вчальних закладів України III-IV рівня акредитації. - Київ, 2003.- 30 с.
2. Кряж В. Н. Гуманизация физического воспитания. - Мн.: НИО, 2001 - 179 с.
3. Гуменний В.С. Дослідження ефективності традиційної методики фізичної підготовки студентів Кременчуцького державного політехнічного університету. //Слобожанський науково-спортивний вісник. Харків, 2005. - №8. - 330 с.
4. Капаціла В.І., Пітин М.П. Фізична підготовка студентів і курсу груп митної справи Львівського інституту економіки і туризму впродовж 1996 - 2003 роки. //Слобожанський науково-спортивний вісник. Харків, 2005. - №8. - 330 с.
5. Лабскир В.М., Любиев А.И. Движение и здоровье. -Харків: ХПІ, 1992. - 70с.
6. Глядя С.О. Змістовні аспекти фізичної культури з силовою спрямованістю. //Слобожанський науково-спортивний вісник. Харків, 2005. №8. - 330 с.
7. Важка атлетика. Правила змагань. - Київ: Вітал - Пресс, 2001. - 56 с.
8. Державні тести фізичної підготовленості населення України. - Київ, 1995.-48 с.
Поступила в редакцию 24.01.2007г.
СИСТЕМАТИЗАЦІЯ МЕТОДІВ РЕГУЛЯЦІЇ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ СПОРТСМЕНА ДО УМОВ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Деревінська В.В. Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
Анотація. Той факт, що змагальна діяльність для спортсмена являється стресом, напруженою ситуацією із своїм негативним впливом досліджувався і вивчався неодноразово. Але як саме регулювати свої негативні стани і які методи психорегуляції застосовувати для збереження психічної готовності безпосередньо до змагання - описано у даній публікації.
Ключові слова: психорегуляція, спортивна діяльність, спортсмен, стрес.
Аннотация. Деревинская В.В. Систематизиция методов регуляции эмоциональных состояний спортсмена к условиям соревновательной деятельности. Тот факт, что соревновательная деятельность для спортсмена является стрессом, напряженной ситуацией со своим отрицательным влиянием исследовался и изучался неоднократно. Но как именно регулировать свои отрицательные состояния и какие методы психорегуляции применять для сохранения психической готовности непосредственно к соревнованию - изложено в данной публикации. Ключевые слова: психорегуляция, спортивная деятельность, спортсмен, стресс.
Annotation. Derevinska V.V. Systematization regulation’s methods of the sportsman’s emotional states for the conditions activity. The fact that is the negative influence of stress in the competing environment can be observed in variety of situations. It is important to teach the athlete to gain control on his/her emotional state, by using the variety of the psychological regulation techniques in order to protect the athlete of such negative influences. The ways to achieve this of psychological immunity to stress described in the following publication.
Key words: psychoregulation, athletic activities, athletes, stress.
Вступ.
Кожен спортсмен в процесі тренувань вдосконалює не тільки свої фізичні якості, дякуючи чому психологічно більш підготовлений спортсмен завжди перемагає непідготовленого і, навіть, фізично
більш сильного суперника. Відомо, що перед змаганням у всіх спортсменів виникають стани, наближені до стресу, яким спеціалісти дали свої назви: передстартова лихоманка і апатія, емоційний стрес, психічне напруження і ін. Явища, які виникають внаслідок цих станів, виводять із оптимального функціонування органи і системи організму, дестабілізують їх функції, що понижує, а іноді і зводить нанівець спортивну результативність. Описані явища вивчали як в Близькому зарубіжжі (Пуні, 1973; Род-іонов, 1982, Чернігова, 1971) так і в Арменії (Мкрту-мян,19894; Лалаян, 1971; Аванесян,1998; Арутю-нян,1999 і ін.).
На основі вище сказаного випливає, наскільки важлива і актуальна проблема психорегуля-ційного впливу, оскільки пошук і опробування дієвих методів попередження чи послаблення впливу дестабілізуючих факторів до цих пір не завершенні.
Мета роботи полягає у теоретичному дослідженні методів психорегуляції емоційних станів спортсменів до умов змагальної діяльності.
Результати дослідження та обговорення:
Змагальна діяльність являється найбільшою стресовою ситуацією для спортсмена, адже її великий вплив пов’язаний з екстремальними руховими режимами (максимальна швидкість рухів та дій, прояв максимальної сили і витривалості, координаційна ускладненність дій з елементами ризику та ін.), з екстремальністю умов змагань (психічна напру-женність) та з нервово-емоційною напругою стресового впливу, пов’ язаного з соціальним статусом змагань, їх престижем і т.д.
Спортсмену доводиться мати справу з великою кількістю інформації техніко-тактичного, психологічного та іншого характеру. Сприймання і переробка інформації ускладнюється змагальною конфліктністю, завжди характерною дефіцитом часу і простору, надмірним збудженням спортсмена тощо. При цьому, деякі дослідники підкреслюють багаторазову контрастність емоцій, пов’язану із стресовими, а іноді з екстремальним впливом на організм спортсмена, які часто відчувають емоційне напруження, сильне хвилювання, навіть, в тих випадках коли твердо знають, як потрібно діяти, щоб досягнути цілі. І, гімнаст, і штангіст і, стрілок і стрибун не відчувають перед спортивними діями дефіциту інформації, але емоційне збудження відчувають і немале. Проте, високе збудження не обов’язково впливає негативно на виступ спортсмена в змаганнях, це вже, звісно, залежить від типологічних особливостей нервової системи. В одних - високе збуд -ження викликає стан бойової готовності, у інших -стартову лихоманку, ще інших - стартову апатію і для подолання негативних станів індивідуально для кожного спортсмена являється оволодіння системою психічної регуляції, якій болгарські психологи С. Дмитрова та Б.Прванов надають надзвичайно великого значення [3].
До методів, які сприяють зниженню рівня збудженості, з метою заспокоєння, розслаблення
спортсмена перед змаганнями О.П. Блудов відносить слідуючі:
1. Словесний самовплив для зниження психологічної напруженості:
а)переключення думок і уваги на образи і явища, які викликають у спортсмена позитивні емоційні реакції;
б)переключення думок на спортивну техніку, процес спортивного вдосконалення;
в)самосудження направлене на самозаспокоєння;
г)самонакази.
2. Прийоми пов’ язані з використанням рухів, поз і зовнішніх впливів, які призводять до зниження рівня збудження:
а)регуляція дихання з затримкою дихання;
б)розслаблення основних груп м’язів по системі В.Горобця з застосуванням заспокійливих формул аутогенного тренування;
в)чередування напруження і розслаблення локальних груп м’язів по системі Джекобсона-Пер-сивалл;
г)контроль за власною мімікою, вираженням обличчя.
Б.А.Вяткін [14] пропонує методи, які сприяють підвищенню рівня збудження з ціллю мобілізації спортсмена перед виступом, налаштованності на максимальну віддачу в змаганнях:
1. Словесний самовплив, яким спортсмен оволодів в процесі круглорічної підготовки:
а)концентрація думок на досягнення перемоги, високого результату;
б)налаштування на максимальне використання техніко-тактичних і фізичних можливостей;
в)створення уявлень про перевагу над суперниками і ін.
2. Ідеомоторне уявлення про фінальні зусилля у вирішальних стартах і ін.
Багато тренерів-практиків в своїй роботі приділяють великої уваги основному педагогічному методу - “тренування на надзвичайність”. Тренер багатьох олімпійських чемпіонів Д.Каунсілмен постійно реалізовує свій девіз “біль - сильна біль - агонія” в тренуваннях, поступово адаптуючи організм своїх учнів до максимального напруження.
Один з найпоширеніших методів, який підтримують багато психологів-практиків, вважається аутогенне тренування. Суть методу аутогенного тренування вперше була викладена у працях німецького психіатра І.Шульца, який розробив його і рекомендував для лікування хворих. У практику спортивної діяльності метод аутогенного тренування був запропонований психологічною лабораторією ДЦОЛІФК (О.О.Чернігова, О.В.Дашкевич). Модифікація цього методу у вигляді психорегуюючого тренування спортсменів вищих розрядів вперше запропонувала лабораторія спортивної психогігієни ВНДІФК (О.О. Алєскєєв, Л. Д.Гіссе).
По А.Захарову, аутогенне тренування - система вправ, основаних на самонавіювані. Ряд авторів
вказали на успішне застосування аутогенного тренування при порушенні сну, зняття емоціональної напруженості, для створення стійкого, психічного стану (В. Л. Марищук, Б.А.Вяткін, Л. Д.Гіссен, А. Д.-Захаров, О.А.Чернікова, О.В.Дашкевич). Дослідження, проведенні Л.Н.Радченком на борцях, свідчить про відновлення порушень рухової функції, яка виникає в стані емоційного напруження, у випадку застосування аутогенного тренування, у поєднанні з розминкою. Об’єктивними показниками впливу аутогенного тренування являється зміна 1 шкіри, ЧСС і дихання, тиск крові, тремора і т.д.
Ряд авторів (Л. Д.Гіссен, Л.А.Алєксєєв) пропонують видозмінити варіант аутогенного тренування, враховуючи специфіку спортивної діяльності і називають її психорегулюючим тренуванням (ПРТ). Особливістю ПРТ являється навчання концентрації уваги “на самому собі”. Значне місце приділяється мобілізуючій частині, що слідує після розслаблення.
Методи психорегулюючого тренування при їх добросовісному засвоєнні можуть надати велику допомогу спортсмену. Один гравець в гольф здійснював у грі в середньому по 42 удари, для попадання у 18 лунок. Почавши засвоювати прийоми психорегулюючого тренування, він став використовувати на гру по 30 - 32 удари. Зрадівши такому прогресу, він забув головну заповідь психорегулю-ючого тренування - постійне самовдосконалення -і припинив регулярні заняття. Через деякий час точність попадання знизилася [7].
В плані ефективності аутогенне тренування, вважає Л.В.Волков [9], може змагатись із таким засобом заспокоєння і відпочинку - як сон, тому що АТ відновлює сили організму в 1,5 - 2 рази швидше.
Відомо, що майже немає таких методичних прийомів, які можна було б рекомендувати всім без винятку спортсменам: для одних боксерів засоби регуляції повинні бути направлені в основному на зняття передстартового хвилювання, для інших - на досягнення того ступеня збудження, яке позитивно впливає на ефективність змагальної діяльності.
А.П.Богомолов [1] для регуляції емоцій пропонує спеціальні психологічні методи:
1) метод відволікання - переключення уваги з одного об’єкту на ін. Застосування даного методу на змаганнях може бути ефективним лише в тому випадку, якщо спортсмен повністю оволодіває ним і буде використовувати на всіх змаганнях;
2) метод самонаказу - формула самонаказу має завжди словесне вираження: “Я можу зробити... (те і те)”, “Я повинен подолати...” і ін;
3) метод зконцентрування уваги дозволяє гімнасту “виходити в мале коло уваги” (К.С.Станіславсь-кий), тобто виховати здібність залишатись на змаганнях наодинці із самим собою, із предметом своєї діяльності - снарядом.
Серед гімнастів поширене ідеомоторне тренування, але А.Богомолов, К.Каракамьянц, В.Коз-лов рахують, що ідеомоторне тренування небажане для них. Обґрунтовують таким чином:
- по-перше, при цьому в свідомості спортсмена домінують окремі елементи і зв’язки, що порушують цілісність м’язово-рухових уявлень про всю ком -бінацію;
- по-друге, як правило, ці частини комбінації зазвичай являються “слабкими місцями”. У зв’язку з цим у гімнаста посилюється сумнів в їх благополучному виконанні і послаблюється відчуття впевненості.
Прийом “пророблення” на думку цих авторів найвдосконаленіший спосіб ідеомоторної підготовки. Ряд сильніших гімнастів використовує ідеомоторне схематичне “проробляння” всієї комбінації, але це свідчить про надлишкову автоматизацію виконання всієї вправи і сприяє її закріпленню. В той же час у зв’язку з необхідністю постійно ускладнювати вправу надлишкова автоматизація не корисна. Дуже поширений прийом “ промовляння” ком -бінації ще до цілісного виконання вправи. Спеціальне дослідження показало, що ідеомоторне виконання вправ висококваліфікованими гімнастами у часі мало відрізняється від дійсного. Гімнасту із слабкою нервовою системою А.Богомолов рекомендує 3 - 4 повторення, а спортсмену із сильною нервовою системою 1 - 2.
На сьогодні дуже поширені телевізійні ігри. На екрані моделюються ігрові ситуації, типу тенісу “один на один”. Спортсмен приймає участь за допомогою маніпулятора. Такі прийоми розвивають точність антіциніруючої реакції здатність прогнозувати хід суперника, вміння правильно мислити за нього (рефлексивна поведінка), швидкість і точність оперативного мислення [8].
Управління процесом формування вольової готовності спортсмена безпосередньо перед стартом може проводитися у формі секундування вважає Г Д.Горбунов, зміст і форма якого залежить від виду спорту і індивідуальних особливостей спортсмена (в технічних видах спорту, єдиноборствах). При цьому за 15 - 20 хв. до вступу тренер повинен добре вивчити стан спортсмена, використовуючи для цього інструментальні методики, а в основному за допомогою візуальних спостережень і індивідуальної бесіди. Слід виявити, вважає автор, направленість свідомості, думок, їх зміст; впевненість в досягненні запланованих результатів, в перемозі над суперником ; ступінь емоційного збудження, здібність керувати ним; відношення до раніше розробленого тактичного плану ведення спортивного поєдинку; стремління за досягненням високих результатів.
У випадках, коли прийомами саморегуляції погано володіють сильно-збуджуючі висококваліфіковані спортсмени, Г. Д.Горбунов [88] пропонує створювати їм неправдиву установку. Наприклад, що на цих змаганнях вони будуть в ролі запасних, а про участь їм оголошують незадовго до змагань, коли вони просто не встигають розхвилюватися.
А.Ц.Пуні [6] прийоми саморегуляції ділить на 2 групи. Перша заключається в усунені зовнішніх ознак емоціональної напруженості, що досягається виробленням у спортсменів свідомого контролю за
своїм емоційним станом і зовнішніми ознаками його прояву, а також з допомогою спеціальних фізичних вправ, поєднання вправ на розслаблення і напруження м’язів з дихальними вправами. Друга група направлена на відволікання свідомості спортсмена від нав’язливих думок з допомогою, “розумової дії”, особливість якої заключається в концентрації уваги не на закінченні змагань, а на технічних прийомах. Третя група охоплює прийоми самовпливу.
Цікаві дані про способи самонавіювання отримав Л. Д.Гіссен [17] в результаті бесід з ведучими спортсменами. Аналіз бесід дозволив йому виявити 3 найбільш поширені способи самонавіювання спортсмен переконує себе, що повинен зайняти чи займе перше місце. При такому способі спортсмен повинен володіти: активністю, самовпевненістю, чи-столюбством.
При 2-му способі спортсмен свідомо знижує значимість змагань, діючи таким чином на емоції, викликанні чеканням змагань, обстановкою, створено навкруги. Недолік цього методу - можливість виникнення “перезаспокоєння” і викликане цим байдуже відношення до змагань. Третій спосіб, вказує Л.Д.Гіссен, найбільш раціональний: спортсмени не думають про масштаби змагань чи про силу суперників, а переключаються на аналіз своїх можливостей і пошук шляхів найбільш повного їх використання в кожному конкретному змаганні.
В якості прийомів психологічної підготовки спортсменів в ході останніх занять можна назвати широке застосування спеціальних розслаблюючих вправ, розроблених Джекобсоном-Персівалем [5]: підвищення тонусу спортсменів різними ритуа -лами початку і закінчення тренувальних занять (як це роблять, наприклад, боксери Куби); використання різноманітної музики і кольоромузики, відеоза-писів в процесі розминки і в заключній частині заняття, бесіди, які формують відповідні передзма-гальні установки.
При сильних емоційних збудженнях доцільно використовувати рухи, вважає О.А. Черникова, які заспокоюють: наприклад, сповільнену ходьбу, плавні рухи руками, головою і т.д. Пригнічений стан можна змінити за допомогою коротших прискорень, підскоків, імітації боксерських ударів тощо. Дуже ефективного практичного рекомендацією є довільна регуляція частоти дихання. При сильному емоційному збудженні досить зробити кілька глибоких вдихів із затримкою видиху, щоб заспокоїтись. Збільшення частоти дихання, а також перехід на поверхневе дихання збуджує спортсмена.
Одним із давніх засобів оптимізації загального стану спортсмена являється масаж, пише Л.П.Матвєєв, його техніка і методика вдосконалювань і вдосконалюються відповідально до потреб спортивно-підготовчої практики оформлюючись у вигляді спеціалізованих різновидів (розминочний, активізуючий, відновлювальний і інші розділи прикладно-спортивного масажу). Крім традиційних форм масажу, поширюються і інші форми (гідрома-
саж, електромасаж, вібромасаж, пневмомасаж і ін.) в сукупності з масажними маслами, спортивно-спец-іалізованим розтиранням, водними і тепловими процедурами масаж відносять до числа виключно діючих факторів прискорення відновлювальних процесів, після спортивних навантажень. Разом з тим, він - і один із засобів забезпечення оперативної готовності до навантажень, професійного травматизму, покращення самопочуття [42].
Встановлено, що високий ефект відновлення дає плавання у сукупності з формулами психічної регуляції. Після напруженого спеціального заняття, змагання корисно поплавати в повільному темпі і зразу ж провести сеанс психорегуляції рекомендує А .В.Родіонов [69].
Висновок
Для спортсмена найбільшим стресом являється змагальна діяльність, яка пред’являє високі вимоги для мобілізації психофізіологічних функцій організму. Саморегуляція являється одним із універсальних принципів існування організму і здійснюється на різних рівнях його функціонування. Прийоми саморегуляції повинні відповідати індивідуальним властивостям спортсменів. Система емоційної саморегуляції напруженої діяльності стає більш диференційною і впорядкованої, якщо умови її розвитку направлені на формування встановленої послідовності і взаємозв’зку ланок цілісного процесу саморегуляції.
Успішно здійснена реалізація даних висновків в області спорту вищих досягнень, я також в області фізичного виховання учнів, дозволяє говорити про можливість поширення позитивного досвіду на інші сфери, які мають справу з масовим захопленням людей різного віку в суспільно-необхідну напружену діяльність.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем регуляції емоційних станів спортсмена до умов змагальної діяльності.
Література
1. Богомолов А.П. і ін. Психологічна підготовка гімнастів. -М.: фізкультура і спорт, 1974. - 107с.
2. Волков Л.В. Спортивная подготовка детей и подростков. - К.: Вежа, 1998. - 189с.
3. Вяткин Б. А. Управление психическим стрессом в спортивных соревнованиях.- М.: ФиС,1981. -112с.
4. Гиссен Л. Д. О нервно-психическом состоянии спортсменов перед ответственными соревнованиями //Теория и практика физической культуры, 1996. - № 6. - 60 с.
5. Мерлин В.С. - В.кн.: Психология формирования и развития личности. - М.:1981.-227с.
6. Платонов В.Н., Гуськов С.І. Олімпійський спорт - Київ: Олімпійська література, 1994.-493с.
7. Роберт М Найдиффер. Психология соревнующегося спортсмена. - М.: ФиС,1979.-224с.
8. Родионов А.В. Влияние психологических факторов на спортивный результат. - М.: ФиС,1983.-112с.
9. Рудик П.А., Медведев В.В., Родионов Л.В. Психология и современный спорт.- М.: ФиС,1973.-86с.
10. Якубчик Б.А. Некоторые индивидуальные различия в деятельности спортсмена-акробата и учет их в процессе учебно-тренировочных занятий. - Л.,1965.-16с.
Надійшла до редакції 20.01.2007р.
ТЕХНОЛОГІЯ ІНТЕГРАЦІЇ ФІЗИЧНОГО, ПСИХІЧНОГО ТА ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Іваній І. В.
Інститут фізичної культури
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка
Анотація. На основі синергетичного підходу проведено проектування педагогічної технології інтеграції фізичного, психічного та духовного розвитку особистості в системі фізичного виховання початкової школи. Виявлене в проведеному педагогічному експерименті підвищення ефективності процесу фізичного виховання учнів пояснюється наслідками кооперативного, синергетичного впливу нових взаємозв’язків елементів системи занять на розвиток природних якостей дитини.
Ключові слова: фізичне виховання, учні, синергетика, культура.
Аннотация. Иваний И.В. Технология интеграции физического и духовного личностного развития младшего школьника способами физической культуры. На основании синергетического подхода проведено проектирование педагогической технологии интеграции физического, психического и духовного развития личности в системе физического воспитания начальной школы. Обнаруженное в проведённом педагогическом эксперименте повышение активности процесса физического воспитания учащихся объясняется следствием кооперативного, синергетического влияния новых взаимосвязей элементов системы занятий на развитие естественных качеств ребёнка.
Ключевые слова: физическое воспитание, учащиеся, синергетика, культура.
Annotation. Iwanij I.W. Technology of integration of physical, physical and spiritual development of personality on the system of physical training teaching. The project of pedagogical technology of integration of physical, mental and spiritual development of personality in the system of physical education of primary school has been made on the basis of synergetic approach. The experiment proved that the improvement of the effectiveness of the process of physical education of pupils is explained by cooperative, synergetic influence of new interrelations of the elements of the training system on the development of natural qualities of a child.
Key words: physical education, pupils, culture.
Вступ.
Навчальна програма «Основи здоров’я і фізична культура» [9] направлена на нову організаційну стратегію фізичного виховання учнів. Головні принципи цієї стратегії: адекватність змісту фізичної підготовки та її умов індивідуальному стану дитини, гармонізації та оптимізації фізичної підготовки, вільний вибір форм фізичної активності у відповідності з особистісними нахилами та здібностями дитини. Але, як наголошується у ряді досліджень (див.напр. [6]), для творчого впровадження програми необхідне усунення протиріч між відомими законами розвитку фізичного потенціалу дитини, рівнем накопичених психологічних, педагогічних, біологічних знань, з однієї сторони, та сучасною практикою фізичного виховання школярів, з іншої.
Знаття цих протиріч можливе при диференційованому використанню засобів фізичної культу-