CC BY
61
Лекщя . Jt—11'I'/slJIlj'llsl
Lecture 1нфектологш
УДК 616.34-008.11-03 DOI: 10.22141/2312-413Х.5.5.2017.121629
Крамарьов С.О.
Нацональний медичний унверситет ¡мен1 О.О. Богомольця, м. КиТв, УкраТна
Сучасн шдходи до лкування зневоднення
в д^ей i дорослих
For cite: Aktual'naa Infektologia. 2017;5(5):205-208. doi: 10.22141/2312-413x.5.5.2017.121629
Резюме. Зневоднення е причиною багатьох випадк1в летального ктця, у першу чергу обумовлених д1ареею. Значним досягненням, що дало можливсть врятувати мыьйони людських житт1в, було створення ораль-но'(рег1дратацшно'1 сол1 (ОРС). ОРС для лкування зневоднення при тфекцтних д1ареях була створена в Мгжнародному доЫдницькому центр1 з вивчення д1арейних захворювань у Бангладеш наприктщ 60-хрок1в XXстолття для терапПхолери. У наступному для лжування нехолерних д1арей була розроблена удоскона-лена формула ОРС. За даними ВООЗ, пор1вняно si стандартним розчином ОРС розчин, що мае знижену осмоляртсть, дозволяе скоротити на 33 % потребу в проведент внутршньовенних шфузш. Крiм того, цей розчин також дозволяе знизити частоту виникнення блювання на 30 % та частоту випорожнень — на 20 %. У 68,5 % дтей зрестраторними захворюваннями, як були госшталзоват до тфекцтного стацюна-ру, були ознаки зневоднення. Як i при дiареях, зневоднення прирестраторнихзахворюваннях е одним з показ-никв тяжкостi стану. Оральна регiдратацiя на сьогодт використовуеться в рiзних кранах свту в 99 % дтей, хворих на дiарею. Своечасна та адекватна регiдратацiйна тератя е першочерговою та найбыьш важливою складовою частиною лжування зневоднення як у дтей, так i в дорослих. Ранне використання адекватно'i регiдратацiйно'iтерапПе головною умовою швидкого та успшного лкування захворювання. Kro40Bi слова: зневоднення; оральна регiдратацiйна сыь; дiареi; ресшраторт захворювання
Зневоднення оргашзму можливе при обмеженому надходженш р!дини або збтьшеному !! виведенш, а та-кож при одночаснш дл цих двох факторiв.
Видтяють таы варiанти депдратац!!:
1. Клггинне гшеросмолярне зневоднення (водяне виснаження, справжня депдратащя).
Причиною гшеросмолярного зневоднення можуть бути: надшрш втрати рщини через нирки (полiурiя) при нецукровому та цукровому дiабетi, тривале застосування осмотичних дауретиюв, хрошчна ниркова недостатнють з порушенням концентрацшно! функцй нирок, гшер-вентиляцшний синдром, отки велико! поверхш тта, неправильна корекщя водного дефщиту гшеросмоляр-ними р!динами або прийом через рот солей натрш.
2. Позакттинне iзо- та гiпоосмолярне зневоднення.
1зоосмолярне зневоднення виникае при е^валент-
них втратах води та солей, таким чином втрачаеться рь дина, за вмютом електролiтiв та осмолярнiстю близька до аналопчних показниюв плазми кровi здорово! людини.
Позанирковi втрати солевмiсно! рщини можуть здшснюватися через шлунково-кишковий тракт (блювання, дiарея), промивання шлунка та кишечника без-сольовими розчинами, значне потовидтення.
Через нирки значна ильюсть води та солей втрачаеться при зниженш продукцй альдостерону та глюкокор-тикощв (хвороба Аддюона, надниркова недостатнiсть, гiпофункцiя адренокортикотропного гормону), при по-лiуричнiй стад!'! хрошчно! нирково! недостатностi.
Цi втрати призводять до сольового та водного дефь циту одночасно.
Гiпоосмолярне зневоднення виникае в тих випадках, коли втрати солей (у першу чергу хлориду натрш) пере-важають над втратами води. Цей варiант зневоднення можливий при втратах електролiтiв через тсляопера-цiйнi норицi (фiстули) верхн1х вщдшв тонкого кишечника у хворих, оперованих з приводу патолог!! жовчови-вщних шляхов та п!дшлунково! залози, дванадцятипало! кишки, травматичних ушкоджень тонкого кишечника.
Суттевi втрати електролiтiв можуть бути при захворюваннях шдшлунково! залози, жовчовивщних шляхiв та товстого кишечника, що супроводжуються хрошч-ними проносами (у першу чергу хлориду калш).
3. Загальне або тотальне зневоднення, що виникае як наслщок першого або другого варiанту дегщратацй [20].
Змiни водно-електролiтного балансу мають зв'язок з обмiнними процесами. Потреба в р!диш та електролiтах
© «Актуальна шфектолопя», 2017 © «Actual Infectology», 2017
© Видавець Заславський О.Ю., 2017 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2017
Для кореспонденцп: Крамарьов Серий Олександрович, доктор медичних наук, професор, завщувач кафедри дитячих шфекцшних хвороб, Нацiональний медичний унiверситет iменi О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. Ки'''в, 02000, Укра'на; e-mail: [email protected] For correspondence: Serhii Kramariov, MD, PhD, Cheif of the Department of Pediatric Infectious Diseases, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: [email protected]
прямо пропорцiйна швидкосп метаболiзму, що поси-люеться при шфекцшних захворюваннях. Так, для за-мiщення фiзiологiчних втрат на кожт 100 ккал потрiбно введення 115 ммоль води, 3 ммоль натрш та 2 ммоль калш. Враховуючи частку ендогенно утворено! води, 100 ккал вщповщають 100 мл введено! ззовт рiдини. За нормальних умов втрати рщини розподiляються таким чином: сеча — 50 %, випаровування зi шыри — 30 %, ви-паровування через легенi — 15 %, з фекалиями — до 5 %.
Активащя катаболiчних процесiв супроводжуеться зростанням вивiльнення води й посиленням виведен-ня Н та розчинених у нiй електролтв iз сечею. Крiм того, збтьшення теплопродукци призводить до тд-вищення втрат води з потом та через легеш. У табл. 1 наведет шляхи та кiлькiснi показники втрат рiдини та основних електролтв у нормi та при патологи.
Пщвищення температури тла супроводжуеться збть-шенням потреб у рiдинi на 10 мл/кг на кожен 1 °С. При на-явностi тахшное втрати рщини з перспiрацiею зростають на 5—20 мл/кг/добу У пащенпв зi значним потовидлен-ням на 5—25 мл/кг/добу збтьшуеться випаровування з по-верхнi шири. Блювання супроводжуеться втратами близь-ко 20 мл/кг/добу, дарея — 25—75 мл/кг/добу [8, 12, 14—16].
Дти, особливо раннього вку, бтьш чутливi до втрат рщини, н1ж дорослi. Це пов'язано з вщносно вищим рiв-нем основного обмну, бтьшою поверхнею тла вщносно маси, бтьшим вмiстом води (понад 70 % маси тла у не-мовлят, близько 65 % в ранньому вщ та 60 % у дорослих). Сечовидтення також мае залежнiсть вщ вку: нормаль-ний диурез у дней до 1 року життя становить 2 мл/кг/год, у дней раннього вку — 1,5 мл/кг/год, у старших дтей — 1 мл/кг/год, у дорослих — 0,5 мл/кг/год. У дтей вщносно вищi порiвняно з дорослими перспiрацiйнi втрати води: 0,5 мл/кг маси тла за годину в новонароджених, 0,4 мл/кг/день у старших дней та 0,3 мл/кг/день у тдтткш.
Збтьшення втрат рщини та зменшення и надхо-дження з !жею пiд час iнфекцiйних захворювань може призвести до зневоднення. Прояви дегщратаци розщ-нюються як показник тяжкостi i е одним з показань до госmталiзацií хворих [5, 6, 13].
Зневоднення е причиною багатьох випадыв летального кшця, у першу чергу обумовлених дiареею. Значним досягненням, що дало можливють врятувати мтьйони людських житгiв, було створення орально! регщратацшно! солi (ОРС).
Незважаючи на простоту й фiзiологiчнiсть, оральна репдратащя — порiвняно новий метод л^вання, що отримав поширення тiльки в другш половинi XX сто-лптя. Перший розчин для орально! репдратаци був розроблений не для лкування хворих, а для вщновлен-
ня функционального стану спортсменiв пiсля тривалих виснажливих змагань. У 1960-х рр. скандинавсью вче-нi почали вивчати мехашзми розщеплення глiкогену в м'язах при тривалих фiзичних навантаженнях. На-уково-дослiдна група вчених виявила, що спортсмени втрачали до 8,2 кг маси тта за три години роботи на полi i що вщ 90 до 95 % вщ цiеí маси становила вода. При цьому обсяг плазми кровi знижувався на 7 %, а обсяг кровi — на 5 %, також з оргашзму вимивалися натрiй i хлор. За результатами тривалих дослщжень у 1965 р. у лаборатори Унiверситету Флориди група до-слiдникiв розробила склад репдратацшного напою для футбольно! команди начального закладу. Шсля позитивного досвщу застосування засобiв для орально! репдратаци у здорових людей и стали вивчати як метод терапи при рiзних захворюваннях.
ОРС для лкування зневоднення при iнфекцiйних дiареях була створена в Мiжнародному дослщницько-му центрi з вивчення дiарейних захворювань у Бангладеш наприюнщ 60-х рокiв XX столiтгя для л^вання холери. У наступнi роки D. Mahalanabis показав ефек-тивнють ОРС пiд час спалаху холери серед бiженцiв у Бангладеш у 1971—1972 рр. De i сшвавт. у 1974 р. 1 ОДайефе i спiвавт. в 1978 р. переконливо продемон-стрували ефективнiсть ОРС у дггей з дiареею, у тому чи^ й при холерь У 1979 р. D. Pizarrow i спiвавт. показали, що оральна репдратащя ефективна й безпечна навпъ у перiодi новонародженостi. Грунтуючись на цих даних, Всесвiтня оргашзащя охорони здоров'я (ВООЗ) у 1978 р. впровадила в практику лкування зневоднення при дiарейних захворюваннях ОРС [19].
Надалi для лiкування нехолерних дiарей була розро-блена удосконалена формула ОРС. Перший розчин для орально! репдратаци мав високу ефективнють у лквща-ц11 ознак депдратаци, запобкант !м i зменшеннi смертности проте не зменшував штенсивнють та тривалiсть дiаре!. Однiею з причин була висока осмолярнють розчи-ну. Надалi проведенi дослщження показали, що розчини iз зниженою осмолярнютю мають переваги перед iзото-шчними та гiперосмолярними розчинами [10, 11]. При застосуванш гiпоосмолярного розчину об'ем випорож-нень зменшуеться на 58 %, тривалють дiаре! скорочуеть-ся на 55 % та знижуеться ризик розвитку гiпернатрiемií порiвняно з тератею стандартними розчинами [5].
Проведений метааналiз 11 рандомiзованих досль джень показав, що зниження осмолярносп розчишв для орально! регiдратацií не ттьки знижуе об'ем випо-рожнень при дiарейних захворюваннях, але i зменшуе ктьысть незапланованих внутрiшньовенних iнфузiй порiвняно зi стандартним розчином ВООЗ [9].
Таблиця 1. Втрати води та електролтв на кожн 100 ккал (Nelson Textbook, 18th ed., 2007) [21]
Шлях втрати Звичайн втрати Патолопчш стани
Вода, мл Натрм, ммоль Калш, ммоль Вода, мл Натрш, ммоль Калш, ммоль
Легеш 15 0 0 10-60 0 0
Шюра 40 0,1 0,2 20-100 0,1-3,0 0,2-1,5
Кал 5 0,1 0,2 0-50 0,1-4,0 0,2-3,0
Сеча 65 3,0 2,0 0-400 0-30,0 0-30,0
206
Aktual'naa Infektologia, р-ISSN 2312-413X, е-ISSN 2312-4148
Том 5, № 5, 2017
За даними ВООЗ, порГвняно 3Í стандартним роз-чином ОРС розчин, що мае знижену осмолярнють, дозволяе скоротити на 33 % потребу в проведенн вну-трiшньовенних iнфузiй. Крiм цього, новий розчин також дозволяе знизити частоту виникнення блювання на 30 % та частоту випорожнень — на 20 %.
Враховуючи зазначене, у травш 2004 року ВООЗ та Дитячий фонд ООН (ЮН1СЕФ) видали новi реко-мендацй' з контролю за дiареею в дггей, у яких було об-Грунтовано застосування гiпоосмолярних розчинiв (до 245 мОсм/л) з низькою концентрацiею хлориду натрш (до 75 ммоль/л) та глюкози (до 75 ммоль/л) [18].
На сьогодш ВООЗ рекомендуе такий склад розчи-шв для орально! репдратаци:
— натрш — 75 ммоль/л (натрш хлорид 2,6 г/л);
— калш — 20 ммоль/л (калш хлорид 1,5 г/л);
— глюкози — 75 ммоль/л (глюкоза 13,5 г/л);
— цитрату натрш — 10 ммоль/л (2,9 г/л);
— осмолярнють — 245 мосм/л [3].
В Укра!ш на фармацевтичному ринку е розчини для орально! репдратаци, що вщповщають сучасним вимогам. Серед них як приклад можна навести роз-чин тд комерцшною назвою 1онка. Склад цього роз-чину повнютю вщповщае складу, що рекомендований ВООЗ: натрш — 75 ммоль/л (натрш хлорид 2,6 г/л), калш — 20 ммоль/л (калш хлорид 1,5 г/л), глюкоза — 75 ммоль/л (глюкоза 13,5 г/л), цитрату натрш — 10 ммоль/л (2,9 г/л), осмолярнють — 245 мосм/л.
Оральна репдратащя ниш використовуеться в рiзних кра!нах свпу в 99 % дГгей, хворих на дiарею. Своечасна та адекватна регщратацшна тератя е першочерговою та найбтьш важливою складовою частиною в лГкуванн дiаре! як у дггей, так i в дорослих. Ранне використання адекватно! регщратацшно! терапи е головною умовою швидкого та усшшного лкування захворювання [2].
Ефективнють орально! репдратаци була продемон-стрована в численних дослщженнях. Так, систематич-ний огляд, що включав 16 рандомiзованих дослщжень, 1545 дггей вком до 15 роив з даареею, показав, що дiти, якг отримували оральну регГдратацГю, мали значно мен-шу частоту несприятливих кшшчних наслщюв (зокре-ма, смерть, судоми) та вГрогщне скорочення строкГв !х перебування в стацГонарГ (у середньому на 21 годину) порГвняно з длъми, якГ отримували парентеральну реп-дратацГю. На пГдставГ цього було зроблено висновок, що при гастроентеритах у дитячому вод оральна репдратащя е бГльш ефективним та безпечним методом регщра-тацГ! порГвняно з парентеральною регГдратацГею [7].
У наших попередшх дослГдженнях (2012) було вста-новлено, що 68,5 % дггей Гз респГраторними захворю-ваннями, яы були госпГталГзованГ до шфекцшного стацГонару, мали ознаки зневоднення. Серед симпто-мГв зневоднення частГше виявлялась сухгсть слизових оболонок та спрага. У день госшталГзацГ! сухгсть слизових оболонок спостериалась у 45 % хворих, спрага — у 65 %. У 21,6 % пащенпв вгдмГчалось незначне зни-ження тургору тканин (вирГвнювання шкГрно! складки < 1 с). Зменшення частоти сечовипускань було вгдмГче-но у 26,7 % дггей [1].
Вщповщно до юнуючих рекомендацГй деяких лкарГв при гострих респГраторних ГнфекцГях одним з методГв те-рапГ! е вживання велико! юлькосп рщини. Як правило, це означае вживання напо!в у збгльшеному об'емГ, нГж зазвичай. Проте юнують повГдомлення про небезпеку прийому велико! кглькостГ рщини. Так, при вживанш надмГрно! кглькостГ води може розвинутись водяна Гн-токсикащя. Цей стан пов'язаний з накопиченням води в судинному руслГ, що може призводити до зниження концентраций натрш (ппонатрГемш) та переходу рщини за осмотичним градГентом до внутрГшньоклГтинного простору та розвитку набрякГв. При зниженнГ концентрацГ! натрш менше нГж 120 ммоль/л можуть з'являтись симп-томи набряку головного мозку у виглядГ порушень свь домостГ, судом, а також периферичш набряки. З Гншого боку, неадекватний прийом розчинГв Гз високим вмютом натрГю може викликати розвиток ппернатрГемГ! [4, 13].
ОРС завдяки збалансованому складу дозволяе ком-пенсувати втрати рщини, основних електролтв та енергГ! й мае високий профГль безпеки при лГкуванн1 зневоднення будь-яко! природи [15].
Завдяки глобальному впровадженню методу орально! репдратаци при зневодненш щорГчно у свГтГ вдаеть-ся збериати до 5 млн житпв дГтей. Застосування ОРС як основного методу боротьби Гз зневодненням при дГаре! в дГтей дало можливють знизити смертнють дГтей у вод до 5 роив при дГарейних захворюваннях у всьому свГтГ на 3 млн щорГчно. З 1990 р. понад 150 кра!н взяли на себе зобов'язання Гз застосування орально! регщратацГ! при лкуванш дГарей. Згщно з оцшками експер-тГв ВООЗ, i! використання при лкуванш шфекцшних дГарей дозволило знизити дитячу смертнють з 4,6 млн у 1980 р. до 1,5 млн випадыв у 2000 р. [17].
Конфлшт iHTepeciB. Не заявлений.
References
1. Kramarev SA, Yevtushenko VV, Doroshenko VO. Rehydra-tional therapy during the acute respiratory infections in children. Sovremennaya Pediatriya. 2012;1:61-64. (in Russian).
2. World Health Organization. The treatment of diarrhea. A manual for physicians and other senior health workers. 4th rev. Geneva, Switzerland: WHO Press; 2006. 57p. (in Russian).
3. World Health Organization; UNICEF; Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health; USAID. Implementing the new recommendations on the clinical management of diarrhea. Guidelines for policy makers and programme managers. Geneva, Switzerland: WHO Press; 2006. 41 p. (in Russian).
4. El-Mougi M, Hendawi A, Koura H, Hegazi E, Fontaine O, Pierce NF. Efficacy of standard glucose-based and reduced-osmolarity maltodextrin-based oral rehydration solutions: effect of sugar malabsorption. Bull World Health Organ. 1996;74(5):471-7. PMID: 9002327.
5. National Collaborating Centre for Women's and Children's Health (UK). Feverish Illness in Children: Assessment and Initial Management in Children Younger Than 5 Years. London: Royal College of Obstetricians & Gynaecologists (UK); 2013 May. PMID: 25340238.
6. ESPGHAN. Fluid and electrolytes (Na, Cl and K). J Pe-diatr Gastroenterol Nutr. 2005;41:S33-38. doi: 10.1097/01. mpg.0000181846.93628.0e.
7. Fonseca BK, Holdgate A, Craig JC. Enteral vs intravenous rehydration therapy for children with gastroenteritis: a meta-analy-sis of randomized controlled trials. Arch Pediatr Adolesc Med. 2004 May;158(5):483-90. doi: 10.1001/archpedi.158.5.483.
8. Graneto JW. Emergent Management of Pediatric Patients with Fever. Available from: https://emedicine.medscape.com/ article/801598-overview . Accessed: November 01, 2016.
9. Hahn S, Kim YJ, Garner P. Reduced osmolarity oral rehydra-tion solution for treating dehydration due to diarrhoea in children: systematic review. BMJ. 2001 Jul 14;323(7304):81-85. PMCID: PMC34542.
10. World Health Organization, UNICEF, Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health, USAID. Implementing the new recommendations on the clinical management of diarrhea. Guidelines for policy makers and programme managers. Geneva, Switzerland: WHO Press; 2006. 33p.
11. Hahn S, Kim Y, Garner P. Reduced osmolarity oral rehydration solution for treating dehydration due to diarrhoea in children: systematic review. BMJ. 2001 Jul 14;323(7304):81-5. PMID: 11451782.
12. Lee JW. Fluid and electrolyte disturbances in critically ill patients. Electrolyte Blood Press. 2010 Dec;8(2):72-81. doi: 10.5049/ EBP.2010.8.2.72.
13. Luszczak M. Evaluation and management of infants and young children with fever. Am Fam Physician. 2001 Oct 1;64(7):1219-26. PMID: 11601804.
14. Holliday MA, Segar WE, Friedman A. Reducing errors in fluid therapy management. Pediatrics. 2003 Feb;111(2):424-5. PMID: 12563072.
15. World Health Organization. Management of the child with a serious infection or severe malnutrition. Guidelines for care at the first-referral level in developing countries. Geneva, Switzerland: WHO Press; 2000. 162p.
16. Manz F. Hydration in Children. J Am Coll Nutr 2007 Oct;26(5 Suppl):562S-569S. PMID: 17921466.
17. Prebiotics. Dietary fiber in nutrition. Available from: http:// fitnessfeed.ru/articles/244811. Accessed: August 25,2015.
18. World Health Organization. The treatment of diarrhea. A manual for physicians and other senior health workers. Geneva, Switzerland: WHO Press; 2005. 44p.
19. Kramarev SA. Possibilities of rehydration therapy in outpatient settings for acute respiratory diseases in children. Pediatriia. 2015;4(27):52-53. (in Russian).
20. Systemic disturbances of water-electrolyte exchange and principles of their correction. Lection. Available from: http://www.kemsma. ru/counter/PathophysiologyWEETests.pdf. Accessed: October 20, 2011.
21. Kliegman R, Behrman RE, Jenson HB, Stanton BF. Nelson Textbook of Pediatrics. 18th edition. London, United Kingdom: Saun-ders; 2007. 3200 p.
OTpuMaHO 22.11.2017 ■
Крамарев С.А.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Современные подходы к лечению обезвоживания у детей и взрослых
Резюме. Обезвоживание является причиной многих летальных исходов, в первую очередь обусловленных диареей. Значительным достижением, позволившим спасти миллионы человеческих жизней, было создание оральной регидратационной соли (ОРС). ОРС для лечения обезвоживания при инфекционных диареях была создана в Международном исследовательском центре по изучению диарейных заболеваний в Бангладеш в конце 60-х годов XX века для лечения холеры. В последующем для лечения нехолерных диарей была разработана усовершенствованная формула ОРС. По данным ВОЗ, по сравнению со стандартным раствором ОРС раствор, имеющий пониженную осмолярность, позволяет сократить на 33 % потребность в проведении внутривенных инфузий. Кроме того, этот раствор также позволяет снизить частоту возникновения рвоты на 30 %
и частоту стула — на 20 %. У 68,5 % детей с респираторными заболеваниями, которые были госпитализированы в инфекционный стационар, отмечались признаки обезвоживания. Как и при диареях, обезвоживание при респираторных заболеваниях является одним из показателей тяжести состояния. Оральная регидратация в настоящее время используется в различных странах мира у 99 % детей, больных диареей. Своевременная и адекватная регидратационная терапия является первоочередной и наиболее важной составной частью в лечении обезвоживания как у детей, так и у взрослых. Раннее использование адекватной регидратационной терапии является главным условием быстрого и успешного лечения заболевания. Ключевые слова: обезвоживание; оральная регидратацион-ная соль; диареи; респираторные заболевания
S.O. Kramariov
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Modern approaches to the treatment
Abstract. Dehydration is the cause of many lethal outcomes, primarily due to diarrhea. The significant achievement that made it possible to save millions of human lives was the creation of oral rehydration salt (ORS). ORS for the treatment of dehydration in infectious diarrhea was created at the International Centre for Di-arrhoeal Diseases Research, Bangladesh in the late 60s of the XX century for the treatment of cholera. Subsequently, for the treatment of non-cholera diarrhea, an improved ORS formula was developed. According to the World Health Organization, as compared with a standard ORS solution, a solution that has reduced osmolarity can decrease the need for intravenous infusion by 33 %. In addition, this solution also reduces the incidence of vomiting by
of dehydration in children and adults
30 % and stool frequency by 20 %. 68.5 % of children with respiratory diseases, who were admitted to an infectious hospital, had signs of dehydration. In common with diarrhea, dehydration in respiratory diseases is one of the indicators of severity of the patient's condition. Oral rehydration is currently used in different countries of the world in 99 % of children suffering from diarrhea. Timely and adequate rehydration therapy is a primary and most important part in the treatment of dehydration in both children and adults. Early use of adequate rehydration therapy is a prerequisite for the rapid and successful treatment of the disease.
Keywords: dehydration; oral rehydration salt; diarrhea; respiratory diseases
208
Aktual'naâ Infektologiâ, р-ISSN 2312-413X, е-ISSN 2312-4148
Том 5, № 5, 2017
