CC BY
68НОП дозволяє лікарям використовувати комплекс ефективних методів, які у будь-який момент розумової, й зокрема навчальної діяльності уможливлюють кількісне визначення стану ключових фізіологічних функцій учнів: формування й підтримку трудової домінанти, активацію кори великих півкуль за підтримки домінанти та при компенсації виснаження нервових клітин кори, наближення до „межі працездатності” нервових клітин, до розвитку фазових станів гальмування та порушенню рівноваги основних нервових процесів. Дані, одержані в результаті використання відповідних методик, дозволяють розробляти профілактичні дії, що попереджають зниження працездатності, розвиток патологічних процесів і функціонального виснаження школярів і вихованців професійно-технічних закладів освіти.
Психофізіологічне обґрунтування норм розумової та фізичної праці учнів забезпечує нормальний рівень інтенсивності та певної змістовності праці, що дозволяє уникнути монотонності та надмірної утоми у процесі діяльності, зберегти високу працездатність учнів упродовж певного періоду. На нашу думку, ефективність реалізації психофізіологічної складової НОП учнів можлива за умови співпраці лікарів, психологів, інженерів, педагогів, відповідного підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, їх обізнаності на сучасних здоров’язберігаючих освітніх технологіях, розроблених на засадах НОП.
Перспективними напрямами дослідження порушеної проблеми вважаємо тендерний та заруб -іжний (порівняльно педагогічний) аспекти НОП суб ’ єктів педагогічної діяльності.
Література
1. Блейк С., Пейп С., Чошанов М.А. Использование достижений нейропсихологии в педагогике США // Педагогика.
- 2004. - №5. - С. 85-90.
2. Душков Б. А., Смирнов Б. А., Королев А.В. Психология труда, профессиональной, информационной и организационной деятельности: Словарь / Под. ред. Б.А. Душкова. - 3е изд. - М.: Мир, 2005. - 848 с.
3. Журавлев Д. Дидактический невроз - цена образования // Народное образование. - 2003. - №6. - С. 119-124.
4. Косилов С.А. Психофизиологические основы научной организации труда. - М.: Экономика, 1979. - 176 с.
5. Макарова В.М. Влияние психофизиологических особенностей учащихся на эффективность учебной деятельности // Профессиональное образование. - 2004. - №12. - С. 32.
6. Назаренко Г.І. Анатомо-фізіологічний аспект наступності перших двох ланок загальної системи освіти // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - 2005. - №19. - С. 21-26.
7. Общий курс физиологии человека и животных. В 2 кн. / Под ред. А. Д. Ноздрачева. - М.: Высш.шк., 1991. - Кн. 1.
- 512 с.
8. О деятельности Научного Комитета Наркомпроса и научных учреждений Украины (1921-1923 гг.). - Х.: Путь Просвещения, 1923. - 28 с.
9. Сидоренко Т. Творчість у діяльності вчителя // Рідна школа. - 2001. - №5. - С. 55.
10. Энциклопедия профессионального образования. В 3 т. / Под ред. С.Я. Батышева. - М.: АПО, 1999. - Т. 3 (Р-Я). -488 с.
Надійшла до редакції 04.09.2007р.
СТРАТЕГІЯ ВІДБОРУ ГРАВЦІВ В НАСТІЛЬНОМУ ТЕНІСІ
Арзютов Г.М., Зюзь В.М. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова Приазовський Державній технічний університет
Анотація. У статті вивчалися основні фактори техніко-тактичної підготовки гравців настільного тенісу в ускладнених умовах тренування. Ціль системи початкової спортивної підготовки кадетів у настільному тенісі полягає в тім, щоб рівень підготовленості юних спортсменів відповідав вимогам команд юніорського спорту. Відбір визначав придатність до спортивного вдосконалення для того, щоб вони володіли потенційними можливостями для досягнення в перспективі цілей системи підготовки тенісистів високого класу.
Ключові слова: настільний теніс, цільова точність, швидкість польоту, час рухової реакції.
Аннотация. Арзютов Г.Н., Зюзь В.М. Стратегия отбора игроков в настольном теннисе. В статье изучались основные факторы технико-тактической подготовки игроков настольного тенниса в усложнённых условиях тренировки. Цель системы начальной спортивной подготовки кадет в настольном теннисе заключается в том, чтобы уровень подготовленности юных спортсменов отвечала требованиям команд юниорского спорта. Отбор определял пригодность к спортивному усовершенствованию с тем, чтобы они владели потенциальными возможностями для достижения в перспективе целей системы подготовки теннисистов высокого класса. Ключевые слова: настольный теннис, целевая точность, скорость полёта, время двигательной реакции. Annotation. Arzyutov G.N., Zyuz’ V.M. The strategy of selection of players in table tennis. In paper major factors of engineering tactical preparation of players of table tennis in the complicated conditions of training were studied. The purpose of a system of initial sports preparation the cadet consists in table tennis in a volume that a level of readiness of juvenile sportsmen met the requirements of teams youth sports. Selection defined fitness to sports refinement so that they owned potentialitys for reaching in the long term the purposes of a system of preparation of tennis players of the tall class-room.
Keywords: table tennis, target accuracy, velocity of flight, time of a motor reaction.
Вступ.
Від тренера в спорті залежить багато що. Його погляди на розвиток гри і систему підготовки спортсменів зрештою визначає стратегію відбору. Необхідно відмітити, що тренери необов’язково дотримуються єдиних думок навіть по кардинальних професійних питаннях (існують різні школи, що відрізняються іноді протилежними поглядами).
Виходячи з філософії гри на перше місце в моделі гравця треба, мабуть, поставити відбір і всебічну якісну підготовку.
Проблема відбору вельми багатогранна. Що повинен побачити тренер в майбутньому учневі, яким його якостям і властивостям віддати перевагу, як передбачати його майбутні спортивні успіхи? На ці та багато інших питань необхідно знайти відповідь, щоб зробити відбір науково обґрунтованою, організованою і ефективною системою визначення спортивних талантів. Головна трудність спортивного відбору полягає в тому, що відбір повинен бути
направлений на виявлення талантів, а тренер повинен розглянути в дитині спортивні здібності, які в даний момент ще не виявилися.
Знадобилися багаторічні дослідження, щоб сформулювати правило: ніколи не перевіряй обдарованість засобами “свого” виду спорту (не повинна технічна і тактична підготовленість приховувати дійсні таланти), так що поширена практика відбирати майбутніх тенісистів, давши їм пограти в настільний теніс, порочна і веде до численних помилок.
Робота виконана за планом НДР національного педагогічного університету імені М.П. Драго-манова.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - аналіз системи початкової спортивної підготовки кадетів в настільному тенісі та розробка стратегія відбору гравців в настільному тенісі.
Результати досліджень.
Необхідно пам’ятати, що від обдарованості залежить не успіх, а тільки можливість його досягнення (окрім поєднання здібностей для цього необхідне ще володіння уміннями і навиками, а також розуміння питань нормального статевого дозрівання (адже безперервний розвиток і зростання є однією з найбільш характерних біологічних і фізіологічних особливостей підліткового віку). Період статевого дозрівання (пубертатний або підлітковий вік) є поворотним, критичним періодом в онтогенезі людського розвитку, і саме в цей період відбувається відбір в настільний теніс, конкретно в препубер-татний період.
Меж тим, трудність визначення пубертатного підліткового віку корениться в тому, що почало і повне завершення цього інтенсивного, але не рівномірного перетворення дитячого організму на організм дорослої людини не є різко і чітко вираженим моментом, а разом з тим показуються і значні фізіологічні відхилення. Пубертатний юнацький вік
- це складний комплекс змін, які не можна охарактеризувати вторинними статевими ознаками, що лише впадають в очі, і звести до цих ознак їх зміни, що наступають головним чином в статевих органах
організму, що росте.
У літературі пубертатний юнацький період ділять на три стадії:
- препубертатний підготовчий період, що відрізняється посиленням зростання і початком розвитку вторинних статевих ознак;
- пубертатний період (період статевого дозрівання у вузькому сенсі слова), протягом якого здійснюються найбільш характерні для обох полов процеси дозрівання статевих органів (менструації, еякуляції і ін.), оформлення вторинних статевих ознак і ін., у розпалі цього періоду спостерігається відносне уповільнення зростання;
- постпубертатний період, під час якого закріплюється і закінчується пубертатне дозрівання і наступає зрілий вік.
Ряд авторів визначає період статевого дозрівання як період, протягом якого створюється нова біопсихічна рівновага організму, що росте, інші -пубертатний період як період досягнення біологічної статевої зрілості; у дівчаток цей період починається у віці 8-9 років, а у хлопчиків - 10-11 років. Треті - кінець періоду статевого дозрівання зливають з юнацьким віком, протягом якого поступово закінчується розвиток основних змін, що наступили в підлітковому періоді. Юнацький вік закінчується із завершенням соматичного зростання у дівчаток приблизно у віці 19, а у хлопців - на 22-23 році життя.
Отже, цілком ґрунтовним період статевого дозрівання розглядати як порівняно тривалий період переходу дитячого організму в зрілий (рис. 1).
В результаті дії гипоталамічних “пускових механізмів” з передньої частки гіпофіза виділяються гормони, стимулюючі окремі периферичні ендокринні залози, особливо яєчка (у жінок яєчники), які в цьому періоді досягають такого ступеня зрілості, що бувають в змозі відповідати на ці імпульси подальшим розвитком своїх тканин і продукцією специфічних статевих гормонів, андрогенів і естрогену.
У дитячому віці, коли статеві залози знаходяться в стані спокою, в крові кожного індивідуума одночасно, але в незначній кількості містяться обид-
ЦНС 1
Гіпофиз - передня частка
Е8И ЬИ Інші
і і і
Яєчка Канальці Клітки Лейдіга Надпочечники
■ 1/3 - 2/3 , ▼ АндрогЄни Естрогени
Кістковий вік Статевий розвиток Довжина тіла
Рис. 1. Механізм ендокринних впливів в пубертатному періоді у хлопчиків (по схемі Доддса)
ва гормони; переважання специфічного для даної підлоги гормону вельми трохи. Зміст специфічного гормону в крові різко підвищується лише в пубертатному віці; при цьому в крові підвищується - проте, в значно меншому ступені - і зміст другого статевого гормону.
Обидва гормони виконують точно певну функцію, так що будь-які порушення взаємозв’язку і взаємодії обох гормонів обумовлює розвиток розладів різного характеру.
У індивідуумів чоловічої статі ФСГ (фолі-куло стимулюючий гормон) сприяє зростанню яєчок, а ЛГ стимулює клітки Лейдіга в яєчку, які виробляють чоловічі статеві гормони - андрогени. Із загальної кількості андрогенів, циркулюючих в організмі, в яєчниках утворюється 1/3, останні 2/3 є продуктом надниркових, в яких вони утворюються в результаті стимулюючої дії АКТГ (адренокортікового гормону).
Андрогени грають важливу роль в процесі окостеніння і зникнення епіфізарних щілин, які обумовлюють таким чином, кістковий вік індивідуумів. Потім ці гормони обумовлюють розвиток вторинних статевих ознак. Андрогени роблять вплив на обмін білків, зростання, м’язову силу (паралельно з підвищенням змісту гормону в крові зростає і м’язова сила, а при пониженні його рівня м’язова сила різко зменшується). З настанням пубертатного періоду зменшується вплив сомотропного гормону, так що на зростання дитини починають впливати, головним чином, андрогени.
Мабуть, справедливішим буде вважати цей динамічний період називати періодом пубертатно-юнацького (підліткового) віку. Цей період може продовжитися 8-10 років і більше. У пубертатно-юнацькому віці організм знаходиться перед новим великим фізіологічним стрибком кількісного і якісного зростання і різкої перебудови більшості органів і систем. У цій пубертатний-юнацькій перебудові, що виражається в перетворенні дитячого організму на зрілий, відоме місце займають зміни в статевій сфері і ендокринному апараті, проте складні процеси, що протікають у віці статевого дозрівання, не можна пояснити виключно лише змінами, що наступають в статевих органах.
Процеси статевого дозрівання пов’язані з цілісною перебудовою дитячого організму, більшій частині його органів і системи, зокрема, нервової системи і психіки. Інтенсивне зростання, різкі зміни структури і метаболітной активності організму в період статевого дозрівання сприяють виникненню підвищеної реактивності по відношенню до чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, появи значного числа анатомічних і фізіологічних відхилень. Не підлягає сумніву, проте, що в прискоренні або уповільненні нормального статевого дозрівання рішучу роль грають умови навколишнього середовища в широкому сенсі слова.
Таким чином, незнання елементарних закономірностей розвитку пубертатного віку в період підготовки тенісистів і його шляху до спортивної
майстерності неприпустимо для спортивного педагога. Значна кількість помилок відбору і виховання спортсменів на їх шляху до досягнення високих результатів відбувається із-за недообліку вище приведених чинників, використовуваних на етапах багаторічної підготовки резервів, постановки завдань і змісту роботи.
Так початковий етап відбору, початкова спортивна підготовка, вимагає універсальної постановки завдань підбору оптимальних засобів і методів для тих, що займаються, отже, в практиці фізичного виховання і спорту великого значення набуває інформація про перебування організму на всьому шляху становлення пубертатно-юнацького віку спортсмена і його особових якостей. Для цього використовуються стандартні тести за допомогою яких проводиться вимірювання рівня розвитку здібностей людини (розумових, фізичних, психічних і ін.). Така процедура називається тестуванням. Слід зазначити, що в даний час спортивна практика має в своєму розпорядженні достатню кількість тестів, що дозволяють об’єктивно оцінити рівень підготовленості як юних, так і дорослих спортсменів.
Як приклад приведемо тестування юних тенісистів м. Києва (за даними Ю. Шенкера, 20002003).
Виходячи з цього, вибір критеріїв і методів відбору на різних його етапах може ґрунтуватися на структурному аналізі спортивного успіху (рис.2). На І рівні, повинні враховуватися вік (зміни, які відбуваються в цей період в розвитку дитини) і підготовленість молодших школярів, основну увагу слід приділяти виявленню завдатків і оцінці рухової активності.
Наявність спеціальних якостей і елементарної підготовленості дозволять на ІІ рівні оцінити ступінь ігрової обдарованості. На ІІІ рівні на основі обдарованості у поєднанні з навиками і уміннями формуються здібності, що виявляються в спортивній діяльності. IV рівень вважається ключовим у формуванні спортивної майстерності, яка, будучи підкріплено надійністю (V рівень), веде до спортивного успіху (VI рівень). Такі “сходи успіху” дозволяють вірно, розставляти акценти організаційно -методичних заходах щодо відбору.
Як показали дослідження [2] діти 7-8 років повинні обстежуватися на першому рівні, 9-10 років
- на другому, діти 11-12 років - на третьому. Важливо відзначити, що на третьому рівні вперше в оцінці перспективності важливе місце відводитися аналізу підготовленості, тоді як на нижчих рівнях перевага віддається якостям і властивостям особи.
Тренерам і викладачам фізичного виховання добре відомо, що далеко не кожну якість можна розвинути в учневі. Є властивості, що відносяться до соціальної сфери, наприклад, працьовитість, свідомість, не тільки піддаються вихованню, але є важливим об’єктом педагогічної дії, то психологічна сфера людини вельми консервативна.
Це пов’язано з тим, що розвиток людини
Вікова динаміка показників спеціальної фізичної підготовленості юних тенісистів
№ Тести Групи Статистика Вік (років) і кількісний склад випробовуваних експериментальної/контрольної груп
7 8 9 10 11 12 13 14
30/28 25/27 25/23 26/28 21/23 20/21 19/20 21/18
1 Дальність відскоку м'яча, см ЭГ Х 372,9 478,96 579, 26 663,34 692,52 713,33 747,28 774,61
8Б 17,19 63,4 73,51 76,14 89,95 92,83 97,88 101,77
КГ У 366,83 477,3 567,11 581,76 655,66 673,9 679,8 702,61
8Б 14,8 62,9 77,62 74,5 84,04 91,62 103,88 91,67
Р - - + + + + + +
2 Біг по вісімці, с ЭГ Х 41,1 31,68 27,99 23,07 22,87 19,46 18,33 16,55
8Б 7,51 3,58 2,52 3,39 2,71 2,38 2,22 2,21
КГ У 41,07 32,04 29,31 24,67 23,94 21,29 20,41 18,28
8Б 7,53 3,8 4,4 2,8 2,57 2,25 2,08 2,04
Р - - - + + + + +
3 Біг навколо столу, с ЭГ Х 34,86 24,82 23,84 19,75 18,84 16,57 16,03 14,6
8Б 4,47 3,46 3,73 2,83 2,43 2,17 2,07 1,9
КГ У 34,88 24,9 24,76 20,35 19,88 17.49 16,9 16,13
8Б 4,49 3,45 4,4 2,8 2,57 2,25 2,08 2,04
р - - + + + + + +
4 Перенесення м'ячів, с ЭГ Х 50,78 41,80 42,96 33,14 31,71 27,67 27,69 23,67
8Б 5,94 5,3 5,92 3,99 3,91 3,62 3,69 1,71
КГ У 50,7 42,15 42,3 33,88 32,98 28,59 28,22 26,04
8Б 5,95 5,58 5,44 4,04 4,66 3,75 3,80 3,45
5 Віджимання від столу кількість в 1 хв. ЭГ X 22,28 39,81 48,6 50,2 50,84 55,96 56,56 64,20
8Б 2,74 5,35 6,58 6,48 5,68 8,55 5,63 13,15
КГ У 21,94 38,9 1 47,72 48,1 43,43 53,3 53,06 63,12
8Б 3,82 5,57 6,67 6,33 5,98 7,46 5,26 8,49
р - - - + + + + -
6 Підіймання в сід з положення лежачи, кільк. раз в 1 хв. ЭГ X 13,52 27,49 28,04 29,53 39,25 45,48 41,13 53,13
8Б 1,85 3,88 2,55 4,38 5,35 5,96 6,29 7,53
КГ У 13,84 26,31 27,15 28,54 36,59 40,88 42,5 47,21
8Б 2,14 3,5 3,79 3,05 4,5 5,13 6,0 6,33
р - + - + + + + +
7 Скакалка, подвійний відскік, кільк. разів за 45 с ЭГ X 31,47 45,15 48,76 62,39 59,74 62,01 75,78 80,36
8Б 3,64 5,35 6,68 8,92 8,09 13,71 9,88 10,66
КГ У 31,75 43,58 46,72 58,85 58,87 63,31 67,69 71,76
8Б 3,22 5,4 5 6,66 8,49 6,30 8,36 9,36 9,122
р - + + + - - + +
8 Скакалка, одинарний відскік, кільк. разів за 45 с ЭГ Х 72,38 83,15 93,12 110,35 108,16 122,59 129,54 139,9
8Б 8,96 12,51 10,13 15,83 15,55 13,93 18,25 17,84
КГ У 72,48 75,63 83,13 95,38 94,81 100,5 103,47 113,23
8Б 8,91 13,39 12,53 15,86 10,73 12,83 25,81 ! 6,58
р + + + + + + + +
9 Стрибок в довжину з місця, см ЭГ Х 120,41 125,81 139,16 166,86 186,68 206,82 217,6 213, 03
8Б 18,59 13,63 19,48 24,35 25,66 38,51 21,43 28,23
КГ У 120,48 125,93 130,8 157,13 156,25 174,29 183,04 189,96
8Б 18,72 13,91 17,66 20,87 18,21 20,88 21,16 26,68
р - - + + + + + +
10 Біг 60 м., с ЭГ Х 12,35 12,25 11,33 10,51 9,76 8,93 8,46 8,14
8Б 1,20 1,6 1,93 1,68 1,13 1,65 1,04 0,96
КГ У 12,39 12,58 11,87 11,03 10,43 9,99 9,63 8,57
8Б 1,25 1,45 2,08 1,67 1,35 1,48 1,04 0,97
р - + - + + + + +
(+) при р < 0, 05; (-) при р > 0, 05
V
IV
Рис. 2. Сходи успіху (структурний аналіз [4])
відбувається під впливом соціальної і генетичної програм. Соціальна програма включає суму знань, накопичених людством за всю його історію і передаваних в процесі навчання [4, 5]. Генетичні чинники визначають потенційні можливості розвитку. Проте ці потенційні можливості не можуть розкриватися без контакту організму з середовищем. Сукупність властивостей людини є результат взаємодії спадковості і середовища. Не можна зменшувати ні впливи середовища, ні значення генотипу [3].
Таким чином, досягнення високих спортивних результатів, з одного боку, обмежене генотипом, а з іншої - стимулюється умовами виховання і підготовки. Чого більше природженого або придбаного в спортивних здібностях? Успадкованість різних спортивних завдатків неоднакова. Більшою мірою вона виявляється в показниках рухової підготовленості - швидкості, силі, витривалості, ряду морфологічних і психофізичних характеристик.
Спадковий вплив різний в різні періоди розвитку людини. Наприклад, для більшості морфологічних ознак воно поступово знижується в 10-15 років [2]. Швидше за все, це пов’язано з постійно зростаючою роллю средових чинників, в першу чергу - адаптацією до спортивної підготовки.
Проте треба мати зважаючи на, що придбані особою особливості, які тренер використовує як критерій відбору, мають в порівнянні з успадкованими особливостями, вищий характер. І як вищі, вони не можуть бути замінені нижчими. Ця важлива методологічна особливість відбору іноді не враховується не тільки практиками, але і авторами теоретичних і методичних робіт.
Отже, необхідно проводити відбір на основі природжених і придбаних ознак.
Багаторічна підготовка в настільному тенісі повинна будуватися з урахуванням вікових особливостей, прискореним або сповільненим темпом зростання і розвитку підлітків і їх можливостей на кож-
ному віковому етапі.
Тривалість багаторічної підготовки резервів великого спорту знаходиться в межах: верхня - період включення в склади команд національної збірної і нижня - граничний вік, що дозволяє успішно вирішувати завдання спеціалізованої спортивної підготовки (правильне оволодіння спортивною технікою, перш за все).
При визначенні оптимальної нижчої вікової межі для початку занять настільним тенісом важливо враховувати два найважливіші чинники: заняття не повинні завдавати збитку здоров’ю тих, що займаються (повинен працювати принцип оздоровчої спрямованості) і повинні бути відчутно оптимально ефективними з погляду рішення спеціальних завдань спортивної підготовки.
Період з початку занять настільним тенісом і до включення в кадетську команду коливається в межах 5-7 років, а потім після 15-річного віку спортсмен переходить в юнацьку збірну і паралельно притягується до збірної команди країни. Починати заняття настільним тенісом (як спеціалізацією) переважно в 8-9 років.
У цьому віці рівень розвитку вищої нервової діяльності дозволяє успішно формувати у дітей спортивні рухові навики. Наприклад, прихований час рухової реакції в русі кисті вже в 9-11-річному віці стає близьким до показників дорослих.
До 13-14 років таких же показників досягають школярі в русі плеча, стегна, гомілки і стопи. Швидкість простій і складній руховій реакції від віку до віку змінюється трохи, так від 7 до 16 років темп рухів збільшується в півтора рази (проте це збільшення від віку до віку протікає нерівномірно, найбільш значне збільшення наголошується в 7-9 років).
Пояснюється це великою пластичністю нервової системи дітей. Розвиток здібностей до стійкої уваги дає можливість проводити спортивні
заняття достатньо ефективно. Рівень фізичного розвитку і розвитку рухових якостей дозволяє при дотриманні певних методичних правил, правильно опанувати раціональною технікою настільного тенісу і забезпечити поступальну ходу до спортивної майстерності.
Хоча ще відносний невисокий розвиток функціональних можливостей достатньо сприятливі фізіологічні умови дозволяють своєчасно скористатися віковою періодизацією тренувальних дій.
Це пояснюється більшою гармонійністю і пропорційністю в розвитку внутрішніх органів в такому віці в порівнянні з подальшим періодом -періодом статевого дозрівання. Слід додати, що взагалі ігри у дітей складають одну з основних форм прояву їх життєвої активності.
Сприятливий для дитячого віку і сам характер рухової діяльності в спортивних іграх, в першу чергу наявність частих зупинок, пауз.
Частим і важливим недоліком сучасного підходу до виховання і спортивного тренування є не врахування меж фізіологічних і трудових можливостей підлітків. Межі розумової діяльності підлітка вже досить широкі і нерідко дозволяють йому пристосуватися до багатьом неправильним методам спортивної підготовки.
Проте як з погляду збереження здоров’я дітей, так і з погляду їх зростання спортивної майстерності, слід мати зважаючи на, що все це повинно враховуватися в цьому періоді їх фізіологічну лабільність, не вичерпувати до межі запаси юнацької енергії, життєрадісності, інтересів і прагнення до великої активності. Підліток повинен бути добре підготовлений не тільки до фізичних навантажень, що все підвищуються, але і до життя, він повинен зберегти, входивши в неї, нерозбещений запас творчих сил, живого інтересу і жадання постійного вдосконалення, збільшення свого трудового досвіду.
Тренерові необхідно пам’ятати, що посилене зростання, підвищена рухова і нервово-психічна активність, властива настільному тенісу, приводять до значної напруги в роботі нервової системи (особливо вегетативної нервової системи), ендокринних залоз і обміну речовин.
В результаті цієї фізіологічної для даного віку напруги і деяких несприятливих зовнішніх дій в пубертатний-юнацькому віці вельми часто спостерігається невровегетатівная дистонія і лабільність вегетативної нервової системи, а також лабільність психіки і поведінки, відхилення у функціях ендокринних залоз (наприклад, пубертатний зоб) і в обміні речовин (схильність до спонтанних гипо - і гіпергл-ікеміям, лабільність в обміні кальцію і фосфору і т.д.). Тут можна ще згадати і відхилення у функціях серцево-судинної системи (юнацьке серце, ювенільна гіпертонія і т. д.).
Найбільш вираженими бувають відхилення, пов’язані з процесами зростання. Тут спостерігаються прискорення або уповільнення (затримка) зростання, а також ряд ознак диспропорцій, таких
як акромегалодідниє особливості відносно довжини кінцівок, дуже високе зростання і виражене схуд -нення дівчаток-підлітків, різні форми пубертатного ожиріння.
Найбільші тривоги підліткам заподіюють відхилення в розвитку статевих органів, зокрема в появі вторинних статевих ознак. У пубертатному віці спостерігається ряд чітко оформлених відхилень, зокрема запізнювання або раннє настання статевого дозрівання, передчасний розвиток грудних залоз при заняттях спортом, як правило, не спостерігається, тоді як розлади в менструальному циклі, гірсутизм у дівчаток підлітків зустрічається дуже часто.
Таким чином, можна укласти з якими труд -нощами тренерові доводиться стикатися вже на перших етапах відбору і початкової підготовки в настільному тенісі. Тому більшість фахівців уявляють собі відбір як тривалий процес, вони вважають, що неможливо вмить оцінити спортивну придатність, якими б досконалими не били методи оцінки і якщо врахувати динамічний характер багаторічної підготовки з його лабільністю багатьох найважливіших для спортивної діяльності характеристик, стає ясною необхідність періодичного відбору, рівного тривалості спортивного життя. Тому і існують різні етапи відбору.
Систему підготовки олімпійських резервів (кадетів) ми розглядаємо як окрему систему входу, вихід цієї системи служить входом системи підготовки тенісистів в команди юніорів, отже, робота в цих двох ланках (напрямах) повинна бути об’єднана одним генеральним завданням - підготовки тенісистів високого класу для команд збірної країни. Для того, щоб ця система підготовки була ефективною, необхідно правильно визначити мету, тобто кінцевий результат, на досягнення якого направлена діяльність.
Для складних систем, а систему багаторічної підготовки тенісистів можна віднести саме до цієї категорії, характерний комплекс цілей, тісно взаємозв’язаних і супідрядних. Комплекс цілей завершується цільовими нормативами.
Поняття “Підготовка тенісистів” означає направлене використання всієї сукупності чинників
- засобів, методів, умов, які дозволяють підготувати тенісиста до певних спортивних досягнень. Спортивне тренування входить складовою частиною в підготовку тенісиста і розглядається як спеціалізований процес фізичного виховання, зокрема процес управління спортивною формою. Разом із спортивним тренуванням в систему підготовки входить система змагань і система чинників, доповнюючих тренування і змагання і що оптимізують їх.
Висновок.
Мета системи початкової спортивної підготовки кадетів в настільному тенісі полягає в тому, щоб рівень підготовленості юних спортсменів (фізичною, техніко-тактичною, психологічною, теоретичною інтегральною) відповідала вимогам команд юніорського спорту з погляду відбору визна-
чав придатність до спортивного вдосконалення з тим, щоб вони володіли потенційними можливостями для досягнення в перспективі цілей системи підготовки тенісистів високого класу.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем відбору гравців в настільному тенісі.
Література
1. Анохин П. К. Узловые вопросы теории функциональных систем. - М.: Медицина, 1980. - 196с.
2. Бальсевич В. К. Исследование локомоторной функции в постнатальном онтогенезе человека (5-65 лет): Автореф. дис...д-ра пед. наук. - М., 1977. - 48 с.
3. Зациорский В. М. Физические качества спортсменов. М.: Физкультура и спорт, 1970. - 200 с.
4. Лапутин А. Н. Обучение спортивным движениям. - Киев: Здоров’я, 1986. - 216 с.
5. Украинец А.В. Отбор квалифицированных спортсменок в команды для участия в соревнованиях по групповым упражнениям с использованием методов психодиагностики //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Xарків: XДАДМ (XXm), 2007. -№7. - С. 144-148.
Надійшла до редакції 04.08.2007р.
СПЕЦКУРС “КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’Я” ЯК ВАЖЛИВИЙ СКЛАДОВИЙ КОМПОНЕНТ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ Бабич В.!
Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка
Анотація. У статті розглядаються питання підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до формування культури здоров’я школярів. Розкривається зміст спецкурсу “Культура здоров’я” у структурі професійної підготовки студентів фізичного виховання до формування високого рівня культури здоров’я школярів. Ключові слова: здоров’я, студент, школяр, учитель, фізичне виховання.
Аннотация. Бабич В.И. Спецкурс “Культура здоровья” как важный составной компонент формирования профессиональной готовности будущих учителей физического воспитания к формированию культуры здоровья школьников. В статье рассматриваются вопросы под -готовки будущих учителей физического воспитания к формированию культуры здоровья школьников. Раскрывается содержание спецкурса «Культура здоровья» в структуре профессиональной подготовки студентов физического воспитания к формированию высокого уровня культуры здоровья школьников.
Ключевые слова: здоровье, студент, школьник, учитель, физическое воспитание.
Annotation. Babich V.I. Special course “Culture of health” as an important compound component of formation of professional readiness of the future teachers of physical training to formation of culture of health of schoolboys. In the article the problems of preparation the future teachers of physical education are examined to forming schoolchildren’s culture of health. It opens up the maintenance of the special course “Culture of Health” in the structure of professional preparation of students of physical education to forming the high level of
schoolchildren’s culture of health.
Key words: health, student, schoolboy, teacher, physical
training.
Вступ.
Сучасний етап становлення країни як само-самостійної держави характеризується негативними тенденціями відповідно стану здоров’я її громадян. Особливо гостро на сьогодні постають питання здоров’я дітей та учнівської молоді. За результатами досліджень Інституту охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України, сьогодні до шкіл вступає удвічі більше хворих дітей, ніж у 1980 році. Протягом періоду навчання зростає кількість дітей із відхиленнями в стані здоров’я, гострі форми захворювань частіше переходять у хронічні. Серед першокласників реєструється до 30 % практично здорових дітей, але на час закінчення школи їх залишається не більше ніж 6 %. Від 45 до 50 % випускників шкіл мають серйозні морфофункціональні відхилення у стані здоров’я, 40—60 % — хронічні захворювання, через третину з яких можливості вибору професії для цих школярів обмежені. Від 20 до 80 % учнів загальноосвітніх шкіл мають патології одразу 2—4 систем організму [1 , с. 4].
Наявність негативних тенденцій погіршення стану здоров’я школярів сприяло виникненню сучасних перебудов шкільної освіти відповідно озброєння учнів знаннями та вміннями щодо збереження та зміцнення власного здоров’я. Так, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи” № 132 від 23.02.2004 р. у навчальному плані середніх загальноосвітніх шкіл передбачено обов’язкове запровадження нового навчального предмета “Основи здоров’я”, що інтегрує знання з валеології й безпеки життєдіяльності та має на меті навчити школярів вести здоровий спосіб життя [2]. Але зміни, що виникли в змісті тематичних планів, та запровадження нових предметів, які повинні реалізовувати завдання освітньої галузі “Здоров’я і фізична культура” вимагають відповідної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання до викладання зазначених предметів, а як наслідок формування культури здоров’я школярів.
Проведений аналіз навчальних планів і програм підготовки вчителів фізичного виховання дає змогу стверджувати про їх невідповідність щодо пріоритетних завдань сучасних середніх загальноосвітніх закладів. У зв’язку з цим сьогодні при підготовці відповідних фахівців у ВНЗ вкрай необхідно враховувати ті зміни, що відбулись у середній школі. Такі зміни повинні починатись з доповнення навчальних (фундаментальних та професійно-орієнто-ваних) дисциплін новою інформацією з питань формування, збереження і зміцнення здоров’я і мати своє продовження у створенні і викладанні спецкурсу “Культура здоров’я” на факультетах фізичного виховання. Оскільки викладення вищезазначених питань не видається можливим у межах однієї статті,
