CC BY
19
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 630* 174.755 Проф. Ю.М. Дебринюк, д-р с.-г. наук -
НЛТУ Украти, м. nbsis
РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТА ФОРМОВА РВНОМАНГГШСТЬ
PICEA ABIES [L.] KARST.
Вивчали формову р1зномаштшсть Picea abies [L.] Karst. у позаареальних умо-вах за кольором i поверхнею кори, типом гшкування та формою насшних лусок. З'я-совано, найкращим ростом та найвищою життeздатнiстю характеризуються ялиновi культури з перевагою в них особин з коричневою або червоно-коричневою гладкою корою, гребшчастим або компактним гшкуванням, тупою, рiдше гострою формою насшних лусок.
Assoc. prof. Yu.M. Debrynuk-NUFWTof Ukraine, L'viv
The Spread and diversity of the forms of Picea abies [L.] karst., its influence on the productivity and resilience of species
A diversity of the forms of Picea abies growing beyond area boundary, is studied according to the colour and surface of bark, type of branching and the forms of seed scales. Spruce stands with the predominance of individuals having brown or reddish-brown smooth, crest-like or compact (dense) branching, obstuse or rarely acute form of seed scales are characterized by the highest growing and viability rates.
У Захщному Люостепу впродовж минулого сташття було створено значну кшьюсть культур ялини, усшшний рют яко!, особливо в молодому вь щ, надихав лшвниюв на широке впровадження ще! породи. Однак поряд з усшшним 11 ростом i стшюстю [3, 6, 7, 10-12, 16, 17, 20] юнують численш приклади незадовшьного стану насаджень за участю ялини [2, 4, 15, 18, 24 та ш.]. За останш 45 роюв у Захщному Люостепу створено близько 30 тис. га чистих i м1шаних ялинових насаджень у 21-му тиш люу, в т.ч. на Льв1вщиш за межами природного ареалу - 2078 га [13].
Неоднозначшсть висновюв наукових дослщжень зумовлена низкою причин: рiзною технолопею вирощування ялинових насаджень у рiзних типах люу, що дае важко зютавлюваш результати; вивчення продуктивностi та стшкосп насаджень з рiзною участю ялини в складi у рiзнi вiковi перiоди; створення ялинових насаджень у непридатних для 11 росту грунтово-пдроло-гiчних умовах; iгнорування положень люонасшного районування; неврахуван-ня формово! рiзноманiтностi породи тощо. Цi причини е основними в аспект стшкост та продуктивностi ялинникiв, вирощуваних у позаареальних умовах.
Для ощнки сучасного поширення ялини на територи дослщжуваного регiону ми використали коефiцiент розселення (Кр), який вказуе на стушнь поширення виду на певнiй територи [23]. Цей показник ми визначали в межах кожно! люокультурно! одиницi (табл. 1) згiдно зi схемою люокультурно-го районування Захщного Лiсостепу Укра!ни [9].
Табл. 1. Сучасне поширення ялини европейськог на територи
Захiдного Л'шостечу
Л1сокультурний округ 1 район Вкрита л1сом площа, га Площа насаджень ялини, га Коефщ1ент розселення виду, Кр
Волинська височина 108732 1843 0,017
Сокальсько-Локач1вський 28916 407 0,014
Луцько-Пвненський 39024 741 0,019
Гощансько-Корецький 30948 487 0,016
Горох1всько-Дубтвський 9844 208 0,021
Малополшький 266656 3896 0,015
Рава-Русько-Радех1всько-Брод1вський 9908 257 0,026
1кво-Вшшський 132396 727 0,006
Вшшсько-Хаморський 34916 2861 0,082
Кулишвсько-Буський 89436 51 0,001
Розточчя 51788 225 0,004
Розтоцький 51788 225 0,004
Надсанський 26588 95 0,004
Явор1вський 26588 95 0,004
Опшля 147916 3547 0,024
Городоцько-Щирецький 13792 380 0,028
Миколашсько-Перемишлянсько-Бережанський 104028 2210 0,021
Придтстерського Опшля 30096 957 0,032
Захвдно-Подшьський 153876 4438 0,029
Вороняшвський 25764 525 0,020
Збор1всько-Тернопшьсько-Копичинський 31216 1063 0,034
Медобори (Подшьськ Товтри) 39356 1338 0,034
Захвдно-Подшьське Придтстер'я 57540 1512 0,026
Швтчно-Схвдноподшьський 89880 3628 0,040
Кременецько! височини 14616 421 0,029
Поча1всько-Бшопрський 20852 614 0,029
Теофшольсько-Старокостянтитвський 21740 1522 0,070
Волочисько-Хмельницький 14732 307 0,021
Городоцько-Дуна1'вецький 17940 764 0,043
Загалом у Захвдному Л1состепу 845436 17672 0,021
Розподш дерев ялини европейсько! за життездатшстю вщбувався за критерiями, котрi ми встановили щодо стану стовбура, крони, фотосинтетичного апарату, наявност бiотичних та абютичних пошкоджень з зарахуванням дерев до таких категорш: повнiстю здоровi (001), вiдносно здоровi (002), сла-бовсихаючi (003), середньовсихаючi (004), сильновсихаючi (005) та засохлi (006) особини.
Коефщент розселення виду е невисоким, тобто насадження з перевагою ялини займають близько 2 % вщ вкрито! лiсом площi. Серед люокуль-турних округiв найменш поширена вона на Розточчi та Надсянш (0,04 %), найбiльше - на територи Швшчно-Схщноподшьського лiсокультурного округу (4 %). Щодо розповсюдження ялини на територи люокультурних райо-
шв, то найвищою розселенiстю вщзначаеться порода у Вшйсько-Хаморсько-му (0,0819 або 8,2 %) та Теофiпольсько-Старокостянтинiвському (0,0700 або 7,0 %). Загалом, переважае коефщент розселення виду в межах 0,02-0,03.
Отже, коефщент розселення виду вказуе на неоднакову штенсившсть поширення ялини у рiзних регiонах Захщного Лiсостепу. Це зумовлено, передуем, трьома причинами: а) обмеженою кшьюстю площ, придатних за люо-рослинними умовами для усшшного культивування ялини; б) вщсутшстю вiдповiдних мiсцевих екотитв i форм породи за продуктивтстю та стшюс-тю, перспективних для ширшого впровадження у лiсовi культури конкретного району; в) недовговiчнiстю ялини в окремих районах. Тому оптимiзацiя потенцшних площ для розмщення плантацiйних культур ялини на територи лiсокультурних районiв е важливим завданням люогосподарського виробниц-тва, пiдвищення використання люорослинного потенцiалу лiсових земель.
Для розроблення ращонально1 технологiï створення, вирощування та експлуатацiï плантацiйних лiсових культур ялини европейской поряд iз дос-лiдженням особливостей росту, будови шдземно'' та надземно'' частини, необ-хщно також вивчити особливостi ïï формово'' рiзноманiтностi. Для цiеï мети використаш як чистi, так i мшаш насадження ялини у рiзних районах Захщ-ного Лiсостепу. На основi результатiв дослiджень обгрунтовано теорiю i практику технологи створення i вирощування цих культур.
Як вщомо, ялина европейська е фшогенетично молодим видом, для якого характерне штенсивне формоутворення [21, 22, 27, 28, 29]. Це винятко-во полiморфний вид, у межах якого описано бшьше 130 рiзновидностей та форм [8, 14]. Тому питання його продуктивной! та стшкост недоцшьно роз-глядати окремо вщ вивчення форм породи.
Для уточнення морфолопчних ознак ялини використовували наявнi методичнi розробки. Так, тир i тип поверхнi кори встановлювали вщповщ-но до положень, наведених у роботах [25, 29], тип гшкування - зпдно з роботами [25, 26, 29], форму насшних лусок - зпдно з малюнками та описами у працях М.А. Голубця i В.1. Парфенова [5, 8, 19].
Деяк дослщники вивчали мшливють ялини за корою [1, 21]. Колiр по-верхш ïï кори у люових культурах Захiдного Лiсостепу е рiзним - вiд чiтко ti-рого до червонувато-коричневого з рiзними вщтшками (табл. 2). Найстiйкiшi та високопродуктивш екземпляри вiдзначаються в основному червонувато-коричневим кольором кори.
До певного кольору кори приурочений i тип ïï поверхш. У люових культурах ялини Захщного Лiсостепу найбiльш розповсюдженими е три типи кори - гладкокора (P.a. f.glabocortea), лускатокора (P.a. f.rimosocortea) та пла-стинчастокора (P.a. f.laminosocortea). Досить рiдко можна зустр^и особини вiльхоподiбнокорi (P.a. f.alnetocortea) та сосноподiбнокорi (P.a. f.pinetocortea).
Гладкокора форма вщзначаеться переважно червоно-коричневим, ко-ричневим, рщко - бурим кольором кори. Ознака гладкокорост зберiгаеться практично по всш висотi стовбура, за винятком 1,0-1,5-метровоï його ниж-ньоï частини, на якш пiсля 30-рiчного вжу з'являються неглибокi вертикальнi трiщини.
Табл. 2. Форми ялини европейсько'1 за л'с'вничо-таксац'йними показниками в
чистих i м'шаних насадженняхpÎ3hux тип'в л'сорослиннихумов _Захiдного Л'состепу_
№ npO-ÔHOÏ BiK, Склад насадження Середнi такса-цiйнi показни-ки ялини Запас стов-бурно'' Об'ем серед- Бо- Панiвнi морфологiчнi ознаки
делянки (ПД) Роки Висо- та, м Д- аметР, см дереви- ни ялини, м3/га нього дерева ялини, 3 м ш- тет Колiр кори Тип поверхш кори Тип гiлку-вання Форма насш-них лу-сок
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
"ип лшорослинних умов - С2
63к Р 23 10Ял + Д, С 11,6 12,0 141 0,089 1а с1рий f.rimoso-cortea f.plana f.obtu-sata
36 30 10Ял + Б 10,0 11,3 173 0,065 II с1рий f.lamino-socortea f.plana f.ligu-lata
98 29 10Ял 12,5 11,4 304 0,074 I с1рий f.rimoso-cortea f.plana f.ligu-lata
35 29 9Ял1С + Д, Г 11,0 12,1 208 0,081 I бурий f.lamino-socortea f.pecti-nacea f.api-culata
78 36 9Ял1Д + Г 20,0 21,3 298 0,213 Ib черв.-корич. f.glabo-cortea f.com-pacta f.bilo-ba
89 83 10Ял + Д 34,6 44,7 464 2,210 Ib корич-невий f.glabo-cortea f.pecti-nacea f.bilo-ba
111 38 8Ял2Яс + Д 15,8 18,3 125 0,125 I с1рий f.rimoso-cortea f.plana f.ligu-lata
151 34 10Ял 11,7 12,7 179 0,084 II с1рий f.lamino-socortea f.pecti-nacea f.acu-minata
"ип лшорослинних умов - Сз
6сл 25 10Ял 13,4 16,5 234 0,160 Ib корич-невий f.glabo-cortea f.com-pacta f.obtu-sata
65к Р 33 10Ял + Б 18,3 17,5 251 0,237 Ib с1рий f.rimoso-cortea f.com-pacta f.acu-minata
1сл 38 10Ял + С 19,1 17,2 337 0,234 te коричневый f.rimoso-cortea f.plana f.typica
5сл 35 10Ял + Гк 19,9 22,6 471 0,396 Ib коричневый f.glabo-cortea f.com-pacta f.obtu-sata
8сл 38 10Ял + С 21,6 22,0 462 0,405 Ib с1рий f.rimoso-cortea f.plana f.obtu-sata
7сл 40 10Ял + С 21,5 22,0 467 0,403 Ib черв.-корич. f.glabo-cortea f.plana f.cune-ata
65 33 8Ял2Д + Б 18,0 17,7 253 0,181 Ib корич-невий f.rimoso-cortea f.com-pacta f.typica
4сл 50 10Ял + С 25,6 23,5 492 0,547 Ib корич-невий f.glabo-cortea f.com-pacta f.acu-minata
1 м 46 9Ял1Д + Г, Лп 19,6 26,4 256 0,388 te корич-невий f.glabo-cortea f.com-pacta f.bilo-ba
3сл 50 9Ял1С 21,3 20,2 425 0,346 te черв.-корич. f.glabo-cortea f.com-pacta f.bilo-ba
68 68 9Ял1Влч 25,9 27,9 421 0,714 !а бурий f.lamino-socortea f.com-pacta f.typica
1 2 3 4 5 б 7 8 9 10 ll 12
11с п 90 9Ял1Д 30,3 45,3 573 1,005 Ia ^pm-невий f.glabo-cortea f.pecti-nacea f.bilo-ba
10с л 91 8Ял2С 31,б 38,3 б53 1,002 Ia ^prn-невий f.glabo-cortea f.com-pacta f.obtu-sata
20 38 9Ял1Мдг 1б,4 17,9 285 0,239 Ia буpий f.rimoso-cortea f.plana f.bilo-ba
124 ш 31 9Ял1Мде + Пд 14,б 14,б 234 0,142 Ia raprn-невий f.glabo-cortea f.plana f.api-culata
9 34 8Ял2Мдя 14,4 1б,б 288 0,170 I буpий f.lamino-socortea f.plana f.api-culata
"ип лiсоpослинних умов - D2
11 п 18 10Ял 9,3 9,4 187 0,044 Ia чеpв.-raprn. f.glabo-cortea f.plana f.bilo-ba
10 п 19 10Ял 11,2 11,1 2б7 0,0б3 Ib чеpв.-коpич. f.glabo-cortea f.plana f.bilo-ba
198 29 10Ял + Чш, Д, Кля 15,1 1б,0 287 0,1 б2 Ib ^prn-невий f.rimoso-cortea f.pecti-nacea f.acu-minata
200 28 10Ял + Д 1б,б 17,4 301 0,172 Ib ^prn-невий f.rimoso-cortea f.pecti-nacea f.ligu-lata
84 23 10Ял + Б 1б,8 14,5 3б7 0,1б5 Ic ^prn-невий f.glabo-cortea f.com-pacta f.acu-minata
201 28 10Ял + Д 17,0 18,1 153 0,222 Ic буpий f.lamino-socortea f.plana f.acu-minata
15б 3б 8Ял2Д 1б,1 17,5 302 0,131 Ia ^prn-невий f.rimoso-cortea f.com-pacta f.bilo-ba
5 п 38 8Ял2С + Г, Д 19,3 24,1 259 0,280 Ia сipий f.rimoso-cortea f.plana f.typica
87 32 9Ял1Д 17,7 17,0 324 0,198 Ib ^prn-невий f.glabo-cortea f.com-pacta f.acu-minata
77 35 9Ял1Д + Г 18,7 17,4 319 0,19б Ib чеpв.-коpич. f.glabo-cortea f.com-pacta f.acu-minata
11 37 9Ял0,5Г0,5 Клг 17,7 24,1 251 0,25б Ia буpий f.rimoso-cortea f.plana f.cune-ata
17 31 10Ял + С 18,4 17,9 435 0,282 Ic буpий f.lamino-socortea f.com-pacta f.ligu-lata
4сп 39 10Ял + Мдг 20,б 20,9 590 0,382 Ib ^prn-невий f.glabo-cortea f.pecti-nacea f.typica
8б 88 9Ял1Д 27,7 31,б 105 0,9б7 I буpий f.glabo-cortea f.com-pacta f.acu-minata
"ип лiсоpослинних умов - D3
15 17 10Ял + Мдя 13,3 12,4 253 0,091 Id ^prn-невий f.rimoso-cortea f.plana f.cune-ata
184 30 10Ял 20,5 20,3 425 0,357 Id чеpв.-raprn. f.glabo-cortea f.com-pacta f.bilo-ba
52 30 8Ял1,5Д0, 5Г 1б,8 15,3 158 0,099 Ib буpий f.lamino-socortea f.plana f.acu-minata
24 38 10Ял 19,8 24,2 437 0,471 Ib ^prn-невий f.rimoso-cortea f.com-pacta f.obtu-sata
2б 3б 10Ял 19,5 19,5 457 0,305 Ib сipий f.rimoso-cortea f.plana f.ligu-lata
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
25 32 10Ял + Д, Яс 16,7 17,9 470 0,215 Ib бурий f.rimoso-cortea f.pecti-nacea f.ligulata
6 а-1 41 9Ял1Яс + Д 22,6 26,8 508 0,578 Ib коричневый f.rimoso-cortea f.com-pacta f.cuneata
2 с 43 10Ял 22,7 22,4 453 0,458 Ib бурий f.glabo-cortea f.plana f.typica
1Б 44 10Ял 23,9 29,0 644 0,795 Ib корич-невий f.glabo-cortea f.com-pacta f.cuneata
3Б 54 10Ял 25,6 30,8 681 0,959 Ib Ырий f.rimoso-cortea f.pecti-nacea f.obtusata
2Б 44 10Ял 20,3 19,6 466 0,340 Ib Ырий f.glabo-cortea f.com-pacta f.biloba
95 п 45 10Ял + Мде, С 22,2 22,7 514 0,461 Ib Ырий f.glabo-cortea f.com-pacta f.biloba
Примтка. 1з туполускатих форм ялини ми виявили чотири (f.biloba, f.obtusata, f.typica, f.cuneata), i3 гостролускатих - три пашвш форми ялини (f.acuminata, f.apicu-lata, f.ligulata)
Лускатокора форма ялини характеризуемся, передуЫм, Ырим кольо-ром кори, середньою або сильною трщинуватютю. Кора вщшаровуеться ба-гатьма невеликими за розм1рами лусками, як мають хвилясто-ромб1чну форму. Пластинчастокора форма ялини под1бна до попередньо! форми, але кора тут вщшаровуеться поздовжшми пластинками, як мають в основному прямо-кутну форму. Ця форма ялини трапляеться рщше, шж попередш.
Рщко трапляються особини з бурою корою, яка вщшаровуеться вузь-кими прямокутними з хвилястими краями пластинками (вшьхопод1бнокора форма) та з корою, яка мае глибок поздовжш трщини (соснопод1бнокора форма). Бшьшсть екземпляр1в з червонувато-коричневою корою е гладкоко-рими, i саме вони вщзначаються найбшьшими д1аметром та висотою. В ялино-вих насадженнях, де переважають екземпляри з таким кольором i типом кори, зосереджена найбшьша кiлькiсть дерев з категорiями життездатностi 001-002 i лише зовЫм незначна частка припадае на дерева 005-006 категорш (табл. 3).
Високопродуктивними та вiдносно стiйкими е також насадження, де переважають лускокорi екземпляри, однак при цьому луски не шдшмаються високо по стовбуру (до 1,5-2,0 м у молодих та до 4-5 м - у середньовжових насадженнях) i е дрiбними. Особини ялини з великою лускалстю, яка чггко проявляеться до 20^чного вжу, а колiр кори е переважно Ырим, е нестшки-ми, а утворенi ними насадження - невисоко! продуктивностi iз значною кшь-кiстю дерев низько! життездатност та сухостiйних (005-006).
Пластинчастокорi екземпляри також вiдрiзняються переважно низь-кою бютичною стiйкiстю та помiтно поступаються за iнтенсивнiстю росту i накопиченням стовбурно! деревини гладкокорим екземплярам.
У Захщному Лiсостепу ялиновi насадження з перевагою гладкокорих особин е стшюшими та продуктившшими (напр., ПД-78, 89, 5сл, 4сл, 84), нiж з перевагою лускокорих (напр., ПД-63кр, 111, 3Б, 5 п). Поряд з цим, висока стшюсть спостер^аеться i серед ялинових насаджень, де переважають луско-корi форми, хоча в таких культурах луската кора поеднуеться iз туполускати-ми формами ялини (напр., ПД-6 а-1, 15, 156).
Табл. 3. Життездатшсть ялини европейськог в рiзних типах _л'шорослиннихумов Захiдного Лшостепу_
№ пробно! дь лянки (ПД) Вк, роки Склад насадження Бонiтет Запас стовбур-но1 дере-вини ялини, м3/га Розподш дерев ялини за категорiями життездатносп, %
001 002 003 004 005 006
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Тип лшорослинних умов - С2
63 кр 23 10Ял + Д, С 1а 141 48 26 11 1 2 12
36 30 10Ял + Б II 173 37 25 10 3 3 22
98 29 10Ял I 304 60 15 4 2 2 17
35 29 9Ял1С + Д, Г I 208 44 24 9 3 3 17
78 36 9Ял1Д + Г 1Ь 298 88 8 1 1 1 1
89 83 10Ял + Д 1Ь 464 92 6 1 0 0 1
111 38 8Ял2Яс + Д I 125 21 42 13 4 4 16
151 34 10Ял II 179 55 22 11 5 3 4
Середне у тит лшорослинних умов 56 21 8 2 2 11
Тип лшорослинних умов - С3
6сл 25 10Ял 1Ь 234 74 12 4 2 3 5
65кр 33 10Ял + Б 1Ь 251 80 9 5 1 2 3
1сл 38 10Ял + С 1а 337 55 28 8 2 3 4
5сл 35 10Ял + Гк 1Ь 471 82 10 5 2 0 1
8сл 38 10Ял + С 1Ь 462 48 19 8 8 7 10
7сл 40 10Ял + С 1Ь 467 75 16 7 0 0 2
65 33 8Ял2Д + Б 1Ь 253 44 35 7 5 5 4
4сл 50 10Ял + С 1Ь 492 84 6 6 3 0 1
1 м 46 9Ял1Д + Г, Лп 1а 256 70 13 12 2 2 1
3сл 50 9Ял1С 1а 425 72 10 9 5 3 1
68 68 9Ял1Влч 1а 421 66 28 3 1 1 1
11 сп 90 9Ял1Д 1а 573 37 45 14 4 0 0
10сл 91 8Ял2С 1а 653 68 27 2 1 0 2
20 38 9Ял1Мдг !а 285 37 39 13 7 2 2
Середне у тит лiсорослинних умов 64 21 7 3 2 3
Тип лшорослинних умов - Б2
11 п 18 10Ял Iа 105 86 12 1 1 0 0
10 п 19 10Ял 1Ь 187 78 11 4 3 2 2
198 29 10Ял + Чш, Д, Кля 1Ь 267 43 31 16 2 0 8
200 28 10Ял + Д 1Ь 287 57 21 9 1 2 10
84 23 10Ял + Б Iс 301 88 4 3 2 2 1
201 28 10Ял + Д Iс 367 59 18 6 2 1 14
156 36 8Ял2Д Iа 153 70 20 5 3 1 1
5 п 38 8Ял2С + Г, Д ^ 325 48 31 10 2 3 6
87 32 9Ял1Д 1Ь 259 91 6 2 1 0 0
77 35 9Ял1Д + Г 1Ь 324 89 9 1 1 0 0
11 37 9Ял0,5Г0,5Клг Iа 371 51 40 3 2 0 4
17 31 10Ял + С Iс 251 29 49 17 3 1 1
9 34 8Ял2Мдя I 288 41 26 9 5 5 14
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
124 ш 31 9Ял1Мде+Пд 1а 234 61 22 9 4 0 4
4сп 39 10Ял + Мдг Ib 435 39 48 9 2 1 1
86 88 9Ял1Д I 590 88 8 3 0 0 1
Середне за типом лшорослинних умов 64 22 7 2 1 4
Тип люорослинних умов - D3
15 17 10Ял + Мдя Id 253 60 14 8 4 6 8
184 30 10Ял Id 425 90 7 2 1 0 0
52 30 8Ял1,5Д0,5Г Ib 158 58 31 3 3 2 3
24 38 10Ял Ib 437 66 19 4 5 1 5
26 36 10Ял Ib 457 53 15 10 4 2 16
25 32 10Ял + Д, Яс Ib 470 43 24 6 5 6 16
6 а-1 41 9Ял1Яс + Д Ib 508 74 13 6 3 1 3
2 с 43 10Ял Ib 453 55 30 7 4 1 3
1Б 44 10Ял Ib 644 63 27 3 3 2 2
3Б 54 10Ял Ib 681 46 36 11 3 2 2
2Б 44 10Ял Ib 466 60 21 11 2 2 4
9-5 п 45 10Ял+ Мде, С Ib 514 40 40 15 3 1 1
Середне за типом лшорослинних умов 60 23 7 3 2 5
Для порiвняння, в умовах Прикарпаття найвищою життездатшстю вщ-значаються насадження за перевагою особин з червоно-коричневою або коричневою гладкою корою, гребшчастим чи компактним типом гшкування та гострою формою насiнних лусок (табл. 4).
Табл. 4. Життездатшсть ялини европейськоХ у рiзних типах л^орослинних
умов Прикарпаття та ЗовшшнЫ Карпат
№ пробно! дь BÍR, роки Склад насадження н Запас стовбур- Розподш дерев ялини за категорíями життездатносп, %
н • ^ к но! дере-
лянки (ПД) о W вини ялини, м3/га 001 002 003 004 005 006
Тип лшорослинних умов - Сз
Середне у тит лшорослинних умов 56 15 9 5 5 10
Тип люорослинних умов - D3
Середне у тит лшорослинних умов 61 14 6 5 4 10
Зпдно з юнуючими дослщженнями [25, 26, 29], picT, продуктившсть i стiйкiсть ялини можна повною мiрою спрогнозувати за типом гшкування. Бь льшiсть люових культур ялини в умовах Захщного Лiсостепу характеризу-ються гребiнчастим (P.a. f.pectinacea) i компактним (P.a. f.compakta), рiдше -плоским (P.a. f.plana) та незначно - щiткоподiбним (P.a. f.strigillata) типом ri-лкування. Найпродуктившшими та стiйкими е насадження, де переважае гре-бiнчаста форма гшкування (див. табл. 2). Також високою продуктивною та стiйкiстю вiдзначаються насадження ялини з компактним типом гшкування.
Вивчення форм ялини за будовою насшних лусок е дуже складним, оскшьки внаслiдок переопилення утворюеться маса перехщних форм, часто -в межах одного насадження. За М.А. Голубцем [5, 7, 8] аборигенна гостро-луската та завезена гостролуската ялини належать до Pisea abies [L.] Karst.
var. apiculata Beck., а завезена туполуската - до P. abies [L.] Karst. var. obtusata Pacz.y люових культурах Захiдного Лiсостепу трапляються як тупо-, так i го-стролускат форми ялини (f. acuminata, f.ligulata, f.biloba, f.squarrosa). Беручи до уваги наявш результати дослiджень [5, 7, 8, 19, 29 та ш.), ми дослщжували залежнiсть мiж формами ялини за будовою насiнних лусок та ïx стiйкiстю i продуктивнiстю - P.a. f. biloba, P.a. f. obtusata (ф. туполускат^ та P.a.f.acumi-natа, P.a.f.apiculata, P.a.f.ligulata (ф. гостролускат^.
Туполускатi форми e великими щшьними шишками iз цупкими округ-лими насшними лусками, гостролускатi - дещо дрiбнiшими менш щiльними, iнодi навт крихкими шишками iз витягнутими гострими, часто роздвоеними на кiнцi насшними лусками. Досить часто можна побачити шишки, яю поед-нують в œ6i ознаки тупо- та гостролускатоï форм. Ми виявили, що в люових культурах Заxiдного Лiсостепу, а також Захщного Полiсся та Прикарпаття ростуть переважно туполускат (привiзнi) форми ялини. Вони i формують ос-новний фон продуктивностi та стшкост ялинових насаджень в позаареаль-них умовах. Поряд з цим, ялиновi насадження цих райошв представленi i гос-тролускатими формами, i частина з них знаходиться у незадовшьному сташ як за стiйкiстю, так i за продуктившстю (напр., ПД 9, 98, 36, 35). Проте, серед цих насаджень трапляються i високопродуктивш та бютично стшю (напр., ПД 4сл, 87, 77, 84). Такий стан може свщчити про використання для створен-ня ялинових насаджень рiзного за походженням садивного матерiалу.
В усix типах люорослинних умов найвищими таксацiйними показни-ками характеризуються форми з червоно-коричневою та коричневою гладкою корою у молодому вщ (1Ь-1с класи боштету) та з коричневою або бурою гладкою корою (I-Ib класи боштету) в старшому вщ (див. табл. 2). Найбiльшi показники дiаметра, висоти та об'ему середнього дерева притаманш особи-нам з тупою формою насшних лусок (P.a. f.biloba, P.a. f.obtusata), вони ж ха-рактеризуються i найвищим класом бонiтету. Проте, частина ялинових насаджень з переважанням гостролускатих форм (P.a. f.acuminata, P.a. f.ligulata) теж вщзначаються високими таксацшними показниками. Вiрогiдно, це або-ригеннi форми, якi успiшно адаптувалися до мiсцевиx природно-клiматичниx умов. О^м форм ялини, запас стовбурноï деревини значною мiрою зале-жить також вщ густоти, i високий клас бонiтету (ПД 65, 65кр, 6сл, 201 та iн.) не завжди вщповщае високому запасу деревини. Насадження, яю ростуть за нижними класами бонiтету, але мають високу густоту (напр., ПД 156, 98) нако-пичують значно бiльшi обсяги стовбурноï деревини за подiбний промiжок часу.
Найвищою бiотичною стiйкiстю характеризуються дерева ялини, яю ростуть у типах люорослинних умов D2 та С3 (64 % здорових та 21-22 % вщ-носно здорових особин при мшмальнш кiлькостi сухостою в 3-4 %). Дещо нижча життездатшсть дерев зафжсована в умовах вологого груду i найниж-ча - в умовах С2, де середня частка сухостою становить 11 % (див. табл. 3).
Насадження, яю характеризуються найвищим класом боштету (ПД 78, 77, 5сл, 87, 184 та ш.), вщзначаються здебшьшого i найвищою продуктивна-тю у 30-35^чному вщ (260-470 м /га), найвищою часткою здорових (82-
91 %) та найнижчим (близько 1 %) - мертвих дерев. У таких насадженнях пе-реважають особини з коричневою або червоно-коричневою гладкою корою, ком-пактним типом гшкування та тупою, рщше - гострою формою насшних лусок.
Висновки. За межами природного ареалу ялина европейська вщзна-чаеться швидкорослютю, ранньою ф1зюлопчною зршстю та накопиченням значних запаЫв деревини вже у 30-40 роюв, що визначае високу доцшьшсть 11 культивування в цих умовах протягом обмеженого перюду часу.
При створенш люових культур ялини за межами природного ареалу цшком не придшяеться увага вщбору форм ялини, хоча форми породи у по-еднанш з певними лшвничими чинниками часто визначають таю важлив1 характеристики, як продуктившсть { стшюсть культур. Тому в межах одного насадження практично завжди ростуть р1зш форми ялини за кольором { будо-вою кори, типом гшкування та формою насшних лусок.
Особливост морфолопчних форм ялини европейсько! мають певний зв'язок з бюлого-еколопчними властивостями породи - 11 швидюстю росту, продуктившстю та стшюстю. Так, на найбшьшу увагу заслуговують форми ялини з гладкою коричневою з р1зними вщтшками корою, компактним гшку-ванням та тупою формою насшня лусок. Однак, повного зб1гу цих морфолопчних ознак породи з 11 продуктившстю та стшюстю не встановлено: в окре-мих випадках високопродуктивними та стшкими можуть бути { насадження з перевагою лускокорих особин в поеднанш з гострими насшними лусками.
Найвищою бютичною стшюстю вщзначаються гладкокор1 форми ялини, яю мають коричневий, рщше - червоно-коричневий чи зеленувато-корич-невий кол1р кори. Пршою бютичною стшюстю вщзначаються форми ялини з лускопод1бною корою, у насадженнях яких е значна юльюсть сухостою.
В умовах Захщного Люостепу найвищими таксацшними показниками та найвищою життездатшстю характеризуються ялинов1 культури з перевагою в них особин з коричневою або червоно-коричневою гладкою корою, гребшчастим або компактним гшкуванням, тупою, рщше - гострою формою насшних лусок. Насадження, в яких перевага належить саме таким формам, ростуть за високим класом боштету { накопичують до 30-35-р1чного вшу зна-чш запаси стовбурно1 деревини. Насадження 70-80-р1чного вшу сформоваш переважно формами з коричневою або бурою гладкою корою та тупою формою лусок.
Беручи до уваги крашу стшюсть, бшьшу довгов1чшсть та вишу продуктившсть туполускато1 форми ялини в люових культурах Захщного Люос-тепу, саме 1й пропонуеться вщдати перевагу при вщбор1 матер1алу для ство-рення плантацшних люових насаджень у цьому регюш. Завдяки еколопчнш пластичносл, висоюй продуктивност та задовшьнш бютичнш стшкоси до 30-40-р1чного вшу, створення штучних насаджень ялини в позаареальних умовах е доцшьним, але основним напрямком при створенш люових культур повинно бути плантацшне люовирощування, яке забезпечить отримання значних обсяпв деревини в коротю термши.
Л1тература
1. Альбенский А.В. Селекция древесных пород и семеноводство. - М.-Л.: Гослесбум-издат, 1959. - 306 с.
2. Бигун Н.Ю. Ельники буковой зоны Карпат. - Ужгород: Карпаты, 1990. - 126 с.
3. Бузун В.О. Про ефеRтивнiсть вирощування ялини на Полiссi// Лiсове госп-во, люова, пап. i д/о пром-сть. - К.: БудiвельниR. - 1968, № 6. - С. 8-10.
4. Вакулюк П.Г. Технология лесокультурных работ. - М.: Лесн. пром-сть, 1982. - 136 с.
5. Голубец М.А. Два подвида Picea exelsa Link. и вопрос об их ареалах// Ботан. журн. -1960, т. 45, № 5. - С. 13-23.
6. Голубец М.А. Ель в культурах равнинной части западных областей УССР: Автореф. дисс. ... канд. с.-х. наук: Харьков. с.-х. ин-т им. В.В. Докучаева. - Харьков, 1959. - 15 с.
7. Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат. - К.: Наук. думка, 1978. - 262 с.
8. Голубец М.А. Современная трактовка объема вида Picea abies (L.) Karst. и его внутривидовых таксонов// Ботан. журн. - 1968, т. 53, № 8. - С. 1048-1062.
9. Дебринюк Ю.М. Люокультурне районування Захщного Люостепу Укра!ни. - Львiв: Камула, 2003. - 248 с.
10. Дебринюк Ю.М. Рют i продуктившсть ялини европейсько! в люових культурах Захщного Полюся// Наук. вюник УкрДЛТУ: Стан i тенденци розвитку лювничо! осв^и, науки та люового господарства в Укра!ш. - Львiв: УкрДЛТУ. - 2004, вип. 14.6. - С. 148-154.
11. Дебринюк Ю.М. Щодо особливостей створення та доцшьност вирощування ялини европейсько! за межами Н природного ареалу// Лю. журн. - 1995, № 3. - С. 8-10.
12. Дебринюк Ю.М. Ялина европейська (смерека) як високопродуктивна порода Малого Полюся// Наук. вюник УкрДЛТУ: Лiсiвницькi дослщження в Укршш. 1Х-т Погребнякiвсь-ю читання. - Львiв: УкрДЛТУ. - 2003, вип. 13.3. - С. 221-228.
13. Зеленський А.М. Смеречини Львiвщини за межами природного ареалу// Матер. 46-о! наук.-техн. конф. УкрДЛТУ. - Львiв: УкрДЛТУ, 1994. - С. 89-91.
14. Крюссман Г. Хвойные породы: Пер. с нем. - М.: Лесн. пром-сть, 1986. - 256 с.
15. Логгинов Б.И. Пути повышения продуктивности лесов Украинской ССР// Лесоводство и агролесомелиорация. - 1965, вып. 2. - С. 3-9.
16. Логгинов В.Б. Интродукционная оптимизация лесных культурценозов. - К.: Наук. думка, 1988. - 164 с.
17. Шктн К.С. Ялиновi культури як зразок високопродуктивних насаджень на Украшу Наук. пр. УАСГА. - К.: УАСГА. - 1960, т. 16, вип. 8. - С. 119-126.
18. Ониськив Н.И. Еловые культуры Прикарпатья// Вестник сельхоз. науки. - М., 1964, № 7. - С. 101-106.
19. Парфенов В.И. Обусловленность распространения и адаптация видов растений на границах ареалов. - Минск: Наука и техника, 1980. - 208 с.
20. Порицкий Г.А. Особенности роста еловых культур в условиях Малого Полесья Украинской ССР// Сб. науч. тр. УСХА: Повышение продуктивности лесов и эффективности защитного лесоразведения. - К.: УСХА, 1985. - С. 93-98.
21. Раманаускас В.И. Повышение продуктивности лесов Литовской ССР путем применения достижений лесной селекции// Сб. науч. тр.: Лесная генетика, селекция и семеноводство. - Петрозаводск: Карелия, 1970. - С. 173-177.
22. Рубцов В.И. Фенотипическая структура популяций ели и ее значение для селекции// Сб. науч. тр.: Лесная геоботаника и биология древесных растений. - Брянск: БТИ, 1984. -С. 82-85.
23. Швиденко А.И. Интенсивная технология лесовыращивания// Лесн. хоз-во. - 1987, № 11. - С. 72-74.
24. Шевченко С.В. Продуктивность, возобновление и защита еловых лесов в западных областях УССР/ Сб.: Корневая губка. - Харьков: Прапор, 1974. - С. 57-62.
25. Шиманский П.С., Поджарова З.Н., Усеня В.В. Отбор форм ели для плантационного выращивания// Лесн. хоз-во. - 1988, № 11. - С. 29-32.
26. Шишков И.И. К вопросу о формовом разнообразии ели// Лесн. хоз-во. - 1957, № 5. - С. 13-15.
27. Шкутко Н.В. Хвойные Белоруссии: эколого-биологические исследования. - Минск: Навука i тэхшка, 1991. - 264 с.
28. Юркевич И.Д., Голод Д.С., Парфенов В.И. Типы и ассоциации еловых лесов (по исследованиям в БССР). - Минск: Наука и техника, 1971. - 350 с.
29. Юркевич И.Д., Голод Д.С., Парфенов В.И. Формовой состав ели обыкновенной в лесах Белоруссии// Сб. науч. тр.: Лесн. генетика, селекция и семеноводство. - Петрозаводск: Карелия, 1970. - С. 184-190. _
