CC BY
19
УДК 619: 616. 98: 579
Куртяк Б. М., д. вет. н., Вантух А. С., к. с.-г. н., Пундяк Т. О., к. вет. н., Собко Г. В., астрант, Гудзш Р. I., студентка III курсу ФВМ © Льегеський национальный утверситет ветеринарног медицины та бютехнологт iмет С. З. Гжицького
ПОР1ВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕЯКИХ МЕТОД1В ВИД1ЛЕННЯ ЗБУДНИК1В ГРУНТОВИХ ШфекцШ
У поширенн тфекцтних хвороб важливе значення належить об'ектам довктля, яю оточують тварин, тобто другт ланц етзоотичного ланцюга (факторам передачi). Вiдомо, що вiд хворих тварин видiляeться велика юльюсть мiкроорганiзмiв, як в залежностi вiд шляхiв видтення у зовтшне середовище, контамтують примщення, засоби догляду за тваринами, грунт, воду тощо.
В роботi наведен порiвняльнi дан про ефективтсть окремих лабораторних методiв, що використовуються з метою видтення з грунту збудниюв трьох спорових тфекцт (Cl. chauvoei, Cl. perfringens та Вас. anthracis).
Для порiвняльног оцтки методiв тдготовки грунту для бактерiологiчного до^дження з метою видтення наведених вище збуднитв тфекцт, використовували стерильн i нестерильн зразки грунту, поживы середовища - м'ясо - пептонний бульйон i агар, Ктт - Тароцщ, кров 'яний глюкозний м'ясо - пептонний агар тарiзних концентрацт тест - штами спор у грунтi (100 тис/г, 10 тис/г, 1 тис/г та 0,1 тис/г).
У першому дослiдi до 1 г досл{джуваного зразка грунту додавали 10 см3 0,85 % -го розчину натрт хлориду (розведення 1:10), у другому дослiдi до наважки грунту 50 г додавали 50 см3 дистильованог води (розведення 1:1), у третьому дослiдi, запропонованого нами, до 10 г грунту доливали 50 см3 дистильованог води (розведення 1:5).
Порiвнюючи, отриман нижче, позитивн результати до^джень з метою видтення збуднитв грунтових тфекцт як з нестерильного, так i з стерильного зразюв грунту на вих живильних середовищах за вказаног концентрацИ спор в 1 г, вони становили у першому дослiдi - 23,3 %, у другому 30 % i у третьому 46,7 %.
Ключов1 слова: спори мiкроорганiзмiв, тест - штами, оцтка ефективностi, проби грунту, поживнi середовища.
УДК 619: 616. 98: 579
Куртяк Б. М., д. вет. н., Вантух А. С. к.с.-х. н., Пундяк Т. О., к. вет. н., Собко Г. В., аспирант, Гудзш Р. I., студентка III курса ФВМ
Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С. З. Гжицкого
СРАВНИТЕЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА НЕКОТОРЫХ МЕТОДОВ ВЫДЕЛЕНИЯ ВОЗБУДИТЕЛЕЙ ГРУНТОВЫХ ИНФЕКЦИЙ
В распространении инфекционных болезней важное значение принадлежит объектам окружающей среды, которые окружают животных, то есть во втором звене эпизоотической цепи (фактороми передачи). Известно, что от больных животных выделяется большое количество микроорганизмов, которые в зависимости от путей выделения во внешнюю среду, контаминируют помещения, средства ухода за животными, почву, воду и тому подобное.
В работе приведены сравнительные данные об эффективности отдельных лабораторных методов, используемых с целью выделения из почвы возбудителей трех споровых инфекций (Cl. chauvoei, Cl. perfringens та Вас. anthracis).
Для сравнительной оценки методов подготовки почвы для бактериологического исследования с целью выделения указанных выше возбудителей инфекций, использовали
© Куртяк Б. М., Вантух А. е., Пундяк Т. О., Собко Г.В., Гудзш Р. I. , 2016
83
стерильные и нестерильные образцы почвы, питательные среды - мясо - пептонный бульон и агар, Китт - Тароцци, кровяное глюкозный мясо - пептонный агар и различных концентраций тест - штаммы спор в почве (100 тыс/г, 10 ты /г, 1 тыс /г и 0,1 тыс/г).
В первом опыте до 1 г исследуемого образца почвы добавляли 10 см3 0,85 % раствора натрия хлорида (разведение 1:10), во втором опыте до навески почвы 50 г добавляли 50 см3 дистиллированной воды (разведение 1:1), в третьем опыте, предложенного нами, до 10 г почвы доливали 50 см3 дистиллированной воды (разведение 1:5).
Сравнивая, полученные ниже, положительные результаты исследований с целью выделения возбудителей грунтовых инфекций, как с нестерильного, так и со стерильного образцов грунта на всех питательных средах при указанной концентрации спор в 1 г, они составляли в первом опыте - 23,3 %, во втором 30 % и в третьем 46,7 %.
Ключевые слова: споры микроорганизмов, тест - штаммы, оценка эффективности, пробы почвы, питательные среды.
UDC 619: 616. 98: 579
Kurtak B. M., Vantuch A. E., Pundiak T. O., Sobko G. V., Gudziy R. I.
Lviv national university of veterinary medicine and biotechnologies named after S. Z. Gzhytskyj
THE COMPARATIVE CHARACTERISTICS OF DIFFERENT INDICATION METHODS OF THE SOIL INFECTION MICROORGANISMS
In the spread of infectious diseases important value belongs to environment that surrounds animals, meaning second link of epizootic chain (transmission factors). It is known that from sick animals, a large amount of microorganisms, which depends on the ways of spreading into environment, link to contamination of facilities, premises for animal care, soil, water and so on.
The paper shows comparative data on the performance of specific laboratory methods used to allocate from the soil pathogens three types of spore infections (Cl. Chauvoei, Cl. Perfringens and Bas. Anthracis).
For comparative evaluation methods of soil preparation for bacteriological research for the purpose of allocation of the above pathogens, using sterile and non-sterile soil samples, - growth medium - meat - peptone broth and agar, Kitt - Tarotstsi, blood glucose meat - agar and peptone various concentrations of test - strains of spores in the soil (100 thousand / d, 10 thousand / g, 1 thousand / g and 0.1 thousand / g).
In the first experiment to 1 g sample of soil was added 10 cm3 of 0,85 % solution of sodium chloride (dilution 1:10), in the second experiment to soil sample 50 g was added to 50 cm3 distilled water (dilution 1: 1), the third experiment, proposed by us, to 10 g of soil was added 50 cm3 distilled water (dilution 1: 5).
Comparing received positive results of research to highlight soil pathogens as infections from non-sterile and sterile soil samples from all growth medium at a specified concentration of spores in 1 g, they were in the first experiment - 23,3 %, the second 30 % and 46,7 % in the third.
Key words: microorganisms spores, test -strains, evaluation, soil samples, growth medium.
Вступ. Вивчення етюлоги, розкриття ii структури багаточисельно! патологи тварин, встановлення Bcix ланок етзоотичного та шфекщйного процеав, визначення ефективност дезшфекщйних заходiв неможливе без мшробюлопчних до^джень об'екпв довшлля на наявнють патогенних мiкроорганiзмiв. Це також пот^бно для встановлення поведiнки та долi збуднишв шфекцд у зовшшньому середовищ, шляхiв
84
!х мпрацц ввд хворо! тварини (першо! ланки етзоотичного процесу) до здорово! (третьо! ланки епiзоотичного процесу) [1].
Ефективнють бактерiологiчних дослiджень з метою видшення та iдентифiкацii' збуднишв Грунтових шфекцш визначаеться методом тдготовки зразкiв грунту перед !х посiвом на живильн середовища.
Мета дослiдження. Дати порiвняльну характеристику чутливост та ефективностi ряду методiв тдготовки зразшв грунту, як використовуються для видiлення збуднишв Грунтових шфекцш.
Матерiали i методи. Тест-мшрооргашзми. В робот використано три види мiкроорганiзмiв Clostridium chauvoei (Р-2), Clostridium perfringens (штам типу А), Bacillus anthracis (вакцинний штам 55).
Вихвдш суспензii' спор. Виготовлення вихiдноi' суспензп спор проводили за методикою H.O. Bagadi (1977) [2].
Визначення концентраци спор у вихiдних суспензiях. Спочатку у вихiдних суспензiях спор тест-мiкроорганiзмiв встановлювали концентрацiю спор з допомогою стандарту каламутностi. Концентрацiю живих спор визначали шляхом висiву по 1 см3 трьох розведень вихiдноi' суспензп iз концевою концентрацiею 10, 50 i 100 спор в 1 см3 на три чашки iз кров'яним глюкозним м'ясо-пептонним агаром (КГМПА) для Cl. chauvoei i Cl. perfringens i ввдповвдно на МПА для Вас. anthracis. Чашки з почвами на КГМПА шкубували в анаеробних умовах при 37°С протягом 48 год., а на МПА - в аеробних умовах при 37 С 48 год. Пiдраховували кшькють отриманих колонiй для кожного розведення, множили на кратнiсть розбавлення, визначали середне арифметичне i на основi цього встановлювали точну концентрацiю спор у вихвднш суспензп, з яко! готували робочi концентрацii' спор ввдповвдних тест-мiкроорганiзмiв iз концентрацiею 0,1, 1, 10 i 100 тис. спор в 1 см3.
Зразки тест-Грунту. Для роботи взяли темно-тдзолистий чорнозем пдроморфного походження iз вмiстом 12,4 % гумусу, 21,04 % оргашчно! речовини, 66,56 % золи, рН 7,2. Для кожного методу робили наважки масою по 1, 10 i 50 г, помiщали !х у пергаментний патр i стерилiзували при 121°С протягом 1 год. з наступною перевiркою на стерильшсть контрольних зразшв шляхом висiву проб стерильного грунту на МПБ, МПА i КГМПА. Поави на МПБ i МПА iнкубували в аеробних умовах при 37 °С протягом 24 год., а на КГМПА - в анаеробних при 37 °С протягом 48 год.
Ще одну частину наважок тест-грунту по 1, 10 i 50 г використовували нестеритзованими.
До кожно! наважки (1, 10 i 50 г) стерильного i нестерильного грунту (вiдповiдно до обраного методу) додавали по 1 см3 робочо! суспензп спор iз заданою концентращею (0,1; 1; 10 i 100 тис. спор в 1 см) окремо для кожного тест-мшрооргашзму.
Методи видiлення спор мiкроорганiзмiв з грунту. З метою встановлення ефективност видiлення спор мiкроорганiзмiв з грунту провели ощнку трьох методiв.
Перший метод, запропонований (Н.Г. Ипатенко и соавт.) [3]. До 1 г до^джуваного зразка грунту додавали 10 см3 стерильного 0,85 %-го розчину натрию хлориду, старанно перемiшували, вносили у центрифужну пробiрку, прогрiвали на водянш банi при 75-80 °С протягом 20 хв. i центрифугували при 2500 об/хв. 10 хв. Надосадову рвдину зливали, а осад виавали на регенероване середовище Кгтт-Тароцщ (СКТ) i м'ясо-пептонний бульйон (МПБ) (по 1 см3 на пробiрку) та КГМПА i МПА (по 0,5 см3 на одну чашку). Поави на СКТ, МПБ i МПА шкубували при 37 °С протягом 1224 год., а на КГМПА - 48 год. Отримаш на СКТ i МПБ i МПА культури дослiджували фазово-контрастним методом, звичайною свiтловою мiкроскопiею (препарати фарбували за Грамом або фарбою 1ЕМ) для вивчення морфологii' та тинкторiальних властивостей; у випадку використання нестерильних зразк1в грунту отриманi культури виавали на КГМПА i МПА (по двi чашки) - одну частину чашок iнкубували в анаеробних умовах, а другу - в аеробних; вдентифшащю видшених культур проводили
85
за формою колонш, наявнютю та типом гемолiзу, тинкторiальними властивостями та морфолопчними ознаками.
Другий метод (В.М. Hang'ombe et а1., 2000) [4]. До наважки грунту масою 50 г додавали 50 см3 стерильно! дистильовано! води, старанно перемiшували i вiдстоювали 2 год. 10 см3 надосадово! рвдини центрифугували при 3000 об/хв. протягом 10 хв. Надосадову рiдину зливали, залишаючи на днi пробiрки бшя 3 см3 осаду. По 1 см3 осаду вносили у пробiрки iз регенерованим СКТ i МПБ, а решту прогрiвали на водянш баш при 80 °С протягом 10 хв. i по 0,5 см3 виавали на КГМПА i МПА (в чашках), втираючи шпателем поавний матерiал по всiй поверхн агару; посiви на КГМПА шкубували в анаеробних умовах при 37 °С протягом 48 год., а поиви на МПА - в аеробних умовах при 37 °С 24 год.
Засiянi пробiрки iз СКТ i МПБ прогрiвали на водянш баш при 80° С протягом 10 хв., швидко охолоджували до 37 °С, ставили у термостат i iнкубували протягом 1224 год. Отриманi культури iдентифiкували, як було описано для першого методу.
Третей метод, запропонований нами. 10 г грунту заливали 50 см3 стерильно! дистильовано! води, старанно перемiшували i струшували 10 хв. на шутель-апаратт Вiдстоювали 30 хв. Обережно тпеткою вiдбирали 10 см3 надосадово! рвдини, вносили у центрифужну пробiрку i центрифугували при 4000 об/хв. протягом 30 хв. Надосадову рвдину обережно зливали (ввдсмоктували з допомогою тпетки), залишаючи на дн пробiрки 3 см3 осаду; який старанно розмiшували стерильною скляною паличкою i вносили по 1 см3 у пробiрки iз регенерованим СКТ та МПБ. Поави прогрiвали на водянш банi при 80 °С протягом 10 хв., швидко охолоджували до 37 °С, ставили у термостат при 37 °С на 12-14 год. Отримаш культури iдентифiкували, як було описано для першого методу.
Решту осаду, що залишився у центрифужних пробiрках (бiля 1 см ) проживали при 80 °С протягом 10 хв. i виавали по 0,5 см осаду на чашки з КГМПА i МПА; поави на КГМПА iнкубували в анаеробних умовах при 37 °С протягом 48 год., а поиви на МПА - в аеробних умовах впродовж 24 год. Отримаш культури iдентифiкували, як було описано для першого методу.
Результати дослщжень. Результати порiвняльно! ощнки методiв шдготовки грунту для бактерiологiчного дослiдження з метою видшення збудникiв грунтових шфекцш iз стерильних i нестерильних зразшв грунту представленi вiдповiдно у таблицях 1 i 2.
З даних, представлених у табл. 1 i 2, видно, що за вмюту 100 тис. i 10 тис. спор на 1 г як стерильного, так i нестерильного грунту вама трьома методами вдалося видшити всi тест-мiкроорганiзми.
У стерильному грунт! за вмюту 1 тис. спор на 1 г Вас. ап(Нгас1$ на МПБ видшено уама трьома методами, а на МПА - другим i третям методом; С1. perfringens видшено трьома методами на рвдкому i твердому живильному середовищах; С1. chauvoei видiлено трьома методами на обох видах середовищ за винятком КГМПА (перший метод).
У нестерильному грунт! за вмюту 1 тис. спор на 1 г Вас. апШга^ видшено на МПА з допомогою другого i третього методiв; С1. perfringens видiлено на СКТ i КГМПА (другий i третiй методи), а С1. chauvoei - лише на КГМПА з допомогою другого i третього методiв.
За вмюту 100 спор у зразках стерильного грунту Вас. апШга^ видшено лише на МПБ (третш метод); С1. регйг^еш - на СКТ (другий i третей метод); С1. chauvoei - на СКТ (третей метод).
За вмюту 100 спор у зразках нестерильного грунту позитивних результата не отримано.
Таким чином, якщо не брати до уваги дослвджень зразшв грунту iз вмiстом 100000 i 10000 спор тест-мiкроорганiзмiв в 1 г, за яких у всiх випадках отримано позитивш результати, то сумарна кшькють отриманих позитивних результатов уама
86
трьома методами на вах живильних середовищах за концентрацп спор 1000 i 100 спор в 1 г Грунту становитиме 30 (100 %). З допомогою першого методу отримано 7 позитивних результати (23,3 %), другого - 9 (30 %) i третього - 14 (46,7 %).
Обговорення результатов дослiджень. Виявлення (iндикацiя, детекщя) патогенних мiкроорганiзмiв в об'ектах довкшля - одна iз головних задач лабораторш ветеринарно! медицины. Без цього не можна вирiшити проблему взаемин мiкроорганiзму, макроорганiзму та зовнiшнього середовища. Обсiменiння об'екпв довкiлля патогенними мшрооргашзмами корелюе iз локалiзацiею i мехашзмом видiлення !х iз органiзму тварин [1].
Особливу категорiю iнфекцiйних хвороб становлять так зван сапронози -шфекцп, збудники яких можуть не просто перебувати, але й переживати (розмножуватися, вегетувати) в об'ектах довкшля (грунт, вода, корми). В механiзмi передачi збудникiв сапронозних iнфекцiй грунт виступае_не просто як випадковий фактор передач^ а як обов'язкова умова, без яко! неможливе iснування етзоотичного процесу [5, 6].
Вiдсутнiстю експрес-методiв оцiнки циркуляци збудниив грунтових шфекцш в зовнiшньому середовищi пояснюеться невивчешсть 1х епiзоотологiчних особливостей. Залишаються не розробленими методичнi пiдходи до вивчення епiзоотичного процесу при сапронозних шфекщях. I, як наслiдок, ланки етзоотичного ланцюга при клостридiозах розглядаються за загальними методиками, розробленими для вивчення переважно гострозаразних iнфекцiй (И. А. Бакулов, 1972; С. И. Джупина, 1974) [7, 8]. Тому, до цього часу поза увагою дослвднишв залишились питання взаемодп хвороботворного мшрооргашзму, органiзму тварини та факторiв зовтшнього середовища (И. В. Давыдовский, 1962; Петленко В. П. и др., 1978; В. И. Пыцкий, 2001) [9, 10, 11]. Невивченими залишаються питання етдемюлогп та етзоотологп клостридiозiв, зокрема, потенцiйних господарiв i шляхiв циркуляци збудника в Грунтових i водних середовищах та природно! вогнищевост сапронозних iнфекцiй (В. Ю. Литвин и др., 2002) [12]. Це в повнш мiрi вiдноситься до сибiрки, емфiзематозного карбункулу та ентеротоксеми.
Це i було тдставою для вибору як тестових згаданих вище мiкроорганiзмiв.
Аналiзуючи результати проведених до^джень, вiдзначаемо, що найефективнiшим виявився третш метод, запропонований нами. З його допомогою анаеробш i аеробнi спороутворюючi мiкроорганiзми видiлено як на редких, так i твердих живильних середовищах. При цьому отримано 14 позитивних результатов, що становить 46,7 % ввд всiх позитивних випадшв. Другим за ефективтстю виявився метод, запропонований В.М. Hang'ombe et а1., (2000), з допомогою якого отримано 30 % позитивних результатов.
На нашу думку, маса зразка, взятого для до^дження, головним чином, визначае ефектившсть методу. Так, маса зразка в 1 г, очевидно, е недостатньою, щоб в нш виявити наявнi у нш спори тест-мiкроорганiзму.
Нами встановлено, що не менш важливу роль в тдготовщ зразкiв для дослвдження вiдiграе маса розбавника (у нашому випадку дистильована вода). Так, у першому випадку спiввiдношення мiж масою зразка i розбавникам становить 1:10, в другому випадку - 1:1, i в третьому випадку 1:5. Виходячи з цього, найбiльш оптимальним спiввiдношенням е останне, тобто 1:5. Очевидно, за вищого розведення, навгть за умови осадження центрифугуванням, частина спор зависае i не потрапляе в живильне середовище. При другому метсда маса розбавника е недостатньою, щоб перевести в стан суспензп наявш у грунт^ спори, особливо це пом^но, коли розбавляти чорноземш Грунти з високим вмiстом оргашчно! речовини або гумусу.
87
88
При дослвдженш стерильних зразшв грунту бшьш ефективними виявилися рiдкi живильнi середовища, в той час як при до^дженш зразшв нестерильного грунту маемо дещо iншу картину - бшьш ефективним для видшення мiкроорганiзмiв виявилися виави на твердi живильнi середовища. Очевидно, що в рвдких живильних середовищах одночасно йде розмноження й шшо! грунтово! спорово! мiкрофлори, яка за шнетикою подiлу е бiльш активною i тому випереджае рiст i розмноження тест-мiкроорганiзмiв (за винятком Cl. perfringens), не даючи можливост виявити !х.
Тому використання на етат iндикацii' первинного видiлення культур особливо на рвдких живильних середовищах таких специфiчних методiв як iмунофлуоресценцiя, iмуноферментний метод або полiмеразно-ланцюгова реакщя дасть змогу бiльш ефективно детектувати та iдентифiкувати збуднишв спорових шфекцш, а запропонований нами метод тдготовки проб грунту перевести в експрес-метод iндикацii' збуднишв грунтових iнфекцiй.
Висновки та перспективи подальших дослiджень.
1. Найефектившшим методом видiлення збудникiв спорових шфекцш iз грунту е метод, запропонований нами, який передбачае ствввдношення маси дослiджуваного зразка грунту до маси розбавника (стерильна дистильована вода, фiзрозчин) 1:5 i масу дослвджуваного зразка грунту не менше 10 г.
2. Запропонований нами метод тдготовки проб грунту буде використаний нами в подальших дослвдах з метою видшення спор збуднишв спорових шфекцш, що повинно послужити глибшому вивченню !х екологii' та особливостей етзоотичного процесу.
Лiтература
1. Методические рекомендации по обнаружению патогенных микроорганизмов в объектах вешней среды / П. И. Притулин, Н. В. Привалова, Т. П. Калмыкова, А. П. Опарина / М.: ВАСХН, ВНИИЭВ, 1984. - 40 с.
2. Bagadi H. O. Production and counting of spores of Clostridium chauvoei / H. O. Bagadi // App. Environ. Microbiol. - 1977. - Vol.33. - P.1287-1288.
3. Почва - основной резервуар возбудителя сибирской язвы / [Ипатенко Н. Г., Гущин В. Н., Щенев А. И., Ревазов А. А., Гутиев А. В., Саленко Л. С., Абдурашитов Т. А., Шморгун Б. И.]. // Ветеринария. - 1991. - №12. - С.23-26.
4. Hang'ombe В. M., Isogai E., Lungu J., Mubita C., Nambota A., Kirisava R., Kimura K., Isogai H. Detection and characterization of Clostridium species in soil of Zambia. // Comp. Immunology, Microbiology and Infection diseases. - 2000. - Vol. 23. - P. 277-284.
5. Терских В. И. Сапронозы (о болезнях людей и животных, вызываемых микробами, способными размножатся вне организма во внешней среде, являющейся для них местом обитания) / В. И. Терских. // ЖМЭИ. - 1958. - №8. - С. 118-119.
6. Сомов Г. П. Ёще раз о сапронозах / Г. П. Сомов // ЖМЭИ. - 1985. - №5. - С.98-104.
7. Руководство по общей эпизоотологии / Р. М. Алехин, И. А. Бакулов, В. А. Ведерников и др.; Под ред. И. А. Бакулова и А. Д. Третьякова. - М.: Колос, 1979. - 424 с.
8. Джупина С. И. К теории эпизоотического процесса / С. И. Джупина // Актуальные вопросы общей эпизоотологии / Труды Всесоюз. конфер. по общей эпизоотологии. - М., 1974. - С. 74-85.
9. Давыдовский И. В. Проблема причинности в медицине (этиология) / И. В. Давыдовский. - М.: медицина, 1962. - 175 с.
10. Петленко В. П. Детерминизм и теория причинности в патологии / В. П. Петленко,
A. И. Струков, О. К. Хмельницкий. - М.: Медицина, 1978. - 260 с.
11. Пыцкий В. И. Причины и условия возникновения заболеваний (этиология) /
B. И. Пыцкий. - М.: Триада-Х, 2001. - 64 с.
12. Литвин В. Ю. Эпидемиологические аспекты экологии бактерий./ [В. Ю. Литвин, А. Л. Гинцбург, В. Н. Пушкарева, Ю.М. Романова, Б.В.Боев]. - М.: Фармарус- Принт, 2002. - 256 с.
References
Pritulin, P. I., Privalova, N. V., Kalmyikova, T. P., Oparina, A. P. (1984). Metodicheskie
rekomendatsii po obnaruzheniyu patogennyih mikroorganizmov v ob'ektah veshney sredyi /
M.: VASHN, VNIIEV, 40. (in Russian).
89
Bagadi, H. O. (1977). Production and counting of spores of Clostridium chauvoei / H. O. Bagadi
// App. Environ. Microbiol. 33, 1287-1288. Ipatenko, N. G., Guschin, V. N., Schenev, A. I., Revazov, A. A., Gutiev, A. V., Salenko, L. S., Abdurashitov, T. A., Shmorgun, B. I. (1991). Pochva - osnovnoy rezervuar vozbuditelya sibirskoy yazvyi / Veterinariya. 12, 23-26. (in Russian). Hang'ombe, B. M., Isogai, E., Lungu, J., Mubita, C., Nambota, A., Kirisava, R., Kimura, K., Isogai, H. (2000). Detection and characterization of Clostridium species in soil of Zambia. // Comp. Immunology, Microbiology and Infection diseases. 23, 277-284. Terskih, V. I. (1958). Sapronozyi (o boleznyah lyudey i zhivotnyih, vyizyivaemyih mikrobami, sposobnyimi razmnozhatsya vne organizma vo vneshney srede, yavlyayuscheysya dlya nih mestom obitaniya) / ZhMEI. 8, 118-119. (in Russian). Somov, G. P. (1985). Yosche raz o sapronozah / ZhMEI. 5, 98-104. (in Russian). Alehin, R. M. (1979). Rukovodstvo po obschey epizootologii / R. M. Alehin, I. A. Bakulov, V. A. Vedernikov i dr.; Pod red. I. A. Bakulova i A. D. Tretyakova. - M.: Kolos, 424. (in Russian).
Dzhupina, S. I. (1974). K teorii epizooticheskogo protsessa / Aktualnyie voprosyi obschey epizootologii / Trudyi Vsesoyuz. konfer. po obschey epizootologii. - M., 74-85. (in Russian).
Davyidovskiy, I. V. (1962). Problema prichinnosti v meditsine (etiologiya) / M.: meditsina, 175. (in Russian).
Petlenko, V. P., Strukov, A. I. , Hmelnitskiy, O. K. (1978). Determinizm i teoriya prichinnosti v
patologii / M.: Meditsina, 260. (in Russian). Pyitskiy, V. I. (2001). Prichinyi i usloviya vozniknoveniya zabolevaniy (etiologiya) / M.: Triada-H, 64 s. (in Russian).
Litvin, V. Yu. Gintsburg, A. L. , Pushkareva, V. N., Romanova, Yu. M., Boev, B. V. (2002). Epidemiologicheskie aspektyi ekologii bakteriy / M.: Farmarus- Print, 256 s. (in Russian).
Стаття надшшла до редакцй 30.04.2016
УДК 619:639.3:577.115
Лобойко Ю. В., к. с.-г. н., доцент, Крушельницька О. В., к. вет. н., асистент ©
Льегеський национальный утверситет ветеринарног медицины та бготехнологш iмет С. З. Гжицького
ВМ1СТ ПРОДУКТ1В ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ Л1П1Д1В ТА АКТИВН1СТЬ АНТИОКСИДАНТНИХ ФЕРМЕНТ1В У ТКАНИНАХ ОДНОР1ЧОК КОРОПА ЗА ЛЕРНЕОЗНО1 1НВАЗ11
У статтi наведено дан про eMiст продуктiв перекисного окиснення лiпiдiв (öiенових кон 'югатiв, гiдроперекисiв, малонового дiальдегiду) та активностi антиоксидантних ферментiв (супероксиддисмутази, глутатiонпероксидази, каталази) в тканинах оргатв коропа за твазй ектопаразитами Lernaea cyprinacea.
Матерiалом для до^дження вмюту продуктiв перекисного окиснення лiпiдiв та активностi антиоксидантних ферментiв були однорiчки любтського лускатого коропа, спонтанно твазоваы ектопаразитами Lernaea cyprinacea. Для цього було сформовано чотири групи риб (контрольна та три до^дт) по 6 особин у кожнт, масою тыа 38,0 ± 4,8 г, за ураження Lernaea cyprinacea. Перша група риб - контроль, друга - з ттенсивтстю твазй до 0,08 лерней на г м. т., третя - з ттенсивтстю 0,11-0,26 лерней на г м. т. i четверта - бтьше 0,26 лерней на г м. т.
Отриман результати свiдчать про значн змти вмюту продуктiв перекисного окиснення лiпiдiв та активностi антиоксидантних ферментiв у тканинах коропа за ураження лернеозом.
Встановлено, що у до^джуваних тканинах гепатопанкресу, скелетних м 'язiв та зябер твазованих ектопаразитами однорiчок коропа вiрогiдно зростав вмют дiенових кон'югатiв, гiдроперекисiв лiпiдiв, малонового дiальдегiду та знижувалася активтсть антиоксидантних ферментiв супероксиддисмутази, глутатюнпероксидази i каталази.
© Лобойко Ю. В., Крушельницька О. В., 2016
90
