CC BY
27
11. Urvoy M. How visual fatigue and discomfort impact 3D-TV quality of experience: A comprehensive review of technological, psychophysical, and psychological factors / M. Urvoy, M. Barkowsky, P. L. Callet // Ann. Telecommun. -2013.-Vol. 68. -P. 641-655.
РЕЗУЛЬТАТИ ОЦ1НКИ ФУНКЦЮНАЛЬНОГО СТАНУ
ЛЮДИНИ ПРИ ЗОРОВ1Й ПРАЦ1 Евтушенко А. С., Козак Л.М., Кочина М.Л., Яворський О.В.
Метою роботи е обгрунтування комплексного тдходу до оцшки функционального стану людини в динамщ зорово! працi. У дослщженш взяли участь 88 оаб у вiцi (20±1,5) роюв, яю навчалися у ВНЗ. В якост вiзуального навантаження випробовуваним були запропоноваш тексти, реалiзованi на паперовому i електронному носiях. В результатi аналiзу результатiв дослiджень було виявлено три варiанти стану функцiональних показникiв зорово! системи пiсля зорово! працi з паперовим i електронним носiями шформацп. Перший варiант вiдповiдае стабiльному функцюнуванню зорово! системи (50-55%% випробовуваних), друго! - вiдповiдае розвитку транзиторно! мюш! (20-25%% випробовуваних), третiй -характерний для зорового стомлення (20-25%% випробовуваних).Проведеш дослiдження показали, що оцiнка функционального стану людини при зоровiй пращ повинна включати аналiз змiни показниюв зорово! системи, що характеризують зорове сприйняття на близьюй вiдстанi, центрально! нервово! системи, психофiзiологiчних показниюв i рiвня внутрiшньоклiтинного гетерохроматину, як штеграцшного показника стану органiзму.
Ключовi слова: функцюнальний стан, зорова праця, зорова система, психофiзiологiчнi показники,
внутрiшньоклiтинний гетерохроматин.
Стаття надшшла 3.02.2015 р.
RESULTS OF HUMAN FUNCTIONAL STATE'S ASSESSMENT DURING THE VISUAL WORK Evtushenko A., Kozak L., Kochina M., Yavorsky A.
The aim is to study a comprehensive approach to the assessment of the functional state of the visual dynamics of human labor.The study involved 88 people aged (20 ± 1,5) years who graduated from the university. As visual load test subjects were proposed texts implemented in physical and electronic media. An analysis of the results of research it was found three variants of the functional state of the visual system indicators after visual works on paper and electronic media. The first option corresponds to the smooth functioning of the visual system (50-55 %% subjects), the second - is responsible of transient myopia (20-25 %% subjects), the third - the characteristic visual fatigue (20-25 %% subjects) .Provedeni studies have shown that the assessment of the functional state of the person at the visual work should include analysis of changes of the visual system, describing visual perception at close range, central nervous system, physiological performance and the intracellular level of heterochromatin as integration indicator health.
Key words: functional state, visual work, visual system, psychophysiological indexes, intracellular heterochromatin.
Рецензент Безкоровайна 1.М.
УДК 616.89-008.442:616.895.8-055.2
СЕКСУАЛЬНА ДИСГАРМОН1Я С1МЕЙНО1 ПАРИ, В ЯК1Й Ж1НКА ХВОР1С НА
ШИЗОТИПОВИЙ РОЗЛАД
Дослщжено 27 подружш пари з сексуальною дисгармошею, в яких жшка хворiе на шизотиповий розлад. Встановлено, що сексуальш розлади присутш серед шших психопатолопчних синдромiв, якi сполучаються з ними. Визначеш причини виникнення та особливост перебiгу сексуально! дисгармонп в таких Ым'ях. Встановлено, що в основi цих дисгармонiй лежить багатофакторний етюпатогенез, який мютить бюлопчш, психолопчш та сощально-психолопчш феномени.
Ключов! слова: подружня пара, сексуальна дисгармошя, шизотиповий розлад.
Робота е фрагментом НДР «Сексуальна дезадаптащя подружньоХ пари при епшепсн у чоловжа та и корекщя зурахуванням iндивiдуального хронотипу», № державноI реестраци 0112и000939.
Проблема психосоматичних вщносин за будь-яко! патологи е одшею з найбшьш актуальных проблем медицини, оскшьки медичне спостереження { вплив спрямован1, з одного боку - на оргашзм людини, а з другого - на його сощально-психолопчну сферу - особистють [4, 7, 8]. Сексуальна дисгармошя подружжя може виникнути не лише внаслщок наявно! патологи, але 1 через дезадаптащю на тому чи шшому р1вн1 !х взаемодi! [2, 5, 9].
Пащентами, що звертаються за допомогою з приводу сексолопчних проблем, нерiдко е хвор1 на шизотиповий розлад. Найрiзноманiтнiшi в1дчуття, що виникають в д^нщ статевих органiв, пiдлягають 1похондричн1й iнтерпретацi!, формуючи впевненiсть у захворюваннi сексуально! сфери. Дисморфофобп, сенесто-iпохондрична симптоматика призводить до зникання або послаблення статевого потягу, зм1н1 тривалостi статевого акту з1 зменшенням насиченостi оргастичних вщчутпв. Астенiчна симптоматика, що пов1льно наростае, стае причиною зниження сексуального збудження, що призводить до зниження статево! акгивностi [1, 3, 6]. Однак, ва ц1 порушення часто ощнюються як суто сексологiчнi, i до уваги не приймаеться головний патолопчний ендогенний процес, що в значнш к1лькост1 випацкiв не дае достатнього лшувального ефекту.
Метою роботи було вивчення сексуального здоров'я шмейних пар, де у шм'! мае мюце сексуальна дисгармошя i жшка страждае на шизотиповий розлад, а також уточнити роль ендогенного процесу у жшки в розвитку дисгармони.
Матерiал та методи дослiдження. Пщ нашим спостереженням знаходилося 27 подружшх пар з сексуальною дисгармонiею, в яких жшка хворiе на шизотиповий розлад за дiагностичними критерiями МКХ-10 (Р21). Проведено всебiчне комплексне обстеження, що включало ктшко-анамнестичне та спещальне сексологiчне дослiдження з використанням системно-структурного анатзу сексуального здоров'я. Тривалють сексуально! дезадаптаци в 27 подружж1в складала 3-9 рокiв i мала пряму залежшсть вiд тривалостi хвороби. Тип перебпу шизотипового розладу у жшок характеризувався вiдносно повiльним, поступовим розвитком змш особистостi, якi школи не досягали ступеню глибокого емоцшного спустошення. Клiнiчна картина хвороби обумовлювалась синдромами порiвняно неглибокого розладу дiяльностi мозку. Клiнiчнi прояви обмежувались переважно колом неврозоподiбних, психопатоподiбних, iпохондричних розлащв.
Результати дослiдження та 1х обговорення. Дослщження жiнок показало, що !х середнiй вiк склав 39±7,6 рокiв, тривалiсть захворювання складала в межах 15±5,3 рокiв. Чоловiки входили в одну вшову групу з жшками.
У 10 (37,1%) жшок ктшчна картина характеризувалася неврозоподiбною симптоматикою, при якш протягом тривалого часу переважала психiчна виснаженiсть, надцiнне ставлення до свого здоров'я. Афективш розлади носили монотонний, одномаштний характер iз дисфоричним забарвленням. Пiсля iнiцiального перiоду вщзначалася астенiзацiя, афективна нестiйкiсть. Невротичнi розлади виступали немов би фасадом, за яким виявлялася аутизащя особистостi, вщчужешсть, зниження психiчно! продуктивностi, надцiннi ще! вiдношення. Пiсля багаторiчного перебiгу наростала емоцiйна холоднiсть та спустошенiсть. У 3 (11,1%) iз них вiдмiчалася тривога, недовiрливiсть, невпевненiсть в соб^ боязкiсть. Вони вiдрiзнялися замкнутiстю, скритшстю, вiдiрванiстю вiд реальностi. У сексуальному статус вiдзначалася дисгармонiя сексуального життя, знижувався iнтерес до сексуального партнера, у 4 (14,8%) випадках - знижена чутливiсть в дiлянцi гешталш (гiпестезiя). Iнодi хворi займалися самолшуванням (вигадували особливi дiети, режим дня, пмнастичш вправи та iнше).
В ктшчнш картинi 9 (33,3%) обстежених на перший план виступала психопатоподiбна симптоматика у виглядi бродяжництва, схильносп до афективних спалахiв, недостатньо! пристосованост до оточуючого середовища. Такi хворi часто були вкрай дратiвливими, з шдвищеною вимогливiстю до оточуючих, крайшм его!змом, пiдозрiлiстю. Часто вiдзначалася повна вщсутшсть критики до сво!х недолтв. Гiперестезiя поеднувалася з емоцiйною холодшстю, вiдчуженiстю вiд людей. З роками бшьш чiтко простежувалася вiдгородженiсть, емоцшне збiднiння, адаптацiя таких хворих рiзко порушувалася. У сексуальному планi вщзначалися найрiзноманiтнiшi розлади: форми неправильно! статево! поведiнки, гiпер- або гiпосексуальнiсть, розгальмовашсть статевого потягу та ретардацiя психосексуального розвитку, сексуальне фантазування, платошчш мри та абстрактш фантазi!. В ушх випадках хворi вiдзначали, що не одержують задоволення вiд статевого життя.
В клшчнш картинi у 8 (29,6%) обстежених домшувала iпохондрична симптоматика. 1з них 2 (7,4%) були переконаш, що вони страждають важким соматичним захворюванням, що виражалося в шохондричних маячних iдеях. При цьому хворi стверджували, що у них туберкульоз, рак, сифшс та шше. Вони знаходили у себе ознаки одного з цих захворювань, зверталися за медичною допомогою, вимагали, щоб !х лiкували, не покладалися на лiкарiв, переходили з одного лшувального закладу в iнший. В шших 6 (22,2%) випадках маячнi ще! були вiдсутнi, але було переконання, що в них якесь важке захворювання, яке грунтувалося на численних, тяжких, хворобливих, неприемних вщчуттях у всьому тш. Цi вiдчуття хворi описували у виглядi вичурних, вигадливих, дивних вiдчуттiв, скарг. Iнодi мала мюце деперсоналiзацiя. Поступово хворi усе бшьше вiддалялися вiд оточуючих, втрачали штерес до всього, крiм стану свого здоров'я i пошуку все нових методiв лiкування. Частина хворих поводилася пасивно, проводячи увесь час удома, головним чином, в лiжку. Iншi - виявляли активну сутяжну дiяльнiсть. Зверталися в рiзноманiтнi шстанци зi скаргами на лiкарiв. Зазвичай, лише через багато роюв шсля початку захворювання хворi потрапляли в поле зору психiатрiв. На цш стадi! хвороби, поряд з шохондричним синдромом, уже чiтко проглядалася емоцшна холоднiсть та аутизацiя. У сексуальному статут таких хворих вiдзначалася змша мiжособистiсних стосункiв, побоювання статевих зв'язюв при збереженому лiбiдо, страх заразитися венеричним захворюванням, потрапити в матерiальну залежнiсть вiд статевого партнера, знижувався штерес до сексуального партнера.
Хворi вигадували рiзноманiтнi засоби боротьби зi низькою сексуальною актившстю, займалися самолiкуванням.
Проведений нами системно-структурний аналiз сексуального здоров'я дозволив виявити стан компоненпв та складових сексуально! дисгармонi! в подружшх парах i встановити !! вираженiсть в жiнок та !х чоловiкiв. У 11 (40,8%) сiмейних пар дезадаптащя виникла через сексуальну дисфункщю внаслiдок хворобливих переживань у жшок, якi хворiють на шизотиповий розлад. При цьому причиною сексуально! дезадаптаци було стрижневе ураження психiчно! складово! бiологiчного компоненту сексуального здоров'я. У 7 (25,9%) подружшх пар сексуальна дезадаптащя вiдмiчалася через недостатню обiзнанiсть одного або обох в питаннях психогшени статевого життя. Домiнуючим в !! виникненнi було ураження сощального компонента у формi iнформацiйно-оцiночно! складово! внаслщок низького рiвня знань подружж1в в питаннях психогiгiени статевого життя, неправильних уявлень про норму, патолопю i фiзiологiчнi коливання сексуально! функци та/або неправильно! оцiнки подружжiв сво!х сексуальних проявiв. Сексуальна дезадаптацiя 9 (33,3%) подружшх пар обумовлювалася низьким рiвнем сощально-психологiчно! адаптацi!. Основною причиною в даному випадку було стрижневе ураження психолопчного компоненту сексуально! гармони в результат наявностi у одного з подружжiв характерологiчних рис, яю не сприймалися iншою особою.
Таким чином, шизотиповий розлад спричиняе сексуальш порушення у жiнок та провокуе розвиток подружньо! дисгармонi!, в основi яко! лежить складний багатофакторний етюпатогенез, який включае бiологiчнi, психолопчш та соцiально-психологiчнi феномени. Порушення сексуально! поведшки у хворих на шизотиповий розлад не можна завжди пов'язати iз самим захворюванням. Поеднання несприятливих особистiсних рис в подружнiй парi може бути дисгармонуючим фактором у взаемовщносинах та/або поглиблювати розвиток сексуально! дезадаптаци. Отримаш данi можуть бути враховаш при проведеннi комплексу лшувально-реабiлiтацiйних та психопрофiлактичних заходiв даному контингенту хворих.
Перспективи подальших розробок у данному напрямку. Практична потреба оптимiзацй л^валъно-профшактичних заходiв при сексуалъних розладах, ят призводятъ до сексуальноI дисгармонн в подружшх парах, визначае необхiднiстъ подалъшого вивчення клшжо-патогенетичних механiзмiв 1х формування.
Ж
1. Алексеев Б. Е. Психосексуальная сфера больных с психическими заболеваниями в структуре многомерного диагноза больных / Б. Е.Алексеев // - М.: Медпрактика, - 2000. - С. 323.
2. Агарков С.Т. Супружеская дезадаптация / С. Т. Агарков // - М.:УРСС, - 2004. - 256 с.
3. Герасимчук В. А. Яюсть життя дружин, чоловжи яких хворшть на шизофрешю / В. А. Герасимчук // Таврический журнал. - 2013. - Т.17. - № 2 (63). - 21 с.
4. Кришталь В. В. Сексология: Руководство в 4-х частях / В. В. Кришталь, С. Р. Григорян // - Харьков:«Академия сексологических исследований», - 1999. - 111 с.
5. Кришталь Т. В. Состояние сексуального здоровья в адаптированном супружестве / Т.В. Кришталь // Международный медицинский журнал. - 2009. - Т. 15, № 2. - С 25-28.
6. Сонник £. Г. Особенности адаптивности и функционирования семьи, где есть больной шизофренией / £. Г. Сонник // Укра'шський вюник психоневрологи. - 1999. - Т.7, вип. 4(22). - С. 26-28.
7. Шиндер В. В. Особистюш особливост подружшх пар з епшепаею в чоловжа та 1'х вплив на розвиток в них сексуально!' дисгармонп /В.В. Шиндер // Медична психолопя. - Т. 8, №2 (30). - 2013. - С. 112-116.
8. Щеглов Л. М. Психосоматическая модель сексуальных расстройств / Л.М. Щеглов // Независимый психиатрический журнал.-1996.- №1.-С. 37-38.
9. Rosenthal D. A. Adolescent sexual time tables / D. A. Rosenthal, A. M. Smith // Journal of Youth and Adolescence. - 2005. -Vol.26. - P.619-636.
СЕКСУАЛЬНАЯ ДИСГАРМОНИЯ СЕМЕИНОИ ПАРЫ, В КОТОРОЙ женщина болеет ШИЗОТИПИЧЕСКИМ РАССТРОЙСТВОМ Животовская Л. В., Сонник А. Е.
Исследовано 27 супружеских пар с сексуальной дисгармонией, в которых женщина болеет шизотипическим расстройством. Установлено, что сексуальные расстройства присутствуют среди прочих психопатологических синдромов, которые сочетаются с ними. Определены причины возникновения и особенности течения сексуальной дисгармонии в таких семьях. Установлено, что в основе этих дисгармоний лежит
SEXUAL DISHARMONY COUPLES IN WHICH THE WOMAN IS ILL SCHIZOTYPAL DISORDER
Zhyvotovska L. V., Sonnyk A. E.
Studied 27 couples with sexual disharmony in which the woman is ill schizotypal disorder. It was established that sexual disorders are present among other psychopathological syndromes, which are combined with them. Determine the cause and course of sexual disharmony in such families. It was found that the basis of the disharmony is multifactorial etiopathogenesis
многофакторный этиопатогенез, содержащий биологические, психологические и социально-психологические феномены.
Ключевые слова: супружеская пара, сексуальная дисгармония, шизотипическое расстройство.
Стаття надшшла 15.01.2015 р.
containing biological, psychological and socio-psychological phenomena.
Key words: couple, sexual disharmony, schizotypal disorder.
Рецензент Скрипшков А.М.
УДК [616.379-008.64-06:616.12-008.331.1:616.124.2-007.61]-078:57.083.3'175.8
ЕФЕКТИ АПЕЛ1НУ-12 ТА ОБЕСТАТИНУ НА РОЗВИТОК ГШЕРТРОФП Л1ВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ З АРТЕР1АЛЬНОЮ Г1ПЕРТЕНЗ1Ю В ЗАЛЕЖНОСТ1 В1Д ТРИВАЛОСТ1 ЦУКРОВОГО Д1АБЕТУ 2 ТИПУ
Поширешсть гiпертрофiï лiвого шлуночка пов'язують з артерiальною гшертеизiею, ожирiнням, захворювання серцево-судинно!' системи, метаболiчними порушеннями, цукровим дiабетом. Метою дослщження було оцiнити наявнiсть i характер зв'язюв мiж апелiном-12 та обестатином i параметрами кардiогемодiнамики для аналiзу ефектiв даних гуморальних маркерiв на процеси гшертрофп мiокарда лiвого шлуночка у хворих на артерiальну гшертензто та цукровий дiабет 2 типу. Виразшсть гiпертрофiï лiвого шлуночка за параметром шдексу маси мiокарда лiвого шлуночка зростала пропорцiйно тривалостi цукрового дiабету 2 типу у хворих з артерiальною гiпертензieю. Наявнiсть цукрового дiабету 2 типу тривалiстю до 5 роюв асощюеться з адаптивною високою активнiстю апелiну-12 та обестатину у хворих з артерiальною гiпертензieю. Присутнiсть захворювання на цукровий дiабет 2 типу у пацieнтiв з артерiальною гiпертензieю бiльше 5 роюв супроводжуеться виснаженням компенсаторних реакцiй обестатину, а за умов тривалост цукрового дiабету 2 типу бiльше 10 роюв - за рахунок обестатину та апелшу-12, що призводить до зростання ступеня гшертрофп лiвого шлуночка.
Ключов1 слова: артер1альна гшертенз1я, цукровий д1абет 2 типу, апелш-12, обестатин.
Робота е фрагментом НДР «Нейрогуморалъш ефекти у прогресуванш хрошчно'1 серцево'1 HedocmamHocmi у хворих на артерiалъну гтертензю та imeMÎ4my хворобу серця з дисфункщею нирок та анемiчним синдромом» (№ держреестраци 0111U001395).
Артер1альиа гшертею1я (АГ) та цукровий д1абет (ЦД) на дашй час залишаються найпоширешшими захворюваннями у свт за зв1тами ВООЗ. Поширешсть 'х у св1товому сусшльсга постшно зростае та за прогнозами мае тенденцп до збшьшення у наступному десятир1чч1. Треба зазначити, що АГ та ЦД 2 типу - взаемозв'язаш патологи, яю волод1ють потужною адиктивною д1ею, спрямованою одразу на деюлька оргашв-мшеней з швидким розвитком ускладнень. В цшому причиною смерт 80% таких хворих стае серцево-судинна патолопя: 65% - це набуп патологи серця, 15% - порушення мозкового кровообшу [1, 3].
Серед хворих на АГ розповсюджешсть ЦД 2 типу у 2,5 рази вище, шж серед ос1б, що не мають АГ [3]. В1ропдшсть розвитку АГ на фош ЦД 2 типу мае тенденщю до збшьшення в залежносп вщ вшу, гендерних особливостей, наявност1 ожиршня та шших складових метабол1чного синдрому. Наявшсть АГ та ЦД 2 типу характеризуються формуванням гшертрофп мюкарда л1вого шлуночка (ГЛШ) з1 збшьшенням розм1ру й маси кардюмюципв та м1жкл1тинного матриксу [2]. За даними Фремшгемського дослщження поширешсть ГЛШ у чоловшв вшом до 30 роюв становить близько 8%, старше 70 - сягае до 33%. У жшок щ показники вщповщно становлять 5 i 49%. У середньому в загальнш популяцп цей показник становить 16%. Зростання поширешст ГЛШ з вшом пов'язують з АГ, збшьшенням маси тша, поширеносп захворювань серцево-судинно'' системи, ЦД 2 типу [2, 13].
Апелш - адипоцитоюн, який проявляе гшотензивний i шотропний ефекти, стимулюе утил1защю глюкози i волод1е антиатерогенними властивостями [4, 5]. G даш, що дефщит апелша в оргашзм1 асощюеться з розвитком серцево'' недостатност1, АГ та ЦД 2 типу [6]. На даний час видшяють деюлька активних фрагмеппв апелша, одним з яких е апелш-12.
Обестатин - гормон, що секретуеться кттинами слизово'' шлунка та кишювника, був вщкритий в 2005 рощ сшвроб1тниками Медичного факультету Стенфордського ушверситету завдяки комп'ютерному анал1зу генома людини [7]. Обестатш вщшситься до пептидних гормошв, кодуеться геном спшьним з грелшом. У результат! посттраисляцiйиих розщеплень ¡з загального попередника утворюються грелш i обестатин. Обестатш знайдений в тканинах ШКТ, селезшщ, грудшй залоз1, а також у склад1 грудного молока i в плазм1 кровь Рецептор обестатша - GPR39 -виявлений i на периферп, i в центральнш нервовш систем^ його змют у плазм1 кров1 зменшуеться при голодуванш. Дослщження, що стосуються молекулярних мехашзм1в показали, що обестатин регулюе функщю адипоципв i захищае вщ патолопчних наслщюв, викликаних резистентшстю до
