CC BY
69
УДК 342.531.3
С. О. Топалова, кандидат полггичних наук, доцент
СИМУЛЯЦ1Я ЯК ГОЛОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ В СУЧАСН1Й УКРАШ1
До^джено сучаст проблеми трансформацй виборчого законодавства в Укра1т та його вплив на dimbHicmb головних суб 'eктiв виборчого процесу, xid i результати виборiв. На прикладах з реальноï полтики обгрунтовано висновок про те, що виборчий процес е низкою симуляцт, яка включае: симуляцт демократизацй полтичного режиму i виборчого процесу; симуляцт легiтимностi влади i представництва сощальних ттереав; симуляцт опозицй, конкуренцй влади i опозицп; симуляцт евроттеграцй.
Kmnoei слова: симулякр, симулящя, вибори, виборче законодавство, легтимтсть, влада, опозищя, полтичш партй, евроттегращя.
Актуальтсть та стан наукового розроблення проблеми. Сутнють виборчого процесу полягае у забезпеченш практично1' можливосп кожного громадянина реалiзувати свою владну суб'ектшсть шляхом безпосередньо1' учасп у формуванш влади, а розвинене виборче законодавство, що забезпечуе таке формування виключно на основi волевиявлення народу, е головним засобом реалiзацiï основоположного громадянського права. Загальна Декларащя прав людини, положення М1жнародного пакту про громадянсьш та полiтичнi права проголошують, що воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля мае виражатися у перюдичних та нефальсифiкованих виборах. На основi мiжнародних документiв, досвiду кран стабiльноï демократiï визначено змiст виборчого права та принципи, через як1 вш реалiзуеться. Нестабiльнiсть виборчого законодавства в Укрш'ш, частота, стрiмкiсть i деструктивний характер змiн, ïx незрозумiлiсть для сощуму i залежнiсть ввд конфнурацп полiтичниx сил та наявних у них публiчниx, а ще б№ше - непублiчниx ресурсiв, внаслiдок чого збшьшуеться ввдстань мiж реальними i декларативно-демократичними принципами формування та функцюнування влади - усе це визначае м1ру актуальносп проблеми.
Метою статп е анал1з основних змш щодо правил i процедури вибор1в народних депутапв, внесених у 2011 р., з точки зору ïx впливу на виборчий процес i дiяльнiсть його суб'ектiв, функцiонування пол1тичних шститупв i подальшу трансформащю пол1тично1' системи, а також виявлення i наочна шюстращя ознак симуляцiï у xодi виборiв. Науково-теоретичною основою стали висновки, сформульованi Ж. Бодрiйаром у роботах «Simulacres et simulation» та ш., зпдно з якими симуляцiя е домшантною характеристикою не лише культури епохи постмодерну, а й полпичного процесу, в ход1 якого влада i опозищя, полпичш iнститути не створюють шчого, крiм знаков свое1' подiбностi. Дослвдженню трансформацiï виборчого законодавства в Укрш'ш сприяли науково-практичш коментарi Ю. Тодики, В. Муаяки, Б. Ольховського, В. Кравченка, М. Тггова. Для наочно1' iлюстрацiï адекватносп цих загальнонаукових висновк1в та аргументаци нашо1' позицiï, зпдно яко1' сучасний виборчий процес в Украт е тотальною симулящею, наводяться аналiтичнi ощнки впливових м1жнародних та вiтчизняниx шституцш, експертiв Д. Ковриженко, О. Черненко та ш.
Виклад основного матерiалу. Виборчий процес розглядаеться «... як система законодавчо встановлених процедур з'ясування суспiльноï оцiнки вiдповiдностi задекларовано1' спрямованосп пол1тично1' активностi кандидатiв на виборш посади..., а змiст та спрямованють виборчого законодавства базуеться на дом^ючих в суспiльствi уявленнях про прюритетшсть того чи iншого критерiю ощнювання адекватностi змiсту дiяльностi суб'ектiв пол1тичного середовища усвiдомленому суспiльному iнтересу» [1, с. 52]. Отже, за умови чгткого дотримання загальних принципiв виборчого права та усвщомлення суспiльством указаних критерив вибори е реальнiстю як зааб формування влади, що ввдображае сутнiсть одного iз базових принцитв демократiï. Системнi порушення у поеднанш iз вiдсутнiстю в суспiльствi уявлень про прюритетшсть згаданих критерiïв перетворюють електоральний процес на «котю з копи». При цьому ввддалешсть останньо!' копiï ввд
перших тим бшьша, чим бiльшi масштаби порушень i менша мiра сустльного усввдомлення сутностi принципiв та !х порушень, змiсту дiяльностi суб'eктiв политики та мiри И вiдповiдностi сустльним iнтересам. Сучасний полiтичний процес в Укра!ш, на нашу думку, включае низку симуляцiй дiяльностi iнститутiв i реалiзацi! принципiв демократа, що визначае псевдодемократичний характер полiтичного режиму. Б^шють iз них пов'язанi iз виборчим процесом i подальшим формуванням оргашв влади.
1. Симулящя демократизацИ i демократичностi виборчого процесу. Оск1льки виборнють органiв влади е базовою ознакою демократичного режиму, а гарантування права на чесш i вiльнi вибори визначае демократичну сутнiсть виборчого процесу, то для влади, яка прагне мати iмiдж хоч якоюсь мiрою демократично!, вкрай важливим е створення враження отримання статусу виключно демократичним шляхом. Постiйнi змiни виборчого законодавства е симуляцiею його вдосконалення, що включае низку складових.
1) iмiтацiю впровадження базових принципiв, що гарантують право на вiльнi i чесш вибори, сутшсть яко! в !х формальному закрiпленнi з подальшою нейтралiзацiею iншими ключовими положеннями у частинах виборчо! системи, що стосуються типу виборчо! системи, формування та дiяльностi комiсiй, спостереження за виборами, встановлення !х результатiв та можливостi оскарження. Черговi змiни стають результатом непублiчного торгу ключових полiтичних гравцiв на основi наявного розкладу полiтичних сил, короткострокових полiтичних iнтересiв у рамках найближчо! виборчо! кампанi! та колуарних домовленостей.
З приводу чергового «удосконалення» виборчого законодавства у 2011 р. Громадський консорцiум виборчих iнiцiатив заявляе, що вш: «...занепокоений сутнiстю нещодавнього компромiсу влади та опозицi! щодо нового закону про вибори народних депутапв. ...366 народних депутатiв схвалили ввдверто неконституцiйне положения. .. .ухвалений закон е небезпечним сигналом для сустльства щодо допустимосл порушення Конституцi! заради тимчасового полiтичного компромiсу. .. .за ввдсутносп вiдповiдно! полiтично! волi, а також у разi використання адмiнiстративного ресурсу, результати волевиявлення не будуть захищеш вiд маиiпуляцiй» [2]. Змiшаиа виборча система е вкрай вагомим корупцюгенним чинником ризику для майбутшх парламентських виборiв, оск1льки: сприяе провладним парт1ям, як1 за рахунок зловживання адмшстративним ресурсом та маиiпулювания в одномандатних округах можуть отримати значно бшьше мiсць у парламентi; збереження закритих списшв у пропорцiйнiй складовiй системи не сприятиме розвитковi внутрiшньопартiйно! демократ. Закон не передбачае можливостi визнання голосування в окрузi недiйсним. Низка положень, зокрема в частиш шдстав визнання голосування на дiльницi недшсним, звуження кола суб'ектiв звернення зi скаргами - усе це тддавалося жорстк1й критицi мiжиародними органiзацiями. Ц самi моменти ввдзначають Д. Ковриженко та О. Черненко [3]. Отже, наочною стае не пльки симулящя вдосконалення закону, а й симулящя опозицп, яка всупереч полiтичному сенсу i власним iнтересам п1дтримала цей закон;
2) iмiтацiя слiдувания висновкам i порадам впливових европейських оргашзацш, спрямованим на демократизацiю виборчого процесу, як, наприклад, широке висвiтления у ЗМ1 факту позитивно! оцiнки Венещанською комiсiею у 2010 р. проекту виборчого кодексу та абсолютне и-норування всiх рекомендацiй при прийияттi закону в 2011 р. В опублшованому Венещанською комгаею висновку [4] головними вадами, крiм указаних, визнано також закрипсть розроблення проекту закону та и-норування резолюцiй ПАР£ i рекомендацш Венецiаисько! комiсi!;
3) маиiпулюваиия свщомютю виборцiв нап1вправдою та на подгрупп електорально! безграмотностi, сформовано! «сусп1льно! традици» появи депутатiв перед виборцями та !х надмiрних зусиль щодо виршення проблем в окрузi виключно у перюд активного розгортаиия виборчо! кампанп. Наприклад, обгрунтуваиия доцiльностi мажоритарно! складово! провладними депутатами спиралося на и перевагу у справi забезпечення
безпосереднього зв'язку виборщв округу i депутата та його вщповвдальносп перед ними, але при цьому iгнорувались iншi очевиднi речi, а саме: лопка функцiонування парламенту як вищого представницького шституту, що мае реалiзувати стратегш розвитку Bciei' держави, а не перебирати функцй' мiсцевих органiв влади; залежтсть ефективносл виборчо! системи ввд тих умов, у яких вона дiе, зокрема ввд типу i специфiки партiйноi системи; досввд функцюнуваиия uiei системи у минулому, привабливий для влади можливостями ман1пулювання округами i партiйнiстю-безпартiйнiстю каидидалв, постiйними миращями депуталв мiж фракцiями у парламент! i тотальною безвiдповiдальнiстю, але негативний для сусп1льства через партiйну неструктуровашсть парламенту i вiдсутнiсть чiтко визначених влади та опозици. Отже, змши виборчого законодавства е тотальною симулящею його вдосконалення, основою яко! виступають адмiнiстративнi, манiпулятивнi та iншi сумшвно моральнi i правовi ресурси.
2. Симулящя легiтимностi. Зпдно з полттичною теорiею, легiтимною вважаеться влада, яка отримала свiй статус законно, дiе в рамках закону i визнаеться правомiрною суспiльством i м1жнародним ствтовариством. Другим аспектом е довiра. Результата соцюлопчних дослвджень сввдчать про стрiмке зниження рейтингу влади - Президента i ПР. Якби вибори Президента Укра!ни вiдбувалися наприкiнцi травня 2011 р., 22,5 % опитаних проголосували б за В. Януковича, а у грудш цього самого року - 18,9 %. [5]. За результатами соцопитувань, проведених Ки!вським м1жнародним iнститутом соцiологii, за останнi чотири мiсяцi рейтинг Президента В. Януковича знизився майже на 10 %. [6], а у листопадi 2011 р. дшчий глава держави отримав би 11,8 % [7]. Отже, незважаючи на деяк1 розбiжиостi у ввдсотках, сутнiсть висновку е незмшною: рейтинг правлячо! партй' з моменту приходу до влади Президента у 2010 р. до листопада 2011 р. знизився бшьш, шж утричг При цьому, що на перший погляд парадоксально, не зростае довiра до головно! опозицшно! партп -«Батьшвщина». Криза довiри е очевидною, а наближення виборiв актуалiзуе проблему формування легiтимного парламенту iз забезпеченням бiльшостi у ньому непопулярно! партп влади. Тобто, постае завдания симуляцп легiтимностi, вирiшенню якого шдпорядковуеться i симуляцiя вдосконалення виборчого законодавства.
Важливим напрямом симуляцй' легiтимностi, на нашу думку, е маншулювання партiйнiстю-безпартiйнiстю кандидата, привабливi можливостi якого забезпечуе мажоритарна складова. На тлi результатiв президентських виборiв 2010 р., що продемонстрували рекордно високий рiвень протестного голосуваиня та сощальний запит на «третю силу», який вилився у шдтримку на рiвнi майже 20 % кандидапв С. Тiгiпка та А. Яценюка, що ввдповщиим чином позицiонували себе, а також у контексп подальшого зростания у суспiльствi протестних настро!в та електорально! апатй', можливiсть висування в одномандатних округах формально безпартшних каидидатiв е суттевим шансом для влади. Цей мехатзм уже спрацював на парламентських виборах 2002 р., коли блок «За £дину Укра!ну» за партiйними списками поступився опозицшному блоку «Наша Укра!на» та КПУ, i лише за рахунок мажоритарно! складово!, а точнiше, маиiпулюваиия партштстю-безпарпйшстю вдалося сформувати у парламентi пропрезидентську бiльшiсть. Не обходилося i без адмшресурсу, спрямоваиого на п1дтримку «безпартшних» кандидапв-мажоритарниюв.
Важливою складовою цього процесу е симулящя полгтично! i електорально! конкуренцп, ознаки яко! з наближенням виборiв активiзуються. Головна !! причина, на нашу думку, визначаеться специфжою сформовано! в Укрш'ш клаиово-олiгархiчноi моделi полiтики i полiтичних вiдносин, за яко! ввдносини мiж полiтичними опонентами визначаються не iдеологiчними мотивами i стратегiчними моделями та вiдмiнностями бачення прiоритетiв суспiльного розвитку, а можливостями доступу до ресурав влади, що забезпечують реалiзацiю корпоративних олiгархiчних штереав. Тому закономiрнiстю е загострения
видимосп полггично1 конкуренцiï пiд час B^opiB та MacoBi мiграцiï ввд опозицшного табору до владного по ïx зaкiнченнi.
Отже, cимуляцiя легiтимнocтi включае: cимуляцiю вдосконалення вибoрчoï системи i виборчого законодавства; симулящю конкуренцп у виборчому прoцеci; мaнiпулювaння електоральною свщомютю; симулящю чiткoгo дотримання норм закону i недопущення порушень, що в сукупносл е cимуляцiею рол1 вибoрiв як засобу формування представницьких оргашв держaвнoï влади на ocнoвi волевиявлення громадян.
3. Симуляця представництва соцiальних ттереав, парттно! та полтично-програмноï конкуренцИ Головними суб'ектами виборчого процесу е полтгачш партп. В умовах демократичного полтгачного режиму партп мають вщповвдну coцiaльну базу, е нociями певних сощальних штереав. Формуючи вибoрчi програми, вони oрiентуютьcя на потреби та штереси тих груп coцiуму, яш е ïx реальною чи потенщальною електоральною базою. Таким чином, програмно-партшна кoнкуренцiя у виборчому прoцеci стае певною мiрoю адекватним вiдoбрaженням сощально-групово1' конкуренцй' у cуcпiльcтвi. Нaйбiльшу тдтримку отримують тi пaртiï, як1 змогли вщобразити у сво1'х програмах нaйвaжливiшi coцiaльнi проблеми та iнтереcи, запропонувати прийнятнi шляхи ïx вирiшення. Однак не менш суттевим чинником тдтримки стають пoпереднiй дocвiд дiяльнocтi парти у структурах державно1' влади та його ощнювання виборцями. Саме прюритетшсть цих складових водночас визначае сутнють рaцioнaльнoгo вибору i забезпечуе залежшсть дiяльнocтi влади вiд iнтереciв суспшьства.
Сучасна пoлiтичнa система Украши демонструе iншi реали. Парти, будучи фактично позбавленими вcix чотирьох базових ознак, змушеш симулювати 1'х як у повсякденнш дiяльнocтi, так i в xoдi виборчого процесу, тiльки бшьш активно. Шлях формування пaртiй «зверху», що став дoмiнуючим в Укрш'ш, визначив ïx модель як клaнoвo-oлiгaрxiчниx угруповань, спрямованих на реaлiзaцiю владних iнтереciв певних к1л правлячох' верх1вки, а не на виконання посередницько! функцй' м1ж владою i суспшьством. Отже, caмi пaртiйнi oргaнiзaцiï стали «котями з кoпiï» iнcтитутiв демократичного суспшьства. Оскшьки вони не пройшли шлях становления на бaзi штереав певних сощальних груп, не наблизилися до виконання функцш, притаманних !м в умовах демократичних режимiв, не вплинули на формування у громадян рис активютсько! пoлiтичнoï культури, ïx не можна вважати «кoпiями з орипналу». Вiдcутнicть iдеoлoгiï' i политично! cтрaтегiï розвитку cуcпiльcтвa унеможливлюе формування пoлiтичнoï доктрини i програми парти, яка б спиралася на реальш цiлi i рaцioнaльнi засоби ïx реaлiзaцiï. Вiртуaльнicть coцiaльнoï бази робить такою ж вiртуaльнoю як oрiентaцiю на coцiaльнi iнтереcи, так i сощальну пвдтримку. Пaртiйнa oргaнiзaцiя, членами я^' громадяни стають унасл1док адмшютративного тиску чи з будь-яких шших мoтивiв, що не мають шчого спшьного iз coцiaльнo-групoвими iнтереcaми, також е симулякром оргашзацп, що симулюе пiдтримку себе в coцiумi. ïx участь у виборах також включае низку симуляцш: ввд cимуляцiï конкурентносл виборчого процесу - до симуляци легiтимнocтi oргaнiв влади, сформованих формально виборчим шляхом.
Отже, дiяльнicть вичизняних пoлiтичниx пaртiй у виборчому процеа е низкою cимуляцiй, як1 охоплюють вci етапи дiяльнocтi пaртiï, - вш ïï створення до функцюнування у представницьких органах влади i припинення юнування внаслщок кoлуaрнo-непублiчниx, прихованих за формально-пуб-лiчними причин. Вiдcутнicть досвщу пoлiтикo-пocередницькoï' дiяльнocтi i вадповадних пaртiйниx трaдицiй у пoеднaннi iз культурними i cуcпiльними реaлiями епохи постмодерну, що швидко захопили i полиичну сферу, визначила cпецифiку моделей, cпocoбiв дiяльнocтi пaртiй i характеру ïx взаемодп iз coцiумoм. Партп виявилися позбавленими того пoлiтикo-культурного шдгрунтя, на ocнoвi якого могли б встановлюватися принципи i форми електoрaльнoï дiяльнocтi, aдеквaтнi демократичному режиму. За наявносп oднiеï бaзoвoï ознаки - прагнення завоювати владу, вci iншi мають вигляд спотворених кoпiй, внаслщок чого уci cклaдoвi
виборчого процесу стають симулящею конкурентного вщбору i сощального представництва. З другого боку, виборщ, у яких ввдсутт рацiональнi мотиви i пвдгрунтя для ïx формування, базовi уявлення про сутшсть i роль виборiв в умовах демократ, також нездатнi справляти вплив на дiяльнiсть нi полггачних партiй, нi органiв влади, сформованих за ïx участю. Поеднання цих чиннишв нiвелюе роль виборiв як засобу формування влади i контролю за ïï дiяльнiстю, визначае ïx змют як симуляцiю ключового принципу демократи i вiдповiдного процесу.
4. Симулящя електорально'1 y4acmi i полiтичноï aumuemcmi мас. В штори незалежноï' Украши, на нашу думку, можна видiлити дек1лька перiодiв, що характеризувалися рiзною iнтенсивнiстю i рiзними способами симуляци електоральноï активностi. У 90-ri роки ХХ ст. - перюд iнтенсивного «розмноження» пол1тичних партiй, пошуку ними свого мiсця на полгшчному ринку i прийнятних способiв дiяльностi у полiтичному середовиш!, невизначеностi у плаш виборчоï системи та незначного впливу чинника партийности на вибiр громадян, ця проблема не перебувала у розряд! першочергових. Ïï актуал1защя прийшлася на парламентську кампанш 2002 р., а кульмшащя - на президентську 2004 р. Наступнi виборч! кампанiï - дострокова i черговi -також ввдзначилися активною симулящею електоральних настроïв i акцiй: протесту з приводу дострокового припинення повноважень парламенту i полiтичноï' тдтримки в ход! виборчоï' агiтацiï. Вони в!др!знялися ступенем централiзацiï адмiнресурсу i м!рою його застосування, спiввiдношенням !з машпулятивними засобами, масштабами симуляцiï.
Отже, симулящя електоральноï активностi стала атрибутом виборчого процесу. Вона забезпечуеться застосуванням адмшресурсу для створення видимосп масовостi членства в окремих полгтичних партiяx, масовоï тдтримки здiйснюваниx ними полггачних акцш та агiтацiйниx заxодiв, масовоï учасп у голосуваннi; застосуванням рiзноманiтниx форм прямого i опосередкованого тдкупу виборщв для забезпечення ввдчуття активностi з метою пвдтримки конкретних кандидатiв чи полггачних сил; застосуванням манiпулятивниx засобiв для забезпечення бажаних електоральних емоцш, настроïв, зразк1в поведiнки, як1 подаються у вигляд! масових за допомогою полптехнолопчних, техшчних та !нших прийом!в. Загальш тенденцiï симуляцiï, на нашу думку, визначаються дек1лькома чинниками: м!рою жорсткосп недемократичного полгшчного режиму, що визначае сшвввдношення прямого примусу i маншулятивного впливу; ступенем свободи шформаци, що також залежить вщ м!ри жорсткосп пол1тичного режиму, визначае меж! можливого розповсюдження iнформацiï та доступу суспшьства до неï; наявними у ключових пол1тичних суб'екпв адмшютративних, матер!альних, шформацшних, оргашзацшних та шших ресурсами, сукупшсть яких визначае гранично можлив! масштаби симуляцiï' активности
5. Симулящя демократизацИ] руху до евроттеграцШ та реал1зацИ' ïï зовншньополiтичних передумов. Конкурентш вибори !з дотриманням головних принцитв належать до ключових ознак демократичного полтгачного режиму, тому !мпортування цього шституту вже мало б сввдчити суспшьству про наближення до задекларованоï модел! суспшьства. Однак через неввдповвдшсть форми реальному змкту i сутносп процесу виникае необхвдшсть у замш цього змюту його шюз!ею. Тому вс ознаки i вияви симуляци вибор!в як засобу формування влади водночас е i ознаками симуляци демократизаций
Мотиви евроiнтеграцiï актуал!зувались у виборчш кампанiï 2004 р. У подальшому цю тематику i риторику перейняли i колишш приб!чники «проросшського вектору». На цш основ! створено низку полггачних м!ф!в, що «розкручуються» р!зними полггачними силами, незалежно вщ того, в якому статус! вони перебувають, -влади чи опозици. За вадсутносп прогресу в напрям! евроiнтеграцiï за однiеï влади, стр!мкого регресу - за iншоï щ м!фи зараз активно використовуються навпъ за умов жорстких критичних ощнювань i зниження
рейтинпв за уама ключовими показниками демократично-CTi, висловлюваних «европейськими партнерами».
Висновки. Виборчий процес в Укршш е низкою симуляцш, що охоплюють уci його аспекти i етапи. В умовах тотального к-норування основоположних норм i принцитв виборчого права, вкрай низького рiвня грoмaдянcькoï культури, нерoзумiння cутнocтi вибoрiв як iнcтитуту демократп симуляцп повньстю зaмiщують будь-якi форми рaцioнaльнoï пoлiтичнoï учacтi i дiяльнocтi. Зaкoнoмiрним наслвдком цього стае подальша cимуляцiя дiяльнocтi виборних oргaнiв влади та ïx шдконтрольносп народу.
Л1ТЕРАТУРА
1. Сучасний виборчий PR - 2-ге вид. / В. Лгсничий, В. Грищенко, В. 1ванов та ш.]; за ред. В. В. Лгсничого. - К. : Професюнал. 2004. - 480с.
2. Заява громадського консорщуму виборчих iнiцiатив: «Новий виборчий закон - тактична перемога та стратепчна поразка парламенту [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://parlament.org.ua/index.php?action=news&id=12&ar_id=2450&ch_id=2&as=0
3. Аналогична записка «Iмовiршстъ недемократичних виборiв - висока» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://issuu.com/laboratoryli/docs/election_legilsation_pp_ukr_final?mode=a_p
4. Решение Венецианской комиссии [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://glavcom.ua/articles/5082.html)
5. Рейтинг Януковича падает, но он все еще лидер [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://rss.novostimira.com/n_1855973.html
6. Рейтинг Януковича падает в 5 раз быстрее, чем рейтинг Тимошенко [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://rss.novostimira.com/n_270142.html
7. Виктор Янукович вышел в лидеры падения рейтинга [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.economica.com.ua/vlast/article/2504092.html
СИМУЛЯЦИЯ КАК ГЛАВНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ИЗБИРАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССА В
СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ
Топалова С. А.
Исследованы современные проблемы трансформации избирательного законодательства в Украине и его влияние на деятельность главных субъектов избирательного процесса; ход и результаты выборов. На примерах из реальной политики обоснован вывод о том, что избирательный процесс представляет собой ряд симуляций, который включает: симуляцию демократизации политического режима и избирательного процесса; симуляцию легитимности власти и представительства социальных интересов; симуляцию оппозиции, конкуренции власти и оппозиции; симуляцию евроинтеграции.
Ключевые слова: симулякр, симуляция, выборы, избирательное законодательство, легитимность, власть, оппозиция, политические партии, евроинтеграция.
SIMULATION AS MAIN CHARACTERISTICS OF THE ELECTORAL PROCESS IN
CONTEMPORARY UKRAINE
Topalova S. O.
This article explores contemporary issues of transformation of the electoral legislationin Ukraine and its influence on the activities the main subjects of the electoral processon the course and outcome of elections. On examples from real policy justified the conclusion that the electoral process is a series of simulations, which include:simulation of the democratization of the political regime and the election processsimulation legitimacy and representation of social interests; simulation opposition, competition authorities and the opposition, a simulation of European integration.
Keywords: a simulacrum, simulation, elections, electoral law, legitimacy, authority, opposition political parties and European integration.
