CC BY
43
М.С.Дейч
РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАСМОВ1ДНОСИН ШДПРИСМСТВА З КОНТРАГЕНТАМИ
Посилення складносп й нестабiльностi економiчного простору в перiод ринково1 трансформацп Украши обумовлюе необхiднiсть розвитку нових форм регулювання взаемоди пiдприемств, яю побудовано на принципах адаптацп, самооргашзаци та узгодження iнтересiв партнерiв. Однак процес взаемоди господарюючих суб'ектiв у единому економiчному просторi в даний час е недостатньо обгрунтованим, не повною мiрою визначено фактори, що впливають на вибiр способу партнерських вщносин, також потребують вирiшення питання управлшня дебiторською заборгованiстю та вибору постачальника сировини та матерiальних ресуршв для замовника. 1нтенсивне поширення шформацшних технологiй у сучаснiй економiцi внесло ютотш змiни в технологи та мехашзми взаемоди економiчних суб'ектiв. Прискорений технолопчний розвиток обумовлюе швидку змiну умов конкурентно1 боротьби для бшьшост пiдприемств. Надзвичайно зросла прозорiсть ринку, низью витрати пошуку шформацп, що змушують пiдприемства шукати новi тдходи для кращо1 адаптаци до цих нових умов i встановлення ефективних партнерських вщносин.
Результати теоретичних та анаттичних дослiджень щодо вирiшення проблеми регулювання взаемовiдносин пiдприемства з агентами та партнерами висвплюються в наукових роботах заруб1жних та вiтчизняних учених, таких як 1.А. Бланк, П. Дойль, П. Друкер, Л. Крушвиць, В. Мортiков, Дж. Нейсбiт, К. Савицький, О. Червонна [1-8] та ш. Ними тд рiзними аспектами розглядаеться економiчна природа механiзму взаемодй економiчних суб'ектiв i пiдкреслюеться необхвдшсть поглиблення дослiдження у напрямi вдосконалення засобiв регулювання взаемовiдносин пiдприемства з контрагентами.
Метою статп е дослщження проблем регулювання взаемовiдносин пiдприемства з контрагентами та розробка рекомендацш
щодо !х подолання на основi балансу штерешв учасникiв.
Велика кiлькiсть варiантiв взаемоди пiдприемств iз зовнiшнiм середовищем обумовлюе необхiднiсть пошуку найбiльш ефективного способу сшвроб^ництва. Але внаслiдок розмаггосп умов господарювання досить важко виявити рацюнальний тип вiдносин для кожного конкретного випадку, тому що вагоме значення мае вплив факторiв, якi сприяють або перешкоджають найбiльш ефективному використанню органiзацiйно-економiчного потенцiалу кожно1 форми партнерських взаемовщносин. Управлiння змiнами потребуе нових вщносин мiж пiдприемством та його пращвниками. Дж. Нейсбiт [5] вважае, що даним вiдносинам притаманнi таю характеристики:
найкращi й найобдарованiшi люди вщдають перевагу тiй корпораци, яка забезпечуе !х особисте зростання;
менеджер - це не просто керiвник, це людина яка виконуе роль судд^ вчителя, наставника;
люди бажають мати частку в капiталi свое1 компанп, i кращi компани забезпечують !м таку можливiсть;
наймання працiвникiв краще замiнювати пiдписанням контрактiв iз персоналом;
автократичне управлiння мае поступитися мiсцем бшьш демократичним системам, оскiльки на початку становлення iнформацiйного суспiльства здiйснюеться масовий переид вiд проблем формування шфраструктури до проблем пiдвищення якостi життя.
У новiй парадигмi управлiння головна увага придшяеться людському, або сощальному аспекту управлiння:
менеджмент спрямований на людину, на те, щоб людей зробити здатними до спшьних дiй, а !х зусилля - ефективнiшими. Менеджмент не вщокремлений вiд культури, вш заснований на чесностi та довiрi людей, формуе комунiкацiйнi зв'язки мiж ними й
© Дейч Марина £вгетвна - кандидат наук з державного управлшня, доцент. Донецький державний утверситет управлшня.
ISSN 1562-109X
визначае шдивщуальний внесок кожного працюючого до загального результату.
Вибiр впливiв, методiв i технологiй економiчноl взаемоди mдприемств-партнерiв мае бути адекватним загальним цшям i очiкуваним результатам обох сторш. Вiдповiдно до принципiв синерги, те, що на рiвнi системи бшьш низького порядку виступае як цшьове поводження, на бiльш високому рiвнi (державному та регiональному) буде виступати як самооргашзащя вщповщно1 системи. Це зрештою сприятиме одержанню глобального позитивного ефекту вщ процесу економiчноl взаемоди.
Процеси глобалiзацil забезпечують значш стимули для розвитку нових форм кооперацп та мiжфiрмовоl взаемоди, участь у яких мае вщповщати штересам !х учасникiв, сприяти розробцi погоджено! позици щодо поводження на ринку, самостшно1 координаци ди учасникiв та утриманню вiд одержання короткострокових шдивщуальних вигiд, вiддаючи прiоритет очiкуваним довгостроковим перевагам.
Процеси впровадження iнформацiйних технологiй у соцiально-економiчну дiяльнiсть супроводжуються появою нових моделей бiзнесу («iнформацiйне
партнерство», електронний бiзнес). 1з перенесенням традицiйного бiзнесу в «електронне» середовище партнери одержують можливють використовувати «сiтьовий ефект», який полягае у !х доступi до величезно1 кiлькостi потенцiйних постачальникiв i замовниюв, що знаходяться в онлайн. У цих умовах господарюючi суб'екти могли би створювати тристоронне «iнформацiйне партнерство» зi сво1ми постачальниками i замовниками. При налагодженнi прямих i оперативних контактiв через 1нтернет цi зв'язки можуть перетворюватися на спiвробiтництво, спрямоване на колективний пошук шляхiв шдвищення ефективностi за всiм ланцюжком: вщ попиту до споживання, а також спшьного використання одержаних вигiд.
В умовах шформацшно1 економiки кожний учасник партнерських вщносин мае iндивiдуальнi штереси, якi вiн наполегливо переслiдуе, тому !х взаемодiя зводиться до проблеми координаци iнтересiв. Названа
проблема е проблемою шституцюнально1 те-ори в рамках економiчного пiдходу.
У мiру розвитку економiчних систем i ускладнення господарських вiдносин угоди на ринку набувають бiльш складного характеру, ршення контрагентiв стають бiльш розрiзненими в час i просторi. У нових умовах для обмiну потрiбен ряд додаткових зусиль: забезпечення
iнформацiею, пошук контрагент, укладення угод i контроль за !х виконанням. Цi зусилля характеризуются появою трансакцiйних витрат як особливого виду витрат, пов'язаних зi здшсненням процедур ринково1 координаци.
Трансакцшш витрати можна визначити як «витрати ресуршв (грошей, часу, працi тощо) для планування, адаптацil та контролю за виконанням узятих iндивiдами зобов'язань у процеш вiдчуження i присвоення прав власностi i свободи, прийнятих у суспiльствi» [5]. До трансакцшно1 складово1 взаемовiдносин пiдприемства з
контрагентами входять:
планування взаемоди мiж партнерами; переговори, обговорення iнтересiв господарюючих вщносин;
ршення про форми, характер та термши взаемодil;
ухвалення домовленостей iз застосуванням формалiзованих процедур з оформлення договорiв та укладення угод;
взаемодiя учасникiв у процесi спiльного використання матерiальних i нематерiальних ресурсiв;
взаемна мотиващя партнерiв; координацiя зусиль взаемоддачих сторiн;
контроль за виконанням зобов'язань суб'екпв у процесi взаемодil.
1з даного перелiку можна зробити висновок про те, що трансакцil можна представити як набiр дiй учасниюв взаемовiдносин пiдприемства з
контрагентами у рамках зобов'язань за договором iз правами власносл на ресурси i забезпечення !х виконання. У процеш взаемодil господарюючих суб'ектiв кожний iз них мае прагнути мiнiмiзувати розмiр трансакцiйних витрат.
Однiею iз проблем при встановленш ефективних взаемовiдносин шдприемства з контрагентами для пiдприемства е вдалий ви-бiр постачальника сировини та матерiальних
ресуршв. У зв'язку iз цим доцшьно попередньо перевiряти потенцiйних постачальникiв на предмет сшввщношення якiсть/цiна продукци, яка ними пропонуеться. Такий метод економiчних взаемовiдносин е досить ефективним.
Споживач матерiальних ресурсiв, як правило, обирае постачальника, який пропонуе на ринку продукци умови постачання, що вщповщають вимогам покупця та якi забезпечують йому одержання вiд угоди максимальное' користi, ощнювано1 найчастiше на пiдставi досвiду та штущи. Для прийняття правильного рiшення про вибiр постачальника матерiальних ресурсiв доцiльно застосовувати алгоритм, який мютить такi ди:
побудова моделi завдання вибору постачальника;
формування i структуризацiя вихiдних даних;
розрахунок значень частково1 корисностi параметрiв;
визначення показника загально1 корисностi;
визначення ступеня впливу параметрiв на показник загально1 корисностi.
При побудовi математично1 моделi слiд ураховувати такi параметри: загальна сума передбачуваних витрат замовника на придбання матерiальних ресурсiв, якiсть продукци, що постачаеться, оцiнка спiввiдношення «цша/яюсть» продукци, надiйнiсть постачальника, умови оплати, фшансова стiйкiсть i матерiально-технiчну базу постачальника.
Далi проводиться формування бази нормативно-довщково1 шформаци шляхом збору i структуризаци даних шдприемств-постачальникiв i умов постачань. Для оцiнки альтернатив необхщна така iнформацiя:
данi про тдприемства-постачальники (потужностi пiдприемства, квалiфiкацiйний склад роб^ниюв, матерiально-технiчна база тощо);
зв^и про фiнансово-господарську дiяльнiсть пiдприемств-постачальникiв;
вщпускш цiни на матерiали, вироби i конструкцп пiдприемств-постачальникiв;
можливi обсяги постачання матерiалiв; термiни постачання; умови постачання (вид вщпускних цш-франко);
умови оплати (сума передоплати);
показники якост продукци.
На тдстав одержаних даних пiдприемством здiйснюеться розрахунок значень частково1 корисностi. Даний термiн часто вживаеться при оцiнцi рiзних матерiалiв, товарiв i послуг. Подiбна оцшка проводиться, як правило, експертним шляхом.
Як уже наголошувалося, пiдприемство можна вважати стабшьним тiльки в тому випадку, коли виконуеться одна iз двох умов:
1) загальнi цш пiдприемства е об'ед-нанням цшей зацiкавлених сторiн;
2) сукупнiсть цшей защкавлених сторiн е розширенням цшей виа системи [5].
На практищ цi умови не завжди дотримуються. Мiж вимогами, а вiдповiдно i цiльовими установками, декларованими рiзними сторонами, юнують певнi стосунки, якi можуть бути:
1) незалежними;
2) конкуруючими (конфлiктуючими);
3) взаемодоповнюючими [6].
Саме наявшсть у системi цiльових орiентирiв конфлiктуючих цiлей е одним з основних чинниюв нестабiльностi пiдприемства. Причому ступiнь
нестабiльностi, що виникае з ще1 причини, прямо пропорцiйний масштабам дiяльностi пiдприемства. Крiм того, офщшно заявленi й реально переслiдуванi цш можуть iстотно вiдрiзнятися.
Питання формування цшьових орiентирiв функцiонування пiдприемства безпосередньо пов'язаш iз проблемою мотивацп та вщповщно iерархiею цiннiсних критерив. Безлiч широко вiдомих цiльових функцiй, таких як максимiзацiя прибутку або вартосп пiдприемства, забезпечення нормативно1 рентабельностi, збшьшення частки ринку тощо. мають лише непряме вiдношення до соцiально-психологiчних цшей учасниюв пiдприемства. Звiдси, безлiч ситуацш, що зустрiчаються на практицi, коли керiвництво пiдприемства, офiцiйно декларуючи певний набiр цiлей, явно iгноруе його при ухваленш управлiнських рiшень.
Пщприемство може бути ефективним iз позицш однiеl iз зацiкавлених сторiн (наприклад, власникiв) i неефективним для шших сторiн (наприклад, персоналу i кредиторiв). Реальною метою може бути лшвщащя пiдприемства з найменшими витратами, скорочення бази оподаткування,
просування свого кандидата до владних структур, доступ до дешевих швестицшних ресурсiв тощо.
При проведеннi змiн головними мають бути шновацшна спрямованiсть систем управлшня, гнучюсть виробництва, постiйне оновлення, спрямованють на максимально повне забезпечення споживача з метою забезпечення конкурентоспроможность Упровадження високоефективних технiчних засобiв та устаткування, комп'ютеризацiя зв'язку й управлшня потребують створення ново1 структури шдприемств, оргашзаци малих та середнiх високотехнолопчних фiрм тощо. При цьому основою оцшки ефективностi рiшень, що пропонуються, мае бути соцiальний, а не технократичний критерш.
Для розвитку нового менеджменту потрiбнi новi спещашсти й ефективнi системи управлiння. Ось чому на шдприемсга мае бути розроблений комплекс заходiв iз тдвищення науково-технiчного рiвня i значення людського фактора до сучасних показникiв, а також iз пiдготовки менеджерiв, створення нового менеджменту шдприемства.
Звичайно, устх перетворень i подальший розвиток виршальним чином залежить вiд рiвня та якосп професiоналiв, а також вщ ефективностi пiдвищення iнтелектуальностi систем управлшня та !х постiйного оновлення. На сучасному еташ мають бути змшеш орiентири i принципи управлiння. За допомогою менеджменту стд використовувати об' еднаний розум колективiв, яю складаються з високоосвiчених творчих професюнатв.
Головним для укра1нських пiдприемств е адаптащя зарубiжних рiшень з урахуванням укра1нських дiйсностi та менталiтету. Це пе-редбачае наявтсть знань i вмiнь (волi) у керiвникiв. Людський фактор, його рiвень та яюсть (професiйна пiдготовка, квалiфiкацiя, управлiнськi навички, трудовий досвiд, традицп, загальна культура i культура працi, соцiально-психологiчнi якосп, виховання та освiта, здоров'я та працездаттсть) стають визначальними умовами усшшного перетворення.
Таким чином, основою нового менеджменту шдприемства е використання необмежених можливостей науково-техшчно1 революци, у першу чергу -шновацшних та шформацшних технологш,
точнi знання i вмiння використання iнтересiв та можливостей людини i колективу; гнучкiсть та чутливють до вимог ринку, мюцевих умов; постiйне зростання рiвня та значення людського фактора. 1ншими словами, у новш системi управлiння, новому менеджмент головне - це управлшня людьми, а не виробництвом. Як уже зазначалося рашше, результативне й ефективне вивчення стану складових макросередовища та безпосереднього оточення визначаеться створенням спещально1 системи спостереження, яка мае здшснювати проведення спостережень як у момент особливих подш для пiдприемства, так i регулярнi спостереження за станом важливих для оргашзаци зовнiшнiх факторiв. Тому для подальшого вдосконалення стосунюв iз зовнiшнiм оточенням необхiдно створити, на наш погляд, новий вщдш -маркетинговий, який би i слугував для нього такою системою спостереження за зовшшшм середовищем.
Також особливу увагу необхщно звертати на таю елементи безпосереднього оточення шдприемства, як споживач^ конкуренти та постачальники. На нашу думку, для кожного шдприемства вдосконалення стосунюв iз цими суб'ектами ринку е програмою "мiнiмум". Утшення заходiв щодо полiпшення стосункiв зi споживачами, конкурентами i
постачальниками призведе до позитивних результатiв у вщносинах як окремо з кожним iз них, так i разом, у цшому по пiдприемству. Тобто щ елементи е взаемопов'язаними мiж собою i будь-якi змiни в одному з них призведуть до аналопчних змiн в iншому.
Оцшка вiдповiдностi вимогам екологiчного законодавства Украши або ефективносп системи управлiння зовшшшм середовищем на першому еташ може мати формальний характер i проводитися, на думку автора, декiлькома способами. Перший - це отримання шдтверджень вiд усiх контролюючих органiзацiй про те, що дiяльнiсть даного шдприемства вщповщае вимогам законодавства. Другий спошб -отримання загального висновку про виконання державних вимог.
Усе вищесказане стосуеться тако1 ситуаци на промисловому пiдприемствi, коли на ньому функцюнуе або знаходиться у процеш впровадження органiзацiйна система
зi здшснення дiяльностi - система управлшня зовнiшнiм середовищем. Проте, як вщомо, практичне впровадження на промислових об'ектах Украши дуже обмежено. Але при цьому на шдприемствах мае мюце дiяльнiсть. Тому ефективнiсть дiяльностi таких тдприемств тiсно пов'язана з ефектившстю iнвестицiй. При плануваннi участi у довгострокових iнвестицiйних проектах замовник повинен мати повне уявлення щодо поточного фшансового стану пiдприемства-постачальника i прогнозу його змши в найближчiй перспектива
Кiлькiсть фiнансових показникiв, якi ощнюються, може бути невеликою, але вс вони мають давати при цьому повну картину фiнансового стану шдприемства. Вони мають вiдповiдати таким вимогам:
бути максимально шформативними i давати цшсну картину стiйкостi фiнансового стану шдприемства;
мати однакову спрямовашсть (зростання коефiцiентiв означае полiпшення фiнансового стану);
розраховуватися за даними
бухгалтерсько! зв^ност пiдприемств;
давати можливiсть проводити рейтингову ощнку пiдприемства порiвняно з шшими пiдприемствам за певний перiод;
для вшх показникiв мають бути зазначеш числовi нормативи задовiльного рiвня (еталонного пiдприемства) або дiапазону змiнювання.
Використання запропонованих
рекомендацiй щодо вибору постачальника матерiальних ресурсiв сприятиме
встановленню ефективних партнерських зв'язкiв для пiдприемства.
Висновки. Економiчною основою вирiшення проблем регулювання
взаемовiдносин пiдприемства з
контрагентами шдприемства мають стати таю заходи:
вибiр методiв i технологiй економiчноl взаемоди пiдприемств-партнерiв мае бути адекватним загальним цiлям i очiкуваним результатам обох сторш, що сприятиме одержанню глобального позитивного синерпчного ефекту вiд процесу економiчноl взаемоди;
в «електронному» середовищi, що дютало на сьогоднi iнтенсивного розвитку, партнери мають можливють
використовувати «сiтьовий ефект», який полягае у !х доступ до величезно! кiлькостi потенцiйних постачальниюв i замовникiв, що знаходяться в режимi он-лайн, що сприятиме шдвищенню ефективностi взаемоди за усiм ланцюжком: вiд попиту до споживання, а також спшьного й ефективного використання отриманих переваг партнерами;
використання запропоновано!
структурно-лопчнох моделi процесу управлiння дебiторською заборгованiстю сприятиме тдприемству при встановленнi партнерських зв'язюв ефективно використовувати фiнансовi та трудовi ресурси, зменшенню ймовiрностi зростання безнадiйних борпв, контролю фiнансових надходжень та забезпеченню зростання iнвестицiйних можливостей;
упровадження нових методiв управлiння та взаемоди тдприемств мають передбачати перевiрку постачальникiв сировини та матерiальних ресурсiв на предмет сшввщношення якiсть/цiна продукци, що ними пропонуеться.
Запропонованi рекомендаци
спрямовано на виршення проблем регулювання взаемовiдносин шдприемства з контрагентами та створення нових форм регулювання взаемоди тдприемств, яю побудовано на принципах адаптацп, самооргашзаци та узгодження iнтересiв партнерiв.
Визначено принципи процесу оргашзаци взаемоди господарюючих суб'ектiв, розглянуто чинники, що впливають на вибiр способу партнерських стосунюв, запропоновано структурно-лопчну схему з управлiння дебiторською заборговашстю й алгоритм ухвалення правильного ршення щодо вибору постачальника сировини й матерiальних ресурсiв для замовника.
Л^ература
1. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. В 2-х т. - К.: Ника-Центр: Эльга, 2004. - 328 с.
2. Дойль П. Маркетинг, ориентированный на стоимость / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. - СПб.: Питер, 2001. - 480 с.
3. Друкер П.Ф. Задачи менеджмента в XXI веке.: Пер. с англ. - М.: Издательский дом "Вильямс", 2000. - 272 с.
4. Крушвиц Л. Инвестиционные расчеты / Пер. с нем. под общей ред. В.В. Ковалева и З.А. Сабова. - СПб.: Питер, 2001. - 432 с.
5. Мортиков В. Контракты: экономико-правовые аспекты // Экономика Украины. -2004. - № 3. - С. 42-46.
6. Нейсбит Дж., Нейсбит Н., Филипс Д. Высокая технология, глубокая гуманность: Технологии и наши поиски смысла / Пер. с англ. Анваера А.Н. - М.: АСТ / Транзиткнига, - 2005. - 384 с.
7. Савицкий К. Кодекс корпоративного поведения: проблемы разработки и внедрения // Вопросы экономики. - 2001. -№ 4. - С. 126-135.
8. Червонная О. Баланс интересов в управлении совместными предприятиями // Проблемы теории и практики управления. -1999. - № 7. - С. 23
