CC BY
21
appropriate punitive administrative sanctions.
It is noted that the application of administrative penalties for the publication of enforcement must act - a resolution that determined the guilt of the subject and his behavior negatively estimated, whereby the perpetrator to the relevant administrative punitive sanctions.
Analyzing the current administrative legislation, it can be concluded that the imposition of an administrative penalty is final measure, among other measures of administrative coercion, as it materializes legal assessment, which was given the offense and the offender in the course of the proceedings and make it to an appropriate resolution. As a result of an administrative penalty, wine undergoes certain burdensome consequences of material or moral character.
Keywords: administrative responsibility, legal liability, administrative offense, governance, legal guarantees.
УДК 342.7(477)(045)
С. В. Степанова
ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦП ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ I ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД ТА ПРАКТИКИ еВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ з ПРАВ ЛЮДИНИ
У cmammi проведено до^дження теоретичних та практичних проблем застосування Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод та практики Свропейського суду з прав людини, як виникають перед Украгною в процеЫ Их iмплементацii у дтче нацюнальне законодавство Украгни по захисту конституцтних прав та свобод людини. Норми права, як1 цитуються в статтi, вiдображають сучасш позитивш кроки Украгни по iмплементацiг положень Конвенци та практики Свропейського суду з прав людини. У висновках автором надано свог пропозици щодо удосконалення стану iмплементацiг та застосування Конвенци та практики Свропейського суду у нацюнальне законодавство та нацюнальну судову практику.
Клю^о^^ слова: Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод, ршення Свропейського суду з прав людини, практика Свропейського суду з прав людини, застосування практики Свропейського суду з прав людини.
Постановка проблеми: Ефективносп реалiзацп в Укршт права людини на справедливий суд значною мiрою сприяе застосування судами Украши Свропейськох конвенци з прав людини та основоположних свобод та практики Свропейського суду з прав людини. Для Украши це цшком новий мехашзм захисту прав людини, введення якого ускладнюеться багатьма чинниками, зокрема проблемами реформування самох судово'' системи в Укршш. Це ускладнюеться ще й тим, що Украша е державою з континентальною системою права, в той час як право Свропейського суду -прецедентне, а отже, перед суддями Украши гостро сто'ть проблема вивчення та застосування не тшьки норм Конвенци, а й прецедентних ршень Свропейського суду. Водночас ця проблема з конституцшно-правово'' точки зору не аналiзувалася, хоча ii дослщження мае вагоме значення для визначення напрямiв вдосконалення нацюнального законодавства та практики суду. В данш статп тдшмаються проблеми, яю виникають перед Украшою в процеа iмплементацii положень Свропейсько'' Конвенци про захист прав та основоположних свобод та практики Свропейського суду у дшче нацюнальне законодавство Украши по захисту конституцшних прав та свобод
людини, дослiдження проблем 1'х застосування при розглядi справ судом, та визначення ефективних заходiв по удосконаленню застосування Конвенцп та рiшень Свропейського суду судами Украши суддями та шшими категорiями працiвникiв, професiйна дiяльнiсть яких пов'язана iз правозастосуванням, а також триманням людей в умовах позбавлення воль
Такий аналiз необхщний для усунення тдстав для надходження до Свропейського суду заяв проти Украши, спричинених проблемою захисту права людини на справедливий суд, та зменшення ршень Свропейського суду, прийнятих проти Украши.
Аналгз останнгх дослгджень г публгкацгй. Проблемi статусу i практики дiяльностi Свропейського суду з прав людини присвячено роботи багатьох втизняних авторiв, наприклад, таких як: К. Андрiанов, В. Г. Буткевич, М. В. Буроменський, Ю. Зайцев, В. Кампо, О. Климович, В. П. Павлюк, П. Рабшович, В. О. Туманов, С. Шевчук, та зарубiжних - С. Брэдл^ М. Джешс, Р. Кей Р., та ш. Проте поза 1'х увагою залишалися окремi проблеми, пов'язанi з пошуками мiсця норм Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод та ршень Свропейського суду з прав людини у правовому пол1 нашо' держави та 1'х застосування.
Незважаючи на те, що Закон «Про виконання рiшень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» в редакцп вщ 13.04.2011 року (1з змiнами) № 3477-IV мав би зупинити бшьшють дискусiй, що виникають щодо проблем застосування практики Свропейського суду з прав людини як джерела права в Укрш'ш, насправд1 таких запитань виникае ще бiльше. Тому мета роботи полягае у дослщженш та вирiшеннi цих питань.
Виклад основного матергалу. Визначення прав людини та 1'х дотримання завжди були у цен^ уваги людства. Ще в античш часи стояло питання: як забезпечити юнування сильно'1 держави та при цьому зберегти права людини? Будучи споконвiчним, це питання турбуе нашу державу й сьогодш. Законом Украши «Про ратифшащю Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколiв 2, 4, 7 та 11 до Конвенцп» вщ 17 липня 1997 року (далi - Закон про ратифшащю) Укра'на визнала обов'язковою юрисдикцiю Свропейського суду з прав людини в уах питаннях, що стосуються тлумачення i застосування Конвенцп [1; 2].
Таким чином Конвенщя стала частиною укра'нського нацiонального законодавства, а юрисдикщя Свропейського Суду з прав людини (дальСвропейський суд) поширилася на спори громадян Украши з державою, але на жаль, Укра'на е одним iз лiдерiв за кiлькiстю заяв, що надходять до Свропейського суду. Це - серйозний сигнал для оргашв державно'' влади про те, що мехашзм захисту прав людини в Укра'ш потребуе ютотного вдосконалення. Зокрема, йдеться про необхщшсть вдосконалення застосування Конвенцп та практики Свропейського Суду у судовш практищ.
Так, за статистичною шформащею, наявною на сайп Свропейського суду, станом на 31 грудня 2014 року в Свропейському судi перебувало на розглядi 13650 заяв проти Укра'1ни, що становить 19,5% уах заяв, яю перебувають на розглядi. Це найбшьша частка однiеi кра'1'ни. Для порiвняння, щодо Iталii на розглядi перебувало 10100 заяв (14,4%), Росп - 10000 (14,3%), Туреччини - 9500 (13,6%), Румунп - 3400 (4,9%) [3]. За перюд 1998-2014 рр. щодо Украши було винесено 1002 ршення; з них у 987 ршеннях було констатовано щонайменше одне порушення Конвенцп або Протоколiв до не' [4].
Отже, громадяни Украши, а також т^ хто на законних тдставах перебувають на п територп, реалiзують право, яке надае 'м Конституцiя Укра'ни, а саме: «... тсля використання всiх нащональних засобiв правового захисту звертатися за захистом сво'х прав i свобод до вщповщних мiжнародних установ чи до вщповщних органiв
мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких е Украша» (ст.55 ч.4) [5].
Головною передумовою ефективного захисту Конвенщею прав людини в Сврот е застосування Конвенци державами в 1хньому правопорядку у свiтлi прецедентно! практики Суду. Це передуам передбачае приведення державами закошв та адмшютративно! практики у вiдповiднiсть з Конвенщею.
В дшсносп тiльки невелика група правниюв^жнародниюв дотримуеться -пе! думки, що держави зобов'язанi iнкорпорувати Конвенцiю в нащональне право. Свропейський суд неодноразово пщкреслював, що не iснуе такого юридичного обов'язку.
Зокрема, про це йдеться в ухвалi по справi «Iрландiя проти Об'еднаного Королiвства» 1978 року [6, с. 233]. I все ж навт у тих державах, яю не шкорпорували Конвенщю у свое внутрiшне право, юнуе тенденцiя посилатись на Конвенцiю та и тлумачення в рiшеннях Свропейського суду та уникати конфлiктiв мiж Конвенцiею 1 нацiональним правом. Таким чином зменшуючи ймовiрнiсть того, що суду доведеться прийняти ршення, яке суперечитиме Конвенци.
Однак дiйсне положення мiжнародного права в нацiональнiй правовш систем1 визначаеться не тiльки конституцшними нормами, але й бажанням нащональних судiв застосовувати норми мiжнародного права у сво!х рiшеннях. Саме так працюють суди бiльшостi европейських держав, прямо застосовуючи положення Конвенци.
Для судiв Украши застосування Конвенци та практики Свропейського суду набули особливо! актуальносп з прийняттям 23 лютого 2006 року Закону Украши «Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» (дал> Закон про виконання ршень), який увiбрав у себе численш резолюци Комiтету Мiнiстрiв Ради Свропи: Rec (2004) 5 вiд 12.05.2004 року щодо перевiрки узгодженост законопроекпв, iснуючих законiв та адмшютративно! практики зi стандартами, викладеними в Свропейськш Конвенци з прав людини; Rec (2004) 4 вiд 12.05.2004 р. щодо мюця Свропейсько'1 конвенци з прав людини в ушверситетськш освт та професiйнiй пiдготовцi [7; 8; 9]. В закон знайшла вщображення правова позицiя Суду щодо наслщюв, визначена у рiшеннi «Броньовський проти ПольщЬ>, вiд 22 червня 2004 року.
Верховний Суд Украши ухвалив низку постанов Пленуму, в яких надаеться роз'яснення судам загально'1 юрисдикци про необхщшсть застосування Конвенци про захист прав людини та основоположник свобод i ршення Свропейського суду як джерела права. Так, у постановi Пленуму Верховного Суду Украши «Про судову практику у справах про захист гщносп та чесп фiзичноi особи, а також дшовох репутаци фiзичноi та юридично'1 особи» № 1 вщ 27.02.2009 р. визначено: «...суди повинш застосовувати Конвенщю i рiшення Свропейського суду як джерело права.»; у постановi Пленуму Верховного Суду Украши «Про судове ршення у цившьнш справЬ> №14 вщ 18.12.2009 р. зазначено: «.у мотивувальнш частинi кожного ршення... У разi необхiдностi мають бути посилання на Конвенщю та ршення Свропейського суду, яю згiдно iз Законом вщ 23.02.06 р. №3477-ГУ е джерелом права та пщлягають застосуванню в данш справЬ> [10, с. 7; 11, с. 4].
Незважаючи на вжиття державою заходiв загального характеру, кшькють рiшень Свропейського суду, яю постановленi проти Украши, не зменшуеться.
М. В. Буроменський видшяе три можливi шляхи застосування Свропейсько'1 конвенци в правовiй системi Украши, а саме - через прийняття спещальних законiв, тлумачення iснуючих закошв на основi Конвенци та застосування мiжнародних норм у свiтлi ст. 9 Конституци Украши [12]. Як приклад вш наводить Конституцiйний суд 1спани, який, беручи до уваги ршення Свропейського суду у справi «Кастелз проти 1спани», ухвалив, що прецедентне право Свропейського суду може бути прямо
застосоване в юпанському правовому регулюванш [13, с. 126].
Для Укра'ни це цiлком новий механiзм захисту прав людини, введення якого ускладнюеться багатьма чинниками, зокрема проблемами реформування само' судовох та правово' системи в Укра'ш, невщповщносп праворозумiння, що формувалося та складалося у бшьшосп представникiв украшсько!' юридично' науки в радянський перюд, вимогам та реалiям сьогодення. Це ускладнюеться ще й тим, що Укра'на е державою з континентальною системою права, в той час як право Свропейського суду -прецедентне, а отже, перед суддями Укра'ни гостро сто'ть проблема вивчення та застосування не тшьки норм Конвенцп, а й прецедентних рiшень Свропейського суду.
У Загальнодержавнш програмi адаптацп законодавства Укра'ни до законодавства Свропейського Союзу, затверджено' Законом Укра'ни вщ 18 березня 2004 року № 1629-IV, iз змiнами, вказуеться, що джерелом права Свропейського Союзу, до якого здшснюеться адаптащя законодавства Укра'ни, е, зокрема, рiшення Свропейського суду [14]. Крiм того, згщно ст. 17 Закону про виконання ршень суди Укра'ни застосовують при розглядi справ Конвенцiю та практику Суду як джерело права. Отже, украшсью суди мають не тшьки право, але i обов'язок застосовувати при розглядi справ практику Свропейського суду як джерело права.
Вщповщно до ст. 32 Конвенцп, юрисдикщя европейського суду поширюеться на вс питання, якi стосуються тлумачення та застосування Конвенцп i протоколiв до не'. Крiм того, як зазначалося вище, зпдно iз Законом про ратифшащю повнiстю визнае на сво'й територп юрисдикцiю европейського суду в уах питаннях, що стосуються тлумачення i застосування Конвенцп. Отже, ршення Свропейського суду е офiцiйними тлумаченнями Конвенцп, а отже, застосування ршень Свропейського суду е одночасно застосуванням Конвенцп.
Аналопчш тдходи зафiксованi в процесуальних кодексах Укра'ни, оскiльки мехашзм застосування Конвенцп та практики Свропейського Суду в бшьшш мiрi залежить вщ внесення у нацiональне законодавство необхщних змiн, що випливають з прецедентного права, яке створюеться ршеннями Свропейського Суду з прав людини.
Робота над щею проблемою тривае дос i найпоказовiшим прикладом цьому останшм часом е прийняття 13 кв^ня 2012 року Кримiнального процесуального кодексу Укра'ни, у якому вперше в кримiнальному судочинствi в ст. 8 закршлений принцип верховенства права «вщповщно до якого людина, п права та свободи визнаються найвищими цшностями та визначають змют i спрямованiсть дiяльностi держави. Принципи верховенства права у кримшальному провадженнi застосовуеться з урахуванням практики Свропейського суду з прав людини» [15, с. 88].
Таким чином, якщо за умови, що внутршне законодавство не регулюе певних питань або регулюе 'х суперечливо, застосування ршень Свропейського суду як джерела права е едино можливим i обов'язковим. Навт у раз^ коли видаеться, що ршення Свропейського суду суперечать внутршньому законодавству, прюритет повинен вщдаватися ршеннями Свропейського суду, оскшьки, по-перше, це означатиме визнання прюритету мiжнародних правових акт1в над внутрiшнiми, а подруге, за умови звернення учасниюв певного судового провадження в Свропейський суд останнш, застосовуючи свою власну судову практику, визнае ршення укра'нського суду таким, що не вщповщае Конвенцп.
У разi наявностi тшзш мiж нормами нацiонального законодавства Укра'ни та КонвенцГ! прiоритетному застосуванню пщлягають саме норми Конвенцii як мiжнародного договору. На користь цГ€1 позицп можна навести ншступнГ аргументи:
По-перше, дiе мГжншродний принцип до6росовГсного виконання державою сво'х мГжншродних зобов'язань, який фактично закршлений статтею 8 Конститущею Укра'ни. Цей принцип визначений, зокрема: у статп 26 Вiденськоi конвенцп «Про
право мiжнародних договорiв» 1969 р. (ратифшована Украшою 14 травня 1986 р), у якш закрiплено, що «кожен чинний договiр е обов'язковим для його учасниюв i повинен добросовюно виконуватись» (pacta sunt servanda) та статп 27 зазначеного документу, яка передбачае, що «учасник не може посилатись на положення свого внутршнього права як на виправдання для невиконання ним договору»; у статп 19 Закону Украши «Про мiжнароднi договори Украши» 29 червня 2004 р., якою прямо визначаеться: «...якщо мiжнародним договором Украши, який набрав чинносп в установленому порядку, встановлено iншi правила, нiж п, що передбаченi у вiдповiдному акт законодавства Украши, то застосовуються правила мiжнародного договору» [16; 17].
По-друге, при обгрунтуванш прiоритетностi норм Конвенцп, необхiдно акцентувати увагу на частину 1 ст. 22 Конституцп, яка визначае, що «права i свободи людини й громадянина, закрiпленi щею Конституцiею, не е вичерпними», е вс пiдстави стверджувати, що у раз^ коли гарантп прав людини, що зафшсоваш у Конвенцп, з rid чи шшо'1 причини залишилися неповними у Конституцп Украши, прюритет отримують саме Конвенцiя та практика Свропейського суду.
Проблемним питанням е застосування практики Свропейського суду судами Украши, оскшьки вщповщно до преамбули Закону Украши про виконання ршень, цей Закон регулюе вiдносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати ршення Свропейського суду з прав людини у справах саме проти Украши; з необхвдшстю усунення причин порушення Украшою Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод i протоколiв до не'1; з впровадженням в украшське судочинство та адмiнiстративну практику европейських стандар^в прав людини.
Вiдповiдно до ст.17 цього Закону суди мають застосовувати практику Суду, тобто будь-яке ршення або ухвалу, винесеш Свропейським судом, незалежно вщ суб'ектного складу справи, у т. ч. й у справах проти Украши, а стаття 18 визначае порядок посилання на Конвенщю та практику Суду. При цьому варто зауважити, що йдеться саме про «практику Суду» у значенш, розкритому у статп 1 цього Закону, тобто практику Свропейського суду та Свропейсько'1 комюп з прав людини, а не лише про ршення щодо Украши. Важливо пам'ятати, що у Закош про виконання ршень немае положень, яю б забороняли застосовувати ршення чи ухвали Свропейського суду з прав людини, постановлен щодо шших краш.
Згiдно iз статтею 46 Конвенцii держави - учаснищ зобов'язанi виконувати остаточнi ршення Суду в будь - яких справах, у яких вони е сторонами.
При цьому Свропейський суд при прийнятп ршень щодо Украши керуеться уаею своею практикою, в тому чист ршеннями у справах проти шших держав. Це вщповщае принципу правово'1 визначеностi, оскiльки робить ршення Суду прогнозованими. Отже, при застосуванш правових позицiй Свропейського суду нащональш суди повиннi враховувати всю його практику, в тому чист сформовану й щодо шших краш.
Так, у справi «Ранцев проти Кшру та Росп» Суд нагадав, що мета його ршень, о^м вирiшення конкретно'1 справи, полягае також у роз'ясненш, утвердженнi та розвитку правил, встановлених Конвенщею, для тдвищення загальних стандартiв захисту прав людини та поширення практики поваги до прав людини у державах-учасницях. У справi «Опуз проти Туреччини» Суд визнав наявшсть де - факто erga omnes (з лат. «щодо вах») ефекту сво'1'х рiшень, вказавши на необхщшсть брати до уваги його висновки навт у рiшеннях щодо шших держав-учасниць: оскшьки Суд надае остаточне авторитетне тлумачення прав i свобод, визначених у Роздш 1 Конвенцп, вш розглядае, чи прийняли нащональш органи влади достатньою мiрою принципи, що випливають з його ршень щодо аналопчних питань, навггь якщо вони
стосуються шших держав [18, с. 20].
I тут виникае наступна проблема, а саме те, що Законом не встановлено порядок доступу до практики Свропейського суду з прав людини загалом, тому реальне застосування практики Суду при здшсненш судочинства судами Украши дещо ускладнюеться.
У ст.18 Закону Украши про виконання, встановлений порядок посилання на практику Суду, принаймш, це випливае iз назви дано! статп «Порядок посилання на Конвенщю та практику Суду», але, як свщчить аналiз И змюту, вiн полягае 1 обмежуеться лише приписом використовувати переклади текспв ршень Суду, надрукованих вiдповiдно до ст.6 цього Закону у спецiалiзованих у питаннях практики Суду юридичних виданнях, а за вщсутносп - оригшальний текст.
Для реалiзацii цього пщходу потрiбно забезпечити доступнiсть усiх ршень Свропейського суду для суддiв Украши, оскшьки суди повиннi використовувати офшшний переклад Конвенцп та у разi вiдсутностi такого суд повинен користуватися оригшальним текстом.
Багато науковцiв i практикiв, серед яких зокрема i колишнiй Урядовий уповноважений у справах Свропейського суду з прав людини Зайцев Ю.С. наголошуе на тому, що «наявшсть чи вiдсутнiсть перекладу рвения Свропейського суду жодним чином не обмежуе його застосовуваносп украшськими судами» [19, с. 7].
Автор з такою позищею не погоджуеться, тому що по-перше в ст.65 Закону Украши «Про судоустрiй i статус судд1в» вiд 2010 року в новш редакцп вiд 2015 року, серед вимог до кандидапв на посаду суддi ми не знайдемо ^6:1, яка пов'язана iз обов'язком кандидата на посаду суддi володiти однiею iз офiцiйних мов Суду (англшською або французькою) на тому рiвнi, який би забезпечував йому можливiсть вiльно знайомитися i розумiти практику Свропейського суду в оригшал^ у випадку зайняття ним посади суддц по-друге виникае питання, а хто ж буде визначати 1 пщтверджувати те, що практика Свропейського суду з прав людини, застосовувана нацюнальним суддею, мае автентичний переклад вщносно мови оригшалу; по-трете застосування украшськими судами ршень Свропейського суду в оригшальному тексп, може суперечити вимогам статп 57 Конституци Украши про те, що кожному гарантуеться право знати сво'1 права ! обов'язки, адже принцип правовох визначеностi е складовим елементом верховенства права.
Так в Рекомендацп Rес (2002) 13 Комiтету м1н1стр1в Ради Свропи державам-членам Ради Свропи про опублшування ! поширення в державах-членах Ради Свропи текспв Конвенцп та постанов i рiшень Свропейського Суду вщ 18.12.2002 року, сформульоваш зобов'язання держав щодо перекладу ! поширення рiшень Свропейського Суду [20].
Станом на сьогодш, найбiльш повним ! систематизованим джерелом судово! практики Суду у переклад! украшською мовою е щоквартальний журнал «Практика Свропейського суду з прав людини. Ршення. Комет^Ь», який видаеться з 1999 р. Видавцем цього журналу е Украшська Правнича Фундацпя. Ршення Суду можна знайти також на веб-сайп Суду, де е спещальна пошукова система HUDOS з англомовним, французьким та турецьким штерфейсом. Переклади ршень Суду доступн1 i в деяких пошукових системах та на веб-сайтах Мшютерства юстиц1'1 Укра1ни, Нацiональноi школи судд1в Укра1ни, Центру iнформацii та документаци Ради Свропи в Украши та ш.
Тому, якщо законодавець вважае необхщним застосування при здшсненш судочинства вс1х правових позиц1й Свропейського суду незалежно вщ нацiональностi держави-вщповщача, в1н мае визначити механiзм доступу до ц1€1 практики (перекладу та оприлюднення).
З проблемним питанням застосування Конвенцп та практики Свропейського Суду стикаються судд1 при обгрунтуванш прийнятих ршень. Досить поширеним у д1яльност1 суд1в е абстрактне посилання на практику Свропейського суду без вказiвок на конкретне ршення цього органу. Нерщко навпаки - в судових ршеннях в1тчизняних суд1в робиться посилання на конкретне ршення Свропейського суду, але без зазначення стввщносносп його з нормами нацюнального права й обставинами конкретно' справи [21, с. 5].
Ще одна проблема полягае у вщсутносп единих критерпв застосування практики Свропейського суду та Конвенцп у судових ршеннях. Як зазначае П. М. Рабшович, «справжнш смисл багатьох норм Конвенцп, сформульованих здебшьшого в надто абстрактнш, часто оц1ночн1й форм^ конституюеться, з'ясовуеться лише п1сля 1'х тлумачення i застосування у ршеннях Суду. Практика Суду (а це сотш рiшень) розвиваеться за вщверто прецедентним принципом. I тому знання й урахування прецедентних ршень Суду, засвоення специфши його професшного мислення, його «правового ментал^ету» - одне з найактуальшших завдань, що постають ниш перед суддями та будь-якими шшими суб'ектами захисту прав людини в Укршш» [22].
У цьому механiзмi застосування укра'нськими судами практики Свропейського суду з прав людини особлива роль належить Верховному Суду Украши, який не лише мае застосовувати практику Свропейського суду, а й безпосередньо бере участь у про^дур1 виконання ршень Свропейського суду. За Законом Верховний Суд Украши е единим у державi судом, повноважним переглядати судов1 ршення нацюнальних суд1в у разi встановлення у них Свропейським судом з прав людини порушень мiжнародних зобов'язань держави.
Нещодавно Верховний Суд м1г здшснювати перегляд в1дпов1дних ршень нацiональних судових органiв, у яких Свропейським судом констатовано порушення норм Конвенцп, лише у раз^ якщо вищий спецiалiзований суд допустить вщповщну скаргу до провадження у Верховному Судь
На даний час Законом Украши «Про забезпечення права на справедливий суд» в1д 12.02.2015 № 192^Ш, з метою тдвищення нацюнальних стандарпв судоустрою i судочинства та забезпечення права на справедливий суд було внесено змши до процесуальних кодекав та передбачено, що Верховний Суд може здшснювати перегляд вщповщних ршень нацюнальних судових оргашв, у яких Свропейським судом констатовано порушення норм Конвенцп за заявою особи, на користь яко'х постановлено ршення м1жвдродною судовою установою, юрисдикщя яко'1 визнана укр^хною, без будь-яких шших вимог [23, с. 132]. При цьому Верховний Суд ухвалюе остаточне судове ршення у справ^ без направлення справи на новий судовий розгляд.
Таю змши е позитивним кроком в застосуванш Конвенцп та практики Свропейського суду, але проблеми, як1 виникають у д1яльност1 суд1в при використанш правових позиц1й Свропейського суду, свщчать, що саме Верховний Суд повинен формувати концептуальш тдходи i методи використання судами европейських стандартiв, розробляти рекомендацй' щодо правильного та однакового застосовування ними при здшсненш правосуддя норм Конвенцп i практики Свропейського суду. Верховний суд може це робити передуам шляхом використання практики Свропейського суду з прав людини при виршенш конкретних справ уах категорш -адмшютративних, господарських, цив1льних i кримiнальних.
Яскравим прикладом використання положень Конвенцп i практики Свропейського суду з прав людини е Конституцшний Суд Украши, що здшснюе 1'х використання також за р1зними пiдходами (далi - КСУ). «Так, Свропейська конвенщя використовувалася при ухваленш КСУ двадцяти ршень i одного висновку: згадка про Конвенщю без посилання на конкретш статтi мала мiсце у чотирьох ршеннях, згадка
про преамбулу Конвенцп - в одному ршенш; ст. 1 Конвенцп була використана при ухваленнi одного ршення; ст.2 - при ухваленш двох рiшень; ст. З - при ухваленш одного рiшення; ст.5 - при ухваленнi одного ршення; п.1 ст.5 - одного ршення; ст.6 -п'ятьох рiшень i одного висновку; п.1 ст.6 - чотирьох ршень; ст.7 - одного ршення; ст.10 - одного ршення; ст.11 - двох рiшень; ст.13 - двох рiшень; ст.16 - одного ршення; ст.61 - одного ршення. Переважну бiльшiсть рiшень КСУ, в яких використовувались положення Свропейсько!' конвенцп, було ухвалено у справах за конституцшними поданнями. I лише чотири ршення КСУ базувалися на положеннях Свропейсько'1 конвенцп тд час розгляду справ за конституцшними зверненнями (з них одне -зверненням юридично'1 особи i три - за зверненнями фiзичних оаб) [24, с. 190].
Основш проблеми у застосуванш положень €вропейсько'1 конвенцп в дiяльностi КСУ полягають у тому, що багато ïï положень уже втшено в нацiональне законодавство, а КСУ використовуе переважно норми нащонального права, але посилаеться на Свропейську конвенцiю, коли: вiдсутнi iншi правовi регулятори у рамках нацiонального права; нащональних регуляторiв е замало для забезпечення всебiчного i повного правового регулювання певного питання; нацiональнi регулятори по^зному регулюють однi й т ж питання, а тому КСУ змушений звертатися до Свропейсько'1' конвенцп [25, с. 26].
Висновки. Поза сумшвом, Конвенщя закрiплюе найвищi цшносп людства -фундаментальнi права й основоположш свободи людини, iнтерпретованi Свропейським судом, якi становлять ядро як наднащонального, так i нацiонального права. Саме ця обставина дае тдстави для визнання прiоритетностi норм Конвенцп та практики Свропейського суду щодо норм нацiонального законодавства, а iмплементацiя Конвенцп та практики Свропейського суду, безумовно, е тим самим довгоочшуваним способом виршення конфлiктiв у процес розгляду спорiв, що зачiпають права, гарантоваш Конвенцiею, та послужить превенщею порушень положень Конвенцп нашою державою.
Звичайно, проблеми вдосконалення мехашзму застосування Конвенцп та практики Свропейського Суду в нащональне законодавство та нащональну судову практику юнуватимуть ще певний промiжок часу, але внесенням змш до чинного законодавства та практики його застосування, забезпеченням юридично'1 експертизи законопроекпв, перевiркою на вiдповiднiсть чинних законiв, належним опублшуванням, швидким та ефективним розповсюдженням на нацiональному рiвнi тексту ршень Суду серед суддiв, прокурорiв, адвокатв, працiвникiв правоохоронних органiв та шших категорiй працiвникiв, професiйна дiяльнiсть яких пов'язана iз правозастосуванням, а також триманням людей в умовах позбавлення вол^ забезпеченням ïx професiйноï пiдготовки з питань вивчення Конвенцп та практики Свропейського суду та шших заxодiв, ми зможемо подолати ïx, що, безперечно, призведе до демократизацп нашого суспiльства i всебiчному дотриманню прав людини в нашiй держава
Список використаноУ л1тератури
1. Конвенщя про захист прав людини та основних свобод iз поправками, внесеними вщповщно до положень Протоколу №11 // Практика Свропейського суду з прав людини. - 1999. - №1.
2. Про ратифшащю Конвенцп про захист прав i основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколiв №2, 4, 7 та 11 до Конвенцп: Закон Украши вщ 17.07.1997 № 475/97-ВР // Вщомосп Верховно! Ради Украши. - 1997. - № 40 - ст. 263.
3. European Court of human rights applications before a judicial formation 31.12.2014 [Electronic resource] // European Court of human rights. - search HUDOC case-law. - Mode of access : http://www.echr.coe.int/Documents/Stats_pending_2014_ENG.pdf. - Title from
the screen.
4. Violations by Article and by State - 1959 - 2014 [Electronic resource] // European Court of human rights - search HUDOC case-law. - Mode of access : http://www.echr.coe.int/Documents/Stats_violation_1959_2014_ENG.pdf. - Title from the screen.
5. Конститущя Украши. - Харюв : Одисей, 2005. - 48 с.
6. Антонович М. Украша в мiжнароднiй ^creMÍ захисту прав людини : моногр. / М. Антонович. - Кшв : Academia, 2000. - 262 с.
7. Рекомендащя Rec(2004)4 Ком^ету мшю^в державам-членам про роль Свропейсько'' конвенцп з прав людини в ушверситетськш освт та профeciйнiй пiдготовцi вiд 12.05.2004 року [Електронний ресурс] // Практика Свропейського суду з прав людини. Ршення. Коментарг - 2004. - № 4. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_573. - Назва з екрана.
8. Рекомендащя Rec(2004)5 Ком^ету мшс^в державам-членам щодо пeрeвiрки законопроeктiв, icнуючих законiв та адмшютративно'' практики на вiдповiднicть стандартам, викладеним в Свропейськш конвенцп з прав людини вщ 12.05.2004 року [Електронний ресурс] // Практика Свропейського суду з прав людини. Ршення. Коментарь - 2004. - № 4. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_574. - Назва з екрана.
9. Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини : Закон Украши вщ 23.02.2006 № 3477-IV // Вщомосп Верховно'' Ради Украши. -28.07.2006.- № 30 - ст. 260.
10. Постанова Пленуму Верховного суду Украши вщ 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гщносп та чесп фiзичноi особи, а також дшово'' репутацп фiзичноi та юридично'' особи» // Вюник Верховного суду Украши. - 2009. -№ 3 - С.7.
11. Постанова Пленуму Верховного суду Украши вщ 18.12.2009 року № 14 «Про судове ршення у цившьнш справЬ> // Вюник Верховного суду Украши. - 2010. - № 1 - С.4.
12. Буроменський М. В. Конвенцп Ради Свропи i розвиток законодавства Украши : доповщь на конференцп / М. В. Буроменський // Украша i мiжнароднe право на мeжi тисячолт (до завершення 10^ття мiжнародного права ООН 1989-1999), м. Кшв, 26-27 листопада 1999 р. - Кшв, 1999
13. Буроменський М. Кроки до Свропи : рeцeнзiя на збiрник : «Практика Свропейського суду з прав людини. Ршення. Дослщження. Нормативш акти». Вип.1, 2, 3 / М. Буроменський // Право Украши. - 1999. - №8.
14. Про Загальнодержавну програму адаптацп законодавства Украши до законодавства Свропейського Союзу: Закон Украши вщ 18.03.2004 року № 1629-IV // Вщомосп Верховно'1' Ради Украши. - 2004. - № 29 - ст. 367.
15. Кримшальний процесуальний кодекс Украши вщ 13.04.2012 року № 4651-VI // Вщомосп Верховно'' Ради Украши. - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13 - ст. 88.
16. Вщенська конвенщя про право мiжнародних договорiв, Заява вщ 23.05.1969 року [Електронний ресурс] // Офшшний веб-портал Верховно'1 Ради Укра'1ни. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_118. - Назва з екрана
17. Про мiжнароднi договори» iз змшами i доповненнями, внесеними Законом Украши : Закон Украши вщ 05.06.2014 року № 1323-VII // Вщомосп Верховно'' Ради Украши. -2014. - № 34 - ст. 1166.
18. Юдювська Г. Ю. Еволющя ролi Свропейського суду - на шляху до процeдуралiзацii фундаментальних прав / Г. Ю. Юдювська // Вюник Верховного Суду Украши. - 2011. -№ 7 - С. 19-22.
19. Зайцев Ю. С. Про тонкощi використання в украшськш судовш практищ ршень
Свропейського суду з прав людини / Ю. С. Зайцев // Бюлетень Мшютерства юстицп Украши. - 2010. - № 11. - С. 5-8.
20. Рекомендащя Rec(2002)13 Ком^ету мiнiстрiв Ради Свропи державам-членам «Щодо опублiкування та розповсюдження тексту Свропейсько'1 конвенцп з прав людини i практики Свропейського суду з прав людини в державах-членах» вщ 18.12.2002 року [Електронний ресурс] // Практика Свропейського суду з прав людини. Ршення. Коментарь - 2004. - № 4 - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_717. -Назва з екрана.
21. Онопенко В. В. Мехашзм захисту прав людини в Укрш'ш потребуе ютотного вдосконалення / В. В. Онопенко // Вюник Верховного Суду Украши. - 2011. - № 7. -С. 4-7.
22. Рабшович П. Ршення Свропейського суду з прав людини : до характеристики концептуально-методолопчних засад 1'х обгрунтування / П. Рабшович // Практика Свропейського суду з прав людини: Ршення. Коментарь - 1999. - №1.
23. Про забезпечення права на справедливий суд: Закон Украши вщ 12.02.2015 № 192-VIII // Вщомосп Верховно!' Ради. - 2015. - № 18, № 19-20 - ст. 132.
24. Кампо В. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року та Конституцшний Суд Украши / В. Кампо, М. Савчин, Н. Серпенко // Право Украши. -2010. -№ 10. - С. 186-197.
25. Науково-практичний коментар до Закону Украши «Про виконання ршень та застосування практики Свропейського суду з прав людини» / С. Я. Фурса, С. I. Фурса. -Кшв : Центр правових дослщжень, 2007. - 50 с.
Стаття надшшла до редакцп 16.05.2015 р. S. V. Stepanova
THE PROBLEMS OF APPLICATION OF THE CONVENTION FOR PROTECTION OF HUMAN RIGHTS AND FUNDAMENTAL FREEDOMS AND THE PRACTICE OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS
The problems, which appear before Ukraine in the process of implementation of the provisions of the Convention for Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the practice of the European Court of Human Rights to the current legislation of Ukraine on protection of constitutional civil rights and liberties, the research of problems of their application in judicial proceedings and determination of the effective measures for improvement of application of the Convention and the resolutions of the European Court foremost by the courts of Ukraine, are brought up in the paper.
The paper consists of the introduction, the definition of the problem in general, the analysis of the latest research and legal principles, which the solution to such problem is founded in and which the author relies on, the highlighting of the prior unsettled parts of the general problem, which the mentioned article is devoted to, the conclusions, and the list of references used.
The relevance of the problems set in the article is connected with compulsory use of the Convention for Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the practice of the European Court of Human Rights as the rule of law. The aim of the paper is to research and to solve these problems. The set problems give an opportunity to further improvement of the remedy devices to a fair trial. The rules of law quoted in the article reflect the recent positive steps of Ukraine towards the implementation of the provisions of the Convention for Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the practice of the European Court of Human Rights.
In the conclusions the author gives her suggestions as for the improvement of implementation condition and application of the Convention and the practice of the European Court in the national legislation and national judicial practice.
The conceptual issues and conclusions of the research may be used: in scientific research - for further development of theoretical and practical issues in the field of usage of the Convention and the practice of the European Court; in law-making - for formulation and detailing of suggestions as to improvement of the legislation of Ukraine; in law enforcement -for improvement of work of the governmental authorities regarding implementation of the principles of the rule of law; in teaching and learning activities - for teaching of the courses «Constitutional Law of Ukraine», «International Law», «Criminal Process». The findings are also useful for all people, who are interested in current problems of constitutional and international law and protection of human rights.
Keywords: European Convention on Human Rights, the decisions of the European Court of Human Rights, the practice of the European Court of Human Rights, the application of the European Court of Human Rights.
УДК 342.7(477)(045) Ю. С. Xo66i
ОСНОВН1 ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1НФОРМАЦ1ЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТЕ СВРОШТЕГРАЦП УКРА1НИ
В cmammi розглядаються основн1 проблеми забезпечення тформащйних прав людини в Украш, виршення яких залежить eid реформування тформацтного законодавства та Конституци Украгни, зокрема гг другого роздшу. Наголошуеться, що без гх ефективног реал1заци та захисту не можна говорити про побудову тформацтного сустльства, яке б в1дпов1дало европейським стандартам та щнностям.
До основних проблем сл1д в1днести хаотичний розвиток тформацтного законодавства ще до прийняття чинног Конституци Украгни, в1дсутн1сть законодавчо врегульованого порядку функщонування та д1яльност1 в мереж11нтернет, невизначетсть механ1зм1в забезпечення в1дпов1дальност1 за порушення тформацтного законодавства.
Ц1 проблеми може бути подолано шляхом прийняття тформацтного кодексу, який окр1м загальног та спещальног частин повинен мати роздт щодо мехашзм1в захисту тформащйних прав, м1стити вичерпний перелт умов в1днесення тформаци до категоргг з обмеженим доступом та надання гй в1дпов1дних гриф1в та ч1ткий перелт умов обмеження тформащйних прав 1з зазначенням в1дпов1дних механ1зм1в та терм1н1в цього обмеження. Кр1м того, дощльно запровадити посаду 1нформащйного омбудсмена з метою всеб1чного та ефективного захисту права на доступ до тформащг та 1нших тформащйних прав.
Клю^о^^ слова: тформащйт права, тформащйне законодавство, тформащйне сустльство, тформащйний кодекс, тфомращйний омбудсмен.
Постановка проблеми. Свропейський вибiр Украши вимагае вщ не! значних зусиль в напрямку гармошзаци нащонального законодавства з европейським правом. Це в першу чергу стосуеться прав та свобод людини та громадянина як запоруки побудови дшсно демократичного та розвинутого сустльства та держави. Цей процес повинен починатися з основного закону краши - Конституци, на базi та у вщповщшсть до яко'1 створюеться та розвиваеться вся правова система. Роздш про права та свободи людини повинен вщповщати мiжнародним та европейським стандартам в цш сферi та узгоджуватися з мiжнародними зобов'язаннями Украши. На сам перед, це стосуеться
