Научная статья на тему 'Соперничество обществ «Просвита» и имени Михаила Качковского за влияние на украинцев (вторая половина х1х - начало ХХ В. )'

Соперничество обществ «Просвита» и имени Михаила Качковского за влияние на украинцев (вторая половина х1х - начало ХХ В. ) Текст научной статьи по специальности «История и археология»

CC BY
293
64
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Журнал
Русин
Scopus
ВАК
ESCI
Область наук
Ключевые слова
СТАРОРУСИНЫ / НОВОРУСИНЫ / РУСОФИЛЫ / УКРАИНОФИЛЫ / НАРОДОВЦЫ / МОСКВОФИЛЫ / ИВАН НАУМОВИЧ / "ПРОСВИТА" / ОБЩЕСТВО ИМЕНИ МИХАИЛА КАЧКОВСКОГО / OLD RUSYNS / NEW RUSYNS / RUSSOPHILIA / UKRAINOPHILIA / MOSCOPHILIA / IVAN NAUMOVICH / "PROSVITA" / THE KACHKOVSKI SOCIETY

Аннотация научной статьи по истории и археологии, автор научной работы — Трофимович Владимир Васильевич, Трофимович Лилия Владимировна

Базой для формирования в Галиции русофильского и народовского направлений послужило старорусинство. Зарождение народовского течения украинского национального движения в 60-х гг. XIX в. повлекло за собой выдвижение требования к австрийской власти и польской администрации обеспечить равные права галицийским украинцам. В 1868 г. представители движения создали общество «Просвита» в дальнейшем самую массовую организацию украинцев края. Образование в 1874 г. Общества имени Михаила Качковского первой паралельной структуры в украинском национальном движении связало его идеологов с крестьянством и русской интелигенцией и одновременно положило начало сложным взаимоотношениям двух обществ, соперничество которых за влияние на украинцев способствовало подъему культурно-просветительской, экономической и общественной жизни Галиции.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

The rivalry of "Prosvita" and Kachkovski societies for the influence on the Ukrainians (the second half of the 19th - early 20th centuries)

The Russophilian and Ukrainophilian movements in Galicia were based on the Old Rusinian ideas. The rise of the Ukrainophilian national movement in the 1860s entailed the demands for the Austrian authorities and Polish administration to ensure equal rights for the Galician Ukrainians. In 1868, the representatives of the movement created the society ";Prosvita", which later became the most mass organization of Ukrainians in the region. The Society named after Mikhail Kachkovsky, which was formed in 1874, became the first parallel structure in the Ukrainian national movement and connected its ideologists with the peasantry and Russian intelligentsia and, at the same time, initiated a complex relationship between the two societies whose rivalry for the influence on Ukrainians contributed to the rise of the cultural, educational, economic, and social life of Galicia.

Текст научной работы на тему «Соперничество обществ «Просвита» и имени Михаила Качковского за влияние на украинцев (вторая половина х1х - начало ХХ В. )»

УДК 061.22(477)"18/19": 94(477) UDC

DOI: 10.17223/18572685/47/14

СУПЕРНИЦТВО ТОВАРИСТВ «ПРОСВ1ТА» ТА 1МЕН1 МИХАЙЛА КАЧКОВСЬКОГО ЗА ВПЛИВ НА УКРА1НЦ1В (ДРУГА ПОЛОВИНА Х1Х - ПОЧАТОК ХХ СТ.)

В.В. Трофимович1, Л.В. Трофимович2

Жацюнальний уыверситет «Острозька академiя»

УкраТна, 35800, PiBHeHCbKa обл., м. Острог, вул. Семшарська, 2 E-mail: v.trofymovych@rambler.ru 2Нацiональна академiя сухопутних вiйськ iM. гетьмана Петра Сагайдачного УкраТна, 79012, м. Львiв, вул. ГероТв Майдану, 32 E-mail: l.trofymovych@hotmail.com

Авторське резюме

Основою, на якш формувалися в Галичин русофтьський та народовський на-прямки, було старорусинство. Зародження народовсько! т^еч?! укра!нського нацю-нального руху у 60-х рр. Х1Х ст. потягнуло за собою висунення вимог до австршсь-ко! влади та польсько! адмМстраци забезпечити рiвнi права галицьким укра!нцям. У 1868 р. !! представники утворили товариство «Просвгга» - у подальшому наймасо-вiшу органiзацiю украшав краю. Створення у 1874 р. Общества им. Михайла Качков-ского - першо! паралельно! структури в укра!нському русi - зв'язало його щеолопв i3 селянством та руською штел^енщею i водночас поклало початок складному пере-плетенню взаемин двох товариств, суперництво яких за вплив на украшав сприяло пiднесенню культурно-просвггнього, економiчного та суспiльного життя Галичини.

K^40Bi слова: старорусини, новорусини, русофiли, укра!нофти, народовцi, мо-сквофiли, 1ван Наумович, «Просвгга», Общество имени Михайла Качковского.

СОПЕРНИЧЕСТВО ОБЩЕСТВ «ПРОСВИТА» И ИМЕНИ МИХАИЛА КАЧКОВСКОГО ЗА ВЛИЯНИЕ НА УКРАИНЦЕВ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА Х1Х - НАЧАЛО ХХ в.)

В.В. Трофимович1, Л.В. Трофимович2

Национальный университет «Острожская академия» Украина, 35800, Ровненская обл., г. Острог, ул. Семинарская, 2 E-mail: v.trofymovych@rambler.ru Национальная академия сухопутных войск им. гетмана Петра Сагайдачного Украина, 79012, г. Львов, ул. Героев Майдана, 32 E-mail: l.trofymovych@hotmail.com

Авторское резюме

Базой для формирования в Галиции русофильского и народовского направлений послужило старорусинство. Зарождение народовского течения украинского национального движения в 60-х гг. Х1Х в. повлекло за собой выдвижение требования к австрийской власти и польской администрации обеспечить равные права галицийским украинцам. В 1868 г. представители движения создали общество «Просвита» - в дальнейшем самую массовую организацию украинцев края. Образование в 1874 г. Общества имени Михаила Качковского - первой паралельной структуры в украинском национальном движении - связало его идеологов с крестьянством и русской интелигенцией и одновременно положило начало сложным взаимоотношениям двух обществ, соперничество которых за влияние на украинцев способствовало подъему культурно-просветительской, экономической и общественной жизни Галиции.

Ключевые слова: старорусины, новорусины, русофилы, украинофилы, народовцы, москвофилы, Иван Наумович, «Просвита», Общество имени Михаила Качковского.

THE RIVALRY OF "PROSVITA" AND KACHKOVSKI SOCIETIES FOR THE INFLUENCE ON THE

UKRAINIANS (THE SECOND HALF OF THE 19TH - EARLY 20TH CENTURIES)

V.V. Trofymovych1, L.V. Trofymovych2

xThe National University of Ostroh Academy 2 Seminarskaya Street, Ostroh, Rivne region, 35800, Ukraine E-mail: v.trofymovych@rambler.ru 2Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy 32 Heroiv Maidanu Street, Lviv, 79012, Ukraine E-mail: l.trofymovych@hotmail.com

Abstract

The Russophilian and Ukrainophilian movements in Galicia were based on the Old Rusinian ideas. The rise of the Ukrainophilian national movement in the 1860s entailed the demands for the Austrian authorities and Polish administration to ensure equal rights for the Galician Ukrainians. In 1868, the representatives of the movement created the society "Prosvita", which later became the most mass organization of Ukrainians in the region. The Society named after Mikhail Kachkovsky, which was formed in 1874, became the first parallel structure in the Ukrainian national movement and connected its ideologists with the peasantry and Russian intelligentsia and, at the same time, initiated a complex relationship between the two societies whose rivalry for the influence on Ukrainians contributed to the rise of the cultural, educational, economic, and social life of Galicia.

Keywords: Old Rusyns, New Rusyns, Russophilia, Ukrainophilia, Moscophilia, Ivan Naumovich, "Prosvita", the Kachkovski Society.

Запропонована тема належить до недостатньо вивчених i диску-сшних у в^чизнянш та зарубiжнiй кторюграфп.

Автори здшснили спробу охарактеризувати передумови створення та взаемини обидвох товариств у руЫ Тх впливу на украТнщв, а також переосмислити деяк оцшки та стереотипы твердження.

Революцшш поди 1848-1849 рр. на захщноукраТнських землях привели до нацюнального вщродження украТнського населення Галичини. На противагу радикально настроеним полякам воно кори-стувалося певний час пщтримкою цкарського двору. Не висуваючи

полггичних вимог, украТнц активно зайнялися культурно-просвггниць-кою роботою, вбачаючи у нiй один з важливших способiв консолiдацiТ понад 3 млн русишв.

Однак це були тимчасовi успiхи, бо поляки на чолi з новим намк-ником Галичини графом А.М. Голуховським, розглядаючи цей край через спектр виключно своТх iнтересiв, розпочали масовий наступ на досягнення украТнцiв. Це привело до того, що зусилля останшх зосере-джувалися лише на лггературному полi дiяльностi та й то в обмежених рамках. Пщтвердженням затухання тут украТнськоТ активностi можуть служити висновки галицького кторика, архiвiста, етнографа Д.1. Зу-брицького, який з великим розчаруванням i тривогою писав своему росшському колезi, iсторику, письменнику, публщисту М.П. Погодiну у 1856 р.: «Шехович - благонамiрена молода людина - видае журнальчик (Омейну бiблiотеку), бажаючи прививати галицьким хохлам чисту руську мову. Даремно! Хохлаки н по-руськи, ш по-хохлацьки не читають. Бiдолашний редактор заслуговуе спiвчуття та пiдтримки; вiн змушений шукати передплатникiв за кордоном» (Цит. за: Свистун 1896: 31-32).

Представники украТнського нацюнального руху опинились у важкому становищк З одного боку, стало вщчутним охолодження австрiйського уряду до <^рних» у 1848-1849 рр. галичан. З другого, А. Голуховський i його оточення оргашзували «хрестовий похiд», спираючись на пiдтримку правлячих кш. «Притиснення слов'ян до стши» та «пожертвування русинiв полякам», як висловився австрш-ський мiнiстр закордонних справ Фрiдрiх фон Бейст, вщкрили шлях для масового наступу полямв на завоювання украТнцiв у попередш роки (Драгоманов 1904: 13). Останнш заявив з трибуни австрiйського парламенту: «Ршення питання, чи i в якш мiрi мають iснувати русини в Галичиш, полишаеться за галицьким сеймом» (цит. за: Миколаевич 1936: 45).

Наведена вище позищя австрiйських чиновникiв i мiсцевих поль-ських шовiнiстiв породила в Галичиш врешл-решт ситуацiю, про ймовiрнiсть якоТ вони самi вдували протягом тривалого часу. Багато керiвникiв старорусинського руху почали переорiентовуватись у своТх поглядах на твшчного сусща, тим бiльше, що панславiстська карта розiгрувалася росiйським урядом ще задовго до розглядуваних подш. Отже, не можна заперечувати того факту, що саме внутршня пол^ика штовхнула деяких галицьких дiячiв, особливо старшого поколшня, в обiйми Москви (Детальнiше про це: Трофимович, Тггко 1994: 93-95). Наприклад, редактор громадсько-пол^ичноТ газети «Слово», що виходила у Львовi 1867-1887 рр., Б.А. Дщицький досить гостро вiдзивався про подiТ, що розгортались у Галичиш. На його думку,

Bei невдачi тутешнiх украíнцiв, починаючи з 1848 р., йшли вщ того, що «вони вчасно не визнали себе частиною великого народу, який проживае вiд Карпат аж по Амур» (Цит. за: Драгоманов 1904: 13).

Зазначен поди не оминули й одного з видатних дiячiв старору-синства 1вана Наумовича. Не бачачи альтернативи становищу, що склалося, вш у статтi «Поглядъ въ будущность» заявив: «...Ми бтьше не русини 1848 р., ми - справжш роаяни» (Наумовичъ 1866). ^м того, 27 грудня 1866 р. з трибуни галицького сейму прозвучали там його слова: «Що наша мова е подiбною до мови, яка вживаеться сьогодш у Москву у тому ми не винш. Подiбнiсть нашоí мови з росшською е очевидною, бо обидвi вони Грунтуються на спiльнiй основi i на тих же правилах...» (Цит. за: Свистун 1896: 196; Мончаловскш 1899a: 54).

Разом з тим, як зауважили львiвськi кторики О.Г. Аркуша та М.М. Мудрий, галицьке русофтьство явище i багатогранне, i зако-номiрне. Пiд цим кутом зору поданi дослiдниками поди як причини «москвофтьства» (демонстрацiя Роаею сили пiд час революцií в Угорщин 1849 р. та польського повстання 1863 р., створення в Гали-чин у 1850 р. «погодшсько'| колонií», загострення украшсько-поль-ських стосунмв у краí, польсько-австрiйське порозумшня 1867 р. тощо) вiддзеркалюють лише зовшшнш бiк проблеми. Вони не дають вiдповiдi на ключове питання: чому впродовж такого тривалого пе-рюду (аж до 80-х рр. Х1Х ст.) цi самi «москвофти» зосереджували в своíх руках керiвництво украíнським нацiональним рухом у Галичиш та користувалися серед населення широкою пщтримкою. «Галицьке русофiльство, - стверджують цi автори, - було результатом швидше внутрiшнiх особливостей розвитку украшського суспiльства. Його аж нiяк не можна пояснювати тiльки зовнiшнiми причинами - "росшськи-ми грошима", що надходили на пщтримку течií, чи москвофтьською пропагандою росiйського уряду i його представникiв. Цi чинники в^гравали мiнiмальну роль i мусять бути вщнесеы до ряду причин другорядних» (Аркуша, Мудрий 1999: 232).

Ситуащя, що склалася, вимагала пошуку нових шляхiв для боротьби. Насамперед, потрiбно було визначитися з двох основних напряммв: лiтературно-мовного i нацiональноí приналежносп галичан. 1з цих питань вщразу ж виникли розбiжностi та подт на старорусинiв i молодорусинiв.

До перших належали переважно дiячi поколшня 1848-1849 рр. Серед них вище греко-католицьке духовенство, сiльськi священики, украшсьм чиновники, вчителi гiмназiй, лiтератори Я.Ф. Головацький, Б.А. Дщицький, М.1. Малиновський, 1.Г. Наумович, А.С. Петрушевич, М.Л. Устиянович, 1.1. Шараневич та шшк 1'хня позицiя була такою: при утворенш «австро-руськоí» мови потрiбно виходити з простонарод-

них пiвденнорycьких (украшських) говорiв i брати !'х за основу але й не упускати з використання старослов'янсько!' та cyчаcноï ím на той час росшсько'| мови (Трофимович, Шко 1993: 2).

Стосовно питання нацюнально!' приналежноcтi галичан у кiнцi 50 - початку 60-х рр., то серед представнимв старорусинства icнyвало дектька поглядiв. I. Наумович, наприклад, дотримувався думки, що в Галичиш проживае окрема галицько-руська або червоноруська народшсть, яка, проте, сво'|'м кторичним коршням була близькою до роciян (Наумович 1890: 3-5). 1нше трактування висунув Б. Дщицький, який вiдкидав щею нацiональноï cпорiдненоcтi з Роciею. Вш зазна-чав: «Пщ поняттям "Русь" я уявляв od6í в тих часах, як це уявляла cобi найбтьша частина наших тогочасних русишв, ттьки Пiвденнy або Mалy Русь з ïï icторичними старовинними столичними мктами Киевом i Галичем, ^вшчну - Велику Русь - ми вважали, правда, за спорщнену нам усеслов'янським походженням, але ж мало, що так само не за свою, не своею була для нас i ближча до нас, сусщська, теж слов'янська Польща. I ще до того цю ^вшчну Русь здавна називали у нас Mоcквою» (цит. за: Андрусяк 1935: 8-9).

Mолодорycини, або як |'х почали ще називати народов^, розглядали питання лггературно''' мови по-iншомy. На |'х думку, у лiтератyрi слщ вживати «живу» мову, звертаючи основну увагу на народну «твден-норуську» i вiдкидаючи старослов'янську та староруську мови як «мертвЬ» 1'х мiркyвання зводилися до того, що внаслщок, особливостей мови «пiвденнорycький» народ, у тому чиЫ i галичани, становлять окрему нацт.

За cвiдченням львiвcького науковця O.M. Сухого, для народовсько' течiï вiд початку визначальним було визнання нацюнально' окре-мiшноcтi роздшеного мiж Роciею й Aвcтрiею укра'нського народу. fï представники пропагували твори надднтрянських пиcьменникiв, у лiтератyрi обстоювали народну мову та фонетичний правопис (кулЬ шiвкy). «Aнтироciйcьке спрямування народовського руху, - зазначив вш, - сприймалося старорусинами-русофшами як невиправдана зрада щодо штереав всеруського простору, який в yявi еди-ний був здатний протистояти полякам. Старорусини звинувачували народов^в у крайньому радикалiзмi та пропольських симпалях, заперечували ïx право представляти iнтереcи "русского народу" Галичини» (Сухий 2003: 167-168).

Передовi представники молодого поколiння почали перекону-ватися, що в подальшiй робол потрiбно вiдxодити вiд внyтрiшнix суперечок на л^ературно-мовному напрямку й орiентyватиcя на «пiзнання i проcвiтy нашого народу» (Товариство «Проcвiта» 1999: 22). Для цього вони зробили спробу ствробггництва з старорусинами

та виявили бажання вступити в «Галицько-руську матицю». Дiставши вiдмову, народовц утворили 8 грудня 1868 р. у Львовi окреме куль-турно-просвгшицьке товариство i назвали його «Просвггою». Воно представляло народовську течiю у Галичиы, що з'явилась у 60-х рр. Х1Х ст. як альтернатива вже достатньо впливовш серед руськоТ ште-лiгенцií проросiйськiй течiТ русофшв. Взаемини з «Просвiтою» вщ-дзеркалювали взаемини з усiм народовським табором, провщники якого визначали iдейне спрямування товариства (Детальнее про це: Середяк 2010: 394). «Заснування товариства "Просвгги" становило дуже важний i ршучий крок у духовному розвою нашоТ сусптьнос-ти, звернувши перший раз увагу штел^енцп на конечну потребу народноТ просвiти, - писав провщний дiяч радикальноТ течiТ у краТ, письменник, фiлософ 1.Я. Франко. - Ттьки заснування i розвиток такого товариства могло оживити i утвердити народолюбний рух серед галицько-руськоТ штел^енцп, надаючи йому широку реальну пщставу» (Франко 1883: 1-2).

Перед «Просвггою» було поставлене завдання регулярно видавати для простого народу популяры книги, на сторшках яких мктилася би рiзноманiтна шформащя з господарсько-економiчних, кторичних, лiтературних i суспiльних питань. Тут молоде поколшня перехопило iнiцiативу з рук старорусиыв та Тх оргашзацш, в яких i далi продовжу-валися дискусiТ з проблем мови, видань i нацiональноТ приналежностi. Таким чином, починаючи з кiнця 60-х рр., йшла безперервна боротьба мiж народовцями та старорусинами.

У 1869 р. молодi народовцi видали книжечку «Зоря», що за кiлька тижшв розiйшлася тиражем понад 2 тис. примiрникiв. |'Т ку-пували не лише селяни, для яких вона в основному призначалась, але й штел^енщя. Цей устх новоствореного товариства пщм^ив о. 1.Г. Наумович. У своему лисп до редакцп «ЗорЬ> та керiвництва «Просвiти» вiн писав: «3 сердечною радктю повiтав я перший плщ Вашого товариства "Просв^а". Ще в 1850 р., бувши на Сiменщинi, я пересвiдчився, що ми, хто утворюе вищi верстви нашого народу, але не даючи нiякого корму духовного сiльському населенню, будемо завжди безсильними i нашi вороги нас задавлять, як-то ктинно ми бачимо на дiлi. Наш нарщ такий темний, що своТх найбiльших друзiв i пророкiв ще не вмiе впiзнавати та слухае бтьше воропв, як-то ми бачили на виборах. Якщо би ми через тих 20 л^ свободи були употребили вс нашi сили на таю популярш видання, ми стояли б ниш далеко вище i чувство народности перейшло би вже весь наш нарщ. Для того не можу вщказати Вам свого соучастия в таким ве-лиюм i благороднiм дiлi i буду присилати статтi i розличного рода матерiали. Уже нинi в цЫм селi (на той час I. Наумович був парохом

в с. Стртьча Городенювського пов^у) знають ТТ цте содержаше» (Цит. за: Павлик 1985: 225-226).

Вихщ у CBiT «3opi» принiс i HOBi проблеми для «Просвгги». По-пер-ше, ТТ неспoдiваний ycnix викликав занепокоення серед старорусишв. По-друге, стало зpoзyмiлo, що 2-3 книжечок, виданих для краян, було занадто мало, а матеpiальними засобами для ix збшьшення остання не володта. По-трете, I. Наумович, уважно вивчивши початковий етап фyнкцioнyвання товариства, дшшов висновку, що pycoфiлам також пoтpiбнo переносити свою дiяльнicть у народ.

З фею метою вш заснував у 1871 р. газету «Русская Рада», що ви-св™ювала в основному сусптьно-пол^ичш питання, а через деякий час - мкячник «Наука». Виходили вони в КоломиТ - традицшному центpi галицького москвофшьства - i практично були першими ви-даннями, що широко розповсюджувалися серед народу, привчаючи письменних украТнських селян i мiщан до перюдичного користування ними. «Знаючи гарно мову й жите нашого народу в Галичин i зачЬ паючи в своТх дуже популярних живих i талантливих простомовних писаннях майже вс справи, що тoдi iнтеpеcyвали народ, - зазначав украТнський гpoмадcькo-пoлiтичний дiяч, пyблiциcт i письменник M.I. Павлик, - Наумович скоро вств притягнути до письменства шиpoкi круги нашого народу в Галичиы, особливо его письменну частину, котра вщ того часу вже не переставала читати й займатися публичними справами» (Павлик 1985: 240).

У той час, коли русофти на чoлi з I. Наумовичем докладали значн зусилля, аби зосередити свою роботу серед населення при посеред-ниц^ читалень, «Просвгга» продовжувала дiяти старими методами за допомогою випуску дешевих популярних видань пщ заголовком «Зоря». Тут працювали мoлoдi талановит народовц О.Й. Партиць-кий, В.М. Шашкевич, О.А. Федькович (Павлик 1985: 231). Проте тсля 1870 р. ктьмсть цих видань ктотно скоротилася. Це пояснювалося зростаючою актившстю I. Наумовича та його видань «Русская Рада» i «Наука», що все бшьше привертали увагу галичан.

Одночасно серед чт^в останшх щораз чаcтiше звучали пропозицп, що для народу, кpiм преси, слщ, за прикладом «Пpocвiти», видавати книжечки, ям б поповнювали створюваш бiблioтеки читалень. Але для pеалiзацiт цих побажань пoтpiбнi були кошти, яких I. Наумович не мав. Тому вш висунув щею об'еднати видавництва «Галицько-руськот матицЬ> i народовськот «Пpocвiти» пiд cпiльнoю назвою «Матиця люду» (Из Скалата 1873). На думку В.С. Пашука, тут переслщувалась пoдвiйна мета: змiцнити pycoфiльcькi видання, а також взяти пщ контроль народовщв i «Пpocвiтy». Проте цей план потертв невдачу через немoжливicть досягти угоди мiж двома видавництвами (Пашук 1999:

25). I. Наумович запропонував створити окреме русофтьське культурно-просвiтницьке товариство, що планувалося його оргаш-заторами, за словами В.Я. Лукашiва, як «спроба об'еднання у едине цте украшсько!" течи' нацiонального руху Схщно!' Галичини» (Лукашiв 2013: 56). Виршенню даного питання сприяло i те, що в 1873 р. помер видатний громадсько-полiтичний дiяч Галичини Михайло Олексшович Качковський, який усi сво'| заощадження заповiдав на цiлi нацю-нального вiдродження в кра'|. Цим виршив скористатися I. Наумович, унаслщок чого 8 (20) серпня 1874 р. (у день смерт М. Качковського) у святковш атмосферi в Галичу на Замковiй горi, при багатотисячному натовт було урочисто проголошено утворення Общества имени Ми-хайла Качковского - культурно-просвггницько!' шституци', що стала важливим етапом в оргашзацшному розвитку галицького русофiльства, забезпечила останньому тривкий зв'язок iз широким загалом мкце-вого селянства та руською iнтелiгенцiею, становила першу паралельну структуру в украшському русi. Слiд зазначити, що I. Наумович у пер-шш книзi з розпочато'1 товариством серп' видань шд заголовком «Съ Богомъ», описуючи становище галицьких русишв, звернув увагу на панування повсюди темноти, пияцтва, розпусти, убогостi тощо (Объяснение первыхъ Б. г. и.: 21). Метою новоствореного товариства було поширення освгги та знань серед галицьких селян, а визначальним девiзом - крилат слова його першого голови та розробника щейних засад i стратегiчних цiлей I. Наумовича: молися, трудися, трезвися, вчися (Детальнее про це: Магочш 1994: 185-227). На думку О. Сухого, появу товариства «можна розглядати як свщчення про намiри галицьких русофшв модернiзувати свiй рух, надати йому чггких органiзацiйних форм, розпочати боротьбу за селянськ маси, врештi створити певну противагу народовськiй "Просвiтi"» (Сухий 2003: 312).

Вiдомо, що у першi роки дiяльностi общества з ним пщтримували контакти знанi украТнсью дiячi М.П. Драгоманов, М.I. Павлик. Останнш, наприклад, був присутнiй на перших зборах товариства у КоломиТ, де його «втшив трохи Наумович, що по-людськи заговорив до хлотв i про хлотв» (Москвофтьство 2001: 39).

Першi два роки центральний вщдт товариства знаходився в КоломиТ, а в 1876 р. був перенесений до Львова. Володтчи матерЬ альними коштами та маючи тдтримку на мiсцях, видання останнього розходилися великими тиражами, як щорiчно зростали. У 1875 р. його чисельысть становила 1645 оаб, 1878 р. - 6 000, проте нaдaлi ст^мке зростання загальмувалося з огляду на полггичну кризу русофiльськоï течи початку 80-х рр. (Сухий 2003: 324).

Вщдаючи належне дiяльностi общества, видатний украшський iсторик Михайло Сергшович Грушевський писав: «Так звaнi "провш-

цшы москвофти"... не е москалями чи роаянами, незважаючи, що так можуть говорити Тхн львiвськi критики; насправдi старорусини - це також украТнщ, однаково чи вони мають стару моду i iнший погляд... Вони дуже, однак, були корисною силою в економiчнiй i пол^ичнш дiяльностi i без них неможливо було продовжувати жодноТ роботи в сшьськш мiсцевостi, оскiльки вони були реальною силою мкцевоТ штел^енцп» (Грушевський 1907: 139).

Вiд початку кнування двi культурно-просвiтницькi установи займа-ли неоднакове становище. Зусилля I. Наумовича та його товариства активно пщтримувала бтьшкть галицькоТ iнтелiгенцiТ. Водночас до «Просвгги» остання ставилась з пщозршням, вбачаючи у нiй прово-кацшну дiяльнiсть полякiв i так званого украТнського сепаратизму, що в основному не сприймався переважною масою захщноукраТн-ськоТ iнтелектуальноТ елiти, вихованоТ на традищях консерватизму та лояльностi до австршського престолу. Так, наприклад, голова «Народного дому» крилошанин Йосиф Кульчицький виясняв у пред-ставника «Просвгги» Корнила Сушкевича: «Що се е "Просвгга?" Чи се товариство польське, ымецьке, чи якоТ-небудь шшоТ народности?» (Справоздання 1870).

Варто зазначити, що у дослдауваний перюд вiдносини товариства «Просвгти» та Общества имени М. Качковского пройшли складну еволюцiю (Мончаловський 1899Ь: 13-14; Пашаева 2001: 117-132; Детальнее про це: Лукашiв 2013: 55-60;). Деяк автори вважають, що протягом тривалого часу ц оргаызацп не були суперниками, а скорее партнерами у змаганнi освiдомити галицьких русишв (Маго-чiй 1994: 208). Так, повщомивши про появу общества, народовський журнал «Правда» зауважив: «Новостворене товариство Качковського повинно знайти пщтримку кожного патрютичного русина» (Новинки 1874: 568). Своею чергою, й останне позитивно вщгукувалося про заснування фшш «Просвiти», сподiваючись, що Тх заповнять «новi члени з-помiж селян, учителiв i урядовцiв, котрi, Бозна чому, можуть побоюватись вступати в члени Общества Качковского» (Русское слово 1892: 3; Магочш 1994: 208).

В однш з публкацш «Слова» 17 автор закликав подолати перешкоди у взаемних стосунках, досягти консолщацп сил перед зовншньою небезпекою, зазначивши при цьому, що «три лггературы товариства» («Галицько-руська матиця», «Просвiта», Общество им. М. Качковского) е «галузями одного прагнення» (Галицко-русские 1883). Газета неодноразово повщомляла про заснування читалень, ям одночасно вступали у два останш товариства, або ж про отримання вщ них у дарунок лггератури. Наприклад, на ТТ сторшках зустрiчаемо наступну iнформацiю: «У ходi вiдкриття читальнi в Куликовi "многая лгта" зву-

чало на честь "Просвiти" й Общества им. М. Качковского; громадськ читальш в селах Мiзунь i Боратин стали одночасно членами обох цих шституцш, ям, мовляв, е виразниками нацюнальних iнтересiв галичан» (Новинки 1883; Из Куликова 1884; От Долинского 1884; Благодарение 1886; Пашук 1999: 28-31).

Разом з тим, ця громадсько-полггична газета друкувала i матерЬ али звинувачувального характеру на кшталт прагнень украшофшв знищити Общество им. М. Качковского, замшити назву «Русь» на «Укра'на», висловлювань очтьника «Просвiти» О.М. Огоновського, який, ыбито, продемонстрував «беспремерную вражду к старорусской партии», назвавши ïï членiв «катковщиками», «панславистами», «тяготеющими к соседу» тощо (Из Долинского Бескида 1877; Як смотрит простой народ 1885; Новинки 1886; Пашук 1999: 33).

Обидва галицьк культурно-просвгшицьм товариства вступили у 80-т рр., маючи певну рiвновaгу сил. Товариство iм. М. Качковського було ослаблене попередыми втратами. «Просв^а» ж повiльно, але безупинно нарощувала сво'' зусилля. «У Галичин бачили вихiд iз становища в об'еднанш пaртiй i в концентрацп усiеï нацюнально-по-лiтичноï роботи руського населення Австро-Угорщини в Галичиш, -писав A.I. Добрянський в лисп до О.А. Маркова. - Ця програма дик-тувалася нестерпними умовами тогочасного полггичного життя i виста... в повгтрг Якраз у 1880 р. вщбулись у Львовi всенародш збори (вiче), скликaнi за учасл двох тодiшнiх галицько-руських партш, на яких з особливою силою було висловлене побажання максимально близького ствробгшицтва й об'еднання дiяльностi обидвох партш... Розходження в нацюнально-пол^ичнш ¡деологп'... не були ще, по-рiвняно, значними, так що об'еднання 'х дiяльностi вважалося цiллю цiлком реальною i досяжною» (Марков 1930: 4).

У цей час вщбувалося певне ствроб^ництво народовського та русофiльського товариств на культурно-просв^ницькому грунтi. Так, 9 березня 1885 р. у Великш зaл¡ «Народного дому» товариства «Просвгга», ¡м. М. Качковського, «Русская беседа», «Академическое братство» провели сптьний музично-декламаторський вечiр, при-свячений 24-й роковиш смертi Кобзаря (ЦДIАЛ 1885: 15).

З прийняттям четвертого статуту «Просв^и» у 1891 р., у першому пaрaгрaф¡ якого було записано, що «цтлю товариства е просвiтa i пщнесення добробуту народу» (Товариство «Просвгга» 1999: 47), вона почала перетворюватись у дшсно масову загальнонародну оргашзацт.

ff характерною рисою дыльносп у 90-х рр. стало масове заснування читалень. Щоденна газета «Галичанин» повщомляла, що на 1895 р. товариство володто у кра' 170 читальнями, ям дiяли у 42 пов^ах.

Найбшьша ïx кшьюсть - 15 - знаходилась у Борщ^вському повт, а загальне число його члешв досягло 6 300 (Галичанин 1895).

^сля утворення у 1900 р. Русько-народно'1 партiï посилилась iдейна боротьба мiж москвофiлами та народовцями, а значить, i не залиша-лося шанав на можливiсть ïx ствроб^ництва. Позицiï, якi займали першi, спричинили подальше падшня ïx авторитету та зменшення кiлькостi членiв товариства iM. М. Качковського. Так, у 1907 р. воно складало 9 512 оаб i надалi поступово зменшувалося. Пiд тиском «Просвiти» самолiквiдувалася фЫя в Комарному, дiяльнiсть якого була перенесена в с. ^мне (ЦД1АЛ 1907: 26, 55). Вiдчутного удару по товариству завдали переходи його стьських читалень на статути «Просвгги». Зокрема, члени читальш в lвачовi Горiшньому заявили центральному вiддiлу товариства iм. М. Качковського: «Видiл читальш в lвачовi Горiшнiм повiдомляe про наступне ршення видiлу на заа-даннi 1 лютого 1901 р. Позаяк наша читальня стопь на фунт партiï нацiонально-демократичноï, а парля москвофiльська виступае проти сеï партп на кожнiм кроцi i обкидуе ïï болотом на кожнiм крощ, а проте порiшено з парлею москвофiльською порвати всiлякi зносини, а самим виписати читальню з члешв товариства Качковського. Проте нашу читальню просимо не уважати за члени вашого "общества" i нам л^ератури не присилати» (ЦД1АЛ 1901: 33).

Подiбна заява була зроблена у 1903 р. членами читальш в с. Буш-ковичах. У нш зазначалося: «Читальня в Бушковичах виступае з члешв товариства iм. М. Качковського з слщуючих причин: 1) коли в повт все поступае i на мкщ не стопь, хлопам треба книжок i науки посту-повоï, а не мертвеччини, яку ви показали в книжечц "1ван дурень" i '^здвяна шч", а також в книжечцi "Украша без попа, хлопа i пана", де ви в пщлий споаб збезчестили всякi поступовi думки; 2) росшський батюшка не може бути нашим откуном, бо се пути вам повгтам, а вiдаемо, що москаль б'е народ нагайками» (ЦД1АЛ 1903: 4).

Як свщчать арxiвнi матерiали, тодi ж почав падати попит на ви-дання Общества им. Качковского. Це, насамперед, пояснювалося тим, що останш дуже часто, особливо тсля 1903 р., друкувалися росшською лггературною мовою, а не галицько-руським дiалектом, який переважно вживали русофти. Про це не раз заявляли активкти товариства на мкцях, вказуючи, що ïxня лiтература «вщвертае селян вiд товариства i посилюе зацiкавленiсть виданнями "Просвiти", якi були написан мовою, зрозумiлою простим людям» (ЦД1АЛ 1907: 43).

Таким чином, 1891-1908 рр. - етап поступового занепаду товариства iм. М. Качковського, що був викликаний помилками, невмшням поеднати культурно-просвгшицьку роботу з економiчною дiяльнiстю, а також яскраво вираженою проросiйською орiентацiею.

Яскравим доказом зростання авторитету «Просвгти» серед укрaïнцiв Галичини стали ювшейш святкування роковин Т. Шевченка та ïï загаль-нi збори у 1914 р. До цих подш вона шдшшла з такими здобутками: 78 фiлiй, 2 944 читальш, що об'еднували 197035 оаб, a кшьюсть опу-блiковaних нею видань сягнула цифри 553 (кторт Львова 2007: 379).

Просв^ницьм кроки «Просвгти» i товариства ¡м. М. Качковського перервала Перша свтова вiйнa. З ïï початком австршська влада офщшно заборонила всi москвофiльськi оргaнiзaцiï, у тому чиЫ i товариство ¡м. М. Качковського, а пiсля захоплення Галичини росш-ською aрмiею така ж доля стткала укрaïнськi товариства й оргашзацп, а серед них i «Просв^у».

Отже, створення «Просвгти» та Общества им. М. Качковского за-свiдчило ¡стотну диференцiaцiю м^ русофiльським та украшофть-ським напрямами. Паралельна культурно-просвгшицька дiяльнiсть нaродовцiв i москвофЫв була для галицьких украшщв корисною. Якби не заснування «Просвгти» у 1868 р., не з'явились би русофтьсью видання i не утворилось би товариство ¡м. М. Качковського в 1874 р., а значить, не поширювалися читальш для галичан. Оргашзаторська та пропагандистська робота I. Наумовича та його однодумщв, ¡з свого боку, пщштовхнула народовщв до aктив¡зaц¡ï ïх прaцi. Ц два руськi культурно-просвiтницькi товариства, змагаючись м^ собою, несли культуру й освгту в народ, завойовуючи його прихильшсть, служили противагою польському чиннику.

ЛИТЕРАТУРА

Андрусяк 1935 - АндрусякМ.Г. Нариси з ¡стори галицького москвофтьства (з портретами москвофтьських дтчт). Львiв: Просвiтa, 1935. 79 с.

Аркуша, Мудрий 1999 - Аркуша О.Г., Мудрий М.М. Русоф^ьство в Галичин в середин XIX - на початку ХХ столЬтя: ^енеза, етапи розвитку, свiтогляд // Вкник Львiвського унiверситету. Серiя ¡сторична. Вип. 34. Львт: ЛНУ ¡м. I. Франка, 1999. С. 231-268.

Благодарение 1886 - Благодарение // Слово. 1886. Ч. 55.

Галицко-русские 1883 - Галицко-русские литературные институции // Слово. 1883. Ч. 109.

Галичанин 1895 - Галичанин 1895. Ч. 35.

Грушевський 1907 - Грушевський М.С. «Конець рутенства!» // Лтератур-но-науковий ватник. Львш-Кшв, з друкарш Наукового товариства ¡мен Шевченка. 1907. Т. XL. С. 135-147.

Драгоманов 1904 - Драгоманов М.П. ЛЬературно-сусшльш парти в Галичиш (до року 1880) / З рос. пер. М.П. Львш, 1904. 63 с.

Из Долинского Бескида 1877 - Из Долинского Бескида // Слово. 1877. Ч. 92.

Из Куликова 1884 - Из Куликова // Слово. 1884. Ч. 42.

Из Скалата 1873 - Из Скалата // Слово. 1873. Ч. 87.

ктс^я Львова 2007 - ктс^я Львова: у 3 т. Львiв: Центр Свропи, 2007. Т. 2. 559 с.

Лyкашiв 2013 - Лукаш'!в В.Я. Взаемини «Товариства iм. Качковського» з народовецькими та полонофтьськими оргашза^ями в Схщнш Галичиш (1874-1914 pp.) // Наyкoвi прац icтopичнoгo факультету Запopiзькoгo на-цioнальнoгo yнiвеpcитетy. 2013. Вип. XXXVII. С. 55-60.

Магочш 1994 - Магочiй П.Р. Галичина ^сторичш есе). Львiв, 1994. 322 с.

Марков 1930 - Марков О.А. Из переписки А.И. Добрянского (Письма к О.А. Маркову). Ужгород: Типография «Школьной помощи», 1930. 22 с.

Миколаевич 1936 - Миколаевич М. Москвофтьство, його батьки i дти. кторичний нарис. Львiв, 1936. 68 с.

Мончаловскш 1899а - Мончаловсюй О.А. Житье и деятельность Ивана Наумовича. Издание политического общества «Русская Рада» во Львову 1899. 112 с.

Мончаловскш 1899b - Мончаловсюй O.A. Памятная книжка въ 25- лЪтнш ювтей Общества имени Михаила Качковского. 1874-1899. Львовъ: Издашя Общества имени Мих. Качковского, 1899. 168 с.

Москвофтьство 2001 - Москвофтьство: Документи i матеpiали / Вступна стаття, комет^ та дoбipка документ Сухого О. Львiв: Видавничий центр ЛНУ iм. I. Франка, 2001. 236 с.

[Наумовичъ] 1866 - [Наумовичъ И.П] Поглядъ в будущность // Слово. 1866. Ч. 59. Подпись: Одинъ именемъ многихъ.

Наумович 1890 - Наумович 1.Г. Червоная Русь - ее прошлое и настоящее. Чтение, произнесенное 17-го окт. 1890 г. в общем собрании Киевского благотворительного общества. СПб.: Изд. ис. «Церковные ведомости», 1890. № 50, 51. 16 с.

Новинки 1883 - Новинки // Слово. 1883. Ч. 8.

Новинки 1874 - Новинки // Правда. Письмо лЬературно-полЬичне. Рк VII. Ч. 13. Львiв. 18 (30) серпня 1874. С. 567-568.

Новинки 1886 - Новинки // Слово. 1886. Ч. 11-12.

Объяснение первыхъ Б. г. и. - Объяснение первыхъ 10 § Статутовъ общества имени Михаила Качковского // Наумовичъ И. Съ Богомъ. Львов, Б. г. и. С. 21-22.

От Долинского 1884 - От Долинского // Слово. 1884. Ч. 90.

Павлик 1985 - Павлик М.1. Про русько-украТнськ народн читальш // Павлик М. Твори. К., 1985. С. 223-270.

Пашаева 2001 - Пашаева Н.М. Очерки истории русского движения в Га-личине в XIX-XX вв. М., 2001. 202 с.

Пашук 1999 - ПашукВ.С. Товариство «ПросвЬа» ^зь призму «Слова». До icropi'i стосунюв украТнських гpoмадcькo-пoлiтичних угруповань Галичини (народов^в i москвофЫв) в друг. пол. XIX ст. Львiв: !У НАНУ, 1999. 38 с.

Русское слово 1892 - Русское слово. 1892. III. 27. Львов, 1892. 25 с.

[Свистун] 1896 - [Свистун Ф.И.] Прикарпатская Русь подъ владЪниемъ Австрш. Часть вторая (1850-1891). Написал Ф.И.С. (Издание О.А. Маркова). Львовъ: Изъ типографш Ставропигшского института, 1896. 742 с.

Середяк 2010 - Середяк А.В. «Просвгта» i радикальне середовище Галичини (До ¡сторп взаемин !вана Франка з товариством) // Украша: культурна спадщина, нацюнальна свщомкть, державшсть. 2010. Вип. 19. С. 394-413.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Справоздання 1870 - Справоздання «Просв™». 1870. 17 грудня.

Сухий 2003 - Сухий О.М. Вщ русофтьства до москвофтьства (росшський чинник у громадськш думцi та сусшльно-пол^ичному життi галицьких укрaïнцiв у XIX ст.). Львш: ЛНУ ¡м. I.Фрaнкa, 2003. 495 с.

Товариство «Просвiтa» 1999 - Товариство «ПросвЬа» у Львовi. Статути. Львiв: I.Y НАНУ, 1999. 271 с.

Трофимович, Тiтко 1993 - Трофимович В.В., Ттко Ю.Р. Взаемини Това-риств «Просвгга» i ¡м. Качковського (друга пол. XIX - поч. XX ст.). Львт, 1993. 24 с.

Трофимович, Т^ко 1994 - Трофимович В.В., Т1тко Ю.Р. !ван Наумович // Республканець. 1994. № 3-4. С. 89-95.

[Франко] 1883 - [Франко 1.Я.] Володимир Барвшський // Д^о. 1883. Ч. 9-10. 27 ачня (8 лютого). С. 1-2.

ЦД!АЛ 1885 - Центральний державний ¡сторичний aрхiв УкраТни у Львовг Ф. 182. Оп. 1. Спр. 6. Звти, донесення, протоколи, листування та iншi мaтерiaли про оргашзацшну та пропагандистську дiяльнiсть товариства. 1885.

ЦД!АЛ 1907 - Центральний державний ¡сторичний архт УкраУни у Льво-вi. Ф. 182. Оп. 1. Спр. 42. Звгти, донесення, протоколи, листування та ¡нш¡ мaтерiaли про органвацшну та пропагандистську дтльшсть товариства. 1900-1910.

ЦД!АЛ 1901 - Центральний державний ¡сторичний архт УкрaТни у Львовг Ф. 182. Оп. 1. Спр. 62. Листування з членами товариства про вщкриття нових читалень, надсилання книжок, перехщ до товариства «Просв™». 1901.

ЦД!АЛ 1903 - Центральний державний ¡сторичний архт Укрaïни у Львовг Ф. 182. Оп. 1. Спр. 86. Заява читальш в с. Бушковичах про вихщ з товариства та анкетш даш читалень в мкцевостях на лiтерaтуру «В». 1903-1932.

ЦД!АЛ 1907 - Центральний державний ¡сторичний архш УкрaТни у Львовг Ф. 182. Оп. 1. Спр. 259. Звти, протоколи, вiдомостi та ^i мaтерiaли про оргaнiзaцiйну, пропагандистську та фшансово-господарську дiяльнiсть центрального правлшня товариства та його зв'язки з москвофтьськими оргaнiзaцiями в Зaхiднiй Укра^ та Польщi. 1900-1934.

Як смотрит простой народ 1885 - Як смотрит простой народ на литературный язык // Слово. 1885. Ч. 88.

REFERENCES

Andrusyak, M.G. (1935) Narisi z istorii galits'kogo moskvofil'stva (zportretami moskvojll's'kikh diyachiv) [Essays from the history of GaLician MoscophiLia (with the portraits of MoscophiLian figures)]. Lviv: Prosvita.

Arkusha, O.G. & Mudriy, M.M. (1999) RusofiL'stvo v GaLichini v seredini XIX - na pochatku XX stoLittya: feneza, etapi rozvitku, svitogLyad [RussophiLia in GaLicia in the mid 19th - earLy 20th centuries: Genesis, stages of deveLopment, outLooks]. VisnykL'vivs'kogo universytetu. Seriya istorychna. 34. Lviv: Ivan Franko LNU. pp. 231-268.

Anon. (1886) BLagodarenye [Gratitude]. Slovo. 55.

Anon. (1883) GaLytsko-russkye Literaturnye institutsii (1883) [GaLician-Russian Literature Institutes]. Slovo. 109.

Galychanyn. (1895) 35.

Grushevskiy, M.S. (1907) "Konets' rutenstva!" [The End of Ruthenism!] Literaturno-naukoviy vistnik. VoL. XL. pp. 135-147.

Dragomanov, M.P. (1904) Literaturno-suspil'ni partii v Galichini (do roku 1880) [Literary-pubLic parties in GaLicia (before 1880). TransLated from Russian. Lviv: [s.n.].

Anon. (1877) Iz DoLinskogo Beskida [From DoLynas Beskyd]. Slovo. 92.

Anon. (1884) Iz KuLikova [From KuLykiv]. Slovo. 42.

Anon. (1873) Iz SkaLata [From SkaLat]. Slovo. 87.

Isaevich, Ya., Litvin, M. & StebLiy, F. (eds) (2007) Istoriya L'vova (2007): u 3 tomah [History of Lviv: In 3 voLs]. VoL. 2. Lviv: Tsentr Evropi.

Lukashiv, V. (2013) Vzaemini "Tovaristva im. Kachkovs'kogo" z narodovets'kimi ta poLonofiL's'kimi organizatsiyami v Skhidniy GaLichini (1874-1914 rr.) [ReLations of The Kachkovski Society with UkrainophiLian and PoLonophiLian organizations in East GaLician (1874-1914)]. In: Naukovi pratsi istorichnogo jakul'tetu Zaporiz'kogo natsional'nogo universitetu [Proc. of HistoricaL FacuLty of Zaporizhzhia NationaL University]. XXXVII. pp. 55-60.

Magochiy, P.R. (1994) Galychyna (istorychni ese) [GaLicia (historicaL essays)]. Lviv: [s.n.].

Markov, O.A. (1930) Iz perepiski A.I. Dobryanskogo (Pis'ma k O.A. Markovu) [From the correspondences of A. Dobryanski (Letters to O. Markov)]. Uzhgorod: ShkoLna Pomosch.

MikoLaevich, M. (1936) Moskvojil'stvo,yogo bat'ki i diti. Istorichniy naris [MoscophiLia, its fathers and chiLdren. A historicaL essay]. Lviv: [s.n.].

MonchaLovskiy, O.A. (1899a) Zhit'e i deyatel'nost' Ivana Naumovicha. Izdanie politicheskogo obshchestva "Russkaya Rada" vo Lvove [The Life and activity of Ivan Naumovich. Issue of the poLiticaL society "The Rus CounciL" in Lviv].

MonchaLovskiy, O.A. (1899b) Pamyatnaya knizhka v 25-letniy yubiley Obshchestva imeni Mikhaila Kachkovskogo. 1874-1899 [The memorabLe book

for the 25 Anniversary of The Kachkovski Society]. Lviv: The Kachkovski Society.

Sukhoy, O. (ed.) (2001) Moskvofil'stvo: Dokumenti i materiali [MoscophiLia: Documents and materials]. Lviv: Ivan Franko LNU.

[Naumovich, I.G.] (1866) PogLyad v budushchnost' [The Look to the future]. Slovo. 59.

Naumovich, I.G. (1890) Chervonaya Rus' - ee proshloe i nastoyashchee. Chtenie, proiz-nesennoe 17-go okt. 1890 g. v obshchem sobranii Kievskogo blagotvoritel'nogo obshchestva [The Red Rus - its past and present. The speech of October 17, 1890, at the general meeting of Kievian Charity Society]. St. Petersburg: Tserkovnie vedomosti.

Anon. (1874) Novynky [Novelties]. Pravda. 13. Lviv. 18th(30th) August. pp. 567-568.

Anon. (1883) Novynky [Novelties]. Slovo. 8.

Anon. (1886) Novynky [Novelties]. Slovo. 11-12.

Naumovich, I. (ed.) (n.d.) Ob'yasnenie pervykh 10 § Statutov obshchestva imeni MikhaiLa Kachkovskogo [The interpretation of the first 10 § Regulations of The Kachkovski Society]. In: Naumovich, I. (ed.) S Bogom [With God]. Lviv: [s.n.]. pp. 21-22.

Anon. (1884) Ot DoLinskogo [From DoLynsky]. Slovo. 90.

PavLik, M.I. (1985) Tvory [The works]. Kyiv: [s.n.]. pp. 223-270.

Pashaeva, N.M. (2001) Ocherki istorii russkogo dvizheniya v Galichine v XIX-XX vv [Essays from history of the Russian movement in GaLicia in the 19th -20th centuries]. Moscow: Imperskaya traditsiya.

Pashuk, V.S. (1999) Tovaristvo "Prosvita" kriz' prizmu "Slova". Do istorii stosunkiv ukrains'kikh gromads'ko-politichnikh ugrupovan' Galichini (narodovtsiv i moskvofiliv) v drug. pol. XIX st [The Prosvita Society through the prism of "SLovo". To the history of reLations among Ukrainian pubLic and poLiticaL groups in GaLicia (UkrainophiLes and MoscophiLes) in the second part of the 19th century]. Lviv: IU NANU.

Russkoe Slovo (1892). III. 27.

[Svistun, F.I.] (1896) Prikarpatskaya Rus' pod vladeniem Avstrii [Pre-carpathian Rus under Austrian rule]. Part 2. Lviv: Stauropigian Institute Typography.

Seredyak, A.V. (2010) "Prosvita" i radikaL'ne seredovishche GaLichini (Do istorii vzaemin Ivana Franka z tovaristvom) [The Prosvita Society and radicaL environment of GaLicia (To the history of reLations between Ivan Franko and the Society)]. In: Isaevich, Ya. (ed.) Ukraina: kul'turna spadshchina, natsional'na svidomist, derzhavnist' [Ukraine: CuLturaL Legacy, nationaL consciousness, state system]. Issue 19. pp. 394-413.

The Prosvita Society. (1870) Spravozdannya "Prosvity" (1870) [The Rapport of the Prosvita Society]. December 17, 1870.

Sukhoy, O.M. (2003) Vid rusofil'stva do moskvofil'stva (rosiys'kiy chinnik u gromads'kiy dumtsi ta suspil'no-politichnomu zhitti galits'kikh ukraïntsiv u XIXst.). [From RussophiLia to MoscophiLia (the Russian factor in the public opinion and social and political Life of GaLician Ukrainians in the 19th century)]. Lviv: Ivan Franko LNU.

The Prosvita Society. (1999) Tovaristvo "Prosvita" u Uvovi. Statuti [The Prosvita Society in Lviv. Regulations]. Lviv: I.U. NANU.

Trofymovych, V.V. & Titko, Yu.R. (1993) Vzaemini Tovaristv "Prosvita" i im. Kachkovs'kogo (druga pol. XIX - poch. XX st.). [Relations of The Prosvita and The Kachkovski Society (the second half of the 19th - early 20th centuries]. Lviv: [s.n.].

Trofymovych, V.V. & Titko, Yu.R. (1994) Ivan Naumovych [Ivan Naumovich]. Respublikanets. 3-4. pp. 89-95.

[Franko I.Ya.] (1883) Volodymyr Barvinskiy [Vladimir Barvinsky]. Dilo. 9-10. pp. 1-2.

The Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv. (1885). Fund 182. List 1. File 6. Zviti, donesennya, protokoli, listuvannya ta inshi materiali pro organizatsiynu ta propagandists'ku diyal'nist' tovaristva [Reports, accounts protocols, correspondences and other materials about the organizational and propagandist activity of the Society].

The Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv. (1907a) Fund 182. List 1. File 42. Zviti, donesennya, protokoli, listuvannya ta inshi materiali pro organizatsiynu ta propagandists'ku diyal'nist' tovaristva. 1900-1910 [Reports, accounts protocols, correspondences and other materials about the organizational and propagandist activity of the Society. 1900-1910].

The Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv. (1901) Fund 182. List 1. File 62. Listuvannya z chlenami tovaristva pro vidkrittya novikh chitalen, nadsilannya knizhok, perekhid do tovaristva "Prosviti" [Correspondence with the members of the Society about opening new reading houses, sending books, passing to the Prosvita Society].

The Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv. (1903) Fund 182. List 1. File 86. Zayava chitaL'ni v s. Bushkovichakh pro vikhid z tovaristva ta anketnidanichitalen'vmistsevostyakh na literaturu "V". 1903-1932 [A statement of the Readers' House in Bushkovychi about the exit from the Society and data information about readers' houses in the villages beginning with "V". 1903-1932].

The Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv. (1907b) Fund 182. List 1. File 259. Zviti, protokoli, vidomosti ta inshi materiali pro organizatsiynu, propagandists'ku ta ßnansovo-gospodars'ku diyal'nist' tsentral'nogo pravlinnya tovaristva tayogo zv'yazkiz moskvofil's'kimi organizatsiyami v Zakhidniy Ukraïni ta Pol'shchi. 1900-1934. [Reports, protocols, information and other materials about organizational, propagandist and financial activities of the Central Committee

of the Society and its relations with Moscophilian organizations in Western Ukraine and Poland. 1900-1934].

Anon. (1885) Yak smotrit prostoy narod na literaturnyy yazyk [How the ordinary people perceived the literary language]. Slovo. 88.

Трофимович Володимир Васильович - доктор iсторичних наук, завщувач кафе-дри icTopii Нацюнального ушверситету «Острозька академiя» (УкраТна).

Трофимович Владимир Васильевич - доктор исторических наук, заведующий кафедрой истории Национального университета «Острожская академия» (Украина).

Trofymovych Volodymyr - The National University of Ostroh Academy (Ukraine).

E-mail: v.trofymovych@rambler.ru

Трофимович ЛЫя Володимирiвна - кандидат icторичних наук, доцент кафедри гумангтарних наук НацюнальноТ академiТ сухопутних вiйcьк iM. гетьмана Петра Са-гайдачного (УкраТна).

Трофимович Лилия Владимировна - кандидат исторических наук, доцент кафедры гуманитарных наук Национальной академии сухопутных войск им. гетмана Петра Сагайдачного (Украина).

Trofymovych Liliya - Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy (Ukraine).

E-mail: l.trofymovych@hotmail.com

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.