CC BY
32
LECTURE
АРТЕРИАЛЬНАЯ
I ГИПЕРТЕНЗИЯ
МОРОЗ Г.З.
Укранська вйськово-медична академ1я МО Украни, м. Кив
РАМПРИЛ У ЛкУВАНЫ ХВОРИХ НА СТАБ^ЬНУ ^EMi4Hy ХВОРОБУ СЕРЦЯ З КОМОРБ^ДНОЮ ПАТОЛОГieЮ: СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ
30 серпня 2013 року в Амстердамi на конгреш 6в-ропейського товариства кардюлопв (ESC) були опри-людненi оновлеш настанови ESC 2013 року з лкуван-ня стабшьно! iшемiчноl хвороби серця (ESC-2013). Одночасно вони були представлен в iнтернет-виданнi European Heart Journal (http://eurheartj.oxfordjournals. org/content/34/38/2949.full.pdf+html) [1]. Настанови ESC-2013 узагальнюють сучаснi пiдходи щодо надання медично! допомоги хворим на стабтьну iшемiчну хворобу серця (С1ХС), з урахуванням нових наукових ре-зультатiв, отриманих пiсля виходу попередньо! верси в 2006 рощ [2]. Важливо зауважити, що в назвi ESC-2013 використовуеться бiльш широкий термш «стабтьна iшемiчна хвороба серця» (stable coronary artery disease), тодi як у назвi настанов 2006 року був термiн «стабтьна стенокардiя (stable angina pectoris). Настанови ESC-2013 розглядають актуальнi аспекти дiагностики й лiкування не тiльки стабшьно! стенокарди напружен-ня, а й вазоспастично! стенокарди та мшросудинно! дисфункци. У настановах зазначено, що мкросудинна дисфункцiя та вазоспазм е набагато бтьш поширени-ми причинами стенокарди, нiж вважали ранiше. Авто-ри акцентують увагу на проблемах верифшаци дiагнозу з урахуванням клiнiчних проявiв та конкретизують по-казання для проведення шструментальних дослiджень, зокрема тестав iз фiзичним навантаженням, ехокардь ографи з фармакологiчними пробами, коронарогра-фи, для того щоб уникнути невиправданих обстежень. Розглядаються можливостi й обмеження магштно-ре-зонансно! коронарно! ангiографií, хоча ця методика все ще не стала офщшно рекомендованою для оцшки пацiентiв iз С1ХС. Увагу лiкарiв привертають до необ-хiдностi виваженого шдходу для вiдбору пацiентiв для проведення реваскуляризаци. ОбГрунтовано тактику вибору методу реваскуляризаци (аортокоронарне шун-тування чи стентування), з урахуванням особливостей ураження коронарного русла та коморбщно! патологи, зокрема цукрового даабету.
При проведеннi обстеження хворих на С1ХС авто-ри ESC-2013 рекомендують виявляти фактори ризику та коморбщш стани, яы мають несприятливий вплив на прогноз розвитку серцево-судинних ускладнень. Перш за все це стосуеться коморбщно! артерiально! гiпертензií (АГ), цукрового дiабету, хронiчного захво-
рювання нирок. Для вчасно! дiагностики цукрового дiабету вшм хворим на С1ХС до програми обстеження рекомендують включити визначення рiвня глюкози i глiкованого гемоглобiну. Якщо результати обох тестiв не виходять за межi норми, рекомендують розглянути питання щодо проведення глюкозотолерантного тесту. Для оцшки функционального стану нирок рекомендують проводити розрахунок швидкост клубочково! фтьтраци методом Кокрофта — Голта [1]. Bd цi подходи спрямованi на пiдвищення ефективност лiкування хворих на С1ХС. Важливо враховувати, що переважна бiльшiсть пащенпв з С1ХС мають два i бiльше супутнiх захворювання, якi потребують призначення медика-ментозних препаратiв.
Проведений нами аналiз випадково! вибiрки 140 па-цiентiв з 1ХС, яю проходили лiкування в кардюлопчно-му вщщленш Головного вiйськово-медичного клшчно-го центру «Головний вiйськовий клiнiчний гостталь», дозволив визначити, що у 65,7 % з них була АГ (АГ I стада — 7,9 % хворих, II ст. — 67,1 %, III ст. — 25 %), у 10,7 % — цукровий дiабет та порушення толерантност до глюкози — у 5 % [3]. Були дiагностованi й iншi комор-бiднi захворювання: хрошчний пiелонефрит — у 20 %, сечокам'яна хвороба — у 15 %, хрошчний холецистит — у 26,4 %, хрошчний панкреатит — у 15,7 % та ш
Настанови ESC-2013, враховуючи даш доказово! медицини, регламентують пщходи щодо ведення хворих на CIXC iз коморбщними захворюваннями. Особливо! уваги потребуе контроль пiдвищеного артерь ального тиску (АТ), оскiльки АГ е основним чинником ризику розвитку серцево-судинних ускладнень та нирково! недостатносп у хворих на CIXC. Настанови з лшування артерiальноí' гшертензи бвропейського товариства з гшертони та бвропейського товариства кардюлопв 2013 року [4] рекомендують единий цтьовий р!вень систол!чного АТ (< 140 мм рт.ст.) для вс1х пащ-ентiв незалежно в1д р1вня ризику, оскшьки детальний аналiз сучасних рандом!зованих кл1н1чних дослiджень, присвячених лiкуванню АГ у р!зних категорiй пащен-т1в високого ризику, в тому числ1 похилого та старечо-го вшу (PREVENT, ACTION, PEACE тощо), не виявив
© Мороз Г.З., 2013 © «Артер!альна ппертензш», 2013 © Заславський О.Ю., 2013
ЛЕКЦ1Я / ЬБСТУКЕ
АРТЕРИАЛЬНАЯ
ГИПЕРТЕНЗИЯ ,
вiдмiнностей у частотi виникнення серцево-судинних ускладнень при зниженнi АТ < 130/80 мм рт.ст. пор1в-няно з величиною < 140/90 мм рт.ст. Цтьовий рiвень дiастолiчного АТ для пащентав з АГ рекомендуеться < 90 мм рт. ст., за винятком хворих на цукровий дiабет, у яких необхiдно досягти величини < 85 мм рт.ст. Вщзна-чено, що дiастолiчний АТ мiж 80 i 85 мм рт.ст. е безпеч-ним i добре переноситься. Такий же пiдхiд рекомендо-ваний i авторами Е8С-2013. При цьому зазначено, що у хворих на С1ХС можливе зниження АТ у межах дiапа-зону 130—139/80—85 мм рт.ст. Таким чином, вщповщно до рекомендацш Е8С-2013 щльовий рiвень АТ для хворих на С1ХС — < 140/90 мм рт.ст., а в разi коморбщного цукрового дiабету — < 140/85 мм рт.ст. [1].
Важливу роль у запобтанш прогресуванню С1ХС i розвитку серцево-судинних ускладнень автори Е8С-2013 вiдводять адекватному лiкуванню цукрового дiабету. Оновленi Настанови бвропейського товариства кардюлопв з лiкування дiабету, передддабету i серцево-судинних захворювань були розроблеш у спiвпрацi з бвропейською асоцiацiею спецiалiстiв iз дослiдження дiабету й оприлюдненi 30 серпня 2013 року в Амстер-дамi на конгреш бвропейського товариства кардюлопв [5] одночасно з Е8С-2013. Новим у Рекомендащях щодо пацiентiв iз цукровим дiабетом та серцево-судин-ною патологiею або високим кардiоваскулярним ри-зиком е пацiенторiентованi пiдходи в терапй — менш агресивний контроль ткеми у хворих похилого вшу, осюльки жорсткий глiкемiчний контроль часто асоцш-еться з пiдвищенням частоти епiзодiв гшоглшемй i по-пршенням якостi життя пацiентiв [5]. Автори Е8С-2013 у пацiентiв iз С1ХС i коморбiдним цукровим дiабетом рекомендують контролювати показники глiкованого гемоглобiну i пщтримувати його на рiвнi не вище 7,0 % у цтому i 6,5—6,9 %, якщо можливо, в окремих пацiентiв [1]. Щодо контролю рiвня глюкози, то цей аспект мае розглядатися шдивщуально, враховуючи вiк, тривалiсть захворювання й наявнють ускладнень. Крiм зазначених показниюв (АТ, глшований гемоглобiн), у хворих на С1ХС iз коморбiдним цукровим дiабетом також рекомендуеться контроль функцй нирок, показниюв холестеринового обмшу, маси тiла [1].
Автори Е8С-2013 акцентують увагу лiкарiв, що осно-вним пiдходом у лiкуваннi хворих на С1ХС е медикамен-тозна тератя з використанням препаратiв, ефективнють яких доведена при проведеннi багатоцентрових рандо-мiзованих дослiджень. Значну увагу автори Е8С-2013 придтяють пщвищенню пошформованосл пацiентiв та залученню !х до участ в лiкуваннi. Навчання пащен-тiв внесено до перелiку заходiв, що мають позитивний вплив на профтактику ускладнень у хворих на С1ХС [1]. Загальнi пiдходи в призначенш медикаментозних препаратiв не змшились. Серед нововведень медика-ментозно! терапй — рекомендаци з використання нових антианпнальних агентiв друго! лiнii: ранолазину, шко-рандилу (в Украi'нi не зареестроваш) та iвабрадину.
При лшуванш хворих на С1ХС з коморбщною па-тологiею для попередження полшрагмази важливо враховувати доведений вплив препарапв на прогноз як
основного захворювання, так i супутнiх. З ще! позици унiкальною фармакологiчною групою е шпбггори анп-отензинперетворюючого ферменту (1АПФ), якi мають доведену високу ефективнють. Настанови Е8С-2013 рекомендують розглядати питання щодо призначення 1АПФ хворим на С1ХС, враховуючи данi доказово! ме-дицини щодо !х позитивного впливу на профилактику розвитку ускладнень [1]. Перш за все це стосуеться хворих iз коморбщною АГ, цукровим дiабетом, хронiчною хворобою нирок, серцевою недостатнютю [6—10]. Ме-хашзм дд! 1АПФ обумовлений конкурентною блокадою ангютензинперетворюючого ферменту, що, з одного боку, призводить до зменшення утворення ангютензи-ну II, з шшого боку — зменшуе деградацiю брадикшшу, калiкреi'ну, субстанци Р, що в сумi i визначае фармако-лопчш ефекти 1АПФ. Всi ефекти 1АПФ умовно можна роздiлити, враховуючи !х вплив на нейрогуморальну активнiсть, гемодинамшу, структурнi змiни серцево-судинно! системи [11].
Нейрогуморальш ефекти:
— зниження активност ренш-ангютензин-альдос-тероново! системи (зниження рiвня ангiотензину II, альдостерону), зниження активност симпатоадрена-лово! системи (зниження рiвня норадреналiну, вазо-пресину);
— шдвищення активностi калшреш-кшшово! системи (тдвищення рiвня брадикiнiну, простагландинiв 11, Е2);
— пдвищення утворення оксиду азоту;
— зменшення секреци ендотелшу-1;
— пiдвищення ф16ринол1тично1 активностi за ра-хунок збiльшення синтезу активатора плазмшогену i зменшення синтезу шпбггору активатора плазмiногену I типу.
Вплив на серцево-судинну систему:
— артерiальна i венозна вазодилатацiя;
— покращення реГюнарного кровотоку (коронарного, церебрального, ниркового, у м'язах);
— зниження АТ;
— потенцшвання вазодилатуючого впливу нпратав та попередження розвитку толерантност до них;
— кардюпротекторна дiя (запобiгання гшертрофи i дилатаци лiвого шлуночка та 1хнш зворотнiй розви-ток);
— ангюпротекторна дiя (запобiгання гшерплази i пролiферацil гладеньких м'язiв судинно! стiнки та зво-ротнiй розвиток !х гшертрофи), зменшення ендотель ально! дисфункци.
Вплив на морфофункцiональний стан нирок:
— посилення дiурезу та натршурезу;
— пiдвищення рiвня калш в кровi;
— нефропротекцiя (зниження тиску в ниркових клубочках за рахунок переважно! дилатацй еферентних арте-рiол, попередження пролiферацil ! гшертрофй мезанпаль-них кл1тин, епи^альних кл1тин канальцiв i фiбробластiв, зменшення синтезу мезанпального матриксу).
Метаболiчнi ефекти:
— пдвищення чутливост1 тканин до шсулшу та покращення метабол!зму глюкози;
54
Артериальная гипертензия, ¡вЭП 2224-1485
№6(32)^2013
АРТЕРИАЛЬНАЯ
я ГИПЕРТЕНЗИЯ
ЛЕКЦ1Я / LECTURE
— антиоксидантний ефект;
— антиатерогенний ефект;
— протизапальна дiя.
Бтьшють перерахованих ефектiв притаманнi bcîm представникам 1АПФ, проте е певнi особливосп, ха-рактернi для окремих препаратав, що переконливо доведено в рандомiзованих клiнiчних дослiдженнях [12]. Попри сптьнють механiзмiв да, е вiдмiнностi у препаратав цього класу: за ступенем спорщненосл до ангiотензинперетворюючого ферменту, лшофтьноста, тривалост гiпотензивного ефекту, здатностi сповть-нювати апоптоз ендотелiоцитiв, за впливом на ремо-делювання серця. Значну увагу придтяють здатност 1АПФ впливати на активнють локально'1 ренш-ангю-тензин-альдостероново'1 системи (РААС) у рiзних органах i тканинах (мiокард, ендотелш i гладенькi м'язи су-дин, нирки). На вщмшу вiд РААС плазми кров^ що мае швидкий, але короткочасний вплив на органи-мшеш, пiдвищення активностi локально!' (тканинно'1) РААС мае стшкий характер i призводить до формування не ттьки функцюнальних, але i структурних змiн в органах i тканинах. Пригшчуючи активнють як плазмових, так i тканинних ланок РААС, 1АПФ можуть запобiгати зворотному розвитку змiн, що вщбуваються в органах-мiшенях, i навпъ обумовлювати його.
Призначаючи 1АПФ хворим iз С1ХС, перевагу по-трiбно надавати препаратам, ефективнiсть яких тд-тверджена при довготривалих дослщженнях. Зниження ризику iнфаркту мiокарда i смертност вщ серцево-су-динних захворювань у хворих на 1ХС продемонстровано в дослiдженнях НОРЕ (рамiприл) i EUROPA (периндо-прил). Вважаеться, що щ iнгiбiтори краще проникають в атеросклеротичну бляшку i забезпечують бтьш ефек-тивну блокаду ангiотензинперетворюючого ферменту у тканинах оргашзму. За результатами дослщження HOPE (Heart Outcomes Prevention Evaluation study) у пашен™ iз високим ризиком без супутньо'1 серцево'1 не-достатностi пщ впливом рамiприлу в дозi 10 мг на добу знизився сумарний ризик шфаркту мюкарда, iнсульту i смерт вiд серцево-судинних причин на 22 %, при цьо-му серцево-судинна смертнють знизилася на 26 %, частота шфаркту мюкарда — на 20 %, шсульту — на 32 %, смерт вщ будь-яких причин — на 16 %, необхщшсть реваскуляризацй' — на 15 %, ризик зупинки серця — на 37 %, серцево'1 недостатносп — на 23 % i дiабетичних ускладнень — на 16 % [13]. Дослщження було проведено за участю 9297 пащентш старше 55 роив: 80 % iз них хворти на 1ХС, 38,4 % — на цукровий дiабет, 47 % — на АГ. У хворих на цукровий дiабет, яы отримували рамь прил, дiагностовано вiрогiдне зниження ускладнень, включаючи розвиток ,щабетично'1 нефропатй', потреби в дiалiзi та лазернш терапй' дiабетично'i ретинопатй'. При цьому дiабет у хворих, що не мали його на початку до-слiдження, за 5-рiчний перiод терапй' виявлявся рщше. Отриманi результати дозволяють рекомендувати 1АПФ рамiприл для вторинно'1 профiлактики у хворих на 1ХС з коморбiдним цукровим дiабетом.
У пащентав з дiабетичною нефропатiею ефективнють застосування рамiприлу доведена в дослщженш
MICRO-HOPE [13]. У дослщження були включенi 3654 пацiенти з цукровим диабетом. Зменшення частоти розвитку серцево-судинних ускладнень у них у разi прийому рамшрилу в дозi 10 мг/добу супроводжувалося знижен-ням ризику розвитку нефропатй' у вигляд протешурй' (300 мг/добу) на 24 %. У дослщженш DIABHYCAR, в якому брали участь 4912 хворих з цукровим диабетом, не визначено вплив рамшрилу в дозi 1,25 мг/добу на серце-во-судинну смертнють, частоту розвитку нефатального шфаркту мюкарда, випадтв госпiталiзацi'i i розвитку термшально'1 стада нирково'1 недостатностi при незна-чному зменшеннi протешурй' [14]. Щ данi дозволили пiдтвердити висновок про дозозалежнють ефективностi рамiприлу для вторинно'1 профiлактики i показали, що для ïï досягнення необхiдно застосовувати препарат в терапевтичних дозах. Використання рамшрилу в низь-ких дозах не дае бажаного ефекту.
У дослщженш SECURE [15], що проводилось у рамках НОРЕ, оцшювалася здатнють рамшрилу попе-реджати прогресування атеросклерозу у 732 пащентав з високим ризиком розвитку 1ХС, з рашше перенесеним iнсультом, ураженням периферичних артерш або цукровим дiабетом. Було вщзначено уповiльнення прогресування атеросклерозу в соннш артерй' (зменшення товщини комплексу iнтима-медiа на 37 % порiвняно з плацебо) при застосуванш рамiприлу впродовж 4 рокiв у дозi 10 мг/добу. У груш, що приймала рамiприл у дозi 2,5 мг/добу, вiдмiнностi з плацебо були невiрогiдними. Таким чином, було пiдтверджено, що рамiприл у дозi 10 мг/добу мае антиатерогенний ефект, що значною мiрою визначае його позитивний вплив на запобиання серцево-судинним ускладненням.
У дослiдженнi HOPE-TOO [16] оцшювали, чи збе-рiгаеться здатнють рамшрилу зменшувати число не-сприятливих серцево-судинних подш i нових випадтв цукрового дiабету у хворих високого ризику впродовж тривалого часу. Було продовжено спостереження 4528 пащенпв iз дослiдження HOPE, якi або продовжували приймати рамiприл у дозi 10 мг/добу, або переводилися на прийом рамшрилу тсля плацебо. До кшця перiоду спостереження (2,6 року) було вщзначено под^ьше вi-рогiдне зниження вщносного ризику первинно'1 кiнце-во'1 точки на 17 %, шфаркту мюкарда — на 19 %, проведения процедур реваскуляризацй' мюкарда — на 16 %, нових випадтв цукрового дiабету — на 34 %. Отримаш результати засвщчили, що протективний ефект рамь прилу не ттьки збериаеться впродовж тривалого часу, але його вираженють наростае.
Важливо зауважити, що подiбнi ефекти щодо профилактики серцево-судинних подш не були отрима-нi в клшчних дослiдженнях з використанням шших 1АПФ (крiм периндоприлу). Так, у дослщженш PEACE (Prevention of Events with Angiotensin-Converting Enzyme) не було доведено профтактичний ефект 1АПФ трандолаприлу (4 мг/добу) у хворих на стабть-ну 1ХС, хоча обстежеш пацiенти не вiдрiзнялись за основними характеристиками вщ пацiентiв, якi були обстежеш в дослщженш HOPE. У дослщженш РЕACE додавання трандолаприлу до загальноприйнято'1 ме-
ЛЕКЦ1Я I LECTURE
АРТЕРИАЛЬНАЯ
ГИПЕРТЕНЗИЯ ,
дикaментозноï теpaпiï не призвело до полiпшення прогнозу у обстежениx пaцieнтiв [17]. У дослiдженнi QUIET (Quinapril Ischemic Event Trial) тaкож не вдa-лося довести позитивний ефект призтачення IAПФ квiнaпpилy (20 мг/добу) до стaндapтноï медигаментоз-но1 теpaпiï впродовж тpьоx роив у xвоpиx нa IXC [18]. У дослщженш IMAGINE додaвaння до лiкyвaння IXC кв^прилу нa етaпi госпiтaльного перюду пiсля опеpa-цй' коpонapного шyнтyвaння теж не мaло позитивного проф^к^ного впливу [19].
Taким чином, зaвдяки доведеному позитивному впливу щодо зaпобiгaння серцево-судинним подiям, yсклaдненням цукрового дiaбетy, aнтиaтеpогенномy, нефропротекторному, aнтигiпеpтензивномy ефекту pa-мiпpил можнa pекомендyвaти як пpепapaт вибору при лiкyвaннi xвоpиx та CIXC з комоpбiдною пaтологieю, що вiдповiдae сyчaсним вимогaм докaзовоï медицини.
Ha yкpaïнськомy фapмaцевтичномy ринку представлений якюний генеричний пpепapaт paмiпpилy Рaмiзес вщ укряхнського виpобникa ПАТ «Фapмaк». Рaмiзес вико-pистовyeться yкpaïнськими лiкapями з 2010 року, i досвщ його зaстосyвaння свщчить про високу клiнiчнy ефектив-нiсть тa безпеку. Пpепapaт доступний зa цшою, що вaж-ливо, оск1льки xвоpi нa CIXC iз коморбщною mmreneR) потребують щоденного лiкyвaння впродовж життя.
Список лiтeратури
1. Montalescot G., Udo Sechtem U., Achenbach S. 2013 ESC guidelines on the management of stable coronary artery disease//European Heart Journal. - 2013. - Vol. 34 - P 2949-3003.
2. Fox K., Alonso Garcia M.A., Ardissino D. et al. Guidelines on the management of stable angina pectoris. The Task Force on the Management ofStable Angina Pectoris of the European Society of Cardiology //Europ. Heart J. - 2006. - Vol. 27, № 11. - P. 1341-1381.
3. Мороз Г.З., Маланюк B.I. Корекщя факторiв ризику та вторинна профыактика шемiчноï хвороби серця у вшськово-службовщв // Укратський кардiологiчний журнал. — 2008. — Додаток 2. — Матерiали IXНащонального конгресу кардiологiв Украти (Кшв, 24—26 вересня 2008р.). — С. 127.
4. 2013 ESH/ESC Guidelines for the management of arterial hypertension. TheTask Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Hypertension (ESH) and of the EuropeanSociety of Cardiology (ESC) // Journal of Hypertension. -2013. - Vol. 31, M 7. - Р. 1281-1357.
5. Ryden L., Grant P.J, Anker S.D. et al. ESC Guidelines on diabetes, pre-diabetes, and cardiovascular diseases developed in collaboration with the EASD//European Heart Journal — 2013[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://eurheartj.oxfordjournals.org/con-tent/early/2013/08/29/eurheartj.eht108.full.pdf+html
6. Yusuf S., Sleight P., Pogue J. et al. Effects of an angiotensin-converting-enzyme inhibitor, ramipril, on cardiovascular events in high-risk patients. The Heart Outcomes Prevention Evaluation Study Investigators//N. Eng. J. Med. - 2000. - Vol. 342. - P. 145-153.
7. Fox K.M. Efficacy of perindopril in reduction of cardiovascular events among patients with stable coronary artery disease:
randomised, double-blind, placebocontrolled, multicentre trial (the EUROPA study)//Lancet. — 2003. — Vol. 362. — Р. 782-788.
8. Dagenais G.R., Pogue J., Fox K., Simoons M.L., Yusuf S. Angiotensin-converting-enzyme inhibitors in stable vascular disease without left ventricular systolic dysfunction or heart failure: a combined analysis of three trials// Lancet. — 2006. — Vol. 368. — Р. 581-588.
9. Patel A., MacMahon S., Chalmers J. et al. Effects ofa fixed combination of perindopril and indapamide on macrovascular and microvascular outcomes in patients with type 2 diabetes mellitus (the ADVANCE trial): a randomised controlled trial//Lancet. — 2007. — Vol. 370. — Р. 829-840.
10. Braunwald E., Domanski M.J, Fowler S.E. et al. Angioten-sin-converting-enzyme inhibition in stable coronary artery disease// N. Eng. J. Med. — 2004. — Vol. 351. — P. 2058-2068.
11. Никифоров В.С., Свистов А.С. Современные направления применения ингибиторов ангиотензин-превращающего фермента в клинической практике // ФАРМиндекс-Практик. — 2005. — Выпуск 7. — С. 21-31 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.pharmindex.ru/practic/7_cardio.html
12. Карпов Ю.А. Ингибиторы АПФ у больных стабильной ИБС без сердечной недостаточности: эффекты класса и эффективность его представителей// Рациональная фармакотерапия в кардиологии. — 2005. — № 1. — С. 43-48.
13. Yusuf S., Sleight P., Pogue J. et al. Effects of an angiotensin-converting-enzyme inhibitor, ramipril, on cardiovascular events in high-risk patients. The Heart Outcomes Prevention Evaluation Study Investigators // New Engl. J. Med. — 2000. — Vol. 342 (3). — P. 145-153.
14. Marre M, Lievre M., Chatellier G. et al. DIABHYCAR Study Investigators. Effects of low dose ramipril on cardiovascular and renal outcomes in patients with type 2 diabetes and raised excretion of urinary albumin: randomized, double blind, placebo controlled trial (the DIABHYCAR. study) // Brit. Med. J. — 2004. — Vol. 328. — P. 495.
15. Lonn E, Yusuf S., Dzavik V. et al. Effects of ramipril and vitamin E on atherosclerosis: the study to evaluate carotid ultrasound changes in patients treated with ramipril and vitamin E (SECURE) // Circulation. — 2001. — Vol. 103(7). — Р. 919-925.
16. Bosch J., Lonn E., Pogue J. et al. HOPE/HOPE-TOO Study Investigators. Long-term effects of ramipril on cardiovascular events and on diabetes: results of the HOPE study extension // Circulation. — 2005. — Vol. 112(9). — P. 1339-1346.
17. Braunwald E, Domanski M.J., Fowler S.E. et al. PEACE Trial Investigators. Angiotensin-converting-enzyme inhibition in stable coronary artery disease//N. Engl. J. Med. — 2004. — Vol. 351. — P. 2058-2068.
18. Utt B, O'Neill B, Feldman R.. et al. QUIET Study Group. The Quinapril Ischemic Event Trial (QUIET): evaluation of chronic ACE inhibitor therapy in patients with ischemic heart disease and preserved left ventricular function // Amer. J. Cardiology. — 2001. — Vol. 87(9). — P. 1058-1063.
19. Van Gilst W.H., Warnica J.W., Baillot R. et al. Angiotensin-converting enzyme inhibition in patients with coronary artery disease and preserved left ventricular function: Ischemia Management with Accupril post-bypass graft via inhibition of angiotensin—converting enzyme (IMAGINE) compared with the other major trials in coronary artery disease//Am. Heart J. — 2006. — Vol. 151. — P. 1240-1246.
Отримано 03.12.13 □
56
Артериальная гипертензия, ISSN 2224-1485
№6(32)^2013
