CC BY
11
мережi бiосферних заповiдникiв внесено заповiдники "Аскашя-Нова" та Чор-номорський, а у 1998 р. - Дунайський бюсферний заповщник. У вереснi 1991 р. було шдписано протокол про сшвробггництво у справi створення бь осферного заповщника мiж Украшою, Польщею i Словаччиною. У 1992 р. введено нову категорда заповiдних територiй - "державний регiональний ландшафтний парк". В основу мережi бiосферних заповiдникiв покладена схема бiографiчних провiнцiй М. Удвардь
Пiдчас незалежностi в Украш1 прийнято ряд державних докуменпв, спрямованих на подальший розвиток заповiдноi справи. У вересш 1994 р. Верховна Рада Украши прийняла Постанову "Про програму розвитку заповiдноi справи в Укршт", якою передбачено збiльшення площ територiй та об'екпв природно-заповiдного фонду як важливого iнтегрального екологiчного показ-ника до 2000 року до 3-4 %, а в окремих регiонах - до 9-10 % вщ загально! те-ритори. Водночас поставлено завдання забезпечення репрезентативност при-родно-заповiдного фонду з флористичною, ценотичною, фаунiстичною, геоло-гiчною, грунтознавчою, ландшафтною та iншою ознаками.
Iсторiя природно-заповщно! справи в Украш1 свiдчить, що наша кра-!на займае пдне мiсце у свiтовому природоохоронному процесс У той же час держава ще мае чимало зробити, щоб пiдвищити питому вагу заповiдних об'екпв стосовно загально1 територи краши. Заповщш територи мають стати справжнiми "еталонами природи i об'ектами дидактики. Навчально-науковi експедици та екскурси, еколого-пiзнавальнi та еколого-рекреацшш стежки, студентськi науково-дослiднi станци - це неповний перелiк форм освггньо-виховно1 природоохоронно1 роботи, яка мае знайти повсюдне поширення. Вона мае лежати в основi патрютичного виховання студентсько1 молодi.
Л1тература
1. Даниленко В.М. Заповщна справа. - Миколш'в: МФ НУКМА, 2002. - 140 с.
2. Справочник по заповедному делу. - К.: Урожай, 1988. - 168 с.
3. Термена Б.К., Лггвшенко С.Т. Охорона та рацюнальне використання природних ресурав. - Чершвщ: Рута, 2004. - 175 с.
УДК 631.524+712.41 Проф. др. габ. Т. Казьмерчак, м. Крамв
ПРОФЕСОР МАР1ЯН РАЦ1БОРСК1 I ПРОФЕСОР ВЛАДИСЛАВ ШАФЕР - П1ОНЕРИ ОХОРОНИ ПРИРОДИ
Розглянуто життевий шлях, наукову 1 оргашзацшну д1яльн1сть професор1в Ма-р1ана Ращборського 1 Владислава Шафера, як були не тшьки визначними боташка-ми 1 вченими, але й першими оргашзаторами охорони природи. Ращборсью був про-фесором боташки Сiльськогосподарськоi академп у Дублянах тд Львовом, тзшше у Льв1вському та Ягайловському унiверситетах, належав до найбшьш видатних польських вчених на зламi двох столiть. Не маючи 30 рокiв, Рацiборскi здобув славу визначного флориста сучасносп. Проф. Владислав Шафер - учень професора Марь яна Ращборского. Першою працею з охорони природи В. Шафера, видрукуваною у 1912 р., була "Пеняцка пам'ятка". У Пеняках вiд 1886 р. охоронявся прекрасний бу-ковий лю на краю Подiлля. У наступному роцi Шафер написав двi працi з охорони природи: "Про деяю рiдкi рослини Гали^^ Низовини" i "Тиси у Княж-Дворi бшя Коломш - гiдний охорони пам'ятник природи". У 1910-1912 рр. др. Шафер прохо-
УкраТнський державний лкотехшчний унiверситет
дить додатковий курс лiсiвництва у Вiднi та Мюнхеш, пiсля якого дiстаe посаду проф. боташки у лiсовiй школi у Львовi. У 1921 р. рощ з його участю утворено при-роднi резервати: на Хелмовш, тисiв у Княж-Дворi, а третш - бiля Ворохти (400 га ль су). Завдяки проф. Шаферу утворено Державну комюю охорони природи. Проф. В. Шафер був деканом фшосовського ф-ту, у 1936-1938 рр. ректором Ягайлонского ун-ту, а у 1941- 1945 рр., тд час шмецько'! окупацп, - ректором пiдпiльного ун-ту.
Ключов1 слова: пiонери, охорона природи, рщюсна рослиннiсть.
Prof. dr. hab. Tadeusz Kazmierczak - agricultural academy of Kraków
Professor Marian Raciborski and professor WJadyslaw Szafer -pioneeres of the nature conservation
The article presents live, scientific and organization activity of professors Marian Raciborski and Wladyslaw Szafer. They were not only great botanists, scientists, but also firsts creators of the nature conservation.
Keywords: pioneer, nature conservation, rare plants.
Мар1ян Ращборсю, проф. боташки Сшьськогосподарсько!' aкадемii у Дублянах, тзтше у Львiвському та Ягайловському ушверситетах, належав до найвидатшших вчених у польськш наущ на переломi двох сташть.
Народився у 1863 р. у Бжостовi Сандомирського воеводства. Батько був одним i3 органiзаторiв Ычневого повстання, шсля поразки якого родичi з немовлям утекли до Швейцари вiд переслiдування Москви. Незабаром родина Ращборских пере!'хала до Кракова, де хлопець провiв свою молодють. 14-лiтнiй Рацiборскi збирав на Краювський землi рiдкiснi екземпляри рослин, знайшовши невщому для Польшд водну рослину Elodea canadensis. Вивчав 6í-ологiю i медицину в Ягайловському ушверситет i одночасно працював асш-рантом. У вiцi 20 роюв друкуе у видавництвi Польсько!' академп умiння першу наукову працю. Вщ того часу впродовж 33 роюв написав бiля 300 праць на польськш, шмецьюй, французьюй та голландськiй мовах. Описав майже 560 рослин. В Ягайлонскому ушверситет вш зустрiв прекрасних вчителiв та приятелiв, таких як Юзеф Ростафшсю, в якого був асистентом, Едвард Ян-чевскi, Александр Новiцкi - шщатор охорони бабака i козулi у Татрах, Владислав Кульчиньсю та iншi. Не маючи 30 роюв Рацiборскi здобув славу виз-начного флориста. У 1892 р. ви'хав iз Кракова у Мюнхен. Тут у проф. Гебля був асистентом i захистив докторську дисертащю з боташки. Коли на островi Ява епiдемiчнi хвороби нищили цукрову тростину i тютюн, уряд Голланди для виршення ще! складно!' проблеми, помiж багатьох науковцiв, вибрав Ра-цiборского. Коли Рацiборскому вдалось знищити хвороби тростини оригi-нальними методами, голландщ дали йому високу зарплату й запропонували залишитись працювати. Однак у Голланди Ращборсю у 1900 р. повернувся iз Яви у Дубляни, де став професором кафедри боташки i Боташчного саду, який вш тут заснував. Ращборсю займаеться не тшьки науковою, але й орга-шзацшною працею. Вiн е активним дiячем у таких товариствах як природоз-навче iм. Копершка та лiтературно-наукове, в якому познайомився з визнач-ним польським поетом Яном Каспровiчем (1860-1926) - проф. Львiвського ун-ту, а також з Яном Гвальбертом Павлiковським (1860-1939) - проф. Сшьськогосподарсько! академ^' у Дублянах - одним з пiонерiв руху охорони природи. Якраз з Павлжовським збудували "золотий мiстм, що з'еднував при-
34
Заповiдна справа в Галичиш, на Подiллi та Волиш
родознавство з гумашстичною культурою. М. Ращборсю був iнiцiатором вве-дення охорони природи як самостшно! дисциплiни.
У 1912 р. Ращборсю пере!хав у Краюв, де заснував 1нститут боташки i Ботанiчний сад.
Його науковi працi торкались класично! морфологи, цитологи i анато-ми рослин, загально! бюлоги (у 1880 р. описав мутащю рослин, випереджу-ючи Де Врюа на 20 рокiв) та фiзiзiологil рослин. Вiн вiдкрив у грибка Basidi-obolus ranarum новий тип росту кштини (т. зв. кроковий рют), отримав специ-фiчну оксидазу цукрово! тростини (також у грибiв). Це були пiонерськi пращ у свгговш науцi. З систематики i флористики написав Явайську монографда папороть Вiв дослiднi працi над грибами i водоростями. З географи рослин залишив кiлька публiкацiй i концепщю першо! геоботашчно! карти Польшд. У 1889 р. професор розпочав сво! оригiнальнi палеоботанiчнi дослiдження.
Професор Ращборсю був не тiльки визначним бюлогом, але також сь ячем ще! охорони природи, вiн буде ii апостолом. Його заслуги на цьому полi дiяльностi можна порiвняти тiльки з великими заслугами Яна Гвальберта Павлiковского, який прожив майже чверть вшу довше вiд Ращборского.
М. Рацiборскi у 1900 р. у львiвському лiтературно-науковому журналi "Атенеум Польське" видрукував науковий трактат "Пам'ятники Природи". Тенденцiю цього трактату найлшше передае останне речення вступу: "Почут-тя любовi Вiтчизни, спiльноти з суспшьством i землею, витворене тшьки на пiдставi традици i лектури ютори або поези, може бути дуже сильним, але як-що йому забракне ближчо! знайомостi реч^ стаеться туманним i бесплiдним".
У лютому 1904 р. у Львовi завдяки Ращборскому до рiзних установ та приватних ошб скеровано повщомлення про реестрацiю у всiй кра!ш пам'ят-никiв природи.
У способi розумiння завдань i цiлей пращ в охорош природи великий вплив мали на Рацiборского Хуго Конвенц (1855-1922 - шм. палеоботанiк, директор першого бюро охорони природи в Берлт - i Кароль Шретер (оргатза-тор охорони природи у Швейцари i у всьому свт). В Iнститутi ботанiки Ягайлонского ун-ту заховались листи Конвенца i Шретера, написаш до Ращ-борского у справах охорони природи. Науковий трактат "Пам'ятники Природи" мав виршити практичне завдання - знаходити i побуджувати охочих до зби-рання докладних вiдомостей про об'екти, як заслуговують на охорону на тери-тори вше! Польшi. Трактат осягнув мету, був зав'язком всяких заходiв на цьому полi природознавцiв, лiсiвникiв та всiх iнших любителiв рщно! природи.
Перша свiтова вiйна принесла смерть багатьом учням та друзям M. Ращборского. Це нещастя Професор дуже переживав. Туберкульоз був причиною його смерт 17 березня 1917 р. у Закопане у вщ 54 роюв. Там, у Закопа-не, вш похований.
Лггература
1. Szafer W. W stulecie urodzin Mariana Raciborskiego. - К.: Ochrona Przyrody. - 1963. - С. 9-16.
2. Zemanek A. Raciborski Marian. Encyklopedia Biologiczna, 1999, т. 9. - С. 49-50.
