CC BY
21Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 2. 2010 г. С. 241-248.
УДК 343.9
ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИЗАЦП ОКРЕМИХ Р1ЗНОВИД1В 1НСТИТУТУ ЗВЫЬНЕННЯ В1Д ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО В1ДБУВАННЯ ЗА КРИМ1НАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРА1НИ
Берзт П. С.
Тавршський национальный университет им. В. I. Вернадського, Симферополь, Украта
Статтю присвячено дослщженню особливостей систематизацй рiзновидiв iнституту звiльнення вiд покарання та його вщбування. Визначено змiст критерйв тако! систематизацп.
Ключов1 слова: систематизащя, звшьнення, покарання, вiдбування покарання.
Досягнення найближчо! мети покарання, якою визнасться виправлення засуд-женого, в окремих випадках е можливим та достатшм й без вщбування засудженим покарання. В такий випадках «його вщбування може стати зайвим, неефективним, зашкодити процесам ре сощатзацп особи, яка вчинила злочин» - пише Баулш Ю. В. [1, с. 377]. Тод1 подальше вщбування призначеного засудженому покарання втрачае свш сенс як в сощальному, так { в юридичному аспектах, суперечить принципам справедливост { гумашзму, сприймаеться засудженим та оточуючими як прояв надм1рно! жорстокосп [2, с. 410]. У зв'язку з цим в кримшальному закош передбачаеться окремий шститут Загально! частини - звшьнення вщ покарання та його вщбування. Вш являе собою сукупшсть норм, як в сприятливому для засуд-женого напрям1 виршують питання щодо вщбування (не вщбування) покарання, призначеного йому обвинувальним вироком суду чи визначеного шшим правозас-тосовчим документом [3, с. 158].
Проблеми, як виникають при дослщженш змюту цього шституту Загально! частини, виршувались у працях таких укра!нських вчених, як Антипов В. В., Анти-пов В. I., Баулш Ю. В., Березовський А. А., Клевцов А. О., Княженко О. О., Кобза-ренко П. В., Ковтд1 О. А., Ломако В. А., Меркулова В. О., Музика А. А., Осад-чий В. I., Сахнюк С. В., Степанюк А. Х., Стрижевська А. А., Трубников В. М., Фрю П. Л., Шапченко С. Д., Школа С. М., Яценко С. С. та шш1 украшсью вчеш.
Проте не вс !з вчених виршують й обгрунтовують в сво!х працях юнуюч1 проблеми систематизацп р1зновид1в шституту звшьнення вщ покарання та його вщбування. Бшьшють автор1в ведуть мову не про систематизащю вказаних р1зновид1в, а про !х класифшащю, висловлюючи тим самим р1зш точки зору стосов-но правил подшу певних понять при визначенш таких р1зновид1в у кримшальному законодавств1 Укра!ни. Натомють шш1 автори вказують на можливють систематизацп р1зновид1в звшьнення вщ покарання та його вщбування, зокрема, при коментуванш положень ст. 74 КК [3, с. 159] або в межах вщповщно! теми навчально! програми курсу «Кримшальне право Укра!ни. Загальна частина» [4, с. 20]. У зв'язку з цим подальшого обгрунтування потребуе вщповщь на питання про те, чи можлива в даному раз1 саме систематизащя р1зновид1в названого шституту кримшального права, або мова мае вестись все ж про !х класифшащю? Формулю-вання вщповщ на це питання, вщповщно, 1 становить мету дано! стат.
Перед тим як викласти власш мiркування з дано! проблеми, звернемось до низки принципових моментов, яю мають значення для подальшого дослiдження.
1. Норми шституту звiльнення вiд покарання та його вщбування в переважнiй бшьшосп закрiпленi в роздiлi XII Загально! частини Кримiнального кодексу Укра!ни (дат - КК). Проте частина !х також мiститься i в шших роздiлах Загально! частини КК (наприклад, ч. 3 ст. 19, ч. 3 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 62, ч. 5 ст. 72, ст.ст. 104-107), а також в Закош Укра!ни «Про застосування амнютп в Укра!ш» вщ 1 жовтня 1996 р. та Положеннi про порядок здшснення помилування, затвердженого Указом Президента Укра!ни вiд 12 квггня 2000 р. Крiм цього, певш характеристики змiсту окремих рiзновидiв звшьнення вiд покарання та його вщбування представленi в КПК (зокрема, ст.ст. 6, 7, 327, 404, 4051, 407, 4071, 408, 4081, 4082, 4083, 4 1 0 КПК).
2. Вказаш норми iнституту звiльненнi вiд покарання та його вщбування фiксують у своему змют певнi юридичнi факти та/або !х поеднання.
За таких умов загальний змiст звiльнення вщ покарання та його вiдбування як шституту Загально! частини кримшального права формуеться «за рахунок» наступ-них його ознак: а) особа, яка вчинила один або декшька злочишв, засуджуеться об-винувальним вироком суду (з цього приводу в лiтературi обгрунтовано пiдкреслюеться, що тим самим - тсля набрання вироком законно! сили -реалiзуеться обов'язковий елемент кримшально! вiдповiдальностi у виглядi офщшного державного осуду особи як тако!, що вчинила злочин (злочини) [3, с. 158]; б) таким вироком особi призначаеться конкретна мiра покарання; в) питання про вщбування чи невщбування призначеного особi покарання виршуеться в обви-нувальному вироку суду або шшому правозастосовчому актi (постанова судд^ ух-вала суду, акт про помилування); г) вщбуваеться виконання прийнятого рiшення про вiдбування чи невщбування призначеного особi покарання. Таким чином, звшьнення вщ покарання та його вщбування означае прийняття судом чи шшим правозастосовчим органом (зокрема, у випадках помилування засудженого таке звшьнення здшснюеться органом виконання покарання) ршення про вiдбування чи невщбування засудженим покарання конкретного виду i обсягу (розмiру) та виконання такого ршення вiдповiдними органами.
3. Таке розумшня звiльнення вiд покарання та його вщбування може врахову-ватись при вщмежуванш його рiзновидiв вiд певних рiзновидiв звiльнення вщ кримiнально!' вiдповiдальностi. В лiтературi одна iз вiдмiнностей цих iнститутiв слушно пов'язуеться з тим, що звшьненою вiд покарання може бути лише така особа, яку суд обвинувальним вироком визнав винною у вчиненш злочину. Крiм того, змют цих двох iнститутiв кримiнального права вщповщае рiзним правовим пiдставам, передбаченим у вщповщних статтях роздiлiв IX та XII Загально! частини КК [1, с. 377]. Отже, в основi вщмежування цих шститу^в кримшального права (будь-яких !х рiзновидiв) знаходиться розумшня першого як такого, що передбачае обов'язкове настання кримшально! вщповщальносп, яка згодом може пом'якшуватись. Що стосуеться iнституту звiльнення вiд кримшально! вщповщальносп, то в його «межах» настання кримшально! вщповщальносп взагалi не передбачаеться.
Водночас вщмежуванню шдлягають окремi рiзновиди iнституту звiльнення вiд покарання та його вщбування, пов'язанi з певними характеристиками пом'якшення призначеного обвинувальним вироком суду покарання, та окремi випадки застосу-вання iнституту призначення покарання. В основi такого вiдмежування знаходяться характеристики моменту прийняття судом ршення. Зокрема, Шапченко С. Д. правильно зазначае, що якщо в межах шституту звiльнення вiд покарання та його вщбування особi спочатку призначаеться конкретна мiра покарання за вчинений нею злочин (злочини), а по^м приймаеться окреме рiшення про його невщбування або пом'якшення, то в межах шституту призначення покарання його пом'якшення (в тому чи^ з виходом за меж вщповщно! санкцi!) вiдбуваеться на етапi призначення покарання за вчинений особою злочин (злочини) i тому приймати окреме ршення про пом'якшення покарання необхвдносп немае [3, с. 159]. Отже, в першо-му випадку ршення суду про невщбування чи пом'якшення покарання приймаеться судом лише тсля призначення ним конкретно! мiри покарання за вчинене (останне, зокрема, можливе з урахуванням правил, передбачених шститутом призначення покарання). Натомють ршення суду про пом'якшення покарання в межах шституту призначення покарання можливе лише на еташ виршення судом питань про призначення особi конкретно! мiри покарання за вчинене.
Разом з цим не виключаються випадки, коли вщбуваеться поеднання застосу-вання правил, передбачених шститутом звшьнення вiд покарання та його вщбування й iнститутом призначення покарання. Проте i в таких випадках слiд чiтко розумiти момент прийняття судом ршення спочатку про призначення покарання з урахуванням вщповщних правил (в межах однойменного шституту), а вже по^м, в разi необхщност (зокрема, коли на еташ призначення покарання не виршувалось питання щодо його пом'якшення), - прийняття судом ршення про невiдбування покарання чи його пом'якшення.
3. Поеднання названих вище юридичних фактiв за певних умов утворюе кримiнально-правовий змют передбачених названими нормами КК рiзновидiв (окремi вченi !х називають проявами [3, с. 159]) шституту звшьнення вщ покарання та його вщбування. При цьому таке поеднання мае системний характер. Конкретш характеристики таких рiзновидiв звшьнення в КК е рiзноманiтними як за термшолопею, так i за специфiчним змiстом. В одних випадках це, наприклад, усу-нення законом караностi дiяння, за яке засуджена особа; неможливють вважати особу на час розгляду в судi суспiльно небезпечною тощо, а в iнших - висновок суду про можливють виправлення засудженого без вщбування покарання, закiнчення строюв давностi та iн. Тобто в межах кшькох рiзновидiв iнституту звшьнення один i той самий юридичний факт (юридичнi факти) може «проявлятись» по рiзному, оскiльки поеднуеться з рiзним «набором» iнших юридичних факпв. Так, в одному випадку наявнють бездоганно! поведiнки i сумлiнного ставлення до пращ особи може бути достатшм для того, щоб суд не вважав !! суспiльно небезпечною. Проте в шших випадках цього недостатньо, оскшьки така поведiнка особи та !! сумлiнне ставлення до пращ потребуе наявносп iнших обставин, необхщних для того, щоб суд дшшов висновку про звiльнення особи вщ вiдбування покарання (наприклад, стану ваптносп, наявностi в ж1нки дитини вшом до семи рокiв (ч. 4 ст. 79 КК), до-
ведення засудженою особою своею сумлшною поведшкою 1 ставленням до пращ свого виправлення (ч. 2 ст. 81 КК) тощо). З огляду на це виникають певш труднощ! при систематизацИ р1зновид1в шституту звшьнення вщ покарання та його вщбування.
Традицшно проблеми систематизацИ р1зновид1в шституту звшьнення вщ пока-рання та його вщбування виршуються в кримшальному прав! шляхом видшення його конкретних р1зновид1в (вид1в) [1, с. 377-379; 5, с. 623], форм [4, с. 20-21], прояв1в (тубшститут!в) [3, с. 159; 6, с. 210]. Так, в межах першого шдходу визна-чення вид1в здшснюеться залежно в1д: 1) «ступеня наближеностЬ> покарання до особи, яка вчинила злочин: звшьнення вщ призначення покарання; звшьнення вщ вщбування покарання, призначеного судом; звшьнення вщ подальшого вщбування призначеного судом покарання; 2) того, правом чи обов'язком суду е звшьнення особи вщ покарання: обов'язков! види звшьнення вщ покарання; факультативы ви-ди звшьнення вщ покарання; 3) того, чи висуваються певш умови щодо подальшо! поведшки особи, звшьнено! вщ покарання: умовш (чи неостаточш) види звшьнення вщ покарання; безумовш (чи остаточш) види звшьнення вщ покарання [1, с. 377379].
В межах другого ¿з названих пщход!в формами звшьнення вщ покарання та його вщбування називаються звшьнення вщ покарання, звшьнення вщ подальшого вщбування покарання, замша покарання бшьш м'яким та пом'якшення призначеного покарання [4, с. 20]. Згщно з шшим (трет1м) пщходом звшьнення вщ покарання та його вщбування визнаеться шститутом кримшального права, а назван вище його форми - субшститутами [3, с. 159; 4, с. 20-21; 6, с. 210].
1снуе 1 ще один пщхщ, опублшований за час1в ди КК 1960 р. В його межах «звшьнення вщ кримшального покарання та змши його обсяпв у процес вщбування покарання» розглядалось як система шститут!в, зокрема: а) звшьнення вщ покарання за давшстю виконання обвинувального вироку або замша смертно! кари позбавленням вол! - ст. 49 КК 1960 р.; б) звшьнення вщ покарання при втрап особою суспшьно! небезпечносп - ч. 2 ст. 50 КК 1960 р.; в) умовно-дострокове звшьнення вщ покарання та замша покарання бшьш м'яким - ст.ст. 52, 53 КК 1960 р.; г) вщстрочка вщбування покарання ваптним жшкам { жшкам, що мають д1тей у вщ! до трьох роюв, - ст. 462 КК 1960 р.; д) звшьнення вщ покарання чи його зни-ження за д1яння, карашсть якого законом усунена або пом'якшена, - ст.ст. 6, 54 КК 1960 р.; е) звшьнення вщ покарання або замша його обсяпв - на пщстав! акпв амнютп та помилування [2, с. 411].
Натомють з'ясування сутност наведених пщход!в щодо систематизацИ окре-мих р1зновид1в звшьнення вщ покарання та його вщбування потребуе вщповщ! на таю питання: 1) за якими ознаками (критер1ями) розмежовуються р1зновиди такого звшьнення у чинному КК; 2) чи можна за такими критер1ями здшснити !х класифшащю; 3) як сшввщносяться р1зновиди й форми звшьнення вщ кримшального покарання та його вщбування.
Вщповщ! на поставлен! запитання можна сформулювати наступним чином:
1. В нормах роздшу XII Загально! частини КК «представлена» лише окрема частина (хоча й значна за своею кшьюстю) р!зновид!в шституту звшьнення вщ по-
карання та його вiдбyвaння. 1нша частина закршлена в нормax шшж роздiлiв Загально1' частини КК (див.: ч. З ст. 19, ч. З ст. 57, ч. 1 ст. 5S, ч. 1 ст. 62, ч. 5 ст. 72, ст.ст. 104-107), в Закош «Про зaстосyвaння амшсти в Укра1т», Положенш про порядок здшснення помилyвaння. При цьому окремi з ознак циx рiзновидiв безпосе-редньо визначаються й нормами КПК (див. вище).
2. Ознаками (критерiями), за якими розмежовyються рiзновиди звiльнення вiд покарання та його вiдбyвaння, вистyпaють юридичш факти, якi стосуються: вчине-ного зaсyдженою особою дiяння (зокрема, такого, карашсть якого yсyненa законом; яке за певниx умов визнаеться злочином невелико!' або середньо1' тяжкостi); особи, якою вчинювався злочин (наприклад, особи, яку на час розгляду справи в сyдi не можна вважати суспшьно небезпечною; неповнолiтнього; особи, яка заперечуе про-ти закриття справи в порядку, передбаченому ч. З ст. 71 КПК; особи, яка визнана (визнаеться) непридатною до вiйськовоï служби за станом здоров'я; жшки, яка при виршенш питання про ïï звшьнення вiд покарання е вaгiтною або мае дитину пев-ного вшу; особи, яка вчинила злочин в сташ неосудносп, але до постановлення ви-року зaxворiлa на псиxiчнy xворобy, що позбавляе ïï можливосп yсвiдомлювaти своï дiï (бездiяльнiсть) або керувати ним; особи, яка тсля вчинення злочину або постановлення вироку зaxворiлa на шшу тяжку xворобy, що перешкоджае вiдбyвaнню покарання; вшськовослужбовця); зaкiнчення чи незaкiнчення строюв дaвностi ви-конання обвинувального вироку суду; того, що засуджений розпочав вщбувати при-значене йому покарання; виду призначеного покарання (зокрема, штрафу, позбав-лення обiймaти певнi посади або займатися певною дiяльнiстю, випрaвниx робiт, службового обмеження для вшськовослужбовщв, арешту, обмеження волi, триман-ня у дисциплiнaрномy бaтaльйонi вiйськовослyжбовцiв, позбавлення волi на певний строк, довiчного позбавлення волi та iн.); наявносп чи вiдсyтностi попереднього ув'язнення особи в раз^ коли вона засуджуеться судом; прийняття закону Укрaïни про амнютда або акту про помилування; порядку призначення покарання особi (а саме: за сукупшстю злочинiв або за сукупшстю вирокiв).
При видшенш нaведениx вище ознак слiд зазначити, що вони мають рiзний змют, а окремi рiзновиди звiльнення вщ покарання та його вiдбyвaння можуть включати кшька тaкиx ознак. Наприклад, для застосування судом умовно-дострокового звшьнення вщ вiдбyвaння покарання засуджений мае довести свое виправлення не шакше як сyмлiнною поведiнкою i ставленням до прaцi (ч. 2 ст. S1 КК). В шшому випадку, зокрема, при замш невiдбyтоï частини покарання бшьш м'яким доведення засудженим свого виправлення прямо не передбачаеться в кримшальному законодавстга, а йдеться лише про те, що вш «став на шляx виправлення» (ч. З ст. S2 КК). Про те, що засуджена особа мае стати на шляx виправлення, передбачаеться також в ч. 5 ст. 79, ч. 5 ст. 83 КК (при цьому поеднуватися такий обов'язок зaсyдженоï особи може i з шшими обов'язками, яю покладаються не œï судом; це прямо передбачаеться ч. 1 ст. 76, ч.ч. 2, 5 ст. 79, ч. 5 ст. S3 КК). Крiм цьо-го, особа винного врaxовyeться судом при формулюванш висновку про можливють виправлення засудженого без вщбування покарання (i вказуеться у ршенш суду про звшьнення вщ вщбування покарання з випробуванням) у поеднанш з врaxyвaнням тяжкостi злочину та iншиx обставин справи, що дозволяють зробити вказаний вис-
новок (ч. 1 ст. 75 КК). При звшьненш ж вщ покарання за хворобою у ч. 2 ст. 84 КК вказуеться на врахування судом особи засудженого та тяжкост вчиненого злочину, характеру захворювання та шших обставин справи при виршенш ним (судом) пи-тання про можливють звшьнення вщ покарання або вщ подальшого його вщбування.
Можлив1, щоправда, й випадки, коли таю ознаки (критери) виключають одна одну. В цьому раз1 до змюту окремих р1зновид1в названого звшьнення таю ознаки одночасно входити не можуть. Наприклад, особ1, засудженш за вчинення особливо тяжкого злочину, не може бути замшена невщбута частина покарання бшьш м'яким, якщо вона вщбула лише половину строку призначеного судом строку покарання, а не його дв1 третини, як це передбачено в ч. 4 ст. 82 КК. Кр1м цього, на шдставах, визначених ст. 83 КК, не можуть бути звшьнеш вщ вщбування покарання ваптш жшки, засуджеш до позбавлення вол1 на строк бшьше п'яти роюв за вчинення умисного тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Важливо також тдкреслити й те, що законодавче визначення деяких з названих ознак пов'язуеться не з економ1ею заход1в кримшально! репреси, а насамперед з «неможливютю призначення, виконання або подальшого виконання рашше призначеного покарання внаслщок законодавчих перепон, передбачених кримшальним або кримшально-процесуальним законом» [2, с. 411] - ч. 3 ст. 57 КК, ст. 408 КПК. Зок-рема, замша покарання у вид виправних робгг передбачаеться у ч. 3 ст. 57 КК з ог-ляду на те, що засуджений став непрацездатним тсля постановлення вироку суду. В такому раз1 виправш роботи суд може зам1нити штрафом ¡з розрахунку трьох не-оподатковуваних м1н1мум1в доход1в громадян за один мюяць виправних роб1т. Кр1м цього, звшьнення вщ подальшого в1дбування покарання на п1дстав1 1снуючих крим1нально-процесуальних перешкод передбачаеться у ст. 408 КПК.
3. Оскшьки законодавець видшяе певш р1зновиди 1нституту зв1льнення в1д покарання та його вщбування не за одшею, а за кшькома ознаками (критер1ями), то й говорити можна не про класифшащю таких р1зновид1в, а, очевидно, про певну !х систематизац1ю. Така систематизац1я передбачае: а) узагальнення в КК таких р1зновид1в за найб1льш типовими, значущими в крим1нально-правовому розум1нн1 ознаками (в результап такого узагальнення законодавцем видшяються р1зновиди 1нституту зв1льнення як «найбшьш типов1»); б) визначення кожного з таких р1зновид1в залежно в1д передбачення ними певних юридичних факт1в, сформульо-ваних законодавцем, а також !х взаемозв'язк1в м1ж собою. Так1 юридичш факти можуть св1дчити, наприклад, про те, що особа взагат не повинна або не може вщбувати призначене !й покарання (прим1ром, неможлив1сть на час розгляду справи в суд1 вважати особу суспшьно небезпечною; зак1нчення строк1в давност1 виконання обвинувального вироку суду; непридатн1сть особи до вшськово! служби за станом здоров'я тощо). В 1нших випадках такими фактами може виступати тяжка хвороба, яка реально перешкоджае вщбуттю покарання (в певних випадках це впливае на звшьнення особи вщ вщбування частини призначеного покарання), а також 1нш1 обставини, що дозволяють (допускають) замшити особ1 основне покарання бшьш м'яким або знизити призначену судом м1ру покарання в межах одного 1 того ж його виду.
У зв'язку з цим мають мюце випадки, коли певш юридичш факти поеднуються у змют рiзних (декiлькох) рiзновидiв iнституту звiльнення вщ покарання та його вiдбування. Залежно вiд такого поеднання законодавець систематизуе вказаш рiзновиди звiльнення таким чином, що визначений з урахуванням рiзних юридич-них фактiв !х змют може охоплюватися кiлькома передбаченими в ч. 1 ст. 74 КК формами звшьнення вщ покарання та його вщбування, а саме: а) звшьненням за-судженого вiд покарання; б) звшьненням засудженого вщ подальшого вiдбування покарання; в) замiною покарання бшьш м'яким; г) пом'якшенням призначеного покарання. Тобто окремi з визначених в кримшальному законi рiзновидiв iнституту звiльнення вiд покарання та його вщбування можуть об'еднуватися в змют кiлькох (рiзних) видiлених в ч. 1 ст. 74 КК форм такого звшьнення саме залежно вщ того, що змют вказаних рiзновидiв охоплюе рiзнi за сво!м характером юридичнi факти.
Вказаний пщхщ щодо систематизацi! окремих рiзновидiв шституту звiльнення вiд покарання та його вщбування мае значення для визначення найбшьш значимих (iстотних) ознак кожного iз таких рiзновидiв, що певним чином враховуються у змют видшених форм названого iнституту кримiнального права (тут слщ врахову-вати й те, що щ форми «представлеш» в кримiнальному законi у виглядi родових юридичних конструкцiй). Так, значимi для звiльнення вiд покарання ознаки характеризуют насамперед те, що особа не повинна вщбувати призначену !й конкретну мiру покарання або взагалi неможливiсть !! вiдбування. Залежно вщ цього дана форма звшьнення вщ покарання та його вщбування охоплюе т його рiзновиди, що закршлеш в ч. 3 ст. 19, ч. 5 ст. 72, ч.ч. 2, 4, 5 ст. 74, ст.ст. 75-80, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 84, ст.ст. 104-106 КК. В шшому випадку визначальним для звшьнення вщ подальшого вщбування покарання е факт вщбуття засудженим частини призначеного йому покарання i наявносп у зв'язку з цим частини невщбутого покарання (до ще! форми включаються т рiзновиди названого звшьнення, як передбачеш ч. 2 ст. 74, ст.ст. 80, 81, 83, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 84, ст.ст. 85, 106, 107 КК). Що стосуеться тако! форми звшьнення як замша покарання бшьш м'яким, то при !! визначенш найбшьш значу-щим можна вважати доцшьнють (допустимють) замши призначеного особi основного покарання бшьш м'яким видом основного покарання (застосовуеться у випадках, передбачених ч. 3 ст. 57, ч. 1 ст. 58, ч. 1 ст. 62, ч. 5 ст. 80, ст. 82, ст. 85 КК). В разi ж визначення пом'якшення призначеного покарання мае враховуватись допустимють зниження судом мiри призначеного особi покарання (зокрема, в тих випадках, яю передбачеш в ч. 3 ст. 74 КК або на пiдставi закону Укра!ни про амшспю чи акта про помилування).
Список лггератури
1. Кримшальне право Укра!ни: Загальна частина : [тдручник] / [Ю. В. Баулш, В. I. Борисов, В. I. Тютюпн та ш.] ; [за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тащя]. - 4-те вид., переробл. 1 допов. - X. : Право, 2010. - 456 с.
2. Кримшальне право Укра!ни. Загал. частина : [тдруч.] / [Г. В. Андруав, П. П. Андрушко, В. О. Беньювський та ш.] ; [за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка]. - К. : Юршком !нтер, 1997. - 512 с.
3. Науково-практичний коментар до Кримшального кодексу Укра!ни. - 4-те вид., переробл. та доповн. / [в1дп. ред. С. С. Яценко]. - К. : А.С.К., 2005. - 848 с.
4. Кримшальне право Украши: Практикум : [навч. noci6.] / За ред.. С. С. Яценка. - 3-те вид., пе-рероб. i доповн. - К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбово! л^ратури, 2010. - 640 с.
5. Наумов А. В. Российское уголовное право. Курс лекций : в 3 т. / А. В. Наумов. -4-е изд., пере-раб. и доп. - М. : Волтерс Клувер. - . -
Т.1 : Общая часть. 2007. - 736 с.
6. Науково-практичний коментар до Кримшального кодексу Украши : у 2 т. / [за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, £. В. Фесенка]. - 3-те вид., перероб. та доп. - К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбово! л^ератури. - . -
Т. 1 - 2009. - 964 с.
Берзин П. С. Проблемы систематизации отдельных разновидностей института освобождения от наказания и его отбывания по уголовному праву Украины / П. С. Берзин // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. -2010. - Т. 23 (62). № 2. 2010. - С. 241-248.
Статья посвящена исследованию особенностей систематизации разновидностей института освобождения от наказания и его отбывания. Определено содержание критериев такой систематизации.
Ключевые слова: систематизация, освобождение, наказание, отбывание наказания.
Berzin P. The roblems of ordering of separate kinds of institute of clearing of punishment and its serving behind criminal law of Ukraine. / Р. Berzin // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 2. 2010. - Р. 241-248.
The аrticle is devoted research of features of ordering of kinds of institute of clearing of punishment and its serving. The maintenance of criteria of such ordering is defined.
Keywords: ordering, clearing, punishment, punishment serving.
НадШшла до редакцИ 11.09.2010 р.
