CC BY
15
□CSD*
International Journal of Endocrinology
Орипнальж досл^ження
/Original Researches/
УДК 616-007.213.08.616.891.6:613.956 DOI: 10.22141/2224-0721.14.8.2018.154850
Спринчук Н.А.
ДУ «1нститутендокринолоп!та обмнуречовин 1м. В.П. Комсаренка НАМН Укра'Тни», м. КиТв, УкраТна Национальна медична академя пслядипломно! осв1ти 1м. П.Л. Шупика, м. КиТв, УкраТна
■■ w W
Психолопчнии стан дггеи, хворих на синдром бюлопчно неактивного гормона росту
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2018;14(8):725-729. doi: 10.22141/2224-0721.14.8.2018.154850
Резюме. Мета досл'/дження: вивчити психолопчний стан дтей iз синдромом бюлопчно неактивного гормона росту (СБНГР) та оц':нити вплив специф'чно)'рютстимулюючо)' терапП на полПшення психосо^ально)' адаптаци хворих у суспiльствi. Матер'али та методи. У досл1дженн1 брали участь 46 дтей '¡з СБНГР у пе-род статевого дозрiвання, серед них — 30 хлопцв i 16 двчат. Для досл1дження психолопчного стану дтей '¡з СБНГР проводили анкетування за шкалою самооцнки депресп до початку застосування специф'чно)' гормонально)' рютстимулюючо)' терапП та через 6 мюя^в псля безперервного лкування. Контрольну групу становили 25 здорових дтей. Результати. Проведене нами тестування показало, що 72 % серед опитува-них па^енлв '¡з СБНГР мали схильнсть до депресивних станв, тод як серед здорових дтей схильнсть до депресивних станв мали тльки 24 %. За умов початку лкування дтей '¡з низькоросл'ютю рекомб':нантним гормоном росту (рГР) та аналогами гонадотропiн-рилiзинг-гормона протягом шести мюя^в / при досяг-неннi бльшо) швидкост росту в них схильнсть до депресп залишилася тльки у 27,6 % хворих. Висно-вки. Низькоросл'ють серед дтей '¡з СБНГР призводить до занижено)' самооцнки та прояв 'в схильност до депресивного стану. Лкування дтей рГР ¡з мотива^ею на позитивний ростовий ефект значно покращуе)х психолопчний стан та адапта^ю в суспiльствi. Рекомендовано проводити анкетування па^ен^в ¡з СБНГР за шкалою самооцнки депресп, за наявност/ прояв 'в схильност до депресивного стану бажано консульту-ватися в медичного психолога або фаювця '¡з психосоматично)' медицини.
Ключовi слова: синдром болопчно неактивного гормона росту; дти; психолопчний стан; депреся; ре-комб'мантний гормон росту
Вступ
Тяжко узагальнити вплив затримки росту на пси-хосощальну адаптащю хворого. Низький зрют може бути чинником ризику виникнення сощально-пси-холопчних проблем, таких як сощальна незршсть, iнфантилiзм, низька самоощнка тощо. Стрес через затримку росту може бути хрошчним. Загалом як клтчш, так й ешдемюлопчш дослщження пока-зують, що особи iз затримкою росту працюють у широкому дiапазонi професш, але з певними пси-хосоматичними труднощами. Це означае, що про-блеми пащентш, яю мають велике вщставання в рост (бшьше мшус 2 SD), повинш бути належним чином визначеш [1—3].
Для того щоб запевнити пащента та його батьюв у позитивному результат^ рiстстимулюючi заходи повинш бути ефективними, лiкарi повинш брати до уваги ризики, вигоди та альтернативш види лжу-вання, включаючи консультацп шших спещалюпв (гiнекологи, андрологи, психологи тощо). Л^ван-ня мае включати безперервну та постшну оцiнку ефективностi й безпеки, а також можливють змiни терапп i навiть 11 припинення в разi незадовшьно! ростово! вiдповiдi, або коли хворий досягае оч^ва-ного зросту, та в разi вщмови вiд лiкування.
Основною метою л^вання е досягнення нормального кшцевого зросту (КЗ) доросло! людини. Бажаною вторинною метою е досягнення нормаль-
© <Мжнародний ендокринологiчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Спринчук Наталя Андривна, кандидат медичних наук, провщний науковий сшвробiтник, завiдуюча вiддiленням дитячо'"' ендокринно!' патологи, ДУ «1нсгатут ендокри-нологн та обмiну речовин iM. В.П. Комкаренка НАМН Укра'ни», вул. Вишгородська, 69, м. Ки'''в, 04114, УкраТна; e-mail: [email protected]
For correspondence: N. Sprinchuk, PhD, Leading Research Fellow, Head of the Department of pediatrics endocrinological pathology, State Institution "V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the NAMS of Ukraine', Vyshgorodska st., 69, Kyiv, 04114, Ukraine; e-mail: [email protected]
ного зросту в дитинствi. Лiкарi повинш надати ре-алiстичну оцiнку можливостям лiкування та перспективам досягнення очiкуваного зросту.
Затримка росту призводить до розвитку комплексу неповнощнносп в пацieнта й часто до пору-шення його самореалiзащi в сусшльст [1—3]. Труд-нощi починаються ще в дитячому вiцi: приниження не тiльки з боку однолитав, але й з боку дорослих [4, 5]. Складнощi продовжуються i в дорослому життi щодо недоступност багатьох професiй через низький зрют i масу тiла. Крiм того, серйозною проблемою е невлаштовашсть особистого життя [6].
За умов прийняття рiшення про початок лжуван-ня хворого повинен бути врахований його паспорт-ний та кiстковий вiк. Вважаеться, що оптимальний вiк для початку л^вання становить 5 рокiв до початку статевого дозрiвання [7—9].
Досягнення оптимального КЗ у межах генетич-но прогнозованого е одшею з головних складових у нормалiзацli психологiчного стану та життевого тонусу пащенпв, що забезпечить адекватну сощальну адаптацiю хворого в суспшьствь
Мета дослвдження: вивчити психолог1чний стан дггей 1з синдромом 61олог1чно неактивного гормона росту й ощнити вплив специфiчноi рютстимулюю-чоi терапп на покращання психосоцiальноi адаптации хворих у сусп1льств1.
Матерiали та методи
У вщдш дитячоi ендокринноi патологи ДУ «1нститут ендокринологп та обмшу речовин 1м. В.П. Комiсаренка НАМН Украши» був вивчений психолог1чний стан, а саме схильнють до депресп в дiтей 1з синдромом бюлопчно неактивного гормона росту (СБНГР). У дослщженш брали участь 46 дггей перiоду статевого дозрiвання, серед них — 30 хлоп-чик1в i 16 дiвчат (табл. 1). Для дослщження психо-лог1чного статусу дггей 1з СБНГР проводили анкету-вання пацiентiв за шкалою самооцiнки депресп [10] до початку застосування специфiчноi рютстимулю-ючоi терапп та через 6 мюящв п1сля безперервного лжування.
Ус1 д1ти мали вщставання в рост понад м1нус 2 стандартш квадратичнi вiдхилення (SD) в1д серед-ньоi медiани росту в1дносно в!ку та статi. Юстко-вий вж був зменшений вщ хронолог1чного бшьше нж на 2 роки, що визначали на пiдставi пор1вняння рентгенограм кистей рук хворого та норматив!в для вщповщного в1ку й стай за атласом W.W. Greulich, S.P. Pyle (1993).
Дiти i3 СБНГР, яким проводили анкетування вiдносно ïx психологiчного стану, отримували спе-цифiчну рiстстимулюючу терапiю. Вони були роз-подiленi на двi групи залежно вiд терапИ. Групу 1 становили дгги, в яких застосовували рекомбшант-ний гормон росту (рГР) у комбшацИ з аналогами гонадотропiн-рилiзинг-гормона (аГРГ), до групи 2 увшшли пащенти, якi лiкувалися тiльки препаратами рГР.
Хворi отримували рГР, розпочинаючи з розрахо-вано" дози 0,03 мг/кг на добу, а при незадовшьному ростовому ефекп, що оцiнювався за шдивщуальни-ми ауксологiчними показниками пацiентiв, дозо-вий рiвень препаратiв ГР поступово збшьшували до 0,05 мг/кг на добу.
Критерiем для призначення терапп аГРГ було пiдтвердження швидкого прогресування статевого розвитку з незадовшьним прогнозованим зростом (ПЗ) i пов'язаними iз цим психосощаль-ними проблемами. Вим дiтям, яким планувало-ся призначення аГРГ, визначали люте"шзуючий (ЛГ), фол^лостимулюючий (ФСГ) гормони, у дiвчат додатково визначали рiвень естрадiолу, а в хлопчиюв — рiвень загального тестостерону. Па-цiентам, в яких показники гонадотротшв були меншими за 5 Од/мл, проводили стимуляцшну пробу з трипторелшом 0,1 мг для тдтвердження початку гонадотропiнзалежного статевого дозрь вання. Для гальмування статевого розвитку ви-користовували аналог люлiберину — трипторелш 3,75 мг у виглядi внутрiшньом'язовиx iн'екцiй 1 раз на 28 дшв. Для вiрогiдного позитивного ростового ефекту, що визначався нами як 5—7 см на рж, препарат призначався термшом не менше одного року.
Контрольну групу, де також ощнювали схильнють до депресивного стану, становили 25 здорових дней вщповщного вжу та стать
Перед проведениям вах дiй вщносно обстежен-ня та лiкування пащенпв у них та "ïk батьюв була отримана iнформацiйна згода.
Статистичний аналiз здiйснювали за допомо-гою програми Microsoft Excel, використовуючи t-критерш Стьюдента, та визначення показника вь рогiдностi рiзницi р. Рiзниця вважалася вiрогiдною при р < 0,05. Лабораторш дослiдження проводили в акредитованих лабораторiяx iнституту. Вимiрювання зросту, розрахунок прогнозованого та щльового зросту виконували згщно iз загально-прийнятими методиками [11, 12].
Таблиця 1. Ауксолопчна характеристика дтей, хворих на СБНГР, як отримували монотерапю рГР
або в комбшацп з аГРГ (M ± m)
N Стать BiK 1 (роки) BiK 2 (роки) SD росту на початок терапп КО на початок терапй' Терашя
Х/Д
21 (група 1) 12/9 10,6 ± 1,6 11,2 ± 1,8 -2,6 ± 0,6 0,8 ± 0,2 аГРГ + рГР
25 (група 2) 18/7 11,6 ± 1,5 - -2,4 ± 0,7 0,9 ± 0,2 рГР
Примтки: КО — коеф'1ц'1ент осиф'1кацп; вк 1 — вк появи ознак пубертаци; вк 2 — вк початку терапп аГРГ у комб 'наци з рГР.
iEI
OpuriHOAbHi AOCAiA^eHHfl /Original Researches/
Pe3yAbTaTM
XBopHM i3 CEHrP He npH3HaHaTH niKyBaHHa npenapaTaMH prP i BHacHO He npunuHHTH noHaTOK cTaTeBoro go3piBaHHA, to K3 6yge He3agoBinbHHM 3a paxyHOK mBHgKoro npucKopeHHA KicTKOBoro BiKy i Moxe cTaHOBHTH Tpoxn 6inbme Hix 140 cm y giBHaT Ta noHag 150 cm y xnon^B.
flocnigxeHHA ncuxonoriHHoro cTaTycy Ta cxunb-HOcTi go genpecii npoBogunoca HaMH npu^nbHO B naцieнтiв i3 HH3bKopocnicTro ny6epTaTHoro nepiogy, ocKinbKH caMe B цbомy B^i B giTeö <£opMyeTbca ix iH-gHBigyanbHicTb. Bohh 6inbm ageKBaTHO nopiBHAHO 3 giTbMH Monogmoro BiKy Mornu оцiннтн cTaBneHHA ogHoniTKiB go ce6e, a TaKox peanicTHHHicTb cbo'Ix nnaHiB Ta cBoro ponb y cycninbcTBi. B ^ö bIkobhh ne-piog Big3HanaeTbca Haö6inbma na6inbHicTb HepBOBOi cucreMH i 3a neBHHx HeraTHBHHx yMOB Moxe ^opMy-BaTHca ncuxonaTHHHa oco6ucTicTb. yci naцieнтн bh-cnoBnroBanu cBoe 6axaHHA OTpHMyBaTH niKyBaHHa gna noKpa^aHHA i b кiнцeвомy nigcyMKy HopMani3a-cBoro pocTy.
Tepania prP 3acTocoByBanaca Ha TpuBanuö Hac go 3aKpHTTA eni^i3apHHx 3oh a6o go OTpHMaHHA co^anb-ho cnpuaTnuBoro i 6axaHoro pocTy gna naцieнтa Ta öoro 6aTbKiB.
HiKyBaHHA arPr npu3HaHanoca 3a yMOB noHaTKy ny6epTaTHoro po3BHTKy 3 He3agoBinbHHM nporHO3OBa-HHM 3pOcTOM npOTArOM OgHOrO-TpbOx pOKiB. y rpyni 1 cepeg giTeö, AKi OTpuMyBanu Tepaniro prP y KOM6iHa-3 arPr, n3 y giBHaT cTaHOBHB 143,45 ± 2,78 cm, y xnon^B — 153,28 ± 2,89 cm, ^o BiporigHO Bigpi3HA-noca Big ^nbOBoro 3pocTy ^3), ^o 6yB BignoBigHO 165,83 ± 2,64 cm Ta 171,18 ± 3,28 cm (p < 0,01). AHani3 noKpa^aHHA K3 naцieнтiв rpynu 1 nopiBHAHO 3 n3 Ha Tni niKyBaHHa cneцн^iнннмн cTHMynaTopaMH pocTy BcTaHOBHB BiporigHe öoro nigBH^eHHA (p < 0,05) i3 noKa3HHKaMH b giBHaT 158,52 ± 4,37 cm, a y xnon^B — 168,36 cm.
BugHO 3 pe3ynbTaTiB gocnigxeHHA, b o6ox rpynax K3 6yB BiporigHO 6inbmHM Big n3. y naцieнтiв rpynu 1 i na^eHTiB rpynu 2 niKyBaHHa 6yno e^eKTHBHHM Ta Mano no3HTHBHi pe3ynbTaTH. Ane piзннцA b pocTi Mix K3 Ta n3 cepeg na^eHTiB rpynu 1 y xnon^B cTaHOBH-na 15,02 ± 0,90 cm, a b giBHaT — 14,55 ± 1,10 cm, ^o Bi-porigHO 6inbme, Hix y na^eHTiB rpynu 2 (p < 0,01), ge BignoBigHa piзннцA 6yna b xnon^B — 10,32 ± 0,90 cm, a b giBHaT — 8,2 ± 1,2 cm.
flaHa piзннцA Mae BenHKe iHguBigyanbHe Ta co^-anbHe 3HaHeHHA gna xBopux, a iHogi i gna ix 6aTbKiB. npoBegeHe HaMH ncuxonoriHHe TecTyBaHHa 46 giTeö i3 CEHrP 3a gonoMororo aHKeTyBaHHa 3a mKanoro ca-мооцiнкн TpHBoru i genpecii noKa3ano, ^o 6inbmicTb cepeg onHTyBaHHx naцieнтiв o6ox rpyn (72 %) Mana cxunbHicTb go genpecHBHHx cTaHiB. Im 6yna peKO-MeHgoBaHa KOHcynbi^ia b MegHHHoro ncuxonora a6o ^axiвцa 3 ncuxocoMaTHHHoi мegнцннн. B toh xe Hac cepeg 25 3gopoBHx giTeö cxunbHicTb go genpecHBHHx cTaHiB Manu TinbKH 6 oci6 (24 %).
3a yMOB noHaTKy 3acrocyBaHHa b giTeö i3 CEHrP npenapaTiB prP i 36inbmeHHA mBHgKocTi pocTy na^-eHTiB, a TaKOx nporHO3yBaHHa gocarHeHHa ix 6inbmo-
ro 3pocTy Ha Tni niKyBaHHa nopiBHaHO 3 aHanoriHHHMH noHaTKOBHMH gaHHMH b giTeö noKpa^yBaBca HacTpiö, nigBH^yBanuca caмооцiнкa i BneBHeHicTb y BnacHHx cunax. na^eHTH noHHHanu BigBigyBaTH 6inbmy Kinb-KicTb rypTKiB, po3muproBanH Kono cBoix gpy3iB, ix ycnimHicTb y HaBHaHHi nigBH^yBanaca. Hepe3 6 Mica-цiв nicna niKyBaHHa cxunbHicTb go genpecii 3anumu-naca TinbKH y 27,6 % xBopux.
06roBopeHHq
AHani3yroHH piзннцro Mix K3 Ta Ц3 b o6ox rpynax, Heo6xigHO BigMiTHTH BiporigHO Kpa^HH pe3ynbTaT cepeg giTeö, aKi OTpuMyBanu ogHOHacHe KOM6iHOBaHe niKyBaHHa npenapaTaMH prP Ta arPr, npu aKOMy Bi-porigHa piзннцA Mix цнмн noKa3HHKaMH He Big3Ha-Hanaca. y toh xe Hac K3 y giTeö Ha MOHOTepanii prP, ak y xnоnцiв, TaK i b giBHaT, 6yB BiporigHO hhxhhm 3a ^ (p < 0,05). ^ cBigHHTb npo Te, ^o gogaTKOBe npH3HaHeHHA go Tepanii prP npenapaTiB arPr Ha noHaTKy cTaTeBoro go3piBaHHa BiporigHO noKpa^ye K3 na^eHTiB, a 3HaHHTb, Moxe BnnHBaTH Ha noKpa^aHHA ncuxonoriHHoro cTaHy giTeö i3 HH3bKopocnicTro.
Ha noHaTKy niKyBaHHa cTaHgapTHe BigxuneHHA SD y naцieнтiв o6ox rpyn 6yno ogHaKOBHM, 6e3 cyT-TeBOi piзннцi, 3anexHO Big cTaTi: y rpyni 1 cTaHOBHno —2,6 ± 0,6, a b rpyni 2--2,4 ± 0,7. Ha Tni niKyBaHHa y Bcix na^erniB o6ox rpyn SD 3HaHHO noKpa^H-nocb i Ha MOMeHT K3 6yno MeHme Hix —2 SD. Ane b rpyni giTeö, AKi OTpuMyBanu niKyBaHHa prP y kom-6iнaцil 3 arPr, cTaHgapTHe BigxuneHHA 6yno 3HaHHO Kpa^HM i BignoBigano b xnоnцiв —1,12 ± 0,10 SD,
a b giBHaT--0,71 ± 0,09 SD nopiBHAHO 3 naцieн-
TaMH rpynu 2, AKi OTpuMyBanu niKyBaHHa TinbKH npenapaTaMH prP, ge cTaHgapTHe BigxuneHHA 6yno BignoBigHO -1,77 ± 0,20 SD Ta -1,50 ± 0,07 SD 3i cTyneHeM BiporigHocTi BignoBigHO b xnоnцiв i giBHaT p < 0,01 Ta p < 0,05.
y xBopux giTeö o6ox rpyn K3 6yB 3HaHHO bh^hm, Hix nporHO3OBaHHö. Ane b naцieнтiв rpynu 1 K3 Maö-xe He Bigpi3HABca Big kIh^bhx noKa3HHKiB pocTy 3go-poBHx oci6. npu onHTyBaHHi Maöxe Bci giTH цiel rpynu 6ynu 3agoBoneHi cbo'Im poctom (87,6 %) Ha BigMiHy Big giTeö rpynu 2, 6inbmicTb 3 akhx BHKa3yBanu 6axaHHA 6yTH Tpoxu bh^hmh (54,7 %).
Konu n3 naцieнтiв y rpyni 1 Ha6nuxaBca go Ц3, mh BigMiHanu niKyBaHHa arPr. nicna BigMiHH arPr Tepania prP npoBogunaca b noganbmoMy go 3aKpHTTA eni^i3apHHx 3oh a6o npunuHanaca 3a yMOB gocarHeHHa co^anbHO cnpuaTnuBoro 3pocTy.
nicna BigMiHH arPr HopManbHHö cTaTeBHö po3-bhtok y Bcix na^eHTiB noHHHaB BigHOBnroBaTHca 3a na6opaTopHHMH Ta KniHiHHHMH noKa3HHKaMH Bxe Hepe3 3 мicAцi. Hepe3 piK nicna npunuHeHHA niKyBaHHa arPr piBeHb nr caraB 4,22 ± 1,70 MOg/Mn, a niK OCr — 10,58 ± 2,17 MOg/Mn. y giBHaT Ta xnоnцiв Kni-HiHHi npoABH aKTHBHoro cTaTeBoro po3BHTKy noBHic-Tro 36iranuca 3 HacoM BigHOBneHHA ceкpeцil nr i OCT, AKa noBHicTro BigHOBnroBanaca Hepe3 8-14 мicAцiв nicna npunHHeHHA 3acTocyBaHHa arPr.
Ha Tni KoM6iHoBaHoro niKyBaHHa i 36inbmeHHa mBHgKocTi pocTy Big6yBanHca no3HTHBHi 3MiHH 3 6oKy
психолопчного та соцiального стану хворих дггей: зникали агресивнiсть, дратiвливiсть, вiдчуття i30-льованостi, депресивнi стани. Дiти ставали бшьш вщвертими, впевненими в co6i.
Негативних клiнiчних, психосоцiальних i лабо-раторних проявiв пiд час застосування рГР та аГРГ не вщзначалося в жодного пацieнта.
Таким чином, за допомогою специфiчного рют-стимулюючого лiкування у всiх обстежених оаб досягаеться збшьшення швидкостi росту з кращим прогнозом КЗ. Нами доведено, що специфiчне лГку-вання низькорослост сприяе значному покращан-ню психосощально! адаптацп хворого в суспiльствi.
Висновки
1. У бшьшосп дiтей (72 %) iз СБНГР на момент його дiагностики спостерiгаеться низька самоощн-ка з проявами схильностi до депресивного стану. Ль кування пащенпв iз низькорослiстю специфiчними рiстстимулюючими препаратами з мотиващею на позитивний ростовий ефект у мiру покращання !х ауксологiчних показникiв суттево зменшуе схиль-нiсть дiтей до депресп, шдвищуе !х психологiчний стан та адаптацго в суспiльствi.
2. Рекомендовано проводити анкетування дг-тей iз СБНГР за шкалою самоощнки депреси на первиннш ланцi медичного обслуговування. За на-явностГ проявГв схильностГ до депресп необхщно провести консультацiю в медичного психолога або фахiвця з психосоматично! медицини.
Конфлiкт штереав. Автори заявляють про вщ-сутнГсть конФлГкту iнтересiв при пГдготовцГ дано! статп.
References
1. Coste J, Pouchot J, Carel JC. Height and health-related quality of life: a nationwide population study. J Clin Endocrinol Metab. 2012 Sep;97(9):3231-9. doi: 10.1210/jc.2012-1543.
2. Sultanova LM, Pecheritsa OG, Krinitskaya NV. Results of a 20-year follow-up of children with growth hormone deficiency in the
republic of Tatarstan. Meditsinskiy Sovet. 2017;(3):84-88. (in Russian).
3. Salinero-Fort MA, Gömez-Campelo P, Bragado-Alvärez C, et al. Health-related quality of life of latin-american immigrants and spanish-born attended in spanish primary health care: socio-demographic and psychosocial factors. PLoS One. 2015 Apr 2;10(4):e0122318. doi: 10.1371/journal.pone.0122318.
4. Tickner N, Keady S. Growth hormone deficiency in the young. Pharmaceutical J. 2011 Jun;287(7660):19-22.
5. Geisler A, Lass N, Reinsch N, et al. Quality of life in children and adolescents with growth hormone deficiency: association with growth hormone treatment. Horm Res Paediatr. 2012;78(2):94-9. doi: 10.1159/000341151.
6. Soltakhanov EM, Kostrova IB, Arslanbekova ACh. Diagnosis and treatment of growth hormone deficiency in the early childhood. Vestnik Dagestanskoj gosudarstvennoj medicinskoj akademii. 2018;(26):67-70. (inRussian).
7. Deodati A, Cianfarani S. The Rationale for Growth Hormone Therapy in Children with Short Stature. J Clin Res Pediatr Endocrinol. 2017Dec 30;9(Suppl 2):23-32. doi: 10.4274/jcrpe.2017.S003.
8. Richmond E, Rogol AD. Treatment of growth hormone deficiency in children, adolescents and at the transitional age. Best Pract Res Clin Endocrinol Metab. 2016 Dec;30(6):749-755. doi: 10.1016/j. beem.2016.11.005.
9. Smuel K, Kauli R, Lilos P, Laron Z. Growth, development, puberty and adult height before and during treatment in children with congenital isolated growth hormone deficiency. Growth Horm IGF Res. 2015Aug;25(4):182-8. doi: 10.1016/j.ghir.2015.05.001.
10. Chaban OS. Patient with depression in the practice of a family doctor. Biblioteka simejnogo likarja ta simejnoi' medsestry. 2011;(28):59-65. (in Ukrainian).
11. Ministry of Health of Ukraine. Order on February 2, 2009 № 55. On Adoption of Treatment Protocols for Children with Endocrine Diseases. Available from: http://zakon.rada.gov.ua/rada/show/ v0055282-09?lang=en. Accessed: February 2, 2009. (in Ukrainian).
12. Blunck W. Pädiatrische Endokrinologie. München: Urban & Schwarzenberg; 1977. 250 p. (in German).
OTpuMaHO 17.11.2018 ■
Спринчук Н.А.
ГУ «Институт эндокринологии и обмена веществ им. В.П. Комиссаренко НАМН Украины», г. Киев, Украина Национальная медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
Психологическое состояние детей, больных синдромом биологически неактивного гормона роста
Резюме. Цель исследования: изучить психологическое состояние детей с синдромом биологически неактивного гормона роста и оценить влияние специфической рост-стимулирующей терапии на улучшение психосоциальной адаптации больных в обществе. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 46 детей с синдромом биологически неактивного гормона роста (СБНГР) в период полового созревания, среди них — 30 мальчиков и 16 девочек. Для исследования психологического состояния детей с СБНГР проводили анкетирование по шкале самооценки депрессии до начала применения специфической гормональной ростстимулирующей терапии и через 6 ме-
сяцев после непрерывного лечения. Контрольную группу составили 25 здоровых детей. Результаты. Проведенное нами тестирование показало, что 72 % среди опрошенных пациентов с СБНГР имели склонность к депрессивным состояниям, в то время как среди здоровых детей склонность к депрессивным состояниям имели только 24 %. В условиях начала лечения детей с низкорослостью реком-бинантным гормоном роста (рГР) и аналогами гонадотро-пин-рилизинг-гормона в течение 6 месяцев подряд и при достижении большей скорости роста у них склонность к депрессии осталась только у 27,6 % больных. Выводы. Низкорослость среди детей с СБНГР приводит к зани-
ÏFJ
Оригiнальнi дослiдження /Original Researches/
женной самооценке и проявлениям склонности к депрессивному состоянию. Лечение детей рГР с мотивацией на положительный ростовой эффект значительно улучшает их психологическое состояние и адаптацию в обществе. Рекомендуется проводить анкетирование пациентов с СБНГР по шкале самооценки депрессии, при наличии
проявлений склонности к депрессивному состоянию желательно консультироваться у медицинского психолога или специалиста по психосоматической медицине. Ключевые слова: синдром биологически неактивного гормона роста; дети; психологическое состояние; депрессия; рекомбинантный гормон роста
N.A. Sprinchuk
State Institution "V.P. Komisarenko Institute of Endocrinology and Metabolism of the NAMS of Ukraine", Kyiv, Ukraine Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
The psychological state of children with syndrome of biologically inactive growth hormone
Abstract. Background. The purpose was to study the psychological state of children with syndrome of biologically inactive growth hormone (SBIGH) and to evaluate the effect of specific growth-stimulating therapy on improving the psychosocial adaptation of patients in society. Materials and methods. The study involved 46 children with SBIGH during puberty, including 30 boys and 16 girls. To investigate the psychological state of children with SBIGH, the patients were examined on the scale of depression self-esteem prior to the application of specific hormonal growth-stimulating therapy and 6 months after continuous treatment. The control group consisted of 25 healthy children. Results. Our testing showed that 72 % of the respondents with SBIGH had a predisposition to depression, while among healthy children, this index was only 24 %. When the treatment was initiated using recombinant growth hormone and gonadotropin-releasing hormone analogues for
6 consecutive months in children with short stature, and when a higher rate of growth in them was reached, the susceptibility to depression remained only in 27.6 % of patients. Conclusions. Short stature among children with SBIGH results in a lower self-esteem and manifestations of depression. The treatment of children using recombinant growth hormone with motivation for a positive growth effect significantly improves their psychological state and adaptation in society. It is recommended to conduct a questionnaire survey of patients with SBIGH on the scale of depression self-esteem, and in the presence of manifestations of a tendency to depressive state, it is advisable to consult with a medical psychologist or specialist in psychosomatic medicine.
Keywords: syndrome of biologically inactive growth hormone; children; psychological state; depression; recombinant growth hormone
