CC BY
264
УДК 343.9 : 340.15 В. Ф. Оболенцев,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМНОГО МЕТОДУ У КРИМ1НОЛОГ1ЧНИХ ДОСЛ1ДЖЕННЯХ
Стаття присвячена практищ використання системного методу в кримшологп. Розкривасться змют наукових теорш, розроблених з його застосуванням, обгрунтовуеться перспективнiсть дослiджень у цьому напрямку.
Ключовг слова: методика кримшолопчних дослщжень, кримiнологiя, злочиннiсть, системний метод.
В умовах складно! кримшогенноГ ситуацп для украГнського суспшьства залишаеться актуальною потреба у кримшолопчних знаннях, яю забезпечували б максимальну ефектившсть правоохоронноГ дiяльностi. У цш публшацп ми вирiшили розкрити практику застосування системного методу для опрацювання кримшогенних явищ та обгрунтувати доцшьнють його подальшого застосування в цьому напрямку. Розглянемо мiркування фахiвцiв на окреслену проблематику.
Можна навести значну кшькють прикладiв, якi пiдтверджують точку зору А. П. Закалюка про перспектившсть системного методу в кримшологп щодо аналiзу злочинностi, Г! причин та умов, особи злочинця, практики запоб^ання злочинним проявам [7, с. 104].
Так, на засадах системного тдходу В. М. Дрьомш запропонував теор^ шституцюнальноГ кримшологп й дослщив соцiальну систему (разом зi структурними пщсистемами) в Гг внутрiшнiх i зовнiшнiх взаемозв'язках щодо особливостей кримшогенних та антикримшогенних чинникiв [6, с. 67]. Базовими для свого системного аналiзу науковець оперував поняттями «людина», «поведшка», «суспшьство», «право». У результат дослiдження ним було наочно продемонстровано сутшсть кримiногенних процесiв як частини загального суспшьного життя в УкраГш.
В. О. Туляков, застосовуючи системний тдхщ, окреслив новий рiвень у розумшш спiввiдношення вiктимностi i злочинносп [18, с. 256]. Залишивши осторонь усталеш погляди попередникiв, якi тривалий час розкривали цю проблему на рiвнi «злочинець — жертва», вш обгрунтував взаемодiю вiктимностi i злочинносп як однорiвневих явищ у механiзмi системи соцiуму. Практичне значення такого мiркування виявилось у пропозицп науковця переорiентувати правоохоронну полiтику на потенцшного потерпiлого та його захист [18, с. 257].
За допомогою системного методу кримшологи дослiджували й особиспсть злочинця. Так, В. В. Лунеев указував, що в мотивацп злочинноГ поведiнки соцiальний, соцiально-психологiчний i психофiзiологiчний компоненти становлять нове утворення зi специфiчними властивостями, вiдмiнними вiд властивостей i цих окремо взятих компонент, i Гх механiчного об'еднання. На його думку, мотиващя дiй злочинця вщповщае основним характеристикам систем: цшсносп, структурованосп, взаемозалежностi, iерархiчностi, множинностi описування, оскшьки й основнi елементи й рiвнi тiсно пов'язанi мiж собою генетично, причинно й функщонально. Взаемодiя цих компонетiв пiдкорюеться ймовiрнiсним закономiрностям, що можуть установлюватися на статистичному рiвнi аналiзу. Вчений навiв результати свого дослщження, якi пiдтвердили юнування статистичних закономiрностей щодо вибiркового складання кримшогенних чинниюв i кримiнологiчно значущих ознак особистостi правопорушника. При тому так званим
«фшьтром» вибiрковостi тих чи iнших чинниюв, на його переконання, е змют злочинно'1' поведiнки як системи [15, с. 5, 6 ].
У цьому ж напрямку вивчав цю проблему А. П. Закалюк. Вш тдтвердив, що соцiально значущi властивосп особистостi злочинця е системним утворенням, оскшьки його елементи пов'язанi мiж собою взаемозалежнiстю i взаемодiею [7, с. 257].
В^чизняш науковцi на засадах системного методу дослщжують i механiзми протидп злочинностi. Саме так О. Г. Фролова у робот! «Злочиншсть i система кримiнальних покарань» розкрила системнiсть заходiв запобiгання злочинам [20, с. 12].
Рухаючись у цьому напрямку, С. Ю. Лукашевич звернувся до синергетики, яка вивчае самооргашзоваш системи при дослщженш кримшолопчно'1' полiтики. Ii вiн розглянув як самовпорядковане й самоврегульоване утворення, що перебувае у сташ постiйного обмшу з iншими напрямками дiяльностi держави, iз суб'ектами й об'ектами сощально'1' взаемодп. Показово, що науковець цей методолопчний пiдхiд розглядае як найбшьш вдалий при вивченнi й удосконаленш кримшолопчно'1' полiтики як напрямку сощального впливу на злочиннiсть [13, с. 135].
Найбшьш поширеним результатом використання системного методу у кримшологп стало тдтвердження фахiвцями системних властивостей злочинносп (Н. Ф. Кузнецова [11, c. 32], В. В. Лунеев [14, с. 593], А. I. Долгова [5, с. 52], I. М. Даньшин [4, с. 8], I. К. Туркевич [19, c. 19], А. Ф. Зелшский [8, с. 20], О. Г. Фролова [20, с. 11, 12] та ш.).
Так, А. I. Долгова шдкреслила, що це явище е певною системою взаемопов'язаних елемештв з якюними характеристиками, не властивими окремим злочинним дiянням. Злочиннiсть - це специфiчна пiдсистема бiльш загально'1' системи - суспшьства в цiлому. Ii конкретш елементи (пiдструктури) знаходяться мiж собою у взаемозв'язку й задають новi якiснi характеристики для всього явища, вiдмiннi вiд властивостей окремих елемештв (злочинних дiянь) [5, с. 45]. Злочиншсть як система мае свою юторичну лопку розвитку, може адаптуватися до змш суспiльства i навт пристосовувати його для свого виживання й розвитку [5, с. 44].
Зпдно iз системним пiдходом на засадах модульно'1 теорп соцiуму А. О. Давидова й О. М. Чуракова [3] росшський учений Д. О. Лi проаналiзував соцiум злочинщв i встановив його структурнi закономiрностi [12, с. 51-53]. Показово, що практичний прогноз науковця на 1996 р. щодо числа засуджених у Росшськш Федерацп мав мiнiмальну похибку вщ фактичних даних - 1,6947 % [12, c. 159].
Доволi значущою у планi аналiзу системних властивостей злочинносп е дисертацiйна робота О. С. Манохи «Системний аналiз в кримшологп» [16], в якш вiн виклав результати свого дослщження кiлькiсно-якiсних показникiв злочинностi в Укрш'ш за перiод 1972 - 1995 рр. i продемонстрував системнiсть зовшшшх i внутрiшнiх зв'язкiв цього явища.
Вщносно останнiх прикладiв, звернiмо увагу на таку обставину. Пращ вказаних кримшалютсв з описанням системних властивостей злочинносп фактично е варiантами ii моделювання на вербальному рiвнi. Але вш не вiдповiдае сучасним методикам системного аналiзу, якi за останш десятирiччя були суттево вдосконаленi. Зокрема, штенсивно розвинулися комп'ютернi засоби системотехшки, вiдомi як CASE-технологл, тобто Computer Aided Software Engineering - процеси створення, шформацшного аналiзу й супроводження складних оргашзацшних i технiчних систем рiзного призначення, а також засоби проектування прикладного програмного забезпечення.
Одним з напрямюв цих технологiй е методология структурного аналiзу i проектування — SADT-методолопя - Structured Analysis and Design Technique, на тдгруш! яко'1' розроблено методологiю IDEF0 - 1сат DEFinition (головна частина програми IСАМ -Iнтеграцiя комп'ютерних i промислових технологiй). Методологiю системного структурного аналiзу використовують НАТО, Мiжнародний валютний фонд, iншi мiжнароднi органiзацii й передовi промисловi фiрми. У 90-х роках ХХ ст. були розроблеш i прийнятi мiжнароднi стандарти з використання SADT-технологш i побудови моделей складних систем, вщомих як IDEF-моделi. Для вказаних технологiй характерним е ч^ка
мова опису систем, регламентащя ycix етатв аналiзу (вiд постановки проблеми до впровадження кiнцевого продукту у практичну дiяльнiсть), стандартизацiя й застосування комп'ютерно'1 технiки.
Мова описування систем у SADT-технолопях — це певна графiчна мова i3 суворими правилами. Вона е yнiверсальною i дозволяе описати системи штучного i природного характеру, техшчш й органiзацiйнi системи, що е принциповим для злочинносп. Оперування ж комп'ютерною технiкою в системному аналiзi суттево прискорюе його виконання, зменшуе витрати працi, забезпечуе можливють працювати з великими обсягами шформаци. Стандартизацiя yнiфiкyе пiдходи до виршення проблем системного аналiзy, дозволяе розум^и й використовувати вказану методологiю спещалютами рiзних наукових напрямкiв, керiвниками й рядовими виконавцями проектсв. Показово, що основш нормативнi документи щодо SADT-технологш затверджуються в стандартах мiжнародних оргашзацш ISO та 1ЕС (ISO - International Organization of Standardization — Мiжнародна оргашзащя iз стандартизации 1ЕС — International Electro technical Commission — Мiжнародна комiсiя з електротехшки).
Регламентацiя етапiв аналiзy забезпечуе достовiрнiсть, надiйнiсть i наукову обгрyнтованiсть результат, можливiсть 1'х вiдтворення. Саме регламентащя е основою, що перетворюе побудову моделi на цiлiснy методологiю (чи технологию), дозволяе побудувати модель i отримувати й документально оформляти новi знання про систему у процес моделювання [17, с. 116-119].
Основною метою SADT-технологш е розроблення й аналiз моделей систем 2-х видiв: (а) орiентованих на функци систем (функщональш моделi) й (б) орiентованi на об'екти, якi входять у систему (шформацшш моделi). Першу групу прийнято називати моделями фyнкцiональними, другу — моделями даних, або шформацшними. У фyнкцiональних моделях головну роль ввдграють функцп, що виконують певш частини системи, а об'екти системи служать штерфейсами (зв'язками), якi об'еднують цi функцп. Iнформацiйнi е шби дзеркальним вiдбиттям фyнкцiональних моделей, де головна роль выводиться об'ектам системи (ix часто називають даними), а зв'язками мiж ними служать певш функцп. Фyнкцiональнi моделi вiдомi тд позначенням IDEFO-моделей, моделi даних — IDEF1.
Для практичного застосування CASE-технологш розробленi програмнi продукти, кожен з яких охоплюе тальки певне (обмежене) коло завдань. Тому засоби CASE-технологш об'еднують у комплекси й видають разом. Показово, що програмне забезпечення цих паке^в е багатоаспектним i функщональним. Так, пакет комп'ютерних програм BPwin забезпечуе створення 5-ти основних типiв моделей та 1'х рiзновидiв, прийнятих у теорп систем [17, с. 119]: IDEF0 (1сат DEFinition) — фyнкцiональна модель системи, IDEF3 — логiчна модель послiдовностi роб^, DFD (Data Flow Diagrams) — модель потоюв даних, IDEFlx — лопчна i фiзична модель даних, ERD (Entity-Relationship Diagrams) модель «сутшсть - зв'язок».
Ураховуючи вказане, можемо стверджувати про наiвнiсть нагально'1 потреби в подальшому використаннi методу системного аналiзy при дослiдженнi проблем кримшологп вщповщно до сучасного рiвня його програмно-методичного забезпечення.
Передбачаемо декшька важливих обставин - резyльтатiв тако'1 дiяльностi. Передyсiм - це визначення змюту й характеристик злочинностi. Парадоксально, але до цього часу серед науковщв бракуе одностайно'1 точки зору в цьому питанш. У наукових джерелах можна навт зyстрiти сyмнiви щодо придатносп термiна «явище» для вщображення у поняттi «злочиннiсть» ii сутност [7, с. 134].
У сучаснш вiтчизнянiй правовiй лiтератyрi злочиннiсть тлумачиться в основному як вщносно масове, юторично мiнливе соцiальне явище, яке мае певну територiальнy й часову поширешсть, становить собою цiлiснy, засновану на статистичних закономiрностяx систему одиничних суспшьно небезпечних дiянь, заборонених кримшальним законом [10, с. 23]. Автори ж монографп «Кримiнологiя: запрошення до дискусп» з рiзниx пiдстав обгрунтовують доцiльнiсть кримiнологiчного розyмiння злочинностi в якосп кримiнальноi
субкультури - форми свщомосп, що виявлясться зовш через дiяння з установленою кримiнальною вiдповiдальнiстю [9, с. 92].
На вщмшу вiд наведених мiркувань В. В. Голiна вважае, що злочиншсть - це сформований i усвщомлений людьми у процес свого юторичного розвитку шкiдливий рiзновид людсько'1' поведiнки, заборонений кримiнальним законом, що виражаеться у пролонгованш множинностi злочинних акпв i пов'язаних з нею шших негативних наслiдкiв. На його думку, це поняття охоплюе сво'1'м змiстом вид поведiнки, яка завдае особистосп, ïï правам i законним штересам, суспiльству, державi, природi, самш собi певно'1 шкоди [1, с. 37]. Науковець виводить указане явище та його окремi прояви (злочини) з фундаментального протирiччя, що мютиться в самому соцiумi й юнуе об'ективно: злочиннiсть, як реальнiсть, становить собою пролонгований з минулого через сучасне в майбутне кримшогенний потенщал суспшьства, реалiзований через множиннiсть злочишв, якi готуються, вчиняються i яю вже вчиненi. А за сукупшстю злочинiв криеться сутнiсть злочинностi - людська деструктивнiсть [2, с. 37, 38]. Отже, сутшсть злочинностi закладена в базових людських властивостях, у ментальнш i психологiчнiй конструкцп шдивща, у нас самих. Тож це - природжена генетична якють, що як така не мае правового значення. Однак варiант прояву сутност у виглядi множинностi злочинiв формуе злочиншсть як кримшально-правовий феномен [1, с. 335].
А. П. Закалюк визначав злочиншсть на рiвнi сощуму як «сощальну дiяльнiсть загалом» [7, с. 134]. Новизна такого пщходу полягае в тому, що вчений проблему злочинного деструктивiзму переводив у площину сощуму, в такий споаб пщкреслюючи саме соцiальну сутнiсть проблеми.
З нашого погляду вирiшення питання про змют категорп «злочиншсть» можливе через обгрунтування ïï системного характеру. Як вщомо, про будь-яке матерiальне явище макросвiту можна вести мову лише тод^ коли воно, по-перше, вiдокремлено вiд
оточуючого свiту певними межами, по-друге, мае внутршш структурш взаемозв'язки, що зазвичай е системними закономiрностями. Таким чином, якщо за результатами системного аналiзу злочинних проявiв будуть пiдтвердженi вказанi обставини щодо злочинносп як системи, вiдповiдно, буде й остаточно виршено тривалий сшр кримiнологiв з приводу ïï розумшня.
Суттевою е також iнша обставина. Моделювання системи згiдно iз сучасними методиками передбачае виршення й вщбиття шформацп про походження модельованого явища, ютор^ його розвитку, мету юнування, зовнiшне середовище, змiстовний (елементний) склад, структуру, характер зв'язюв мiж структурними елементами, ресурси дослщжувано'1' системи тощо. Вочевидь, такий варiант описування е максимально змютовним рiвнем кримiнологiчного пошуку щодо злочинностi, а значить - i нагальним завданням кримiнологiï.
У практичному аспект1 вивчення злочинностi iз застосуванням системного методу дозволить створити модель ще'1' системи й виявити мехашзми ïï функцiонування. Теоретично модель - це спещально створений матерiальний, знаковий або уявний об'ект, що мае потрiбний ступiнь подiбностi до модельованого явища й адекватний цшям дослщження. Тож подiбнiсть - головна властивють моделi, що допомагае вщтворювати, iмiтувати й вiдображати принципи внутршньо'1' органiзацiï й функцiонування об екта дослщження. Тож для вивчення злочинносп моделювання мае принципове значення передовым у практичному плаш, оскшьки надае можливють адекватно, системно й комплексно (а значить ефективно) впливати на кримшогенш процеси в суспшьсга.
Отже, на наше переконання, одним з перспективних напрямюв у кримшологп мають стати дослщження злочинносп iз застосуванням системного методу. Такий пщхщ дозволить рацiоналiзувати правоохоронну дiяльнiсть, переорiентувавши ïï iз профiлактики окремих проявiв - злочишв на нейтралiзацiю системних властивостей явища в цшому.
Список лтератури. 1. Голина В. В. Преступность: многообразие понятий и
предметная сущность явления / В. В. Голина // Пробл. законности респ. мiжвiд. наук. зб. / вщп. ред. В. Я. Тацш. - Х.: Нац. юрид. акад. Украши, 2009. - Вип. 100. - С. 325, 336.
2. Голина В. В. Преступность: природа, сущность, проявление / В. В. Голина // Кримшолопя в Укрш'ш та притидiя злочинносп: зб. наук. ст. / за ред. М. П. Орзiха, В. М. Дрьомша]. - О.: Фешкс, 2008. - С. 35-40. 3. Давыдов А. А. Модульный анализ и моделирование социума: моногр. / А. А. Давыдов, А. Н. Чураков. - М.: ИС РАН, 2000. - 120 с. 4. Даньшин И. Н. Криминология (понятие, предмет, задачи и система криминологической науки): учеб. пособ. / И. Н. Даньшин. - Харьков: ХИВД, 1994. - 34 с. 5. Долгова А. И. Криминология: учебник / А. И. Долгова. - М.: Норма, 2001. - 272 с. 6. Дрёмин В. Н. Институционализация преступности и институциональная криминология: концептуальные подходы / В. Н. Дрёмин // Кримшолопя в Укрш'ш та притидiя злочинносп: зб. наук. ст. / за ред. М. П. Орзiха, В. М. Дрьомша. - О.: Фешкс, 2008. - С. 56-68. 7. ЗакалюкА. П. Курс сучасно'1 украшсько'1 кримшологп: теорiя i практика. - [У 3 - х кн. - Кн. 1: Теоретичш засади та iсторiя украшсько'1 кримшолопчно!' науки] . - К.: Вид. дiм «1н Юре», 2007.- 424 с. 8. Зелинский А. Ф. Криминология: учеб. пособ. / А. Ф. Зелинский. - Харьков: Прапор, 1996. - 130 с. 9. Криминология: приглашение к дискуссии: моногр. /А. В. Баляба, Э. В. Виленская,
3. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский. - Луганск: РИО ЛИВД, 2000. - 318 с. 10. Кримшолопя: Загал. та особл. частини: тдруч. / I. М. Даньшин, В. В. Гол1на, М. Ю. Валуйська та 1н.; за заг. ред. В. В. Голти. - [2-ге вид., перероб. i доп.] - Х.: Право, 2009. - 288 с. 11. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации: моногр. / Н. Ф. Кузнецова. - М.: Изд.-во МГУ, 1984. - 208 с. 12. Ли Д. А. Преступность как социальное явление: моногр. / Д. А. Ли. - М.: Информ.-издат. Агент. «Русский мир», 1997. - 176 с. 13. Лукашевич С. Ю. Методолопчш проблеми тдвищення якосп дiяльностi держави з протидп злочинносп / С. Ю. Лукашевич // Теоретичш основи забезпечення якосп кримшального законодавства та правозастосовчо'1 дiяльностi у сферi боротьби зi злочиншстю в Укршш: матер. наук. конф. 15 травня 2009 р./ за ред. В. I. Борисова. - Х.: Право, 2009. - С. 135-140. 14. Лунеев В. В. Курс мировой и российской криминологии: учебник для магистров. - [В 2-х т. - Т. 1: Общ. ч.] / В. В. Лунеев. - М.: Юрайт, 2012. - 1003 с.
15. Лунеев В. В. Системный подход к изучению мотивации преступного поведения / В. В. Лунеев // Вопр. борьбы с преступностью. - М. : Юрид. лит., 1980. - Вип. 33. - С. 3-12.
16. Маноха О. С. Системний аналiз в кримшологп / О. С. Маноха: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. - К., 1996. - 22 с. 17. Сорока К. О. Основи теорп систем i системного аналiзу: навч. поаб. / К. О. Сорока. - [2-ге вид., перероб та випр.] - Х.: Тимченко, 2005. - 288 с. 18. Туляков В. О. Вштимолопя (сощальш та кримшолопчш проблеми) / В. О. Туляков. - О.: Юрид. лгг., 2000. - 336 с. 19. Туркевич I. К. До проблеми про мюце кримшологп в системi наук / I. К. Туркевич // Вюн. Акад. адвокатури Украши. -2005. - Вип. 3. - С. 50-55. 20. Фролова О. Г. Злочиннють i система кримшальних покарань (сощальш, правовi та кримшолопчш проблеми й шляхи 1'х виршення за допомогою лопко-математичних методiв): навч. поаб. / О. Г. Фролова. - К.: АртЕк, 1997. - 208 с.
СИСТЕМНЫЙ МЕТОД В КРИМИНОЛОГИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ: ДОСТИЖЕНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ
Оболенцев В. Ф.
Статья посвящена истории применения системного метода в исследованиях преступности. Обосновывается перспективность его использования в криминологии с применением компьютерных технологий.
Ключевые слова: история криминологии, преступность, системный метод.
HISTORY OF THE USE OF SYSTEM METHOD IN RESEARCH OF PROPERTIES OF CRIMINALITY Оbolentsev V. F.
The article is devoted history of system method in criminology. Maintenance of
criminology theories, offered the Ukrainian scientists is exposed. Perspective of the use of system method in criminology researches is grounded.
Key words: history of criminology, criminality, system method.
Hadiumna dopeda^ii 04.04.2013p.
