CC BY
51де выполнения упражнения с моделированной нагрузкой в широчайшей мышце спины, четырехглавой и двуглавой мышцах бедра, а также в начале выполнения упражнения в трехглавой мышце плеча (р < 0,05 - 0,001). Кроме этого меньшая амплитуда колебаний была зафиксирована после выполнения упражнения в мышцах плеча (р < 0,05 - 0,001).
Максимальное время выполнения работы (удержание веса 75% от максимального - 51,0 кг) для мышцы спины составил, в среднем, 58,5 с. При этом обе величины достоверно увеличились в сравнении с первичными данными (р < 0,05 - 0,001). Достоверно увеличился показатель статической выносливости мышц бедра и составил, в среднем, 51,09 с (р < 0,05). Таким образом, под влиянием примененной нами системы упражнений профессионально-прикладной направленности студентки стали выполнять упражнения с предложенной моделированной нагрузкой при меньшей биоэлектрической активности мышц, что говорит об улучшении функционального состояния мышц, которые исследовались.
После проведенного нами эксперимента тенденция корреляционной взаимосвязи изменилась. Между показателями поднимания туловища в сед за 1мин и ЭМГ активностью широчайшей мышцы спины вначале (г1)и после 10-ти с работы (г2) появилась отрицательная взаимосвязь: г1=-0,22; г2=-0,52, при р>0,05, что не наблюдалось до эксперимента. Сохранилась слабая отрицательная взаимосвязь между показателями статической выносливости мышц спины (время удержания заданной нагрузки) и ЭМГ широчайшей мышцы спины вначале нагрузки: г=-0,22, при р>0,05. После эксперимента отрицательная взаимосвязь уменьшилась между результатами прыжков в длину с места и ЭМГ активностью четырехглавой мышцы бедра вначале нагрузки г=-0,47, и после 10-ти с работы г=-0,28, при р>0,05. Также после эксперимента усилилась отрицательная взаимосвязь показателей статической выносливости мышц бедра с биоэлектрической активностью четырехглавой мышцы бедра после нагрузки: г=-0,60, при р<0,05.
Выводы.
Проведенные исследования позволили составить профессиограмму учителя и на ее основе разработать систему профессионально - прикладной физической подготовки для студенток педагогического колледжа. Исследованиями подтверждена эффективность применения разработанной нами системы профессионально - прикладной физической подготовки студенток, что позволяет рекомендовать преподавателям физического воспитания, студенткам, а также учителям дополнять различные формы занятий предложенными нами физическими упражнениями профессионально - прикладного характера.
Перспективы дальнейших исследований предполагают проведение факторного анализа профессиональной деятельности студенток, совершенствование системы ППФП студенток педагогического колледжа и изучение возможностей ее применения для студентов других учебных заведений.
Література
1. Жуков М.Н. Содержание и методика профессиональноприкладной физической подготовки учителей предметников в педагогических вузах: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. - М., 1993. - 20 с.
2. Неверова Н.П., Акинина М.П., Амарян П.С., Кленов К.А., Устинкина Л.Е. Динамика здоровья студентов педагогического вуза и учителей по данным математического анализа ритма сердца, антропометрических и психофизиологических показателей // Физиология человека. - 1996. - Т. 22. - № 2. - С. 104 - 107.
3. Огнтстий А.В., Кривокульский О.І., Огниста К.М. Основи професійно-прикладної фізичної підготовки студентів гуманітарного профілю. Методичні рекомендації. - Тернопіль: ТНПУ, 2005. - 44с.
4. Раевский Р.Т. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов технических вузов: Учебное пособие. - М.: Высш. шк., 1985. - 136 с.
5. Ріпак М.О. Фізична культура і здоров’я жінки-вчительки: Методичний посібник із самоосвіти педагога. - Л.: НВФ «Українські технології», 2005. - 165 с.
Поступила в редакцию 05.11.2007г.
РЕСУРСИ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
Кошева Л.В.
Донбаська державна машинобудівна академія
Анотація. У статті викладені підходи, що обґрунтовують необхідність системного використання засобів фізичного виховання для формування особистісних якостей фахівця, які підвищують його конкурентноздатність. Засоби фізичного виховання справляють значний вплив на формування рівня корпоративної культури у студентському колективі й формують корпоративні якості майбутніх спеціалістів. Механізм впливу засобів фізичного виховання на рівень корпоративної культури має системний характер й усі системні властивості. Ключові слова: сінергія, засоби фізичного виховання, корпоративна культура.
Аннотация. Кошевая Л.В. Ресурсы системного похода в физическом воспитании будущих специалистов в высшей школы. В статье изложены подходы, обосновывающие необходимость системного использования средств физического воспитания для формирования личностных качеств специалиста повышающих его конкурентоспособность. Средства физического воспитания оказывают значительное влияние на формирование уровня корпоративной культуры в студенческом коллективе и формируют корпоративные качества будущих специалистов. Механизм влияния средств физического воспитания на уровень корпоративной культуры имеет системный характер и все системные свойства.
Ключевые слова: синергия, средства физического воспитания, корпоративная культура.
Annotation. Coshevaya L.V. Resources of system hike in physical education of future specialists in high school. In clause the approaches proving necessity of system use of means of physical training for formation of personal qualities of the expert raising its competitiveness are stated. Agents of physical training render appreciable effect on formation of a level of corporate crop in student’s collective and shape corporate qualities of the future specialists. The mechanism of effect of agents of physical training on a level of corporate crop has systemic character and all systemic properties.
Key words: synergy, facility of physical education, corporative culture.
Вступ.
Високий рівень вимог до сучасних фахівців, продиктований ринковими умовами, викликає необхідність використання значних резервів як особистості фахівця, так і виробничого колективу фірми -
роботодавця. Пошук таких резервів веде до підвищення рівня психологічного, емоційного, інтелектуального і фізичного навантажень на особистість як основу формування колективу. Конкуренція, що панує на ринку трудових ресурсів, а також у виробничій і іншій сферах, з кожним роком виділяє усе значнішою ідею системного використання наявних ресурсів. Ця ідея в даний час знаходить усе більш яскраві підтвердження. Нікого сьогодні не здивує термін «синергія», оскільки саме в напрямку використання синергетичного (синергичного) ефекту можна досягнути зростання ефекту на порядки, а не на відсотки.
У теперішній час необхідно узагальнення можливостей багатьох напрямків формування особистості фахівця - як в інтелектуальній, так і в емоційній, духовній і іншій сферах. Уявлення в тому, що основа інтелектуальної, духовної, моральної і інших «надбудов» є фізичний стан індивіда - це сучасні вимоги до створення ефективних дидактичних підходів організації навчального процесу у вищому навчальному закладі. Нами висунуте припущення, що фізична культура є системоутворюючим початком, що надає нових можливостей у формуванні конкурентоспроможного фахівця. Принцип системності припускає наявність ефекту цілісності, тобто досягнення нової якості об’єкта при відповідно дозованому використанні необхідних засобів. Навчальний процес, реалізований у вищому навчальному закладі, уже споконвічно створює цілеспрямоване інтелектуальне середовище, у якому використання можливостей спортивних і просто оздоровлюючих занять фізичною культурою повинне сприяти новим вимогам, що відповідають комплексному, системному використанню наявних засобів. Однак саме такий підхід, коли різні аспекти особистості, що усебічно розвивається, поєднуються в єдине ціле, відображене системною моделлю особистості, дає надію на формування конкурентоздатного випускника сучасного вищого навчального закладу. Обґрунтування концептуальних підходів щодо створення сучасних навчальних програм з фізичного виховання, які забезпечують впровадження комплексної системи формування особистості спеціаліста у вузі у контексті Болонського процесу, є невідкладним завданням наших наукових пошуків.
Фізичне виховання та масовий спорт у сфері вищої освіти мають на меті забезпечити виховання в студентів потреби самостійно оволодівати знаннями, уміннями й навичками управління фізичним розвитком людини засобами фізичного виховання та навчання застосовувати набуті цінності в життєдіяльності майбутніх фахівців.
Особливості проблематики розвитку особистості виражені у таких літературних джерелах, як [1,2,4,5,7,8,9,10 та ін.]. Характеризуючи сучасний стан рішення цих проблем, а також великий накопичений експериментальний і статистичний матеріал, поданий різними науковими школами дослідників, можна зазначити особливу значність психолого-педагог-ічного підходу. Однак, незважаючи на наявність
сприятливих передумов, результати досліджень досі використані недостатньо. В основному причиною є спроба за допомогою однієї групи засобів формування особистості вирішувати різні завдання [3]. Прикладом може бути спроба розробити спеціальну теорію спортивної діяльності. Саме спеціальна теорія спортивної діяльності дозволила б сформувати цілісне системне уявлення про психологічні передумови високого професіоналізму в спорті та засобах його досягнення [2]. Очевидно, що тільки узагальнений підхід, коли можуть бути простежені взаємозв’язки між характеристиками впливу на особистість і складовими загальної системи, що впливають на формування особистісних якостей людини, дозволить отримати очікуваний комплексний підхід.
Дослідження спортивної діяльності свідчать про доцільність оцінки її впливу на якості особистості. З позицій поставлених у праці завдань це означає, що через удосконалення системи фізичного виховання можна забезпечити розвиток особистісних якостей того, кого виховують. При цьому дуже важливим є оцінка цих якостей з позицій цільових настанов і ціннісних орієнтирів. Останнє становить сукупність характерних ознак корпоративної культури.
Викладене вище дозволяє окреслити основні контури особистісно-діяльнісної концепції самореа-лізації особистості. Ії основні риси [3]:
■ усвідомлення неможливості підготовки професіонала високого класу без досягнення фізичного і психічного здоров’я;
■ орієнтація на основні принципи корпоративної культури;
■ розгляд критеріїв професіоналізму як високого рівня досягнень, так і професійного довголіття, збереження фізичного і психічного здоров’я, благополуччя життєвого шляху;
■ введення до кола умов професійної самореа-лізації не тільки освоєння кола професійних завдань, але й характеру їх взаємодії з принципами корпоративної культури середовища;
■ розгляд істотним регулятором професійної самореалізації мотивації праці та програми кар’єрного зросту.
Таким чином, дослідження розвитку особистості у процесі безперервної освіти засобами фізичної культури, виявлення ефективних підходів до її формування дозволяють запропонувати дидактиці вищої школи нові орієнтири для діяльності, що спрямована на формування особистості засобами фізичної культури.
Фізична культура вимагає високого професійного рівня організаторів і виконавців процесу фізичного виховання, оскільки спрямованість їх діяльності стосується життєво важливих параметрів фізичного і психологічного стану людини протягом усього періоду процесу безперервної освіти. Це набуває особливого значення в умовах концепції освіти протягом усього життя людини.
За всю різноманітність підходів до побудови концепцій фізичного виховання, фізкультурної осві-
ти і фізкультурного виховання, організації цих процесів, ступеня їх регламентованості або лібералізації у нашій науковій спілці встановлюється важлива парадигма пріоритету людини, особистості в процесі освоєння фізкультурних цінностей. Пріоритет вибору форми фізкультурного удосконалення, його цілей розглядається як одне з найважливіших умов гуманізації процесу формування особистості, введення до нього власного потенціалу розвитку студента, його мотиваційної сфери. Останнє слід розглядати як найважливішу складову майбутньої адаптації випускника вузу до умов конкретного підприємства, де він буде працювати, а також до корпоративної культури, що склалася на підприємстві.
За нашого часу у представників різних наукових шкіл склалась достатньо обґрунтована система загальних підходів, яка полягає в тому, що фізичне виховання молоді повинно ґрунтуватися на індивідуальних фізичних і психічних передумовах до того чи іншого виду спортивних занять. Однак такий підхід є недостатнім з позицій поставлених до випускника вузу вимог майбутнього місця роботи спеціаліста. Інакше кажучи, з одного боку фізичне виховання стає інструментом розвитку фізичних і психічних властивостей особистості, що вже сформувались переважно у студента або можуть бути найбільш легко сформовані; а з іншого боку - майбутнє місце роботи випускника, маючи свою систему цінностей і свою корпоративну культуру, змушує його адаптуватися і максимально ефективно виявляти свої професійні якості.
Настав новий етап у розвитку науки про фізичне виховання у вищій школі, що потребує гармонізації з спеціальною підготовкою, умовами навчання, з особливостями майбутньої фірми, на якій буде працювати спеціаліст. Більш того, належить використовувати замість слова „підприємство” слово „фірма” у контексті наших уявлень про корпоративну культуру і систему цінностей фірми. Г армоніза-ція фактично стосується цінностей спеціаліста і фірми, а також здатності випускника вузу забезпечувати ці цінності.
Робота виконана за планом НДР Донбаської державної машинобудівної академії.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи полягає в обґрунтуванні інтегрування фізичної культури й фізичного виховання як засобу її досягнення у процес підготовки конкурент-ноздатних спеціалістів у технічному вузі для формування сукупності ціннісних настанов майбутніх фахівців як невід’ємних складових їх здатності відповідати корпоративній культурі фірми-работодавця.
Завдання нашого дослідження полягало в експериментальному визначенні міри впливу засобів фізичного виховання на рівень корпоративної культури студентів Донбаської державної машинобудівної академії (на прикладі студентів інженерно-економічного факультету).
Результати досліджень.
Постановка експерименту проводилась з ура-
хуванням організаційних особливостей студентського спорту, а саме:
- доступність й можливість займатися спортом у години обов’язкових учбових занять з дисципліни „Фізична культура”;
- можливість займатися спортом у вільний від учбових академічних занять час у вузівських спортивних секціях й групах, а також самостійно;
- можливість систематично брати участь у студентських спортивних змаганнях різного рівня.
Студентам була надана можливість систематично займатися у групах спортивного удосконалення з 12 видів спорту, абонементних групах: із загальної фізичної підготовки, атлетичної гімнастики, баскетболу, тенісу, у фітнес-центрі академії.
Ми оцінювали рівень корпоративної культури студентів як суму виважених показників, що відображають їх ставлення до подій у студентських колективах. Отриманий негативний вихідний рівень корпоративної культури та результати анкетних опитувань на початку навчання в академії свідчать про те, що систематичні заняття фізичними вправами у студентів були відсутні, також як й елементарні навички здорового способу життя. А саме, студентами не використовувались ні оздоровчі, ні гігієнічні фактори, хоча на початковому етапі розвитку корпоративної культури вони застосовуються як допоміжні засоби фізичного виховання шляхом впровадження у свідомість студентів понять про необхідність використання оздоровчих сил природи, про системне й комплексне їх застосування у поєднанні з фізичними вправами й додержанням гігієнічних вимог. З використанням підходів, які висвітлені далі, студенти академії показали різне зростання показників корпоративної культури.
Незначне підвищення рівня корпоративної культури спостерігається на заняттях, спрямованих на спортивне удосконалення у вибраному виді спорту, під час застосування вправ, що відносяться до групи „спорт» і виконуються з максимальною інтенсивністю з використанням змагального методу. Така зміна рівня корпоративної культури на даному етапі свідчить не про малу ефективність застосованих засобів, а про незначний обсяг контингенту відділення спортивного удосконалення. Це студенти спортивного учбового відділення, які показали добру загальну фізичну й спортивну підготовленість. Їх мета - поглиблене заняття обраним видом спорту з подальшим удосконаленням своєї майстерності. Форма проведення таких занять - урочна і вони проводяться за принципом спортивного тренування.
Значне зростання рівня корпоративної культури спостерігається під час використання фізичних вправ адаптаційної спрямованості. Нажаль, за останній час значно зросла кількість студентів з послабленим здоров’ям, що не дозволяє їм займатися фізичною культурою за державною програмою. Ці студенти віднесені до відділення АФК (адаптаційної фізичної культури). Заняття з адаптивної фізичної культури сприяють оптимізації психофізіологічного
статусу студентів, підвищують інтерес до стійкого зростання результатів, породжують віру в успіх й бажання бути у центрі подій, брати активну участь в управлінні спочатку у групі, а у перспективі можливість працювати на керівних посадах.
Стабільний вплив на показник корпоративної культури має найбільш численна група засобів фізичного виховання, що включає спортивні ігри, вправи циклічного характеру, вправи зі змінним режимом рухової активності, які можуть застосовуватися у зонах помірної й великої потужності, мають оздоровчо-профілактичний характер у взаємодії з гігієнічними і оздоровчими факторами. Доречно відзначити, що ці засоби застосовуються на заняттях як в учбовому, так і у спеціальному медичному відділеннях, контингент якого складають студенти, які мають певні відхилення у стані здоров’я. Причому в спеціальному медичному відділенні засоби фізичного виховання підбираються з урахуванням протипоказань для кожного студента і виконують корегуючу й оздоровчо-профілактичну функцію. У цих групах навчальний процес спрямований на вирішення трьох основних завдань:
- зміцнення здоров’я студентів, усунення функціональних відхилень, недоліків у фізичному розвитку і фізичній підготовленості;
- використання студентами знань про характер й перебіг свого захворювання, самостійне (під контролем викладача) складання й виконання комплексів загальнорозвиваючих й спеціальних вправ, спрямованих на профілактику хвороби;
- набуття необхідних знань з основ теорії, методики й організації фізичного виховання.
Спрямованість занять має оздоровчо-відновний характер з використанням гігієнічних засобів й оздоровчих сил природи. Моторна щільність занять
- невисока. В основному застосовуються циклічні вправи з помірною інтенсивністю, причому навантаження регламентується індивідуально.
Найбільш значний контингент студентів у вузі складає основне учбове відділення. Цільова спрямованість у цьому відділенні передбачає:
- всебічний розвиток студентів, підвищення рівня їх загальної фізичної професійно-прикладної й методико-практичної підготовленості;
- формування активного ставлення й інтересу до занять фізичною культурою.
Заняття мають помітно виражену комплексну спрямованість за типом ЗФП, з акцентом на виховання аеробної витривалості, тому що саме вона забезпечує підвищення загальної фізичної працездатності й діяльності серцево-судинної й дихальної систем. Значну увагу тут приділяють вихованню силових й координаційних здібностей, навчанню техніці руху у межах як загальної, так й професійно-прикладної спрямованості.
Великою популярністю на заняттях, як в учбовому, та й у спеціальному медичному відділеннях, користуються спортивні ігри. Традиційно спортивні ігри класифікуються як вправи, що вимагають комп-
лексного виявлення фізичних якостей й рухових навичок в умовах змінних режимів рухової діяльності, безперервних ситуацій й форм дій. Характерною рисою ігор є яскраво виражена роль рухів у змісті ігри (бігу, стрибків, кидань, передавань й лову м’яча, опору та ін.). Рухові дії спрямовані на долання різних труднощів й перешкод, що встають на шляху досягнення цілі гри. Постійне подолання труднощів, пов’язаних з регулярними заняттями фізичною культурою й спортом (наприклад, боротьба із зростаючою втомою, відчуття болю, страху) виховують волю, впевненість у собі, здатність комфортно почувати себе у колективі.
Результати досліджень показали, що найбільший вплив на показник рівня корпоративної культури роблять фізичні вправи, що згідно з класифікацією із загальноприйнятої теорії й методики фізвиховання належать до групи „ гімнастика”, виконуються у зоні субмаксимальної потужності, мають спеціально-підготовчу спеціалізацію й спортивно-тренувальну спрямованість. Враховуючи коливання розумової працездатності студентів впродовж дня, тижня, семестру можна відзначити, що заняття фізичними вправами у зоні субмаксимальної інтенсивності доступні тільки у другій половині дня після закінчення академічних занять у секціях або абонементних групах (у нашому випадку це групи атлетичної гімнастики, пауерліфтінгу, загальної підготовки, фітнесу) і не для початківців, а для тих хто впродовж тривалого часу регулярно займається фізичними вправами в обраному виді спорту за спеціалізацією. За біомеханічними ознаками найбільш значущими виявилися вправи змішаного характеру, що вказує на широкий спектр застосування як циклічних, так й ациклічних вправ в одному занятті. Це й робота на тренажерах, і виконання різних гімнастичних комплексів і загаль-нопідготовчих вправ.
Необхідно відзначити важливість спортивно-тренувальної спрямованості занять, а саме, поряд з оздоровленням можливі більш високі прагнення брати участь у спортивних змаганнях й перемагати.
Найбільше поширення отримала система силових вправ - атлетична гімнастика, що користується великою популярністю, як серед юнаків, так й серед дівчат.
Обрання конкретної позаурочної форми занять значною мірою визначається інтересами й нахилами тих, хто займається, й здійснюється на відміну від урочної на добровільній основі.
Позаурочні заняття проводяться як під керівництвом викладачів, так й індивідуально з метою активного відпочинку, зміцнення або відновлення здоров’я, збереження або підвищення працездатності, розвитку фізичних якостей, удосконалення рухових навичок та ін.
Невеликі форми занять, такі, як вступна гімнастика, фізкультпауза, фізкультхвилинка необхідні, але через свою короткочасність, як правило, не вирішують завдань тренуючого й розвиваючого характеру.
Основний вплив справляють великі форми занять, відносно тривалі й комплексні за змістом (наприклад, заняття аеробікою, шейпінгом, калланети-кою, атлетичною гімнастикою). Саме ці форми вирішують завдання тренувального, оздоровчого, реабілітаційного й рекреаційного характеру.
Результати проведеного педагогічного експерименту свідчать, що рівень корпоративної культури студентів значно виріс при використанні зазначених вище рекомендацій.
Висновки.
Таким чином, засоби фізичного виховання справляють значний вплив на формування рівня корпоративної культури у студентському колективі й формують корпоративні якості майбутніх спеціалістів. Крім того, механізм впливу засобів фізичного виховання на рівень корпоративної культури має системний характер й усі системні властивості. Це дозволяє формувати найбільш ефективні методики впливу на рівень корпоративної культури кожного студента й досягати найкращого результату на основі оптимізації послідовності застосування засобів фізичного виховання, і надає нових можливостей і ресурсів у формуванні майбутнього конкурентноспромож-ного фахівця.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем визначення ресурсів системного підходу у фізичному вихованні майбутніх фахівців у вищій школі.
Література
1. Агеевец В.У. Методологические и организационно-педагогические факторы совершенствования управления физической культурой в современном социалистическом обществе: Автореф. докт. дис. - М.,1986. - 55 с.
2. Блауберг И.В., Юдин Э.Г Становление и сущность системного подхода. - М., 1973.- С. 80-83.
3. Горская ГБ. Психологическое обеспечение многолетней подготовки спортсменов. Краснодар, 1995. - 186с.
4. Захарова А.В., Тагиева ГБ. Самооценка как фактор психологической готовности к школьному обучению //Новые исследования в психологи,1986. - № 1.
5. Копылов Ю.А. Система непрерывного духовно-физического воспитания учащихся общеобразовательной школы: Матер. междунар. научно-практ. конф. «Воспитание и развитие личности».- М., 1997. - С. 68-69.
6. Корпоративная культура: аспекты управления /Хает Г.Л., Еськов А.Л., Хает Л.Г и др. Под общ. ред.Г.Л.Хаета. -Донецк: «Донбасс»,2003. - 400 с.
7. Лубышева Л.И. Концепция физкультурного воспитания: методология развития и технология реализации //Физическая культура: воспитание, образование, тренировка, 1996.- № 1. - С. 11-18.
8. Лях В.И., Копылов Ю.А., Малыхина ТА. Физическое воспитание учащихся общеобразовательной школы: состояние, перспективы и пути реорганизации //Теория и практика физической культуры, 1998. - № 9. - С. 49-51.
9. Матрос Л.Г. Социальные аспекты проблемы здоровья/ Отв.ред. Бородин Ю.И.; Рос.акад.спец.наук. Президиум Сиб.отд-ния. - Новосибирск: Наука, 1992. - 158 с.
10.Столяров В.И., Быховская И.М., Лубышева Л.И. Концепция физической культуры и физкультурного воспитания (инновационный подход) //Теория и практика физической культуры, 1998. - № 5. - С. 11-16.
Надійшла до редакції 01.11.2007р.
СТРУКТУРА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ
ЧИННИКІВ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ ФОРМУВАННЯ У УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ
ЖИТТЯ, СИСТЕМАТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ
Кравченко В. В.
Слов’янський державний педагогічний університет
Анотація. У статті викладено питання динаміки базових мотивів у школярів загальноосвітніх шкіл. Систематизовано низку факторів, що обумовлюють ефективність методики формування їх мотиваційної сфери у галузі фізичної культури. Обґрунтовані соціально-педагогічні зв’язки базових чинників, що детермінують розвиток мотивованості у учнів загальноосвітньої школи до формування здорового способу життя, систематичних занять фізичною культурою.
Ключові слова: мотив, потреба, школярі, фізична культура, навчальна діяльність.
Аннотация. Кравченко В.В. Структура социально-педагогических факторов, которые предопределяют формирование у учащихся общеобразовательной школы позитивной мотивации к здоровому образу жизни и систематическим занятиям физической культурой. В статье изложены вопросы динамики базовых мотивов у школьников общеобразовательных школ. Систематизированы факторы влияющие на эффективность методики формирования мотивационной сферы школьников в области физической культуры. Обоснованы социально-педагогические связи базовых факторов, которые детерминируют развитие мотивации у учащихся общеобразовательной школы к формированию здорового образа жизни, систематическим занятиям физической культурой. Ключевые слова: мотив, потребность, школьники, физическая культура, учебная деятельность.
Annotation. Kravchenko V.V. The structure of social-pedagogical components that stipulate the formation of the secondary school pupils positive motivation to the healthy way of life and systematic going in for sports (physical culture). This article contains the questions of dynamic of basic methods at schools of general education. There are systematized factors, which influence on the efficacy of psychological, pedagogical processes of formation of the motivation sphere of schoolchildren in their physical training. Scientifically grounded social-pedagogical connections of basic components that determine the development of the secondary school pupils motivation to the formation of the healthy way of life and systematic going in for sports (physical culture).
Key words: motive, necessity, schoolchildren, physical culture, studying activity.
Вступ.
Проблема розробки та впровадження в практику сучасних ефективних технологій фізкультурно-оздоровчої роботи, фізичного виховання школярів є актуальною та соціально необхідною. Пов’язано це с тим, що за останні роки в розвиток нашої держави намітилася негативна тенденція в функціонуванні системи фізичного виховання школярів. Ця тенденція характеризує те, що система фізичного виховання школярів існує в умовах скудного фінансування, кадрового забезпечення, низької мотивації у школярів до систематичних занять фізичною культурою та спортом (В.Г Григоренко, 1993; Л.П. Іванченко, 2003; Т.Ю. Круцевич, 1999). Без рішення викладених питань неможливо оптимізувати існуючу систему фізичного виховання школярів загальноосвітніх шкіл
