CC BY
29
6. Короткий психологiчний словник. — Тернопшь, 1995. — 308 с.
7. Лазарев М. О. Основи педагопчно!' творчосп: Навч. поабник для пед. шститупв. — Суми: Мрш,
1995р. — 212 с.
8. Моросанова В. И. Индивидуальный стиль саморегуляции. — М.: Наука, 2001. — 204 с.
9. Петровська Р., Манько Р. Розвиток штуггивних здiбностей у спортсмешв // Науковi записки. —
Черкаси, 2006. — С. 45-49.
10. Степаносова О. В. Современные представления об интуиции // Вопросы психологии. — 2003. —
№ 4. — С. 133-143.
11. Фiлософiя: Навч. поабник / Л. В. Губерський, I. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко та ш.; За ред.
I. Ф. Надольного. — 6-е вид., випр., i доп. — К.: Вжар, 2006. — 534 с.
В^ор БЕРЕКА
ШКОЛОЗНАВСТВО У РОС1ЙСЬК1Й ТА УКРАШСЬКШ ПЕДАГОГ1ЧН1Й
НАУЦ1: 1СТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
В статтi на основi iсторичного аналiзу розглядаеться поняття «школознавство» як окрема галузь педагогiчноi науки.
Термш «школознавство» можна назвати вщносно молодим. В педагопчнш л1тератур1, в документах з питань осв1ти XIX ст. В Роси вш використовувався нечасто. Бшьш розповсюдженим було шше поняття — «училищезнавство». Зпдно з оцшками { характеристиками часу, воно вбирало в себе теорда I переважно методику кер1вництва початковими училищами, початковими школами. В кшщ XIX { на початку XX ст. термш «школознавство» найчаспше використовуеться в нормативних документах { методичних шструкщях, яю передбачали { шдтримували державну пол1тику в галуз1 структури { змюту жшочо! педагопчно! освгш.
Мета статт1 — розкрити дефшщда поняття «школознавство» в його юторичному аспекта
Так, в 1870 р. у Москв1 ентуз1аст народно! освгш П. I. Чепелевська з власною шщативою { матер1альною шдтримкою московського земства вщкрила жшоч1 педагопчш курси для бщних д1вчат, яю мали бажання стати учителями початкових клашв. Термш навчання на цих курсах тривав два роки. Майбутш педагоги вивчали майже 20 навчальних дисциплш: росшську { слов'янську граматики, короткий курс росшсько! л1тератури, арифметику { елементарну геометр1ю, ютор1ю Роси, короткий курс загально! ютори, загальну I росшську географ1ю, суспшьну юторда, ф1зику, церковний ств тощо. А з педагопчних предмет1в — шкшьну ппену, методику викладання, школознавство. Питання дидактики в окрему дисциплшу не видшялося, а входило в змют курсу з1 школознавства.
В тому ж 1870 р. розпочинаеться шввшовий шлях Тверсько! жшочо! учительсько! школи, засновано! П. П. Максимовичем. За п'ять роюв навчання майбутш педагоги вивчали чимало навчальних предмет1в, серед яких дидактика, психолопя, методика початкового навчання, ютор1я педагопки, основи управлшня (школознавство).
Пом1тною под1ею в галуз1 професшно-педагопчно! осв1ти стали Фребел1всью жшоч1 курси [1, 349], як започаткували свою д1яльшсть за сприяння фребел1вських громад у Петербурз1 в 1872 р., а згодом — у Харков1, Одес та Киев1. Спочатку вони впродовж року готували лише виховател1в дошкшьних дитячих установ, але згодом сфера !хньо! д1яльност1 розширилась за осв1тшми { часовими рамками: вони стали дво- 1 трир1чними, !х випускники набували статусу вчител1в початкових клас1в.
Навчальний план цих куршв мютив 24 обов'язков1 предмети, серед яких анатом1я, ф1зюлопя, гшена, психолопя, ф1зика, х1м1я, боташка, зоолопя, мшералопя, ютор1я педагопки, теор1я занять за методикою Ф. Фребеля, методики росшсько! мови, малювання, арифметики { виразного читання, землезнавства, ютори фшософи 1 ютори мистецтва, сшви, лшка, ручна праця, огляд дитячо! 1 народно! л1тератури, школознавство. Остання дисциплша вважалась дуже важливою, актуальною, корисною, оскшьки навчала д1вчат теорп 1 методики управлшня початковою школою.
Школознавству як дисциплiнi, дуже необхщно1 в професiйнiй пiдготовцi y4rn^ÎB, серйозна увага придiлялась на Петербурзьких жшочих курсах (1907-1917), також заснованих фребелiвською громадою. На цих курсах, до реч^ в 1915-1917 рр. навчальний курс школознавства викладав професор С.М. Мединський, автор пiдрyчника з ютори педагогiки для педагогiчних шститупв, видання якого пережило декiлька поколшь.
Значно меншу увагу школознавству надавалось в чоловiчих навчальних закладах. Але в деяких з них цей курс викладався, причому у великому обсягу. Так, впродовж 1908-1915 рр. в Петербyрзi активно працювала Педагопчна академiя з дворiчним термiном навчання. Контингент ïï слyхачiв становили чоловши з вищою або незавершеною вищою освiтою. По сyтi, це були вищi педагогiчнi курси, мета яких — шдготовка квалiфiкованих педагогiв, експерпв народноï освiти, органiзаторiв позашкiльноï освгги i виховання, директорiв навчальних закладiв. Обсяг навчальних дисциплiн був доволi широким, вiн включав загальнi (основш i додатковi) та спецiальнi предмети. Основними вважались iсторiя педагогiки, педагопчна психолопя, шкiльна гiгieна, патологiчна педагопка, методика i iсторiя викладання, школознавство. До додаткових вiдносились анатомiя, фiзiологiя, психологiя, iсторiя фiлософiï, iсторiя мистецтв, iсторiя лiтератyри. А iз спещальних вивчались методика i iсторiя викладання конкретних навчальних предметiв в загальноосвггнш школi. В академiï читали лекци вiдомi вченi 1.П. Павлов, О.П. Нечаев, В.М. Верховський, М.М. Соколов. Крiм лекцшних i семiнарсько-практичних занять широко використовувались: пiдготовка рефератiв i 1'х обговорення, екскyрсiï в навчальш заклади i органи yправлiння, демонстращя посiбникiв, дискyсiï, вiдвiдання i аналiз yрокiв, пробнi уроки слyхачiв, наyковi самостiйнi дослiдження, в тому чи^ i з питань yправлiння i керiвництва.
Академiя використала серйознi намагання створити «щеальну школу», на зразок будинку для учшв з елементами дитячого самоуправлшня. Передбачалось, що вищим yправлiнським органом буде верховна рада, до яко1' ввiйдyть всi педагоги i батьки кожного учня. Виконавча ж влада належала обраному педагогами завщуючому (директору).
Окремими питаннями педагопчного yправлiння в XIX- на початку XX ст. займалися вiдомi педагоги М. I. Пирогов («Думки i зам^ки про проект Уставу училищ»), К. Д. Ушинский («Три елементи школи», «Питання про народнi училища»), М.О. Корф («Наша шкшьна справа», «Нашi педагогiчнi питання», «Росiйська початкова школа»), М.Х. Вессель («Суспшьне училище», «Наша середня загальноосвiтня школа»), М. Ф. Бунаков («Сшьська школа i народне життя») та iн.
Бшьш-менш мiцно термiн «школознавство» закрiпився в середиш 20-х рр. XX ст., в першi роки радянсько1' влади. Школознавчi питання тодi грунтовно дослщив професор М.М. 1орданський (1863-1941), автор популярно!' книги «Керiвництво школою» (1918) i монографп «Школознавство» [2, 450]. У монографда вiн внiс не лише питання теори i техшки yправлiння загальноосвiтньою школою, але й багато аспекпв, рiзних даних з дидактики i теори виховання.
В подальшому, майже чверть столотя, жодноï вартоï уваги школознавчоï роботи невелося. Хоча варто вщзначити: в роки Великоï Вiтчизняноï вiйни видано збiрник «Робота директора i завщуючого навчальною частиною школи» (iз досвiдy) пiд редакщею Б. Л. Бараша i О.М. Волковського. Лише в 1952 р. вийшла в свгг праця I.K. Новiкова «Органiзацiя навчально-виховноï роботи в школЬ>, в якiй розкрито питання планування, органiзацiï внyтрiшньошкiльноï дiяльностi, внyтрiшньошкiльного контролю, пiдвищення квалiфiкацiï на базi добре продyманоï методичноï роботи. Дещо пiзнiше своï дослiдження з yправлiнськоï тематики опyблiкyвали G.I. Петровський («Керiвництво навчально-виховною роботою в школЬ», 1954), О.М. Волковський i М.П. Малишев («Школознавство», 1954, 1955), G„H. Голант («Керiвництво школою», 1957). Вс вони в поняття «школознавство» включали широке коло питань, зокрема: адмшютративно-оргашзацшну дiяльнiсть органiв народноï освiти, методичних установ, директорiв шкiл i ix застyпникiв; структуру i змiст шкiльноï мережi; yправлiння шкiльною справою; шспектування, органiзацiю загального обов'язкового навчання; фшансування; внyтрiшньошкiльне керiвництво, внyтрiшньошкiльний контроль; шдготовку педагогiчниx кадрiв тощо.
У наступш роки виходили працi О.А. Дейнеко, В.П. Стрезикозша, 1.С. Мар'енко, М.1. Кондакова, П.В. 3iMrna, М.Г. Захарова, Ю.А. Конаржевського, М.Л. Портнова, Ю.В. Васильева, О.О. Орлова, В.П. Симонова М.М. Поташника, П.В. Худоминського, М.В. Таранникова, Р.Х. Шакурова. В ïx книгах, брошурах, статтях розглядаються рiзнi аспекти школознавчих проблем — вiд встановлення мюця i значення школознавства в œCTeMi педагогiчниx наук до характеристики окремих сторш внyтрiшньошкiльноï життедiяльностi. На ïxню думку, школознавство — це педагопчне yправлiння як iнтеграктивний процес. Такий шдхвд виправданий, коли врахувати, що ця специфiчна галузь знань про управлшську дiяльнiсть перебуваеться на стику наук педагопчних, соцiально-економiчниx, теxнiчниx (обладнання школи, ТЗН, комп'ютеризацiя тощо). Школознавство - це комплексне управлшня цшсним навчально-виховним процесом, органiчною складовою якого е педагопчне керiвництво.
Уперше слово «школознавство» з'явилось в «Радянському енциклопедичному словнику» (1984) сутшсть якого визначаеться як «частина педагогiки, яка займаеться питаннями yправлiння шкiльною справою» [3]. А «Педагопчна енциклопедiя» школознавство називае галуззю педагогiчноï науки, яка дослщжуе питання yправлiння [4].
Вiдношення до поняття «школознавство» i його основноï характеристики з деяких пiр стало неоднозначним. Окремi автори навчальних пошбниюв з педагогiки для стyдентiв i пошбниюв з yправлiння школою широко використовують цей термiн, але ч^ко1' його дефiнiцiï не дають, номшаци, предмета i об'екта не встановлюють. Дуже часто в текстах вщповщного роздiлy курсу педагогiки, де мова йде про управлшську дiяльнiсть, про школознавство не згадуеться.
Iншi автори, зокрема С. С. Березняк, такого поняття взагалi не називають. Немае його i в популярнш «Педагогiцi» пiд редакщею Ю.К. Бабанського (1988). Ti ж педагоги, хто в сво1'х навчальних пошбниках називав школознавство, визначення дають рiзнi. 1.Ф. Харламов називае його педагопчною дисциплiною, М.1. Болдирев — науковою дисциплшою, М.В. Савин — роздшом загально1' педагогiки, Т.О. 1лына i М.1. Кондаков — галуззю педагопки.
Якщо пiдxодити до школознавства з позици оцiнки його значимост i змiстy, то воно безперечно — окрема галузь педагопчно1' науки, а не частина або роздш. Школознавство — та галузь педагопчно1' науки, сферою дiяльностi яко1' е управлшня: необхщний i надзвичайно складний аспект людсько1' працi в осв^нш системi.
Власне школознавство — це галузь педагопчно1' науки, що своею метою мае дослщження завдань, змюту i методики yправлiння шкiльною справою, розкриття особливостей системи керiвництва школою, оргашзаци ïï життедiяльностi на науковш основi, зокрема з опорою на досягнення кiбернетики, псиxологiï, фiлософiï, соцюлоги та iншиx наук.
Школознавство е не лише самостшною галуззю педагопки, а й складовою загально1' теори управлшня. Вщомо, що теоретична педагопка питаннями управлшня зайнялась дещо шзшше iншиx наук, таких, наприклад, як фiлософiя, соцiологiя, кiбернетика, економiка. Тому не дивно, що педагогам доводилось уважно та грунтовно вивчати i використовувати результати дослщжень наyковцiв згадуваних наук, що, безумовно, збагатило педагопку i ïï галузь — школознавство, а з шшого — внесло деяке безладдя iз-за мехашчних запозичень окремих понять, термшв тощо.
Ниш в багатьох крашах, у т. ч. в Украш, розвиваеться i вдосконалюеться наука управлшня системами освгги. Визначаються ïï роздши: yправлiння дошкiльними закладами, yправлiння закладами додатковоï освiти, школознавство, yправлiння закладами початковоï i професiйноï освiти, управлшня ВНЗ, управлшня органами осв^и, управлшня впровадженням передового педагогiчного досвiдy. Можна з впевнешстю стверджувати: почала зароджуватися педагопчна юбернетика, котру ми визначаемо як галузь педагопки, предметом я^' е нагромадження iнформацiï з питань теори i мистецтва управлшня педагопчними системами, ïx окремими ланками. Вш ïï роздши мають як загальш, так i специфiчнi пiдроздiли: мету i завдання певного рiвня управлшня; закономiрностi i принципи yправлiння; методолопя i фyнкцiï yправлiння; теxнологiя управлшня.
Як достатньо самостшна галузь педагогiчноï науки школознавство мае предмет i об'ект дослщження. Переважна бшьшють дослщниюв школознавчих проблем вважають, що предмет
школознавства — це управлшня як аспект педагопчно! дiяльностi. Щодо об'екта школознавства думки розходяться. Так М.М. 1орданський, говорячи про об'ект, стверджував: школознавство повинно охоплювати вс питання оргашзаци роботи школи. М.М. Махти-Заде вважае, що об'ект школознавства — це сукупшсть заходiв (оргашзацшних, методичних, кадрових, виховних, планових, фшансових, постачальницьких), якi забезпечують нормальне функцюнування навчального закладу. Об'ект школознавства, за оцшкою М.1. Кондакова, — це розробка наукових основ управлшня навчально-виховним процесом. Ми притримуемось дещо шшо! позици: об'ект школознавства е процесами управлшня i керiвництва загальноосвiтньою школою як системою загалом i 11 окремими ланками.
Школознавство, займаючись проблемами управлшня в OT^^i освiти, дiяльнiстю органiв управлiння i шкшьно! адмшютраци, мусить опиратися на основнi положення i висновки теори соцiального управлшня, в якому поеднуються рiзнобiчнi впливи управлшсько! системи на керовану i дiалектичну взаемодiю мiж суб'ектом i об'ектом, що складаеться iз розмаггтя прямих i зворотних зв'язкiв мiж ними. При цьому мова йде не про механiчне перенесення тих чи шших положень, а про трансформащю !х з урахуванням специфши функцiонування навчально-виховного закладу. Так само, як без врахування досягнень дидактики, теори виховання i шших галузей педагопки, неможливе позитивне виршення проблем пiдвищення ефективностi управлiння навчально-виховним процесом.
Школознавство завжди цiкавили i на сучасному етапi розвитку осв^и все ще цiкавлять соцiально-правовi, адмшютративш, економiчнi, трудовi, матерiально-психологiчнi, етичнi вщносини, якi виникають в процесi управлшня. Незаперечним було i залишаються в центрi уваги цiе! галузi шкшьно! педагогiки керiвнi педагогiчнi кадри, вщ яких залежить система пiдвищення наукового керiвництва школою, ll рiвня i яких погано готували ранiше i ще гiрше тепер. Тому завдання педагопчних навчальних закладiв полягае в тому, щоб готувати кожного студента до управлшсько! дiяльностi. А завдання керiвника будь-якого рангу — наполегливо оволодiвати наукою i мистецтвом управлшня, досвщом соцiальних вiдносин, розвивати позитивш i подолати негативнi особистiснi якост в iнтересах подальшого вдосконалення практики педагопчного управлiння. Допомогти в цьому може грунтовно оснащена теорiя школознавства i ll чимала частина — технолопя управлiння i керiвництва.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гончаренко С. Укранський педагопчний словник. — К.: Либвдь, 1987. — 376 с.
2. Педагогический словарь / И. А. Каиров (гл. ред.) В 2-х т. Т.1 Из-во Академии пед. наук М.: 1960. — 276 с.
3. Украинский советский энциклопедический словарь. В 3-х т. / Редкол. А. В. Кудрицкий (отв. ред. и др.) — К., 1984. — С. 78-93.
4. Педагогическая энциклопедия / Гл. ред. И. А. Капров. — М.: Из.советская энциклопедия, 1964. — С. 187-233.
