CC BY
39
38
Украгнський нейрохгрурггчний журнал, №4, 2002
УДК 616—006.38.03: 572.7
Структурно-бюлопчш особливост1 пухлин, що утворюються у хворих на нейроф1броматоз першого типу
Цимбалюк В.1., Кваснщький М.В., Носов А.Т., Малишева Т.А.
1нститут нейрохирурги 1м. акад. А.П. Ромоданова АМН Украши, м.Ки!в Тернопшьська державна медична академия 1м. 1.Я. Горбачевського, м. Тернопшь, Украша
Ключов1слова:нейрофгброматоз 1-го типу, особливостг структури, невринома, нейрофгброма.
Науков1 розробки останн1х рокгв з викорис-танням нов1тн1х методгв дослщження довели, що нейроф1броматоз — системне, генетично зумов-лене ураження нервово! тканини, яке характеризуемся аномалиями 11 ембрюнального розвитку й полюистемними неопластичними змшами [19, 29].
За останньою офщшною класифшащею ВООЗ пухлин нервово! системи [20], нейро-ф1броматоз включений до групи нейрошшрних синдромов, як1 подшяють на: 1) нейроф1брома-тоз (хвороба Реклшгаузена); 2) Sturge-Weber синдром; 3) ШрреНЫ^аи синдром; 4) тубе-розний склероз. У свою чергу, нейроф1брома-тоз за особливостями клИчного перебегу та структурними ознаками подшяють на чотири типи [10].
1. Периферичний нейроф1броматоз, або ней-роф1броматоз 1-го типу (НФ1), який характе-ризуеться утворенням численних тдшшрних пухлин, птментних плям на шшр1 типу „кави з молоком", шсткових аномалм та гамартомами с1тк1вки ока. Численш пщшшрш пухлини нерво-вих стовбур1в переважають при ц1й форм1. Р1дше утворюеться глюма зорового нерва [9, 18, 22, 28, 32, 33].
2. Центральний нейроф1броматоз, або ней-роф1броматоз 2-го типу (НФ2), характеризуемся утворенням двоб1чних акустичних неврином (нейроф1бром) та неврином (нейроф1бром) ¡нших черепних 1 спинномозкових нерв1в. У деяких хворих така нейроф1брома сп1вюнуе з меншгю-мою, ртдттте — з глюмою [2, 8, 13, 24, 25, 34 ].
3. Вюцеральний нейроф1броматоз характери-зуеться утворенням нейроф1бром та ганглюней-рофбром у внутршнх органах. Найчаспше нейро-ф1броми виявляють в травному канал1, бувають поодинокими й численними [5, 11, 12, 15, 23].
4. Абортивна форма нейроф1броматозу, коли утворюються пухлини невеликих розм1р1в 1 незначно! шлькосл, з нечеткими клШчними проявами [35].
Значна поширеннють ще! спадково! патологи, особливосл 11 перебегу, класифжацшш, д1агностичн1 неузгодженост1 та неоднозначно тдходи до лжувально! тактики вимагають ре-тельного вивчення ще! проблеми. На конференцп Национального шституту здоров'я США, при-свяченш проблемам нейроф1броматозу, було наголошено: поодиноких патогномошчних клшчних 1 морфолог1чних ознак цього захво-рювання не юнуе [21, 26]. Все це зумовлюе не-обх1дн1сть модифжаци д1агностичних критерив, що спонукало нас до вивчення структурно-б1о-лог1чних особливостей нейроф1броми та неври-номи у хворих на НФ1.
Одностайно! думки щодо гистогенезу нейро-ф1броми немае. За допомогою технологий остан-нього часу, як1 застосовують в нейропатомор-фологи, видшеш специф1чн1 тканинн1 маркери. Так, протеш S-100 синтезують астроцити, ол-1годендроцити та шванн1вськ1 клггини. Рашше вважали, що цей бшок е специф1чним маркером невриноми (шванноми) [1, 2, 4]. Проте, з накопиченням фактичного матер1алу так званий «нейроспециф1чний» б1лок S-100 був вияв-лений в деяких еп1тел1альних та мезенх1маль-них пухлинах [3, 4]. При застосуванн1 1мунофе-нотипування встановлено, що у склад1 прол1фе-рат1в шванн1вських клггин, кр1м S-100, м1стяться також нейрон-специф1чна енолаза, десм1н, штерстищальш колагени (1—5 тишв). Це св1дчить про одночасне сп1в1снування у тканин1 нейроф1броми нейроектодермального та мезен-х1мального зачатк1в. До цього часу специф1чний маркер ф1бробласт1в не виявлений [4]. З метою вивчення кшьшсного та як1сного стввщношен-ня неоплазматично трансформованих тканин у частиш вивченого материалу нами було досл1д-жено експресю S-100.
Матер1алитаметодидосл1дженняМатер1-алом була 1нтраоперац1йно вилучена тканина 83 пухлин у 44 хворих на НФ1. У зв'язку з множинним ураженням, у деяких хворих
Cmpyкmypнo-бюлoгiчнi ocoàëueocmi пухлин, щр ymeopwrnmüca у xeopux на Heépoôi6poMamo3 nepшoгo muny
39
здiйcнювaли по двa oпepaтивниx втpyчaнь i бiльшe, a в одному cпocтepeжeннi пу^лин 6уло бiльшe дecяти. У дeякиx xвopиx пpoвoдили по-втopнi oпepaцiï y зв'язку з peцидивaми п^-лин. Tкaнинy пуклин вивчaли з викopиcтaнням зaгaльнooглядoвиx (гeмaтoкcилiн тa eoзiн, ге-мaтoкcилiн—т^оф^^н), cпeцiaльниx (мeтoд Гapдeлaдзe, cpiблeння зa Гoмopi) [б] тa iмyнoг-icтoxiмiчниx мeтoдик — peaкцiя з aнтитiлaми (AT) до киcлoгo бита S-100 [1, 4, 27]. Шоля cтaндapтнoï пapaфiнoвoï пpoвoдки (фiкcaцiя мa-тepiaлy нe бiльшe 12 год у 10% poзчинi тейт-paльнoгo фopмaлiнy) нa зpiзax зaвтoвшки 5 мкм доводили гicтoxiмiчнi peaHqii з AT до S-100 з cтpeптoвiдин-бioтинoвим пepoкcидaзним комп-лeкcoм. Poзвeдeння AT 1:1. Cпeцифiчнe зaбapв-лeння кoмплeкcy aнтитiлo—aнтигeн у зpaзкax було кopичнeвoгo кoльopy. Позитивну pea^ro вiдзнaчaли як в цитoплaзмi, тaк i в ^qpax клiтин. Оцшку пpoвoдили зa тpьoxбaльнoю шкaлoю : вщ „-"до „+++" („-" — нeмae мiтки, „+" — cлaбкa мiткa, „++" — iнтeнcивнa мига, „+++" — дyжe iнтeнcивнa мига). Cтaтиcтичнy o6po6-ку пpoвoдили зa мeтoдoм Cт'юдeнтa, вipoгiд-ними ввaжaли вiдмiннocтi пpи P<0,05. Для eлeк-тpoннo-мiкpocкoпiчнoгo дocлiджeння фpaгмeн-ти пу^лини poзмipoм 1 мм3 фiкcyвaли в cywirni 4% пapaфopмaльдeгiдy, 2,5% глyтapaльдeгiдy i 4% caxapoзи нa 0,1 мoляpнoмy фocфaтнoмy бyфepi pH=7,4 з уступною дoфiкcaцieю в 1% poзчинi чoтиpиoкcидy ocмiю, a дaлi зтеводню-вaли в зpocтaючиx кoнцeнтpaцiяx eтaнoлy тa oкcипpoпiлeнy, зaливaли в cywirn eпoкcидниx cмoл (eпoн—apaлдит) зa cтaндapтними мeтo-дикaми. Ультpaтoнкi зpiзи товщиною б0 мкм виготовляли нa yльтpaтoмax ЛБК i Peйxapдт. Для пiдвищeння кoнтpacтнocтi зpiзи зaбapвлю-вaли зa Peйнтгoльдcoм (19б3) i дocлiджyвaли в eлeктpoннoмy мiкpocкoпi EM-400T фipми „Philips". Для пpицiльнoгo yльтpaтoнyвaння i бiльш пoглиблeнoï оцшки oдepжaниx дaниx з eпoкcидниx блoкiв виготовляли нaпiвтoнкi зpiзи товщиною 100 мкм, яш зaбapвлювaли мeтилe-новим еинш — пipoнiнoм i вивчaли в cвiтлooп-тичному мiкpocкoпi Axiophot фipми "opton".
Результати та ïx обговорення. 3a дaними гicтoлoгiчнoгo дocлiджeння нeйpoфiбpoмa вияв-лeнa у 19 cпocтepeжeнняx, плeкciфopмнa тей-poфiбpoмa — у 10, нeвpинoмa — у 30, в тому чиел^ у 2 — ^оя^т нeвpинoмa, глioмa зopo-вого нepвa — в 11, в тому чиелп в 1 — araraia-cтичнa, фiбpoмa — у 5, aнaплacтичнa acтpoци-тoмa — у 2, нeйpoфiбpocapкoмa — в 1, лiмфo-capкoмa — в 1, ocтeoмa — в 1, фiбpoзнa диш-лaзiя — у 3.
Heйpoфiбpoмaтoз — ^ диcплacтичний пpo-
цec у cпoлyчнiй тa нepвoвiй ткaнинi, cвoepiднe пopyшeння ïx poзвиткy в eмбpioгeнeзi тa пост-нaтaльнoмy пepioдi. Cтpyктypнo ^ пpoявляeтьcя пpoлiфepaцieю швaннiвcькиx клiтин i фiбpoб-лacтiв, як пpaвилo, з iнфiльтpaцieю оточую-чиx ткaнин, що зумовлюе ocoбливocтi клiнiчнoгo пepeбiгy. Poзглянeмo будову пpoлiфepaтiв, якi cпocтepiгaють у xвopиx нa HÔ1.
Фiбpoмy виявляли у б% cпocтepeжeнь. Ma^ pocкoпiчнo вoнa мaлa типовий вигляд: пyxли-нa, poзтaшoвaнa пoвepxнeвo пiд шкipoю, ок-pyглoï aбo видoвжeнoï фopми, чiткo в^д^жо-вaнa вiд oтoчyючoï ткaнини, як пpaвилo, нeвe-ликиx poзмipiв (до 2—2,5 cм), щiльнa, eлac-тичнa. Ha poзpiзi вoнa cipyвaтo-бiлoгo зaбapв-лeння, iнoдi в цeнтpi визнaчaли дpiбнi вoгнищa кpoвoвиливy тa дeгeнepaтивнi змши (звaпнeн-ня). Пiд чac гютолопчного дocлiджeння виявляли нeщiльнo poзтaшoвaнi клiтини (фiбpoблac-ти) видoвжeнoï фopми, цитoплaзмa блiдa й збiднeнa, ^opa видoвжeнoï фopми, гiпepxpoмнi.
Heйpoфiбpoмa у 22,9% cпocтepeжeнь мaлa чiткi мeжi, cтиcкaлa пiдлeглi тa oтoчyючi шapи дepми. Miжклiтинний кoмпoнeнт нeйpoфiбpoми yтвopeний чиcлeнними кoлaгeнoвими вoлoкнa-ми тa пyxкoю мiжткaниннoю peчoвинoю, якa пpи фapбyвaннi aльцiaнoвим cинiм мae c^e aa-бapвлeння. Пpи cpiблeннi вoлoкнa чiткo конту-pyютьcя тa здeбiльшoгo мaють тeндeнцiю до пapaлeльнoгo poзтaшyвaння, щiльнo poзтaшo-вaнi (pиc. 1 кoльopoвoï вклaдки).
У ткaнинi нeйpoфiбpoми визнaчaють фiбpoб-лacти, фiбpoцити, гютюцити тa лiмфoцити у piзнiй шлькоел тa пoeднaнняx, aлe cтyпiнь ïx aктивaцiï ocтaтoчнo нeз'яcoвaний. Cпiввiднoшeн-ня тa щiльнicть poзтaшyвaння швaннiвcькиx клпин тa зaзнaчeниx клiтин cтpoми piзнi. Öe мoжe зyмoвлювaти дiaгнocтичнi помилки. He^ poфiбpoмy cпpиймaють як мжтому, мeзeнxi-мому, лiпoмy [б]. Iнoдi coлiтapнa нeйpoфiбpoмa мae будову, пoдiбнy до швaннoми типу Aнтoнi 2. Ha вщмшу вiд швaннoми, у нeйpoфiбpoмi нe визнaчaють кicти тa apтepiï знaчнoгo дiaмeтpa. Пooдинoкi aкcoни, що збepiгaють пepвиннy будову, можуть пpoxoдити кpiзь пyxлинний ву-зол, дeщo змiнюючи cвoю звичaйнy cпpямo-вaнicть. Mieлiнoвa oбoлoнкa aкcoнa мoжe pea-гyвaти нa п^линну тpaнcфopмaцiю, що зумовлюе ïï звивиcтicть.
Пpи eлeктpoннo-мiкpocкoпiчнoмy дocлiд-жeннi тaкиx пyxлин виявлeнa виpaжeнa пpo-лiфepaцiя cпoлyчнoткaнинниx клiтин (пepeвaжнo фiбpoблacтiв), вiдpocтки якиx влacнe i cклaдa-ли пapeнxiмy пyxлини з вeликoю кiлькicтю ко-лaгeнoвиx волокон. Пpи цьому в пoлi зopy шо-cтepiгaли пooдинoкi швaннiвcькi клiтини, дpiбнi,
40
Цимбалюк В.1., Кваснщъкий М.В., Носов А.Т., Малышева Т.А.
з дуже ущшьненою цитоплазмою та деструк-ц1ею в1дростк1в. 1нод1 спостер1гали окрем1 фрагмента (уламки) м1ел1нових волокон (рис. 2 ко-льорово! вкладки).
Початковою стад1ею формування плекси-формно! нейроф1броми, частота яко! станови-ла 12%, вважають фокальне зб1льшення ендо-неврального м1ксоматозного матржсу, який про-дукують м1ел1нов1 та нем1елшов1 аксони, з на-ступною прол1ферац1ею шванн1вських кл1тин. Пухлина за будовою е ф1бромою або нейро-ф1бромою [30]. Пухлинн1 вузли можуть бути значних розм1р1в, !х к1льк1сть 1нод1 сягае сотн1 [5]. Макроскоп1чно це фуз1формн1 потовщення по ходу нервових стовбур1в та !х гшок, части-на з яких збер1гають нормальну будову, проте на деяк1й в1дстан1 залучаються до пухлинного новоутворення. На розр1з1 так1 пухлини — бл1д1, нап1впрозор1, с1руватого забарвлення. Ч1тк1сть меж пухлини залежить в1д тканин, в яких вона утворилася. При розташуванн1 пухлини безпо-середньо п1д шк1рою кл1тини розташоваш пух-ко, без певно! ор1ентац1! (неупорядковано) 1 можуть проникати у нижн1 шари дерми та тдшшрну основу (нейроф1брол1пома). У шк1р1 дезор1ентац1я та розшарування попередньо 1сну-ючих колагенових волокон може поширювати-ся на значну в1дстань, меж1 таких дискомплек-сованих д1лянок неч1тк1. Структура плексифор-мно! нейроф1броми под1бна до тако! перифе-ричного нерва, з якого вона походить. На по-чаткових етапах бластоматозний процес не ви-ходить за меж1 периневрю. В окремих спосте-реженнях у пухлин1 розр1зняють розшароваш масиви (пласти) нерва або його окрем1 волокна, як1 зберцають будову, але !х х1д спотво-рюеться. М1ксоматозно зм1нена строма м1стить др1бн1 округл1 або видовжен1 кл1тини з зб1дне-ною цитоплазмою, тяж1 та групи шванн1вських кл1тин, в б1льшост1 яких можна розр1знити ди-строф1чно зм1нен1 аксони. Тяж1 та групи шван-н1вських кл1тин на деяких дшянках розташо-ван1 паралельно (хвилепод1бно).
П1д час електронно-м1кроскоп1чного досл1д-ження плексиформно! нейроф1броми в пухлин-ному вузл1 спостер1гають виражен1 деструктивн1 зм1ни у вигляд1 часткового або повного руйну-вання м1ел1нових волокон з грубим порушен-ням основно! маси шваннгвських кл1тин. Ц1 змши виявляють на тл1 м1ксоматозного набряку стро-ми та велико! к1лькост1 колагенових волокон, що оточують дистроф1чно зм1нен1 шванн1вськ1 кл1тини (рис. 3 кольорово! вкладки).
Зовшшнм вигляд невриноми (36,1%, як1 скла-ли б1льш1сть в досл1джуваному матер1ал1), що виходить з нервових волокон, це поодинокий,
округло! або овально! форми вузол, ч1тко в1дме-жований в1д оточуючих тканин та структур, який мае сполучнотканинну капсулу. Поверхня пухлини, як правило, гладенька. Характер росту пухлини експансивний. Пухлина пом1рно щ1льна, еластична. Забарвлення тканини б1лу-вате, жовтувате або бл1до-с1ре.
При г1столог1чному досл1дженн1 невриноми виявляють д1лянки неоднаково! будови двох ос-новних тип1в, як1 чергуються одна з одною: фас-цикулярну 1 ретикулярну [31]. Фасцикулярний тип визначають як перший, або «Антон! А», ретикулярний — як другий, або «Антон1 В» [7, 14]. Фасцикулярна (пучкова) структура характе-ризуеться витягнутими б1полярними кл1тинни-ми елементами 1 волокнами, що утворюють протоплазматичний синцит1й. Переважають 1нтенсивно р1вном1рно забарвлен1 паличкопод1бн1 та овальн1 ядра. На !х фон1 в меншм к1лькост1 св1тл1ш1 б1льшого розм1ру ядра неправильно! форми. Ядра 1 волокна розташован1 переважно паралельно у вигляд1 пучк1в, формують так зван1 "пал1сади". Паралельно розташован1 ядра кл1тин чергуються з безкл1тинними зонами волокнисто! будови. У л1тератур1 так1 структури називають тшьця Верока! [6, 16]. Наявн1сть "па-л1сад1в" е важливим д1агностичним критер1ем невриноми, хоча в окремих спостереженнях так1 структури визначають у невелик1й к1лькост1, 1нод1 вони в1дсутн1. У неврином1 виявляють свое-р1дне розташування пучкгв у вигляд1 завитк1в, як1 1нод1 в1ялопод1бно розширюються. Розташу-вання у вигляд1 завитк1в може нагадувати кон-центричн1 структури (т1льця Малор1), под1бн1 до концентричних структур у мен1нг1ом1.
У диференц1йн1й д1агностиц1 допоможе г1стох1м1чна реакция з Б-100, яка завжди позитивна за наявност1 невриноми [2, 4].
Д1лянки ретикулярно! будови спостер1гають в неврином1 поряд з д1лянками фасцикулярно! будови. Б1льш1сть автор1в вважають, що така будова вторинна 1 е наслщком дистроф1чних змш. У цих д1лянках тканина пухлини представлена протоплазматичною с1точкою (ретикулумом) з пухким розташуванням кл1тин. Ядра, як правило, мають округлу або округло-овальну (л1мфоцитопод1бну) форму. Цитоплазма цих кл1тин виглядае оптично порожньою через на-громадження л1п1дних продукт1в.
У деяких хворих на НФ1, в яких видалена нейроф1брома (8) та контрольно! групи —з со-л1тарною акустичною невриномою (4) нами вив-чено наявн1сть та р1вень експрес1! б1лка Б-100. Експрес1я цього проте!ну доводить, що части-на кл1тинних прол1ферат1в у нейроф1бромах мае нейроектодермальне походження. Нейроектодер-
CmpyKmypuo-6ioëœi4Hi ocoàëueocmi nyxëun, ùo ymsopmmmbca y xeopux на newpoôi6poMamo3 nepшoгo muny
41
мaльнi cтpyктypи irne^^^ зaбapвлюютьcя у кopичнeвий кoлip (+++). Iнтeнcивнicть зaбapв-лeння тa poзпoдiл iмyнoпoзитивниx cтpyктyp в нeйpoфiбpoмi (pиc. 4 кoльopoвoï вклaдки) тa те-вpинoмi (pиc. 5 кoльopoвoï вклaдки) нeoднaкoвi. У нeйpoфiбpoмi зaбapвлюютьcя oкpeмi дpiбнi нepвoвi cтoвбypи, cтpyктypa якиx у товш^ пyx-линнoгo вyзлa дoбpe poзpiзняeтьcя, пpoтe вoни диcкoмплeкcoвaнi. Пepeвaжae зaбapвлeння ци-тoплaзми (iнтeнcивнicть ятаго oцiнeнa ++, дyжe piдкo +++). У нeвpинoмi вiдзнaчeнa iнтeнcивнa ^pa^^TO зaвжди +++) дифyзнa eкcпpeciя S-100, як у ядpi, тaк i в цитoплaзмi, лишe ш>-oдинoкi вeликi видoвжeнi ядpa (iмoвipнo, мaк-poфaгaльнoгo pядy) тa eндoтeлioцити iмyнoнe-гaтивнi.
Чacтo вaжкo дифepeнцiювaти нeйpoфiбpo-му тa нeвpинoмy (швaннoмy) у xвopиx нa HФ1. У нeвpинoмi (швaннoмi) клiтини poзтaшoвaнi кoмпaктнiшe, мiжклiтиннi пpocтopи нe мa-ють oзнaк мiкcoмaтoзy, нa вiдмiнy вщ нeйpo-фiбpoми. Пpи тpивaлoмy pocn пyxлини тa ви-никнeннi диcтpoфiчнo-дeгeнepaтивниx змiн у нeйpoфiбpoмi вoлoкниcтi cтpyктypи, як пpa-вилс, чиcлeннi i щшьш, гiaлiнiзoвaнi. Miжклiтиннa peчoвинa у нeвpинoмi (швaннoмi) типу Aнтoнi B пpи cпeцiaльнoмy зaбapвлeннi вiдpiзняeтьcя вщ тaкoï пpи нeйpoфiбpoмi ^a-бapвлeння aльцiaнoвим cинiм нa нaявнicть глiкoзaмiнoглiкaнiв). У нeвpинoмi ця peaкцiя мaйжe нiкoли нe бyвae пoзитивнoю, в нeйpo-фiбpoмi вoнa яcкpaвo виpaжeнa. Oтжe, зaбap-влeння aльцiaнoвим ^шм пpи дифepeнцiйнiй дiaгнocтицi швaннoми тa нeйpoфiбpoми мoж-нa ввaжaти oбгpyнтoвaним. Taкoж для дифe-peнцiйнoï дiaгнocтики дoцiльнe пpoвeдeння гicтoxiмiчниx дocлiджeнь, a caмe виявлeння eкcпpeciï бiлкa S—100, який е cпeцифiчним мapкepoм нeвpинoми [1—4].
3 oглядy нa ocoбливocтi нeйpoфiбpoм у xßo-pиx нa HФ1 у пopiвняннi з тaкими aa нaявнocтi coлiтapнoï cпopaдичнoï нeйpoфiбpoми i нeвpи-нoми, вcтaнoвлeнo, щo та ocнoвi звичaйниx мop-фoлoгiчниx oглядoвиx мeтoдiв дocлiджeння бeз дoдaткoвoï iнфopмaцiï пpo клiнiчний пepeбiг зaxвopювaння нeмoжливo вipoгiднo вcтaнoвити xapaктep пpoцecy (нaлeжнicть дo нeйpoфiбpo-мaтoзy як cиcтeмнoгo зaxвopювaння). Для вepи-фiкaцiï тa yтoчнeння дiaгнoзyHФ1, пopяд з клшчними cпiвcтaвлeннями cтaнyть у нaгoдi:
а) зaбapвлeння aльцiaнoвим cинiм для ди-фepeнцiйнoï дiaгнocтики нeвpинoм (швaннoм) тa нeйpoфiбpoм, acoцiйoвaниx з HФ1;
б) визнaчeння piвня тa poзпoдiлy eкcпpeciï пpoтeïнy S-100, щo тpaдицiйнo ввaжaють rne-
цифiчним гicтoxiмiчним мapкepoм нeвpинoм (швaннoм);
в) yльтpacтpyктypнi ocoбливocтi пуялин, щo виявляють пiд чac eлeктpoннoï мiкpocкoпiï у xвopиx нa HФ1;
г) нeпpямoю (oпocepeдкoвaнoю) oзнaкoю тpи-вaлocтi пyxлиннoгo пpoцecy пpи HФ1 мoжнa ввaжaти тe, щo cтpoмa нeйpoфiбpoм пpeдcтaв-лeнa yшiльнeними фiбpoзними вoлoкнaми, чa-cтo з oзнaкaми гiaлiнoзy, тa, нa вiдмiнy вщ те-вpинoм, в ниx те виявляють кicти знaчнoгo дia-мeтpa.
3a тpивaлoгo pocтy пyxлини i якщр тащен-тa oпepyвaли шльта paзiв з пpивoдy пiдшкipниx нeйpoфiбpoм, мoжливi тpyднoщi в oцiнцi i тpaк-тoвцi бioпciйнoгo мaтepiaлy. Дiaгнocтикa уш-лaднюeтьcя чepeз фiбpoз ттанин, який мoжe бути нacлiдкoм пpoгpeciï пyxлини (aктивaцiя фiбpoблacтiв) aбo гiпepepгiчниx peгeнepaтopниx змш [6]. B пyxлинax, щo pocтyть пpoтягoм тpи-вaлoгo чacy (вiд 12 мic дo 10 poкiв), cпocтepiгa-ють oзнaки диcтpoфiчнo-дeгeнepaтивниx змiн. Cтpoмa тaкиx пyxлин пpeдcтaвлeнa ущ^льте-ними фiбpoзними вoлoкнaми (pиc. 6 кoльopoвoï вклaдки), виявляють фoкaльний aбo дифузний гiaлiнoз. У видaлeнiй ткaнинi пepeвaжaв фiбpoз-ний там^^нт.
Глioми зopoвиx нepвiв ^и HФ1 е тpeтiм sa чacтoтoю piзнoвидoм пyxлин, якi yтвopюютьcя у xmp^x (13,2% вивчeниx нaми cпocтepeжeнь). Bив-чeння пpoгнocтичнoï poлi нeйpoфiбpoмaтoзy у xвopиx з глioмoю зopoвoгo нepвa aктyaльнe [17, 22] i буор пpoдoвжeнe в нaшиx нacтyпниx дocлi-джeнняx.
Висновки. Heйpoфiбpoмaтoз — cиcтeмнe зaxвopювaння, пpи якoмy мoжyть aктивyвaти-ея piзнi ткaниннi зaчaтки. Пpи цьoмy пpoлiфe-paти у piзниx cпiввiднoшeнняx включaють швaннiвcькi клггини, фiбpoблacти i пpoдyкти ïx дiяльнocтi (вoлoкнa) тa iншi клiтини cпoлyч-нoï ткaнини.
У xвopиx та HФ1 нaйчacтiшe дiaгнocтyють нeйpoфiбpoмy, плeкcифopмнy нeйpoфiбpoмy, нeвpинoмy, глioмy зopoвoгo нepвa, фiбpoмy.
Для вepифiкaцiï дiaгнoзy нeйpoфiбpoмaтo-зу тa yтoчнeння гicтoлoгiчнoï фopми пyxлини пopяд з клiнiчними cпiвcтaвлeннями cтaнyть у нaгoдi зaбapвлeння aльцiaнoвим cинiм, визнa-чeння piвня тa poзпoдiлy eкcпpeciï пpoтeïнy S-100 тa ocoбливocтi eлeктpoннo-мiкpocкoпiчниx дocлiджeнь.
Bipoгiднa дiaгнocтичнa oцiнкa гicтoбioлoгi-чниx влacтивocтeй пyxлини пpи HФ1 мoжли-вa лишe пpи peтeльнoмy клiнiкo-мopфoлoгiч-тему cпiвcтaвлeннi.
До статт1 Цимбалюка В.1., Кваснщъкого М.В., Носова А.Т., Малишевог Т.А.
"Структурно-бюлог1чн1 особливост1 пухлин, що утворюютъся у хворих на нейроф1броматоз першого типу"
Рис. 1. Мшрофотограма. Нейроф1брома. Арпрофшьш во- Рис. 2. Електронограма. Нейроф1брома. Ф1брозно-змше-
локна спрямован паралельно, 1х товщина 1 щшьтсть р1зн! на строма пухлини (вщростки ф1бробласт1в в оточент
В подовжених ядрах шваншвських кл1тин арпрофшьна колагенових волокон). Зб. 7000. зерниспсть. Ср1блення за Гомор! Зб. 800.
Рис. 3. Електронограма. Нейроф1брома. Деструкц1я м1елшових оболонок та шваншвських кл1тин на тл1 на-бряку та колагензаци строми пухлини. Зб. 3600.
Рис. 4. М1крофотограма. Нейроф1брома. Вогнищеве ци-топлазматичне забарвлення окремих др1бних нервових стовбур1в. Експрес1я (++) б!лка 8-100. 1мунопероксидаз-не забарвлення. Зб. 400.
Рис. 5. Мшрофотограма. Невринома. Яскрава позитивна дифузна реакщя експресп бшка 8-100. У цитоплазм! та окремих ядрах шваншвських кл1тин — ознаки експрес11 нейроспециф1чного б1лка. Експре-ая (+++) бшка Б-100. 1мунопероксидазне забарв-лення. Зб. 800.
Рис. 6. М1крофотограма. Нейроф1брома. Тканина пухлини з дегенеративними зм1нами (грубий ф1броз волокон та часткова 1х палш1зац1я). Гематоксилин—еозш. Зб. 125.
42
Цимбалюк B.I., Кваснщъкий M.B, Носов А.Т., Малишева Т.А.
Список лгеератури
1. Глузман Д.Ф., Абраменко Л.М., Скляренко Л.М. и др. Иммуногистохимические методы в диагностике злокачественных опухолей // Онкология.— 1999.—№3.—С.199—208.
2. Мацко Д.Е., Коршунов А.Г. Атлас опухолей центральной нервной системы. — СПб, 1998.—200 с.
3. Пожарисский К.М., Леенман Е.Е. Значение имму-
ногистохимических методик для определения характера лечения и прогноза опухолевых заболеваний // Архпатологии.—2000.—№5.—С.3—11.
4. Руководство по иммуногистохимической диагностике опухолей человека/ Под ред. С. В. Петрова, Н.Т.Райхлина.—Казань, 2000.—287с.
5. Савицкий В.А., Черепанов А.Н. Нейрофиброматоз Реклингаузена.—М.: Медицина, 1972. — 249 с.
6. Хоминский Б.С. Опухоли нервной системы / Мно-
готомное руководство по патологической анато-мии.—М.: Медгиз, 1962.—Т.2.—560 с.
7. Antinheimo J., Haapasalo H., Seppala M. et al. Proliferative potential of sporadic and neurofibromatosis 2-associated schwannomas as studied by MIB-1 (Ki-67) and PCIMA labeling // J. Neuropathol. Exp. Neurol.—1995.—V.54.— P.776—782.
8. Bourn K. , Carter S.A., Mason S. et al. Germline mutations in the neurofibromatosis type 2 tumour suppressor gene //Hum. Mol. Genet.—1994.—V.3.— P.813—816.
9. Brunner H.G., Hulsebos T, Steijlen P.M. et al. Exclusion
of the neurofibromatosis 1 locus in a family with inherited cafe-aulait spots // J.Med. Genet.— 1993.—V.46.—P.472—474.
10. Burger P. C, Scheithauer B. W. Atlas of Tumor Pathology: Tumors of the Central Nervous System.—Washington, 1994.—255 p.
11. Kahl E. Waugh J. M.,Kahlin K.C. Gastrointestinal ganglioneuromas: Brief review with report of a duodenal ganglioneuroma // Amer. J. Path.— 1957.—V.33.—P.953—965.
12. Kayal Y., Tallberg K.A., Nunnemacher G. et al. Kuodenal carcinoids in patients with and without neurofibromatosis. A comparative study // Amer. J. Surg.Pathol.—1986.—V.10.—P.348—357.
13. Evans K.G. Neurofibromatosis type 2: Genetic and clinical features // Ear, Nose & Throat J.—1999.— V.78,N2.—P.97—100.
14. Gerdes J. Cell cycle analysis of a cell proliferation-associated human nuclear antigen defined by the monoclonal antibody Ki-67 // J.Immunol.—1984.— V.133.—P.1710—1715.
15. Griffiths K.F., Williams G.T.,Williams E.K. Kuodenal carcinoid tumours, phaeochromocytoma and neurofibromatosis: islet cell tumour, phaeochromocytoma and the von Hippel-Lindau complex: two distinctive neuroendocrine syndromes //к. J. Med.—1987.—V.64.—P.769—782
16. Harkin J.C.,Reed R.J. Tumors of the peripheral
nervous system. — Washington: Armed Forces Institute of Pathology, 1987—174 p.
17. Hochstrasser H, Boltshauser E, Valavanis A. Brain tumors in children with von Recklinghausen neurofibromatosis // Skelet. Radiol.—1988.—V.1.—P.25— 28
18. Huson S.M., Harper P.S., Compston K.A. Von Recklinghausen neurofibromatosis. Clinical and population study in sout i-east Wales // Brain.— 1988.—V.3.—P.1355—1381.
19. Huson SM, Hughe 1 RAC. The Neurofibromatosis: a pathogenetic and clinical overview.—London: Chapman & Hall, 1994.
20. Kleihues P., Burger P.C., Scheithauer B.W. Histological Typing of Tumours of the Central nervous system // World Health organization International Histological Classification of Tumours — 2nd ed. — Berlin; Heidelberg: Springer Verlag, 1993.—780 p.
21. Korf B.R., Prasad C, Schneider G., Anthony K, A family with multi ple neurofibromas and non-linkage to NF1 and NF2 // FASEB Summer Research Conference on Neurofibromatosis. — Snow/mass, Co, USA, 1990.
22. Lewis R.A., Gerson L.P., Axelson K.A. et al. Von Recklinghausen neurofibromatosis. II. Incidence of optic gliomata // ophthalmology.—1994.—V.91.— P.929—935
23. Lukash W. M, Morgan, R..I, Sennett, C.K., Nielson K.F. Gastrointestinal neoplasms in von Recklinghausen's disease // Arch. Surg.—1966.—V.92.—P.905—908.
24. Mautner V.F., Lindenau M., Baser M.E. et al. Neuroimaging and Clinical Spectrum of Neuro-fibromatosis 2 // Neurosurgery.—1996.— V.38,N5.—P.880—886.
25. McCollin M., Ramesh V.Jacoby L.B. et al. Mutational analysis of patients with neurofibromatosis 2 // Amer. J. Hum. Genet.—1994.—V.55.—P.314—320.
26. National Institutes of Health Consensus Kevelopment Conference. Neurofibromatosis: Conference Statement // Arch. Neurol.—1988.— V.45.—P.575—578.
27. Pollack J.M., van Noorden S. Immunocytochemistry. Practical applications in pathology and biology .— Bristol; London; Boston: Wright PSG, 1983.—811 p.
28. Riccardi V.M. Von Recklinghausen neurofibromatosis // Engl. J. Med.—1981.—V.305.— P.1617—1627.
29. Riccardi V.M., Eichner J.E. Neurofibromatosis: phenotype, natural history and pathogenesis.—2nd ed.—Baltimore, Md: Johns Hopkins University Press, 1992.
30. Ross K.E. Skin manifestation of von Recklinghausen's disease and associated tumors (neurofibromatosis) // Amer. Surg.—1965.—V.31.— P.729—740.
31. Russell K.S, Rubinstein L.J. Pathology of Tumours
Структурно-б1олог1чт особливост1 пухлин, що утворюютъся у хворих на нейроф1броматоз першого типу
43
of the Nervous System — 5 th ed. London: Edward Arnold, 1989.
32. Seizinger B.R., Rouleau G.A., ozelius L.J. et al. Genetic linkage of von Recklinghausen neurofibromatosis to the nerve growth factor receptor gene // Cell.—1987.—V.49.—P.589—594
33. Shen M.H., Harper P.S., Upadhyaya M. Molecular genetics of neurofibromatosis type 1 (NF1) // J. Med. Genet.—1996.—V.33.—P.2—17
34. Trofatter I.A., MacCollin M.M., Ruttez J.L. et al. A novel moesin-, ezrin, radixinil: gene is a candidate for the neurofibromatosis 2 tumor suppressor // Cell.—1993.—V.72.—P.791—800
35. Viskiichl K.,Carey J.C., Huson S.M, Alternate and related forms of the neurofibromatoses // The Neurofibiomatoses/ Ed. S.M.Huson.— London: Chapman find Hall Med., 1994.—P.445—474.
Структурно-биологические особенности опухолей, которые образуются у больных нейрофиброматозом первого типа (НФ1)
Цымбалюк В.И., Квасницкий Н.В., Носов А.Т., Малышева Т.А.
Проведены морфологические и иммуногистохимичес-кие исследования 83 опухолей, удаленных у 44 больных нейрофиброматозом 1-го типа. Наиболее часто диагностируют нейрофиброму, плексиформную нейрофиброму, невриному, глиому зрительного нерва, фиброму с активацией разных тканевых ростков. При этом пролифера-ты в разных соотношениях включают шванновские клетки, фибробласты, волокна и другие соединительнотканные элементы. Достоверная диагностическая оценка ги-стобиологических особенностей опухолей возможна лишь при тщательном клинико-морфологическом сопоставлении.
Structure-biological features of tumors at patients with neurofibromatosis type 1
Tsymbalyuk V.I., Kvasnitskiy M.V., Noscv А.Т., Malysheva T.A.
The morphological and immunohystochemical researches of 83 tumours of 44 patients with neurofibromatosis 1 were carried out. In such patients more often have neurofibromas, plexiform neurofibromas, neurinoma, optic nerves gliomas, fibromas with activation of different tissues. Proliferations consist of Schwann cells, fibroblasts, fibers and other connective tissue elements in different proportions. Authentic diagnostic evaluation of hystobiological features of tumors only at careful clinicomorphological comparison is possible.
KOMEHTAP
do cmammi Цимбалюка B.I., Квасн'цького M.B., Носова AT., МалишевоТ T.A. "Структурно-бюлогнш особли-ßocmi пухлин, що утворюються у хворих на нейроф/'броматоз першого типу"
Робота виконана на великш ктькосп морфолопчного матер1алу (83 пухлини вщ 44 хворих на НФ1). В статп детально подана макро- та мкроскошчна та ультраструктурна характеристика р1зних вид1в пухлин, що виникають при нейроф1броматоз1 1-го типу. Авторами використаш як класичж пстолопчж методики, так i найсучасжол технологи дослщжень (iмуногiстохiмiчнi), яю використовують в нейропатоморфологи. Наведет переконливi пстолопчж та гiстохiмiчнi даж, що використовуються для диференцшноТ дiагностики нейрофiбром та неврином. Достатньо обгрунтованою е думка про те, що без додатковоТ шформаци про кл^чний переб^ захворювання, лише на пiдставi патоморфолопчних дослщжень, не завжди можливо вiрогiдно встановити належжсть до нейро-фiброматозу як системного захворювання. В цтому робота доповнюе наом уявдення про гiстогенез нейро-фiбром та неврином.
Проте, слiд зауважити, що в робол чiтко не обгрунтована необхщжсть дослiдження морфологiчного мате-рiалу у контрольнiй групi хворих.
Канд. мед. наук I.E. Третяк 1нститут нейрох{рургИ М. акад. А.П. Ромоданова АМН Украти
