CC BY
19
Орипнальы досл1дження
Originаl Researches
УДК616.7+616-001)-089.168.1: 616-009.7-085 КУЧИН Ю.Л.
На^ональний медичний ун'терситет iменi О.О. Богомольця, м. Ки'/в
проблеми знеболювання травматолопчних та ортопедичних хворих у пюляоперацмному перЮд1, яким проводиться тромбопроф1лактика:
безпечнють одночасного призначення
нестеро1дних протизапальних л^арських засоб1в та низькомолекулярних гепариыв
Резюме. Метою досл/дження була оцнка безпечност одночасного призначення нестеродних протиза-пальнихлкарських засоб1в (НПЛЗ) (декскетопрофену) та низькомолекулярних гепарин/в (НМГ) (бемпарину) у профлактичних дозах у травматолопчних та ортопедичних хворих. У досл/дження включалися пац1енти, яким було виконано травматолопчне або ортопедичне оперативне втручання та як отримували декскето-профен та/або бемпарин у профлактичнихдозах. Основними критер/ями оцнки були крововтрата пд час та псля операцП та наявнсть великих або клмчно значимих кровотеч/кровоточивост/. Вторинними результатами були: потреба у трансфузП препарат/в кровь потреба в застосуванн препарат, що впливають на гемостаз, та змни лабораторних показниюв.
Не було виявлено ¡нтеракц/й мж НМГ та НПЛЗ, як б значимо впливали на показники коагуляци, що рутинно застосовуються в кл/н/чн/й практиц¡. Одночасне застосування НМГ та НПЛЗ пдвищуе ризики малих крово-теч О 0,23, 95% Д1 (0,12-0,45)), але не великих та кл1н1чно значимих кровотеч О 3,46, 95% Д1 (0,49-150,1)) у пюляоперац/йному перюд¡. Також поеднання НМГ та НПЛЗ не збльшуе кровоточивсть пюляоперац/йно! рани, крововтрати по юрурпчних дренажах та не збльшуе юлькосл гемотрансфуз/й.
Встановлено, що одночасне призначення НМГ у профлактичних дозах та НПЛЗ може застосовуватись у травматолопчних та ортопедичних хворих у пюляоперац/йному пер/од/.
Ключов слова: тромбопрофлактика, низькомолекулярн гепарини, нестероднI протизапальнI лкарсью за-соби, геморапчн/ ускладнення.
Травма
Вступ
Нестерощш протизапальш лшарсью засоби (НПЛЗ) рутинно використовуються в л^ванш болю у травматолопчних хворих, оскшьки вони е ефективними анальгетиками та вщграють важливу роль у тсляопе-рацшному знеболюванш та знеболюванш тсля травми. НПЛЗ е ефективними i сильнодшчими анальгетиками та застосовуються замють ошапв або разом iз ними за-лежно вщ штенсивност больового синдрому [1].
Мехашзм ди НПЛЗ базуеться на блокуванш ци-клооксигенази (ЦОГ), що е ключовим ферментом, який бере участь у перетворенш арахщоново! кислоти з утворенням простанощв. На сьогодш щентифшова-но двi iзоформи ферменту (ЦОГ-1 та ЦОГ-2), кожна з яких вщграе специфiчну роль у рiзних фiзiологiчних процесах. Перший iзофермент (ЦОГ-1) продукуеться постшно (наприклад, слизовою шлунка), тобто кон-ституцшно, тодi як ЦОГ-2 е шдукованою формою ферменту (видтяеться у вщповщь на запалення). ЦОГ-1
щентифшуеться практично у вшх тканинах при !х нормальному функцюнуванш. Вона вважаеться основним фактором, що регулюе синтез простагландишв у нормь Одшею з важливих функцш, у регуляци яко! бере участь ЦОГ-1, е агрегащя тромбоцитiв. Отже, блокування ще! функци призводить до неможливостi адекватно! агре-гаци тромбоцитiв. При цьому бтьшють НПЛЗ блокуе обидвi форми ЦОГ, не ттьки зменшуючи експресiю ЦОГ-2 та зменшуючи викид прозапальних цитоюшв, але й ЦОГ-1, зменшуючи продукцш простагландинiв iз захисною функцiею, у тому чи^ збiльшуючи ризики порушень функци тромбоцитiв. Тому до так зва-них клас-специфiчних (характерних для всього класу НПЛЗ) небажаних ефеклв зараховують i пiдвищений ризик кровотеч [2].
© Кучин Ю.Л., 2014 © «Травма», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Хоча малоймовiрно, що антитромбоцитарнi ефек-ти НПЛЗ значимо пщвищують ризик кровотеч само-стiйно, але пацieнти хiрургiчного профiлю часто отри-мують гепарин або iншi прямi антикоагулянти для профилактики тромботичних ускладнень у тсляопера-цiйному перiодi.
Проведення тромбопрофiлактики травматолопч-ним та ортопедичним хворим регламентуеться наказом Мiнiстерства охорони здоров'я Украши № 329 вiд 15.06.2007 року «Про затвердження клiнiчних протоко-лiв надання медично! допомоги з профилактики тромботичних ускладнень в хiрургií, ортопеди i травматологи, акушерствi та пнекологи». Згiдно з цим документом у всiх хворих iз травмою та ризиками тромботичних ускладнень, за умови вщсутносп протипоказань, рекомендовано проводити профилактику тромботичних ускладнень шляхом застосування середшх профтак-тичних доз низькомолекулярних гепаринiв (НМГ), починаючи И якомога ранiше (36 год тсля травми) (ступiнь 1А). При проведеннi планово! артропластики стегнового або колшного суглоба рекомендовано ру-тинне застосування одного з трьох антикоагулянтiв:
1. НМГ (у середнш профiлактичнiй дозi для пашен-пв iз великим ризиком починають за 12 год перед опе-ращею та продовжують через 12—24 год тсля операци або через 4—6 год шсля операци в половит звичайно! дози, а потiм iз збiльшенням дози до звичайно! при великому ризику на наступний день).
2. Фондапарин (2,5 мг починати через 6—8 год шсля операци).
3. Коректоваш дози антагошспв вггамшу К починати до операци чи ввечерi пiсля операци.
При цьому не виявлено переваг фондапарину по-рiвняно з НМГ та антагошстами вiтамiну К чи НМГ порiвняно з антагонiстами вггамшу К.
При операцiях iз приводу переломiв стегна також рекомендовано рутинне використання НМГ у серед-нiй профтактичнш дозi. Тривалють профiлактики при травматолопчних та ортопедичних операцiях повинна становити не менше 10 днiв, а у пащентав iз високим ризиком профилактику продовжують вiд 28 до 35 дшв пiсля операци: рекомендуються високi профiлактичнi дози НМГ, антагошсти вiтамiну К або фондапарин.
Таким чином, бтьшють травматологiчних хворих в один i той же перiод потребують застосування як НПЛЗ для л^вання болю, так i препаратав, що вико-ристовуються для тромбопрофтактики, серед яких на першому мюш за частотою застосування стоять низь-комолекулярнi гепарини.
Осюльки пiдвищений ризик штраоперацшно! кро-вотечi е клас-специфiчним для НПЛЗ, у бiльшостi ш-струкцiй до цих препаратiв вказано, що одним iз протипоказань до !х застосування е одночасне застосування засобiв, що впливають на гемостаз, включаючи низь-комолекулярнi гепарини. Осюльки часто неможливо уникнути одночасного використання препаратав цих груп, у практичнш медицинi вони призначаються з по-силанням на бiльшi ризики вiдмови вiд 1х використання [3—5]. 1снуе значна юльюсть накопичених даних (вклю-
чаючи шформацшш листи МОЗ) щодо безпечностi використання окремих НПЛЗ на фош застосування низькомолекулярних гепаришв у профiлактичних дозах [6—8], але не було проведено жодного дослщження до-статнього рiвня для тдтвердження цього.
Метою нашого дослiдження була оцшка безпеч-ностi одночасного призначення НПЛЗ (декскетопро-фену) та НМГ (бемшарину) у профiлактичних дозах у травматолопчних та ортопедичних хворих.
Матер\али \ методи досл\дження
Дизайн досЛдження
Проспективне багатоцентрове обсервацiйне до-слщження безпечностi одночасного призначення не-стеро!дного протизапального лшувального засобу декскетопрофену та низькомолекулярного гепарину бемiпарину в профтактичних дозах.
Критери включення пащенпв:
— Вiк пацieнта 18 роив або старше.
— Патент дав згоду на участь у дослщженш, до-ступний для розмови.
— Пацieнту проводиться знеболююча тератя дек-скетопрофеном.
— Пацieнту проводиться або не проводиться тром-бопрофтактика бемiпарином у профiлактичних дозах (2500 або 3500 МО залежно вщ ступеня ризику).
Критери невключення:
— Вш пацieнта молодше 18 роив.
— Пащент не контактний або не дав згоду на участь у дослщженш
— Пащент мае протипоказання до застосування декскетопрофену або бемшарину.
Зб1р даних
У дослщження включалися пащенти, яким було ви-конано травматолопчне або ортопедичне оперативне втручання та яю отримували в шсляоперацшному пе-рiодi декскетопрофен як препарат для знеболення ± бемiпарин у профiлактичних дозах для профилактики тромботичних ускладнень. Ризик тромботичних ускладнень ощнювався за шкалою Сарпш [9] у кожному випадку.
Данi збиралися проспективно дослiдниками на 3-тю шсляоперацшну добу з використанням стандартизовано! шдивщуально! реестрацшно! форми пашен-та, що включала так! блоки:
1. Демографiчнi та анамнестичш данi, що стосують-ся хвороби, оперативного втручання та супутньо! патологи, що може потенцшно впливати на кровоточивiсть чи тромботичш ускладнення й оцiнку ризику тромбо-тичних ускладнень.
2. Оцiнка реалiзацií ризикiв кровотеч^кровоточи-востi, пов'язаних з оперативним втручанням (крово-втрати пiд час оперативного втручання та в шсляоперацшному перiодi тощо).
3. Оцiнка реал1заци ризикiв кровотеч^кровоточи-востi, не пов'язаних з оперативним втручанням (велиы та клМчно значимi кровотечi/кровоточивостi).
Основним критерieм оцiнки була крововтрата пiд час та тсля операци та наявшсть великих або клМчно
значимих кровотечi/кровоточивостi, не пов'язаних з оперативним втручанням, а також частота тромботич-них ускладнень.
Вторинними результатами були: потреба у трансфу-зи препаратiв кровi, потреба в застосуваннi препаратiв, що впливають на гемостаз, та змши лабораторних по-казникiв.
До великих та кшшчно значимих кровотеч зарахо-вано: симптоматичну кровотечу у критичних дтянках або органах (ретроперитонеальна, внутршньочереп-на, штраокулярна, сшнальна, внутршньопередсерд-на або перикард1альна, внутрiшньом'язова гематома з компартмент-синдромом) або будь-яку шшу вiдкриту кровотечу/крововилив, пов'язаш з такими наслiдками: фатальна, зниження гемоглобшу > 20 г/л, трансфузiя > 2 доз еритроцитарно! маси або цтьно! кровi. До ш-ших клiнiчно значимих подiй зараховували: будь-яку iншу кровотечу, розцiнену як кшшчно значиму, про-те яка не пщходить пiд критери велико!, будь-яку шшу кровотечу/крововилив, що стали причиною вщмши дослщжуваних препаратiв, спонтанну гематому на по-верхнi шыри > 25 см2, спонтанну кровотечу з носа/ рота/глотки > 5 хв, макрогематурш або кровотечу з уретри, що потребували медикаментозного л^вання, спонтанну шлунково-кишкову кровотечу або ректаль-ну кровотеча, кровотечу з ясен > 5 хв. До малих кро-вотеч/крововиливiв зараховували невелик! кровотеч^ крововиливи, що не пiдходять пщ критери великих або клiнiчно значимих подш.
Статистичний анал1з
Частота пщвищено! кровотечi/кровоточивостi пiд час та тсля оперативного втручання, частота великих або ктшчно значимих кровотечi/кровоточивостi, не пов'язаних з оперативним втручанням, а також частота тромботичних ускладнень буде проанал1зована для всiх пацieнтiв, у яких використовували декскетопрофен та/ або бемшарин, буде представлена середнiм значенням iз довiрчим iнтервалом (Д1) 95 %.
Пор1внювалась частота цих небажаних явищ за до-помогою оцiнки шаншв !х розвитку залежно вiд засто-сування декскетопрофену, бемiпарину або !х поеднан-ня. Вiдношення застосування декскетопрофену та/або бемшарину до розвитку кровотеч^кровоточивосп та тромботичних ускладнень оцiнювали з використанням моделi логiстичноí' регреси. Статистично значимим вважали похибку 1-го роду не бтьше 5 % (р < 0,05).
Результати та дискус\я
За перiод з вересня 2012 р. по вересень 2013 р. було отримано даш з 33 центрiв iз 20 регiонiв Укра!ни, за-гальна кiлькiсть пацieнтiв, яы увiйшли до аналiзу, — 584. Пащенпв роздiлили на кластери за ознакою супут-ньо! терапи, яку вони отримували в перiоперацiйному перюдк
— Б+Д+ — отримували i низькомолекулярнi гепа-рини (бемiпарин), i НПЛЗ (декскетопрофен).
— Б+Д--отримували лише низькомолекулярш
гепарини (бемшарин), не отримували НПЛЗ (декске-топрофен).
— Б—Д+ — не отримували низькомолекулярш гепарини (бемшарин), але отримували НПЛЗ (декскето-профен).
— Б—Д--не отримували аш низькомолекулярш
гепарини (бемшарин), аш НПЛЗ (декскетопрофен).
В жодного з пащенпв не було дiагностовано тром-боемболiю легенево! артери, у 2 розвинувся тромбоз глибоких вен нижшх кiнцiвок (обидва не отримували тромбопрофтактику). Оцiнка ризиыв геморапчних ускладнень з^ежно вiд терапГ! наведена нижче.
Збыьшення 1нтраоперац1йно*1 крововтрати (за ощн-кою х1рург1в та анестезюлопв пор1вняно з аналог1чною операц1ею в цьому центр1)
Загсом у 25,7 % пащенпв було констатовано збть-шення iнтраоперацiйноí' крововтрати. Вiдносний ри-зик для одночасного застосування бемшарину та декскетопрофену становив: для Б+Д--OR 0,72, 95% Д1
[0,22-2,21] (р = 0,805), для Б-Д+ — OR 8,8, 95% Д1
[2,21-76,13] (р < 0,001), для Б-Д--OR 4,19, 95% Д1
[1,83-11,18] (р < 0,001).
Таким чином, ризики збтьшення штраоперацшно! крововтрати при поеднанш НМГ та НПЛЗ пiдвищу-ються для контрольних груп, ^е не пдвищуються для застосування НМГ. Це говорить про те, що за ризики збтьшення штраоперацшно! крововтрати вщповщаль-ш лише низькомолекулярш гепарини, додавання ж до терапи НПЛЗ не мае додаткових ризиыв. А це свщчить на користь вибору шсляоперацшного старту тромбо-профiлактики там, де це можливо, включаючи пацieн-пв, якi отримують НПЛЗ перед операшею.
Потреба у гемотрансфуз1ях
Загсом 16,7 % потребували гемотрансфузи. Вiд-носний ризик для одночасного застосування бемшарину та декскетопрофену становив: для Б+Д--OR
2,1, 95% Д1 [0,49-18,94] (р = 0,5), для Б-Д+ — OR 4,86,
95% Д1 [1,2-42,2] (р = 0,019), для Б-Д--OR 1,76,
95% Д1 [0,81-4,24] (р = 0,184).
Таким чином, ризики поеднання НПЛЗ та низько-молекулярних гепаришв суттево не впливали на ризики збтьшення гемотрансфузш, але спостериалась тен-денцiя до збтьшення ризиыв цього небажаного явища. Це свтчить знову-таки на користь шсляоперацшного старту тромбопрофтактики у пащенпв, яы до операцГ! отримують НПЛЗ, для зменшення цих ризиыв.
Збыьшена крововтрата по дренажах
Загалом у 3,7 % пащенпв було констатовано збтьшення крововтрати по дренажах. Вщносний ризик для одночасного застосування бемшарину та декскетопрофену становив: для Б+Д- — OR 0,88, 95% Д1 [0,12-39,3] (р = 1), для Б-Д+ — OR 1,98, 95% Д1 [0,28-86,8] (р = 0,878), для Б-Д- — OR 3,46, 95% Д1 [0,49-150,1] (р = 0,369).
Таким чином, не виявлено збтьшення ризиыв зростання крововтрати по дренажах при одночасному застосуванш НПЛЗ та низькомолекулярних гепаришв.
Кровоточивкть рани
Загалом у 2 % пащенпв було констатовано пдвищену кровоточивiсть рани. Вщносний ризик для одночасного застосування бемшарину та декскетопрофену становив: для Б+Д--OR 0,47, 95% Д1 [0,05-22,5] (р = 0,839),
для Б-Д+ — OR 0,52, 95% Д1 [0,09-5,42] (р = 0,687), для Б-Д- — OR 1,86, 95% Д1 [0,22-86,2] (р = 0,965).
Таким чином, не виявлено збтьшення ризиыв пд-вищення кровоточивостi рани при одночасному засто-суванш НПЛЗ та низькомолекулярних гепаришв. Kp0B0Te4i велик та клiнiчно значимi Загалом в 1,3 % пащентав у пiсляоперацiйномy перь одi дiагностyвали клiнiчно значимi кровотечi.
Вiдносний ризик для одночасного застосуван-ня бемшарину та декскетопрофену становив: для
Б+Д--OR 0,31, 95% Д1 [0,03-15,9] (р = 0,642),
для Б-Д+ — OR 0,7, 95% Д1 [0,07-35,27] (р = 1), для
Б-Д--OR 1,23, 95% Д1 [0,12-61,2] (р = 1). Отже, за-
стосування низькомолекулярних гепаришв у профтак-тичних дозах, нестерощних протизапальних лiкарських засобiв, а також гх поеднання не збтьшувало ризики кль нiчно значимих кровотеч у пiсляоперацiйномy перiодi. Kp0B0Te4i малi
У 23,3 % пацiентiв у шсляоперацшному перiодi дiа-гностували малi кровотечi. Вiдносний ризик для одночасного застосування бемшарину та декскетопрофену
становив: для Б+Д--OR 0,61, 95% Д1 [0,23-1,72]
(р = 0,378), для Б-Д+ — OR 0,23, 95% Д1 [0,12-0,45]
(р < 0,001), для Б-Д--OR 0,71, 95% Д1 [0,41-1,24]
(р = 0,239). Таким чином, було встановлено, що поеднання НМГ та НПЛЗ шдвищуе ризики малих кровотеч у шсляоперацшному перюдь
Лабораторш змши показнимв коагуляцй Протягом трьох пiсляоперацiйних дiб дослщники фiксyвали значення лабораторних показникiв коагуля-цiйного гемостазу: протромбiновий iндекс (ПТ1), про-тромбiновий час, фiбриноген, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ), мiжнародне норма-лiзацiйне спiввiдношення. Протягом усього перюду спостереження значимих вiдмiнностей у показниках
коагуляцй мiж групами не спостер^алось. На рис. 1 продемонстровано групування за показниками АЧТЧ та ПТ1 на третю добу спостереження, коли штеракщя мiж низькомолекулярними гепаринами та нестеро'д-ними протизапальними лшарськими засобами була максимальна.
Як видно з дiаграм, що наведенi на рис. 1, медiани та квартильнi розмахи показниив коагуляцй' м1ж групами були без значимих вщхилень. Це свщчить про вщсут-нiсть таких штеракцш м1ж бемiпарином та декскето-профеном, яи б значимо впливали на показники коагуляцй', що рутинно застосовуються в клiнiчнiй практицi.
Висновки
1. Не виявлено iнтеракцiй мiж низькомолекулярними гепаринами (бемiпарином) та нестеро'дними про-тизапальними лiкарськими засобами (декскетопрофе-ном), яи б значимо впливали на показники коагуляцй', що рутинно застосовуються в клМчнш практищ.
2. Одночасне застосування НМГ та НПЛЗ шдвищуе ризики малих кровотеч, але не великих та клМчно значимих кровотеч у шсляоперацшному перюдь Також поеднання НМГ та НПЛЗ не збтьшуе кровоточивють шсляоперацшно! рани, крововтрати по хiрургiчних дренажах та не збтьшуе ктькосп гемотрансфузш.
3. Потенцiйне збiльшення ризиив кровоточивост пiд час оперативного втручання через штеракци мiж НМГ та НПЛЗ свтчить на користь пiсляоперацiйного старту тромбопрофтактики в пацiентiв, яи отримують НПЛЗ у передоперацiйному перiодi.
4. Одночасне призначення низькомолекулярних гепаришв (бемшарину) у профтактичних дозах та нестерощних протизапальних лшарських засобiв (декскетопрофену) може застосовуватись у травматолопчних та ортопедичних хворих у шсляоперацшному перюдь
90 80 70 60 50 40 30 20 10 0
1
Median 25-75 % Min-Max
Boxplot by Group Variable: АЧТЧ 3
- Г^ р м 1
2 3 4
Групи
110 105 100
95
3
¡EE 90 85 80 75
1
■ Median □ 25-75 % I Min-Max
Boxplot by Group Variable: ПТ1 3
Групи
Рисунок 1. Розподл м1ж групами показниюв АЧТЧ та ПТ1 на 3-тю добу спостереження (групи: 1 - Б+Д+, 2 - Б+Д-, 3 - Б-Д+, 4 - Б-Д-)
Список л1тератури
1. Nalini Vadivelu, Sukanya Mitra, Deepak Narayan. Recent Advances in Postoperative Pain Management// Yale Journal of Biology and Medicine. - 2010. - Vol. 83. - P. 11-25.
2. Simon L. Nonsteroidal anti-inflammatory drugs and their risk: a story still in development // Arthritis Research & Therapy. - 2013. - Vol. 15(Suppl. 3). - S1.
3. Green D, Klement P., Liao P., Weitz J. Interaction of low molecular weight heparin with ketorolac // The Journal of Laboratory and Clinical Medicine. — 1996. — Vol. 127 (6). - P. 583-587.
4. Klinkhardt U, Breddin H., Ess linger H, Haas S, Ka-latzis A., Harder S. Interaction between the LMWH revi-parin and aspirin in healthy Volunteers//Br. J. Clin. Pharmacol. - 2000. - Vol. 49. - P. 337-341.
5. Dahl V., Raeder J. Combination of low molecular weight heparin and non-steroidal anti-inflammatory agents // Tidsskr NorLaegeforen. - 1995. - Vol. 30(115(14)). - P. 1728-30.
6. Запорожан В.Н., Тарабрин o.al., Суслов В.В. и др. Эффективность и безопасность применения Дексалгина
Кучин Ю.Л.
Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, г. Киев
ПРОБЛЕМЫ ОБЕЗБОЛИВАНИЯ ТРАВМАТОЛОГИЧЕСКИХ И ОРТОПЕДИЧЕСКИХ БОЛЬНЫХ В ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОМ ПЕРИОДЕ,
КОТОРЫМ ПРОВОДИТСЯ ТРОМБОПРОФИЛАКТИКА:
БЕЗОПАСНОСТЬ ОДНОВРЕМЕННОГО НАЗНАЧЕНИЯ НЕСТЕРОИДНЫХ ПРОТИВОВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ЛЕКАРСТВЕННЫХ СРЕДСТВ И НИЗКОМОЛЕКУЛЯРНЫХ ГЕПАРИНОВ
Резюме. Целью исследования была оценка безопасности одновременного назначения нестероидных противовоспалительных лекарственных средств (НПЛС) (декскетопрофена) и низкомолекулярных гепаринов (НМГ) (бемипарина) в профилактических дозах у травматологических и ортопедических больных. В исследование включались пациенты, которым было выполнено травматологическое или ортопедическое оперативное вмешательство и которые получали декскетопрофен и/или бемипарин в профилактических дозах. Основными критериями оценки были кровопотеря в ходе и после операции и наличие больших или клинически значимых кровотечения/кровоточивости. Вторичными результатами были: потребность в трансфузии препаратов крови, потребность в применении препаратов, влияющих на гемостаз, и изменения лабораторных показателей.
Не было выявлено интеракций между НМГ и НПЛС, которые бы значимо влияли на показатели коагуляции, рутинно применяемые в клинической практике. Одновременное применение НМГ и НПЛС повышает риски малых кровотечений (OR 0,23, 95% ДИ [0,12-0,45]), но не больших и клинически значимых кровотечений (OR 3,46, 95% ДИ [0,49-150,1]) в послеоперационном периоде. Также сочетание НМГ и НПЛС не увеличивает кровоточивость послеоперационной раны, кровопотери по хирургическим дренажам и не увеличивает количества гемотрансфузий.
Установлено, что одновременное назначение НМГ в профилактических дозах и НПЛС может применяться у травматологических и ортопедических больных в послеоперационном периоде.
Ключевые слова: тромбопрофилактика, низкомолекулярные гепарины, нестероидные противовоспалительные лекарственные средства, геморрагические осложнения.
и Цибора у больных, перенесших миомэктомию // Здоровье женщины. — 2011. — № 3. — С. 118-122.
7. Тарабрин О.А., Симовских А.В. Профилактика венозных тромбоэмболитических осложнений на этапах хирургического лечения у больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы с сопутствующей артериальной гипертензией // Украшський журнал екстремальног медицини iменi Т.О. Можаева. — 2002. — № 2. — С. 67-73.
8. Тарабрин О.А., Мазур В.Н., Симовских А.В. Некоторые вопросы диагностики расстройств гемостаза и прогнозразвития тромбогеморрагических осложнений у беременных с преэклампсией. Регионарная анестезия с позиции оценки коагулопатий // Быь, знеболювання та ттенсивна тератя. — 2007. — № 3. — С. 42-48.
9. Pannucci C, Bailey S. et al. Validation of the Caprini Risk Assessment Model in Plastic and Reconstructive Surgery Patients // J. Am. Coll Surg. — 2011. — Vol. 212(1). — P. 105-112.
Отримано 25.08.14 ■
Kuchyn Yu.L.
National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv, Ukraine
ANALGESIA PROBLEMS IN TRAUMA
AND ORTHOPEDIC PATIENTS IN THE POSTOPERATIVE
PERIOD WHO UNDERGO THROMBOPROPHYLAXIS: SAFETY OF CO-ADMINISTRATION
OF NON-STEROIDAL ANTI-INFLAMMATORY DRUGS AND LOW MOLECULAR WEIGHT HEPARINS
Summary. The objective of the study was to evaluate the safety of co-administration of non-steroidal anti-inflammatory drug (NSAID) (dexketoprofen) and low molecular weight heparin (LMWH) (bemiparin) in prophylactic doses in trauma and orthopedic patients. The study included patients who underwent trauma or orthopedic surgery and who received dexketoprofen and/or be-miparin in prophylactic doses. The main evaluation criteria were blood loss during and after surgery and the presence of major or clinically significant bleeding/hemorrhage. Secondary outcomes were: the need for transfusion ofblood products, the need for drugs which have an impact on hemostasis and on changes in laboratory parameters.
There were no interactions between LMWH and NSAID that would significantly affect the coagulation parameters which are being used in routine clinical practice. Concomitant use of LMWH and NSAID increase the risk of small bleedings (odds ratio (OR) 0.23; 95% confidence interval (CI) [0.12-0.45]), but not major and clinically significant ones (OR 3.46; 95% CI [0.49-150.1]) in the postoperative period. Also, the combination of LMWH and NSAID does not increase postoperative wound bleeding, blood loss through surgical drainages and does not increase the number of blood transfusions.
It was found that co-administration of LMWH in prophylactic doses and NSAID can be used in trauma and orthopedic patients in the postoperative period.
Key words: thromboprophylaxis, low molecular weight heparins, non-steroidal anti-inflammatory drugs, hemorrhagic complications.
