CC BY
231
УДК: 340.134
К. О. Мандржова,
астрантка кафедри твори держави I права Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
РОЗУМН1СТЬ У СИСТЕМ1 ВИМОГ ДО НОРМОТВОРЧОСТ1
У статп розглядаються принципи, на яких засновусться процес створення норм права. З'ясовусться роль розумносп як вимоги до нормотворчосп.
Ключовг слова: норма права, принцип, нормотворчють, вимога, розумшсть.
Зазвичай у лiтературi нормотворчiсть формулюеться як дiяльнiсть компетентних суб'eктiв з видання, внесення змш або скасування нормативно-правових актив. П. М. Рабiнович дае дещо розширене у колi суб'ектiв поняття нормотворчостi: дiяльнiсть компетентних державних оргашв, уповноважених державою громадських об'еднань, трудових колективiв або (у передбачених законом випадках) всього народу чи його територiальних спшьностей iз встановлення, змши чи скасування юридичних норм [9, с. 92].
Але варто тдкреслити, що сьогоднi розумiння нормотворчостi залежить вщ самого розумiння права, тож поняття «нормотворчють» обгрунтовуеться з позицш рiзних пiдходiв до праворозумiння. З точки зору природного права, завданням правотворця е лише вщкрити, виявити право; з точки зору юридичного позитивiзму, воля держави - единий чинник, який породжуе право. О. Ф. Черданцев називае процес створення права не просто виданням «голого наказу», а ще й волею, зумовленою багатьма чинниками суспшьного життя. Таким чином, О. Ф. Черданцев вбачае сучасне право посередиш, мiж юснатуралiзмом i позитивiзмом. Учений характеризуе правотворчють як дiяльнiсть рацiональну, спрямовану на виршення певних соцiальних проблем, на досягнення певних цшей економiчного, полiтичного, соцiального, екологiчного та шшого характеру. [14, с. 229].
За П. М. Рабшовичем, соцiальним призначенням нормотворчосп е встановлення стандартiв, еталошв, взiрцiв поведiнки учасникiв сусшльно'1 життедiяльностi, тобто моделювання суспiльних вiдносин, яю, з позицiй держави, е припустим^ бажанi або необхiднi (обов'язковi чи заборонеш) [9, с. 92]. З шшого боку, призначенням процесу створення норм права е примирення у тих випадках, коли виникають конфлшти штереав мiж рiзними iндивiдами, з'являються тшзп у соцiально-економiчних вiдносинах суб'екпв права, в групах населення, мiж державою i суспiльством, внаслiдок чого стае можливою гармонiзацiя 1'х ствюнування [7, с. 50].
С. С. Алексеев вважае, що нормотворчють - значущий напрямок державно'1' роботи, у зв'язку з чим вона повинна грунтуватися на ращональних, прагматичних, позбавлених будь-яко'1' iдеологii ефективних принципах (початках, основоположник щеях), що допомагае законодавцю уникати законотворчих помилок, знижуе вiрогiднiсть створення неефективних правових норм, сприяе росту правово'1' культури населення i юридичних осiб
[1, с. 251].
Принципи нормотворчосп являють собою п основоположнi начала, керiвнi iдеi, вихiднi положення; вони виступають необхiдною умовою ефективно'1' нормотворчо'1' дiяльностi. Цi принципи мають об'ективний характер, тобто виражають дшсну реальнють, пов'язану з прийняттям, скасуванням або змiною правових норм; у той же час вони суб'ективш, адже тдпорядковуються i виводяться з об'ективно'1' практики людьми, а на рiвнi правово'1' полiтики набувають форму офщшних державно-правових iдей, одержують
загальнозначуще призначення [7, с. 61].
У сферi нормотворчосп дiють три групи принцитв: принципи, що характеризують дiяльнiсть державного апарату, у тому чист у сферi нормотворчостi (верховенство права, законшсть, демократизм, ефективнiсть, професiоналiзм); принципи нормотворчостi, що грунтуються на основоположних та загальних принципах права (принципи справедливости гуманiзму, рiвностi, свободи, правово1 визначеностi, пропорцiйностi, добросовiсностi, яю обумовлюють iснування вiдповiдних вимог до нормотворчо1 дiяльностi та 11 результат); спецiальнi (власнi) принципи нормотворчостi (науковють, плановiсть, оперативнiсть, системнiсть, технiчна досконалють) [12, с. 89]. У юридичнш лiтературi видiляють групу системоутворюючих принцитв нормотворчосп: соцiальна орieнтацiя, демократизм, законшсть, наукова обгрунтовашсть, оптимальнiсть, системнiсть, ieрархiчнiсть [Див.: 11].
П. М. Рабшович поряд з названими принципами видшяе принципи оргентованог на сощальну демократт правотворчостг. гуматзм, тобто юридичш норми мають закрiплювати й охороняти сощальш умови, необхiднi для здiйснення та захисту основних прав людини, прав народу (нацп), усього людства; демократизм, тобто норми права повинш виражати волю бшьшосп населення, враховувати штереси рiзних соцiальних груп; до учасп у правотворчостi залучаються найширшi верстви населення, рiзноманiтнi об'еднання громадян; науковгсть, тобто юридичш норми повинш вщповщати досягнутому рiвню розвитку суспiльства, реальним сощальним умовам, закономiрностям суспiльного життя, при 1х розробцi слiд використовувати нов^ш висновки вiдповiдних наук; законтсть, тобто юридичш норми повинш встановлювати тшьки компетентш органи в межах 1х повноважень, з дотриманням визначено'1 процедури, а головне - вщповщно до змiсту конституцп та шших законiв держави; техмко-юридична досконалгсть означав, що при розробщ та встановленш юридичних норм слiд застосовувати оптимальш, рекомендованi юридичною наукою i випробуваш практикою засоби правотворчо1 технiки [9, с. 94]. У сучаснш правовш державi прiоритетну роль П. М. Рабшович вщдае принципу верховенства права пщ час створення норм права, який «виникае та iснуe за умови, що саме право юнуе паралельно iз державою, дiяльнiсть яко1 пов'язуеться цим правом» [5, с. 16].
Сучасш пiдходи до розумшня верховенства права та його компонешив сформульованi у 2011 роцi Венещанською комiсiею (Свропейська комiсiя «За демократ^ через право»): 1) законнiсть, включаючи прозорий, шдконтрольний i демократичний процес уведення в д^ норм права; 2) юридична визначешсть, критерiями яко1, зокрема е: передбачуванiсть законiв з точки зору 1х наслiдкiв; наявна практика чи система законодавчо! оцшки; зрозумiлiсть мови законiв; заборона зворотно'1 сили законiв; публiкацiя усiх закошв; доступнiсть неписаного права (за його наявносп); 3) заборона свавiлля; 4) доступ до правосуддя, представленого незалежними та безстороншми судами, включно з тими, що здшснюють судовий нагляд за адмшютративною дiяльнiстю; 5) заборона дискримшацп та рiвнiсть перед законом; 6) дотримання прав людини [2]. Втизняна судова практика вбачае розумшсть важливою правовою вимогою i складником верховенства права. Так, у ршеннях вщ 08.12.2011 р., 16-рп/2011 у справi про фiксування судового процесу техшчними засобами та вщ 29.08.2012 р., № 16-рп/2012 у справi про пiдсуднiсть окремих категорш адмiнiстративних справ Конституцiйний Суд Укра1ни (далi - КС Укра1ни) називае розумшсть закону як складову принципу верховенства права поряд з ефектившстю мети i засобiв правового регулювання, лопчшстю закону. Суддя КС Укра1ни Кампо В. М. в Окремш думцi до Рiшення вiд 03.02.2009 р., № 3-рп/2009 у справi про рiзницю у вiцi мiж усиновлювачем та дитиною називае недотримання сво1х попереднiх правових позицiй КС Укра1ни (зокрема, щодо питань вшових цензiв та обмежень) методологiчним недолгом у розглядi справи, що не повною мiрою вiдповiдае засадам верховенства права, зокрема справедливости та розумностг. В Окремш думщ у Ршенш КС Укра1ни вiд 23.06.2009 р., № 15-рп/2009 у справi про тимчасову надбавку до д^чих ставок ввiзного мита суддя Джуня В. В. дае визначення поняття економiчноi рацiональностi, називаючи 11 складовою розумносп, яка поряд з засадами свободи, справедливости,
добросовюносп, piBHOcri, p03MÏpH0CTÎ (пропорцiйностi) при обмеженш суб'ективних прав, правово'1 визначеностi, цшеспрямованосп тощо е необхiдним компонентом принципу верховенства права.
С. В. Шевчук називае правовою державу, що у сво'й дiяльносri керуеться принципом верховенства права, а правовi акти тако'' держави, i насамперед закони, обгрунтоваш, розумнi, справедливi, пропорцiйнi визначенiй мет^ мiнiмально обмежують основнi права людини та вiдповiдають Конституцп. Отже, одним з критерпв визначення конституцiйностi правових актив у правовiй державi (ïx вiдповiдностi принципу верховенства права) виступае принцип розумносп [15, с. 14]. Таким чином, розумнють претендуе на самостшний принцип нормотворчостi у сучаснш державi. Адже справедливим звучить твердження, що розум е основою для досягнення едност правових систем захщного свггу; вiн звiльняе право вщ свавiлля державно'' полтики [3, с. 268, 269].
Роль розумносп у процес створення норм права мае досить широкий дiапазон: вщ розумносп як основу права до розумносп побудови тексту нормативно-правового акта. Передуам слщ говорити про розумнють у самому правь Фшософ права сучасносп Л. Фуллер створив теор^ внутршньо'' моральностi позитивного права, за якою мораль мiститься у самому позитивному прав^ а не в моральних нормах. Внутршню моральнiсть розкривають eiciM принципов найвищог юридичноï сили (тобто принцитв конституцiйного рiвня), яким мае вщповщати позитивне право:
1. Правова система складаеться з правил загального характеру, яю визначають спрямованiсть людсько'' поведiнки. Вони не являють собою свавшьш команди та не можуть бути необгрунтовано застосованi (загальнiсть закошв). 2. Закони мають бути опублшоваш та доведенi до вiдома населення, щоб суб'екти права знали, яким чином сшд поводитися (промульгащя закошв). 3. Закони не можуть бути ефективними, якщо е вiрогiднiсть 'х застосування при квалiфiкацiï дiй, що вчинеш iндивiдом до моменту прийняття цих законiв (заборона зворотно'' сили закошв). 4. Закони мають бути зрозумш не тшьки для тих, хто 'х застосовуе (юридична ч^кють). 5. Закони не можуть суперечити один одному (вщсутнють протирiччя). 6. Закони не можуть примушувати суб'екта права виконувати неможливе (можливiсть пщкорення законам). 7. Закони не повинш часто змiнюватися, щоб суб'ект права був у змозi дiяти згщно з ними (стабiльнiсть у чаа). 8. Вiдсутнiсть суттевого протирiччя мiж текстом закону та практикою його застосування (вщповщшсть тексту закону практищ його застосування). Л. Фуллер вважае, що саме таких вимог мае дотримуватися розумний законодавець, виражати «моральшсть прагнення», аби досягнути справедливого балансу штереав рiзноманiтниx iнститутiв, громадян та офщшних осiб i пiдтримувати цей баланс [15, с. 43].
Певно, що теорп Л. Фуллера можна протиставити погляди Иколо Маюавелл^ який у своему «Державщ» описав портретрозумного полтика. Обгрунтовуючи свою концепщю, Н. Макiавеллi спирався на аналiз природи людсько'' псиxiки i переконував, що у вах людей, а особливо у державщв, помiчають ri або iншi якостi, якi заслуговують похвали або осуду; однак через свою природу людина не може ш мати лише одш чесноти, ш неухильно 'х дотримуватись, тому розсудливому державцю слщ уникати тих вад, яю можуть позбавити його держави, вщ iншиx же - стримуватися у мiру сил, але не бшьше [8]. Саме тому вш наголошуе на тому, що розумному пол^ику необов'язково дотримуватись сво'х обiцянок, особливо якщо вiдпадають причини 'х виконувати. Макiавеллi переконуе, що правшеш держави у сво'й пол^ичнш дiяльностi повиннi керуватися одним-единим принципом -пол^ично'' доцiльностi. Норми ж моралi та моральнi принципи прийнятш для приватного життя людей, однак абсолютно не прийнятш у полчищ; у полчищ немае нiчого недозволенного i немае шчого аморального [13, с. 21].
Категорiя розумностi як вимога до нормотворчосп може вказувати на якють: нормативного правового установлення (звичаю, закону тощо); шдивщуального правового акта; якогось шшого елемента мехашзму юридичного регулювання (процедури, ïï окремих елемешгв, юридичного змюту та фактично'' поведiнки учасникiв правовiдносин тощо).
Через свш украй загальний характер i високий рiвень оцiночностi засада розумносп набувае конкретного значення по мiрi наближення суб'екта пiзнання до шдивщуально! правово'1 ситуацп. При цьому пошук меж розумностi значною мiрою спираеться на iррацiональнi складники - правове чуття, шту'1щю, що формуються лише в результат достатньо тривало'1 загальносощально'1 практики, яка постачае матерiал для «вправляння розумносп» на досвiдному рiвнi пiзнання [10, с. 48].
Аналiз категорп розумностi набувае певного юридично-прикладного значення лише за умови 11 максимально можливо'1 конкретизацп, тобто деталiзацii «серцевинного» змiсту розумностi як правово'1 вимоги загального характеру [10, с. 49]. У певних випадках розумшсть може розглядатись i з точки зору формально1 лопки. «Формальна» розумшсть правового ршення передбачае логiчну несуперечливють останнього, яка свiдчить про його правильшсть з формально-лопчно'1 точки зору. Насамперед це стосуеться розумносп як характеристики змюту нормативно-правових актiв. Формально-лопчною розумнiсгю (або ж, навпаки, нерозумшстю) може характеризуватись окрема правова норма з огляду на узгоджешсть iз iншими нормами права, окремий акт законодавства - з огляду на узгоджешсть з шшими актами [10, с. 53].
Розумшсть як характеристика змюту врегульованих правовим ршенням суспшьних вiдносин означае також i дотримання певно'1 «золото1 середини» у правовому регулюваннi конкретних вiдносин. Ця «середина», мiра може визначати спiввiдношення мiж рiзними аспектами регульованих вiдносин: правами та обов'язками 1х учасникiв, змютом чи обсягом зусгрiчних надань тощо [10, с. 51]. Сучасний шмецький конституцiоналiст У. Карпен вважае, що сьогодш найважливiшим питанням у правовш наущ е «мiра та обсяг законодавства, що е конституцшно необхщними i бажаними». Можливi критерп для законодавчо1 дiяльностi вiн вбачае у такому: пол^ичне значення предмета закону; обсяг обмеження свободи законом; фiнансовi наслщки; доцiльнiсть (наприклад, норм, що повинш швидко реагувати на новi обставини i регулювати технiчнi питання, часто доречнiшi у пiдзаконному нормативному акп, нiж у законi); у деяких випадках законодавство е необхщним якорем для судового ршення [4, с. 226].
Окремим аспектом розумносп у закош постае питання про необхщшсть чи недоцшьшсть детально1 регламентованосп законодавства. Тут юридична наука протиставляе двi великi концепцп: рацiоналiстичну, характерну для кран романо-германсько1 ам'1, та емпiричну, яка переважае в англосаксонських крашах. Прихильники емшрично'1 концепцп наполягають на тому, що, лишаючи менше свободи для штерпретаци, правила, яю прямо посилаються на конкретну реальнють, е бiльш «герметичними» ^ отже, юридично надiйнiшими. Але насправдi цей пошук абсолютно1 герметичностi тексту закону, на противагу рацюнальному розподшу явного та неявного, набагато бшьше шкодить зрозумiлостi, нiж пiдсилюе юридичну безпеку. За рацюналютичною концепцiею, закон сприймаеться як система, яку треба добре представити, щоб дати людям можливють глобально 11 зрозум^и. Цей результат досягаеться завдяки добре побудованому, зв'язному текстов^ в якому ч^ко видшено основш iдеi, а положення розташоваш у логiчному порядку i пов'язанi мiж собою. Вважаеться, що визначивши принципи закону й уникнувши заплутаних та зайвих формулювань, яю ускладнюють текст, буде досягнуто оптимально1 юридично1 безпеки. За «емпiричною» концепщею, навпаки, iдея про те, що закон становить певну систему, е другорядною, i кожне правило перш за все бачиться як вщповщь на певну конкретну проблему [6, с. 73]. До реч^ в Окремш думщ суддя Джуня В. В. торкнувся розумносп як вимоги до нормотворчосп: визнавши неконституцшними норми надання Кабшету Мшс^в Украши повноважень зменшувати (скасовувати) розмiр тимчасово1 надбавки до д^чих ставок ввiзного мита, КС Украши фактично позбавив Украшу можливосп гнучко i оперативно реагувати на змiни стану платiжного балансу держави дозволеним СОТ митно-тарифним iнструментарiем та ефективно захищати нацюнального товаровиробника, а залишення цих повноважень виключно за Верховною Радою Украши суперечить засад1 розумност1 правового регулювання, оскшьки парламент у силу
регламентних вимог законодавчого процесу не здатний так само як орган виконавчо'1' влади оперативно реагувати на динамшу iмпорту, який безпосередньо впливае на стан платсжного балансу держави.
Отже, можна констатувати, що прояв розумносп у нормотворчосп е доволi рiзнобiчним. Розумнiсть е невiд'емною вимогою до створення закошв у держав^ служить на користь людини, про що свщчать як iсторичнi працi, так i сучаснi прогресивнi вiтчизнянi та зарубiжнi погляди на розумнiсть законодавця.
Список лтератури: 1. Алексеев С. С. Теория государства и права: учебник для ВУЗОВ; 3-е издание / С. С. Алексеев, С. И. Архипов. - М. : НОРМА, 2005. - 458 с. 2. Верховенство права (доповщь, схвалена Венещанською комiсiею на 86-му пленарному засщанш 25 - 26 березня 2011 р.) // Право Украши. - 2011. - № 10. - С. 168-184. 3. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффе-Спинози. - М. : Международные отношения, 1999. - 400 с. 4. Карпен У. Процес виконання закону // Нариси з нормотворення ^жнародний досвщ). Книга 2 / Укр.-канад. програма з нормотворення. -К.: Укр. шк. навчання нормопроектувальниюв, 2000. - С. 221-234. 5. Ковальський В. С. Правотворчють : теоретичш та лопчш засади / В. С. Ковальський, I. П. Козшцев. - К. : Юршком 1нтер, 2005. - 192 с. 6. Лагасе Жак. Дроблення думок: часта форма порушення структури законодавчих текспв // Нариси з нормотворення ^жнародний досвщ) Книга 1 / Укр.-канад. програма з нормотворення, М-во юстици Украши, М-во юстицп Канади, Центр правово'1 реформи i законопроектних робгг при М^ юстици Украши. - К. : Укр. шк. навчання нормопроектувальниюв, 2000. - С. 73-99. 7. Москалькова Т. Н. Нормотворчество : науч.-практ. пособие / Т. Н. Москалькова, В. В. Чернишов. - М : Проспект, 2011. - 384 с. 8. Николло Макиавелли. Государь / перевод : Муравьевой Г. Оригинальное издание: Макиавелли Н. Избранные произведения. - М. : Худ. лит. - 1982. [Электронный ресурс]. -Режим доступа: http://lib.ru/POLITOLOG/MAKIAWELLI/gosudar.txt. 9. Рабинович П. М. Основи загально'1 теорп права та держави: навч. поаб.; вид. 6-е / П. М. Рабшович. - X. : Консум, 2002. - 160 с. 10. Рабшович С. П. Нормативний змют засади розумносп: природно-та позитивно-правовий вимiри // Бюлетень Мшютерства юстицп' Украши. - № 7(69). - 2007. - С. 47-58. 11. Сысоев Ю. Е. Системообразующие принципы нормотворчества : дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Сысоев Юрий Евгеньевич. - М., 2006. -166 c. 12. Теорiя держави i права : поаб. для пщгот. до держ. юпипв / за заг. ред. О. В. Петришина. - Х. : Право, 2012. - 192 с. 13. ЦвикМ. В. Политические взгляды Макиавелли : конспект лекций / М. В. Цвик. - Х., 1963. - 29 с. 14. Черданцев А. Ф. Теория государства и права : учебник для вузов / А. Ф. Черданцев. - М. : Юрайт, 2002. - 432 с. 15. Шевчук С. Основи конституцшно! юриспруденцп / С. Шевчук. - К. : Укр. центр правнич. студш, 2001. - 302 с.
РАЗУМНОСТЬ В СИСТЕМЕ ПРИНЦИПОВ НОРМОТВОРЧЕСТВА
Мандрикова Е. А.
В статье рассматриваются принципы, на которых основывается процесс создания норм права. Выясняется роль разумности как требования к нормотворчеству.
Ключевые слова: норма права, принцип, нормотворчество, требование, разумность.
THE REASONABLENESS AMONG THE RULE-MAKING PRINCIPLES
Mandrikova E. A.
The article describes the principles on which the process of creation of the law is based. The role of reasonableness as rule-making requirement is explained.
Key words: rule of law, principle, rule-making, the requirement, the reasonableness.
Надтшла доредакцИ 26.05.2013 р.
