УДК 658.5 С. Ю. Бугрім,
аспірант,
Запорізька державна інженерна академія СКЛАДОВІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Вступ. За сучасних умов господарювання особливо актуальним є питання раціонального використання наявних ресурсів. Формування конкурентних переваг залежить від якості реалізації потенціалу підприємства.
На жаль, на українських підприємствах процесам формування потенціалу, як правило, не приділяють належної уваги.
Для ефективного функціонування підприємств необхідно якісно розвивати соціально-трудові, матеріально-технічні та інші елементи потенціалу. Тому виняткова увага керівників підприємств має бути приділена визначенню та раціональному використанню наявних та потенційних соціально-економічних можливостей.
Істотною перешкодою при виявленні наявних та потенційних можливостей підвищення ефективності діяльності є традиційний спосіб використання ресурсів, що не завжди відповідає сучасним вимогам ринку. Для багатьох українських підприємств характерне управління, при якому короткострокові цілі переважають над довгостроковими. Т ака ситуація призводить до того, що деякі можливості не достатньо повно використовуються.
Тому особливо гостро стоїть питання оптимального використання та ефективного управління соціально-економічним потенціалом підприємства.
Постановка проблеми. При управлінні діяльністю підприємства найважливішим є визначення його внутрішніх і зовнішніх можливостей розвитку. Оцінка ефективності поточного функціонування, визначення резервів його покращання та перспектив розвитку підприємств є обов’язковим елементом менеджменту різних рівнів. Важливим при цьому є врахування таких чинників, як результативність використання ресурсів підприємства, рівень досягнення стратегічних цілей та багато інших.
З огляду на необхідність системного врахування сучасного стану та перспектив розвитку підприємств при аналізі ефективності використання їх ресурсів та в інших випадках, доцільно виходити з потенційних можливостей.
Окремим аспектам цієї проблеми присвячені роботи таких вчених, як Р. М. Качалов, Г Б. Клейнер,
О. В. Козирєва, Є. В. Лапін, П. Є. Слезінгер, О. В. Степанова, В. Л. Тамбовцев, С. Ю. Трубіч, О. С. Федонін та інші.
Мета статті: обґрунтування теоретичних положень щодо сутності та складових елементів соціально-економічного потенціалу; виявлення чинників, які впливають на його рівень; визначення можливостей розвитку соціально-економічного потенціалу.
Результати. Потенціал формує основу для виробництва певного обсягу й асортименту продукції,
побудови моделей мінімізації збитків і максимізації прибутків та інших економічних механізмів. Здатність підприємства максимально використовувати власний потенціал значною мірою зумовлює його конкурентоспроможність [1, с. 34].
Поняття „потенціал” (від лат. роїепсіа) означає „можливість” і визначається як сукупність усіх наявних засобів, можливостей, які можуть бути використані у будь-якій галузі, сфері за певних умов та обставин для досягнення певної мети [2, с. 5].
В економічній енциклопедії потенціал визначається як наявні в економічного суб’єкта ресурси, їх оптимальна структура та вміння раціонально використовувати ці ресурси для досягнення поставленої мети [3, с. 13].
Досить поширеним є трактування сутності потенціалу підприємства як сукупності природних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей. Потенціал підприємства може також бути визначений як можливості господарської системи виробляти продукцію (що відповідає трактуванню виробничої потужності) або як можливості продуктивних сил забезпечувати певний ефект [2, с. 7].
Отже, спільним у поданих визначеннях є те, що вони спираються, з одного боку, на ресурси підприємства, а з іншого, — на досягнення з їх допомогою поставлених цілей.
На нашу думку, потенціал слід трактувати значно ширше, ніж як узагальнену характеристику ресурсних можливостей підприємства. Потенціал доцільно розглядати як максимально можливу сукупність активних і пасивних, наявних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства в певному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних та інших обмежень.
Поширеною є думка про те, що складовими потенціалу підприємства є такі елементи:
1. трудові, нематеріальні, матеріальні та природні ресурси, які вже залучені або ті, які можуть бути залучені у виробництво;
2. здатність управлінського апарату підприємства до оптимального використання наявних ресурсів [4, с. 110].
Звичайно ресурсна складова є базисом у формуванні потенціалу підприємства, але сама по собі їхня наявність не є гарантом досягнення будь-яких цілей. Другою, не менш важливою складовою потенціалу, є здібності персоналу підприємства мобілізувати ресурси в ході здійснення комплексу дій.
Сукупні можливості підприємства як складної системи формують його соціально-економічний потен-
ціал, виявлення та ефективне використання якого є запорукою успіху в конкурентній боротьбі.
Окрім того, потенціал підприємства є узагальнюючим інтегральним показником, що характеризує параметри, відносини та властивості соціально-економічних систем, а також зв’язки, рівень відповідності між структурою та функціями підприємства.
Сучасна економіка вимагає розробки нового підходу до поняття соціально-економічного потенціалу, що орієнтується і на стабільний, і на динамічний стан підприємства, взаємодію компонентів соціальної і економічної структур.
У роботі Г Б. Клейнера, Р. М. Качалова, В. Л. Там-бовцева соціально-економічний потенціал підприємства дослідники визначають як сукупність стратегічних ресурсів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, мають визначальне значення для можливостей і меж функціонування підприємства в певних умовах [5, с. 8].
О. В. Козирєва визначає соціально-економічний потенціал підприємства дещо інакше, а саме як динамічну систему, яка є результатом високопрофесійної, компетентної й успішної трудової діяльності та спрямована на отримання соціального, економічного та екологічного ефектів [6, с. 76].
Узагальнюючи наукові дослідження, доцільним вважаємо трактування соціально-економічного потенціалу, як поточних та майбутніх можливостей економічної системи за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей виробляти економічні блага та здійснювати управлінські функції, необхідні та достатні для досягнення корпоративної і функціональної мети підприємства.
Характерними рисами прояву соціально-економічного потенціалу підприємства є те, що він:
— має декілька сторін прояву — соціальну, організаційно-управлінську та економічну. Кожна складова має свої особливості, свої можливості використання для досягнення найбільшої ефективності в діяльності підприємства;
— становить собою динамічну систему, яка зумовлюється тісною залежністю від фактору часу;
— існує на основі ресурсів підприємства (трудових, фінансових, природних);
— є результатом високопрофесійної, компетентної управлінської діяльності;
— створює можливості щодо інноваційного розвитку;
— спрямований на отримання соціального, економічного, організаційного та інших видів ефекту.
Соціальний потенціал становить собою можливості, які пов’язані із задоволенням потреб, інтересів працівників шляхом застосування різних форм та систем оплати праці, створення таких умов організації праці та відпочинку, які забезпечують зростання продуктивності праці паралельно з розвитком особистості [2, с. 77].
Підвищити соціальний потенціал можливо також шляхом мобілізації трудових резервів, які не викорис-
товують. Так, якщо докласти зусиль на усунення високого рівня простоїв, професійної захворюваності працівників, невідповідності середнього рівня освіти та кваліфікації працівників нормативним показникам, то все це може посприяти підвищенню соціального потенціалу підприємства. Найбільш істотний вплив на соціальний потенціал підприємства має рівень освіти та кваліфікації працівників, умови праці та побуту працівників, кадрова та соціальна політика підприємства.
Організаційно-управлінський потенціал підприємства характеризується спроможністю його системи управління забезпечити стійке положення підприємства на ринку та його економічний розвиток. Він залежить від ступеня оптимальності організаційної структури управління підприємством, рівня організації виробництва та праці, прогресивності методів управління.
Оцінка діяльності господарюючого суб’єкта є одним з найбільш дієвих методів управління, основним елементом обґрунтування управлінських рішень.
Аналіз та діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства припускають всебічне вивчення організаційно-технічного рівня виробництва, якості та конкурентоспроможності продукції, яка випускається, забезпеченості виробництва матеріальними, трудовими, фінансовими ресурсами та ефективності їхнього використання. Вони засновані на системному підході, комплексному обліку різноманітних чинників, якісному підборі достовірної інформації, і є важливою функцією управління [4, с. 111].
Економічний потенціал — це можливості, які по-зв’язані з використанням капіталу підприємства, фінансових і трудових ресурсів. Тобто, мобілізація цих ресурсів підвищить економічний потенціал підприємства.
Економічний потенціал значно залежить від оптимального поєднання окремих видів економічних ресурсів, залучених у виробничий процес [6, с. 77].
На економічний потенціал підприємства впливає загальний стан галузі, кон’юнктура товарного ринку, стан конкурентного середовища, місія та стратегічні цілі підприємства, галузеві особливості підприємства, його розмір, стан основних фондів, методи управління підприємством тощо.
Теоретичною основою управління соціально-економічним потенціалом підприємства є концепція , .людських ресурсів”, яка виникла в середині XX ст. й довела необхідність використання економічних критеріїв для оцінки ролі соціально-трудового фактора у виробництві. Більшість практичних розрахунків за поданою концепцією базуються на можливості використання вартості створених робітником економічних благ, а також прибутку, отриманого підприємством на цій основі, як критерію цінності співробітника. Інакше кажучи, усі професійно-кваліфікаційні характеристики робітника менеджери оцінюють лише в разі можливості їх реалізації в межах конкретної організації [7, с. 34].
Чим ефективніше підприємство використовує трудові ресурси, тим вище буде загальна продуктивність
підприємства. Тому мотивація відіграє значну роль у підвищенні продуктивності праці у відповідності до ступеня зростання реальних результатів його забезпечення. Ефективність мотивації визначається рівнем досягнення з її допомогою економічної та соціальної мети, які безпосередньо зв’язані з виробничою діяльністю підприємства та, як правило, які відображають в економічних показниках та критеріях ефективності функціонування підприємства. Із розвитком науково-технічного прогресу та посиленням його значення для економічного зростання поступово змінюються погляди,
— від аналізу проблем використання наявних людських ресурсів до проблем створення якісно нових, потрібних у виробництві й на ринку праці людських продуктивних здібностей.
При дослідженні процесів формування та розвитку трудових ресурсів необхідним є застосування поняття людського капіталу Людський капітал сформований людиною завдяки ії освітньому рівню, кваліфікації, знанням, досвіду, містить природжені, а також розвинуті внаслідок інвестицій продуктивні здібності, що використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці та завдяки цьому впливають на зростання прибутку підприємства. Людський капітал є саме капіталом, оскільки стає джерелом майбутніх прибутків і задоволення інших потреб. Поняття капіталу є похідним від людського капіталу, оскільки завдяки знанням, вмінням, здібностям людини створюється капітал взагалі.
Окрім того, система оплати підприємством освіти співробітника є досить потужним мотиваційним фактором, який утримує працівника в компанії та підвищує продуктивність праці. Іншим видом освітньої підтримки є розроблення підприємствами своїх власних освітніх програм — тренінгів. Досить широко використовують в зарубіжній практиці створення в корпораціях приватних пенсійних фондів, основна діяльність яких позв’язана не лише зі збором внесків та виплатою пенсій, а й з наданням можливості користування корпоративними пільгами колишнім працівникам — пенсіонерам, планування придбання нерухомості, медичного забезпечення тощо.
Використання вищенаведених пенсійних та освітніх схем можливе лише на великих підприємствах. Малі підприємства можуть використовувати соціальні інвестиційні проекти або вступати до професіональних спілок, які, відповідно, уже матимуть свої професійні пенсійні фонди.
Система участі робітників підприємства в прибутках також є стимулом підвищення інтенсивності праці. Вона не може бути ізольованою від інших стимулів, тому що тільки у взаємодії з ними виявляє свою стимулюючу силу. Це свідчить про те, що жодна з приватних цілей не може розглядатися ізольовано чи самостійно. Саме сукупна можливість сприяє збільшенню прибутку.
Зазначена система мотивує бережливе використання сировини, основних та допоміжних матеріалів.
Економія витрат виробництва збільшує прибуток, вона рівнозначна раціоналізації без капітальних вкладень, використання участі в прибутках сприяє стабілізації штату робітників. Коливання чисельності складу професіональних робітників порушує сталість функціонування підприємства та, як наслідок, знижує продуктивність та інтенсивність праці, збільшує витрати та зменшує прибуток підприємства [8, с. 134 — 135].
Іншою важливою особливістю потенціалу сучасних підприємств є його інформатизація, що тісно пов’язана із соціально-трудовою складовою. Зв’язок реалізується через процеси нагромадження та обробки комерційної інформації персоналом підприємства в процесі ведення бізнесу. Таким чином, цінність персоналу підприємства визначається інформаційними потоками, які він генерує в процесі господарювання. Якість інформаційних потоків в організації безпосередньо впливає на її адаптивність, цілеспрямованість, а отже, — і на результативність діяльності. Інформація пов’язує всі елементи підприємницької діяльності в єдину результативну систему. Вона регулює функціонування виробничої підсистеми, сприяє зростанню продуктивності праці персоналу, ефективності використання основних та оборотних фондів, якісно розвиваючи всю економічну систему [7, с. 34].
Комплекс соціально-економічних задач на підприємстві може бути вирішений завдяки обґрунтованому інвестуванню. Окрім того, виходячи з вищезазначеною, підвищення ефективності роботи підприємства шляхом проведення інвестиційних процесів може стати джерелом економічного благополуччя його колективу, власника та контрагентів.
Поліпшення раціонального використання соціально-економічного потенціалу можливе при здійсненні інвестиційних процесів, які направлені на придбання, модернізацію основних фондів (машин і устаткування, інструментів і пристосувань, транспортних засобів), поповнення оборотних коштів, підвищення кваліфікації персоналу, а також рівня соціального розвитку колективу.
Необхідність підвищення рівня соціального розвитку колективу пов’язана з розвитком продуктивних сил (техніки, технології), які вимагають розвитку умінь і навиків працівників, а також з постійним удосконаленням структури та якості їхніх потреб. Прогресивний соціальний розвиток колективу забезпечує зростання соціальної активності працівників, яка призводить до підвищення відповідальності за результати колективної праці, зростання продуктивності праці, скорочення втрат робочого часу, тобто забезпечує додатковий економічний ефект, який є важливим джерелом економічного розвитку.
Досвід провідних країн світу переконує в тому, що стратегія поліпшення конкурентоспроможності підприємства буде ефективна в тому випадку, якщо механізм її реалізації передбачає нарощування обсягу інвестицій в людський капітал, стимулювання розвитку творчих здібностей персоналу, гідної оплати праці. Тобто, збільшення потенціалу підприємства повинно
супроводжуватися не лише проведенням заходів щодо залучення інвестицій, але й передбачати капіталовкладення в підготовку та перепідготовку кадрів, адекватне заохочення творчих пошуків керівників і висококваліфікованого персоналу, підтримку прагнень працівників до постійного оновлення знань, високої особистої зацікавленості у впровадженні нових проектів, забезпеченні ефективності праці [9, с. 180].
Таким чином, підвищення кваліфікації працівників, а також в цілому поліпшення якості трудового життя працівників і розвиток його за інноваційною моделлю, властивій ринковій економіці, може сприяти підвищенню результативності роботи соціально-економічної системи підприємства. А це, в свою чергу, забезпечить прибутковість діяльності підприємства та його стратегічний розвиток.
При цьому планування та управління розвитком потенціалу підприємства сприятиме безперервному його економічному зростанню шляхом найбільш раціонального використання всіх наявних ресурсів і, першочергово, професійних та інтелектуальних здібностей персоналу.
Висновки. Узагальнення існуючих теорій визначення соціально-економічного потенціалу дозволили охарактеризувати його, як сукупність поточних та майбутніх можливостей економічної системи за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей виробляти економічні блага та здійснювати управлінські функції, необхідні та достатні для досягнення корпоративної і функціональної мети підприємства.
Складовими соціально-економічного потенціалу підприємства є соціальний, організаційно-управлінський та економічний потенціал. Кожна складова має свої особливості та можливості використання для досягнення найбільшої ефективності діяльності підприємства.
Основою формування потенціалу сучасних підприємств є персонал, тому збільшення потенціалу підприємства повинно супроводжуватися не лише проведенням заходів щодо залучення інвестицій, але й передбачати капіталовкладення в підготовку та перепідготовку кадрів, адекватне заохочення творчих пошуків керівників і висококваліфікованого персоналу, підтримку прагнень працівників до постійного оновлення знань, високої особистої зацікавленості у впровадженні нових проектів, забезпеченні ефективності праці.
Література
1. Олексюк О. І. Організаційний розвиток у контексті управління потенціалом підприємств / О. І. Олексюк // Проблеми формування ринкової економіки. Випуск 8. — К. : КНЕУ, 2000. — С. 34 — 38. 2. Красно-кутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / Н. С. Краснокутська. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 352 с. 3. Економічна енциклопедія : у трьох томах. — Т. 3 / ред-кол. : С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К. : Академія, 2002. 4. Лапин Е. В. Оценка экономического по-
тенциала предприятия и механизм ее реализации / Е. В. Лапин // Вісник Сумського державного університету. Серія „Економіка”. — 2004. — № 9(бВ). — С. 109 — 123. б. Клейнер Г. Б. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегия, безопасность / Г Б. Клейнер, В. Л. Тамбовцев, Р. М. Качалов. — М. : Экономика, 199У. — 2Вб с. б. Козирє-ва О. В. Соціально-економічний потенціал підприємства як основа інноваційного розвитку фармацевтичного виробництва // Український науково-теоретичний журнал „ Вісник Міжнародного слов’янського університету, економічні науки”. — Т. У. — №1. — Харків : МСУ, 2004. — С. УЗ — В0. У. Федонін О. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка : навч. посіб. / О. С. Федонін, І. М. Рєпіна, О. І. Олексюк. — К. : КНЕУ, 2003. — 31б с. В. Степанова О. В. Соціальний потенціал підприємства: формування та оцінка / О. В. Степанова // Вісник Сумського державного університету. Серія „Економіка”. — 2004. — №9(бВ). — С. 131 — 13В. 9. Семикіна М. В. Економічна мотивація інвестування в розвиток людського капіталу підприємства / М. В. Семикіна // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № З. — С. 1УВ — ІВЗ.
Бугрім С. Ю. Складові соціально-економічного потенціалу підприємства
У статті визначено сутність соціально-економічного потенціалу та його складових елементів. Виявлено чинники, які впливають на рівень соціально-економічного потенціалу. Запропоновано ряд можливостей для його розвитку.
Ключові слова: соціально-економічний потенціал, трудові ресурси, конкурентоспроможність, людський капітал.
Бугрим С. Ю. Составляющие социально-экономического потенциала предприятия
В статье определена сущность социально-экономического потенциала и его составных элементов. Выявлены факторы, которые влияют на уровень социально-экономического потенциала. Предложены некоторые возможности его развития.
Ключевые слова: социально-экономический потенциал, трудовые ресурсы, конкурентоспособность, человеческий капитал.
Bugrim S. Yu. Constituents of socio-economic potential of enterprise
The essence of social and economic potential and its components is certain. Factors which influence a level of social and economic potential are revealed. Some opportunities of its development are offered.
Key words: socio-economic potential, labour resources, competitiveness, human capital.
Стаття надійшла до редакції 1В.09.2011
Прийнято до друку 24.02.2012