CC BY
10
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
УДК 346.13.(094) doi: 10.21564/2225-6555.2018.14.149728
САМОРЕГУЛ1ВНА ДШЛЬШСТЬ У СФЕР1 ГОСПОДАРЮВАННЯ: ЗАВДАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Остапенко Юлiя IaopisHa,
канд. юрид. наук, асистентка кафедри господарського права, Нацюнальний юридичний ушверситет ¡мет Ярослава Мудрого e-mail: julost@r ambler. ru ORCID 0000-0002-4033-5927
Надано тлумачення поняття «саморегулювання господарськог д1яльност1» та встановлено його законодавч1 основи. Розглянуто сп1вв1дношення понять «саморегулювання господарськог д1яльност1» i «стврегулювання господарськог д1яльност1». Доведено, що стврегулювання й саморегулюваннями е быьш гнучкими видами регулювання господарськог дiяльностi поргвняно з державнимрегулюванням, адже активгзують i долучають до процесу безпосередньо самих учасниюв господарськог дiяльностi й споживачiв товарiв i послуг. Встановлено, що до^джуваш мехатзми мають стльм й вiдмiннi характеристики.
Ключов1 слова: стврегулювання господарсько! дiяльностi, саморегулювання господарсько! дiяльностi, господарська дiяльнiсть, державне регулювання, порiвняльний аналiз, споживачi товарiв i послуг, стввщносний аналiз, вид регулювання.
\ «V '/ ~ \\\ х ^НI /fг Т^ v Si * /
Постановка проблеми. Становления i розвиток Укра!ни як демократично!', сощально! i правово! держави неможливi без ефективного саморегулювання у господарськш дiяльностi, що мае забезпечити належну взаемодш мiж гiлками влади та суб'ектами господарювання, самими суб'ектами господарсько! дiяльностi, а також мiж ними i громадянами як споживачами товарт i послуг [1, с. 28-29]. Виходячи з цього на сьогодш iснуе нагальна потреба у створенш законодавчо! бази для регламентацн саморегулiвних органiзацiй (далi - СРО), щоправда дане питання наразi дискутуеться.
Передусiм варто зауважити, що за своею суттю щ оргашзацн е юридичними особами приватного права, як створюються з учасниюв певного сектору ринку й уповноважуються на здшснення нормотворчо! й контрольно! дiяльностi, а також мають право притягувати до вщповщальност ошб, якi
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
порушили розроблеш нею правила чи норми чинного законодавства [2, с. 285] Однак сьогодш законодавець взагаи не звертае уваги на питання законодавчого закршлення останшх в Основному Закош Украши, ^м того, залишаеться поза межами законодавчого кругозору рiзноманiтнi модифiкацii СРО та ix функцiонування залежно вiд ринку, на якому вони представлеш, а отже, повшстю вiдсутне законодавче закршлення останшх у вщповщних економiчниx виразах. У той же час у крашах з розвиненою економiкою вже давно були вироблеш певнi тдходи до СРО.
Звiсно, фактичне юнування меxанiзму спiврегулювання господарсько1 дiяльностi поряд iз саморегулюванням господарсько1 дiяльностi взагаи законодавчо не висвiтлене. Формально тд ним розумiють участь у процес регулювання окремих видiв господарсько1 дiяльностi одночасно як держави i споживачiв певних товарiв i послуг, так i суб'ектiв господарювання та 1х
об'еднань (саморегулiвниx органiзацiй). Держава мае забезпечувати в цьому
/ I ' УдЗ^иД \\ )) V 1) /1 Д. /- у ; \
процесi взаемозв'язок i взаемодiю мiж сторонами з огляду на ментальш
особливостi свое1 правово1 системи.
1 ^^^ I и I I 4\ \ \
Отже, визначення засад конституцшного забезпечення саморегулювання
- Чй \ II /,'"■ \ \\ \ \ / йй ; / / LY^S
господарсько1 дiяльностi, аналiз правового забезпечення останньо1, а також спiввiдношення ii з мехашзмом спiврегулювання господарсько1 дiяльностi е актуальними питаннями на сьогодення.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. Проблемы питання саморегулювання та спiврегулювання господарсько! дiяльностi вивчалися у працях О. О. Бакалiнськоi, О. А. Беляневич, О. Гончаренко, В. В. Добровольсько51, О. В. Кологойди, I. М. Кучеренко, В. I. Полюховича, О. Ю. ТичковоЛ, М. М. Слюсаревського, Н. Ю. Фiлатовоi та iн.
Метою статт е анаиз законодавчого визначення поняття «саморегулювання господарськох' дiяльностi», з'ясування функцiонального навантаження на нього як на шструмент регуляторноi полiтики, а також створення моделi його нормативних основ i зiвставлення з поняттям «сшврегулювання господар^^' дiяльностi» в Украiнi.
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
Виклад основного матерiалу. Починаючи розгляд окресленого питання, передушм вкажемо, що саморегулювання в господарськш дiяльностi визначаеться як добровiльне здiйснення заxодiв суб'ектами з метою оргашзацп та впорядкування суспшьних вiдносин у певнш сферi, встановлення правил, стандартiв i принципiв для задоволення iнтересiв суспшьства й вiдповiдноi спiльноти. Розглядаючи саморегулювання через призму цившьного права, В. В. Кочин стверджуе: «Саморегулювання е способом упорядкування суспшьних вщносин мiж юридично рiвними суб'ектами на основi взаемного визначення ix прав i обов'язкiв, що формуються у вщповщному правочинi, або шляхом створення норм i правил поведiнки спецiально створеними оргашзащями (регуляторами), якi визнаються та виконуються ix учасниками (членами)» [3, с. 55].
Зауважимо, що на сьогодш серед перелшу, наведеного в Конституцп Украiни, взагалi вiдсутне право суб'еклв господарськоi дiяльностi саме на саморегулювання, а також створення саморегулiвниx оргашзацш як таких. Однак юнуе низка статей Основного Закону, спираючись на як вирiшуються
7 г. I I, Д \\ /ШЯ \ \л\\
питання економiчноi багатоманiтностi, свободи тдприемниць^' дiяльностi,
^Ь» V \ 1 : \ \\ \ ' /// Г i
охорони приватноi власностi, що, як вiдомо, е взаемозалежними явищами.
Зазначене передусiм стосуеться роздiлу 1 «Загальш засади», перша стаття якого
передбачае функцюнування Украши як демократичноi держави. Саме
демокраля е запорукою i гарант того, що в рiзноманiтниx органiзацiй юнуе
можливють провадити свою дiяльнiсть, а це сприяе ix автономп, вшьному
^/7/П{7ПГ1
вирiшенню питань у певних сферах суспшьства незалежно вiд оргашв державноi влади. За допомогою демократичного устрою в державi дотримуються права людини, гарантуються свободи, в тому чи^ тдприемниць^' дiяльностi, укладання договору. Бшьш того, у демократичнiй державi громадянами усвiдомлюеться потреба корисноi поведшки, ix активноi роботи у добровшьних об'еднаннях, а також забезпечення саморегулювання ix дiяльностi передусiм в економiчнiй сферi.
На розвиток конституцiйниx положень частиною першою ст. 5
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
Господарського кодексу Украши «Конституцшш основи правопорядку у сферi господарювання» закршлено, що правовий господарський порядок в Украш формуеться на основi оптимального поеднання ринкового саморегулювання економiчниx вiдносин суб'ектiв господарювання та державного регулювання макроекономiчниx процесiв, виходячи з конституцшно! вимоги вiдповiдальностi держави перед людиною за свою дiяльнiсть та визначення Украши як суверенноi i незалежноi, демократичноi, соцiальноi, правовоi держави. Отже, законодавець пов'язуе функцюнування ринкового саморегулювання з реалiзацiею принципу вщповщальност держави перед людиною й утвердженням основних засадничих положень побудови державностi. Звюно, саме ефективнiсть функцiонування саморегулювання сприятиме розбудовi громадянського суспiльства, адже проголошений Конституцiею Украiни принцип вiдповiдальностi держави мае гарантувати
формування належних шституцш, запровадження нових форм i методiв у сферi
/ ГЩпзД \\ V J) V JJ ///^и^аУ' /Л \ впорядкування вiдносин мiж громадянами, в тому числi тих, як здiйснюють
господарську дiяльнiсть.
1 I I I I 4\ \ \
Саме завдяки реалiзацii принципу соцiальноi спрямованостi економiки
- Чй \ II /,'"■ \ \\ \ \ / йй ; / / LY^S
саморегулювання суб'ектiв господарськоi дiяльностi стають можливими посилення вщповщальност в певнiй сферi, створення й розбудова альтернативних державному меxанiзмiв захисту прав суб'ектiв пiдприемницькоi дiяльностi, охорона прав споживачiв. Крiм того, практика шших держав свiдчить, що саморегулювання шдвишуе рiвень надання послуг, якост товарiв i сприяе уникненню й унеможливленню проявiв недобросовiсностi, нечесностi у пiдприемницькiй дiяльностi. Стаття 8 Основного Закону проголошуе принцип верховенства права, що означае дотримання i слщування сукупностi морально--правових цiнностей, вщповщно до яких мають регулюватися вщносини в демократичному суспiльствi, вирiшуватися питання життедiяльностi людей, розглядатися справи в судах [4, с. 94]. У той же час первинними принципами й передумовами права е людська пднють та свобода (автономiя) [5, с. 28]. Особа мае право дiяти на власний
Теopiя i практика npaвoзнaвcmвa. — 201S. - Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
poзсyд: yклaдaти дoгoвopи, oб'eднyвaтися ^и сaмopегyлювaннi opгaнiзaцiï, визнaчaти пpaвилa нoведiнки, якi вiднoвiдaють етичним нopмaм i не зaбopoненi зaкoнoдaвствoм.
До цього слщ дoдaти, що y ст. 15 Koнститyцiï Укpaïни пpoгoлoшенo, кpiм iншoгo, що сyснiльне життя в Укpaïнi гpyнтyeться нa зaсaдax екoнoмiчнoï бaгaтoмaнiтнoстi, що oзнaчae iснyвaння не лише piзнoмaнiтниx фopм влaснoстi, снoсoбiв ïx зaxистy, a й piзниx видiв дiяльнoстi сyб'eктiв гoспoдapювaння, меxaнiзмiв ïï внopядкyвaння, зoкpемa, зaвдяки сaмopегyлювaнню. З огляду нa те, що ноняттям «юконом^» oxoнлюються piзнi сфеpи дiяльнoстi, то, дoслiджyючи вщносини, що виникaють y циx сфеpax, нoтpiбнo звaжaти нa екoнoмiчнi ноняття, якi вживaються нpи xapaктеpистицi сyспiльниx вiднoсин: нiднpиeмствo i pинoк; iндивiдyaльнi нpaвa тa екoнoмiчнi свободи; сoцiaльнi цiннoстi, сфopмoвaнi з ypaxyвaнням iндивiдyaльниx, гpyнoвиx i гpoмaдськиx iнтеpесiв [6, с. 156].
^оте ст. 19 Основного встaнoвлюe низку обмежень для opгaнiв
деpжaвнoï влaди й мюцевого сaмoвpядyвaння, ïx нoсaдoвиx ошб. Зoкpемa, вони
7 (i I I, Д \\ /ШЯ \ \л\\
зoбoв'язaнi дiяти лише нa нiдстaвi, y межax нoвнoвaжень й y сношб, що
^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ i /// ' f' I ¿/"ч
неpедбaчaють Koнститyцiя тa зaкoни Укpaïни. Сaме зaкpiнлення ноложення нpo
обмеження нoвнoвaжень e зaнopyкoю не втpyчaння деpжaви y нiднpиeмницькy
дiяльнiсть. Вoднoчaс тaкi обмеження мaють снoнyкaти до ствopення
сaмopегyлiвниx opгaнiзaцiй з метою впopядкyвaння й yдoскoнaлення ïx
пpoфесiйнoï дiяльнoстi. Зoкpемa, якщо зaкoнoдaвчий opгaн нoвсякчaснo встигae
^/7/П{7ПГ1 lui*
pеглaментyвaти вс сyснiльнi змiни y нpaвoвoмy пол^ то ïx yнopмyвaння шляxoм ствopення етичниx кoдексiв, нpaвил нoведiнки в певнш сфеpi снpиятиме зaдoвoленню сyспiльниx iнтеpесiв y деpжaвi.
Сниpaючись ш це, зaкoнoдaвець y ст. 36 Koнститyцiï Укpaïни неpедбaчae, що гpoмaдяни нaшoï деpжaви мaють нpaвo ш свободу oб'eднaння y нoлiтичнi mpm тa гpoмaдськi opгaнiзaцiï для здшснення й зaxистy свoïx нpaв i свобод i зaдoвoлення нoлiтичниx, екoнoмiчниx, сoцiaльниx, кyльтypниx тa iишиx т^ешв, зa винятком обмежень, встaнoвлениx зжоном в iнтеpесax нaцioнaльнoï безнеки й гpoмaдськoгo
© О^апен^ Ю. I., 2018 s
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
порядку, охорони здоров'я населения або захисту прав i свобод шших oci6. Звюно, можна вести мову, що на конституцшному piBHi (враховуючи приписи цiеi статп) закрiплено норму щодо надежного регулювання дiяльностi саморегулiвних органiзацiй. Проте аналiз ii змiсту дае пiдстави робити суперечливi висновки, що пiдкрiплюють положення Закону Украши «Про громадськi об'еднання» вiд 22.03.2012 р. № 4572-VI, зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 2, вщповщно до якого д1я цього Закону не поширюеться на сусптьш вiдносини у сферi утворення, реестрацii, дiядьностi й припинення саморегулiвних органiзацiй, органiзацiй, якi здшснюють професiйне самоврядування. Водночас ст. 1 Закону Украши «Про торгово-промисловi палати в Украiнi» чiтко встановлюе: торгово-промислова палата е недержавною неприбутковою самоврядною органiзацiею, що об'еднуе юридичних осiб, якi створенi i дшть вiдповiдно до законодавства Украши, та громадян Украши, зареестрованих як шдприемш та к об'еднання. Такий стан справ
пояснюеться тим, що досвщ врегулювання на конституцiйному рiвнi питань
/ /л ' ч jjA \\ \ JJ )) /IЕжя-^Г /Л \
дiядьностi саморегулювання та саморегулiвних органiзацiй дуже незначний, осктьки перевагу надають вирiшенню проблеми на рiвнi галузевих законiв.
1 I и I I AW
Отже, викликае iнтерес полiтична практика сусiднiх европейських держав.
^^ u \ 1\ н" \ \\ \ j / ££ / / /
Розглянемо ii. Так, у Польщi положення ст. 17 Конституцii краiни, яка входить до роздшу 1, що стосуеться засадничих питань побудови польсь^' державностi й суспшьства «Республiка», вказано, зокрема, таке: «1. За допомогою закону можна створювати професшне самоуправлшня, яке здшснюють особи, зайнят у професiях, що вимагають публiчного довiр'я, i як пiклуються про належне виконання професшних обов'язкiв у межах публiчноi зацiкавленостi i його охорону», а також «2. ... iншi види самоуправлiння, яке, до реч^ не може порушувати свободи здшснення професiй i обмежувати свободу тдприемництва».
Як бачимо, разом iз дозволом, наданим на самоуправлiння та створення професшного самоуправлiння у сферi «публiчного довiр'я», Основний закон Польшд встановлюе певнi обмеження.
До наведеного додамо, що держави-члени Свропейського Союзу надають
Теopiя i практика npaвoзнaвcmвa. — 201S. — Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
пеpевaгy кopиснoстi сaмopегyлювaння. Диpективa Gвpoпейськoгo нapлaментy тa Рaди Gвpoпи 2006/114/GC вiд 12.12.2006 p. пpo введення в oмaнy тa пopiвняльнy pеклaмy (кoдифiкoвaнa веpсiя) фiксye, що iraye мoжливiсть «дoбpoвiльнoгo кoнтpoлю, до якого y змoзi зaoxoчyвaти деpжaви-члени, зa введенням в oмaнy aбo нopiвняльнoю pеклaмoю, що здiйснюють opгaни сaмopегyлювaння, i звеpнення до тaкиx opгaнiв, що e дoдaткoвим зaxoдoм дoсyдoвиx aбo aдмiнiстpaтивниx нpoцедyp».
Зпдно з Диpективoю Gвpoнейськoгo нapлaментy тa Рaди Gвpoни 2010/13/GC вiд 10.03.2010 p. ^о узгодження невниx ноложень, визнaчениx зaкoнaми, нiдзaкoнними aктaми й aдмiнiстpaтивними ноложеннями (дaлi -Диpективa), y деpжaвax-членax стосовно нaдaння ayдioвiзyaльниx медiaнoслyг деpжaви-члени вiднoвiднo до свох^ нpaвoвиx тpaдицiй мaють визнaвaти ефектившсть сaмopегyлювaння як доновнення до зaкoнoдaвчиx i сyдoвиx тa/aбo aдмiнiстpaтивниx меxaнiзмiв, a тaкoж його кopиснy poль. Ta по^и те, що сaмopегyлювaння може бути дoдaткoвим меxaнiзмoм pеaлiзaцiï деякиx ноложень ^eï Диpективи, воно не мae витiсняти зaкoнoдaвчиx зoбoв'язaнь нa
/ ri / i/X \\ KÍ» гJprfiSy /iЯ\\ \ 1а \
нaцioнaльнoмy piвнi [14].
1\ \ I \ \\ ( JJ i // —tí, i f I
У кoнтекстi нaведенoгo вбaчaeмo зa дopечне нiдкpеслити тaкoж те, що снiвpегyлювaння зaбезнечye мiнiмaльний юpидичний зв'язок мiж сaмopегyлювaнням i нaцioнaльним зaкoнoдaвцем y межax нpaвoвиx тpaдицiй деpжaв. Воно дae змогу деpжaвi y витадку, коли ïï цiлей не досягнуто,
втpyчaтися в цей ^оцес, не зaзixaючи нa oфiцiйнi зoбoв'язaння деpжaв-членiв
^/7/П{7ПГ1 lui*
щодо тpaнснoзицiï. Отже, ця Диpективa зaoxoчye до oднoчaснoгo зaстoсyвaння снiвpегyлювaння й сaмopегyлювaння.
Розглянемо стaн снpaв в Укpaïнi. Сьогодш нaцioнaльнa сaмopегyлiвнa дiяльнiсть нaчебтo pеглaментyeться oкpемим зaкoнoдaвствoм (зoкpемa, зaкoнaми Укpaïни «npo цiннi нaнеpи тa фондовий pинoк» вiд 23.02.2006 p. № 3480-IV, «npo iнститyти снiльнoгo iнвестyвaння» вiд 05.07.2012 p. № 5080-VI, «npo apxiтектypнy дiяльнiсть» вщ 20.05.1999 p. № 687-XIV тощо). Однaк eдинa opгaнiзaцiйнa модель зaкoнoдaвцем тaк i не бyлa ствopенa, бiльш того,
© О^апен^ Ю. I., 2018 7
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
вщсутш npaBOBi умови створення цих оргашзацш. 3bïcho, npaBOBi завдання не можуть бути единими для Bcix видiв саморегулiвних оргашзацш, адже встановлений у господарському правi принцип добровшьност дае право вшьно обирати ту чи iншу бшьш дiеву модель залежно вiд мети певно!' органiзацiï. Крiм того, у нашш краïнi виникають проблеми у зв'язку i з самим мехашзмом делегування повноважень, i зi спроможшстю функцiонування на законодавчих основах, i з оргашзацшно-правовою формою (прийняття ршень, створення фондiв тощо), i iз скасуванням вiдповiдного делегування. Вважаемо, що все перераховане зайвий раз шдтверджуе необхiднiсть фiксацiï в окремому роздш ГК Украïни головних положень щодо саморегулiвноï дiяльностi, на основi якого варто розробити i прийняти вщповщне галузеве законодавство (чи внести змши до останнього), адже воно ниш врегульовуе лише окремi особливостi саморегулiвних органiзацiй та саму взаемодiю цих оргашзацш з вщповщними
органами держави, а не створюе надежно!' бази для унормування i виршення
/ tf 4aiÏзД \\ V j) V j) //iWrTAj /Л \
цього питання.
Враховуючи наведене, можемо стверджувати, що разом з шститутом
i i 11 i AW
«саморегулювання» мае завжди юнувати iнститут «сшврегулювання». У цiлому
Ъ \ Il /,'"■ \ \\ \ \ //£ / / ' S iV^S
\
в науцi спiврегулювання називають також «змiшаним регулюванням» i «квазiрегулюванням». Отже, обираючи належний механiзм регулювання окремих видiв економiчноï дiяльностi, перш за все потрiбно виходити з принципу найбшьшо1' ефективностi такого регулювання, його економiчноï доцiльностi. Сшврегулювання i саморегулювання не завжди е панацеею для стабшьного розвитку вiдповiдноï гадузi. Бiльш того, при впровадженш спiврегулювання й саморегулювання передушм треба брати до уваги те, чи дозволить це досягти мети, чи дозволить отримати бажаний результат. Саме тому, на наш погляд, матиме ефект створення вщповщних критерпв використання одного чи обох видiв регулювання, меж, у яких вони функцюнуватимуть, системи засобiв саме з боку держави. Пояснити це досить легко. Сшврегулювання й саморегулювання е бшьш гнучкими видами регулювання господарсько1' дiяльностi порiвняно з державним, адже
Теорiя i практика правознавства. — 2018. - Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
активiзують i долучають до процесу безпосередньо самих учасниюв господарсько! дiяльностi та споживачiв TOBapiB i послуг. Проте n0Tpi6H0 розумiти, що незалежно вiд того, що саморегулюванням розумiеться саме як визначення певних правил для себе власне суб'ектами (на свш розсуд), створення i контроль за !х виконанням, саме за державою залишаеться функцiя встановлення меж для дш суб'ектiв господарювання.
Науковцями слушно зазначаеться: «Регуляторна пол^ика не е лише обов'язком державно! влади, вона передбачае i базуеться на свщомш та активнiй участ громадян, суб'ектiв господарювання та !х об'еднань. Вiдсутнiсть вмiння та знань у оргатв державно! влади провадити регуляторну пол^ику, або вiдсутнiсть бажання та активност у громадян брати участь у реаизацп регуляторно! полггики призведе до перетворення цього шструменту
на суто академiчний та теоретичний експеримент» [7, с. 9]. Тому вс зацiкавленi
•• • • к
сторони процесу регулювання господарсько! дiяльностi мають бути активними
учасниками, а тдстави для забезпечення надежно! активност суб'ектiв
господарювання, у свою чергу, мають бути визначет та гарантоваш
7 г- I I, Д \\ /ШЯ \ \л\\
законодавчо. З огляду на це ми пiдтримуемо думку Л. Пономарьово!:
^Ь» V \ 1 , ' : \ \\ \ ' /// Г I
«Законодавче закрiплення принципiв державного регулювання, за яких
прийнятий регуляторний акт максимально вiдповiдатиме потребам суспiльства
та тдтримуватиметься адекватними заходами державного забезпечення,
унеможливить створення адмiнiстративних, економiчних та оргашзацшних
перешкод для провадження господарсько! дiяльностi» [8, с. 3].
^/7/П{7ПГ1
Саме активна участь суб'еклв господарювання у забезпеченш належного правового регулювання господарсько! дiяльностi зумовила появу механiзмiв стврегулювання й саморегулювання. Ефективне спiврегулювання повинно бути корисним як для держави, яка представляе ушх громадян, так i для представниюв суб'ектiв господарювання, тобто стврегулювання виступае гнучким способом для збалансування публiчних i приватних штерешв. Для держави це означае, перш за все, зниження витрат на регулювання, а для суб'еклв господарювання - зменшення обтяжливих адмшютративних бар'ерiв,
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
сприяння розвитку конкурент!. Науковщ зазначають: «Держава може зробити такий вибiр з економiчних мiркувань, оскiльки об'екти регулювання мають бшьший досвiд у вирiшеннi питання про те, якими повинш бути правила регулювання, передавши функцп регулювання представникам виробництва або торпвл^ держава звшьняеться вiд витрат на регулювання. Представники виробництва або торгiвлi зацiкавленi у виконанш ще! функцп, оскiльки вони можуть уникнути ситуацп надмiрного, з !х точки зору, регулювання. Вони можуть також надавати переваги сво!м представникам, встановивши вищi стандарти доступу на ринок, виключаючи таким чином конкурента, та отримати переваги для покращення свое! репутацп» [9, с. 35-36].
Як слушно вказуе Т. Яворська, «Пщ спiврегулюванням розумiють спшьну участь у процесi регулювання держави та рiзних ринкових iнституцiй. Крм суб'ектiв пiдприемництва, у процесi стврегулювання можуть брати участь й iншi оргатзацп - споживчi об'еднання (Асощащя страховикiв Укра!ни),
/ /л ЛАГлА. \\ //лД \
профспiлки, оргатзацп (Асоцiацiя професiйних страхових посередниюв, страховi пули, об'еднання страхових компанш). Формуються елементи
1 ^^^ I и I I 4\ \ \
спiврегулювання шляхом введення у структури управлшня органiв державно!
^^ u \ 1\ н" \ \\ \ j / ££ / / /
влади представникiв бiзнесу та громадськосп. Тому тi ж самi саморегулiвнi оргатзацп можуть бути учасниками стврегулювання» [10, с. 107]. Як тдсумок О. Залетов вказуе: «У цшому при змшаному саморегулюваннi держава все ж таки повинна брати участь у здшсненш контролю за ефектившстю схем з метою забезпечення !хньо! вщповщносл регулятивним цiлям законiв, як вони замiняють. Дана роль держави також повинна бути прописана в закош, що дозволить саморегулiвнiй оргатзацп додержуватися кодексу, укладеного вщповщно до закону. Спiльне регулювання, вщповщно до визначення европейсько! комюп, схоже на змiшане саморегулювання, що, у свою чергу, може перейти на рiвень державного регулювання, особливо якщо недолши саморегулювання змусять державу втрутитися в ситуацш» [11, с. 237]. На думку В. Добровольсько!, «Свропейська комiсiя визначае спiльне регулювання таким чином: «представники бiзнесу та споживачi узгоджують права
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
споживачiв та зобов'язання компанш при сприянш державних оргашв, що призводить до правових наслщюв». Порiвняймо це iз саморегулюванням, яке зпдно з визначенням Свропейсько1' комiсiï складаеться з «добровшьних зобов'язань компанiï перед споживачами, прийнятих iндивiдуадьно або в рамках членства в торговш асощацп, органiзацiï, або навiть угоди з шшою компанiею». Основна рiзниця мiж спiльним регулюванням та саморегулюванням полягае в ролi уряду та ступеш застосування закону» [12, с. 303-304].
Таким чином, науковщ вказують на юнування багатьох спiльних i
вщмшних ознак мiж саморегулюванням та стврегулюванням. Вiдповiдно до
Мiжвiдомчоï угоди 2003/C 321/01 Свропейського парламенту, Ради
Свропейського Союзу про вдосконадення законотворчо1' дiяльностi 2003 р.
(статтi 18-21) спшьне регулювання означае механiзм, за допомогою якого .
ствтовариство вiдповiдно до законодавства залучае до виконання певних повноважень сторони, як представляють галузь (наприкдад, економiчних операторiв, соцiадьних партнерiв, неурядових органiзацiй або асоцiацiй). Цей
7 г- I j, Д \\ /ШЯ \ \л\\
механiзм може бути використаний завдяки розробленню критерiïв,
i\ \ I \V\ ( ^^^Н ||| i /// ' /'' j' ÙJ*\
зафiксованих у законодавчому акл, для того, щоб законодавство адаптувати до
проблем вiдповiдних секторiв, щоб зменшити законодавчий тягар,
концентруючи увагу на суттевих аспектах i спираючись на досвщ защкавлених
сторш. Такий законодавчий акт повинен бути складений на основi принципу
пропорцшносп, визначеного в Договорi GC. Саме в цьому акл, який
^/7/П{7ПГ1 lui*
слугуватиме основою для запровадження мехашзму спшьного регулювання, буде вказуватися можливий ступiнь спiльного регулювання у вщповщнш гадузi.
Крiм того, компетентний законодавчий орган в акл передбачить вщповщш заходи, яких необхiдно вжити для його виконання, а також у разi його недотримання однiею або декшькома сторiн або невиконання. Таким заходом може бути, наприклад, регулярне надання шформацп Комiсiï законодавчого органу про виконання дш або пропозицш щодо перегляду
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
певного пункту, зпдно з чим Комiсiя буде звггувати в кшщ вказаного перiоду i за потреби пропонувати змши до законодавства або будь-як iншi вщповщш законодавчi заходи. Одними iз заходiв, якi застосовуються у разi сшврегулювання, е добровшьш угоди з метою визначення практичних заходiв. Проект угод може бути переданий Комiсiï законодавчого органу. Вiдповiдно до сво1'х обов'язюв Комiсiя перевiрить, чи вiдповiдають щ проекти угод законодавству Спiвтовариства (i, зокрема, базовому законодавчому акту) (переклад наш. - Ю. О.] [13].
Як бачимо, вказана Мiжвiдомча угода 2003/C 321/01 заклада базовi засади мехашзму спiврегулювання у вС щодо законодавчого акта: 1) обов'язкове залучення до регулювання повноважних сторiн (держава i недержавш учасники);
2) вш застосовуеться на основi критерпв, встановлених у законодавчому актi;
3) обов'язкове визначення проблемних питань окремих сфер економiчноï
дiядьностi; 4) задучення досвщу, практики зацiкавлених сторiн; 5) здшснення
/ г1 (лгчга \\ v l) JJ I ¡¿жа^'/Л \ спiврегулювання з метою зменшення законодавчого тягаря; 6) визначення ступеня
спiльного регулювання; 6) дотримання принципу пропорцшносл, визначеного в
1 I i I I 4\ \ \
Договорi вС; 7) закрiплення заходiв для виконання акта iз сшврегулювання (або
^^ и \ 1\ н" \ \\ \ j //£ / / /
\ ж\1 i \\ ii \ \\ ^И f / /
його недотримання чи невиконання).
У Директивi 2009/125/EC ввропейського парламенту i Ради вщ 21.10.2009 р., яка встановлюе основу для визначення вимог до екодизайну енергопов'язаних виробiв з приводу сшврегулювання, як i у низш шших директив, наголошуеться, що у процес свое1' дiяльностi ввропейська комiсiя повинна забезпечити збалансовану участь у реадiзацiï кожного заходу з виконання Директиви представниюв держав-члешв вС i всiх зацiкавлених сторш, причетних до цього виробу або групи виробiв. Цi сторони мають сприяти, зокрема, визначенню i розгляду заходiв з виконання ще1' Директиви, вивченню ефективност встановлених механiзмiв нагляду за ринком й оцшщ добровшьних угод та шших заходiв саморегулювання. Цим сторонам треба зустрiчатися на Консультативному форумг Процесуадьнi правила Форуму повинш бути встановленi ввропейською комiсiею.
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
Таким чином, мехашзм стврегулювання забезпечуе, на думку законодавщв Свропейського Союзу, збалансовану участь як державних оргатв, так i iнших защкавлених осiб у регулюваннi конкретно! сфери ринку. Можна навести такий приклад запровадження спiврегулювання у конкретнiй галузi економiчно! дiяльностi у державi Свропейського Союзу. Так, у 2008 р. уряд 1рландп та алкогольна i рекламна промисловiсть прийняли Кодекс практики з маркетингу, комуткацп та спонсорiв алкогольних напо!в. Цi корегувадьнi кодекси, як базуються на Кодексах розподшу (розмiщення) (узгоджених у 2004 р.), охоплюють розмщення реклами на телебачент, радiо, кiно. Вони також покривають спонсорство подш алкогольними компанiями. Орган iз монiторингу маркетингових зв'язкiв щодо алкоголю як незалежний орган, членами якого е представники Департаменту охорони здоров'я, Комiсi! з питань мовлення 1рландп, рекламно! iндустрi! та напо!в, контролюе дотримання приписiв кодексiв. У цш гадузi для всiх суб'еклв алкогольно! промисловостi в 1рландп розроблено також комплексну програму тренiнгiв [15]. Отже, як видно з цього прикладу, контроль за дотриманням кодекшв здшснюеться спшьно як
7 г. I I, Д \\ /ШЯ \ \л\\
державними органами, так i представниками вщповщно! гадузi.
»\ \ 1 : \, \\ \ I /// ' f' I
Приклади правового регулювання спiврегулювання господарсько! дiяльностi можна вiднайти у законодавствi Укра!ни, зокрема, щодо спшьного iнвестування, цiнних паперiв i фондового ринку, оцiночно! дiяльностi тощо. Так, вiдповiдно до ст. 78 Закону Укра!ни «Про iнститути спшьного
швестування» вiд 05.07.2012 р. № 5080-VI регулювання дiядьностi зi спшьного
^/7/П{7ПГ1
швестування здшснюють держава й саморегулiвна органiзацiя професiйних учасникiв фондового ринку - об'еднання учасниюв фондового ринку, яю провадять професiйну дiяльнiсть на фондовому ринку з управлшня активами iнституцiйних iнвесторiв.
Згiдно зi ст. 47 Закону Укра!ни «Про цшш папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006 р. № 3480-IV регулювання фондового ринку так само здшснюе держава i саморегулiвнi оргашзацп. Закрiпленi у ст. 6 Закону Укра!ни «Про засади державно! регуляторно! полiтики у сферi господарсько! дiяльностi» вiд
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
11.09.2003 р. № 1160-IV положення свщчать про прагнення законодавця дати можливють спшьно регулювати ус T^^i господарсько!' дiяльностi. Зокрема, щею статтею Закону встановлюеться: «Громадяни, суб'екти господарювання, !х об'еднання та науковi установи, а також консультативно-дорадчi органи, що створенi при органах державно!' влади та органах мюцевого самоврядування i представляють iнтереси громадян i суб'ектiв господарювання, мають право: подавати до регуляторних оргашв пропозицп про необxiднiсть пiдготовки проектiв регуляторних аклв, а також про необхщшсть !х перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробщ проеклв регуляторних актiв та ш. Крiм того, правила поведiнки визначаються за участю як держави, споживачiв вщповщних товарiв та послуг, так i суб'ектiв господарювання, а принципи, стандарти дiяльностi в окремих сферах господарсько! дiяльностi, а також сфери й галуз^ де неможливе здшснення спiврегулювання i
f/j vn^ \
саморегулювання господарсько! дiяльностi, - державою. Спiльно
/ /л \АГлА \\ JJ /I¿йжТАг /Л \
встановлюеться порядок контролю галузi, вiдповiднi кодекси (стандарти)
поведшки. У разi неефективностi стврегулювання може бути замшено на
1 I I I I 4\ \ \
державне регулювання. У межах визначених законодавством представниками
Ъ \ II /,'"■ \ \\ \ \ //£ / / '/ iV^S
вiдповiдноi галузi господарсько! дiяльностi можуть бути створенi бiльш обтяжливi умови та запропонованi вимоги до дiяльностi у цiй галузi, шж це передбачено законодавством, однак встановлення таких обмежень не повинно виходити за межi наданих !м повноважень вiдповiдно до закону,
Найбшьш яскраво спiврегулювання постае у сферi оцiночноi дiяльностi: у вщповщному Законi можна знайти низку статей, присвячених стврегулюванню (стат 9, 14, 15, 16, 19, 20). Наприклад, за ст. 9 Закону Укра!ни «Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну ощночну дiяльнiсть в Укра!'ш» вiд 12.07.2001 р. № 2658-III до розроблення нормативно-правових аклв з оцiнки майна Фонд державного майна Укра!ни залучае iншi органи державно! влади, саморегулiвнi органiзацii оцiнювачiв, найбiльш авторитетних оцiнювачiв, науковi та iншi установи.
Зпдно iз Законом Укра!ни «Про депозитарну систему Укра!ни» вiд
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 2 (14) ISSN 2225-6555
06.07.2012 р. № 5178-VI на засщання наглядово1' ради i загальних зборiв Центрального депозитарш з правом дорадчого голосу можуть запрошуватися представники саморегулiвних органiзацiй професiйних учасниюв фондового ринку, представники Розрахункового центру, кирингових установ i фондових бiрж.
Також саморегулювання на ринку фшансових послуг повинне застосовуватися спiльно з державним регулюванням з боку регуляторiв i в основному на добровшьнш основг Проте стосовно окремих видiв дiяльностi, особливо тих, якi пов'язаш зi здiйсненням публiчно-правових або сощально значущих функцiй, що зазвичай характерне для шфраструктурних органiзацiй (наприклад, реестратори або спещаизоваш депозитарiï, що обслуговують пенсшну систему), використання механiзмiв саморегулювання (членство в СРО) мае стати одшею з основних умов для входу на ринок.
Висновки. 1. Розвиток i поглиблення функцюнального навантаження саморегулiвних органiзацiй е безперечним трендом розвитку оргашзацшно-господарських вiдносин у нацiонально-економiчнiй системi, звiдси зусилля
7 г- I I, Д \\ /ЁЯ \ \л\\
законодавця мають буди свщомо спрямованi на модернiзацiю вщповщно1'
\ \N\ /// "XII ( у/ /
законодавчо1' бази зважаючи на те, що суспiльно-економiчна потреба в цьому назрша.
2. Полiтична i законодавча практика краш ввропейського Союзу
шдтверджуе кориснiсть функцiонування саморегулiвних органiзацiй. На основi
норм Директива ввропейського парламенту та Ради ввропи 2006/114/вС
^/7/П{7ПГ1 lui*
останш прирiвнюються до органiв, яю здiйснюють додатковi заходи досудових або адшшстративних процедур.
3. Саморегулювання - це один iз ключових шструменлв ефективно1' регуляторно1' полiтики. Це пояснюеться недолшами дiючоï системи державного регулювання, яю, у свою чергу, призводять до того, що шдприемства витрачають чимаи ресурси, щоб забезпечити вщповщнють застарiлим або надто суворим нормам, а держава марнуе кошти на тдтримку неефективно1' системи контролю, яка часто мае репресивне спрямування i негативно виливае
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. — Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
на бiзнес-клiмат. Отже, мехашзми саморегулювання господарсько1' дiяльностi мають отримати детальне законодавче врегулювання, у тому чи^ i з мотивiв ефективно1' регуляторно1' полiтики держави.
4. Перед законодавцем постае завдання створити правовi основи заснування й функцюнування саморегулiвних органiзацiй, що мають бути окремо закршлеш в Господарському кодекс Украши у роздiлi, присвяченому саме цьому питанню i в якому повинш мiститися, зокрема, правовi умови створення й оргашзацшно-правова форма саморегулiвних органiзацiй, пiдстави та процедури делегування державою власних повноважень цим оргашзащям, скасування цього делегування, створення спещальних фондiв, нормотворча дiяльнiсть тощо.
5. На базi норм Господарського кодексу Украши мае бути створено спешальне законодавство Украши про функцюнування саморегулiвних
оргашзацш у рiзноманiтних сферах господарювання.
/ /v ъА^аД \\ V JD V JJ /IlitTV^'/A \
Список лггератури:
1. Гончаренко О. Конституцшт засади саморегулювання господарсько'1 д1яльносп. Зовншня торггвля: економта, фтанси та право. 2016. № 1. С. 28-36.
2. Фшатова Н. Ю. Поняття та ознаки саморегушвних оргашзацш. В1сник АкадемИ' правових наук Украгни. 2013. № 1. С. 280-290.
3. Кочин В. В. Поняття та ознаки саморегулювання у цившьному прав1 Украши. Юридична Украта. 2014. № 10. С. 52-55.
4. Ткачук П. Застосування принципу верховенства права судами конституцшно'1 та загально'1 юрисдикцп. В1сник Конституцтного Суду Украгни. 2005. № 5. С. 94-101.
5. Шишнгов B. C. Верховенство права - основоположний принцип правово'1 систем. Часопис Кигвськогоутверситету права. 2009. № 2. С. 26-29.
6. Крупчан О. Д. Публ1чно-правове та приватно правове регулювання тдприемництва в Укрш'ш. Бюлетень МШстерства юстищХ Украгни. 2014. № 3. С. 150-157. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bmju_2014_3_36 (дата звернення: 17.10.2018).
7. Регуляторна пол1тика: Нов1 можливосп / за ред. К. Лятно'1. Кшв : 1н-т конкурентного суспшьства, 2004. 170 с.
8. Пономарьова Л. С. Ызнес-асощацп в Украш1 як суб'екти регуляторно'1 пол1тики та самооргашзацп тдприемництва. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/ 2007-1-1/doc/2/15.pdf (дата звернення: 17.10.2018).
9. Омпсон Р., Синкова О. М. Регулювання послуг загального штересу в вС. Одеса : ОНЮА, 2004. С. 35-36.
10. Яворська Т. В. Саморегулювання у страховому тдприемницга Украши. Формуванняринкових в1дносин в Украш. 2012. № 2. С. 106-109.
11. Залетов О. М. Сутшсть i принципи саморегулювання на страховому риинку. В1сник ЖДТУ. Сер1я: Економ1чш науки. 2013. № 2(64). С. 235-238.
12. Добровольська В. В. Державне регулювання та саморегулювання у сфер1 тдприемництва. Актуальт проблеми держави i права. 2005. Вип. 25. С. 302-305.
Теорiя i практика правознавства. — 2018. — Вип. 2 (14)
ISSN 2225-6555
13. Interinstitutional agreement on better lawmaking (2003/C 321/01). URL: www.legislationline.org/.../EU0%20Interinstitutional0/o20Agre (дата звернення: 17.10.2018).
14. Self-Regulation Mapping Exercise Report July 2009. URL: http:// ec.europa.eu/health/ph_determinants/life_style/ alcohol/Forum/docs/regulation_en.pdf (дата звернення: 17.10.2018).
15. Гончаренко О. Саморегулювання та спiврегулюваиия господарсько! дiяльиостi. Шдприемництво, господарство i право. 2017. № 9. С. 62-66.
16. Задихайло Д. В. Господарсько-правове забезпечення екоиомiчио! поломки держави : монографiя. Харкiв : Юрайт, 2012. 456 с.
References:
1. Honcharenko, O. (2016). Konstytutsiini zasady samorehuliuvannia hospodarskoi diialnosti. Zovnishnia torhivlia: ekonomika, finansy tapravo, 1, 28-36 [in Ukrainian].
2. Filatova N. Yu. Poniattia ta oznaky samorehulivnykh orhanizatsii. Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy. 2013. № 1. S. 280-290. [in Ukrainian].
3. Kochyn, V.V. (2014). Poniattia ta oznaky samorehuliuvannia u tsyvilnomu pravi Ukrainy. Yurydychna Ukraina, 10, 52-55 [in Ukrainian].
4. Tkachuk, P. (2005). Zastosuvannia pryntsypu verkhovenstva prava sudamy konstytutsiinoi ta zahalnoi yurysdyktsii. VisnykKonstytutsiinoho Sudu Ukrainy, 5, 94-101 [in Ukrainian].
5. Shylinhov, B.C. (2009). Verkhovenstvo prava - osnovopolozhnyi pryntsyp pravovoi system. Chasopys Kyivskoho universytetuprava, 2, 26-29 [in Ukrainian].
6. Krupchan, O.D. (2014). Publichno-pravove ta pryvatno pravove rehuliuvannia pidpryiemnytstva v Ukraini. Biuleten Ministerstva yustytsii Ukrainy, 3, 150-157 URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/bmju_2014_3_36 [in Ukrainian].
7. Rehuliatorna polityka: Novi mozhlyvosti. K. Liapina (Ed.). (2004). Kyiv: In-t konkurentnoho suspilstva [in Ukrainian].
8. Ponomarova, L.S. (2007). Biznes-asotsiatsii v Ukraini yak sub'iekty rehuliatornoi polityky ta samoorhanizatsii pidpryiemnytstva. URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/ 2007-1-1/doc/2/15.pdf [in Ukrainian].
9. Simpson, R., Synkova, O.M. (2004). Rehuliuvannia posluh zahalnoho interesu v EC. Odesa: ONIuA, 35-36 [in Ukrainian].
10. Yavorska, T.V. (2012). Samorehuliuvannia u strakhovomu pidpryiemnytstvi Ukrainy. Formuvannia rynkovykh vidnosyn v Ukraini, 2, 106-109 [in Ukrainian].
11. Zalietov, O.M. (2013). Sutnist i pryntsypy samorehuliuvannia na strakhovomu ryynku. Visnyk ZhDTU. Seriia: Ekonomichni nauky, 2 (64), 235-238 [in Ukrainian].
12. Dobrovolska, V.V. (2005). Derzhavne rehuliuvannia ta samorehuliuvannia u sferi pidpryiemnytstva. Aktualniproblemy derzhavy iprava, issue 25, 302-305 [in Ukrainian].
13. Interinstitutional agreement on better lawmaking (2003/C 321/01). URL: www.legislationline.org/.../EU%20Interinstitutional%20Agre.
14. Self-Regulation Mapping Exercise Report July 2009. (2009). URL: http:// ec.europa.eu/health/ph_determinants/life_style/ alcohol/Forum/docs/regulation_en.pdf.
15. Honcharenko, O. (2017). Samorehuliuvannia ta spivrehuliuvannia hospodarskoi diialnosti. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo, 9, 62-66 [in Ukrainian].
16. Zadykhailo, D.V. (2012). Hospodarsko-pravove zabezpechennia ekonomichnoi polityky derzhavy. Kharkiv: Yurait [in Ukrainian].
Остапенко Ю. И. Саморегулируемая деятельность в сфере хозяйствования: задачи хозяйственно-правового обеспечения.
В статье дано толкование понятия «саморегулирование хозяйственной деятельности», установлены его законодательные основы. Рассмотрено соотношение понятий «саморегулирование хозяйственной деятельности» и «сорегулирование хозяйственной деятельности». Доказано, что сорегулирование и саморегулирование
Theory and Practice of Jurisprudence. — 2018. - Issue 2 (14) ISSN 2225-6555
являются более гибкими видами регулирования хозяйственной деятельности по сравнению с государственным регулированием, ведь активизируют и приобщают к процессу непосредственно самих участников хозяйственной деятельности и потребителей товаров и услуг. Установлено, что исследуемые механизмы имеют общие и отличительные характеристики.
Ключевые слова: сорегулирование хозяйственной деятельности; саморегулирование хозяйственной деятельности; хозяйственная деятельность; государственное регулирование; потребители товаров и услуг; сопоставительный анализ; вид регулирования.
Ostapenko Yu. I. Self-regulatory activity in the sphere of business: task of economic legal supply.
The article interprets the concept of «self-regulation of economic activity» and establishes its legislative framework. The relationship between the concepts of «self-regulation of economic activity» and «co-regulation of economic activity» is considered. It has been proven that co-regulation and self-regulation are more flexible types of regulation of economic activity as compared with government regulation, because they are activating and introducing directly the participants of economic activity and consumers of goods and services to the process. It is established that the studied mechanisms have common and distinctive characteristics.
Keywords: co-regulation of economic activity; self-regulation of economic activity; economic activity; government regulation; consumers of goods and services; benchmarking; kind of regulation.
ГГ A ' A IÎ
Надтшла доредколеги 22.11.2018р.
/ /^n \V \ \ / f if V/ И г -L \
