CC BY
19
Орипнальш досл^ження Original Researches ■ < ■ i ГАСТРОЕНТЕРОЛОПЯ GASTROENTEROLOGY
Патолопя верхн1х в1ддшв травного каналу / Pathology of Upper Gastrointestinal Tract
УДК 616.333-008.6:616.379-008.64:616.153:577.175.859]-036 DOI: 10.22141/2308-2097.52.2.2018.132611
Орчак С.С., Бо^жар О.О., Стан М.П.
ДВНЗ «Ужгородський нацюнальний ун1верситет», м. Ужгород, Укра'на
Роль бюлопчно активних речовин у формуванш гастроезофагеальноТ рефлюксноТ хвороби у хворих на цукровий дiабет 2 типу
For cite: Gastroenterologia. 2018;52(2J:71-76. doi: 10.22141/2308-2097.52.2.2018.132611
Резюме. АктуальнСть. У наш час недостатньо вивчен фактори, що впливають на перебг i кл'н'чн прояви гастроезофагеальноi рефлюксно)' хвороби (ГЕРХ) у хворих на цукровий диабет (ЦД) 2 типу. Мета. Дослджен-ня особливостей змни р'вн'в простагландишв (Pg) 12 та F2a у сироватц кров'1 залежно вд клiнiчного перебгу ГЕРХ у хворих на ЦД 2 типу. Матер'али та методи. Обстежено 82 хворих на ГЕРХ i ЦД 2 типу (основна — 1 група) i групу порiвняння (85 хворих на ГЕРХ — 2 група). Обстеженим патентам у сироватц кров'1 проводили визначення PgF2a та 6-кето-простагландину F1a (простацикл':н кров'1 — PgIJ. Результати. Скарги щодо орга^в травлення, характера для ГЕРХ, установлено у 61,0 % па^енш 1 групи; у 22,0 % хворих ¡з поеднаною патолопею виявлено отоларинголопчну; у 17,1 % обстежених—кар^альну форму ГЕРХ. У хворих. на поедна-ну патолопю бльш виражене пщвищення концентрацИ PgI2 ¡з позастравохдними проявами ГЕРХ, особливо при його отоларинголопчнй форм'1 (в 4,1 раза пор'вняно з показниками контрольноi групи), тод як у хворих при кар^альнй масц ГЕРХ його концентрация пщвищена у 3,5 раза, а у хворих з стравох'щними проявами ГЕРХ i ЦД 2 типу — у 3,0 раза. У хворих на ГЕРХ аналопчн зм'ми встановлено у 2,4 раза (отоларинголопчнi прояви), у 2,2 раза (кардюлопчнi прояви) та у 1,6 раза (типовi прояви ГЕРХ) частше. Висновки. ГЕРХ при ЦД 2 типу часто проявляеться позастравохщною симптоматикою (отоларинголопчна, кардюлопчна форми). Максимальне пщвищення рiвня простациклну у сироватц кров '1 встановлено у хворих ¡з позастравохщними проявами ГЕРХ у поеднанн з ЦД 2 типу, особливо його отоларинголопчно)' форми.
Ключовi слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; клiнiчнi форми гастроезофагеально)' рефлюксноiхвороби; простагландини; цукровий д'абет 2 типу
Наукове до^дження е фрагментом держбюджетног теми кафедри хiрургiчних хвороб та кафедри пропедевтики внутршшх хвороб медичного факультету ДВНЗ «Ужгородський нацюнальний ушверситет» № 851 «Ме-хашзми формування ускладнень при захворюваннях печт-ки та тдшлунковог залози, методи ¡х лтування та про-флактики», номер державно'1 реестрацп: 0115Ш)01103.
Вступ
Цукровий дiабет (ЦД) — найнебезпечшший виклик людству в XXI столггл. ЦД визначений Всесвггньою оргашзащею охорони здоров'я (ВООЗ) як нешфекцш-на еmдемiя, саме у зв'язку з цим у 2006 рощ ухвалено
резолюцш Оргашзаци Об'еднаних Нацш (ООН) про боротьбу з ЦД. Якщо на початку 80-х роыв минуло-го столптя ыльысть хворих на ЦД становила близько 30 млн, то на сьогодш — понад 366 млн, а за прогнозами експертав Мiжнародноl дiабетичноl федерацй' (International Diabetes Federation (IDF)) i ВООЗ, до 2030 року очшуеться понад 552 млн. Кльысть хворих на ЦД 2 типу зростае в ушх без винятку крашах свггу, найчас-тше — серед людей вшом вщ 40 до 59 роыв. До того ж 183 млн людей iз ЦД залишаються недiагностованими. Отже, вщповщно до даних свггово! статистики, кожш 13—15 роыв ыльысть людей iз ЦД подвоюеться. Ана-лопчна тенденщя спостертаеться i в Украшк показник
© «Гастроентеролопя» / «Гастроэнтерология» / «Gastroenterology» («Gastroenterologia»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Орчак Елизавета Степашвна, доктор медичних наук, професор кафедри пропедевтики внутршшх хвороб, медичний факультет, Ужгородський нацюнальний ушверситет, пл. Народна, 1, м. Ужгород, 88000, УкраТна; e-mail: [email protected]; контактний тел.: +38 (050) 976-17-94.
For correspondence: E. Szircsak, MD, PhD, Professor at the Department of of propaedeutic of internal diseases, medical faculty, Uzhhorod National University, Narodna sq., 3, Uzhhorod, 88000, Ukraine; e-mail: [email protected]; phone: +38 (050) 976-17-94.
захворюваност збтьшився з 115,6 у 1993 рощ до 267,0 у 2012 рощ на 100 тис. населення; показник поширенос-Т — вiдповiдно з 699,2 до 2885,0 [1]. При цьому до 90 % хворих — це пащенти iз ЦД 2 типу.
Як вщомо, кислотозалежш захворювання, такi як пептична виразкова хвороба, гастроезофагеальна реф-люксна хвороба (ГЕРХ), як i цукровий дiабет (ЦД), е одними з найпоширешших захворювань внугрiшнiх оргашв [2]. Поширенiсть ГЕРХ у захщних популяцiях за останнi 30 роыв мае чiтку тенденцiю до зростання i варiюе вiд 10 до 30 % [3, 4]. Крiм того, актуальнiсть ГЕРХ обумовлена наявшстю як типових, так i атипових (бронхолегеневих, кардюлопчних, стоматологiчних, отоларингологiчних) ктшчних проявiв, що ускладню-ють дiагностику ГЕРХ [5].
Провiдним у патогенезi ГЕРХ, як i при шших кис-лотозалежних патологiчних станах, е порушення балансу мiж факторами агреси та захисту слизово! обо-лонки стравоходу з переважанням перших [4].
В основi ураження оргашв травлення у пацiентiв iз ЦД лежать декшька механiзмiв: дисфункцiя автономно! нервово! системи, ангiопатií, дизрегулящя секреци й iнактивацií гормонiв i iнкрементiв, а також електро-лггш порушення, пов'язанi з уремiею та кетоацидозом. Хрошчна гiперглiкемiя зазвичай призводить до форму-вання дiабетичноí' полшейропати, зокрема з уражен-ням вегетативних нервових волокон. Цей механiзм е шдставою розвитку автономно! нейропати i порушення модулюючого впливу вегетативно! нервово! системи на органи травлення. Дiабетична нейропатая супрово-джуеться порушенням перистальтики стравоходу, упо-вiльненням стравохщного транзиту, розслабленням нижнього стравохiдного сфшктера [6].
На сьогоднi ще недостатньо вивчеш фактори, що впливають на переб^ i клiнiчнi прояви ГЕРХ у хворих на ЦД 2 типу. Роль деяких факторiв ризику ГЕРХ, зокрема ЦД 2 типу та порушення вгодованост (надмiрна маса тта, ожиршня), оцiнюеться неоднозначно. Недостатньо вивчено також вплив рiзних груп бiологiчно активних речовин, зокрема простагландишв, якi про-являють рiзноспрямовану дiю i на гладку мускулатуру внутрiшнiх органiв, отже, i на клiнiчний перебiг ГЕРХ. Тому подальшi дослiдження в цьому напрямку можуть розкрити новi вiдомостi щодо формування рiзних кль нiчних варiантiв ГЕРХ, особливо у хворих на ЦД 2 типу.
Мета: дослщити особливост змiни рiвнiв простагландишв 12 та F2a у сироватщ кровi залежно вiд кшшч-ного переб^у ГЕРХ у хворих на ЦД 2 типу.
Матерiали та методи
На базi кафедри пропедевтики внутршшх хвороб медичного факультету ДВНЗ «Ужгородський нацю-нальний ушверситет» (ендокринолопчне та гастроен-терологiчне вщдтення Закарпатсько! обласно! кшшч-но! лiкарнi iм. А. Новака) у 2016—2017 рр. обстежено 82 хворих на ГЕРХ i ЦД 2 типу. Серед них чоловшв було 44 (53,7 %), жшок — 38 (46,3 %). Середнш вш дорiв-нював 47,9 ± 7,8 року. Щ пацiенти становили основну групу обстежених (1 група).
До групи nopiBHHHHH ввiйшли 85 хворих на ГЕРХ (2 група) без ЦД 2 типу. Серед них чоловшв було 53 (62,4 %), жшок — 32 (37,6 %). Середнш вш — 48,3 ± 5,7 року. Контрольну групу становили 20 практично здо-рових ошб (чоловшв було 12 (60,0 %), жшок — 8 (40,0 %)). Середнш вш — 47,6 ± 5,8 року.
Уш дослщження були виконаш за згодою пацieнтiв, а методика !х проведення вiдповiдала Гельсiнськiй де-кларацй' 1975 р. та l! перегляду 1983 р.
Уш обстежеш пацieнти пiдлягали дослiдженню за загальноклшчними, антропометричними, лаборатор-ними й шструментальними методами. Для верифша-ц1! дiагнозу звертали увагу на характер скарг, анамнез захворювання. При антропометричному дослщженш визначали iндекс маси тiла (1МТ), обвiд талй' (ОТ), обвiд стегон (ОС), розрахували iндекс талiя/стегно (1ТС = ОТ/ОС). Вiдповiдно до отриманих даних, за ре-комендацiями ВООЗ, хворих розподтили залежно вiд показника 1МС.
Дiагноз ЦД 2 типу встановлено зпдно з рекоменда-щями IDF (2005). Ступiнь тяжкостi ЦД 2 типу ощнюва-ли за рiвнем глiкозильованого гемоглобiну (HbAlc, %), що визначали за допомогою хромогенного аналiзу на апаратi Sysmex 560 (Япошя) з використанням реакти-вiв фiрми Siemens.
Дiагноз ГЕРХ установлювали за критерiями ушфь кованого клШчного протоколу (наказ Мiнiстерства охорони здоров'я Укра!ни вiд 31.10.2013 р. № 943) з урахуванням скарг, даних ендоскошчного дослщжен-ня тощо. Для шдтвердження дiагнозу обстеженим хворим виконано фiброезофагогастродуоденоскопiю (ФЕГДС) за допомогою обладнання для ендоскопп з вiдеопроцесором Pentax ЕРМ-3300 iз використанням гнучких фiброендоскопiв фiрми Pentax Е-2430, GIF-K20, а також проведено добовий рН-мошторинг (за методикою проф. В.Н. Чернобрового) [7]. Для ендоскошчно! ощнки ступеня ураження стравоходу використовували Лос-Анджелеську (LA) класифша-цiю (1998). Helicobacter pylor/'-шфекщю дiагностували за допомогою швидкого уреазного тесту (CLO-test), а також С13-уреазного дихального тесту (С13-УДТ) (IZINTA, Угорщина). Обстеженим пацieнтам виконано ультразвукове дослщження органiв черевно! порожнини (апарат HDI-1500, США), електрокардю-графiчне обстеження.
Ушм обстеженим пацieнтам у сироватщ кровi методом iмуноферментного аналiзу проводили визначення показниив простагландину (Pg) F2a та 6-кето-проста-гландину F1a (простациклiн кровi — PgI2), викорис-товуючи тест-системи Enzo Life Sciences фiрми ВСМ Diagnostics (США).
Критерiями включення пащенпв у дослiдження були: ЦД 2 типу, наявшсть клiнiчних симптомiв (типових i атипових) ГЕРХ, виявлення при ФЕГДС змш слизово! оболонки стравоходу, характерних для ГЕРХ.
Критери виключення з дослiдження: ЦД 1 типу, функщональш або органiчнi захворювання стравоходу, шлунка та дванадцятипало! кишки, неерозивна форма ГЕРХ.
Аналiз i обробка результатiв обстеження хворих здiйснювались за допомогою комп'ютерно!' програми Statistics for Windows v. 7.0 (StatSoft Inc, США) з вико-ристанням параметричних i непараметричних методiв оцiнки отриманих результатiв.
Результати
У 1 групу обстежених увiйшли хворi на ЦД 2 типу середнього ступеня тяжкосп (субкомпенсований вуг-леводний обмш), що характеризувалися вiдсугнiстю гiпоглiкемiчних реакцiй, рiвнем глюкози в кровi натще до 8,5 ммоль/л, тсля i'жi — до 10 ммоль/л, HbAlc — не вище 9 %.
Скарги щодо органiв травлення, характернi для ГЕРХ, встановлено у 50 (61,0 %) обстежених нами па-щенпв iз ЦД 2 типу. Провщними клiнiчними проява-ми ураження верхнiх вiддiлiв травноi системи у хворих на ГЕРХ при ЦД 2 типу були вщрижка кислим, ком у горл^ печiя, а також дисфапя, тодi як у хворих 2 групи (пащенти з ГЕРХ) — вiдрижка кислим i печiя.
Пiсля аналiзу скарг встановлено, що частина хворих 1 групи (до 22,0 %) часто вщзначають першшня у горл^ охриплють голосу, а також скаржаться на сухий, гавкливий кашель. У 14 (17,1 %) обстежених хворих 1 групи (ГЕРХ при ЦД 2 типу), яю проконсультоваш кардюлогом, ми додатково визначили наявнють загру-динних болiв по ходу стравоходу та порушення в робо-ri серця, що частiше виникае пiсля вживання жирноi, смаженоi iжi, газованих напоiв, кави, що ми розщнили як позастравохiднi прояви ГЕРХ (табл. 1).
Проведення ФЕГДС у вшх обстежених нами хворих 1 та 2 груп подтвердило дiагноз ГЕРХ. При ендоскошч-ному обстеженнi в ушх хворих як групи спостереження (пащенти з ГЕРХ i ЦД 2 типу), так i групи порiвнян-ня (хворi на ГЕРХ) спостер^али гастроезофагеальний рефлюкс i рефлюкс-езофаггг (РЕ) рiзного ступеня ви-раженост (табл. 2).
При дослiдженнi було вщзначено, що в групi хворих на ГЕРХ стушнь тяжкост РЕ частiше вiдповiдав ступеню LA-A, тодi як у хворих на ГЕРХ у поеднанш
Таблиця 1 — Кл '1Н1чш прояви ГЕРХ у обстежених хворих
Симптоми XBopi на ГЕРХ i ЦД 2 типу 1 група (n = 82), % XBopi на ГЕРХ 2 група (n = 85), %
Стравохщж прояви ГЕРХ (n = 50), 61,0 (n = 63), 74,1
— печiя 52,0 82,5
— вщрижка кислим 82,0 90,5
— дисфапя 46,0 65,1
— ком у горлi 64,0 36,5
Позастравохщж прояви ГЕРХ (n = 32), 39,0 (n = 22), 25,9
Отоларинголопчж (n = 18), 56,3 (n = 10), 45,5
— першлння у горлi 83,3 90,0
— охриплють голосу 61,1 70,0
— сухий, гавкаючий кашель 44,4 50,0
Кардюлопчж (n = 14), 43,7 (n = 12), 54,5
— загрудиннi болi за ходом стравоходу 78,6 83,3
— перебоТ в роботi серця 57,1 66,7
Ендоскотчж прояви 1 група (n = 82), XBopi на ГЕРХ та ЦД 2 типу 2 група (n = 85), хвopi на ГЕРХ
Стравохщж прояви ГЕРХ (n = 50), % Позастравохщж прояви ГЕРХ (n = 32), % Стравохщж прояви ГЕРХ (n = 63), % Позастравохщж прояви ГЕРХ (n = 22), %
Рефлюкс-езофапт (ступнь тяжкост в 'щпов'щно до LA-класифiкацil)
LA-A 16,0 9,4 46,0 54,5
LA-B 58,0 56,3 31,7 45,5
LA-C 22,0 34,4 17,5 -
LA-D 4,0 - 4,8 -
Кандидозний езофапт 24,0 6,3 3,2 -
ДГР 36,0 59,4 19,0 4,8
Таблиця 2 — Характер ендоскотчних змн у обстежених хворих на ГЕРХ
з ЦД 2 типу (незалежно вщ клшчно! форми захво-рювання) — частiше ступеню LA-B. Ендоскошчна картина хворих iз поеднаною патолопею вiдрiзня-лася вiд групи з ГЕРХ iз бiльш вираженим генераль зованим i стiйким набряком та гiперемiею поряд iз множинними геморапчними елементами, а також у груш хворих на ГЕРХ i ЦД 2 типу частше визнача-ли кандидозний езофапт i дуоденогастральний реф-люкс (ДГР).
Аналiз показникiв простагландишв у сироватцi кровi вказуе на бтьш виражене пiдвищення рiвня PgI2, нiж PgF2a, в обох групах обстежених пацiентiв. При цьому у хворих на поеднану патологш (ГЕРХ i ЦД 2 типу) бтьш виражене шдвищення концентра-ц11 простациклшу у хворих з позастравохiдними про-явами ГЕРХ, особливо при його отоларинголопчнш формi (в 4,1 раза порiвняно з показниками контрольно! групи), тодi як у хворих при кардiальнiй масцi ГЕРХ його концентращя пiдвищена у 3,5 раза, а у хворих зi стравохтними проявами ГЕРХ i ЦД 2 типу — у 3,0 раза (табл. 3). У хворих групи порiвняння (пащ-енти з ГЕРХ) аналопчш змши встановлено у 2,4 раза (при отоларинголопчних проявах ГЕРХ), у 2,2 раза
(при кардюлопчних проявах ГЕРХ) та у 1,6 раза (при типових стравохщних проявах ГЕРХ).
Кореляцшний аналiз показав сильний прямий зв'язок мiж рiвнем простациклiну та ДГР i ступенем LA-B РЕ у хворих i3 позастравохщною симптоматикою ГЕРХ при поеднанш патологи (г = 0,92; г = 0,78). У хворих 3i стравохтними проявами ГЕРХ на фош ЦД 2 типу встановлений кореляцшний зв'язок i3 рiвнем PgI2 середньо! iнтенсивностi при РЕ LA-B та негатив-ний при кандидозному езофагт (г = 0,44; г = —0,63). У груш порiвняння зв'язок мiж активнiстю простациклшу виявлено лише у хворих зi стравохтними проявами ГЕРХ iз РЕ LA-A (табл. 4).
Обговорення
У свiтовiй науковiй лiтературi активно обговорюеть-ся питання поеднаного переб^ захворювань органiв травлення, зокрема ГЕРХ i ЦД. При цьому дослщження спрямованi на виявлення частоти, особливостей клшч-ного перебiгу ГЕРХ при ЦД 2 типу. Група вчених з Австри (Promberger R., Lenglinger J., Riedl O. et al.) вказують на вiдмiнностi у клшчнш картинi ГЕРХ у хворих на фош ЦД 2 типу i без нього, а також на бтьш високу частоту
Таблиця 3 — PiBHi простагландишв у сироватц кровi обстежених
Обстежеш Показник
PgI2 (пг/мл) PgF2a (пг/мл)
Контрольна група (п = 20) 52,17 ± 6,44 74,83 ± 5,26
1 група: хворi на ГЕРХ i ЦД 2 типу (п = 82) 182,16 ± 9,11 161,42 ± 7,85
Стравохщн прояви ГЕРХ (п = 50) 155,56 ± 7,41 173,25 ± 6,41
Позастравохщш прояви ГЕРХ (п = 32) 199,38 ± 10,32+ 153,18 ± 9,22
Отоларинголопчн'1 (п = 18) 214,26 ± 9,52 155,52 ± 5,58
Кард'юлопчн! (п = 14) 184,84 ± 5,96 149,26 ± 4,49
2 група: хворi на ГЕРХ (п = 85) 107,41 ± 8,58* 121,08 ± 6,23*
Стравохщш прояви ГЕРХ (п = 63) 84,61 ± 5,43** 123,22 ± 8,13*
Позастравохщш прояви ГЕРХ (п = 22) 121,09 ± 2,27* + 118,45 ± 6,74*
Отоларингологии! (п = 10) 123,01 ± 4,34** 121,32 ± 5,26
Кард'юлопчн! (п = 12) 115,80 ± 2,78* 114,12 ± 7,15
Примтки: рiзниця м 'ж показниками у хворих 1 i 2 груп у межах клЫчно/ форми захворювання достов'рна: * — p < 0,05, ** — p < 0,01; р'/зниця мiж показниками у хворих 1 та 2 груп зi стравох'щним i позастравох'щним проявами ГЕРХ достов'рна: + — p < 0,05; р '/зниця мiж показниками у хворих 1 групи з отоларинголопчним та кард 'юлопчним позастравох'щним проявами ГЕРХ достов'рна: л — p < 0,05.
Таблиця 4 — Коефщент кореляцп мiж рiвнем простациклну та ендоскотчними змнами
в обстежених хворих на ГЕРХ
Ендоскоп1чн1 ознаки Простагландин I2 сироватки кров1
1 група (хвор1 на ГЕРХ i ЦД 2 типу) 2 група (хворi на ГЕРХ)
Стравох1дн1 прояви ГЕРХ Позастравохщш прояви ГЕРХ Стравохщш прояви ГЕРХ Позастравохщш прояви ГЕРХ
Коеф^ент кореляцп
LA-A - - r = -0,45; р < 0,05 -
LA-B r = 0,44; р < 0,05 r = 0,78; р < 0,05 - -
Кандидозний езофапт r = -0,63; р < 0,05 - - -
ДГР - r = 0,92; р < 0,01 - -
атипових npoHBÍB ГЕРХ, зокрема отоларинголопчних уражень (16,9 % при ЦД та 7,0 % без ЦД, p = 0,032) [8]. Нашi данi також вказують на високу частоту позастра-вохщних проявiв ГЕРХ (39,0 %), особливо if отоларин-голопчно! форми, у хворих на ЦД 2 типу.
Проводяться науковi роботи з вивчення патогене-тичних ланок формування ГЕРХ при ЦД 2 типу. При цьому акцент робиться на дослщженш впливу дiабе-тично! автономно! нейропатй' на ураження внутршшх органiв, зокрема оргашв травлення (Lee S.D., Keum B., Chun H.J., Bak Y.T.) [9].
Ми не знайшли роботи, де обговорюеться роль таких бюлопчно активних речовин, як простагландини, що проявляють кардинально протилежнi ефекти на внутршш органи у хворих iз поеднанням ГЕРХ i ЦД 2 типу. Простагландини являють собою фiзiологiчну систему з багатьма прямими та зворотними зв'язками регуляцй'. Бiологiчна дiя простагландинiв надзвичайно рiзноманiтна, але одним iз основних бiологiчних ефек-пв е !хня виражена дiя на тонус гладко! мускулатури рiзних внутршшх органiв, причому дiя рiзних титв простагландинiв часто е дiаметрально протилежною. Так, простагландини F2 i D2 викликають скорочення, а простагландини Е2 та 12 — розслаблення [10]. Вони також активно беруть участь у контролi метаболiчних процесiв, запальних реакцiй, цитопротекцй', регене-рацй', роботи травно! системи, впливають на рiзнi ен-докриннi залози. Стае очевидним, що ЦД мае супро-воджуватись порушенням рiвнiв простагландинiв у сироватщ кровi.
Ми дослiдили рiвнi двох клашв простагландинiв (F2a та 12) у сироватцi кровi хворих на ГЕРХ i поеднану па-тологш, що, як було вказано вище, проявляють проти-лежнi впливи стосовно гладко! мускулатури внутршшх органiв.
K. Takeuchi, K. Nagahama довели захисну роль про-стагландину Е2 щодо слизово! оболонки стравоходу на експериментальних моделях тварин при РЕ [11]. Працю Н.М. Бурдули, Д.Я. Тадтаева присвячено досль дженню рiвнiв простагландишв класу Е2, F2а у хворих на ГЕРХ. 1х результати вказують на зниження концен-трацй' простагландишв Е2, F2а у хворих на ГЕРХ [12].
Нашi данi, навпаки, свщчать про пiдвищення рiвнiв PgF2a i PgI2 як у хворих на ГЕРХ, так i при поеднанш патологй'. Результати наших дослщжень вказують на бiльш високг концентраци PgI2, нiж PgF2a. Максималь-ш показники простациклiну виявлено у хворих при поеднанш ГЕРХ i ЦД 2 типу, особливо при його поза-стравохщних проявах (отоларинголопчна, кардюлопч-на форми).
Як вiдомо, простагландини утворюються практично в ушх органах i тканинах оргашзму. На нашу думку, порушення спiввiдношення даних бюлопчно активних речовин iз переважанням класу простагландишв, що мають здатнють проявляти розслаблюючий ефект щодо гладко! мускулатури внутршшх оргашв, зокрема на нижнш стравохщний сфiнктер, призводячи до його розслаблення, можуть розглядатися як один iз можли-вих факторiв, що впливають на формування ГЕРХ.
Висока концентращя PgI2 у хворих Í3 позастравохщ-ною формою ГЕРХ при ЦД 2 типу, ймовiрно, призво-дить до змши типового перебiгу захворювання, i ГЕРХ у цих пащенпв маскуеться шд ураження iнших органiв i систем. Отже, порушення рiвнiв простагландинiв може бути одним i3 можливих факторiв, що лежить в основi бтьш частого виникнення позастравохiдних проявiв ГЕРХ при ЦД 2 типу. Потрiбнi подальшi дослiдження з вивчення динамши простагландинiв у хворих на ГЕРХ для розумшня !х впливу на клшчний перебiг i форму-вання даного захворювання.
Висновки
1. ГЕРХ у хворих на ЦД 2 типу у 39,0 % випадюв проявляеться позастравохщною симптоматикою (отоларинголопчна, кардюлопчна форми).
2. Характерним ендоскошчним проявом стравохт-но! форми ГЕРХ при ЦД 2 типу е рефлюкс-езофапт (ступiнь тяжкосп переважно В — 58,0 % випадюв) та кандидозний езофагiт (24,0 % випадюв), тодi як у хворих i3 позастравохiдною формою — переважання дуо-деногастрального рефлюксу (59,4 % випадкiв) та реф-люкс-езофагiту LA-B (56,3 % випадыв).
3. В обстежених хворих, як на ГЕРХ, так i з поед-наною патолопею, встановлено бтьш виражене пдви-щення рiвня простациклшу у сировацi кровi (в 3,5 та 2,1 раза), шж простагландину F2 (в 2,2 та 1,6 раза).
4. Максимальне пiдвищення рiвня простациклiну у сировацi кровi встановлено у хворих iз позастравохщни-ми проявами ГЕРХ у поеднанш з ЦД 2 типу, особливо його отоларинголопчно! форми (214,26 ± 9,52 пг/мл).
Конфлшт iHTepeciB. Автори заявляють про втсут-нiсть конфлiкту штерешв при пiдготовцi дано! статтi.
1нформац1я про внесок кожного автора:
Срчак €.С. — концепщя i дизайн дослтження.
Болдгжар О.О. — анал1з отриманих даних.
Стан М.П. — збирання й обробка матер1ал1в, напи-сання тексту.
References
1. Pankiv VI. Diabetes mellitus: definition, classification, epidemiology, risk factors. Miznarodnij endokrinologicnij zurnal.2013;(55):95-104. (in Ukrainian).
2. Tkach SM. Diagnosis and treatment of acid-related diseases in patients with diabetes mellitus. Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery. 2017;(59):21-27. (inRussian).
3. Kon'kova LA, Kon'kov AV. Gastroesophageal reflux: extra-oesophageal manifestations. Medicinskij vestnik MVD. 2016;81(2):247-250. (in Russian).
4. KatzPO, Gerson LB, VelaMF. Guidelines for the diagnosis and management of gastroesophageal reflux disease. Am J Gastroenterol. 2013Mar;108(3):308-28; quiz 329. doi: 10.1038/ajg.2012.444.
5. Sviridova TN, Alekseev NJu, Kozlov JuS, authors; Minakov JeV, editor. Gastrojezofageal'naja refljuksnaja bolezn': metodicheskie ukazanija [Gastroesophageal reflux disease: guidelines]. Voronezh; 2009. 69p. (in Russian).
6. Stepanov IuM, Zakharash MP, Skrypnik IN, et al. The newest technologies in theoretical and practical gastroenterology. Zdorov'ja Ukrai'ny. 2016;(386-387):20-21. (in Russian).
7. Gyawali CP, KahrilasPJ, SavarinoE, et al.Modern diagnosis of GERD: the Lyon Consensu. Gut. 2018 Feb 3;pii:gutjnl-2017-314722. doi: 10.1136/gutjnl-201 7-314722.
8. Promberger R, Lenglinger J, Riedl O, et al. Gastro-oesophageal reflux disease in type 2 diabetics: symptom load and pathophysiologic aspects - a retro-pro study. BMC Gastroenterol. 2013 Aug 23;13:132. doi: 10.1186/1471-230X-13-132.
9. Lee SD, Keum B, Chun HJ, Bak YT. Gastroesophageal reflux disease in type II diabetes mellitus with or without peripheral neuropathy. J Neurogastroenterol Motil. 2011 Jul;17(3):274-8. doi: 10.5056/ jnm.2011.17.3.274.
10. Robleto DO, Herman CA. Cardiovascular effects of prostaglandin I2 and prostaglandin F2 alpha in the unanesthetized bullfrog, Rana catesbeiana. J Exp Zool. 1988 Apr;246(1) :10-6. doi: 10.1002/ jez.1402460103.
11. Takeuchi K, Nagahama K. Animal model of acid-reflux esoph-agitis: pathogenic roles of acid/pepsin, prostaglandins, and amino acids. BiomedRes Int. 2014;2014:532594. doi: 10.1155/2014/532594.
12. Burduli NM, TadtaevaDIa. The influence of intravenous laser therapy on prostaglandin E2 and F2-alpha dynamics and the state of microcirculation in the patients presenting with gastroesophageal reflux disease. Voprosy kurortologii, fizioterapii i lechebnoi fizicheskoi kul'tury. 2012; 89(6):17-20. (in Russian).
OTpuMaHO 18.03.2018 ■
Сирчак Е.С., Болдижар А.А., Стан М.П.
ГВУЗ «Ужгородский национальный университет», г. Ужгород, Украина
Роль биологически активных веществ в формировании гастроэзофагеальной рефлюксной болезни у больных сахарным диабетом 2 типа
Резюме. Актуальность. В настоящее время недостаточно изучены факторы, влияющие на течение и клинические проявления гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) у больных сахарным диабетом (СД) 2 типа. Цель. Исследование особенностей изменения уровней простагландинов 12 и Р2п в сыворотке крови в зависимости от клинического течения ГЭРБ у больных СД 2 типа. Материалы и методы. Обследованы 82 больных ГЭРБ и СД 2 типа (основная — 1 группа) и группа сравнения (85 больных ГЭРБ — 2 группа). Обследованным пациентам в сыворотке крови проводили определение РяР2п и 6-кето-простагландина Б (простациклин крови — Ря12). Результаты. Жалобы со стороны органов пищеварения, характерные для ГЭРБ, установлены у 61,0 % пациентов 1 группы, у 22,0 % больных с сочетанной патологией выявлена отоларингологическая, а у 17,1 % обследованных — кардиаль-ная форма ГЭРБ. У больных с сочетанной патологией более выражено повышение концентрации PgI2 с внепищеводными
проявлениями ГЭРБ, особенно при его отоларингологической форме (в 4,1 раза по сравнению с показателями контрольной группы), тогда как у больных при кардиальной маске ГЭРБ его концентрация повышена в 3,5 раза, а у больных с пищеводными проявлениями ГЭРБ при СД 2 типа — в 3,0 раза. У больных ГЭРБ аналогичные изменения установлены в 2,4 раза (отоларингологические проявления), в 2,2 раза (кардиологические проявления) и в 1,6 раза (типичные проявления ГЭРБ) чаще. Выводы. ГЭРБ при СД 2 типа часто проявляется внепищеводной симптоматикой (отоларингологическая, кардиологическая формы). Максимальное повышение уровня простациклина в сыворотке крови установлено у больных с внепищеводными проявлениями ГЭРБ в сочетании с СД 2 типа, особенно его отоларингологической формы. Ключевые слова: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь; клинические формы гастроэзофагеальной рефлюксной болезни; простагландины; сахарный диабет 2 типа
Ye.S. Sirchak, O.O. Boldizhar, M.P. Stan UzhhorodNational University, Uzhhorod, Ukraine
The role of biologically active substances in gastroesophageal reflux disease in patients with type 2 diabetes mellitus
Abstract. Background. The factors influencing the progression and clinical manifestations of gastroesophageal reflux disease (GERD) in patients with type 2 diabetes mellitus (DM) have not been sufficiently studied so far. To investigate the features of changes in serum prostaglandin (Pg) I2 and F2a levels depending on the clinical course of GERD in patients with type 2 DM was the purpose of our work. Materials and methods. The study involved 82 patients with GERD and type 2 DM (main, group 1) and comparison group (85 individuals, group 2). Serum levels of prostaglandin PgF2a and 6-keto-prostaglandin F1a (blood prostacyclin — PgI2) were evaluated in patients. Results. Digestive complaints characteristic of GERD have been detected in 61.0 % of persons from group 1, 22.0 % of individuals with combined pathology have been diagnosed with otolaryngologic form of GERD, and 17.1 % had a cardiac form. Patients with combined pathology have a more significant increase in the concentration of PgI2 with extra-esophageal
manifestations of GERD, especially with its otolaryngologic form (4.1 times higher than indicators of the control group), whereas in patients with cardiac mask of GERD, its concentration is increased 3.5-fold, and in those with esophageal manifestations of GERD and type 2 DM — 3-fold. In patients with GERD, similar changes were detected 2.4 times (otolaryngologic manifestations), 2.2 times (cardiac manifestations) and 1.6 times (typical manifestations of GERD) more often. Conclusions. GERD in patients with type 2 DM is often manifested by extravascular symptoms (otolaryngo-logic, cardiac form). The maximum increase in the level of serum prostacyclin is established in patients with extraesophageal manifestations of GERD and type 2 DM, especially with its otolaryn-gologic form.
Keywords: gastroesophageal reflux disease; clinical forms of gas-troesophageal reflux disease; prostaglandins; type 2 diabetes mel-litus
