CC BY
83
Е.Е. Шамтева
ШЛЯХИ П1ДВИЩЕННЯ МОТИВАЦП ЕФЕКТИВНОСТ1 ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦ1АЛУ
Мотивацiя та стимулювання трудового потенцiалу е одшею з найгострiших проблем, якi з'являються у процесi трансформаци економiки й формування нового яюсного стану зайнятосп, властивого ринковим стосункам.
Проблема вдосконалення вiтчизняного мотивацiйного механiзму ефективного використання трудового потенцiалу потребуе негайного виршення i мае грунтуватися на дiевiй системi мотивiв i стимулiв до високоефективно! працi. Це мае бути переважно ринкова мотиващя, максимально адаптована й орiентована на ринковi умови господарювання з вiдповiдним
регулюванням цих процешв на державному рiвнi.
Метою статп е розробка й удосконалення практичних рекомендацiй щодо генезису мотивацшного механiзму пiдвищення ефективностi використання втизняного трудового потенцiалу за умов становлення сощально орiентовано! ринково! економiки.
Проблеми людського розвитку, вщтворення робочо! сили постiйно знаходяться в полi зору як вiтчизняних, так i зарубiжних учених. Значний внесок у розвиток теори та практики мотиваци трудово! дiяльностi зробили Ф. Гшьбрет i Л. Гiльбрет, Г. Емерсон, Е. Мейо, Ф. Тейлор, А. Файоль, М. Фоллет, О. Шелдон. Вщомими авторами сучасних теорш мотиваци на Заходi стали Ф. Герцберг, Е. Лоулер, Д. Мак-Грегор, А. Маслоу,
Л. Портер i шш.
1стотний внесок у розвиток теори мотиваци зробили украшсью ученi, серед них: Д. Богиня, I. Бондар, А. Гольда, Т. Заяць, М. Карлш, А. Колот, Т. Синиця та шш.
Стимулювання освггнього, професшно-квалiфiкацiйного розвитку трудового потенцiалу iз закршленням його на пiдприемствi вiдповiдае принципам трудово! мотиваци. Вщдалена мотивацiя конкретно пов'язана з перспективами професшного, квалiфiкацiйного, освiтнього зростання
впродовж усього трудового життя. У зростаннi професiйно-квалiфiкацiйного,
осв^нього рiвня зацiкавлений сам робiтник, адже це вiдповiдае його потребам у самореалiзацil.
Стратегiя трудово! мотивацi!, заснована на мотиваци з активним використанням стимулiв довгостроково! дi!, пiдвищуе ефектившсть вiдтворення трудового потенцiалу, i з ще! точки зору вона виглядае сьогоднi найбiльш ефективною i рацюнальною. Стратегiчний рiвень трудово! мотивацi! спрямований через вiддалену мотивацiю на реалiзацiю життево осмислених механiзмiв мотивацi!. Нетривало дiюча мотивацiя здiйснюе пiдтримуючу, направляючу функцiю [1].
Передусiм, необхiдно вщзначити, що мотивацiйний механiзм використання трудового потенщалу в умовах ринково! економши залишаеться в основному незмiнним. У його структурi вiдбуваеться змiна прюритетносп рiзного роду мотивацiй. Проте при всьому рiзноманiттi змiн, яких зазнае мехашзм трудово! мотивацi!, можна визначити своерщш закономiрностi цих змiн, характерш для всiх кра!н, незважаючи на вщмшност !х рiвнiв соцiально-економiчного розвитку, а саме:
розширення економiчно! свободи й незалежност трудового потенцiалу, шдвищення його вiдповiдальностi за свiй i сiмейний добробут;
посилення iнституцiональних основ сощальнотрудових стосункiв, перетворення !х на об'ект жорсткого державного регулювання;
виразно виявляеться тенденщя зростання залежностi розподiлу кшцевих результатiв вiд трудово! дiяльностi, зусиль пращвника. Закономiрним наслiдком цiе! тенденци е послаблення ролi iнших джерел доходiв, перетворення працi на ушверсальний засiб забезпечення життевих благ, економiчно! незалежностi,
самоствердження й самооцiнки;
посилюваний процес перетворення пращ на домiнуючий чинник змiнюе роль i
© Шамшева Ельвша Ескендер1вна - викладач.
Кримський економ1чний шститут ДВНЗ «КНЕУ 1м. В. Гетьмана», Омферополь.
сшввщношення форм власность Серед них на перший план висуваеться й усе бшьшу роль вiдiграе власнiсть на робочу силу як форма реалiзащ! визначально! ролi складно! працi й гаранта економiчно! незалежностi працiвника. 1з зростанням значущостi власностi на робочу силу закономiрно ослабляеться роль шших форм власностi. Вони поступово перетворюються на загальнi умови здiйснення трудово! дiяльностi людським капiталом;
iз зростанням ролi працi та власностi на робочу силу ютотно розширюються можливост трудового потенцiалу в реалiзащ! власност на речовi чинники виробництва, яка стае одним iз джерел формування його особистих доходiв. На щй основi вiдбуваеться подолання вiдчуження пращвника вiд власностi i капiталу й послаблення ролi найму робочо! сили, а в окремих випадках i !х лiквiдацiя. Закономiрним наслiдком цих i iнших процесiв е вирiвнювання економiчного i соцiального статусу пращвника;
у результат безперестанного розвитку сощалiзащ! економiки вiдбуваеться висовування на перший план сощальних потреб, набуття ними прюритетно! ролi. Посилення сощально! орiентованостi економiки визначае зростання ролi надекономiчних мотивацiй i змiну структури складових мотивацiйного механiзму ефективного використання трудового потенцiалу [2, 3].
У трансформащйнш економiцi при формуванш нового механiзму мотиваци ефективного використання трудового потенцiалу складною проблемою у стимулюванш якостi пращ найнятих робiтникiв е проблема вибору вцщв стимулювання для тих пращвниюв, якi мають здiбностi якраз до вибрано! роботи. Тут можуть бути недостатш тiльки види матерiального i морального стимулювання -значно, як вже виявлено, мае розширитися використання видiв соцiального
стимулювання, щоб працiвник вщчував залежнiсть результатiв працi колективу вщ реалiзацil сво!х здiбностей i пропозищй (рацiоналiзаторських, управлiнських тощо). Захiднi вчеш з ергономiки вважають, що для сучасних працiвникiв мае значення не стшьки заробiтна плата i пшьги, скiльки
самовираження за допомогою роботи i надiя на те, що вони зможуть внести свш вклад у кшцевому результатi виробництва, який обов'язково буде вiдмiчений.
Ефективна система стимулювання високопродуктивно! працi, заснована на ринковому мотиващйному механiзмi, мае базуватися на врахуванш основних спонукальних заходiв, якi би стимулювали трудовий потенщал до систематичного вдосконалення власно! професшно! майстерностi, до пiдвищення якостi його робочо! сили, найповшшо! реалiзацi! трудово! мотиваци [4].
Слiд зазначити, що проблеми вдосконалення мотивацi! та стимулювання високоефективно! працi належать до тих проблем, яю дуже динамiчнi, залежать вiд за-гальноекономiчних умов i мають постiйно удосконалюватися. Тобто щ проблеми, як i проблеми зароб^но! плати взагалi, практично не виршуваш. Тому прогнозна оцiнка систем мотиваци високоефективно! пращ та стимулювання трудового потенщалу мае здшснюватися, грунтуючись на ситуацiйному пiдходi, вiдповiдно до потреб практики з урахуванням особливостей розвитку видiв економiчно! дiяльностi на певному iсторичному перiодi.
Формування мотиващйних стимулiв до конкурентоспроможно! пращ об'ективно перетворюеться на iнновацiйну мотиващю, яку, на наш погляд, можна визначити як систему взаемопов'язаних i
взаемообумовлених стимулiв, мотивацiйних важелiв (економiчних, фiнансових, сощальних, оргашзащйно-правових тощо), якi в рiзноманiтних сферах i галузях мають впливати на сощальних партнерiв, спонукаючи !х до активiзацi! дiяльностi творчого змюту, спрямовано! на створення на основi НТ П нових продуктiв, послуг, оргашзащйних форм i iнших, нових споживчих вартостей, якi мають попит, !х упровадження, використання, комерцiалiза-цiю з метою отримання корисного ефекту i задоволення громадських потреб.
Проблему мотиващйного забезпечення конкурентоспроможно! працi слiд розглядати з позици iнтересiв усiх сощальних партнерiв, виходячи з розумiння необхщносп масштабно! iнтелектуально!, технiчно! та технолопчно! модернiзацi! нацiонально!
економши, розширеного вiдтворення науково -техшчного i високотехнологiчного потенцiалу. Надiï реформаторiв на те, що шноващйний розвиток вщбуватиметься спонтанно, на основi самоорганiзацiï, за рахунок стихшних ринкових регуляторiв не виправдалися: кiлькiсть пiдприeмств, якi займаються iнновацiями, за роки ринкових реформ не лише не виросла, а навпаки -зменшилася; iнновацiйну дiяльнiсть здiйснюe лише кожне десяте тдприемство, тодi як у розвинутих крашах частина iнновацiйно активних пiдприeмств досягае близько 70% [2].
Тому в штересах досягнення вищоï конкурентоспроможностi трудового
потенщалу вагомого значення набуватиме розробка державноï стратегiï iнновацiйноï мотивацiï, зростання ролi державних регуляторiв в економiчному розвитку.
Удосконалення мотивацiйного
механiзму тдвищення ефективностi використання трудового потенцiалу на цьому еташ розвитку економiки мае бути нацшене на вирiшення таких основних завдань:
забезпечення максимально можливо1' ув'язки розмiрiв оплати послуг пращ iз продуктивнiстю працi й орiентацiею на оптимально високий результат господарсько1' дiяльностi;
удосконалення системи формування заробiтноï плати;
пiдвищення матерiальноï
зацiкавленостi трудового потенцiалу в систематичному шдвищенш квалiфiкацiï, рiвня професiоналiзму i майстерносп;
розробка методичних рекомендацiй для шдприемств рiзних видiв дiяльностi й рiзних форм власностi щодо вдосконалення стимулювання високоефективно!' пращ;
матерiальне заохочення працiвникiв органiзацiï за участь у проектах оргашзацшного розвитку, тобто
впровадження автоматизованих або неавтоматизованих систем управлiння;
вибiр i вдосконалення
найефектившших мотиваторiв до працi з урахуванням специфiки роботи пiдприемств на сучасному етапi ix розвитку;
формування й контроль потрiбного псиxологiчного ктмату на пiдприемствi [3].
Ефективнiсть цього мотиващйного меxанiзму залежатиме вiд повного
урахування в ньому всix основних чинниюв, якi впливають на процеси стимулювання i мотиваци до пращ за сучасних умов. Крiм того, на рiвень ефективностi мотивацiйноï мехашзму матиме безперечний вплив те, наскшьки система мотиваци та стимулювання до пращ виправдовуватиме мотиващйш очiкування найнятих роб^ниюв щодо вiдповiдностi рiвня стимулювання трудового потенщалу рiвню витрачених зусиль i досягнутих результат. Отже, дiевiсть системи стимулювання й мотиваци до пращ багато в чому залежатиме вщ вибору актуальних за сучасних умов мотиваторiв до працi.
Висновки. Безумовно, наведет пропозици не вичерпують усix можливостей становлення мотивацiйного мехашзму тдвищення ефективност використання трудового потенщалу з орiентацiею на отримання оптимально високих кiнцевиx результатiв розширеного вщтворення.
Отже, рiвень якостi трудового життя безпосередньо впливае на стан пращвника, його готовшсть працювати, вiддачу й ефектившсть результатiв. Поза сумнiвом, рiвень оплати працi е найбiльш важливим чинником еффективiзацiï працi в опитуваннях респондент. Проте не можна не звертати увагу i на психосощальну складову комфорту працiвника, оскiльки через неможливють постiйного збiльшення заробiтноï плати задоволенють кiлькiстю грошей iз часом знижуеться i на перше мюце виступають показники псиxологiчного клiмату компанп та емоцiйноï гармони працiвника.
Л^ература
1. Герасимчук В.1. Проблеми трансформаци зайнятостi i розвитку ринку пращ Украши (методологiя, аналiз, шляхи вдосконалення) / В.1. Герасимчук — К.: Вид. ТОВ "ПРИНТ ЕКСПРЕС", 2001. — 504 с.
2. Гольда А.В. Роль мотиваци у шдвищенш ефективносп використання трудового потенщалу / А.В. Гольда // Формування ринкових вщносин в Украшк зб. наук. праць. - Вип. 11(42) / наук. ред. 1.К. Бондар. - К., 2004. - С. 76-79.
3. Гольда А.В. Зарубiжний досвщ мотиваци пращ трудового потенщалу в умовах ринковоï економши / А.В. Гольда //
Фоpмyвaння pинкових вiдноcин в Укpaïнi: зб. тук. пpaць. - Вип. 2(33) / щук. peд. I.K. Бондap. - К., 2004. - С. 94-97.
4. Пaнковa В.А. Cтимyлювaння пpофeciйного пepcонaлy - чинник зpоcтaння iнтeлeктyaльного потeнцiaлy / В.А. Пaнковa // Meнeджep. - 2005. - № 2. - С. 147-153.
