CC BY
181
УДК 340.15:349.6"19"(477) Р1ната Ал1м1вна Казак,
стажистка-досл1дниця Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
РЕГЛАМЕНТАЦ1Я ФУНКЦ1ОНУВАННЯ ЗАПОВ1ДНИК1В
НА ОСНОВ1 ЗАКОНУ ПРО ОХОРОНУ ПРИРОДИ yKPAÏHCbKOÏ РСР
(60 - 70 роки)
У статт здiйснено аналiз правово'1 регламентацп функцюнування заповiдникiв на OCHOBÏ Закону «Про охорону природи Украшськох РСР» 1960 р. i прийнятих на його розвиток шших нормативних акпв з метою виявлення повноти регулювання ща сферi.
Ключов1 слова : заповщники, Закон «Про охорону природи Украшськох РСР» 1960 р., бiорiзномaнiття, охорона пририди.
При постановщ питання про захист бюлопчного рiзномaнiття особлива увага мае придшятися таким природоохоронним об'ектам, як заповщники. Заповщники ввдграють ключову роль у сферi захисту флори i фауни Украши i планети в цшому. На вiдмiну вщ зaкaзникiв (охорона тварин або рослин) або зоопарюв (охорона тварин), на територп зaповiдникiв пiд охороною знаходяться не певш частини екосистеми, а ïx сукупнiсть - цiлий природний комплекс. Примiром, у фaунi Луганського природного заповщника НАН Украши (створеному згщно з постановою Ради Мiнiстрiв УРСР № 568 вiд 12 листопада 1968 р.) нaлiчувaлося 4000 видiв, з них 99 внесет до Червоно'1' книги Украши, 75 значились у списку Боннсько'1' конвенцп 1979 р., 196 - Бернсько'1' конвенцп 1979 р., 53 - в Конвенцп С1ТЕС (CITES) 1975 р., 22 - у списку МСОП, 29 - у Свропейському червоному списку [14]. Заповщник, як форма особливо охоронювано'1' природно'1' територп, призначений для захисту i збереження бiорiзномaнiття 3-х рiвнiв його оргашзацп - флори, фауни й бютопу (середовище iснувaння), вимагае створення оптимально'1' й багатоаспектно'1' нормативно-правово'1' бази для свого функцюнування. Ще в 1960 р. було прийнято Закон «Про охорону природи Украшсько'1' РСР». Саме в цей перюд вщбувався штенсивний генезис правових норм, розвивалися бaзовi положення, aктивiзувaлaся природоохоронна дiяльнiсть республiки. 1сторико-правовий досвiд е важливим i в нaшi днi, бо проблема разширения мережi зaповiдникiв i створення нових об'екпв природно-зaповiдного фонду стогть перед укра'1'нським суспiльством досить гостро: за даними Всеукрашсько'1' еколопчно'1' лiги на 2013 р., територiя звалищ в крaïнi (7 %) ютотно перевищуе площу об'ектiв природного заповщного фонду (4,5 %) [15].
Проблемам дослщження нормативно-правових засад дiяльностi зaповiдникiв присвяченi роботи радянських учених II половини ХХ ст.: В. Г. €мельяново'1', Г. Я. Кукушкша, О. С. Колбасова, В. М. Хрустальово'1', Л. Я. Окороково'1' , Н. Т. Реджепово'1', I. Ф. Панкратова, Ф. Р. Штильмарка, С. В. Скрябша та iн. Актуальшсть цiеï правово'1' тематики зростае й у XXI ст., оскшьки охорона бiорiзномaнiття е важливим показником сталого розвитку, а одним з шструмешив його реaлiзaцiï виступае оргaнiзaцiя й ращональне використання природно-зaповiдного фонду Украши [16, с. 268]. Зазначенш проблемi присвяченi публiкaцiï таких сучасних украшських учених, як М. О. Товкун, Я. О. Герасименко, А. П. Гетьмана, В. I. Лозо, В. М. Бевзенко, К. Н. Марич та ш. Вони стосуються як теоретичних, так i практичних аспекпв функцюнування заповщниюв, правового режиму природно-заповщних територiй, юридично! вiдповiдaльностi за порушення правових норм i вдосконалення законодавства в цш цaринi.
Бaгaтогрaннiсть проблеми створення й функцюнування заповщниюв обумовлюеться тим, що ïï питання можуть розглядатися не тшьки у працях предстaвникiв екологiчного,
земельного, цившьного й господарського права, а й юториюв права. Адже для визначення оптимально! моделi функцюнування заповщниюв i розвитку !х наукового, культурного, природоохоронного потенщалу необхiдно враховувати весь правовий досвщ !х дiяльностi на територп Укра!ни i Свропи в щлому.
Метою ще! статтi е вивчення нормативно-правового пiдгрунтя, що регулювало статус заповiдникiв та !х дiяльнiсть у сферi захисту i збереження бiорiзноманiття в Укра!ш у другш половинi ХХ ст. II актуальшсть полягае в тому, що об'ективне ощнювання сучасно! системи функцiонування природно-заповщно! справи й полiпшення практично! значущосп останньо! неможливi без установлення юторичних особливостей розвитку зазначено! системи, а також потенщалу намiчених завдань. Безпосередшм завданням ще! публшацп е аналiз норм права, пов'язаних iз функщонуванням заповiдникiв, для виявлення повноти i своечасностi !х правово! регламентацп. Новизна означених у статтi положень обумовлюеться малим дiапазоном предметних iсторико-правових дослщжень дiяльностi заповiдникiв у розглядуваний юторичний перiод. Уперше на пiдставi нормативно! бази розкриваеться вплив заповщно! справи на захист бiорiзноманiття шляхом ефективного збереження вах його елементiв т^Ьи. У статтi набувае подальшого розвитку наукове обгрунтування перюдизаци становлення законодавчих засад функцюнування заповщниюв в Укра!'ш: виокремлюеться певний етап пiсля прийняття Закону «Про охорону природи УРСР» (1960 р.).
На початку ХХ ст. створення заповщниюв стало актуальним методом захисту одного з елемешив бiорiзноманiття - середовищ iснування. Як слушно зауважував ще в 1913 р. вщомий засновник природоохоронного руху, один з основоположникiв етико-естетичного пщходу у заповiднiй справi й охорош дико! природи I. П. Бородш: «найбшьш невiдкладним представляеться менi створення степових заповiдних дiлянок. Степовi питання - це наш^ виключно росшсью питання, тим часом саме степ, незайманий степ, ми ризикуемо втратити швидше за все» [18, с. 301].
На межi Х1Х i ХХ столiть хижацьке використання природних багатств призвело до зубожiння навколишнього природного середовища [19, с. 5]. Суспшьство почало шукати вихiд iз ситуацп за яко! бiорiзноманiття почало скорочуватися в декшька разiв швидше порiвняно з вiдновленням. Державнi заповщники стали всеохоплюючим форматом захисту бiорiзноманiття, адже у них охороняеться «весь природний комплекс» [19, с. 15]. Саме це й обумовлюе величезну значимють названих об'ектсв у справi захисту бiологiчного рiзноманiття планети. Як зазначалось у правовш лiтературi (I. Ф. Панкратовим, Н. Т. Реджеповою), розвиток i вдосконалення нормативно-правово! бази дiяльностi й охорони заповiдних об'екпв поступово викликало створення «певно! окремо! самостшно! пiдгалузi - природозаповiдного законодавства» [20, с. 97]. На нашу думку, такий пщхщ е актуальним для вдосконалення правово! регламентацп сучасно! системи заповiдникiв в Укра!ш.
Функцюнування заповщниюв - складний i багатоаспектний процес виконання покладених на них уах функцш i завдань, для ефективного забезпечення якого вимагаеться юнування широко! нормативно! бази в щй цариш.
Вагомий внесок у справу збереження природи й виршення проблеми вщновлення природних багатств у кра!ш внесли державнi заповiдники. Акти, що регулювали !х дiяльнiсть, з'явилися ще в першi роки Радянсько! влади, але вони бшьшою мiрою мали шдивщуально-конкретний характер i не мютили загальних принципiв функцiонування цих об'ектсв. Серед перших нормативних актiв природозаповщного спрямування - декрет РНК УСРР вщ 3 квiтня 1919 р. «Про оголошення частин колишнього маетку Фальцфейна «Аскашя-Нова» i «Gлiзаветфельд» народно-заповщним парком» [1], декрет РНК УСРР вщ 8 лютого 1921 р. «Про Аскашя-Нова» [2], постанова Укра!нсько! Економiчноi Ради вiд 11 лютого 1922 р. «Про державний рибний заповщник «Антонша» [3], та ш.
Деякими дослiдниками (зокрема О. М. Ковтун) пропонуеться наукова класифшащя процесу формування законодавчих засад про охорону територш та об'екпв природно-
заповщного фонду Украши з подiлом на 3 етапи: IX - початок ХХ ст; 1917 - 1991 рр., i 1991 р. - до сьогодення [17, с. 23] Авторка ще'1 статп робить акцент на подш другого етапу (1917-1991 рр.) на 2 перюди, а саме, 1917 - 1959 рр. i 1960 - 1991 рр., обгрунтовуючи це тим, що свого бурхливого розвитку природозаповщна дiяльнiсть набула у другш половиш XX ст., з прийняттям Закону «Про охорону природи Украшсько!' РСР» (1960 р.).
Державш заповедники - це природоохоронш установи на територiях, вилучених з господарського використання, покликан збершати у звичному сташ типовi й ушкальш для ■riei чи iншоï ландшафтно'1 зони природнi комплекси з метою вивчення в них перебшу природних процеав i явищ та розроблення наукових основ охорони довкшля [21, с. 68]. У ст. 23 Закону «Про охорону природи Украшсь^' РСР» 1960 р. i постановi Ради Мшю^в «Про затвердження Положення про державш природi заповщники Украшсь^' РСР» вiд 5 жовтня 1962 р. наводиться юридичне визначення державних заповщниюв : окремi лiсовi, земельш й воднi простори, природнi багатства яких мають особливу наукову, юторичну або народно-господарську цiннiсть з точки зору збереження на них первозданноï фауни i флори або мають водоохоронне, протиерозшне, ^матичне, оздоровче, геолопчне чи iнше науково-дослiдницьке й культурно-виховне значення [4].
1накше кажучи, можна констатувати, що навт у юридичнш дефшщп термiна «державний заповiдник» законодавець закршлюе комплекснiсть цього об'екта: визначасться територiальна основа, на якiй створено заповщник, виокремлюються значення й щншсть заповiдноï територп. У ст. 6 ща Постанови окреслювалися завдання державних заповщниюв: а) охорона у звичайному сташ типових для певно'1' географiчноï зони унiкальних природних об'eктiв; б) охорона й вщновлення рiдкiсних видiв рослин i тварин, якi мають щншсть для науки й господарства; в) теоретичне розроблення методiв вщтворення флори i фауни, 1'х використання в народному господарствi. На наше переконання, саме комплексшсть функцiонування заповщниюв виокремлюе 1'х серед iнших природоохоронних установ у сферi захисту бiорiзноманiття. Адже для здiйснення ефективно! охорони останнього, треба враховувати багатоаспектний характер цього явища, вивчати його елементи в комплекс^ а охорона лише його окремих елемешив (фауни, флори чи середовищ юнування) не дасть очшуваних результатiв. З огляду на таку важливють заповiдникiв для забезпечення ïx практичних функцiй i з метою захисту вщ знищення й пошкодження природних багатств заповiдних територп щ об'екти ставилися пiд особливу охорону держави (ст. 3). У заповщниках заборонялася будь-яка виробнича дiяльнiсть, а навколо !х меж встановлювались охоронш зони.
У розвиток базового Закону «Про охорону природи Украшсько! РСР» (1960 р.) було прийнято постанову Ради Мшю^в УРСР «Про полшшення охорони природи, ращонального використання та вщновлення природних багатств в Украшськш РСР» вщ 8 травня 1964 р. [5], у якш Рада МЫс^в УРСР, розглянувши матерiали перевiрки стану виконання названого Закону, зазначила, що з прийняттям його Верховною Радою УРСР в 1960 р. у кршш проведено вщповщну роботу щодо ращонального використання й вщновлення природних багатств. Однак були вщзначеш й серйозш недолши, що мали мюце в охоронi корисноï фауни: у деяких областях у занедбаному сташ перебували заповщники й пам'ятки природи, рiвень науково-дослiдницькоï роботи не вщповщав необхiдним вимогам. У зв'язку iз цим, Рада Мшс^в УРСР у ст. 1 постановила: (а) взяти пщ неослабний контроль виконання цього природоохоронного акта i (б) виробити контрольш дiйовi заходи щодо дотримання норм Закону стосовно ращонального використання й вщновлення природних багатств, звернувши особливу увагу на зелеш зони мют, заповщники й пам'ятники природи. У ст. 9 ^eï Постанови йшлося про необхщшсть уточнення меж заповщниюв i заборону провадити будь-якi ïх змiни без дозволу Ради Мшс^в. На державш органи i громадсью органiзацiï покладалися завдання щодо посилення боротьби з браконьерством, вщновлення флори i фауни, облшу й контролю за станом окремих об'екпв. Порушники закошв i ршень уряду з охорони природи притягалися до вщповщальносп згiдно з чинним законодавством. Зважаючи на це, особливу увагу законодавець придшяв
боротьбi з браконьерством i порушеннями правил охоти, закршивши особливий правовий режим мисливських угiдь на заповiдних територiях. Згiдно з постановою Ради Мтс^в УРСР «Про затвердження Положення про полювання та мисливський промисел» вщ 8 серпня 1969 р. полювання в державних заповщниках категорично заборонялось [6].
Дiяльнiсть природозаповiдного характеру того перюду була надзвичайно ефективною, про що свiдчить те, що в нормативних актах закршлювалися не лише декларативш засади функцiонування заповiдникiв, а й найважливший аспект - здшснення практичних заходiв. Наприклад, значна увага придшялася розширенню в республiцi мереж заповiдникiв. Основним серед нормативних актсв цього перiоду стала постанова Ради Мтс^в УРСР вiд 28 ачня 1972 р. «Про заходи щодо розширення мережi державних заповiдникiв i полiпшення заповщно1 справи» [7]. У цьому акт аналiзувалася робота стосовно збереження й вщтворення природних багатств i давалася в цiлому позитивна ощнка ii правового регулювання, в тому чист вiдзначалося розширення числа державних заповщниюв, взяття пiд охорону понад 1000 видатних пам'яток природи i значних площ лiсiв. Пюля виявлення суттевих недолiкiв функцiонування заповщниюв (створенi державнi заповiдники представляли всього лише 6 iз 25 основних ботанiко-географiчних районiв, недостатньо провадилися науковi спостереження) заповiдна справа отримала бшьш наукоемнi засади свое1 оргашзацп iз залученням наукових розробок Академп наук УРСР. Про це свщчить та частина вказано'1' Постанови, у якш Рада Мiнiстрiв УРСР постановила: (а) пщготувати пропозицiю про встановлення охоронних зон iснуючих державних заповiдникiв, (б) розробити перспективы плани проведення комплексних науково-дослщницьких робiт, (в) покласти на Академп наук УРСР оргашзащю наукових дослiджень i публiкацiю наукових праць, що стосуються заповiдникiв. Важливим пунктом у цьому правовому акт стало узгодження пропозицп Державного ком^ету Ради Мiнiстрiв УРСР з охорони природи та Академп наук УРСР про означення територш в основних ботанiко-географiчних районах, на яких передбачено створення державних заповщниюв i заказниюв у 1972 - 1980 рр. за перелшом, наведеним у додатку № 2 ще1 Постанови (всього 28 найменувань).
Ефектившсть спiвпрацi Державного комiтету Ради МЫс^в з охорони природи й Академп наук УРСР виявилась у негайному виконанш поставлено'!' мети: для реалiзацii позначеного в розглядуванш Постановi плану з оргашзацп нових заповщниюв знадобився лише один рiк, а вже 20 лютого 1973 р. було прийнято постанову Ради Мшю^в УРСР «Про оргашзащю нових державних заповщниюв i розширення Чорноморського державного заповщника» [8]. Комплексний характер функцюнування заповщниюв пщтверджуеться достатньо широким перелшом оргашв та установ, якi спшьно займалися проблемами в цiй цариш. Так, з метою збереження природних комплекав i проведення науково-дослщницько1 й господарсько1 роботи з охорони й вщтворення рщкюних цiнних тварин i рослин Рада Мiнiстрiв УРСР ухвалила прийняти вiдповiдно до Держплану УРСР пропозищю Держкомiтету з охорони природи, Мшютерства лiсового господарства УРСР, Академп наук УРСР, Кримського, Одеського й Херсонського обласних виконкомiв про оргашзащю у Кримськш обласп Ялтинського прничо-люового державного заповiдника площею 14076 га й державного заповщника «Мис Мартьян» площею 240 га (згщно з додатком № 1 до ще1 Постанови) i про розширення Чорноморського державного заповщника (згщно з додатком № 2). За зазначеною Постановою на вщповщш органи покладалося завдання затвердити положення i програму науково1 й господарсько1 дiяльностi для кожного з нових державних заповщниюв.
Проаналiзувавши наведенi нормативнi акти, можемо вщзначити особливостi дiяльностi державних заповщниюв, як-то: (а) !х багатофункцiональнiсть; (б) постшне розширення системи заповiдних територш на планових засадах (постанова Ради Мшю^в «Про оргашзащю нових державних заповщниюв в УРСР» вщ 12 листопада 1968 р.); (в) незмшна увага компетентних органiв влади й оргашзащя ними практичних заходiв з
охорони цих територш; (г) ствпраця державних оргашв; (д) системнiсть; (е) регламентащя особливого правового режиму.
У дослiджувaний перiод неослабна увага придшялася не тшьки створенню нових заповщниюв i розширенню зaповiдниx територш, а й охорош вже юнуючих. Одним з видiв охорони таких об'екпв стало зaкрiплення охоронних зон навколо меж заповщниюв для зменшення негативного впливу дiяльностi людини. Примiром, постановою вiд 29 листопада 1972 р. «Про встановлення охоронних зон навколо державних заповщниюв» [9] Рада Мiнiстрiв УРСР затвердила пропозищю Держком^ету з охорони природи про створення охоронних зон, мережа яких була узгоджена з вщповщними мшютерствами, вщомствами й облвиконкомами, що теж вказуе на проведення спiльноï дiяльностi оргашв влади в питаннях захисту цих важливих об'екпв. Зокрема, охоронш зони встановлювалися навколо Карпатського, Луганського, Украшського степового, «Аскашя - Нова» й Кашвського зaповiдникiв.
Верхньою xронологiчноï рамкою нами обрано 1973 рш у зв'язку з прийняттям черговох рубiжноï постанови ЦК КПУ i Ради Мiнiстрiв УРСР «Про посилення охорони природи i полшшення використання природних ресурав республiки» вiд 8 травня 1973 р. [10] Ïï прийняття не лише державним республiкaнським органом влади, а й вищим партшним органом республiки свiдчить про посилену увагу до ща проблеми. Указаним актом на державш органи, обласш виконкоми, мiнiстерствa й вiдомствa УРСР покладалося завдання посилити увагу до питань охорони природи, ращонального використання природних ресурав i встановленню систематичного контролю за дотриманням чинних правил i норм (п. 1). Ця Постанова також закршлювала плановий характер виршення проблем охорони довкiлля. Про це свщчить змют п. 3 Постанови, у якому на зазначеш органи, на Кшвський i Севастопольський мюьквиконкоми й на Держплан УРСР покладалося, починаючи з 1974 р., забезпечити таю види дiяльностi:
- розроблення перспективних i рiчниx плашв проведення зaxодiв з охорони природи й ращонального використання природних ресурав i внесення ïx на розгляд у Раду Мiнiстрiв УРСР одночасно з проектом плану розвитку народного господарства для подання в Держплан СРСР;
- пщготовку проекпв зведених, перспективних i рiчниx плашв охорони природи на територп областей, крупних промислових центрiв i в щлому на територп республши.
Висловлюемо солщаршсть з думкою дослщниюв, що в розглядуваний нами перюд «виявлення й видiлення особливо охоронюваних територш поставлено на планову основу» [23, с. 76]. Доходимо висновку, що територiaльнi й тимчaсовi коротко- й середньостроковi плани, розроблюваш Держком^етом з охорони природи спшьно з Акaдемiею наук УРСР, становили пщвалини зaповiдноï справи в держава Вони якраз i становлять собою едино правильний, усшшний шлях у спрaвi розвитку широ^ мережi заповщниюв i розширення меж уже юнуючих зaповiдниx територiй.
Авторка визначае створення заповщниюв основним методом збереження бiорiзномaнiття «in-situ», а проведений aнaлiз нормaтивноï бази свiдчить про комплексний характер охорони, при якому збер^аеться цшсний природний комплекс (флора, фауна, середовище iснувaння). Двaдцятирiччя пiсля прийняття Закону «Про охорону природи УРСР» (1960 р.) характеризувалось активною, дшовою i своечасною правотворчою дiяльнiстю Ради Мiнiстрiв УРСР, прийняттям нормативних акпв у сферi захисту фауни i флори краши й середовища ïx юнування та ефективною спiвпрaцею державних оргашв i наукових установ. Засади, на яю спиралася заповщна справа УРСР (системшсть, постiйнa увага компетентних оргашв, плановий характер природооxоронноï дiяльностi), визначаються авторкою як найбшьш правильний, оптимальний метод розвитку й розширення меж юнуючих заповщниюв на теренах сучaсноï Укрaïни.
Пiсля проголошення незaлежностi в Укршш було прийнято Закон «Про природно-зaповiдний фонд Укрaïни» вщ 16 червня 1992 р., завданням якого стало регулювання суспшьних вщносин з оргaнiзaцiï, охорони й використання територш та об'екпв природно-
заповщного фонду, вщтворення !х природних комплекав, органiзацiя управлiння в цiй галузi (cт. 1) [11]. Держава продовжила традицп попереднього iсторичного перiоду, в основу яких було покладено принцип комплексного планування дiяльностi з охорони природи й розвитку заповщно! справи. Зокрема, уже в березш 1994 р. видано указ Президента Укра!ни «Про резервування для наступного заповщання цшних природних територш» [12], у якому розглядалося питання створення плану першочергово! оргашзацп в 1994 - 1996 рр. нових i розширення юнуючих природних заповiдникiв, наводився перелш iх територiй iз пропозицiею створення певного режиму заповщання. Подальший аналiз i порiвняння укра!нського i европейського законодавства друго! половини ХХ ст. вбачаються перспективними для планування охорони бiорiзноманiття шляхом розвитку заповщниюв на територп Укра!ни.
Список л1тератури: 1. Про оголошення частин колишнього маетку Фальцфейна «Аскашя-Нова» i «€лiзаветфельд» народно-заповщним парком: декрет РНК УСРР вщ 03.04.1919 р. // ЗУ УСРР. - 1919. - № 16. - Ст. 176. 2. Про оголошення "Аскашя-Нова" державним степовим заповщником УССР: декрет РНК УСРР вщ 08.02.1921 р. // ЗУ УСРР.
- 1921. - № 2. - Ст. 48. 3. Про державний рибний заповщник «Антонша»: пост. Укр. Економ. Ради вщ 11.02.1922 р. // ЗУ УСРР. - 1922. - № 7. - Ст. 114. 4. Об утверждении Положения о государственных заповедниках Украинской ССР: пост. СМ УССР от 05.10.1962 г. // СП УССР. - 1962. - № 10. - Ст. 141. 5. Об улучшении охраны природы, рационального использования и восстановлении природных богатств в Украинской ССР: пост. СМ УССР от 08.05.1964 г. // СП УССР. - 1964. - № 5. - Ст. 59. 6. Об утверждении Положения об охоте и охотничьем промысле: пост. СМ УССР от 08.08.1969 г. // СП УССР.
- 1969. - № 8. - Ст. 106. 7. О мерах по расширению сети государственных заповедников и улучшению заповедного дела: пост. СМ УССР от 28.01.1972 г. // СП УССР. - 1972. - № 2.
- Ст. 11. 8. Об организации новых государственных заповедников и расширения Черноморского государственного заповедника: пост. СМ УССР от 20.02.1973 г., № 84 // СП УССР. - 1973. - № 2. - Ст. 11. 9. Об установлении охранных зон вокруг государственных заповедников: пост. СМ УССР от 29.11.1972 г. // СП УССР. - 1972. - № 12. - Ст. 107. 10. Об усилении охраны природы и улучшении использования природных ресурсов республики: пост. ЦК КПУ и СМ УССР от 08.05.1973 г., № 223 // СП УССР. - 1973. - № 5. - Ст. 35.
11. Про природно-заповщний фонд Укра!ни: Закон Укра!ни вщ 16.06.1992 р., № 2456-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-12
12. Про резервування для наступного заповщання цшних природних територш: Указ Президента Укра!ни вщ 10.03.1994 р., № 79/94 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/U079_94.html 13. Товкун М. О. Правовi проблеми збереження бiорiзноманiття / М. О. Товкун // Юридична осшь 2011 року : матер. наук. конф. (м. Харюв, 9 листоп. 2011 р.). - Х.: Нац. ун-т "Юрид. акад. Укра!ни iм. Я. Мудрого", 2011.
- С. 118, 119. 14. Сова Т. В. О заповеднике «Луганський природний заповщник НАН Укра!ни» / Т. В. Сова, Л. П. Боровик, С. В. Глотов [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zapovednik.lg.ua 15. Дудко Е. «Свалки занимают 7% территории Украины»/ Е. Дудко // Украинские национальные новости [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unn.com.ua/ru/news/1236687-smittyezvalischa-zaymayut-7-teritoriyi-ukrayini-ekolog 16. Герасименко Я. О. Правова охорона природно-заповщного фонду Укра!ни / Я. О. Герасименко // Вюн. Акад. прав. наук Укра!ни : зб. наук. пр. / вщп. ред. В. Я. Тацш -Х. : Право, 2010. - № 4 (63). - С. 266-271. 17. Ковтун О. М. Законодавство Укра!ни про охорону природно-заповщного фонду: становлення, сучасний стан, проблеми реформування / О. М. Ковтун // Адвокат. - 2008. - № 2. - С. 21-24. 18. Бородин И. П. Охрана памятников природы (Отдельный оттиск из "Трудов Ботанического Сада Императорского Юрьевского Университета") / И. П. Бородин. - Юрьев: Тип. К. Маттисена. - 1910. - Т. № 10.
- С. 297-317. 19. Емельянова В. Г. Законодательство о заповедниках, заказниках, памятниках природы: монография / В. Г. Емельянова. - М.: Юрид. лит., 1971. - 64 с.
20. Реджепова Н. Совершенствование природопользования на заповедных объектах (правовые вопросы) / Н. Реджепова // Пробл. совершенствования сов. законодательства: Труды - Вып. 37. - М.: Изд-во ВНИИСЗ, 1987. - С. 97-109. 21. Емельянова В. Г. Новые типовые положения о государственных заповедниках, памятниках природы, заказниках и природных (национальных) парках / В. Г. Емельянова// Пробл. соц. законности. - Вып. 12.
- Х.: Вища шк., 1983. - С. 67-71. 22. Кукушкин Г. Я. Государственное планирование социалистического природопользования: монография / Г. Я. Кукушкин. - М: Мысль, 1981.
- 158 с. 23. Колбасов О. С. Охрана природы по советскому законодательству: монография / О. С. Колбасов. - М. : Госюриздат, 1961. - 74 с. 24. Окорокова Л. Я. Правовой режим государственных заповедников в СССР: монография / Л. Я. Окорокова. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1982. - 107 с.
РЕГЛАМЕНТАЦИЯ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ЗАПОВЕДНИКОВ НА ОСНОВЕ ЗАКОНА ОБ ОХРАНЕ ПРИРОДЫ УКРАИНСКОЙ ССР
(60 - 70-е годы) Казак Р. А.
В статье осуществлен анализ правового регламентирования функционирования заповедников на основе Закона «Об охране природы Украинской ССР» 1960 г. и принятых в его развитие иных нормативных актов с целью определения полноты регулирования этой сферы.
Ключевые слова: заповедники, Закон «Об охране природы Украинской ССР» 1960 г., биоразнообразие, охрана природы.
THE NATURE RESERVES FUNCTIONING BASED ON THE LAW ON NATURE PROTECTION OF UKRAINIAN SSR (60 - 70-е yy) Kazak R. A.
The article deals with the legal regulation of nature reserves under the basic Law "On Nature Protection of Ukrainian SSR" (1960) to identify the completeness of the legal regulation.
Key words: the nature reserves, Law "On Nature Protection of Ukrainian SSR" 1960, the biodiversity, nature conservation.
Надтшла доредакцИ30.03.2014р.
