CC BY
30
УДК 94 (477)
ПУБЛ1ЦИСТИКА 1ВАНА ФРАНКА: ДО 1СТОРЮГРАФП ПИТАННЯ
Г. I. Карпенко, к. ¡. н.
Проблема. 1ван Якович Франко - гешальний укра!нець з унiверсальними здiбностями в рiзних мистецьких i наукових сферах: поезп, прозi, журналiстицi, ютори, фшософи, мистецтвознавствi тощо. Шосту частину його титашчно! спадщини складають публiцистичнi пращ, в яких вш розглядае головш економiчнi та суспiльно-полiтичнi проблеми укра!нства. Сучаснi дослiдники вважають, що публщистичний стиль вiдповiдае укра!нському прагненню поеднати мислення i ди, i тому прогнозують його активний розвиток у подальшому. В цьому сенсi нам, нащадкам великого Франка, необхiдно вивчати теорда i практику написання публщистичних творiв з метою впливу на громадсьюсть, спрямування 11 до активно! життево! позицп i змiни суспшьства на краще.
Мета. В плаш дослiдження публщистично! дiяльностi 1вана Яковича необхщно звернутись до досвiду наших попередниюв, отже метою статтi е аналiз i перiодизацiя наукових розвщок, предметом розгляду яких е публщистична спадщина I. Франка; а також з' ясування стану вивченостi означено! теми.
Виклад. Завдяки науковому доробку дослщника М. Нечиталюка [24] вщомо, що одна з перших спроб охарактеризувати публщистичну дiяльнiсть I. Франка належить Р. Заклинському [9]. Пюля нього, вже в радянсью часи ^ звiсно, з певним щеолопчним нахилом, дослiджували Франкову творчiсть М. Возняк i С. Щурат [2; 33]. Останньому, до реч^ належить спроба науково осмислити шляхи розвитку Франково! публщистики. О. Дей у сво!х дослiдженнях дошукувався генезису найбшьш значимих публiцистичних виступiв Франка та !х суспiльно-полiтичного резонансу в Галичиш [6]. Перед дослiдником I. Дорошенко постала проблема встановлення межi Франково! критики i публiцистики [7]. У зв' язку з цим необхщно зазначити, що у трактуванш 1вана Франка публiцистика асоцiювалася з певним видом лггературно! працi у преш, i тому досить важко вщдшити його суто публiцистичнi статтi вщ лiтературно-критичних та iнших. Завдяки аналiзу дослiдником М. Нечиталюком теоретичних мiркувань письменника щодо визначення поняття " публщистика" маемо наступне трактування: це " специфiчний вид лггературно-журналютсько! творчостi, характерними рисами якого е оргашчний зв' язок з полггичним i
культурним життям суспiльства (" полiтичним моментом"), актуальнiсть i оперативнють (" моментальнють") реагування на полггичш подi!, науковiсть i переважно полемiчнiсть обговорення у пресi злободенних суспшьно-полггичних та iнших питань у довшьнш документальнiй емоцiйно-образнiй формi з метою щеолопчного й морально-етичного впливу на радикальну змшу (" переродження") пашвно! громадсько! думки (" отни") у душ прогресивних щей часу". Отже, бачимо, що у Франковому розумшш публщистичш твори можуть охоплювати майже ус злободеннi полiтичнi, культурнi та iншi (зокрема, економiчнi) теми.
Науковi працi А. Брагiнець, М. Возняка про Франка-журналюта мали безпосередне вщношення до вивчення його публiцистики, оскшьки допомогли глибше зрозумiти суспiльно-полггичш погляди письменника [1; 3]. Наприкшщ 1950-х рокiв намiтилась нова тема дослщжень, а саме - про майстершсть публiцистики. Статтi I. Курганського дали поштовх дослiдженню публiцистики !вана Франка як своерiдного виду лггературно! творчостi, цьому також сприяла думка М. Возняка про надзвичайну силу Франково! публщистики [2; 14; 15]. Питання теори публщистики в працях !вана Яковича шдшмалось у той час також у статп Б. Лесьюва, а П. Колесник розглянув спшьну публщистичну дiяльнiсть Франка i М. Павлика [17; 12].
Окрему увагу слщ придiлити науковому доробку М. Нечиталюка, який вивченню Франково! публщистики присвятив двi монографi! i багато статей [22-26]. Дослiдник слушно визначив головнi завдання !! дослщження: по-перше, збирання i систематизацiя спадщини письменника; подруге, перюдизащя його публщистично! дiяльностi; по-трете - систематизащя думок Франка про теорiю публщистики; i останне - безпосереднiй аналiз публiцистичних праць [23]. Щодо проблеми перюдизацп публiцистично! дiяльностi Iвана Яковича, М. Нечиталюк запропонував виокремити дев' ять !! перiодiв (крiзь призму журналютсько! дiяльностi) або три великих перюди (з огляду на умови пращ, формування публщистичного таланту i майстерностi) [24].
З набуттям Укра!ною незалежностi зацiкавлення дослiдникiв публiцистичним доробком Франка тдсилилось, про що красномовно свщчить велика кiлькiсть статей i монографiй, у яких розглядаються рiзнi аспекти означено! проблеми.
Предметом дослщження З. Франко стала та частина публщистично! спадщини 1вана Франка, що свого часу з щеолопчних причин не ввiйшла до 50-томного зiбрання творiв письменника - це статп з питань нащонально! щентичносп, на еврейську тематику, деякi лггературно-критичш статтi тощо. На думку автора статп, сво!ми сумнiвами щодо мещанства двох великих теоретикiв соцiалiзму Маркса та Енгельса, сумшвами щодо непомильносп !х будови сощалютично! справедливо! держави 1ван Франко внiс свою лепту в юторда соцiалiстичного руху, в якому поряд i3 вiрою у досягнення сощально! гармони мусила бути i " критика з боку", i пересторога, i застереження [29, с. 49-65].
М. Гнатюк у ходi дослiдження спогадiв Михайла Грушевського про 1вана Франка прослiдкував суспшьно-полггичну дiяльнiсть останнього i зауважив, що Бадешвсью вибори 1897 року показали Франку - кандидату в депутати вщ радикально! партп систему панування над укра!нськими масами; ця подiя стала темою статтi Франка " Як я став казенним радикалом" (1897 р.) [4, с. 10-39].
Дослщник Б. Червак розглянув маловщому статтю Франка " Радикальна тактика", метою яко! була популяризацiя тактичних поглядiв радикально! партi! (до реч^ спочатку Франко був серед !! засновникiв, а потiм розiйшовся у поглядах з радикалами, оскшьки останш виявилися неспроможнi об' еднати укра!нство навколо нацiонального iдеалу) [30].
Дослщник Ф. Медвщь ретельно проаналiзував головш статтi 1вана Франка на нащональну тематику (" Що таке поступ?", " Поза межами можливого", "Ukraina irredenta", " Одвертий лист до галицько! укра!нсько! молодежi" тощо) i представив !х автора як " речника реального нацiоналiзму", поборника повно! полiтично! самостiйностi нацi!, а також визначив основш складовi iдеалу нащонально! самостiйностi Франка - нацiональний щеал, нацiональну свiдомiсть, нацiональну iнтелiгенцiю, нащональну мову тощо [19, с. 33-36].
Цшавою спробою деканонiзувати Франка-Каменяра у напрямку розкриття його як Митця стала книжка Т. Гундорово! " Франко - не Каменяр", видана 1996 року в Мельбурна Авторка виокремила чотири етапи творчосп Франка як Митця: iдеалiзм 1870-х роюв, натуралiзм 1880-х, психоаналiз 1890-х i гуманiтаризм. Рецензент названо! книги I. Моторнюк дiйшов висновку, що не " деканонiзацiю Франка-Каменяра", а переканошзащю необхiдно зробити сьогоднi, тобто наповнити його тим змютом, яким себе сам 1ван Якович наповнив [20].
М. Жулинський вважав, що Франко з серйозними застереженнями ощнював можливосп вирiшення соцiальних проблем на основi соцiалiстичних iдей [8, с. 168]. Автор статп з' ясував, що для Франка головною справою була демократизащя суспшьства шляхом еволюцiйного розвитку, легальними методами реформування юнуючо! системи на основi поширення знань, вщродження культури, нацiонального розвитку, нацiонально! самощентифшацп особи i нацi! тощо [8, с. 172]. Дослщник дшшов висновку, що Франко обстоював лiберально-демократичну форму правлшня i нiколи не подшяв iде! насильницького вирiшення соцiально-економiчних проблем [8, с. 174].
Особлива увага дослщника А. Наконечного спрямувалася на ту Франкову думку, що нащональна свщомють е духовним дороговказом i стимулятором державотворчих зусиль народу. Автор пщкреслив, що завдання пробудження нащонально! свщомосп та об' еднання укра!нсько! нацi! в единий органiзм у 1вана Франка е одним з основних елеменив його укра!нсько! ще! [21, с. 44].
Предметом розгляду О. Усенко стала зарубiжна iсторiографiя, що висвiтлюе Франкове ставлення до соцiалiзму [27]. Пiзнiше автор дослщжуе причини емiграцi! галицького селянства через публщистику Франка [28]. Дослiдник Б. Шляхов метою свое! статп поставив апологезащю Франка як послщовного сощалюта, тодi як ставлення останнього до марксистсько! iдеологi! розглянув Ф. Кирилюк [11; 32]. М. Люзняк виклав погляди Каменяра на нащональну навчальну книгу як зашб виховання нащонально! свщомосп у молодо 1ван Франко як публщист у контекстi ще! державностi став предметом дослiдження С. Костя [13; 18].
Цшавим дослщженням з проблеми, що розглядаеться в данш статтi, стала монографiя Ю. Г. Шаповала про дiяльнiсть галицького часопису „ Лiтературно-науковий вiсник", серед засновниюв якого поруч з М. Грушевським, О. Маковеем та В. Гнатюком стояв i 1ван Франко. Саме зi сторiнок цього видання лунали Франковi iде! про необхщнють активно впливати на реальнi справи через лггературу i публiцистику, про витворення з " сиро! етнографiчно! маси" повноцiнно! нацi! тощо [31].
Доробком " Нацiологi!" О. Гришва став не тiльки аналiз публщистичних статей Франка, а й виокремлення позицп публiциста з рiзних важливих питань: стосунки укра!нцiв з шшими
народами (угорцями, евреями, рошянами, поляками тощо), проблема нащонального самоусвiдомлення й щеалу, iдеал нащонально! самостiйностi [5].
З нагоди 150^ччя вiд дня народження 1вана Яковича з' явилося чимало нових розробок, що торкаються його публщистично! дiяльностi також. Зокрема професор М. Нечиталюк проаналiзував забуту полемiчно-дискусiйну статтю 1вана Франка 'Program mlodych Ukraincow", яка вийшла у 1893 рощ в "Kurjer Lwowski", i зробив висновок про зрушення у свiтоглядi Франка до нацiонально! ще!. Це пiдтверджуеться солiдарнiстю поглядiв останнього з провщними положеннями " Програми молодих Укра!нщв" ( тобто програмним документом таемного товариства М. Мiхновського " Братство Тарасiвцiв"). М. Нечиталюк схиляеться до глибокого впливу критики I. Франка на головного автора " Програми" - М. Мiхновського: саме Франко „спонукав Мiхновського до подальшо! розробки нацiонального питания - ввд ще! автономно-федеративного державного устрою (як у " Програмi молодих Укра!ицiв") до ще! нащонально-полiтично! самостiйностi Укра!ни (як у " Самостiйнiй Укра!нi")" [26, с. 6].
В. Здоровега, аналiзуючи творчють 1вана Франка крiзь призму його публщистики, намагаеться з' ясувати, наскшьки сучаснi укра!нськi публiцисти засво!ли уроки свого видатного попередника. Дослщник з' ясовуе роль i значення публщистично! дiяльностi у всiй творчiй долi укра!нського генiя, наводячи чотири головш причини цього явища: по-перше, внутршне покликання I. Франка до спостереження за життям власного народу, по-друге, скромш журналiстськi буднi, що пщштовхували до заробiтку статтями, по-трете, багатющий публiцистичний досвiд Франкових попередникiв i сучасникiв, i, нарештi, останньою причиною була суспшьно-полггична ситуацiя, що вимагала гострого слова. В. Здоровега схиляеться до думки, що 1ван Франко був не стшьки Мойсеем, вождем укра!нсько! наци, скшьки " Мислителем, Пророком iз неминучим компонентом касандризму, тобто iз здатнiстю передбачати, але без можливостi практично змiнювати хщ реальних подiй" [10].
Журналiст П. 1вашшин, розглядаючи ставлення Франка до проблеми укра!нсько! державностi, аналiзуе головш ще! письменника i спiввiдносить !х iз сучасною полiтичною ситуацiею в Укра!ш. Автор виокремлюе двi важливi франковi iде!, якi найкращим чином знадобилися б сучаснш укра!нськiй молодо перша стосуеться вмiння критично ставитись до так званих провщниюв народу, друга пропонуе застосовувати нащональний критерш оцiнки слiв, думок i результата дiяльностi кожного укра!нця, а перш за все - керiвника [16, с. 8].
Висновок. Як бачимо, публщистична спадщина 1вана Франка досить грунтовно вивчена цiлим рядом дослщниюв i продовжуе виступати об' ектом рiзностороннього розгляду, оскiльки велич Франкового таланту породжуе масштабнють наукових розвщок. Серед наступних завдань для франкознавщв мае бути детальний аналiз рiзнопланових публiцистичних розвiдок неперевершеного майстра, зокрема - вщбиття економiчно! i сустльно-пол^ично! ситуацi! на укра!нських землях наприкшщ XIX - на початку ХХ столггтя у публiцистичних статтях 1вана Франка.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Брагiнець А. Фшософсью i суспiльно-полiтичнi погляди 1вана Франка. - Л.:1956.
2. Возняк М. С. Велетень думки i пращ. - К., 1956.
3. Возняк М. Нариси про свггогляд I. Франка. - Л.: 1955.
4. Гнатюк М. Спогади М.Грушевського про I. Франка // Укра!нське лггературознавство. - Вип. 56. - Л., 1992. - С. 10-39.
5. Гришв О. Укра!нська нащолопя: XIX - початок XX ст. кторичш нариси. - Л.: Свгт, 2005. -288 с.
6. Дей О. I. Укра!нська революцшно-демократична журналютика. - К., 1959.
7. Дорошенко I. !ван Франко - лггературний критик. - Л., 1966.
8. Жулинський М. !ван Франко: " Признаюся, я школи не належав до вiрних то! релiгi!..." // Xронiка-2000. - 1999. - № 31-32. - С. 165-192.
9. Заклинський Р. !ван Франко як публщист //ЛНВ. - Т.63. - Л.: 1913. - С. 293-316.
10. Здоровега В. !ван Франко i укра!нська публщистика // Дзеркало тижня. - №22 (601). - 2006. - 10 червня. - С. 12.
11. Кирилюк Ф. М. I. Франко i марксизм / Полгголопя. - К., 2004. - С. 131-140.
12. Колесник П. Й. З публщистично! дiяльностi I. Франка i М. Павлика // Радянське лггературознавство. - 1959. - № 3 - С. 114-120.
13. Кость С. I. Франко - публщист у контексп ще! державносп // Украшське лiтературознавство.
- Л., 2003. - Вип. 66. - С. 104-116.
14. Курганський I. Взаeмодiя понятшного й образного в публщистищ I. Франка // Украшське лггературознавство. Вип. 11. - Л., 1970. - С. 14-20.
15. Курганський I. Полемiчнi засоби Франка-публщиста // Наук. зап. ЛДУ - Т.42, в.1. - 1958.
16. Иванишин П. Правда, засвидетельствованная кровью. Иван Франко и проблема украинской государственности // День. - № 189. - 2007. - 2 ноября. - С. 8.
17. Лесь^в Б. Питання теори публщистики в працях I. Франка // 1ван Франко. Статп i матерiали. Украшське лггературознавство. - Вип. 5. - 1968. - С. 10-17.
18. Люзняк М. I. Франко про нацгональну навчальну книгу як засгб виховання нащонально1 свщомосп // Бористен. - 2002. - № 2. - С. 6-7.
19. Медвщь Ф. 1ван Франко: " 1деал нащонально1 самостшносп" // Розбудова держави. - 1996. -№ 8. - С. 33-36.
20. Моторнюк I. Якщо " не Каменяр", то - хто? // Дзвгн. - 1997. - № 8. - С. 150-153.
21. Наконечний А. Нащональна гдея як гнтерактивний чинник у творчостг 1вана Франка / Людинознавчг студи. - Дрогобич, 2001. - С. 44-53.
22. Нечиталюк М. Ф. Оружием публициста: Вопросы истории, проблематики, идеологической функции, мастерства публицистики Ивана Франка. - Л.: Вища школа, 1981. - 232 с.
23. Нечиталюк М. Ф. Проблеми вивчення Франково! публщистики // Украшське лггературознавство. -Вип. 11. - Л.: ЛДУ, 1970. - С. 7-13.
24. Нечиталюк М. Ф. Публщистика 1вана Франка (1875-1886). Семшарш. - Л: ЛДУ, 1972. - 240 с.
25. Нечиталюк М. Ф. Шлях I. Франка до публщистики // 1ван Франко. Украшське лггературознавство.
- Вип. 17. - Л.: ЛДУ, 1972. - С. 28-34.
26. Нечиталюк М. "... Щоб дгти нашг були вже стихшними украшцями". Новг матергали. До 150-ргччя I. Франка // Культура i життя. - 2006. - 22 лютого. - С. 6.
27. Усенко О. А. ЗарубГжна юторюграфГя про ставлення !вана Франка до сощалГзму / Зб. наук. праць мол. вчених ДДУ. кторюграфГя. Вип. 1. - Дншропетровськ, 1999.
28. Усенко О. А. Причини емГграцп галицького селянства у другш половиш XIX - на початку XX столитя в публщистищ Франка // Граш. - 2004. - № 2. - С. 48-52.
29. Франко З. Т. За бортом 50-томника // Украшське лггературознавство. - Вип. 56. - Л., 1992.
30. Червак Б. На переломГ (до нащонально1 ще! !вана Франка) // Украшське слово. - 1995. - 17 серпня.
31. Шаповал Ю. Г. " Лпературно-науковий вюник" (1898-1932): Творення державницько! щеологи украшства. - Л., 2000.
32. Шляхов Б. СощалГзм великого Каменяра // Комушст Украши. - 2001. - № 3. - С. 15-26.
33. Щурат С. В. Рання творчють !вана Франка. - К.: 1956.
УДК 94 (477)
Публщистика !вана Франка: до кторюграфн питання /Г. I. Карпенко //Вкник ПридншровськоТ державно'1 академн будiвництва та архiтектури. - Дншропетровськ: ПДАБА, 2008. - № 9. - С. 5962. - Бiблiогр.: (33 назв).
Розглядасться впчизняна юторюграфГя з проблеми дослщження публщистики !вана Франка, виокремлюються головш завдання i напрямки означеного процесу.
