УДК 517.9+538
СИНФАЗНЕ ЗБУДЖЕННЯ РЕШІТКИ, УТВОРЕНОЇ ПЛОСКИМИ НАПІВОБМЕЖЕНИМИ ХВИЛЕВОДАМИ
ЧУМАЧЕНКОВ.С., ЧУМАЧЕНКО С.В.
Пропонується точний розв’язок задачі про розсіяне поле у фазированій решітці з напівобмежених плоских хвилеводів при синфазному збудженні. Застосовується метод розкладання функцій у гільбертовому просторі з відтворюючим ядром у ряд за вибірковими значеннями.
1. Актуальність дослідження
Строгі аналітичні методи розв’язку крайових задач займають особливе місце в математичній фізиці. Отримані з їхньою допомогою результати мають велику цінність, оскільки є основою для наступних чисельних розрахунків. Вивчення і розвиток конструктивних методів вирішення крайових задач, що допускають побудову строгого аналітичного розв’язку, продовжують залишатися актуальними у всіх наукових напрямках.
Більшість методів, що використовуються при розрахунку фазированих антенних решіток (ФАР), грунтується на класичній теорії [1,2], аналітичних методах [3-5], чисельних і експериментальних результатах [6]. Аналітичні методи часто є наближеними, а побудовані на їхній основі чисельні — припускають наявність часових витрат, пов’язаних з обчислювальною складністю і підвищенням точності результатів.
Виходячи зі сказаного вище, виникає необхідність у створенні ефективних аналітичних методів розв’язку граничних задач, що дозволяють будувати точний розв’язок, зручний для чисельного аналізу.
Ціль — розробка методу для аналізу й розрахунку певного класу ФАР з метою вивчення їхніх електродинамічних характеристик, що дасть відповідну техніку аналізу і синтезу, необхідну при розробці антен.
2. Постановка і геометрія задачі
Розглянемо задачу про нескінченну фазировану решітку, утворену плоскими напівобмеженими хвилеводами (рисунок), стінки яких вважаються нескінченно тонкими, ідеально провідними; ширина між ними a. Падаюче поле в кожному із хвилеводів має однакову амплітуду і для будь-яких двох сусідніх з них зрушене за фазою на однаковий кут (синфазне збудження) [1].
Нехай 0 о — кут нахилу головного пелюстка діаграми спрямованості антени, що відлічується від осі x . Тоді фаза падаючого поля в m -му хвилеводі повинна описуватися множником exp(imu), де u = kasin 0 о .
РИ, 2002, № 2
Вважаючи, що падаюче поле у хвилеводній області складається тільки з основної хвилі типу ТЕМ, для m -го хвилеводу маємо таке зображення компонентів поля:
куч -
Ex _
(i) = eikxeimu, (1)
1 5 (i) Vv , iras dz (2)
1 5 (i) wv J as 5x (3)
за умови x < 0 і ma < z < (m + 1)a.
Потрібно визначити поле, що випромінюється у вільний простір і відбивається в хвилеводи.
3. Метод розв’язку
Використовуємо метод зшивання (або метод часткових областей), що зручний для дослідження структур складного вигляду, які розпадаються на дві й більш прості суміжні області. Для кожної з них можна одержати розв’язок за допомогою розподілу змінних. Перший крок полягає в зображенні невідомих полів для кожної часткової області у вигляді розкладання за власними функціями. У прямокутній системі координат компоненти електромагнітного поля є розв’язками скалярного рівняння Гельмгольця у відповідній області, побудова періодичного рішення якого, що задовольняє граничним умовам, є змістом теореми Флоке. Орто-нормовані функції поперечних координат являють собою систему скалярних просторових гармонік (гармонік Флоке), на основі яких будуються повні системи векторних гармонік [2].
Оскільки явний вигляд для взаємо-ортогональних власних функцій відомий, задача зводиться до визначення амплітудних коефіцієнтів при власних функціях у розкладанні поля в кожній частковій області. Для цього необхідне виконання умов безперервності полів на границях часткових областей. Внаслідок цієї вимоги і використання властивостей ортогональності власних функцій розв’язок зводиться до нескінченної системи лінійних алгебраїчних рівнянь (СЛАР) щодо невідомих ам-
15
плітуд власних хвиль, знайти точне рішення якої в загальному випадку неможливо. Звичайно обмежуються одержанням наближеного розв’язку за допомогою методів редукції або послідовних наближень [3].
Розглянута решітка з тонких ідеально провідних пластин являє собою модель, для якої при певній ідеалізації можливе точне рішення функціонально-теоретичним (метод відрахувань) [1], або методом Вінера-Хопфа [1,5]. У методі відрахувань вводиться інтеграл від спеціальної аналітичної функції, потім відрахування підінтегральної функції пов’язуються з невідомими коефіцієнтами. Область його застосування обмежена та поширюється на задачі для решіток з паралельних пластин кінцевої товщини — модифікований метод відрахувань [1,4].
Існує, однак, цілий клас крайових задач, для яких нескінченні СЛАР допускають точний розв’язок. Розширити його дозволяє метод розкладання функцій у ряди за вибірковими значеннями, що грунтується на таких міркуваннях. Розглянемо деякий клас A функцій, визначених на множині
T . Будемо вважати, що функція f є A може бути розкладена в ряд за вибірковими значеннями у точках tj є T, якщо існує набір вибіркових функцій уj(s,tj), таких, що:
1) Wj(s,tj) є A ,
2)
1, i = j,
j ^ Б
3) для будь-якої функції f є A ряд
f(s) = Х f(tj)v j(s,tj) i
сходиться рівномірно для s є T .
Звідси випливає теорема [7].
Нехай існує абстрактний гільбертовий простір H з відтворюючим ядром K(s,t), визначеним на множині T . Нехай (фі (s, tj)}, tj є T — повна ортонор-мована система в H • Якщо існують ненульові дійсні постійні Cj такі, що
Фі(s,tj) = CjK(s,tj), |K(t,t)|< Cj <да , t є T ,
то розкладання за повною ортонормованою системою для кожної f є A, яка має вигляд
f(s) = ХajФі(s,tj), s є T, aj = (f,фі) ,
є рядом за вибірковими значеннями.
Фундаментальне дослідження проблеми розкладання за вибірковими значеннями було виконано К. Шенноном і В. А. Котельниковим.
4. Розв’язок задачі
4.1. Зображення невідомих полів
Оскільки розглянута структура однорідна уздовж координати у , відбите поле складається тільки з
хвиль типу TMn,o . Таким чином, у хвилеводній області поле описується функцією
ж
T(x,z) = X Ajfcos n=0
n%
(z - ma)
a
e®nx
(4)
2 2 1/2
де x < 0, ma<z <(m + 1)a, ran = [(nrc/a) -k ] .
У вільному напівпросторі поле внаслідок періодичності структури представляється сумою просторових гармонік вигляду
japz -Q„x
T(x,z) = XBpe P e “p'
x > 0,
p=-a>
2 2 1/2
де ap = (2prc + u)/a і Qp = (ap - k ) .
(5)
Головний пелюсток діаграми спрямованості описується основною просторовою гармонікою поля випромінювання, тобто у виразі (5) це член з індексом p = 0. Вцдно, що напрямок випромінювання головного пелюстка визначається кутом 9 0 .
4.2. Формулювання граничних умов
Використовуючи умову безперервності дотичних складових поля на поверхні x = 0, що визначає зшивання функцій у і dy /dx на цій поверхні, одержимо систему функціональних рівнянь
imu
X Am cos
n=0
nn
(z - ma)
a
= X B.
ja pz
p=-
e
jkejmu
X ®nAn Cos
n=0
n%
(z - ma)
a
= X(-^p)Bpejapz ,
p=-a>
де ma < z < (m + 1)a.
4.3. Визначення невідомих коефіцієнтів
Перепишемо останню систему у вигляді
(6)
(7)
1 + I (Ame-jmu)cos
n=0
— (z - ma) a
= X Bpejap(z_ma)
p=-ж
(8)
16
РИ, 2002, № 2
ik + ^ ran(Ame 1 u)cos n=0
— (z - ma) a
= S(-Qp)Bpei“P(z-ma)
p=-ro
тут ma < z < (m + 1)a.
Будемо шукати невідомі коефіцієнти {A П} У виглдді:
(9)
АП=єnA-
usin ж\---n
ж
a(on + Qq)(1_ e 1ucos лп)
u
(18)
Введемо позначення: z' = z - ma. Тоді з наведених рівнянь випливає співвідношення для амплітуд власних хвиль у різних хвилеводах:
Am = Ane1mu, (10)
де n = 0,1,2,...; m = 0,± 1,± 2,....
де A — невідома константа, що не залежить від n . Підставив (18) у (17), маємо
A =
e~iu -1 a(®0 + ^0)
При m = 0 з (8), (9) одержимо:
1 + Z A
0
n
n=0
пл
cos — z = a
Z Bpe
ia pz
p=-a)
(11)
<x
ik + ^ ranAj|cos n=0
Пл
— z = a
I (-« p)Bpeia pz
p=-ro
(12)
Отже, розв’язуючи підсистему (15) щодо невідомих коефіцієнтів {a0} , одержуємо
A _є
Ann
usin ж\---n
ж
(e-iu -1)
a(on + Qq)(1_e iucosлп) a(®0 +^0)
,(19)
u
в інтервалі 0 < z < a .
Таким чином, задача зводиться до розгляду одного періоду m = 0 .
Розглянемо (11), (12) і одержимо систему алгебраїчних рівнянь щодо коефіцієнтів {A n } . Для цього
-ia qz
помножимо обидві частини рівнянь на e 4 і
проінтегруємо за z від 0 до a. У результаті отрмаємо:
І А
n=0
0 1 - (-1)ne ~iu
n А -О2 ffln “q
1 - e ~iu ю2 _^q
a
ia.
Bq, (13)
|1, n = 0; [2,n = 1,2,
q = 0,± 1,± 2,....
Коефіцієнт (19) обертає (15) у тотожність [8, формула 5.139, с. 350]. Підставляючи (19) у (16) і обчислюючи суму ряду, що входить у (16), знаходимо коефіцієнт Bq:
B
q _
gq(e~iu -1) 2iaQq(®0 _^q) "
5. Порівняння результатів та висновки
(20)
” Л0 1 - (-1)ne“iu
Z Anйп 2 2 Ю0
n=0 ®n _ ^q
1 - e ~iu
®0 q
ia
-Bq(-Qq), q = 0,± 1, ± 2,..., (14)
q
де qq = -ik • 3 (13) та (14), маємо
го і і nn -iu 1 -iu
1 _ (_1) e A0 _ 1 - e
^ _n A"
n=0 0n b2q
®0 +^q ’
® 1 - (-1)ne_iu
У ю---------------
n=0 7 n +^q
q = 0,± 1,± 2,... .
(15)
a0 1 - e iu i2aOqB
An .. ^ Bq ,(16)
®0 ^q aq
a
Отже, отриманий точний розв’язок задачі про розсіяне поле у фазированій решітці з напівобме-жених плоских хвилеводів при синфазному збудженні. Сформульована задача вирішена методом зшивання із застосуванням гармонік Флоке, як це наведено в [ 1], але у поєднанні з методом розкладання функцій у гильбертовому просторі з відтворюючим ядром у ряд за вибірковими значеннями.
При обчисленні деяких рядів, що зустрічаються в процесі розв’язку задачі, використовувався метод розкладання функцій у гільбертовому просторі з відтворюючим ядром у ряд за вибірковими значеннями. Застосування цього методу в порівнянні з методом відрахувань дозволило уникнути нескінчен -них добутків у зображеннях для амплітудних коефіцієнтів [1]:
Оскілки з постановки задачи випливає, что {аП } не залежать від q, знайдемо його з (15) при q = 0 :
^ 1 - e iucos ЛИ 0 1 - e iu
Z-------------An =---------
n=0 ®n -^0 ®0 +^0 '
a0 = ю0 -Q0 0 ®0 + ^ 0
exp
^ln2
X
1 + Qq /Qm e-2rooa/mrc x
m=11 _ ®0 /®m
РИ, 2002, № 2
17
X
тт- (1 /Оm)(1 ю0 /Q-m) е2ю0а/шл
m=i(1 + ®0 /^m)(1 + ®0 /m)
A0 -An -
rlu -1
1 - (-1)ne -lu
x exp
(®n +®o)a f ln2 _ 1
2
1 -Ю0 /®Q
x I! (n)1 + <a0 /mme-(ran +ra0)a/mrc 1 йп/^m x m=1 1 _®n/®m 1 + ®0/^0
n
можна стверджувати, що
u sin д[ — - n
Resf(ran) = s n-----------:
V n' n a(«n 0)
e ~iu - 1 a(a>0 +Q 0)
f(-Q q)
e ~lu -1 ®0 0
У запропонованому рішенні відсутня досить трудомістка побудова функції f (w), явний вираз якої [ 1, c.67, (2.6.18)] через нескінченні добутки свідчить про неможливість її точного обчислення:
х тт- (1 юп/Qт)(1 юп/Q_m) e(ron +ro0)a/m7i m=1(1 + ®0 /^m)(1 + ®0 /m) ’
f(w)
1 - e
-iu
w + Ю0
exp
(w +m0)aln2 n
2
---------X
1 - w / Ш0
n = 1,2,3,....
Bq =
a q 1 - e ~iu iaQq ©0 Оq
x
x exp
(й0 q)a
ln2
1 + О q / ю 0
w ^ 1 + «0/ ram (Q q -ю 0)a/n^ 1 + ^ q / ^ 0 w x і і “ ; e X
m=11 + ^q /®m
1 + Ю0 / Q0
1
^ (1 + Qq/Qm)(1 + ^q/m) (®0 -Qq)a/mrc x II e
m=1 (1 + ®0 /^m)(1 + ®0 /^-m) ’
q = 0,± 1,± 2,... .
Отримані розв’язки (17), (18) є точними і застосовуються в тих випадках, коли стінки хвилеводів мають нескінченно малу товщину. З їхньою допомогою можна робити розрахунки для хвилеводів різних розмірів.
Зіставляючи здобуті зображення зі співвідношеннями з [1, с.67, (2.6.16), (2.6.17)], що виражають
невідомі коефіцієнти {a0} и {Bq} через аналітичну функцію f (w):
A 0 = Re sf (ю n) n 1 _ (-1)ne_iu , n = 0,1,2v,
a a
Bq= lia^f(_Q q) ■ q=0-±1.±2,-.
x -q 1 + юр /am e-(w +ro0)a/mrc 1 ~ w/Q0 x m=1 1 - w/ ®m 1 + ®0/ Q0
x (1 w/Qm)(1 w/O-m) e(w+ro0)a/mrc m=1(1 + ®0 /^m)(1 + ®0 /m)
Література: 1. Mummpa P, Ли С. Аналитические методы теории волноводов: Пер. с англ. М.: Мир, 1974. 328с. 2. Амитей Н., Галиндо В., By Ч. Теория и анализ фазированным антенных решеток: Пер. с англ. М.: Мир, 1974. 455с. 3. Шестопалов В.П., Литвиненко Л.Н., Масалов С.А., Сологуб В.Г. Дифракция волн на решетках. Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1973. 288с. 4. Шестопалов В.П., Кириленко А.А., Масалов С.А. Матричные уравнения типа свертки в теории дифракции. К.: Наук. думка, 1984. 296с. 5. Нобл Б. Применение метода Винера-Хопфа для решения дифференциальных уравнений: Пер. с англ. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. 280с. 6. Sergey P. Skobelev. Shaping of Flat-Topped Element Patterns in an Array of Slow-Wave Strip Structures Excited by Parallel-Plate Waveguides / / IEEE Transactions on antennas and propagation. Vol. 49, N12, December 2001. P.1763-1768. 7. Курант P, Гильберт Д. Методы математической физики. М.: Гостехиздат, 1951. 8. БухгольцГ. Расчет электрических и магнитных полей: Пер. с нем. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 712с.
Надійшла до редколегії 21.10.2001
Рецензент: д-р фіз.-мат. наук, проф. Чурюмов Г.І.
Чумаченко Віктор Савелійович, канд. фіз.-мат. наук, старший науковий співробітник ХНФТЦ НАНУ. Наукові інтереси: математична фізика. Адреса: Україна, 61145, Харків, вул. Новгородська, 1, тел. 32-45-67.
Чумаченко Світлана Вікторівна, канд. фіз.-мат. наук, доцент кафедри АПОТ ХНУРЕ. Наукові інтереси: математична фізика. Адреса: Україна, 61166, Харків, пр. Леніна, 14, тел. 40-93-26.
18
РИ, 2002, № 2