CC BY
39
Оригшальж дослiдження
Original Researches
УДК 616.988:616.2/.3-022:578.834-035.27:612.017.1 DOI: 10.22141/2312-413x.3.12.2016.81709
ДУДА О.К., КОЦЮБАЙЛОЛ.П.
Нацюнальна медична академя пслядипломноi освпи ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Кив, Украна
СУЧАСНА iMYHOTPOnHA ТЕРА^Я ХВОРИХ НА KOPOHABiPYCHi ШФЕКЦМ
Резюме. Мета: анал':з iMyHHoro статусу хворих на KopoHaBipycHi iнфекцi¡ та пдвищення ефективност ¡х лiкyвaння шляхом включення до загальноприйняToi схеми препарату з пpoтивipycнoю та 'мунотропною ^ею. Матерiали i методи. Для досягнення мети роботи протягом 2012-2015 рр. на базi iнфекцiйнoгo вд-длення мсьо кл!н!чно'1'лiкapнi № 4 м. Киева oбcтеженi 150 хворих вком в'щ 18 до 65 роюв з дагнозом «го-стра рес^раторна в'русна нфекц!я середньотяжкого та тяжкого ступенв». З них у подальшому сформува-ли групу хворих на кopoнaвipycнi нфекцИ (КВ1) (n = 36). Перша (I, дослдна) група (n = 22) на фонi основного лiкyвaння отримувала рибонукленову кислоту по 2 капсули 3 рази на добу, 7 днiв. Удрупй (II, контрольна) груп (n = 14) проводили тльки загальноприйняту патогенетичну тера^ю (дезнтоксикацйну та симптома-тичну). Веpифiкaцiю д1агнозу проводили за допомогою молекулярно-генетичнихдосл'1джень (мультиплек-сна пoлiмеpaзнa ланцюгова реак^я з! зворотною транскрип^ею в реальному час':) з болотного материалу — харкотиння. Комплекс 'мунолопчних досл'1джень периферйно'!' кровi включав визначення pецептopiв до моноклональних антитл CD3, CD4, CD8, CD16, CD22 на лiмфoцитaх кровi, вмсту Т-л!мфоцилв за дани-ми спонтанно '1'розеткоутворювально'!'здатност л!мфоцилв з еритроцитами барана за методикою М. Jondal i с^вавт. у модифкацн К.Ф. Чернушенко i с^вавт. Статистичну обробку результатов досл^ення проводили за допомогою програмного комплексу Windows, Word i Excel, Statistica 6.0 з використанням методу вapiaцiйнo¡ статистики з визначенням в!ропдност за допомогою непараметричного методу Влкоксона для незалежних сукупностей або дисперсйного анал'зу Краскела — Уоллса. Для пор!вняння двох незалежних груп використовували U-критерй Манна — Wwi. Результати. При обстеженн 36 хворих на кopoнaвipycнi iнфекцi¡ встановлено, що Ц захворювання супроводжуються розвитком вторинного клтинного iмyнoдефi-циту зi зниженням основних субпопуляцй л:мФоцилв (CD3, CD4, CD22), показниюв НСТ-тесту нейтpoфiлiв кровi та пщвищенням р<вня CD16-лiмфoцитiв. Загальна кльксть Т-л:мФоцилв i Т-хелпеpiв була знижена (Р < 0,05), а от piвень природних кiлеpiв (CD16) в!ропдно був високим: у хворих на кopoнaвipycнi iнфекцi¡ 26,34 ± 2,22 %, а у па^енлв з дагнозом ГРВ1 ншо:' еголо^ — 18,45 ± 1,23 % (норма — 16,60 ± 0,80 %) (Р < 0,05). Це св 'щчить про розвиток при коронав 'русних iнфекцiях вторинного iмyнoдефiцитнoгo стану за вщносним пперклерним типом. Рiвень В-клтин (CD22) у хворих на кopoнaвipycнi iнфекцi¡ був ютотно мен-шим (Р < 0,05), а через 7 дн!в псля прийому рибонукле 'ново '!' кислоти у хворих основно '1' групи показники досягали в середньому 24,06 ± 2,44 %, у па^енлв II групи cеpеднi значення були 19,03 ± 2,05 % (Р < 0,05). 1мунорегуляторний iндекc коливався вщ 1,2 до 2,3. Висновки. При KBI розвиваеться вторинний 'муноде-фцит :з вдносним пперклерним типом, зумовлений значним зниженням загально'¡' клькост Т^мфоцилв i Т-хелпеpiв. Вдзначен зaкoнoмipнocтi !мунного статусу хворих вказують на формування пд час розвитку KBI :мунного дисбалансу, що е, очевидно, важливим патогенетичним чинником при цй патологи. Викори-стання у комплексуй терапИхворих на KBI рибонукле 'ново '!' кислоти не тльки сприяе скороченню кл!н!чних прояв!в хвороби, але й суттево коригуе супутн !мунн порушення, а також забезпечуе найбльш сприятлив'1 вiддaленi результати, дозволяючи уникнути розвитку р'зних бактер'альних ускладнень. Вiдмiченo, що знижена концентра^я Т-л!мфоцилв, зокрема Т-хелперно '1' субпопуляцИ, а також ознаки виснаження здатност нейтpoфiлiв пеpифеpiйнo¡ кровi до рес^раторного вибуху — це !мунолопчнi ознаки, що характеризують особливсть KBI з ураженням нижн!хдихальних шлях!в.
Ключовi слова: л!мфоцити, клтинний iмyнiтет, кopoнaвipycнi iнфекцi¡, доросл'!, рибонукленова кислота.
Адреси для листування з авторами: Дуда О.К.
E-mail: [email protected]
Коцюбайло Л.П.
E-mail: [email protected]
© Дуда О.К., Коцюбайло Л.П., 2016 © «Актуальна шфектолопя», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Вступ
Незалежно вiд географiчного розташування, ктма-тичних умов, гендерних ознак шфекцй дихальних шля-xiB займають провщш мiсця в CTpyKTypi причин смерт-ностi як серед дiтей, так i серед дорослих [1].
K>CTpi pеспipатоpнi вipyснi шфекцй (ГРВ1) — най-бiльш пошиpенi iнфекцiйнi хвороби, що уражують yсi вiковi групи населення. В Украш щоpiчно на ГРВ1 хвоpiють 10—14 млн ошб, що становить 25—30 % випад-кiв yсie! та близько 75—90 % — шфекцшно! захворюва-ност [2].
Етiотpопна теpапiя коpонавipyсних шфекцш (КВ1) у дорослих сьогоднi регламентована, однак дош немае чiтких рекомендацш стосовно використання багатьох патогенетичних середниыв, пеpедyсiм iмyнотpопних пpепаpатiв [3]. Актуальнють цього напрямку в шдви-щенш ефективностi терапп хворих на КВ1 визначаеть-ся тим, що тяжысть патологiчного процесу, розвиток ускладнень або формування загрозливих для життя сташв значною мipою зyмовленi глибиною порушень iмyнноl реакцп оpганiзмy i зниженням його неспе-цифiчно! pезистентностi. До числа таких порушень належать розлади макрофагально! ланки, оскшьки коpонавipyси безпосередньо мають тpопнiсть до ма-крофапв [4].
Нашу увагу привернув принципово новий iмyно-тропний препарат з дшчою речовиною рибонуклешова кислота (реестрацшне посвiдчення № UA/5066/01/02 вiд 15.07.2015 р.). Препарат запатентований в Укршш, випускаеться ТОВ «Фарма Старт» (м. ки!'в). В основi пpотивipyсноl дй' лежать механiзми впливу на конфор-мацiю поверхневих антигенiв i pецептоpiв вipyсiв. Сти-мулюе мiгpацiю стовбурових клггин в тстковому моз-ку, вщновлюе дифеpенцiювання, кльтсний i ятсний склад клiтин тсткового мозку i периферично1 кpовi [5]. Ноpмалiзye клгганний iмyнiтет, пiдвищyючи мшра-цiю i коопеpацiю Т- i В-лiмфоцитiв i фагоцитарну ак-тивнiсть макpофагiв, посилюючи активнiсть фактоpiв неспецифiчноl pезистентностi [6].
Матерiали i методи
Для досягнення мети роботи протягом 2012— 2015 рр. на базi iнфекцiйного вщдтення мюько!' клМч-но! лiкаpнi № 4 м. Киева обстежеш 150 хворих вшом вiд 18 до 65 роыв iз дiагнозом «гостра pеспipатоpна вipyсна iнфекцiя (ГРВ1) середньотяжкого та тяжкого ступе-шв». З них у подальшому сформували групу хворих на коpонавipyснi шфекцй (n = 36). Перша (I, дослщна) група (n = 22) на фош основного лiкyвання отримува-ла рибонуклешову кислоту по 2 капсули 3 рази на добу 7 дшв. У другу (II, контрольна) групу ввшшли 14 хворих, яким проводили тльки загальноприйняту патоге-нетичну теpапiю (дезiнтоксикацiйнy та симптоматич-ну) згiдно з [2].
Групи були pандомiзованi за статтю, вшом, клiнiч-ними характеристиками.
Веpифiкацiю дiагнозy проводили за допомогою молекулярно-генетичних дослiджень (мультиплексна полiмеpазна ланцюгова pеакцiя зi зворотною тран-
скрипцieю в реальному 4aci) з бюлопчного MaTepia-лу — харкотиння. Дослиження виконувалися на кафе-дpi вipусологi! НМАПО iмeнi П.Л. Шупика.
Комплекс iмунологiчних дослiджeнь периферш-но! кpовi включав визначення peцeптоpiв до моно-клональних aнтитiл CD3, CD4, CD8, CD16, CD22 на лiмфоцитaх кров^ вмiсту Т-лiмфоцитiв за данними спонтанно! розеткоутворювально! здaтностi лiмфо-ципв з еритроцитами барана за методикою М. Jondal i спiвaвт. у модифшаци К.Ф. Чернушенко i ствавт.; оцiнку фагоцитарно! aктивностi та фагоцитарного числа нейтрофтьних лeйкоцитiв за К.Ф. Чернушенко; визначення киснезалежного мeтaболiзму еозинофть-них та нeйтpофiльних гpaнулоцитiв кpовi — за даними спонтанного та стимульованого НСТ-тесту в модифь кацп В.В. Климова i спiвaвт.
УЫ числовi показники оцiнювaли з урахуванням значень 30 хворих на ГРВ1 iншо! eтiологi!. Статистичну обробку результат дослiджeння проводили за допомогою програмного комплексу Windows, Word i Excel, Statistica 6.0 з використанням методу вapiaцiйно! статистики з визначенням вipогiдностi за допомогою не-параметричного методу Вiлкоксонa для незалежних сукупностей або диспepсiйного aнaлiзу Краскела — Уоллюа. Для поpiвняння двох незалежних груп вико-ристовували U-критерш Манна — У!тнi.
Результати досл^джень та Тх обговорення
Оцiнкa клiнiчних симптомiв пepeбiгу гострих рест-раторних вipусних iнфeкцiй у дорослих залежно вщ еть ологiчного агента дозволила виявити значш вщмшнос-тi. Так, у хворих на коpонaвipуснi шфекцй лихоманка та кашель вiдмiчaлися у 100 % (n = 36), симптом меншпз-му виявлявся у 52,6 % (n = 10), ознаки ураження нижнiх дихальних шляхiв — у 61,5 % (n = 22), pинiт (Р < 0,05). Один летальний випадок в груш дослщження. З I групи 7 хворих перебували у вщдтенш iнтeнсивно! терапи та peaнiмaцi!, вщповщно з II — 3 Kropi (Р > 0,05).
Пiсля проведеного курсу лшування позитивна ди-намша спостepiгaлaся в обох групах пащенпв, але най-знaчнiшою вона була у I груш, що отримувала, ^м стандартно! терапи, ще й нуклекс, тpивaлiсть стацю-нарного лшування у I гpупi 7,02 ± 1,03 лiжко-дня, а у II — 10,32 ± 2,04.
У процеш лiкувaння в пaцieнтiв основно! групи вщ-значене зниження загально! температури тiлa до нор-мальних покaзникiв уже на 3-тю — 4-ту добу, тодi як у контрольнш гpупi до цього дня ще вщзначався субфе-бpилiтeт — 37,6 ± 0,6 °С. На 5-ту добу хвороби температура тла досягала нормальних покaзникiв у пащен-тiв обох груп. Темп зникнення симптомiв iнтоксикaцi! корелював з динамшою зниження температури, при ноpмaлiзaцi! яко!, як правило, зникали й загальноток-сичнi прояви захворювання та кашель. Проте у хворих основно! групи, яы отримували нуклекс, на 2—3 дш paнiшe зникали катаральш симптоми та 30 % з них не призначалися aнтибaктepiaльнi препарати, оскшьки не вщзначалося ускладнень. У контрольнш груш усклад-
нення дiагностували на 2-гу — 4-ту добу хвороби (си-нусити, отити, ларинпти, бронхтга).
Беручи до уваги iмуннi патогенетичнi механiзми формування запального процесу в бронхах та альвеолах при КВ1, автори вважали доцтьним вивчити по-казники iмунограми перифершно! кровi в пацieнтiв груп порiвняння.
У гострому перiодi хвороби виявлено значш змiни показникiв iмунограми (табл. 1). Загальна юльюсть Т^мфоципв i Т-хелперiв була знижена (Р < 0,05), а от рiвень натуральних кiлерiв (CD16) вiрогiдно був висо-ким: у хворих на КВ1 — 26,34 ± 2,22 %, а у пащенпв з дiагнозом ГРВ1 шшо! етiологií — 18,45 ± 1,23 % (норма — 16,60 ± 0,80 %) (Р < 0,05). Це свщчить про роз-виток при КВ1 вторинного iмунодефiцитного стану за вщносним гiперкiлерним типом.
Рiвень В-клггин (CD22) у хворих на КВ1 був iстотно меншим (Р < 0,05), а через 7 дшв шсля прийому рибо-нуклешово! кислоти у хворих основно! групи вони досягали в середньому 24,06 ± 2,44 %, у пащенпв II групи середнi значення були 19,03 ± 2,05 % (Р < 0,05). 1муно-регуляторний шдекс коливався вiд 1,2 до 2,3.
У перюд ранньо! реконвалесценци (7-ма доба хвороби) у представниыв I групи нормалiзувалися значення ушх дослiджуваних показникiв клiтинного iмунiтету та виявлена активацiя моноцитiв в перифершнш кровi вiд 33 до 62 %.
Важливо, що в реконвалесценпв II групи, яю отри-мували лiкування згiдно з Ушфшованим клiнiчним протоколом первинно! медично! допомоги дорослим та дггам «Госщ ресшраторш шфекци» (наказ Мшс-терства охорони здоров'я Украши вiд 16 липня 2014 р. № 499), концентращя загальних Т-клiтин, Т-хелперiв i В-клгган, хоч i мала тенденцiю до зростання, однак не досягала рiвня здорових ошб (Р < 0,05).
Наявнють у хворих на КВ! обструктивного синдрому передбачала активацш вторинних ефекторних кль тин та перш за все !х киснезалежних процесiв. З огляду на це проаналiзовано показники спонтанного та сти-мульованого НСТ-тесту нейтрофiльних гранулоцитiв кровi у групах порiвняння (табл. 1).
Таким чином, виявлено статистично значущi мiж-груповi вiдмiнностi в середшх показниках тесту з ш-тросишм тетразолieм у спонтанному та стимульова-ному трогеналом варiантах зi значним зниженням шдексу стимуляци нейтрофiлiв перифершно! кровi, що е вiдношенням результат стимульованого НСТ-тесту до показниюв спонтанного варiанта (у хворих I групи — 1,17 ± 0,04 ум.од., II групи — 1,54 ± 0,20 ум.од.; Р < 0,05). Таю результати можуть вказувати на певну виснаженють здатностi нейтрофшв до дегрануляци в процесi нейтрофт-опосередкованого запалення брон-хiв у дорослих на КВГ
Разом iз тим фагоцитарнi функци гранулоцитiв кровi, зокрема показник фагоцитарно! активност та фагоцитарного числа, мали тенденцiю до зростання у хворих II групи, але активност моноцитiв периферш-но! кровi не вiдмiчалося в жодного пащента.
Висновки
1. При КВI розвиваеться вторинний iмунодефiцит iз вiдносним гшерюлерним типом, зумовлений значним зниженням загально! кiлькостi Т-лiмфоцитiв i Т-хелперiв.
2. Вiдзначенi закономiрностi iмунного статусу хворих вказують на формуванням тд час розвитку КВI iмунного дисбалансу, що е, очевидно, важливим пато-генетичним чинником при цш патологи.
3. Використання у комплексны терапи хворих на КВI рибонуклешово! кислоти сприяе не тiльки ско-
Таблиця 1. Динам1ка показниюв ¡мучного статусу (%) у хворих на КВ1 (М ± т)
Показник Контроль (ГРВ1 шшоТ етюлогп), п = 30 Група хворих
1 (рекомендоване лшування + рибонуклеТнова кислота), п =22 II (тшьки рекомендоване лiкування), п = 14
Гострий перюд (до лшування) Рання реконва-лесценцiя (7-ма доба) Гострий перюд (до л^вання) Рання реконва-лесценщя (7-ма доба)
CD3 53,65 ± 1,43 48,03 ± 2,34* 54,44 ± 3,54** 47,67 ± 3,54* 48,90 ± 3,35*
CD4 38,12 ± 2,54 26,70 ± 6,30* 33,36 ± 5,05** 28,42 ± 4,21* 30,02 ± 1,05*
CD8 14,76 ± 0,75 22,04 ± 1,22* 24,06 ± 2,02 23,04 ± 1,86* 24,32 ± 2,06
CD22 17,65 ± 3,42 15,32 ± 1,02* 24,06 ± 2,44** 15,32 ± 1,02* 19,03 ± 2,05*
CD16 18,45 ± 1,23 26,34 ± 2,22* 25,76 ± 3,06* 26,34 ± 2,22* 25,86 ± 2,08*
НСТ спонт. 4,03 ± 0,93 1,17 ± 0,04* 3,09 ± 1,43* 1,54 ± 0,20 1,94 ± 0,95
НСТ стимул. 8,04 ± 1,93 5,07 ± 3,44* 17,34 ± 2,57** 6,09 ± 2,76 8,97 ± 4,54
Р < 0,05 < 0,05 < 0,05 < 0,05 < 0,05
Примтки: * — в1рогщна (Р < 0,05) рiзниця пор1вняно з показчиком у хворих на ГРВ1 ¡ншо/ етюлогп за критер1ем Манна — У/тш; ** — в1рогщна р'зниця пор1вняно з вщповщним показчиком до л'1кування (Р < 0,05).
роченню кдшчних npoHBiB хвороби, але й суттевш корекцп супутнiх iмунних порушень, а також забез-печуе найбшьш спpиятливi вiддалeнi результати, до-зволяючи уникнути розвитку piзних бактepiальних ускладнень.
4. Вiдмiчeнo, що знижена концентращя Т^мфо-цитiв, зокрема Т-хелперно'' субпопуляци, а також ознаки виснаження здатност нeйтpoфiлiв периферш-но'' кpoвi до рестраторного вибуху — це iмунoлoгiчнi ознаки, що характеризують oсoбливiсть КВ1 з уражен-ням нижнiх дихальних шляхiв.
Список лператури
1. Murray C.J.L., Lopez A.D., Mathers C.D., Stein C. The global burden of disease 2000 project: aims, methods and data sources // Global programme on evidence for health policy. — Geneva: World Health Organization, 2001.
2. Утфжований KAiniunuU протокол первично! медичног допомоги дорослим та дтям. Tscmpi ресмраторт тфекцп. Наказ Мтстерства охорони здоров'я Украгни eid 16 липня 2014р. № 499.
3. Woo P.C., Lau S.K., Chu C.M. et al. Characterization and complete genome sequence of a novel coronavirus, coronavirus HKU1, from patient with pneumonia// J. Virol. — 2005. — 79. — 884-895.
4. Atkinson T.P. Is asthma an infectious disease? New evidence / T.P. Atkinson // Current Allergy Asthma Reports. — 2013. — 13(6). — 702-709.
5. 1нструкщя для медичного застосування Нуклекс. Наказ МОЗ Украгни № 752 вiд 01.09.2010.
6. Ткачук З.Ю., Рибалко С.Л., Дядюн С.Т., Староси-ла Д.Б. Антигерпетична активтсть препарату Нуклекс® // Доповiдi Нацюнальног академи наук Украгни. — 2011. — Вип. 4. — С. 182-188.
Отримано 18.09.16 ■
Дуда А.К., Коцюбайло Л.П.
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
СОВРЕМЕННАЯ ИММУНОТРОПНАЯ ТЕРАПИЯ БОЛЬНЫХ КОРОНАВИРУСНЫМИ ИНФЕКЦИЯМИ
Резюме. Цель: анализ иммунного статуса больных коронавирусными инфекциями и повышение эффективности их лечения путем включения в общепринятые схемы препарата с противовирусной и иммунотропной активностю. Материалы и методы. Для достижения цели работы в течение 2012—2015 гг. на базе инфекционного отделения городской клинической больницы № 4 г. Киева обследованы 150 больных в возрасте от 18 до 65 лет с диагнозом «острая респираторная вирусная инфекция среднетяжелой и тяжелой степени». Из них в дальнейшем сформировали группу больных коронавирусными инфекциями (КВИ) (n = 36). Первая (I, исследуемая) группа (n = 22) на фоне основного лечения получала рибонуклеиновую кислоту по 2 капсулы 3 раза в сутки 7 дней. Во второй (II, контрольная) группе (n = 14) проводили только общепринятую патогенетическую терапию (дезинток-сикационную и симптоматическую). Верификацию диагноза проводили с помощью молекулярно-генетических исследований (мультиплексная полимеразная цепная реакция с обратной транскрипцией в реальном времени) из биологического материала — мокроты. Комплекс иммунологических исследований периферической крови включал определение рецепторов к моноклональным антителам CD3, CD4, CD8, CD16, CD22 на лимфоцитах крови, содержания Т-лимфоцитов по данным спонтанной розеткообразующей способности лимфоцитов с эритроцитами барана по методике М. Jondal в модификации Е.Ф. Чернушенко. Статистическую обработку результатов исследования проводили с помощью программного комплекса Windows, Word и Excel, Statistica 6.0 с использованием метода вариационной статистики с определением достоверности с помощью непараметрического метода Вилкоксона для независимых совокупностей или дисперсионного анализа Краскела — Уоллиса. Для сравнения двух независимых групп использовали U-критерий Манна — Уитни. Результаты. При обследовании 36 больных коронавирусными инфекциями установлено, что эти заболевания сопровождаются развитием вторичного клеточного иммунодефицита со снижением основных субпопуляций лимфоцитов (CD3, CD4, CD22), по-
казателей НСТ-теста нейтрофилов крови и повышением уровня CD16-лимфоцитов. Общее количество Т-лимфоцитов и Т-хелперов было снижено (Р < 0,05), а вот уровень натуральных киллеров (CD16) достоверно был высоким: у больных коронавирусными инфекциями — 26,34 ± 2,22 %, а у пациентов с диагнозом ОРВИ другой этиологии — 18,45 ± 1,23 % (норма — 16,60 ± 0,80 %) (Р < 0,05). Это свидетельствует о развитии при коронавирусных инфекциях вторичного иммунодефицита по относительному гиперкиллерному типу. Уровень В-клеток (CD22) у больных коронавирусными инфекциями был существенно меньшим (Р < 0,05), а через 7 дней после приема рибонуклеиновой кислоты у больных основной группы он достигал в среднем 24,06 ± 2,44 %, у пациентов II группы средние значения были 19,03 ± 2,05 % (Р < 0,05). Иммунорегуляторный индекс колебался от 1,2 до 2,3. Выводы. При коронавирусных инфекциях развивается вторичный иммунодефицит с относительным гиперкиллерным типом, обусловленный значительным снижением общего количества Т-лимфоцитов и Т-хелперов. Закономерности иммунного статуса больных указывают на формирование во время развития коронавирусных инфекций иммунного дисбаланса, это, очевидно, важный патогенетический фактор при данной патологии. Использование в комплексной терапии больных коронавирусными инфекциями рибонуклеиновой кислоты способствует не только сокращению клинических проявлений болезни, но и существенной коррекции сопутствующих иммунных нарушений, а также обеспечивает наиболее благоприятные отдаленные результаты, позволяя избежать развития различных бактериальных осложнений. Отмечено, что пониженная концентрация Т-лимфоцитов, в частности Т-хелперов, а также признаки истощения способности ней-трофилов периферической крови к реакции респираторного взрыва — это иммунологические признаки, характеризующие особенность коронавирусных инфекций с поражением нижних дыхательных путей.
Ключевые слова: лимфоциты, клеточный иммунитет, коро-навирусные инфекции, взрослые, рибонуклеиновая кислота.
Duda O.K., Kotsyubaylo L.P.
P.L. Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
MODERN IMMUNOTROPIC THERAPY OF PATIENTS WITH CORONAVIRUS INFECTIONS
Summary. Objective: to analyze the immune status of patients with coronavirus infections (CVI) and to improve the effectiveness of their treatment by including into the conventional scheme of a drug with antiviral and immunotropic action. Materials and methods. To achieve the objective, 150 patients aged 18 to 65 years with a diagnosis of acute respiratory moderate-to-severe and severe viral infection were examined during 2012—2015 at the infectious department of City Clinical Hospital № 4 of Kyiv. Subsequently, they were included in a group of patients with coronavirus infections (n = 36). The first (I, research one) group (n = 22) received ribonucleic acid 2 capsules 3 times a day, for 7 days, on the background of the main treatment. The second (II, control one) group (n = 14) underwent only conventional pathogenic therapy (detoxification and symptomatic). Verification of the diagnosis was carried out using molecular genetic studies (multiplex polymerase chain reaction with reverse transcription in real time) of the biological material — sputum. Complex of immunological studies of the peripheral blood included determining the receptors to monoclonal antibodies CD3, CD4, CD8, CD16, CD22 on blood lymphocytes, the content of T lymphocytes according to the data of spontaneous resetting ability of lymphocytes with sheep red blood cells by the method of M. Jondal et al. modified by K.F. Chernushenko et al. Statistical analysis of the findings was carried out with the aid of software system Windows, Word and Excel, Statistica 6.0, using the method of variation statistics with the definition of probability by means of the nonparametric Wilcoxon method for independent samples and Kruskal-Wallis analysis of variance. To compare two independent groups, we have used Mann-Whitney U-test. Results. An examination of 36 patients with coronavirus infections found that these diseases are accompanied by the development of secondary cellular immune deficiency with a decrease in major subpopulations
of lymphocytes (CD3, CD4, CD22), indices of NBT-test of neutrophils and increased levels of CD16 lymphocytes. The total number of T lymphocytes and T helper cells was reduced (P < 0.05), but the level of natural killer cells (CD16) was significantly higher: in patients with coronavirus infections — 26.34 ± 2.22 %, and in patients with acute respiratory infections of other origin — 18.45 ± 1.23 % (normal values — 16.60 ± 0.80 %) (P < 0.05). This indicates the development in coronavirus infections of secondary immunodeficiency by the relative hyperkiller type. The level of B cells (CD22) in patients with coronavirus infections was significantly lower (P < 0.05), and 7 days after receiving ribonucleic acid in patients of the research group they reached an average of24.06 ± 2.44 %, in patients from group II average values were 19.03 ± 2.05 % (P < 0.05). Immunoregulatory index ranged from 1.2 to 2.3. Conclusions. When CVI, there is a secondary immunodeficiency with relative hyperkiller type caused by a significant decrease in the total number of T lymphocytes and T helper cells. Reported patterns of immune status of patients indicate the formation of immune imbalance during the development of CVI that is obviously an important pathogenic factor in this pathology. The use of ribonucleic acid in the comprehensive treatment of patients with CVI not only helps to reduce the clinical manifestations of the disease, but also significantly corrects associated immune disorders, as well as provides the most favorable long-term results, eliminating the development of various bacterial complications. It is noted that the reduced concentration of T lymphocytes, particularly T helper subpopulation, as well as the signs of exhaustion of ability of peripheral blood neutrophils to respiratory explosion — there are the immunological symptoms characterizing feature of CVI with the lesions of the lower respiratory tract.
Key words: lymphocytes, cellular immunity, coronavirus infections, adults, ribonucleic acid.
