CC BY
32
Ф1ЛОСОФ1Я
УДК 1:316.4
О. П. Дзьобань, доктор фшософських наук, професор, О. В. Левада, студентка
САМООРГАН1ЗАЦ1Я В СОЦ1АЛЬНОМУ ПРОСТОИ: Ф1ЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ
Видтено найважливШ1 концепти синергетики, що мають пр1оритетне значення для розвитку сощально-фыософського знання. Шдняте питання про свШоглядний потенц1ал сощосинергетики. Проанал1зовано окрем1 аспекти суб'ектностг самооргатзацп кр1зь призму самототожност1 системи, що перебувае у стат самооргатзацп. Визначено можливост1 аналгзу особливостей сощальноЧ самооргатзацп на пгдставг одного з вар1ант1в розумтня природи самооргатзацп.
Ключовi слова: самооргатзащя, хаос, нелтштсть, структура-аттрактор, точка б1фуркацп, фрактал.
Актуальтсть проблеми. Феномен самооргатзацп ми розглядаемо ^зь призму синергетичного свихэбачення. Сьогодш вже можна говорити, що синергетика е новим стилем свггорозумшня, що докоршним чином змшюе ро-зумшня необхщного (закономiрного, детермшованого) i випадкового в самих основах свгтоустрою. По-новому починають тлумачитися причини i форми розвитку природних i сощально^сторичних процесiв в економiчнiй, полгшко-соцiальнiй та iнших сферах людсько! життедiяльностi. Виникло нове розумш-ня «випадку» як самостiйного чинника незворотно! сощально! еволюцп, ви-знання його ролi у процесах природно! i сощально! самооргатзацп.
Основнi положения синергетики доповнюють матерiалiстичну дiалектику, розвиваючи i застосовуючи 11 до систем зi складною органiзацiею, як! е вщ-критими й такими, що самооргашзуються пiд впливом як зовшшшх, так i внутрiшнiх ритмiчних коливальних процесiв.
АналЬз наукових джерел I публжацш свщчить про те, що синергетика -новий мiждисциплiнарний напрям наукового знання - лежить у ру^ тих iнтелектуальних течiй, як мали на метi виявити певш унiверсальнi структур© Дзьобань О. П., Левада О. В., 2011 3
ш i оргашзацшш вДдношення свДту. Серед таких можна назвати в першу чергу тектологiю О. Богданова, кДбернетику Н. Вiнера i У Росс ЭшбД, теорДю шформацп К. Шеннона, загальну теорiю систем Л. фон БерталанфД.
Серед iнших вДдомих iмен, що внесли найбiльший внесок у становления ново! галузi знань, можна вДдзначити перш за все Брюссельську наукову школу I. Пригожина, шститут теоретично! фiзики i синергетики Г. Хакена.
У Роси можна видiлити такi iмена, як С. Курдюмов, М. Моiсеeв, Г. Мали-нецький, К. Делокаров, С. Князева, В. Аршинов, В. Буданов, А. Назаретян,
B. Шалаев [1-7] та Дн. Серед наукових робДт укра!нських дослДдникДв, як! роз-робляли рiзнi аспекти синергетики, слДд вщзначити працi Ю. Богоявленсько!, Т. Грабар, М. ДмитрДево!, I. Снегiрьова, Л. ТелДженко, В. ЦикДна, О. БрДжатого,
C. ХодакДвського, Н. Кочубей та Дн. [8-13].
Синергетика як теорiя нестацiонарних, еволюцiонуючих структур мае шд собою солiдну основу у вигJIядi результатiв нелiнiйного аналiзу, математич-ного моделювання та обчислювального експерименту. В даний час ця теорiя Днтенсивно розвиваеться у низцi кра!н рiзними науковими школами (Е. Ласло, М. Ейген, Ф. Варел та Дн.).
Разом з тим ниш при застосуванш синергетики для аналiзу сощальних систем виникае необхiднiсть в уточненш розумiння природи самооргашзацп, що i е метою ще! статгi1.
Спираючись на науковД досягнення згаданих дослДдникдв, уявляеться за можливе видДлити так найважливДшД концепти синергетики, що мають прДо-ритетне значення для розвитку сощально-фшософського знання.
1. Нелшшшсть процесДв, до найважливДших властивостей яко! можна вдднести Д принцип «розростання малого» (або «посилення флуктуацп»), по-родження дискретностД шляхдв еволюци нелшшних систем. У рамках концепту нелшшностД синергетика по-своему Днтерпретуе еднДсть випадковостД Д необхддностД, так само як Д еднДсть хаосу Д порядку, зворотностД Д безпово-ротностД, законДв спадковостД Д мДнливостД, вДдбору, позитивних та зворотних зв'язкДв.
2. Поняття «атрактор», що характеризуе непроявленД цДлД системи, по-тенцшш шляхи II розвитку, що спираються на реальний спектр конкретних латентно Дснуючих у системД структур, центрами, що стають за певних умов притягаючими, мДстять у собД вДдносно стДйкий стан.
3. Поняття «точка бДфуркаци», яке перетворюе сенс класичного фДлософ-ського поняття «революцДя» в некласичне поняття «катастрофа», що тдкрес-люе безсуб'ектний характер Дсторичного вибору.
1 Тема дано! статп безпосередньо пов'язана з сощально-фшософськими дослД-дженнями у межах комплексно! цшьово! программ НДР «ФДлософськД та фДлософсько-правовД проблеми духовного життя сустльства та формування правово! культури особистостД», яку здДйснюе кафедра фшософц НацДонального ушверситету «Юридич-на академДя Украши ДменД Ярослава Мудрого».
4. Поняття «ентротя», яке е показником еволюци i виражае саму сутшсть явища самооргашзацп.
5. Поняття «самооргашзащя», основними смисловими елементами якого дощльно назвати: а) ознаку вщкритосп системи; вщдзеркалення динамiчнос-тi, рухливосп будь-якого стану системи; «долю» будь-яко1 системи; виражен-ня едностi «чистого прогресу» з регресивними моментами.
6. Принцип системности який припускае, що об'ектом синергетики ви-ступають рiзного виду системи, тобто стшю полiелементнi утворення («поля», «мереж1», «павутина»); при цьому «атомарнi» (корпускулярнi) об'екти зали-шаються за межами синергетичного свгтобачення.
У даному контекстi особливо важливим е питання про свiтоглядний по-тенцiал соцiосинергетики. Рiч у пм, що саме в просторi цього питання юнуе активна полемiка синергетики з шшими напрямами сучасно1 фшософи. Голо -вний предмет спору - роль i мiсце людини в сучасному свiтi. Узагальнюючи позищю синергетики, вiдомий росiйський дослщник В. Шалаев пише: «Де-антропологiзацiя не носить, таким чином, одностороннього, абсолютного характеру. II сутшсть у неприйнятп примитивного антропоцентризму, визнан-ня загальносп, взаемозв'язаностi явищ у свiтi» [3, с. 163]. Пояснюючи далi свое розумшня меж деантрополоозацп, вiн погоджуеться iз запереченням «зеленого» тлумачення коеволюци [3, с. 164] i стверджуе, що людинi необхщ-но навчитися вписуватися в закони i тенденцп об'ективного свiту (зокрема свiту сощальних законiв i процесiв), в рамках яких вона мае значну свободу дш, але стати вище яких не може, оскшьки сама вона е !х невщ'емною скла-довою (i саме тому, що мае лише певну свободу) [3, с. 165]. Дане твердження, на наш погляд, важко вважати цiлком переконливим, оскшьки, по-перше, природа об'ективносп стосовно сощуму зовсiм не е ясною i зрозумiлою [14, с. 42], тому теза про необхщшсть «вписатися в закони об'ективного свiту» усвщомлюеться як пропозицiя «вписатися» в щось незрозумше. По-друге, ставлення людини до закошв держави далеко не вичерпуеться метафорою «вписування». Часто саме завдяки тому, що люди (наприклад, вище керiвни-цтво краIни) не «вписуються» в iснуючу систему законiв, а змiнюють И, со-цiальнi структури (система мунiципального самоврядування) незворотно еволющонували i вдосконалювалися.
Бiльш чiтку позищю виражають росшсью дослiдники В. Аршинов i В. Буданов. Правда, проблему особового начала в синергетицi вони розглядають стосовно когнiтивних процесiв i п1дкреслюють, що «особистiснiсть» у синер-гетичному контекстi - характеристика вщ цього контексту невiддiльна, бiль-ше того, така, що його (цей контекст) породжуе i визначае [4, с. 69]. Вони ж активно вводять у свш текст поняття «спостер^ача», «метаспостер^ача», «синергетичного суб'екта», зокрема, вщзначають: «1стотно, що постнекла-сичний епiстемологiчний простiр породжуеться ситуацiею мiждисциплiнар-ностi, в якiй самовизначаеться «синергетичний» суб'ект. А тому цей комуш-
кативний простДр вДдтворюваних помгтних дДалопв-подш-зустрДчей органДзо-вуеться спочатку швидше за хаотично збудованим мережевим, фрактальним принципом, не вДдповДдно до початково задано! жорстко! логДчно! ДерархД!» [4, с. 94-95]. Будучи прив'язаними до когнитивного простору, щ поняття мо-жуть бути поширенД на простДр соцДальний (хоча й не очевидно), так що пи-тання про мДсце людини в соцюсинергетичнш картин свДту залишаеться вДдкритим.
Один з основоположников даного наукового напряму Г. Хакен визначае синергетику як мДст мДж редукцюшзмом Д холДзмом, як спробу зрозумгти природу взаемодД! мДж рДзними масштабними рДвнями органДзацД! - взаемовпли-вами, конфлДктами, узгодженостями Д на цДй базД зробити висновок про про-цеси самооргашзацп Д фазових переходДв, вДдповДвши на питання, яким чином система утворюе тД або ДншД структури Д якою тут е роль людини [15].
ВнутрДшня суперечнДсть теоретичних положень соцДально! синергетики тдтверджуе ДснуючД думки про те, що синергетика - достатньо молодий те-оретико-методологДчний напрям, який починае розвиватися в руслД некласич-но! науки. Синергетику ми розглядаемо як сучасний етап розвитку системних дослДджень, проте на вДдмДну вДд останнДх вона несе в собД Дстотно новД мо-менти, якД торкаються перш за все концепта самоорганДзацД!.
Основна синергетична парадигма - це парадигма самоорганДзацД! через хаос, тому синергетика е теорДею еволюци Д самооргашзацп систем об'ективного свиту. Вона зосереджуе свою увагу на кризових, нестабшьних ситуацДях, прагне зрозумДти не гомеостаз, а його походження, генезис.
До того, що було зазначено вище, необхДдно додати ще декДлька смисло-вих елементДв названого концепту, якД е важливими для подальшого аналДзу.
По-перше, передбачаеться, що складноорганДзованим природним Д соцД-альним системам неможливо нав'язувати шляхи !х розвитку. 1накше кажучи, концепт самоорганДзацД! Дстотно змДнюе (обмежуе) значення Д роль суб' ектного начала в точках бДфуркаци, поворотних подДях Дстори. 1сторДя розумДеться як здатнДсть великих систем до розкриття !х власних тенденцДй розвитку, як самовиведення системи на цД шляхи.
По-друге, передбачаеться, що всяка складноорганДзована система мае, як правило, не единий, а безлДч власних шляхДв розвитку, що вДдповДдають !! природД. При цьому вибДр здДйснюеться у формД бДфуркацД!, пДд впливом малих флуктуацш, а не пДд впливом вибору суб'екта (абсолютного суб'екта) або закону, як розумДли це класичнД фДлософськД теорД!.
По-трете, передбачаеться, що динамДчний хаос може виступати механДз-мом самоорганДзацД! Д самодобудовування структур, видалення зайвого, меха-нДзмом виходу на вДдносно простД структури-атрактори еволюцД!. У вДдомому сенсД хаос посДдае мДсце суб'екта, що е смисловим ядром поняття «самоорга-шзащя». Це зрозумДло, оскДльки синергетика тдходить до вивчення явищ самооргашзацп з позицДй термодинамiкм. I! об'екти - це ефекти сшльно! ди
безлiчi взаемопов'язаних елеменпв систем, що вщдалет вщ рiвноважного стану i активно обмiнюються енергiею та речовиною з навколишшм сере-довищем.
По-четверте, самооргашзащя пов'язана тiльки з системами, яким прита-манна вiдома iерархiя, що виражаеться поняттями «надсистема», «система», «шдсистема». Цей аспект важливо щдкреслити, оскшьки вiн хоч би частково пов'язуе самоорганiзацiю з щеею локальностi у свт систем. Локальнiсть у рамках синергетики тзнаеться або через поняття «закрита система», або через поняття «пiдсистема». Але в чистому виглядi об'екта пiд назвою «локальна самооргашзащя» тут немае. Бшьше того, вщносна автономнiсть окремих рiвнiв в iерархil систем «розмиваеться» поняттям «фрактал», що вносить у синерге-тичну картину свiту принцип «повно! прозоросп» iерархiчних шарiв один для одного: безпосередшм чинником впливу на поведшку системи може бути флуктуацiя будь-якого, скшьки завгодно поглибленого iерархiчного рiвия.
Пiдбиваючи деякi попереднi пiдсумки проведеного аналiзу, необхiдно назвати так! внутршш обмеження синергетичного концепту самооргашзацп:
а) вш орiентований на дослiджения глобальних процесiв;
б) вш спрямований на уявлення соцiальних процесiв як безсуб'ектних;
в) динамжа самооргашзацп бачиться переважно кр!зь призму поняття «точка бiфуркацil», яка надiляе картину свиу надмiрною адетермiнованiстю (домiнувания чинника випадковостi у точщ бiфуркацil);
г) ставлення до рол! i значущостi структур юторично! пам'ятi е супереч-ливим: з одного боку, працюе концепт «забування початкових умов», а з другого - «глибинна пам'ять»;
г) поняття «точка бiфуркацп» робить надмiрний акцент на ще! виникнен-ня майбутнього з «шщо» (н!г!толог!чн!сть синергетики, за В. Кутирьовим [16]).
Для подальшого аналiзу необхiдно зробити акцент на трьох ключових аспектах самоорганiзацiI, визначення (тзнання) яких потр!6но для досл1джень систем лояльно! самоорганiзацiI людських сп!льнот. Це «локальшсть», «пам'ять» та «суб'ектнiсть».
Природа «локальностЬ» процемв i явищ св!ту, що самоорганiзуеться, пов'язуеться з фундаментальними властивостями простору, як! можуть ви-значатися термiном «внутр!шн!й прост!р». Спираючись на ряд iдей А. Пуанкаре, Л. Уайтхеда, А. Бергсона, проспр в даному контекстi розумгшмемо як «прост!р предметiв» (порожнього простору не юнуе), а отже, кожна «точка простору» - це «активний агент взаемодiI з оточенням, а проспр «сам по со6!» е «живий» або активний прост!р. Рiзноманiтнiсть в!дпов!дних реакцiй створюе iндивiдуальнiсть кожно! точки простору: всяка точка А — це один згусток реакцш, точка Б — шший i т. д. Якщо взяти до уваги, що джерелами зовн!шн!х вплив!в на кожну точку простору е шш! точки простору, то стае зрозумшо, чому структура простору «самого по собЬ» е аморфною. Природа простору
полягае в тому, що вДн розвиваеться навколо агента взаемодДй Д Дснуе як його внутршнш простДр [17]. 1накше кажучи, простДр - це фундаментальна пДд-става його (агента) самооргашзацп. Звичайно, таких «мДкрокосмДв» Дснуе безлДч, вони з'еднуються в складнД системи, самД складаються з певних дрДб-нДших «мДкрокосмДв», так що в поле нашого зору може потрапляти тДльки ця «об'еднана» активнДсть. Але важливо при цьому не забувати, що ефекти «об'еднання» (синергетичш, емерджентнД ефекти) сутнДсно визначаються природою «внутршшх просторДв». 1накше кажучи, динамДка глобально! само-органДзацД! визначаеться якДстю локально! самоорганДзацД! активних агентДв взаемодДй, об'еднаних у глобальний процес. При цьому в будовД внутрДшньо-го простору видДляються так структурнД елементи: «центр» - агент взаемодш; «периферДя» - поле взаемодш агента; «межа» - поверхня (шар) граничних значень внутрДшнього простору агента.
У нашому контекст вважаемо за можливе вести мову про три структурнД елементи локально! самооргашзацп, для яко! повинш бути виявленД:
а) «центр» самоорганДзацД! - тобто активний агент, взаемодД! якого утво-рюють мДкрокосм даного внутрДшнього простору;
б) «периферДя» локально! самооргашзацп - тобто «поле» динамДчних процесДв, якД забезпечують стабДльнДсть чи нестабДльнДсть внутрДшнього простору мДкрокосму;
в) «межа» локально! самоорганДзацД! - тобто граничнД дистанцД! внутрДш-нього простору мДкрокосму.
Явище «пам'ятД» вДдомий росшський дослДдник А. ДахДн описуе поняттям «Дсторичне пам'ятування», яке в його концепцл виступае одним з онтологДчних визначень буття. ВДдзначаючи, що синергетика просунула сучасну атомДстич-ну картину миру («ейнштейнДвський атомДзм», зокрема) до межД свое! роз-дДльно! здатностД, допомогла теори вДдносностД Д «ейнштейнДвському атомДз-му» вибрати до останнього ресурси атомДстично! парадигми, вДн розглядае всяку реальнДсть як еднДсть «сфери Дснування» Д «сфери буття», де сфера буття - це та сторона реальностД, де кожний «атом» - це форма присутностД у «тут-Д-тепер» попередньо! його Дсторп, тобто його вчорашнього, позавчо-рашнього тощо Дснування. У цьому контекстД поведДнка «атома» визначаеться саме попередньою ДсторДею, «вчорашнДм Д позавчорашнДм», тобто тим, чого в «тут-Д-тепер» вже немае [18]. Основна Ддея полягае в тому, що вплив попе-редньо! ДсторД! на «тут-Д-теперДшню» поведДнку «атома» або окремого «мДкро-косму» забезпечуеться роботою структур Дсторичного пам'ятування. Таю структури забезпечують «самокопДювання», тобто самоорганДзацДю, природ-но! реальностД само! на себе, а отже, забезпечують Дснування того, що при-йнято називати законами.
ДДалектичне розумДння природи самооргашзацп полягае в тому, що робота структур Дсторичного пам'ятування поеднуеться з явищами забування, коли окремД фрагменти попередньо! Дстори локального мДкрокосму зникають у не-
буття: «закон залишаеться незмшним до тих тр, доки збер^аеться робота вщповщних структур абютично! пам'ятi. I навпаки, закон може зникнути або змшитися, якщо руйнуеться або трансформуеться вщповщна структура утри-мання передування для «тут-i-тепер». У якийсь момент енерпя пам'ятування виявляеться слабюшою за масу того, що необхщно утримувати для кожного подальшого «тут-i-тепер». Починаються розпад косм!чних систем, зникнення закошв, наростання хаосу [19]. Таким чином, природа самооргашзацп мае в сво!й основ! роботу структур !сторичного пам'ятування, як! супроводжу-ються явищами забування. Пам'ятування е джерелом законом!рносп, а про-цеси забування - джерелом випадковостЬ Якщо д!я закошв (робота структур пам'ятування) домшуе над д!ею випадковост (забування), то самооргашзац!я мае форму динам!чно! р!вноваги або зростання р!вня оргашзацп. Якщо д!я випадковост (забування) домшуе над д!ею закошв (роботою структур пам'ятування), то самооргашзац!я приймае форму динам!чного хаосу.
«Суб'ектшсть» процемв самооргашзацп ми розум!емо як едтсть «локальность» ! «пам'ятування», субстратом яко! е окрема система (мжрокосм) вза-емоди, а «продуктом» едносп - самототожшсть ще! системи. 1накше кажучи, «суб'ектшсть» самооргашзацп ми розум!емо кр!зь призму самототожност! системи, що перебувае в стан! самооргашзацп.
Як висновок вщзначимо, що наведений вар!ант розумшня природи самооргашзацп дае можлив!сть проанал!зувати особливост сощально! самооргашзацп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Князева, Е. Н. Путь самоорганизации природы: детерминация из будущего [Текст] / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов // Информация и самоорганизация. - М. : РАГС, 1996. - С. 256-268.
2. Малинецкий, Г. Г. Нелинейная динамика - ключ к теоретической истории? [Текст] / Г. Г. Малинецкий // Общественные науки и современность. - 1996. - № 4. -С. 98-112.
3. Шалаев, В. П. Социосинергетика: истоки, теория и практика в современном мире [Текст] / В. П. Шалаев. - Йошкар-Ола, 1999. - 272 с.
4. Аршинов, В. И. Когнитивные основания синергетики [Текст] / В. И. Аршинов,
B. Г. Буданов // Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. - М. : Прогресс-Традиция, 2002. - С. 67-102.
5. Делокаров, К. Х. Системная парадигма современной науки и синергетика [Текст] / К. Х. Делокаров // Общественные науки и современность. - 2000. —№ 6. -
C. 47-55.
6. Моисеев, Н. Н. Логика динамических систем и развитие природы и общества [Текст] / Н. Н. Моисеев // Вопр. филос. - 1999. - № 4. - С. 32-53.
7. Назаретян, А. П. Синергетика в гуманитарном знании: предварительные итоги [Текст] / А. П. Назаретян // Общественные науки и современность. - 1997. -№ 2. - С. 89-98.
8. Кочубей, Н. В. Синергетические концепты и нелинейные контексты [Текст] : монография / Н. В. Кочубей. - Сумы : Университет. кн., 2009. - 236 с.
9. Богоявленська, Ю. В. Психологш управлшня з основами соцюштеграцп (у пара-дигмД праксеологи та синергетики) [Текст] : монографДя / Богоявленська Ю. В., Грабар Т. П., Ходаювський С. I. - Житомир : ЖДТУ, 2007. - 700 с.
10. Телиженко, Л. В. Мистический опыт как антропологический модус: синергетичес-кий поход [Текст] / Телиженко Л. В. - Сумы : ИПП «Мрия-1» ООО, 2007. - 176 с.
11. Дмитриева, М. С. Синергетика в науке и наука языком синергетики [Текст] : сб. ст. / М. С. Дмитриева. - О. : Астропринт, 2005. - 181 с.
12. СнегДрьов, I. О. Роль еволюцшно-синергетично! парадигми в осмисленш соцДуму [Текст] : автореф. дис. ... канд. фДлос. наук : спец. 09.00.09 «ФДлософДя науки» / I. О. СнегДрьов. - К., 2005. - 16 с.
13. Цикин, В. А. Синергетика и образование: новые подходы [Текст] / В. А. Цикин,
A. В. Брижатый. - Сумы : СумГПУ, 2005. - 276 с.
14. Дахин, А. В. Социальная объективность: попытка определения «невидимки» [Текст] / А. В. Дахин // Мир человека. - Н. Новгород : ВВАГС, 2003. - Вып. 2 (5). -С. 41-43.
15. Хакен, Г. Синергетика. Иерархии неустойчивостей в самоорганизующихся системах и устройствах [Текст] / Хакен Г. - М. : Мир, 1985. - 419 с.
16. Кутырев, В. А. Оправдание бытия (явление нигитологии и его критика) [Текст] /
B. А. Кутырев // Вопр. филос. - 2000. - № 5. - С. 15-32.
17. Дахин, А. В. «Внутренние пространства»: к новой «геометрии» природного и общественного бытия [Текст] / А. В. Дахин // Мировое сообщество и Россия на путях модернизации : матер. постоянно действующей всерос. междисцип. науч. конф. «Пятые Вавиловские чтения». - Йошкар-Ола : МарГТУ, 2001. - С. 29-33.
18. Дахин, А. В. Формационное самоопределение универсума [Текст] / А. В. Дахин. -Н. Новгород : НАСИ, 1992. - 107 с.
19. Дахин, А. В. Историческое памятование как бытийная основа природных синер-гетических процессов [Текст] / А. В. Дахин // Россия и мировое сообщество в поисках новых форм стабильности : матер. всерос. междисцип. науч. конф. - Йошкар-Ола : МарГТУ, 2002. - С. 27-28.
САМООРГАНИЗАЦИЯ В СОЦИАЛЬНОМ ПРОСТРАНСТВЕ: ФИЛОСОФСКИЙ АСПЕКТ
Дзебань А. П., Левада Е. В.
Выделены важнейшие концепты синергетики, которые имеют приоритетное значение для развития социально-философского знания. Поднят вопрос о мировоззренческом потенциале социосинергетики. Проанализированы отдельные аспекты субъектности самоорганизации сквозь призму самотождественности системы, находящейся в состоянии самоорганизации. Определены возможности анализа особенностей социальной самоорганизации на основании одного из вариантов понимания природы самоорганизации.
Ключевые слова: самоорганизация, хаос, нелинейность, структура-аттрактор, точка бифуркации, фрактал.
SELF-ORGANIZING IN SOCIAL SPACE: PHILOSOPHICAL ASPECT
Dzeban O. P., Levada O. V
Major concepts of synergy, which have the priority value for development of socially-philosophical knowledge, are selected. The question on world outlook potential social synergy is brought up. Separate aspects of self-organizing through a prism of self-identity of the system which are in a condition of self-organizing are analysed. Possibilities of the analysis offeatures of social self-organizing on the basis of one of variants of understanding of the nature of self-organizing are defined.
Keywords: self-organizing, chaos, nonlinearity, structure-attraktor, point of branching, fractal.
УДК 3.085
С. М. Мануйлов, доктор фшософп, професор
Ф1ЛОСОФСЬКИЙ АНАЛ1З ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСШНО1 ВЩПОВЩАЛЬНОСТ1
ЗдШснено сощально-фыософський ан^з проблеми вiдповiдальностi. Доведено, що професШна вiдповiдальнiсть — це позитивна сощальна вiдповiдальнiсть фахiвця р1зногорiвня. Вона пов 'язана з компетенттстю i повноваженнями конкретного про-феаонала.
Ключовi слова: вiдповiдальнiсть, сощальна вiдповiдальнiсть, професШна вiдпо-вiдальнiсть, тдзвШна вiдповiдальнiсть, дiяльнiсть, компетенщя, професШна етика.
Актуальтсть проблеми. Статтю присвячено фшософському анал!зу проблеми професшно! вщповщальносп фах!вщв р!зного р!вня. Розглянут! тдходи до визначення професшно! вщповщальностЬ
Питання е актуальним, бо розбудова демократично! держави та громадян-ського сустльства не можлив! без професшно! вщповщальносп спещалюпв в р!зних сферах життед!яльност! сустльства.
Анал1з досл1джень I публжацш показуе, що проблеми вщповщальносп розробляються як фшософами, так ! сустльствознавцями. У роботах В. Ан-друщенко, В. Водоп'янова, А. Буженко, Ю. Волкова. С. Полякова, А. Клюева, Т. Латна щ проблеми розглядаються щд фшософським кутом зору як наслщок сощально! активносп особистосп.
Бшьш!сть дослщниюв пов'язують мехашзм формування професшно! вщ-повщальност фах!вщв з трудовою д!яльшстю та всеб!чним розвитком осо-
© Мануйлов С. М., 2011 11
