Киев
СТУПЕНЧАТАЯ АНТИБИОТИКОТЕРАПИЯ ВНЕБОЛЬНИЧНОЙ ПНЕВМОНИИ У ДЕТЕЙ С ОТЯГОЩЕННЫМ АЛЛЕРГОЛОГИЧЕСКИМ АНАМНЕЗОМ И СОПУТСТВУЮЩЕЙ АЛЛЕРГИЧЕСКОЙ ПАТОЛОГИЕЙ:
В ФОКУСЕ ЦЕФПОДОКСИМА ПРОКСЕТИЛ Резюме. Применение цефподоксима проксетила у детей с внебольничной пневмонией является эффективным. У больных с отягощенным аллергологическим анамнезом и сопутствующей аллергической патологией использование цефподоксима проксетила не вызывает аллергических реакций или ухудшения течения коморбидных аллергических заболеваний и не влияет на уровень общего иммуноглобулина Е в сыворотке крови, что говорит о безопасности применения препарата у детей данной группы.
Ключевые слова: цефподоксима проксетил, дети, пневмония, аллергия.
Marushko Yu.V., Shef G.G., Movchan O.S.
National Medical University named after O.O. Bogomolets,
Kyiv, Ukraine
STEP-DOWN ANTIBIOTIC THERAPY OF COMMUNITY-ACQUIRED PNEUMONIA IN CHILDREN WITH BURDENED ALLERGOLOGIC HISTORY AND CONCOMITANT ALLERGIC PATHOLOGY: FOCUS ON CEFPODOXIME PROXETIL
Summary. The use of cefpodoxime proxetil in children with community-acquired pneumonia is effective. In patients with burdened history of allergic events and concomitant allergic pathology, use of cefpodoxime proxetil does not cause allergic reactions or worsening of comorbid allergic disease and does not affect the level of total serum immunoglobulin E, indicating safety of the drug usage in such children.
Key words: cefpodoxime proxetil, children, pneumonia, allergy.
