CC BY
110РЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ В ОСВІТНЬО-ОЗДОРОВЛЮВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Маковецька Н.В.
Запорізький національний університет
Анотація. В статті висвітлюються актуальні проблеми особистісно орієнтованого підходу в освітньо-оздоровлювальній діяльності дошкільного навчального закладу. Так, виокремлено пріоритетні завдання реалізації особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти, а також теоретично обґрунтовується, що особистісно орієнтований підхід у процесі організації освітньо-оздоровлювальної роботи в дошкільному начальному закладі має базуватися на визнанні дитини найвищою цінністю і спрямовуватися на створення відповідних умов для становлення дошкільника як особистості.
Ключові слова: дошкільник, дошкільна освіта, особистість, особистісно орієнтований підхід, осітньо-оздоровлювальна діяльність, дошкільний навчальний заклад.
Аннотация. Маковецкая Н.В. Реализация личностно-ориентированного подхода в образовательнооздоровительной деятельности дошкольного учебного учреждения. В статье освещаются проблемы личностно-ориентированного подхода в образовательно-оздоровительной деятельности дошкольного учебного учреждения. Так, определены приоритетные задачи реализации личностно-ориентированной модели дошкольного образования, а также теоретически обосновывается положение о том, что личностноориентированный подход в образовательно-оздоровительной работе должен базироваться на признании ребёнка наивысшей ценностью и создании соответствующих условий для становления дошкольника как личности.
Ключевые слова: дошкольник, дошкольное образование, личность, личностно-ориентированный подход, образовательно-оздоровительная деятельность, дошкольное учебное учреждение
Annotation. Makoveckaya N.V. Realization of the personal oriented approach in educational improving activity of preschool educational establishment. In a paper problems of the personal oriented approach in educational improving activity of preschool educational establishment are illuminated. Priority problems of realization of personal oriented model of preschool education are defined. The regulations about volume are theoretically justified, that the personal oriented approach in educational improving work should be founded on a recognition of the child by the best worth. Also - building of the conforming requirements for a becoming of the preschool child as persons.
Keywords: preschool child, preschool education, person, personal oriented approach, educational improving activity, preschool educational establishment.
Вступ.
Базовим компонентом дошкільної освіти в У країні пріоритетним визначено розвиток дошкільника як особистості Це поняття інтегроване і торкається багатьох сторін загального розвитку людини [4, С.59]. Безперечно воно стосується і фізичного виховання дошкільників, формування, зміцнення і збереження їхнього здоров’ я.
Перш, ніж розглядати особливості особистісного розвитку дошкільника, з’ясуємо наукові підходи до визначення терміну “особистість”. Так, О.М. Леонтьєв визначав особистість як цілісне утворення, відносно пізній продукт соціально-історичного розвитку й особливий рівень онтогенетичногорозвитку людини [б]. Л.С. Виготський зазначав, що особистість - це поняття соціальне, воно виражає все, що є у людини надприродного, історичного На думку науковця особистість не є вродженою, вона виникає в результаті культурного і соціального розвитку [1]. За визначенням Г.С. Костюка, людина є індивідом на всіх етапах онтогенезу і за всіх умов, а особистістю стає і може перестати бути нею. У своїх дослідженнях науковець підкреслював єдність природного і суспільного, біологічного і соціального, він дійшов висновку, що природне в розвитку особистості не усувається а діє на всіх етапах її життя. Г.С. Костюк підкреслював, що особистість характеризується рисами, які виражають сутність кожної людини як члена суспільства, водночас у особистості завжди є щось особливе, що відрізняє її від інших людей [5, С.375]. На думку С.Л. Рубінштейна, особистістю є людина зі своєю позицією в житті, до якої вона дійшла в результаті великої свідомої роботи. Науковець наполягав на тому, що особистістю є лише та людина, яка ставиться певним чином до навколишнього світу, свідомо виражає це своє ставлення так, що воно проявляється в усій її сутності [В]. Отже, особистість, у широкому розумінні, це конкретна цілісна людська індивідуальність у єдності її природних і соціальних якостей; у вужчому, філософському розумінні, - індивід як суб’єкт соціальної діяльності, властивості якого детерміновані конкретно-історичними умовами життя суспільства [2, С.243].
Розвиток дитини як особистості означає становлення впродовж дошкільного дитинства особливої форми цілісності - “єдиномножинності’, що охоплює такі чотири форми суб’єктивності: дошкільник як суб’єкт вітального ставлення, дошкільник як суб’єкт предметного ставлення, дошкільник як суб’єкт спілкування, дошкільник як суб єкт самосвідомості.
Це означає, що, розвиваючись як особистість, дошкільник функціонує як носій фізичного і душевнодуховного начал; як активний суб’єкт поведінки і діяльності; як зацікавлений партнер спілкування, як носій самосвідомості; як зацікавлений партнер спілкування; як носій самосвідомості, індивідуального начала. Отже, він формує і розвиває свою власну природу, привласнює і створює предмети культурі, “обростає” колом значущих для нього людей, проявляє себе перед ними і самим собою.
© Маковецька Н.В., 2009
Виходячи з цього, пріоритетними завданнями реалізації особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти науковці визначають розвиток у дитини самоактивності; самопокладання відповідальності; здатність самовизначитися в життєвому просторі відповідно до вікових можливостей; ціннісно ставитися до Природи, РукотворногоСвіту, Людей і Самого Себе [4,С.61].
На думку науковців розвиток особистості в дошкільному віці насамперед передбачає реалізацію потреби дитини в активності - не стільки в наслідувальній, виконавській, скільки в ініціативній, творчій, доступній їй, але недооціненій дорослими [4,С.62]. Активність є умовою реалізації дитиною себе зокрема в ролі фізичного тіла, про яке вона вміє дбати, адже має уявлення про основні закони його функціонування показники власного здоров’я тощо. Традиційно вважалося, що зміст роботи з фізичного виховання дошкільників, формування, зміцнення і збереження їхнього здоров’я визначається насамперед дорослим. Проте не можна не враховувати власну активність дошкільника, його самостійні життєві відкриття. Джерелом активності дитини в цьому віці є її власна діяльність і діяльність, спільна з дорослим, до якої обидва суб’єкта вносять частину свого досвіду [4,С.63].
Побудова освітньо-оздоровлювального процесу в дошкільному навчальному закладі саме на цих позиціях визначає особистісно орієнтований підхід, а отже формування особистості кожної дитини. Результати наукових досліджень засвідчують, що пріоритетними структурними компонентами особистості дошкільника є дитячий світогляд; самосвідомість; емоційна сфера; вольова сфера; потребово-мотиваційна сфера; базові якості [4,С.65].
Робота виконана за планом НДР Запорізького національного університету
Формулювання цілей роботи.
Метою статті є визначення пріоритетних завдань реалізації особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти, а також теоретичне обґрунтування особистісно орієнтованого підходу у процесі організації освітньо-оздоровлювальної роботи в дошкільному начальному закладі.
Результати дослідження.
Більш докладно з’ясуємо погляди науковців на зміст кожного компонента
Під дитячим світоглядом розуміють знання і досвід дошкільника, які дають йому змогу здобути відносно цілісне уявлення про світ, зумовлюють його життєві орієнтації, ставлення до навколишньої дійсності і самого себе. Світогляд акумулює результати всіх видів ставлення до світу - практичного, теоретичного, чуттєвого, ціннісного і виступає формою його духовно-практичного освоєння, вищим рівнем соціалізації дошкільника як особистості.
Із самосвідомістю пов’язане усвідомлення дитиною її обмеженого місця у житті, причетності до Природи, Культурі, Людей. Виникає усвідомлення власних можливостей - дошкільник починає розуміти, що далеко не все йому під силу; закладаються основи самооцінки, образу - Я, елементарної Я-концепції, дитина оцінює власні особистісні якості, власне місце в системі суспільних відносин; народжується здатність до рефлексії, децентрації, саморегуляції діяльності і поведінки
Третім складником особистісного зростання дитини дошкільного віку є оптимальна для неї модель потребово-мотиваційної сфери - засвоєння моральних правил і норм; оволодіння соціально схвалюваними формами поведінки; формування елементарної системи дитячих цінностей і інтересів; розвиток здатності до саморегуляції; поява моральних, пізнавальних, естетичних мотивів, виникнення їх супідрядності
Важливим складником особистості дитини є розвиненість емоційної сфери, насамперед соціальної спрямованості, соціальних сил, які мають емоційне забарвлення. Домірність переживань реальним життєвим подіям і ситуаціям - важливий показник емоційного розвитку дошкільника, його повноцінного особистісного зростання.
Наступною складовою особистісного зростання дитини є її вольова сфера - вміння підпорядковувати власну поведінку досягненню конкретних цілей, долати труднощі на шляху до них, гальмувати протилежні наміри, приймати рішення на користь вольового вчинку в ситуаціях вибору, не піддаватися емоційному пориванню, керуватися правилами поведінки, діяти цілеспрямовано.
Останнім з означених складових особистісного становлення є розвиток у дитини дошкільного віку базових особистісних якостей, насамперед моральних - найважливіших характеристик, які визначаються індивідуальними особливостями і пов’язані з різними сферами життя і видами діяльності. До базових моральних якостей належать самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість справедливість, самовладання, креативність [4,С.64-70].
Безперечно, формування кожної зі складових особистості дитини тією чи іншою мірою відбувається у процесі освітньо-оздоровлювальної роботи в дошкільному навчальному закладі. Відтепер, в контексті нашого дослідження, більш докладно розглянемо специфіку особистісно орієнтованого підходу. Так, на думку О.В. Бондаревської головною метою особистісно орієнтованого підходу є захист дитини, а не влада над нею [10]. У зв’язку з цим Д.М. Зембицький зазначав, що особистісно орієнтований підхід до дитини полягає в тому, щоб не тільки змінити зміст освіти, але й співвіднести цей зміст з можливостями в першу чергу дитини, і тільки потім -педагога, закладу освіти, міста [10]. За визначенням В.Т. Фоменка, завдання особистісно орієнтованого підходу полягає в тому, щоб кожна дитина могла розвиватися і саморозвиватися, для чого слід створити певний простір свободи особистості, оскільки розвиватися можна тільки будучи вільною людиною. На думку автора, це важливо як для дітей, так і для педагога [10]. С.У. Г ончаренко дійшов висновку, що особистісний підхід - це
базова ціннісна орієнтація педагога, що визначає його позицію у взаємодії з кожною дитиною і колективом [2, С.243].
Виходячи з вищеозначеного, особистісно орієнтований підхід у процесі організації освітньо-оздоровлювальної роботи в дошкільному начальному закладі, має базуватися на визнанні дитини найвищою цінністю і спрямовуватися на створення відповідних умов для становлення дошкільника як особистості Окрім цього, особистісно-орієнтований підхід має гармонізувати і гуманізувати життя дитини як у родині, так і в дошкільному начальному закладі. Гармонізація життя передбачає побудовужиттєдіяльності дошкільника за законами гармонії (узгодження її з потребами і можливостями, забезпечення балансу природного і соціального, індивідуального і колективного дорослого і дитячого тощо), гуманізація - утвердження блага дитини, пріоритету її інтересів, природо- і культуродоцільність її виховання і навчання [4,С.71].
Згідно з концептуальнимиположеннями, викладеними в Коментарі до Базового компоненту дошкільної освіти в У країні, найважливішими завданнями освітньо-оздоровлювальної роботи, у процесі якої реалізується особистісно орієнтований підхід до кожної дитини є такі: навчання жити у змінному, плинному світі, адаптуватися до змін, проявляти самоактивність, власну творчість; розвинення базису особистісної культури; формування усвідомлення себе частиною спільності.
Вирішення означених завдань передбачає застосування таких засобів, як індивідуальний і диференційований підхід до кожного вихованця. З’ясуємо різницю між цими засобами. Індивідуальний підхід, як відомо, є важливим принципом педагогіки, згідно з яким досягається вплив на кожну дитину, враховується різноманітність характеристик кожної з них, а саме: стан здоров’я, рівень фізичного розвитку, статеві особливості, темперамент, характер, здібності тощо. Індивідуальний підхід є запорукою ефективності освітньо-оздоровлювального процесу, він базується на тому, що будь-який оздоровлювальний вплив заломлюється крізь призму індивідуальних особливостей конкретної дитини. Отже, реалізація індивідуального підходу передбачає врахування індивідуальної своєрідності, неповторності кожного окремого дошкільника як особистості Це підхід дорослого до дитини, її особливої сутності. Диференційований підхід базується на знанні індивідуальних особливостей дошкільника, проте швидше відображає відносини “дитина - оздоровлювальний матеріал”, ніж “дитина - дорослий”. Враховуючи індивідуальні особливості дітей, педагог умовно розподіляє їх на групи, пропонуючи кожній свій матеріал.
Особистісно орієнтований підхід в освітньо-оздоровлювальній діяльності передбачає застосування особистстіно орієнтованих технологій, що, на думку Н.Ф. Денисенко, мають великий оздоровлювальний потенціал [3]. Науковець дійшла висновку, що особистісно орієнтовані технології ставлять у центр всієї освітньої системи особистість дитини, забезпечення комфортних, безконфліктних і безпечних умов її розвитку, реалізації її природних потенціалів. При цьому дитина в цій технології не просто суб’єкт, а суб’єкт пріоритетний, особистість - мета освітньої системи, а не засіб досягнення якоїсь другорядної мети. Виходячи з цього, науковець доводить, що особистісно орієнтовані технології характеризуються антропоцентричністю, гуманістичною і психотерапевтичною спрямованістю і ставлять за мету різнобічний, вільний, творчий розвиток дитини. У межах особистісно орієнтованої технології Н.Ф. Денисенко виокремлює як самостійні напрями такі технології:
- гуманістично-особистісну, що має психотерапевтичну спрямованість на підтримку особистості, допомогу їй, в цій технології закладено ідеї поваги і любові до малюків;
- технологію співдружності, що передбачає реалізацію демократизму, рівності, партнерства в суб’єкт-суб’єктних відносинах педагога і дитини;
- технологію вільного виховання, що робить акцент на наданні дитині свободи вибору в різних сферах її життєдіяльності.
Зазначене вище надало змогу Н.Ф. Денисенко дійти висновку, що ефективне застосування особистісно орієнтованих технологій передбачає створення здоров’язбережувальних і здоров’яформувальних умов, основними серед яких є: розвиток тіла і фізіологічних систем організму дитини, розвиток пізнавальних процесів, формування психічних станів, вільний природний прояв позитивних емоцій, розвиток особистісних якостей, подолання негативного ставлення до особистого здоров’я, життя, власне себе, інших людей.
Реалізувати особистісно орієнтований підхід і особистісно орієнтовані технології за допомогою відповідних психолого-педагогічних і організаційних умов спроможна особистісно орієнтована освіта [9,С.47]. З’ясуємо деякі теоретичні підходи до визначення цього поняття На думку С.І. Подмазіна, сьогодні ми маємо всі підстави говорити про становлення парадигми особистісно орієнтованої освіти. В якості її основних вихідних положень і керівних ідей науковцем було виокремлено такі принципи:
- принцип гуманізму - передбачає утворення особистості, яка на засадах істинного розуміння власного місця в бутті й іншого в бутті реалізує істинне, аутентичне, таке, що відповідає сутності власній і сутності іншого, взаємодіє з іншим;
- принцип реалізму, у відповідності з яким первинною є об’єктивна реальність, яка існує поза свідомістю людини; принцип діяльності, сутністю якого є те, що саме в діяльності - усвідомленій цілеспрямованій активності особистості - остання більш за все інтегрує, структурує розвиває, утворює саму себе;
- принцип самоорганізації складних систем полягає в тому, що особистість у своєму розвитку залежить від взаємодії безмежної кількості внутрішніх факторів, які у взаємодії з іншими факторами визначають шлях її розвитку, саме тому в контексті освіти не слід нав’язувати особистості шлях її розвитку;
- принцип діалектичного редукціонізму означає допустимість “виведення” специфічних особливостей нижчих форм руху матерії із вищих на підставі загальних для них закономірностей;
- принцип ціннісно-цільової сутності пізнання свідчить про те, що сучасна наука охоплює як цільові, так і ціннісні аспекти пізнання, іншими словами, пізнання вже не є самоціллю, воно є засобом, необхідним лише в тому випадку, коли воно відповідає принципу гуманізму;
- принцип інтегративності полягає в розкритті субстанціональної єдності різноманітних протилежних властивостей і явищ реального світу;
- принцип діалогової взаємодії, сутністю якого є те, що вирішення будь-якого протиріччя в розвитку суспільства відбувається в основному не шляхом повного вирішення або подолання цього протиріччя, а шляхом досягнення більш досконалих форм взаємодії між сторонами, які протистоять одна одній [7, С.13б-13В].
Ґрунтуючись на цих та інших теоретичних засадах, С.І. Подмазін дійшов висновку, що сутність особистісно орієнтованої освіти полягає у створенні умов для утворення особистості - формування “образу-себе-в-бутті” [7, С.141].
І.С. Якиманська під особистісно орієнтованою освітою розуміє утворення взаємозв’язку учіння, навчання і розвитку. Науковець дійшла висновку, що це цілісний освітній процес, який суттєво відрізняється від традиційного навчально-виховного процесу [11]. Е.В. Бондаревська визначає особистісно орієнтовану освіту як освіту, спрямовану на потреби підростаючого покоління, яка вирішує проблеми його розвитку і підтримки [10].
Беручи до уваги визначення особистісно орієнтованої освіти, надані кількома науковцями з’ясуємо її функції, пріоритетними серед яких, за С.І. Подмазіним, є: людиноутворюючаабо гуманістична функція, яка реалізується шляхом збереження і відновлення екології людини, її тілесного і духовного здоров’я, смислу життя, моральності, духовності, культуротворювальна функція, яка забезпечує збереження і передачу, відтворення і розвиток культури засобами освіти, реалізація цієї функції передбачає орієнтацію освіти на виховання людини культурі; функція соціалізації або забезпечення засвоєння і відтворення індивідом соціального досвіду, який свідчить про нормальне, повноцінне входження людини в суспільство [7, С.142-143].
Функції особистісно орієнтованої освіти визначають її мету, яка, за С.І. Подмазіним, передбачає створення умов для розвитку моральної особистості, формування моральних стосунків в системі особистість -суспільство - держава - природа [7, С.14б].
Висновки.
Особистісно орієнтована освіта в межах нашого дослідження спрямована на підтримку, збереження і розвиток здорового способу життя кожної дитини, що здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей в її інтересах, а також інтересах суспільства, до якого вона належить. Отже, центральною фігурою особистісно орієнтованої моделі освітньо-оздоровлювальної роботи є дитина як її активний суб єкт, життєвим контекстом - її особистісне буття, а основним досягненням - її життєва компетентність у галузі формування, зміцнення і збереження власного здоров’я.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо у створенні й апробації моделі застосування особистісно орієнтованого підходу в освітньо-оздоровлювальній діяльності дошкільного навчального закладу.
Література
1. Выготский Л.С. Педагогическая психология - М.: Педагогика, 1991. - 479 с.
2. Г ончаренкоС.У. Український педагогічний словник. - К.:Либідь, 1997. - 37б с.
3. Денисенко Н.Ф. Освітній процес має бути здоров’язбережувальним // Дошкільне виховання. - 2007. -
№7. - С.8-10.
4. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук-метод посіб. /Наук. ред. О.Л. Кононко - К.: Ред журн. “Дошкільне вихованні’, 2003. - 243 с.
5. Костюк Г.С. Навчально-вихований процес і психічний розвиток особистості // Під ред. Л.Н. Проколієнко -К.: Рад. школа, 19В9. - б0В с.
6. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность // Леонтьев А.Н. Избранные психологические
произведения: В 2 т. Т. II. - М.: Педагогика, 19В3. - С. 94-231.
7. Подмазин С.И. Личностно-ориентированное образование: Социально-философское исследование -
Запорожье: Просвыта, 2000. - 250 с.
В. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии - СПб.: «Питер Ком», 199В. - бВВ с.
9. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник - К.: Міленіум, 200б. - 34б с.
10. Теория и практика личностно ориентированного образования. “Круглый стол” // Педагогика - 199б. - №5.
- С.72-90.
11. Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированного образования. - М.: Сентябрь, 2000. - 17б с.
Надійшла до редакції 10.12.200Вр.
