Структурні особливості німецьких прислів’їв про кохання Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7

BORROWING ELEMENTS’ CREATION IN MODERN ENGLISH

The paper deals with the etymological borrowing elements in the English language from another ones in the process of “folk etymology ”. The analysis of mentioned elements from the point of view of etymology and productivity were reviewed.

УДК 811.112.2*38 К. В. Дворова

СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ НІМЕЦЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ ПРО КОХАННЯ

У статті проаналізовано механізми створення образності та виразності у структурі прислів’їв про кохання німецької народної культури. Було розглянуто моделі прислів’їв та їх основні структурні елементи.

Ключові слова: німецькі прислів’я, структура прислів’їв, моделі прислів’їв.

Національна культура завжди асоціюється з нацією й ототожнюється насамперед з якостями, рисами характеру, які притаманні даному етносу. Людина має національну належність лише тоді, коли вбирає у себе зміст тієї чи іншої культури, мислить та діє в її рамках, так чи інакше пов’язана з її цінностями, поділяє її турботи і помилки тощо. Усе це разом складає національну ідентичність людини.

Одним з елементів культури, який допомагає нам усвідомити національну культуру є фольклор. Яскравим прикладом усної народної творчості є паремії. До складу паремій відносяться не тільки прислів’я, а й приказки [1]. Взагалі, прислів’я та приказки - досить широке поняття, з одного боку, це фразеологічна одиниця, а з іншого - це жанр фольклору, але в даній статті ми будемо розуміти під пареміями лише прислів’я.

Прислів’я - влучний образний вислів, часто ритмічний, який віддзеркалює суть якого-небудь процесу, явища, має повчальний зміст [2].

Німецькі прислів'я дуже різноманітні за своїм змістом і охоплюють всі сторони життя німецького народу: кохання, дружба, праця, накопичений життєвий досвід, здоров’ я та інше.

Кохання як складний та багатовимірний феномен психічного, емоційного життя людини має високий аксіологічний статус у багатьох гуманітарних та негуманітарних дисциплінах. Зацікавленість лінгвістів феноменом кохання можна пояснити тим, що етнічно-культурне відображення емоцій у мові, співвідношення універсального та етно-специфічного в уявленнях про почуття належать до популярних, але не повністю висвітлених питань у лінгвістиці. У сучасній концептології та лінгвокультурології велика увага приділяється концептам емоційного та етичного характеру (Н. Д. Арутюнова, А. Вежбицька, С. Г. Воркачов, В. З. Дем'янков, Н. В. Дорофєєва, О. П. Єрмакова, В. І. Карасик, О. А. Корнілов, Н. А. Красавський, В. С. Морозова, Л. Г. Панова та ін.), оскільки особливості вербальної репрезентації емоційного досвіду мають безпосереднє відношення до менталітету етносу.

Прислів’я на позначення кохання є цікавим об'єктом саме лінгвістичного дослідження ще і тому, що культура кохання в європейському лінгво-культурному ареалі є передусім культурою вербальною, тісно пов'язаною із словесним (літературним та повсякденним) вираженням. У мовленні про кохання діє закон мовленнєвого посилення емоції: констатація емоції посилює саму емоцію, а іноді навіть створює її.

121

ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7

Оскільки кохання є вторинним по відношенню до інстинктивних емоцій, окультуреним почуттям, саме мовна репрезентація кохання, культурно детерміновані засоби його вербального вираження є основними експлікатурами уявлень, що сформувались у даній культурі щодо цього почуття.

Мета статті полягає в тому, щоб встановити механізми утворення образотворчих і виразних засобів в німецьких пареміях, тобто встановити основні моделі побудови німецьких прислів’їв.

Завдання: необхідно проаналізувати емпіричний матеріал прислів’їв, що входять до німецького фольклору, визначити механізми створення виразності та образності, встановити стилістичні засоби що використовуються в них для створення образності та виразності. І це дуже важливо, тому що існує думка, що володіння іншомовними прислів’ями на декілька кроків приближує людину до розуміння національної культури, ідеалів і цінностей нації.

Актуальність статті зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд мовних одиниць з урахуванням інформації, знань про світ, а також уявлень - наївних, наукових, художніх та досвідних, які ці одиниці репрезентують та необхідністю з’ ясування специфіки художнього моделювання, яка притаманна пареміологічному фонду німецької народної культури, а тому конче важливим є дослідження засобів та прийомів, що формують образність та виразність в пареміях.

Аналізуючи пареміологічний фонд німецької мови, доходимо висновку, що образотворчі стилістичні засоби зустрічаються у структурі майже кожної паремії. Але крім образотворчих засобів ми стикаємося також із виразними, хоч, на відміну від перших, вони не створюють образів. Вони підвищують прагматичний ефект висловлювання та посилюють його емоційність за допомогою звукового оформлення. Однією з фігур мовлення, яка часто зустрічається у прислів'ях є повтор звуків, слів, морфем, синонімів.

Повтори виконують функцію посилення і лексеми, які повторюються, в більшості випадків стоять поряд. Наприклад:

Wer alle liebt, liebt niemanden. (Хто любить всіх, не любить нікого).

Liebe mich wenig, aber liebe mich lang. (Люби мене трішки, але люби мене довго).

Liebe vertreibt die Zeit, und die Zeit vertreibt die Liebe. (Любов продає час, а час продає кохання).

Повторення лексем «liebt», «Liebe», «Zeit» в прислів'ях виконують функцію посилення, підкреслюючи важливі життєві поняття, та їх повчальний характер. Вживання евфонічних засобів, таких як римування, співзвуччя, алітерація, надають висловам більше яскравості та емоційності.

Але прислів'ям притаманна не лише евфонічна спайка лексичних компонентів. Для них характерні різні фонетичні повтори, асонанс та інші. На особливу увагу заслуговує тут рима. Прислів'я, які взагалі є часткою народної поетичної мови, визначаються виразністю і, здебільшого, також римованістю. Наприклад:

Auf zu grofie Zuneigung folgt hundertfache Abneigung. (Між коханням і ненавистю один крок).

Liebe und Verstand gehen selten Hand in Hand.(Кохання та розум рідко йдуть поруч).

Рима, співзвучність закінчень, являє собою надзвичайно важливу рису в складі прислів'їв; у ній відбивається, разом з тим, музичне чуття народу, його підсвідоме прагнення до повноти й краси звуку. Рима надає закінченої форми прислів'ю, вершить будову, робить прислів'я (звичайно, відносно) нерухомим і разом з тим таким, що легко запам’ятовується [3, с. 32].

122

ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7

Явище алітерації дуже поширене у структурі паремій. Алітерація у широкому розумінні - це повторення голосних та приголосних звуків на початку близько розташованих наголошених складів. За своєю природою алітерація буває різних типів, але найбільш розповсюдженим є алітерація з повторенням одного звуку.

В композиційному відношенні можна виділити наступні підтипи цього виду алітерації:

1) повторення приголосного в першому і останньому словах:

Ich will nicht lernen, ich will heiraten. (Коханню всі віки підвласні).

Liebe macht blind. (Серцю не накажеш).

2) повторення приголосного в другому і останньому словах:

Liebe liegt aufierhalb der Uberlegung. (Кохання знаходиться за межами розуміння).

Liebe bezahlt sich mit Liebe. (За кохання - кохання).

3) повторення двох або трьох приголосних в різних лексемах:

Alte Liebe rostet nicht. ( Стара любов не ржавіє).

Aus den Augen, aus dem Sinn. (З очей геть - з серця геть).

Іншим стилістичним засобом, з яким стикаємося, розглядаючи структури паремій, є асонанс. Асонансом називається повторення головних наголошених у рядку або фразі, або наприкінці у вигляді неповної рими [4, с. 216]. Наведемо приклади:

Besser in der Tasche kein Geld, als ohne Freund in der Welt. (Краще у сумці без грошей, ніж у світі без друга).

Junge Frau und alter Mann ist ein schlechtes Paar. (Молода і старий - не пара).

Проаналізувавши випадки вживання асонансу у складі прислів'їв, ми з’ясували, що цей засіб зустрічається не часто, рідше ніж алітерація.

Зіставлення можна розділити на дві групи.

1) Антонімічні зіставлення, тобто зіставлення лексем, що є антонімами і поза межами даного прислів'я:

Wer nicht hassen kann, kann auch nicht lieben. (Хто не вміє ненавидіти, той не вміє кохати).

Von aufien fix und innen nix. (Зовні красивий, а в середині гнилий).

2) Зіставлення поєднань лексем, що не є антонімами поза даними прислів'ями:

Besser Sperling in der Hand als die Taube auf dem Dach. (Краще синиця в руках, ніж

журавель в небі).

Прагненням до лаконічності пояснюється, зокрема, утворення значного числа еліптичних прислів’їв. Широке використання лексичних і евфонічних засобів в прислів'ях є виразом їх народності, дозволяє яскравіше передати їх значення.

Лінгвісти в пошуках об’ єктивних методів дослідження часто звертаються до моделювання. У фонді кожної мови існують чіткі моделі прислів’їв. Розпізнавання моделей об’ єктивується їх поверхневою структурою, конструйованою за певними традиційними фреймами, що корелюють із глибинною підтекстовою інформацією та прагматичними настановами. У процесі моделювання як засобі пізнання дійсності людина відволікається від випадкових явищ і заглиблюється в суть проблеми, відкриваючи закони природи та суспільства.

У моделях прислів’їв доцільно виділити три плани. Перший план - граматико-структурний, у якому має місце символічна маніфестація. Він репрезентований трьома аспектами (В. С. Юрченко). Синтагматичний аспект є співвідношенням елементів структури речення на осі часу. У семантичному аспекті знаходить своє відображення позамовна дійсність. Модальний аспект розглядається як відношення змісту речення до позамовної дійсності у формах граматичного часу та способу. В цьому відношенні категорія предикативності є структурним підґрунтям для синтезу згаданих категорій. Другий план передбачає аналіз глибинної структури моделі прислів’їв, конструйованих

123

ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7

за певним зразком. Третій план пов’язаний із прагматичним потенціалом прислів’їв, їх здатністю брати участь у тих чи інших мовленнєвих актах. Звернення до прагматичного аспекту зумовлюється його провідною роллю у змістовній структурі паремій. У ньому відображається комунікативне призначення прислів’їв, їх використання адресантом як знаряддя мовленнєвої дії, їх вплив на поведінку та діяльність адресата [5, с.10].

Важливим є визначення продуктивних моделей прислів’їв, їх репрезентації у зручній для вживання формі, вивчення їх структурних та граматичних властивостей, осмислення змістовного та прагматичного потенціалу прислів’їв.

У межах обсягу Va(7+2)amin паремії репрезентовані трьома синтактико-структурними типами:

(1) розповідним: Die Augen sind der Liebe Boten. (Очі - провісники кохання).

(2) спонукальним: Trau, schau, wem! (Довіряй, але провіряй!)

(3) питальним: Was schadet Versuchen? (Спроба - не тортури).

Серед досліджуваних одиниць домінантним типом виступають розповідні прислів’я, незначною кількістю подані спонукальні прислів’я, питальні - ще менше.

Німецькі прислів’я представлені питальними, розповідними двоскладовими та односкладовими імперативними реченнями з притаманними їм конституційними, змістовними та прагматичними властивостями.

З огляду на фрагментарну репрезентацію питальних паремій, на нашу думку, виділити їх чітку модель не є можливо. Обов’язковим конституентом цих прислів’їв є наявність спеціального питального слова. Синтаксична структура питальних паремій семантизує значення, які властиві розповідним та спонукальним реченням. Питальне оформлення речення лише пом’ якшує, приглушує семантичний фон вислову. Головними інваріантними складовими питальних паремій є значення реальності, поради, спонукання, застереження, докору, здивування, засудження, протесту. Цим прислів’ям властиві, з одного боку, знижена негативна конотація, з іншого -емоційність, ввічливість:

Was hilft (ntitzt) der Titel ohne МШєі?(Яш користь від знань без засобів?)

Моделі розповідних прислів’їв представлені суб’єктом (S) і предикатом (Р). Розширювачі (Е) (доповнення та обставини) є необлігаторними. Серед розповідних прислів’їв виділяються дві групи: відповідно з іменним та дієслівним предикатом. Універсальним для цих груп є:

- використання головних членів речення (S+Р):

Mutterliebe altert nicht. (Любов матері не старіє).

Der Schein trtigt. (Зовнішність оманлива).

- нерегулярне вживання розширювачів у моделі (S+Р+ф)):

Liebe duldet keinen Zwanzig. (Насильно милим не будеш).

Geduld bringt Huld. (Стерпиться - злюбиться).

Keine Geschenke erhalten die Freundschaft. (Недорогий подарунок - дорога любов).

Jeder hat das Seine lieb. (Кожному своє мило).

Дослідження моделей з іменним предикатом дозволили розпізнати певні закономірності структурно-семантичної організації прислів’їв. Суб’єкт, як правило, виражає абстрактне поняття. Предикативна зв’язка - дієслово «бути» у Prasens (головним чином, в однині) - детермінує контемпоральність паремії, що, в свою чергу, зумовлює універсальність застосування прислів’я у практиці повсякденного життя незалежно від часового фактору:

Jeder ist seines Gltickes Schmied. (Кожен коваль свого щастя).

Keinem ist sein Liebchen ungestaltet. (Не по хорошому милий, а по милому хороший).

124

ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7

Друга група моделей (Б+Р+(Е)) з дієслівним предикатом характеризується включенням у поверхневу структуру обставинних розширювачів, що об’єктивує динамічний характер прислів’їв. Залежно від лексичного наповнення прислів’я цієї моделі можуть реалізувати одночасно як статичні, так і динамічні ознаки:

Ein Mann ohne Frau ist ein Baum ohne Laub und Zweige. (Чоловік без жінки, що дерево без корони).

Die Liebe lafit keinen dritten ein. (В коханні третій лишній).

Слід зазначити, що двоскладові речення-прислів’я складають найбільшу групу пареміологічних одиниць. Спектр значень охоплює поле бажаності, переваги, попередження, що інкорпорується у глибинну структуру прислів’їв з метою прищепити та скоординувати стереотипи світобачення і поведінки представників певного етносу: Erst schmeicheln, dann kratzen, das schickt sich fUr Katzen. (Лестощі та помста товаришують).

Was das Auge nicht sieht, bekUmmert das Herz nicht. (Чого не бачиш, тим не мариш).

Односкладові речення-прислів’ я є результатом скорочення повних речень, елімінування окремих блоків. Односкладові імперативні прислів’я характеризуються відсутністю суб’єкта речення [6, с. 782]. У більшості випадків усі предикативні паремії апелюють до свого реципієнта, а схований підмет імплікує звертання «du»:

Eile mit Weile! (Поспішай, але повільно!)

Серед прислів'їв, що мають форму складнопідрядних пропозицій, панують моделі wer ..., (der )...; wem ..., dem ...;wo ...,( da )...; was ..., (das )...; (wenn )..., so ...; wie ..., so ...: Was sich liebt, das neckt sich. (Милі сваряться, тільки тішаться).

Wer sich selbst liebt, den hassen viele. (Самолюба ніхто не любить).

Поряд зі згаданими обмеженнями у використанні граматичних засобів, німецьких прислів'їв має особливі синтаксичні структури, нехарактерні для інших німецьких фраз (стійких і вільних). Ці структури відрізняються відсутністю особових форм дієслова і відповідно - особливою лаконічністю форми, підвищеною експресивністю і порівняно нечітким формальним виразом смислового зв'язку між частинами прислів'я. Наведемо основні структури цього типу:

Kein Rauch ohne Feuer. (Нема диму без вогню).

Kalte Hande, warme Liebe. (Холодні руки - тепле серце).

Варто також зазначити про те, що прислів’я та приказки в німецькій мові можуть мати складносурядну та складнопідрядну будову. Разом з прислів’ями, що мають просту будову, складнопідрядні прислів’я у формі складнопідрядних речень також є поширеними.

У науковій літературі розрізняють два типи таких речень:

1. Їх підрядна частина вживається після головної:

Mutterliebe ist immer neu. (Нема такого друга, як рідна мати).

2. Другорядна частина, що вводиться за допомогою займенника es:

Bei Zeit halt Rat: nach der Tat kommt es zu spat. (Була пора, так не було розуму, а пора пройшла, так розум і прийшов).

Але в багатьох приказках та прислів’ях другорядне означення, що вводиться за допомогою займенника wer, стоїть перед головним реченням. Наприклад:

Wer da sucht, der findet. (Хто шукає, той знаходить).

Другорядна частина може вводитися також за допомогою займенника was або сполучника wenn:

Was dem Herzen gefallt, das suchen die Augen. (Куди серце лежить, туди і око дивиться).

Wenn ein Freund bittet, so gilt nicht «Morgen». (Для друга сім верств не гак).

125

ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2012, ВИП. 7

Виділяють також групу складносурядних речень з умовними другорядними реченнями, які вводяться за допомогою сполучника «якщо» і стоять перед головним реченням:

Wer alles tun will, tut nichts recht. (Якщо за двома зайцями поженешся - жодного не спіймаєш).

Результати нашого дослідження виявили деякі тенденції розвитку прислів’їв. По-перше, вони підлягають скороченню, по-друге, набувають структури простого розповідного речення. Кількість слів у прислів’ї зумовлена обсягом оперативної пам’яті і виражається формулою Уа(7+2)ашїп.

До того ж, ми визначили номенклатуру найбільш вживаних стилістичних засобів і тропів у складі німецьких прислів’їв, аби показати частотність їх використання в структурі прислівникових одиниць. На фонетичному рівні, найбільш вживаними є: алітерація, рима, асонанс. На лексико-синтаксичному рівні, найбільш вживаними є: зіставлення, повтори.

Список використаної літератури

1. Електронний ресурс. Режим доступу: http://wikipedia.org

2. Електронний ресурс. Режим доступу: http://lingvo.ru

3. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка / А. В. Кунин. -

М., 1986. - 422 с.

4. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. - М.,

1966. - 478 с.

5. Корень О. В. Системно-функціональні особливості англійських прислів'їв 2000

року / О. В. Корень. - Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04. - Харк. нац.

ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2000. - 19 с.

6. Ляцкий Е. А. Несколько замечаний к вопросу о пословицах и поговорках /

Е. А. Ляцкий. - СПб, 1897. - 800 с.

7. Райхштейн А. Д. Сопоставительный анализ немецкой и русской

фразеологии / А. Д. Райхштейн [Учебное пособие]. - М. : Высшая

школа, 1980. - 143 с.

8. Чалимова И.Ю. Использование пословиц при обучении немецкому языку /

И. Ю. Чалимова // Иностранные языки в школе. - 2004. - № 5. - С. 38-42.

9. Шалагина В. К. Немецкие пословицы и поговорки / В. К. Шалагина. - М., 1962.

- 89 с.

Стаття надійшла до редакції 1 листопада 2012 р.

K. Dvorova

STRUCTURAL FEATURES OF GERMAN PROVERBS ABOUT LOVE

The article analyzes the mechanisms of figurativeness ’ and expressiveness ’ creation in the proverb’s structure about love of the German folk culture. It was considered the proverb’s models and their main structural elements.

УДК: 811.192 Т. Я. Паничок

АФІКСАЦІЯ ЯК ТИПОЛОГІЧНО ХАРАКТЕРНИЙ СПОСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

У статті розглянуто афіксацію як одне з основних джерел словотворення в

126