CC BY
30
interpretation in the mentionedfields of knowledge were displayed. The issues on the relation of guilt and culpability, guilt and responsibility, moral and legal admission of guilt, role of punishment in recognition of guilt, subjective identity of a guilty person in the field of legal discourse were analysed.
Keywords: guilt, culpability, admission of guilt, responsibility, punishability, subject of responsibility.
УДК 17.021.3:355.1
1.1. Севрук, кандидат фшософських наук, доцент
СОЦЮКУЛЬТУРШ АСПЕКТИ УПРАВЛ1ННЯ СОЦ1АЛЬНИМИ ПРОЦЕСАМИ У В1ЙСЬКОВИХ КОЛЕКТИВАХ
np0aHani30eaH0 проблеми управлтня сощальними процесами у вшськових колек-тивах в контекстi системного та сощокультурного пiдходiв, що дозволило побачити i вШськовий колектив, i сощальт процеси, що в ньому вiдбувaються, як сощокультур-Hi феномени. Виявлено специфiку управлтських впливiв залежно вiд притаманних сощальним процесам зaкономipностей.
Kiwuoei слова: упpaвлiння сощальними процесами, вШськовий колектив, сощо-культурний час, соцюкулыпурний пpостip, сощокулыпурне середовище.
Актуальтсть проблеми. Сьогодш в сустльсгга юнують pi3Hi думки щодо розвитку i майбутнього армп Украши. Значш сощокультурш перетворення, що охопили украшське сустльство, з неминучiстю вщбиваються i на розбу-довi И Збройних Сил. Перед украшським сусшльством постае значна проблема, масштаби яко! мабуть ще повшстю не усвщомлюються, - створення шновацшно1 теорп та практики сощального управлiння, формування ново! генерацп управлiнцiв, як здатнi мислити та дiяти в умовах кризового стану сусшльства, приймати випереджаючi рiшення, ефективно використовувати наявнi (i, досить часто, обмежеш) ресурси.
Очевидним стае той факт, що одним з найважливших завдань сучасно! армп стае формування корпусу професшних вiйськових фахiвцiв-управлiнцiв, а завданням сощально1 теорп та военно! науки - створення комплексного, системного подходу до проблем управлiння, в тому чи^ соцiальними процесами у вшськових колективах, як останшм часом набувають все бiльшого значення.
З метою виршення цього завдання в Укра1ш прийнятi нормативнi доку-менти та створюються необхiднi умови для формування готовност офiцерiв до управлшсько1 дiяльностi у рiзних ланках вшськового управлiння (тактич-нiй, оперативно-тактичнiй та оперативно-стратепчнш).
© Севрук I. I., 2011 27
В законах Укра!ни «Про освггу» i «Про вищу освггу», Нацюнальнш док-тринi розвитку освiти накреслено стратепю розвитку освгги, зокрема й вшськово!, на перспективу. У «Бшш книзi нацюнально! освiти в Украши» [1], Концепци гуманiтарного та сощального розвитку у Збройних Силах Украши, постановi Кабiнету Мiнiстрiв Украши вщ 15 грудня 1997 р. № 1410 «Про створення едино! системи вшськово! освiти» затверджено Концепцию вшськово! освiти в Укра!ш, визначено цiлi, завдання, структуру i перспективнi на-прями процесу тдготування офiцерських кадрiв, зокрема до управлшсько! дiяльностi.
У той же час анал1з наукових джерел виявив явну недостатнiсть у в^ тчизнянiй науковш традицп методологiчних, науково-теоретичних та теоре-тико-методичних робiт, спрямованих на дослщження основ соцiального управлiння у вшськових колективах. На сьогоднi вкрай недостатньо фунда-ментальних дослiджень, в яких би на основi комплексного тдходу розгляда-лись основнi аспекти сощального управлшня. Вiтчизнянi дослщження, при-свячеш розгляду проблем управлiння соцiальними процесами у вшськових колективах вщсутш.
Отже, особлива актуальшсть гуманiзацil та гумаштаризацп вiйськовоl сфери, потреби вдосконалення управлшня вшськово! сферою, зокрема сощ-альними процесами у вiйськових колективах, зумовили необхвдшсть розгляду цих питань у цш публiкацi!.
Метою статтi е розгляд соцiокультурних аспектiв управлiння сощаль-ними процесами у вiйськових колективах в контексп системного та сощо-культурного пiдходiв. Така методологiчна база дозволила побачити i вiйсько-вий колектив, i соцiальнi процеси, що в ньому вiдбуваються, як сощокультур-нi феномени в усiй складносп та взаемодi! !х аспектiв та виявiв.
Традицiйно об'ектом вiйськово-соцiального управлшня вважають пiд-системи i елементи вшськово! оргашзацп, частини, пiдроздiли, а початковий рiвень, на якому здшснюеться вiйськово-соцiальне управлiння, - це рiвень окремого вiйськовослужбовця, що виступае номем елементарного соцiаль-ного процесу в первиннш вiйськово-соцiальнiй групi.
У той же час фахiвцi стверджують: об'ектом управлшського впливу е не стшьки самi люди та соцiальнi групи (спiльноти), ск1льки в^дносини м1ж ними, взаемодп, взаемини [2], що сприяють або гальмують розвиток соцiально! системи. 1снування будь-яко! соцiально! системи процесуально; все, що в1д-буваеться усередиш системи та у !! зв'язках iз зовнiшнiм середовищем, - все е пею чи iншою формою розгортання сощальних процесiв.
Отже, як об'ект вiйськово-соцiального управлiння цiлком можуть висту-пати соцiальнi процеси у вшськово-сощальних спiльнотах. Спостереження за динамжою соцiальних процесiв та спроби прогнозувати !хнш розвиток надають вiйськовим керiвникам та органам вiйськово-соцiального управлiння можливють впливати на керованi вiйськово-соцiальнi системи з метою !х
оптимального розвитку, запоб^ання вмляким конфлжтам, створення у вш-ськових колективах атмосфери взаемопорозумшня, творчостi, згуртованостi, що в кшцевому результатi сприяе успшному виконанню будь-яких службово-бойових завдань.
Управлшня соцiальними процесами у вшськових колективах передбачае знання вiйськовими керiвниками, по-перше, сутностi i специфiки самих со-цiальних процесiв, 1х рiзновидiв i вiдповiдно закономiрностей та тенденцш 1х розгортання. По-друге, вiйськовi керiвники повиннi добре знати специфiку вшськових колективiв i з огляду на 1х системнi ознаки усвщомлювати 1х як суб'екта соцiальних процесiв. По-трете, вiйськовi керiвники мають розумгги-ся на технолопях та методах управлшня сощалъними процесами.
У данiй статп увагу зосереджено на першiй з означених проблем.
Поняття «процес» походить вщ латинського «processus», що означае рух уперед, проходження, перемiщення. У словниках поняття «процес» тлума-читься як послщовна i закономiрна змша явищ, станiв. Це визначення повною мiрою стосуеться i соцiальних процемв, але не вичерпуе всiеï складносп та багатства 1х змiсту.
Категорга «соцiальний процес» найбiльше опрацьовано у сощально-ф^ лософськш та соцiологiчнiй теорп. Вона може бути визначена як сукупшсть статистично усталених актiв взаемоди людей, що виражають певну тенденцию змiни (чи збереження) громадського стану чи образу життя великих груп людей, умов вщтворення та розвитку кожно! людини як особистостi, i яю справляють вплив на вщносини мгж людьми (групами, спiльнотами).
Сощальний процес - це частина сощально! реальностi. «Суспiльний процес - це сукупшсть сощальних подiй, сташв, змiн вiдносин, яка мае певну цшюшсть i спрямованiсть», - пояснюють В. Андрущенко та М. Михальченко [2, с. 231]. У виданш «Социология» зазначаеться, що «сощальш змши, якi розглядаються в динамiцi, являють собою процес» [3, с. 406].
У навчальному посiбнику «Социология: наука об обществе» визначено: «Сукупшсть дш сощальних стльнот, прошаркiв, груп iндивiдiв, що спрямо-вана на 1хне вщтворення, називаеться соцiалъним процесом» [4, с. 329]. I далi наголошуеться на тому, що «соцiальний процес - одна з головних сощальних дш, яка забезпечуе вiдтворення тих сощальних ресурмв, з яких вона черпае тдтримку, створюе передумови для розширення, вiдтворення, забезпечуючи стабiлънiсть сустльно! системи» [4, с. 329].
С. Фролов зазначае: «Сукупшсть односпрямованих сощальних дш, яш повторюються i як можна видiлити з множини шших дiй, називаеться со-цiальним процесом» [5, с. 274]. 1нше тлумачення знаходимо в енциклопедiï соцiологiï: «Процес сощальний - послщовна змша сташв або руху елемен-тiв сощально! системи та ïï пiдсистем, будь-якого сощального об'екта» [6, с. 263-264].
Що об'еднуе наведенi визначення? Що в них е стльного?
По-перше, в будь-якому випадку процес пов'язуеться з рухом. В основу такого тлумачення покладено дiалектичне розумшня руху як змiни взагалi, безпосереднього саморуху, взаемодi! соцiальних об'ектiв.
По-друге, щ змiни, рух мають спрямований характер, тобто певну траекторию.
По-трете, елементами сощального процесу е сощальш дп.
Не заперечуючи перелiченi точки зору, вважаемо за дощльне доповнити !х.
Навряд чи вiрно обмежувати дгю соцiального процесу рамками сощально! сфери, бо вона тюно пов'язана з iншими сферами сусшльного буття. Слiд зазначити, що абсолютизащя меж дiй того чи шшого суспiльного процесу (в тому числ соцiального у вузькому значеннi слова) е недоречною, оскшьки вони перебувають у дiалектичнiй едностi. М. Бородш пише: «У сукупностi тих однорщних процесiв, як проходять в будь-якому об'екп, завжди можна видiлити едиш серп таких, що взаемопов'язанi м1ж собою причинно-наслщ-ковим переходом вщ одного до iншого, коли виникнення i розвиток одного процесу служить причиною для шшого. Може спостертагися динамiчна по-слiдовнiсть розвитку щло! серi! процесiв, яку виражае який-небудь основний процес» [7, с.17].
Сощальт процеси як в широкому, так i у вузькому розумiннi i сенсi завжди суть дiяльностi людей. Тому об'ективш закони в сощальних процесах вияв-ляються як закони-тенденци, вони е результатом суперечливо! взаемоди рiзно-спрямованих людських iнтересiв, потреб, рiзноманiтних соцiальних сил. У цьому й полягають головна складнiсть сощальних процемв, важшсть !х органiзацi! та здшснення.
Спiльна дiяльнiсть людей розгортаеться у просторi i часi. Наявшсть про-сторово-часових координат - одна з характерних ознак соцiальних процемв.
Час неоднозначний, i з погляду його вивчення можна видiлити час хро-нологiчний (фiзичний), бiологiчний, психолопчний та соцiокультурний. Крiм фiзичного часу, нас насамперед щкавить соцiокультурний час - час сусшльного буття людей, тобто !хньо! матерiальноl д1яльносп i в1дносин, в як1 вони вступають у процесi цiеl дiяльностi.
Соцiокультурний час е еднiстю тривалосп, послiдовностi, спiвiснування, еднiстю обсягу дiяльностi та !! результатiв, що виступають у виглядi подiй, процесiв, предмепв. Таким чином, соцiокультурний час - це час, пов'язаний з людською дiяльнiстю. Час життевого шляху включае розвиток навколиш-нього середовища, сустльства, плин iсторil. Змiна людини в чаи не що шше, як його формування в реальних сустльних вiдносинах.
Саме соцiокультурний час становить час юнування стiйких в1дносин у сощальних сшльнотах. Особливо це стосуеться вшськових колективiв, житте-дiяльнiсть яких розгортаеться як спiльна протягом 24 годин на добу.
Часовi показники тiсно пов'язанi з просторовим вимiром соцiальних про-цесiв. Шд соцiокультурним простором зазвичай розумiють сукупшсть кон -
^етою yмoв життeдiяльнoстi, щo визначають piвень взаeмoдiï сyспiльства з пpиpoдoю, xаpактеp pегyлювання сyспiльниx пpoцесiв i явищ, мipy самo-pеалiзацiï i poзвиткy людини.
На вiдмiнy вщ фiзичнoгo пpoстopy сoцioкyльтypний пpoстip маe стiльки вимipiв, скшьки бачиться атрибутивна, невiд'eмниx паpаметpiв самoï людськoï життeдiяльнoстi, самopеалiзацiï людини. Отже, сoцioкyльтypний npocrip вш-ськoвoгo кoлективy - це ум вiйськoвoслyжбoвцi, як! включенi в стшю вшсьш-вo-сoцiальнi вiднoсини та eдинy систему вiйськoвo-пpoфесiйнoï кyльтypи.
Загальними для в^ сoцiальниx пpoцесiв e певнi закoнoмipнoстi, щo мo-жуть бути визначенi i як xаpактеpнi pиси сoцiальниx пpoцесiв. Дo такт належать: тpивалiсть у чаи, спpямoванiсть на певну мету, багатoфактopнiсть, лoгiчнiсть та пoслiдoвнiсть (стадiальнiсть).
^щальний пpoцес - це пеpш за все pyx, змша, щo спpямoванi на дoсяг-нення мети - яюэгось кoнкpетнoгo pезyльтатy. Цiлеспpямoванiсть pyxy, змши станiв - oдна з пеpшиx визначальниx закoнoмipнoстей сoцiальнoгo пpoцесy. Будь-яка д!ялъшсть, щo не спpямoвана на кoнкpетний pезyльтат, не e пpoцесoм.
Мета дiяльнoстi визначаe зм!ст i стpyктypy дoсягнення бажанoгo pезyль-тату. Результат, щo ми röro oчiкyeмo, як пpавилo, e складним за стpyктypoю та багатoелементним. Кшцевий pезyльтат i даe назву тощальтому пpoцесy. Aбстpактниx пpoцесiв, щo не мають iмен, не бyваe. Вщ такoгo кiнцевoгo pе-зультату, як «згypтoванiсть», з'явилася назва пpoцесy «згypтyвання шлекти-ву». Мета «дисциплша» даe назву пpoцесy - «дисциплiнyвання», мета «сфop-мoвана oсoба вiйськoвoслyжбoвця» даe назву пpoцесy «фopмyвання oсoби вiйськoвoслyжбoвця», якщo метoю e пoбyдoва демoкpатiï, демoкpатичниx стoсyнкiв у сустльстга, то вс пpoцеси, щo будуть гов'язаш з цим, oтpимyють назву «демoкpатизацiï» тoщo.
Бшьш тoгo, велике пpактичне значення маe здатнiсть кеpiвника свoeчаснo пoбачити не тшьки зв'язoк годш, щo yтвopюють пpoцес, а й дати юму !м'я, виявити, на яку саме мету спpямoванo цей npo^^ якщo вш виникаe стиxiйнo i не e pезyльтатoм свiдoмoгo yпpавлiнськoгo впливу. I в pазi пoзитивнoï с^я-мoванoстi - гад^има™ цей пpoцес, в pазi негативто! - свoeчаснo йoгo ней-тpалiзyвати.
Залежнiсть пеpебiгy пpoцесy вщ pезyльтатy, щo oчiкyeться, i pеальнoгo pезyльтатy вщ стану пpoцесy, щo вiдбyваeться як закoнoмipнiсть, м!ститься в oснoвi пpинципiв цiлеспpямoванoстi i дoцiльнoстi змши станiв. На ^еве-ликий жаль, у багатьox вiйськoвиx частинаx багатoгpанна i активна сoцiальна д!яльшсть не маe чiткo визначенoï спpямoванoстi на кoнкpетнi pезyльтати, не зiставляeться з ними, маe безпpедметний, невизначений, poзмитий xаpактеp i тoмy не маe нiчoгo спiльнoгo з пpoцесами.
Будь-яшму пpoцесy, в тoмy числ! ^вдальтому, пpитаманнi певнi етапи -стадп, щo мають свoю завеpшенiсть. Не w^e пpoцесiв без стадiй. Без завеp-шення пoпеpедньoï стади, без дoсягнення нею свoгo неoбxiднoгo pезyльтатy
(стану) не може розпочинатися наступна стадiя. Якщо вшськовослужбовець не отримав знань порядку i правил свое! дiяльностi i поведiнки, то вш не зможе розпочати оволодiння вмшнями застосування тих знань, яких йому бракуе.
Стадiальнiсть процесу - його закономiрна особливiсть. Залежнiсть роз-витку руху вiд стадiй, що його складають, е глибокою i усталеною. Чим бiльш обгрунтовано, чiткiше i конкретшше визначено стадi! процесу, який здшсню-ватиметься або вже здiйснюеться, тим вищою буде його результатившсть.
Стадгю можна представити як перiод, фазу, сходинку процесу, що формуе новий стан. Стадш - це свого роду мж-процес. Вона мае сво!, притаманнi тiльки !й кiлькiснi нагромадження, як дозволяють переходити до яюсно нового стану i мати новий результат. Вихщний стан стадп суттево вiдрiзняеться вщ !! кшцевого результату.
Вiзьмемо для прикладу становления особи молодого во!на. Воно може складатися iз таких часткових процемв, як соцiальне становлення, вшськово-полттчне становлення, вiйськово-професiйне становлення, морально-психо-лопчне i фiзичне становлення. Кожному з цих процемв, що покликанi сфор-мувати ту чи iншу вщсутню яюсть особи во!на, притаманнi взагалi однi й тi самi стади: переконання людини у важливостi i необхiдностi для во!на дано! якостц передавання, засвоення ним знань, !х змiстовного боку; озброення вiйськовослужбовця вмшням керуватися цими знаннями; вироблення навичок вияву цiе! якостi. Зрозумiло, що у кожного з цих процемв у формуванш дано! конкретно! властивост особи во!на зазначенi стадi! мають свiй конкретний змiст та особливосп.
Обов'язкова, закономiрна наявнiсть стадiй та !х завершенiсть у сощаль-ному процесi вимагають вiд осiб, яю органiзовують i здiйснюють його, забез-печення стадiальностi процесу. Ця вимога е принциповою.
Проте даш, отримаш пiд час рiзноманiтних дослiджень, свщчать про те, що для багатьох офiцерiв вiйськових пiдроздiлiв i частин стадiальнiсть дi-яльностi, цiлiсна сукупшсть стадiй процесу - рiч неведома. Тому вимогами стадiальностi вони, звичайно, керуватися не можуть. Люди розпочинають робити або роблять декшька справ одночасно, багато чого не доводять до кшця i переходять до шшо!. Користi в1д такого ставлення до свое! справи не-мае, е пльки шкода, зокрема моральна.
Змша стадiй та станiв, якщо це сощальний процес, - обов'язково мае по-слiдовнiсть. Послiдовнiсть - закономiрнiсть соцiального процесу. Не можна заб^ати уперед, здiйснювати те, для чого ще не створено необхщних або належних умов. Не можна в один i той самий час вести роботи, якщо результат одше! з них е вихщною тдставою для iншо!.
Послщовшсть як логiчно закономiрний, внутрiшньо несуперечливий порядок змши стадiй i станiв соцiального процесу визначаеться його метою, вимогою оптимальности Будь-яка змша порядку потягне за собою змiну не
тшьки xаpактеpy пpoцесy, а й röro pезyльтатy. Забезпечення дoцiльнoгo no-pядкy, пoслiдoвнoстi змши станiв - ^инцигова вимoга здiйснення пpoцесy. На жаль, ця вимoга частo iгнopyeться кеpiвниками.
Вpештi-pешт, будь-яка сoцiальна змша, pyx здшснюються шд впливoм певню внyтpiшнix i зoвнiшнix, взаeмoпoв'язаниx, детали сyпеpечливиx сил. Багатoфактopнiсть залежнoстi пpoцесy - oб'eктивна закoнoмipнiсть змши сташв. Не iснye жoднoï сoцiальнoï змши, навiть найпpoстiшoгo pyxy, який здшснювався б щд впливoм тшьки яшюь oднieï сили.
Ця закoнoмipнiсть пpипyскаe застoсyвання кoмплекснoгo пiдxoдy дo ^o-цесу, poзгляд, opганiзацiю, здiйснення röro як цiлoгo, як впopядкoванoï су-кyпнoстi дoцiльниx, взаeмoпoв'язаниx, взаeмoдiючиx i непoвтopюваниx елементiв, яке самo го сoбi e частинoю бшьш загальнoгo цiлoгo, б!льш загаль-нoï су^п^ск.
З yсieï сyкyпнoстi чинниюв, щo впливають на сoцiальний пpoцес, oкpемo тpеба видшити сyб'eктивний чинник, тобто тoй вплив на пpoцес, який с^ав-ляють люди, щo röro викoнyють. Цей вплив, щo зiставляeться з oб'eктoм, щлями, pеальними yмoвами, в якиx пpoцес пpoтiкаe, гокликаний стимулюва-ти, пoсилювати все, щo пpацюe на oчiкyваний pезyльтат, пoдoлати, пoслабити негативнi чинники, виступати гoлoвнoю, дoмiнyючoю силoю змши станiв.
Вишнувати poль сyб'eкта, спpавляти неoбxiдний вплив на чинники, вщ якиx залежить пpoцес, в змoзi лише ri пoсадoвi oсoби (oфiцеpи-yпpавлiнцi), як! мoжyть визначити спpямoванiсть та мету пpoцесy, знають, як дoсягти пoставленoï цМ, вмж>ть кеpyватися цими знаннями. Cаме це вимагаeться в!д oфiцеpiв сучасню Збpoйниx Cил Укpаïни, i саме так стспь питання щдготу-вання oфiцеpiв oпеpативнo-тактичнoгo piвня.
Таким чигом, мoжна ствеpджyвати: сoцiальний пpoцес - це спpямoвана на дoсягнення сoцiальнoгo pезyльтатy, пoслiдoвна змiна завеpшениx стадш i дoсягнyтиx станiв, яка вiдбyваeться шд впливoм внyтpiшнix i зoвнiшнix чинниюв.
Отже, не пiдлягаe сумшву, щo сoцiальнi пpoцеси poзгopтаються щд впли-вoм зoвнiшнix та внyтpiшнix yмoв, мають стшкий спoсiб взаeмoдiï шм^нен-т!в, щo ïx складають, xаpактеpизyються певним часoм poзгopтання та с^я-мoванiстю дo тoгo чи iншoгo стану сoцiальнoгo oб'eкта. ^щальш пpoцеси складаються !з декiлькox стадш, як! вiдpiзняються за змiстoм та меxанiзмами pеалiзацiï, тoбтo за затобами взаeмoзв'язкy йoгo елементiв. Вoни визначають спpямoванiсть та темпи poзгopтання ^вдальтого пpoцесy на кoжнiй oкpемiй стадп. Виxoдячи з цьoгo, слщ п^^еслоти, щo певнi закoнoмipнoстi свoгo poзгopтання мають як пpoцеси в ц^му, так i oкpемi ïx стадп.
Ус! npo^^, незалежнo в!д ïx xаpактеpy i спpямoванoстi, мають певну лoгiкy (динамжу) poзвиткy. Загальним у poзвиткy всix сoцiальниx пpoцесiв e ïx заpoдження, фopмyвання, poзгopтання у дoсить зpiлиx фopмаx та згасан-ня (занепад).
Ураховувати цю лопку в управлшш сощальними процесами обов'язково, бо кожен з етатв мае свою специф^ i потребуе вiдповiдних управлiнських зусиль.
Вщомо, що набагато складнiше трансформувати, перетворювати те, що вже склалося й юнуе як сформоване явище чи процес. Простше формувати моральнi щнносп, нiж !х змiнювати, формувати риси характеру, стосунки, встановленi соцiальнi позицп та ролi, нiж намагатися !х перетворити. Звщси й елементарнi правила щодо врахування динамiки соцiальних процемв.
За конкретних умов управлiнсько! дшльносп у частинах та пiдроздiлах перед вшськовим керiвником завжди постае проблема постшного браку ресур-сiв, перш за все власного часу, власних штелектуальних та психолоочних ресурсiв. Знання внутршньо! логiки розгортання соцiальних процемв надае керiвнику можливiсть оптимiзувати управлшсью зусилля, забезпечивши ке-рованiсть процесу та досягнення поставлено! мети.
Перша та друга стадп - зародження та формування соцiальних процесiв. Вони потребують максимально! управлiнсько! пильностi та уваги, а за необ-хвдносп i витрат ресурсiв (i тут, як радять фахiвцi, - економiя не тiльки не доречна, а й руйшвна).
Вiйськовий колектив - це формальт та неформальнi стосунки, колектив-нi настро!, традицi!. Вшськовий керiвник мае бути постiйно у стат «бойово! готовностi» щодо юнуючих традицiй, тенденцiй i настро!в та щодо тих, яю лише «вгтають у повiтрi». Чiтка дiагностика, вмшня побачити внутрiшню лопку у шбито розрiзнених явищах, - з одного боку, а з другого - ненав'язування !! там, де вона об'ективно в^дсутня, вмiния своечасно виявити спрямованiсть процесу, його характер - все це дозволяе керiвнику справити той управлш-ський вплив на сощальний процес у вiйськовому колектив^ що буде i свое-часним, i доречним, i забезпечить цшюшсть та боездатнiсть пiдпорядковано! структури.
Саме щ двi першi стадi! е максимально сприятливими для управлiнсько-го впливу, коректування та спрямування процесу в бажане русло.
Стад1я розгортання - це вияв процесу у його зрiлих формах. Тут найбiльш випукло виявляються притаманнi йому характер, потенщал, спрямованiсть. Якщо «процес пiшов» - зупинити його або переорiентувати дуже складно, а iнодi й неможливо. Ця стад1я соцiального процесу з точки зору управлiнських зусиль мае двоякий характер. Якщо на попередшх стадiях управлiння було адекватним, процес розгортаеться у належному напряму i мае керований характер, витрати на управлшня мiнiмальнi. Керiвник може дозволити собi найбiльш економiчний режим управлшського впливу: облiк та контроль за перебтэм подiй (протiканиям процесу, виконанням розпоряджень) та мiнi-мальш витрати ресурсiв. Добре в^длагоджений мехашзм, як правило, й добре працюе.
Якщо ж попередш стади було пропущено або управлшський вплив вия-вився непрофесiйним та неадекватним характеру, внутршшм закономiрнос-тям процесу, останнш стае некерованим або погано керованим (або юнуе як стихiйний). Вш вимагатиме вщ керiвника максимальних управлшських зусиль, величезних витрат ресурсiв ^ до речi, шяко! гаранти щодо позитивного результату в такому випадку не юнуе.
Остання, четверта фаза - згасання або занепаду пов'язана з циклiчнiстю «життевого циклу» сощального процесу. Мета досягнута (чи т), виникають новi поточнi та довгостроковi завдання, формуються новi сощальш процеси, що потребують керування.
Отже, практичним завданням кожного вшськового керiвника стають точна дiагностика фази розгортання соцiального процесу та обрання адекватних 1й управлшських зусиль. Виконати це завдання без Грунтовного науково-тео-ретичного пщготування дуже складно.
Висновок. Яюсть управлiння сощальними процесами у вiйськових колек-тивах повною мiрою залежить вiд здатносп вiйськового керiвника в кожному конкретному випадку видшити головнi, домiнуючi, найяскравiшi ознаки со-цiального процесу та обрати вщповщш засоби i форми управлшського впли-ву. Органiзацiя i здiйснення управлiння соцiальними процесами у вшськових колективах вимагають забезпечення 1х цiлеспрямованостi, доцiльностi, ста-дiальностi, послщовно! змiни станiв. Завдання вiйськового керiвника будь-якого рiвня полягае у всебiчному аналiзi всiх соцiальних процемв, якi зна-ходяться у полi його зору, та управлiннi ними у сощальних спiльнотах, що йому пiдпорядкованi.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бша книга нацюнально! освiти в Украши [Текст] / Нац. Акад. пед. наук ; за ред. В. Г. Кремшя. - К. : 1нформацшш системи, 2010. - 340 с.
2. Андрущенко, В. П. Сучасна сощальна фiлософiя [Текст] : курс лекцш - Вид. 2-ге виправл. i допов. / В. П. Андрущенко, М. I. Михальченко. - К. : Генеза, 1996. -368 с.
3. Социология [Текст] / Г. В. Осипов (рук. авт. кол.), Ю. П. Коваленко, Н. И. Щипанов, Р. Г. Яновский. - М. : Мысль, 1990. - 446 с.
4. Социология: наука об обществе [Текст] : учеб. пособие ; под общ. ред. В. П. Андрущенко, Н. И. Горлача. - Харьков : Изд-во Ин-та востоковедения и междунар. отношений, 1997. - 688 с.
5. Фролов, С. С. Социология [Текст] : учеб. для высш. учеб. завед. - 2 изд. перераб. и доп. / Ин-т «Открытое общество» / С. С. Фролов. - М. : Логос, 1996. - 343 с.
6. Социология [Текст] : энциклопедия ; сост. А. А. Грицанов и др. ; ред. : А. А. Гри-цанов и др. - Минск : Кн. дом, 2003. - 1311 с.
7. Бородин, М. И. Проблемы научного управления социальными процессами в воинском коллективе [Текст] : дис. ... канд. филос. наук / М. И. Бородин. - М. : ВПА, 1981. - 268 с.
СОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ АСПЕКТЫ УПРАВЛЕНИЯ СОЦИАЛЬНЫМИ ПРОЦЕССАМИ В ВОИНСКИХ КОЛЛЕКТИВАХ
Севрук 1.1.
Проанализирована специфика управления социальными процессами в воинских коллективах в контексте системного и социокультурного подходов, что позволило увидеть и воинский коллектив, и протекающие в нем социальные процессы как социокультурные феномены. Выявлена специфика управленческих влияний в зависимости от присущих социальным процессам закономерностей.
Ключевые слова: управление социальными процессами, воинский коллектив, социокультурное время, социокультурное пространство, социокультурная среда.
SOCIO-CULTURAL ASPECTS OF THE CONTROL OVER SOCIAL PROCESSES IN MILITARY UNIT
Sevruk 1.1.
The analysis of the specific control over social processes in military unit in the context of systemic and socio-cultural approach has been done. It has allowed to consider both the military unit and the social processes taking place in it as socio-cultural phenomena. The dependence of peculiarity of control effects on intrinsic objective laws of social processes has been revealed.
Keywords: control over social processes, military unit, socio-cultural time, social and cultural space, socio-cultural environment.
УДК: 316.774
1.1. Чхеайло, кандидат фшософських наук, доцент ГЕНДЕРНА ТЕРАП1Я 1НФОРМАЦ1ЙНОГО СУСП1ЛЬСТВА
Розглянуто гендерн проблеми тформащйного сустльства, зокрема гендерна нерiвнiсть у сферi тформащйно-комунжащйних технолог1й та 1нтернету. Акценто-вано саме на гендерних проблемах тформащйного сустльства вукратському контек-стi. Визначено основн чинники, що лежать в основi цифрово'1 нерiвностi взагалi i в укратському суспiльствi зокрема. Проаналiзовано можливостi, як можуть надати жткам тформащйно-комуткацШш технологи, як важливий крок на шляху подолан-ня гендерно'1 цифрово'1 нерiвностi та перетворення И в цифровi можливостi.
Ключовi слова: тформатизащя, тформащйне суспыьство, тформащйно-кому-шкащйш технологи (1КТ), гендер, гендерш проблеми, гендерна нерiвнiсть, цифрова нерiвнiсть, гендерний розрив.
36 © Чхеайло I. I., 2011
