CC BY
36
ЗА РУБЕЖЕМ
Лариса МОВЧАН
РЕФОРМУВАННЯ ЗМ1СТУ СУЧАСНО1 ШК1ЛЬНО1 1НШОМОВНО1 ОСВ1ТИ
В КОРОЛ1ВСТВ1 ШВЕЦ1Я
У статтi розглядаеться структура i змiст освiтянських реформ ШвецИ за останнi десятирiччя ХХ ст. та 1х зв 'язок з тшомовною полтикою кра'ти, спрямованою на посттне покращення навчання тоземних мов у школах i гiмназiях.
У контекст сучасних процешв глоб^зацп i мiжкультурно! штеграци важливого значення набувае вивчення тих предметiв, яю забезпечували би соцiалiзацiю молодi та шдвищували рiвень 11 комунiкабельностi. До таких предмелв належать iноземнi мови. За останш десятилiття европейськi осв^ш системи пройшли певнi реформи. «Сучасш реформи у сферi освiти становлять складний багатовимiрний процес змiн, зумовлених широкою сукупшстю контекстуальних чинникiв i передусiм глобалiзацiею як визначною рисою сучасного етапу розвитку людства», — зазначае А. Сбруева [4]. Ц змши не обiйшли галузь шшомовно! освiти.
За результатами аналiзу науково! лiтератури [1; 3; 5] поняття «iншомовна освга» включае комунiкативний, соцюкультурний та особистiсний розвиток учнiв, тобто процес шдготовки учнiв з шоземно! мови з метою формування в них шшомовно! компетентность крiм того, це означае передання шшомовно! культури в тзнавальному, навчальному та розвивальному аспектах. У ширшому розумiннi — це система знань про шоземну мову, оргашзащя процесу навчання, методи навчання, змют навчальних програм i планiв з шоземно! мови, шформацшно-техшчне забезпечення процесу навчання, а також тдготовка вчительських кадрiв, якi здатш сприяти успiшному виконанню визначених цшей i завдань, пред'явлених державою до випускниюв загальноосв^ньо! школи. Враховуючи те, що «змiст освiти повинен втшювати в собi соцiальний досвщ» [5], змют шшомовно! осв^и включае знання про природу, суспiльство, досвiд творчо! дiяльностi та емоцiйно-цiннiсного ставлення до св^у засобами iноземно! мови.
У сучаснш педагогiцi вiдомi дослiдження з проблем зарубiжно! педагогiки (Н. Абашкша,
B. Базурiна, Б. Вульфсон, С. Корсак, О. Кузнецова, Н. Лавриченко, З. Малькова, О. Овчарук, О. Першукова, О. Плахотник, Л. Пуховська та ш.). У 1960-х роках росшський вчений
C. М. Соколов дослщив теорiю i практику шведсько! школи за пiслявоенний перiод [6]. 1нший росiйський вчений Е. 1сма!лов у 2004 р. провiв порiвняльно-педагогiчний аналiз систем середньо! професiйно! осв^и Швецi! та Росi! [3].
Вивчаючи досвiд навчання iноземних мов у бшьшосп европейських кра!н (наприклад, англшсько!, нiмецько!, французько!, шведсько! та ш.), ми помiтили тенденцiю до все бшьшого використання рекомендацiй Ради Свропи щодо вивчення сучасних мов. Ц документи стали основними стратегiями також i для розвитку шкiльно! шшомовно! освгги Королiвства Швецiя.
Мета нашоТ статтi — проаналiзувати результати впливу освганських реформ у Королiвствi Швещя на розвиток мовно! полiтики кра!ни.
Предмет дослiдження — навчальнi плани i програми з навчання шоземних мов в обов'язковiй школi сучасно! Швецi!.
Мовна полiтика Ради Свропи найповшше реалiзуеться в процесi реформування змюту навчання iноземних мов в обов'язковш школi та гiмназi! Швеци. Зазначимо, що в цiй кра!ш едину систему освiти становлять обов'язкова школа ^гиМ8ко1а) та гiмназiя ^ушпа81е8ко1а). Обов'язкова школа охоплюе дiтей вшом вiд 7 до 16 роюв. Безпосередньою органiзацiею
дошкшьно!, обов'язково! шкшьно! та пмназшно! освiти займаеться Державне управлшня шкiл i шкшьно! освiти (Skolverket), яке пiдпорядковуеться MiHicTepcTBy освiти Швеци.
За оцiнками спецiалiстiв, Швецiя завжди вважалася законодавцем прогресивних освiтянських реформ. По-перше, рiвень освiти в нш — один з найвищих у свт. По-друге, за даними Оргашзаци економiчно! спiвпрацi та розвитку, кра!на витрачае майже 8% валового нацюнального продукту на освiтy (для порiвняння: Данiя — 7,8%, США — 6,6%, Франщя — 6,2%, Шмеччина — 5,8%, Велика Британiя — 5,3%) [15]. Особливу увагу привертае той факт, що обов'язкова освга у Швеци була введена у 1842 р., а в своему сучасному виглядi вона юнуе з 1962 р.
Вивчення iноземних мов у цш кра!ш мае давню традицiю. Ще у 1477 р. в мют Уппсалi було створено перший ушверситет, в якому вивчалися класичш мови [8]. Але найбшьшо! динамiки розвиток навчання iноземних мов досяг у другш половинi ХХ ст. внаслщок реформ в ^d^i шкшьно! освiти i впровадженням державних директивних докyментiв:
- реформа, що запровадила обов'язкову восьмирiчнy освiтy (1950 р.) [3];
- введення обов'язково! дев'ятирiчно! освiти (1962 р.);
- впровадження нових навчальних планiв для середньо! школи у 1962 [9], 1969 [10], 1980 [7], 1994 [11] i 2000 [12] роках;
Ус змши в осв^нш полчищ держави супроводжувалися запровадженням нових навчальних плашв i програм з ушх предметiв, якi вивчалися в школах i гiмназiях. Цi реформи певним чином торкалися проблем навчання шоземних мов i були спрямованi на !х вирiшення.
Розглянемо змiст yсiх вище згаданих змiн у !х iсторичнiй послiдовностi.
У 1950 р., враховуючи зростаючi потреби держави у квалiфiкованiй робочiй силi, шведський парламент видав «Акт про едину обов'язкову школу» [14] з рiвними можливостями для дгтей yсiх прошаркiв населення. Термш навчання у нiй становив 8 роюв. Разом з тим вщбулися змiни у шкiльнiй шшомовнш освiтi, оскiльки на змiнy шмецькш мовi було введено англiйськy як основну шоземну мову в обов'язковш школi, на вивчення яко! вщводилося лише 3 роки. Вибiр англшсько! мови був виправданим, бо тсля Друго! св^ово! вiйни вона стрiмко почала набувати статусу мiжнародно! мови. Також пропонувалося вивчення iнших 1-2 шоземних мов на вибiр. Ними були обраш нiмецька i французька. Викладання шоземних мов з методично! точки зору не було приведено до якогось спшьного знаменника, оскшьки не вс школи Швеци отримали статус единое', а тому не керувалися !! програмними документами.
Наступна реформа освгти Швецi! вiдбyлася у 1962 р., коли було запроваджено обов'язкову дев'ятирiчнy освгту i на змшу единiй школi прийшла основна (обов'язкова регулярна школа — grundskola) з дев'ятирiчним термiном навчання. Практично в такому виглядi вона юнуе дотепер. Ниш у Швеци е таю типи шкш:
- основна (обов'язкова регулярна школа,
- гiмназiя (середня школа),
- спещальна школа для дтей з порушенням штелекту,
- обов'язковi саамськi школи,
- спещальне навчання для дорослих,
- спещальш школи для дiтей з вадами зору, слуху i мовлення.
У цьому ж рощ введено перший сучасний навчальний план для обов'язково! школи (Curriculum for the Compulsory School System /Lgr 62/) [9], котрий запровадив вивчення англшсько! мови з 4-го по 2-й клас включно. Вш складався з погодинного плану (timplan) i програми з кожно! дисциплiни (kursplan), що визначала спiльнy мету для навчання ушх трьох iноземних мов — англшсько!, шмецько! i французько!. Ця мета передбачала оволодiння учнями базовим лексичним i граматичним матерiалом, що включав слова, вирази, граматичнi зразки, розвиток у них фонетичних навичок. Усе це разом дозволяло учням розум^и на слух ясне i ч^ке усне мовлення iноземною мовою, читати i розyмiти змiст простих текстiв, висловлюватися усно в простих ситуащях повсякденного спiлкyвання i мати елементарш навички письма. Цiлями визначалося, що до кшця 9-го року навчання, тобто тсля заюнченню обов'язково! школи, учень повинен був:
- розум^и на слух змiст шструкцш, повiдомлень, описiв, висловлених чiтко та в межах знайомо! i щкаво! особисто для них тематики;
- володГти навичками дiалогiчного i монологiчного мовлення для участ в розмовах на побутову тематику, а також щоб вмiти висловлюватися на теми, якi представляють для них особистий штерес;
- читати i розумГти змiст загалом нескладно! лГтератури, що включае описовi, розповщш й iншi тексти в межах знайомо! !м тематики;
- володГти навичками письма для запиту i передання необхiдноï iнформацiï, вмiти розповщати або описувати що-небудь у письмовш формi;
- володiти знаннями крашознавчого характеру про деякi краïни, мова яких вивчаеться; мати уявлення про особливост ïx культури, звичаïв i традицш [9].
Останнiй пункт викладений у роздiлi «Факти» (Realia), де також зазначаеться, що учнi повинш вмiти робити уснi повiдомлення про Швещю, ïï культуру, звичаï, традици. Практично тi ж цiлi присутш в сучасних навчальних програмах з шоземних мов.
Наступний навчальний план для обов'язково1' школи (Lgr69) було введено у 1969 р. [10]. Основною метою введення цього плану було вщокремлення англшсько1' мови як основно1' та обов'язково1' мови середньо1' школи. У програмi з англшсько1' мови вперше обгрунтовувалися причини вивчення ще1' мови, ïï мiжнародне значення i важливiсть володiння нею для шведських громадян. Наразi цiлi та завдання щодо навчання англiйськоï мови вiдрiзнялися вiд цiлей i завдань для вивчення нiмецькоï i французь^' мов, як другоï або третьоï iноземноï мови. У програмi з англiйськоï мови зазначено, що шд час навчання англiйськоï мови учень повинен:
- розумгги розмовну англшську мову;
- вмiти чiтко i зрозумшо висловлюватися англiйською мовою;
- вмГти слухати i розумiти тексти рiзного виду;
- вмiти застосовувати мову в уснш та письмовш формах;
- мати знання крашознавчого характеру про англомовш краïни [10].
Як бачимо, з метою навчання англiйськоï мови викладено вищi вимоги до рiвня кiнцевиx знань порiвняно з iншими мовами, що визначено словами «чГтко» i «зрозумшо», «застосовувати», «володГти». Це водночас визначае комушкативну спрямованiсть навчання. Якщо у програмах з сучасних мов 1962 i 1969 роюв значна увага зверталася на припущення учнями помилок, наявшсть яких впливала на рiвень оцшки, то у наступних планах помилка не вважалася значним недолiком навченост учнiв, а бiльша увага зосереджувалася на комушкативнш спрямованостi мовлення.
У навчальному плат 1980 р. для обов'язковоï школи (Läroplan för grundskolan 1980 /Lgr80/) рекомендувалося органiзовувати навчальний процес так, щоб стимулювати бажання учшв використовувати iноземну мову, не загострюючи уваги на припущенш ними незначних помилок, тобто всшяко допомагати 1м долати псиxологiчнi бар'ери при спiлкуваннi iноземною мовою. Така позищя вiдповiдае основним положенням комунiкативного тдходу у навчаннi iноземниx мов, де припущення помилок вважаеться природнiм явищем при вивченнi мови.
Цей авчальний план вперше визначив основнi види мовленневоï дiяльностi, не вiдокремлюючи вивчення лексики i граматики, а саме: читання, аущювання, мовлення i письмо [7, 168]. Вони були штегроваш в усГх навчальних програмах рiзними шляхами: «читання i мовлення», «аущювання i письмо», «читання i письмо». Така штегращя дала змогу при навчанш iноземноï мови концентрувати увагу на продуктивних видах мовленнево! дiяльностi, що найефективнiше вирiшувало питання комунiкативноï спрямованостi методики навчання.
У 1991 р. комГтет пiдготовки навчальних плашв Державного управлшня шкш i шкiльноï освгги почав готувати новий проект навчального плану. Головною причиною впровадження нового плану стало фокусування на питаннях змiсту освiти, форм i методiв навчання.
Аналiзуючи змiст програм рiзниx рокiв, ми намагалися простежити, як змiнювалися настанови шведського суспшьства у галузi навчання iноземниx мов. Так, зокрема, створена у 1991 р. комюя з розробки нового навчального плану в своему звт тд назвою «Школа для освгги» (Skola för bildning /SOU1992:24/), зазначала, що «статус англiйськоï мови як першоï обов'язковоï е безперечним i людям усього свГту в новому тисячолГтп необxiдно буде володГти англшською глибше i досконалiше, нГж у 60-х i 70-х роках ХХ столГття» [13]. Комюя запропонувала збшьшити кГлькГсть аудиторних годин, вiдведениx на вивчення англiйськоï мови, та розпочати ïï вивчення з 1-го класу. ЦГ рекомендаци були враxованi при створенш у
1994 р. нового навчального плану для обов'язково! школи, дошкшьних ocbîthîx заклавдв i центрiв дозвшля (Läroplaner för det obligatoriska skolväsendet och de frivilliga skolgormerna /Ьро94/) [11]. Вiн значно вiдрiзнявся вщ попереднiх навчальних планiв тим, що програми з кожного окремо взятого предмета мютили двi категорiï цшей:
- загальш цiлi навчання (strävansmälen);
- цiлi, котрих потрiбно досягти шсля завершенню 5-го (коли проводиться загальне тестування учнiв з шведсь^' мови, математики та англiйськоï мови) i 9-го (шсля заюнченню обов'язковоï школи i перед вступом до пмнази) рокiв навчання (uppnäendemälen).
«Загальш цш навчання» сучасних мов визначали кiнцевi цiлi, котрих повинен прагнути досягти учень незалежно вiд року навчання, а саме:
- поглиблювати розумшня розмовноï iноземноï мови у рiзних ситуацiях i контекстах;
- розвивати свою здатшсть спiлкуватися шоземною мовою усно i на письмц
- розвивати здатнiсть аналiзувати, працювати над вдосконаленням сво1'х мовних вмшь щодо бiльшоï варiативностi i точности
- розвивати вмiння користуватися рiзними джерелами iнформацiï iноземною мовою та критично аналiзувати ix [11].
Водночас цш, котрих повиннi досягти учш до кiнця 5-го i 9-го роюв навчання, визначають мiнiмум мовних i культуролопчних знань, якi повинен отримати учень до кшця вищезгаданого термiну, щоб отримати задовiльну оцшку. Цi цiлi визначають також мжмальний ступiнь розвиненостi мовленневих навичок учшв пiсля завершення зазначених рокiв навчання для отримання оцiнки «задовшьно». На вiдмiну вiд планiв попереднix роюв Lgr62 i Lgr69,основна увага звертаеться на розвиток комунiкативниx умiнь учшв.
Поряд iз комунiкативною спрямованiстю навчання шоземно].' мови учш повинш отримати соцюкультурш знання про краïну, мова якоï вивчаеться. Навчальний план Lpо94 мав окремий роздiл «Соцiокультурна орiентацiя» (Societal and Cultural Orientation). Щодо англiйськоï мови перед учнями ставиться завдання:
- вони повинш мати ч^ке уявлення про повсякденне життя, працю, соцiальнi умови, культуру народiв, якi живуть в англомовних державах;
- вм^и аналiзувати самостшно культурнi традици народiв англомовних краш.
Важливим досягненням у розвитку iншомовноï освiти Швеци, втiленим у плаш Lpo94,
було пiдняття статусу другоï iноземноï мови i запровадження вивчення третьоï iноземноï, починаючи з 8-го класу.
Навчальш програми 2000 р. е ниш ддачими i становлять нову модель опису цшей, що стосуються ушх iноземниx мов, яю вивчаються в обов'язковiй школi та пмнази Швеци. Загальш цш навчання дуже сxожi на цiлi навчання у попереднш програмi 1994 р., проте до них додалися ще такi важливi цiлi, як:
- розвивати здатшсть самостшно оцшювати своï досягнення i бути вiдповiдальним за вивчення мови, свщомо використовувати рiзноманiтнi способи для покращення навчання;
- розвивати здатшсть планувати, виконувати й оцшювати завдання як самостiйно, так i в сшвпращ з шшими;
- розвивати здатнiсть розумiтися в способах життя i культурах краш, мова яких вивчаеться, та проводити порiвняльний аналiз з власним досвщом [12].
Таке визначення цiлей спрямоване не лише на засвоення учнями лексико-граматичних особливостей iноземноï мови та соцюкультуролопчних знань про краïну, мову якоï вiн вивчае. Вони стимулюють в учшв здатшсть думати шоземною мовою, оперувати нею як засобом мiжкультурноï комушкаци, вдосконалювати своï вмшня та навички протягом усього процесу навчання в школi та шсля ïï закiнчення.
Важливою особливiстю ушх навчальних планiв е те, що вони вщзначають комунiкативну спрямованiсть навчання iноземноï мови. Остання е водночас предметом навчання i засобом усноï комушкаци мiж iндивiдами [10, 145]. Водночас умшня письмового мовлення визначаються як таю, якими найскладшше оволодгги.
Значна змiна у роздiл «Соцюкультурна орiентацiя» була внесена у навчальну програму з англiйськоï мови 2000 р. Окрiм оволодiння згаданими соцюкультурними знаннями, учнi повиннi вмiти робити культуролопчш порiвняння на пiдставi власного досвщу. Це вiдображае
основну настанову сучасних програм з шоземних мов для шкш Швеци: забезпечити такий piBeHb мовно! пiдготовки учнiв, котра дозволила б !м як майбутнiм громадянам об'еднано! Свропи вiльно i безболiсно адаптуватися в нових суспiльно-полiтичних i сощально-економiчних умовах.
Простежуючи хiд змш у шкiльнiй iншомовнiй освiтi Швеци за останш десятилiття минулого столотя, ми дiйшли висновку, що державна пол^ика у цiй галузi вщповщае процесам глобалiзацп в Свропi i свiтi. Методологiчну основу системи навчання шоземних мов в обов'язковш школi та пмнази кра!ни становить комушкативний пiдхiд. Важливим аспектом шшомовно! пол^ики держави е досягнення учнями високого рiвня комунiкативностi в мовах. При оргашзаци педагогiчного процесу у шведських школах i гiмназiях всюди враховуються принципи i рекомендаций сформульованi в основних документах Ради Свропи, котрi мають методологiчну i практичну значимють. Реформи в iншомовнiй освiтi Швеци розширили вiковий дiапазон вивчення мов у школ^ поповнили комунiкативнi компетенци соцiокультурними, а змiни у пiдходi до оцiнювання знань, умiнь i навичок сприяють кращому оволодiнню мовними i мовленневими компетенцiями.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бим И. Методика обучения иностранным языкам как наука и проблемы школьного учебника (опыт системно-структурного описания). — М.: Русский язык, 1977. — 288 с.
2. Гончаренко С. Укра!нський педагопчний словник. — К.: Либвдь, 1997. — 374 с.
3. Исмаилов Э. Шведская модель довузовской профессиональной подготовки. — Карлскруна, 2002. — 342 с.
4. Сбруева А. А. Тенденцп реформування середньо! освгги розвинених англомовних кран в контексп глобал1заци (90-i рр. - поч. ХХ1 ст.). — Суми, 2004. — 500 с.
5. Содержание обучения иностранным языкам в средней школе: Организация речевой деятельности / Под ред. А. Д. Климентенко. — М.: Педагогика, 1984. — 144 с.
6. Соколов Е. М. Общеобразовательная школа и педагогическая мысль в послевоенной Швеции: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — М., 1966.
7. Kommentarmaterial Lgr 80: Undervisning i främmande sprak (1990). SÖ:s publikation-Läroplaner (1990:1). - Stockholm: Skolverstyrelsen och Utbildningsförlaget.
8. Lars O. Lagerqvist. A History of Sweden. — Swedish Institute, 2001. — 203 p.
9. Läroplan för grundskolan. (1962) Kungl. Skolöverstyrelsens skriftserie 60. — Stockholm: Kungl, Skolöverstyrelsen.
10. Läroplan för grundskolan. Lgr 69. Allmän del. (1969). — Stockholm: Skolöverstyrelsen och Utbildningsförlaget.
11. Läroplaner för det obligatoriska skolväsendet och de frivilliga skolgormerna. (Lpo 94, Lpf 94) (1994). — Stockholm: Utbildningsdepartament.
12. Skolverkets föreskrifter (SKOLFS 2000:4) om kursplaner och betygskriterier för kurser i amnet engelska i gimnasieskolan.
13. SOU 1992:94 Skola för bildning. Huvudbetänkande av läroplanskommitten. — Stockholm: Norstedts.
14. S0U1950:26 Utbildningsakt för Enhetsskola. (1950). — Stockholm: Utbildningsdepartament. — 168 s.
15. Education Act at a Glance. OECD Indicators 2002. — OECD, 2002. — 382 p.
Олег КОЦЮБИНСЬКИЙ
Н1МЕЦЬКА ШКОЛА-1НТЕРНАТ ODENWALDSCHULE: ДОСВ1Д РОБОТИ
У cmammi висвiтленi основт принципи роботи школи Odenwaldschule (Геппенгайм, Ншеччина) -представника реформаторсько'1 педагогiки. npoaHaMi3oeam оргашзацт навчально-виховного процесу та запропоновано запозичення певних елементiв в укратську систему освiти.
Модершзащя в^чизняно! системи осв^и спонукае до вивчення зарубiжного досвщу в цш галузь Досвщ Кмеччини, як i багатьох iнших европейських краш, е корисним для нацюнального шкшьництва, оскiльки на початку ХХ ст. в нш виникли проблеми, схожi з тими, якi ми маемо сьогодш в украiнськiй школь По-перше був вiдсутнiй зв'язок змюту навчання в середнiй школi iз практичними запитами промисловостi та шших галузей економiки до
