CC BY
25Професійна діяльність учителя у контексті формування дисциплінованої поведінки учнів загальноосвітньої школи на теренах України (ІІ половина ХІХ - початок ХХ століття)
Самаріна С.І.
Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Анотації:
Розглянуто особливості професійної діяльності учителів вітчизняних навчальних закладів шкільного типу. Схарактеризовано основні функції учителя. Показано підходи до формування дисципліни учнів відповідно до суспільних вимог. Визначено основні напрями роботи учителя з реалізації виховних цілей школи. Зазначається, що професійна діяльність учителя у напрямі формування дисциплінованої поведінки полягала у реалізації гностичної і організаційної функцій. Вона передбачала: формування системи професійних знань учителя; уміння організовувати навчальну і по-занавчальну діяльність учнів.
Ключові слова:
професійна діяльність, дисципліна учнів, дисциплінована поведінка, шкільні правила, норми поведінки.
Самарина С.И. Профессиональная деятельность учителя в контексте формирования дисциплинированного поведения учащихся общеобразовательной школы на территории Украины (II половина Х1Х - начало ХХ столетия). Рассмотрены особенности профессиональной деятельности учителей отечественных учебных заведений школьного типа. Охарактеризованы основные функции учителя. Показаны подходы к формированию дисциплины учеников соответственно общественным требованиям. Определены основные направления работы учителя по реализации воспитательных целей школы. Отмечается, что профессиональная деятельность учителя в направлении формирования дисциплинированного поведения состояла в реализации гностической и организационной функций. Она предусматривала: формирование системы профессиональных знаний учителя; умение организовывать учебную и вне-учебную деятельность учеников.
профессиональная деятельность, дисциплина учащихся, дисциплинированное поведение, школьные правила, нормы поведения.
Samarina S.I. Professional career teachers in context of the disciplined behavior of secondary school students in Ukraine (II half of XIX - beginning of XX century). The features of professional activity of teachers of domestic educational establishments of school type are considered. The basic functions of teacher are described. Going is rotined near forming of discipline of students according to public requirements. Basic work of teacher assignments are certain on realization of educate aims of school. It is marked that professional activity of teacher in the direction of forming of the disciplined conduct consisted of realization of gnostic and organizational functions. It provided for: forming of the system of professional knowledge of teacher; ability to organize educational and outside educational activity of students.
teacher professional, discipline of students, disciplined behavior, school rules, norms of behavior.
Всту п.
Успіх процесу формування дисциплінованої поведінки учнів, вироблення у них здатності до дотримання шкільних правил і норм поведінки беззаперечно залежить від особистості учителя, особливостей його професійної діяльності. Як відомо, професійно-педагогічна діяльність - це діяльність учителя, спрямована на керівництво роботою учнів у навчально-виховному процесі [6, 19], під час якої він реалізує організаційну, комунікативну, гностичну, проектувальну і конструктивну функції [6, 22]. Процес формування дисципліни учнів потребує від учителя реалізації цих функцій у відповідності до потреб часу і суспільства, у якому виховуються діти, з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей. Зокрема, учителю для досягнення успіху у даному напрямі діяльності необхідні певні професійні знання, що мають включати відомості про особливості процесу формування дисципліни у відповідності до суспільних вимог і потреб самої дитини, уявлення про мету і форми дисципліни, методи і засоби її досягнення, вивчення особливостей особистості учня, його рис характеру, що забезпечує реалізацію гностичної функції. Також, учитель, враховуючи особливості проектувальної функції, має бачити ближні і дальні цілі процесу формування дисципліни учнів, уміти визначати методи і засоби їх досягнення, забезпечувати конструктивний компонент своєї діяльності шляхом планування процесу дисциплінування учнів з урахуванням найближчих виховних цілей, організовувати комунікативну взаємодію, уміти спрямувати свою діяльність і діяльність учнів у відповідності до поставлених цілей.
© Самаріна С.І., 2010
Робота виконана за планом НДР Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
У даній публікації ми пропонуємо розглянути особливості професійної діяльності учителів вітчизняних навчальних закладів шкільного типу у другій половині ХІХ
- на початку ХХ століття у напрямі формування дисциплінованої поведінки учнів, оскільки досягнення успіху в сучасній педагогічній науці у вирішенні проблем шкільної дисципліни залежить від здатності критично осмислювати й використовувати історичний досвід.
Результати дослідження.
Аналіз сучасних досліджень і публікацій щодо висвітлення проблем, пов’язаних із дисципліною учнів та професійною діяльністю учителів показав, що окремі аспекти цього питання висвітлено в публікаціях і працях О. Аніщенко, Н. Волкової, Н. Довбня, І. Зязюна, О. Кайріс, І. Сапожникової, О. Федька, А. Яворського та інших. Їхні праці містять інформацію про методи й способи організації дисципліни учнів в сучасній школі в залежності від вікових особливостей школярів, а також відомості про напрями діяльності учителів у процесі вирішення проблем, пов’язаних із дисципліною школярів. Аналіз наукової розробленості проблеми дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної педагогічної науки і практики відсутні історико-педагогічні дослідження, присвячені вивченню порушеної проблеми, зокрема й висвітленню аспектів професійної діяльності учителя у напрямі вироблення дисципліни учнів у шкільних закладах освіти України другої половини ХІХ - початку ХХ століття. Вище викладене обумовило актуальність нашого наукового пошуку.
Аналіз педагогічної літератури, циркулярів Міністерства народної освіти (далі - МНО), періодичних видань і архівних джерел другої половини ХІХ - початку ХХ століття показав, що науковці і педагоги даного історичного періоду успіх морально-дисциплінарного виховання шкільної молоді пов’язували із особистістю учителя, особливостями його професійної діяльності. Наприклад, у науково-педагогічній праці “Наука виховання” професор О. Бен зазначав, що шкільний учитель - це наставник моральності чи “дисциплінарист”, який допомагає учневі ознайомитися із позитивними і негативними наслідками своєї поведінки. Автор наголошував, що учитель повинен керувати діями своїх учнів, схвалювати чи засуджувати їхні вчинки, привчати до старанності, правдивості, щирості, ввічливості й уважності у відносинах з іншими людьми, а також підтримувати порядок й дисципліну під час занять, відповідно до правил для учнів [2, 357-358]. У статті “Церковно-релігійне виховання дітей у школі і сім’ї” Микола Богатінов зауважував, що головним засобом морального виховання учнів, становлення їхньої дисциплінованої поведінки, в першу чергу, має бути приклад самого учителя, його моральність і “благочестіе” [1, 196]. Д.І. Тихомиров під час проведення бесіди із слухачами учительських курсів Чернігівської губернії 1894 року зазначив, що учитель, який прагне виховати дитину, розвинути її морально й розумово, навчити її дотримуватися правил поведінки повинен сам дотримуватися внутрішньої дисципліни [7, 218]. Як бачимо, науковці і діячі освіти другої половини ХІХ - початку ХХ століття наголошували, що від особистості учителя, його професійних якостей залежить успіх процесу формування дисциплінованої поведінки учнів, вироблення у них позитивного ставлення до вимог шкільної дисципліни, правил і норм поведінки, встановлених для учнів середніх навчальних закладів.
Пропонуємо розглянути основні особисті якості учителя, які визначали особливості його професійної діяльності, а також були необхідні для забезпечення позитивного впливу та надання прикладу для наслідування учням з метою формування у них рис дисциплінованості у досліджуваний період.
С. Миропольський у своїй праці “Учитель, его призваніе и качества, значенія, ц^ли и условія его д^ятельности вь воспитаніи и обученіи д^тей” визначав такі якості учителя, що необхідні для забезпечення ним особистого прикладу дисциплінованої поведінки: сумлінність у виконанні своїх обов’язків, терплячість, любов до дітей, твердість характеру, справедливість, привітність [5, 14-19].
Сумлінність, на думку С. Миропольського, це -моральна якість особистості, що пов’язана із почуттям обов’язку. На його думку, сумлінний учитель повинен постійно слідкувати за собою, за своєю мовою, за своїм способом життя, поведінкою як у школі так і поза її межами, уникати вчинків, що принижують його гідність. Почуття обов’язку забезпечує вчасне виконання учителем своїх зобов’язань перед учнями, формує у нього критичне мислення, бажання самовдосконалення, відповідальність. У процесі навчання
учнів сумлінний учитель постійно аналізує свою педагогічну діяльність, ґрунтовно готується до занять, шукає шляхи вдосконалення методів викладання [5, 14-15]. Терплячість як необхідна якість особистості учителя, передбачає наявність у нього витримки й самовладання у спілкуванні з дітьми. Як зазначав С. Миропольський, терплячості можна навчитися, проте для цього учителю потрібно розуміти природу дитини, поважати притаманну їй жвавість і нетерплячість [5, 16]. Окрім цього, педагог наголошував, що виховувати дітей учитель має з любов’ю до них, оскільки саме любов до дітей породжує довіру до них, допомагає учителю зрозуміти потреби дітей. Учителя, який любить дітей, люблять й поважають самі діти, а отже слухають його і дотримуються його порад [5, 17]. Проте, поряд із любов’ю до дітей, продовжував С. Миропольський, учитель повинен мати твердий характер, щоб керуватися у педагогічній діяльності встановленими, твердими правилами й цілями, які формують його думки й учинки. Важливою у даному випадку, зазначав автор, є “послідовність у діях” самого учителя, оскільки саме завдяки їй у школі формується дисципліна, зароджується звичка й слухняність. “Послідовність у діях” передбачає дотримання учителем своїх обіцянок, особливо коли це стосується порушення учнями правил і норм поведінки у школі. С. Миропольський як “приклад послідовності у діях” наводив вимогу учителя дотримуватися охайності під час ведення зошитів: учитель, вимагаючи дотримання чистоти у зошитах не може дивитись поблажливо на порушення цієї вимоги і повинен завжди застосовувати одні й і ті ж самі методи впливу. Окрім цього, учителю має бути притаманна справедливість. Він повинен ставитися до усіх учнів однаково й оцінювати їхні дії й учинки відповідно до їхньої якості, а не відносно своїх уподобань. Лише за таких умов учні будуть ставитися до учителя з довірою і намагатимуться так само бути справедливими й безпристрасними [5, 18]. Ще одна якість учителя, яку С. Миропольський вважав однією з найнеобхідніших це - привітність. Саме ласкавість, радість і привітність учителя, на його думку, сприяє успіхам у навчанні і вихованні дітей, створює підґрунтя до дисциплінованої поведінки, оскільки допомагає уникати непорозумінь у спілкування з дітьми, створює доброзичливу атмосферу у класі. Якщо учитель має поганий настрій, продовжував автор, то він стає прискіпливим, несправедливим, надто вимогливим й підозрілим, вбачає у кожній дії учнів бажання нашкодити учителю, а найменшу провину дитини може розглядати як злочин [5, 19].
Як бачимо, С. Миропольський досить ґрунтовно розглядав якості учителя, оскільки саме на їхній основі в цілому будується професійна діяльність учителя, визначається його ставлення до своїх обов’язків, а головне - вони формують його особистість, під впливом якої відбувається становлення особистостей учнів, їхнього образу життя, мислення, поведінки. “Саме приклад учителя, - наголошував науковець, - сильно впливає на учнів. Вони дотримуються порядку й акуратності, якщо знаходять їх в учителі; вони покірливі,
доброзичливі, миролюбні і справедливі, коли учитель зустрічає їх і чине з ними на основі покірності, справедливості й привітності; вони веселі й щасливі, якщо вчитель веселий і щасливий. І навпаки - якщо учитель впертий й грубий, то він завжди скаржиться на впертість і грубощі своїх учнів; безладний і ледачий постійно бореться з безладом й лінощами у класі; а неввічливий і зухвалий - з грубощами від учнів. Який учитель, такий і учень” [5, 5].
Як показав аналіз архівних джерел і циркулярів МНО, на учителя як безпосереднього організатора навчально-виховного процесу покладалися певні завдання щодо формування дисципліни учнів. Проте, необхідно зауважити, що учитель у другій половині
ХІХ - на початку ХХ століття переважно виконував навчальні функції, тоді як функції вихователя виконував класний наставник або наглядач. Як видно з Циркуляру по управлінню Київським навчальним округом за 1866 рік, МНО було не вдоволено таким станом виховної роботи у школі і наполягало, щоб учителі, які не несли обов’язків вихователів, були залучені до виховної праці, оскільки вони зобов’язані приймати участь у вихованні молоді і сприяти “въ отклоненіи юношества отъ нарушенія правилъ нравственности и порядка” [11, арк. 6/3 зв.-6/4 зв.]. На думку МНО, сприяння учителів справі підтримки дисциплінарного порядку мало полягати у нагляді за поведінкою учнів під час перерв, на вулицях міста, у громадських місцях й повідомленні про випадки порушення шкільних правил учнями начальства навчального закладу [11, арк. 8/8зв.-8/9].
Слід наголосити, що МНО у циркулярній пропозиції від 1869 року зауважило, що дисципліна учнів під час уроків була на низькому рівні саме через недоліки у роботі вчителів у дидактичному й морально-дисциплінарному напрямах [12, 134]. На думку МНО діти на уроках були не уважні, не дослуховувалися до розповідей учителя, перешіптувалися, читали зайву літературу і займалися сторонніми справами через те, що деякі учителі не досконало володіли методами викладання предмета й опитування знань учнів. Як зазначало МНО, учителі під час опитування окремих учнів не звертали увагу на інших дітей, не зацікавлювали їх роботою, не включали їх до колективного обговорення проблеми, що спричиняло випадки порушення правил поведінки у класі не зайнятими вихованцями. Також, на думку МНО, важливим був і метод викладання: якщо учитель лише надавав готові знання, а не спонукав учнів до пошуку істини, то й він не забезпечував уважності й дисципліни на уроці, тому у циркулярі наголошувалося, що учитель мав використовувати не догматичні методи викладання предмету, а евристичні [12, 134 ].
Детально функції, які виконував учитель під час професійної діяльності щодо формування дисципліни учнів описано у навчальному посібнику Лінднера “Общіе ученіе о воспитаніи”, виданого у м. Глухові 1886 року для закладів освіти, що здійснювали підготовку учителів. У даному виданні окремий параграф присвячено проблемі шкільної дисципліни і зазначе-
но, що у школі особистість учня формується не лише навчанням, а й виховується дисципліною і особистим прикладом учителів [4, 142]. У посібнику наголошено на реалізації учителем гностичної функції і організаційної у їх сучасному розумінні. Аналіз підручника показав, що гностична функція передбачала знання учителів не лише свого предмету, а й сутності шкільної дисципліни і шкільного порядку, форм і методів їхнього досягнення [4, 144-147], поняття позашкільного нагляду [4, 151]. Організаційна функція полягала в умінні учителя забезпечити “послідовність своїх дій” під час формування дисципліни учнів [4, 144], в умінні задіяти усіх учнів під час навчання і опитування (це Лінднер вважав за золоте правило) [4, 145], у володінні елементами керівництва, зокрема, засобами привернення уваги учнів (поглядом, рухом голови, короткою паузою під час уроку) [4, 146], у здатності організувати співпрацю з батьками і громадськістю [4, 152]. Також, Лінднер надавав певні поради, які, на його думку, мали допомогти учителю встановити порядок і дисципліну у класі. Зокрема, він зауважував на правильності розміщення учнів у класі, коли шибайголів потрібно розсаджувати поміж спокійних дітей, ледачих й підозрілих - на передніх партах. Він наголошував на необхідності закріплення індивідуального робочого місця за кожним учнем, оскільки, на його думку, постійність - це важливий принцип порядку [4, 146]. У посібнику автор підкреслював, що учнів дисциплінують вимоги учителя щодо пунктуальності у виконанні робіт, охайного ведення зошитів, чистоти шкільної форми, бережливого ставлення до шкільного приміщення й устаткування в ньому [4, 146-147].
У контексті нашого дослідження необхідно з’ясувати, чи достатній виховний вплив мали педагоги на учнів під час формування їхньої дисциплінованої поведінки, визначити основні недоліки в їхній професійній діяльності у досліджуваний період.
Як показав аналіз протоколу засідання педагогічної ради Міської чоловічої гімназії в м. Вінниця за березень місяць 1916 року, учителі в школі не достатньо працювали у напрямі формування дисциплінованої поведінки учнів, не забезпечували належного виховання учнів. За переконанням членів педагогічної ради, учителі не досягали мети у процесі дисциплінування учнів через те, що у системі шкільної освіти не було створено належних умов, а саме: не забезпечено оптимальну кількість учнів у класах, які на той момент були переповнені, встановлено надто суворий позашкільний нагляд, що підсилював ворожнечу між учнями і викладачами, шкільна програма не мала достатнього виховного впливу, а авторитет учителя знаходився на низькому рівні [3, арк. 7-7зв.]. Подолати перешкоди, які унеможливлювали оптимальний перебіг процесу формування дисципліни учнів, на думку членів педагогічної ради, було можливо лише за умови зближення учня і учителя, зменшення тиску позашкільного нагляду, посиленням зайнятості учнів шляхом облаштування у школах загальноосвітніх читань, учнівських гуртків спорту, ручної праці і т.д. [3, арк. 8].
Про важливість участі учителів в організації по-занавчальної діяльності наголошувалося вже на початку ХХ століття. Зокрема, у циркулярній пропозиції МНО від 2 серпня 1900 р. “О зам^н^ летнихъ работъ учениковъ полезными занятіями в теченіи летнего отдыха для оказанія благотворного вліянія въ физическомъ и духовномъ отношеніи” зазначено, що учителі, знаючи індивідуальні нахили учнів, їхні особливості повинні розробити план літніх робіт з вихованцями. Зокрема, серед основних форм таких занять визначено прогулянки, екскурсії, корисну працю, гімнастику й розваги. Основною метою визначених занять було зближення учителя і учнів, сприяння моральному вихованню, що у подальшому, на думку МНО, мало позитивно вплинути на формування в учнів рис дисциплінованої поведінки [8, арк. 8].
Про значення позакласних занять, організованих учителями, у процесі формування дисциплінованої поведінки учнів говорилося і у справах гімназій за 1909
- 1911 року. Наприклад, у справі про організацію по-закласного читання в чоловічій гімназії при Історико-філологічному Інституті в м. Ніжині за 1909 рік зазначено, що позакласні заняття корисні для розумового, морального й естетичного розвитку учнів [9, арк. 1], а у звіті цієї ж гімназії за 1911 рік “О вн^классныхь занятіяхь” наголошувалося, що різноманітна позаклас-на діяльність учнів під керівництвом учителя відсторонюю молодь від шкідливого впливу позашкільних розваг, зближує учнів і викладачів, формує позитивне підґрунтя до їхньої співпраці [10, арк. 3].
Аналіз архівних джерел засвідчив, що на початку
ХХ століття учителі приділяли належну увагу організації позанавчальної діяльності учнів. Так, за 1911 рік у чоловічій гімназії при Історико-філологічному Інституті в м. Ніжині було проведено приблизно 10 різноманітних позакласних заходів, серед яких: читання рефератів, тематичні вечори, виступи театральних студій, музично-літературні вечори, ранки, свята [10, арк. 3зв.-4].
Висновки.
Отже, у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття професійна діяльність учителя у напрямі формування дисциплінованої поведінки полягала у реалізації гностичної і організаційної функцій (в їх сучасному розумінні), а саме передбачала: формування системи професійних знань учителя, у тому числі й знань особливостей шкільної дисципліни, її мети, методів та засобів досягнення відповідно до вікових особливостей учнів, їхньої фізіології; уміння організовувати навчальну і позанавчальну діяльність учнів, забезпечувати дотримання ними правил і норм поведінки на уроках, перервах і у громадських місцях, сприяти моральному вихованню учнів, налагодити взаємодію з їхніми батьками.
У переважній більшості вітчизняних навчальних закладах досліджуваного періоду виховна функція учителя у контексті формування дисципліни учнів обмежувалася його діями на уроці: контролі за виконанням учнями його розпоряджень, за їхньою уважністю і старанністю на заняттях. Проте, на початку ХХ століття на учителя покладалася й організація позана-вчальної діяльності учнів, зокрема - вечорів, ранків, екскурсів, гуртків ручної праці з метою заповнення вільного часу учнів корисними справами і відсторонення їх від заборонених розваг, а також - зближення учителя з учнями, забезпечення їхньої тісної співпраці, вироблення довіри, що у подальшому мало сприяти формуванню дисциплінованої поведінки учнів, яка засновувалася на взаємоповазі.
Подальший науковий пошук передбачає вивчення нами нормативно-правових документів, які визначали основні вимоги до роботи учителя у напрямі формування дисциплінованої поведінки учнів загальноосвітньої школи на теренах України ІІ-ї половини ХІХ
- на початку ХХ століття.
Література:
1. Богатиновь Н. Церковно-религиозное воспитание нашого юношества вь школе и семье (1882) / Николай Богатиновь // Богатиновь Н. Сборникь статей по вопросам школы, воспитанія и церковно-религиозной жизни: вь 3-х томахь. - Кіевь, 1891. - С. 145-200. Т.3. - 1891. - 391 с.
2. Бэнь Александрь проф. Воспитаніе какь предметь науки / Алек-сандрь Бэнь; переводь сь английского Ф. Резенера. - Спб., 1879. - 383 с.
3. Державний архів Вінницької області, м. Вінниця, ф. 14, оп. 1, спр. 5, 168 арк.
4. Линднерь. Общ^е ученіе о воспитаніи: Учебный тексть для употребленія вь учебныхь заведеніяхь, приготовляющихь учителей и учительниць / Линднерь. - Глуховь, 1886. - 167 с.
5. Миропольский С. Учитель, его призваніе и качества, значеніе, ц^ли и условія его деятельности вь воспитаніи и обученіи детей сь приложеніемь учительской хрестоматіи, заключающей вь себе мысли древнихь и новыхь писателей обь учителе, его призваніи и деятельности / С. Миропольский. - изданіе третье, пересмотренное и дополненное. - С.-Петербургь: типографія Глазунова, 1909. - 148 с.
6. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Краму-щенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За ред. І.А. Зязюна. - 2-ге видання., допов. і переробл. - К.: Вища школа, 2004. - 422 с.
7. Тихомировь Д.И. О дисциплине и значеніи личности учителя / Д.И. Тихомиров // Педагогическіе курсы для учителей первой группы уЄздовь Черниговской губерніи состояшіеся подь руко-водствомь Д.И. Тихомирова и при участіи С.П. Квасникова вь іюлЄ 1894 года вь г. Чернигове. - Черниговь: Типографія Губернского Земства, 1895. - С. 216 - 218.
8. Філія державного обласного архіву Чернігівської області, м. Ніжин (ФЧОДА м. Ніжин), ф. 1367, оп.1, спр. 1464, 175 арк.
9. ФЧОДА м. Ніжин, ф. 1367, оп.1, спр. 2199, 10 арк.
10. ФЧОДА м. Ніжин, ф. 1367, оп.1, спр. 2347, 19 арк.
11. Центральний державний історичний архів, м. Київ, ф. 707, оп. 32, спр. 59, 229 арк.
12. Циркулярь по управленію Кіевскимь учебнымь округомь за 1869 годь.- №5. - С. 134-143.
Надійшла до редакції 20.10.2010р.
Самарина Светлана Ивановна cnezhyna@ukr.net
