CC BY
37
HayKOBHH BicHHK .HbBiBCbKoro Ha^oHaibHoro ymBepcurery BeTepHHapHoi' mcahuuhh Ta 6ioTexHonoriH iMeHi C.3. I^H^Koro Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj
doi: 10.15421/nvlvet7445
ISSN 2519-2698 print ISSN 2518-1327 online
http://nvlvet.com.ua/
УДК 636.4:637
Проблема йододефщиту у свиней та шляхи и вир1шення
Р.В. Гунчак, Г.М. Седшо [email protected]
1нститут алъсъкого господарства Карпатського регюну Украши НААНУ, вул. Грушевсъкого, 5, с. Оброшино, Пустомитiвсъкий р-н, Лъвiвсъка обл., 81115, Украна
У статт1 наведено аналгз лтератури з проблеми йодного забезпечення свиней, подаетъся корелятивна залежшстъ мгж вмгстом Йоду в рацгонах та функцгоналъною активтстю щитоподгбно! залози. Вгдзначаетъся тгсний взаемозв 'язок ргвня тиреогдних гормошв в кровг та вгдтворювалъно! здатностг г продуктивних якостей свиней. Виникаючг при цъому порушення синтезу г метаболгзму тироксину г трийодтиронту е однгею з основних причин виникнення патологгчних статв у тварин, що характеризуются зниженням плодючостг, зростанням внутргшнъоутробно! смертностг плодгв, народжен-ням нежиттездатних поросят з вираженими ознаками зобу. Кргм того, наслгдком гтофункцп щитоподгбно! залози е зниження у свиней, г в першу чергу в молодняка, основного та лтдного обмтв.
Джерелом Йоду для свиней е корми. Однак, за ттенсивно! технологи вирощування основними в годгвлг свиней е концен-троваш корми, яю, зазвичай, е бгдними на цей мжроелемент. Кргм того, на ргвенъ Йоду в оргашзмг впливае низка тших факторгв. Зокрема, засвоення Йоду пригтчуютъ глюкозинолати г цганогеннг глжозиди, нтрати, нтрити, перхлорати, залишки окремих пестицидгв. Всмоктування Йоду в шлунково-кишковому каналг знижуютъ Флюор г Сулъфур. Забезпечення оргашзму свиней Йодом, вгдповгдно до потреби, можливе за умови додатковоI Их пгдгодгвлг неоргашчними та оргашчними сполуками. З цгею метою на промислових фермах використовуютъ премжси та мгнералънг добавки, яю, зазвичай, мгстятъ у своему складг Йод та тшг макро- г мгкроелементи. Однак, застосовуванг форми йодовмгсних препаратгв часто е неста-быъними, а тколи агресивними до тших складниюв добавок, зокрема, втамтв. Тому, проблема пошуку нових препаратгв, яю б у невеликих дозах, будучи стабтъними г сумгсними з тшими компонентами комбгкормгв, виргшували проблему мгкрое-лементного живлення е актуалъною. У гуманнш г ветеринарнш медицин набуваютъ широкого застосування наноматерга-ли, зокрема, аквахелати металгв. Наявнг повгдомлення щодо позитивного впливу на оргатзм тварин аквацитрату йоду потребуютъ подалъших глибоких дослгдженъ.
Ключовi слова: свинг, Йод, щитоподгбна залоза, тиреогднг гормони, цитрати.
Проблема йододефицита у свиней и пути ее решения
Р.В. Гунчак, Г.М. Седило [email protected]
Институт селъского хозяйства Карпатского региона НААНУ, ул. Грушевского, 5, с. Оброшино, Лъвовская областъ, 81115, Украина
В статъе приведен анализ литературы по изучению йодного статуса у свиней, подается коррелятивная зависимостъ между содержанием йода в рационах и функционалъной активностъю щитовидной железы. Отмечается тесная взаимос-вязъ уровня тиреоидных гормонов в крови, воспроизводителъной способностъю и продуктивными качествами свиней. Возникающие при этом нарушения синтеза и метаболизма тироксина и трийодтиронина являются одной из главных причин возникновения патологических состояний у животных, характеризующихся снижением плодовитости, ростом внутриутробной смертности плодов, рождением нежизнеспособных поросят с выраженными признаками зоба. Кроме того, следствием гипофункции щитовидной железы является снижение в свиней, и в первую очередъ у молодняка, основного и липид-ного обменов.
Citation:
Hunchak, R.V., Sedilo, H.M. (2017). Iodine deficiency in pigs and the solutions to the problem. Scientific Messenger LNUVMBT named after S.Z. Gzhytskyj, 19(74), 208-214.
Источником йода для свиней являются корма. Однако, при интенсивной технологии выращивания основными в их кормлении являются концентрированные корма, которые, как правило, являются бедными на этот микроэлемент. Кроме того, на уровень йода в организме свиней влияет ряд других факторов. В частности, подавляют усвоение йода глюкозинолаты, цианогенные гликозиды, нитраты, нитриты, перхлораты, а также остатки отдельных пестицидов. Снижает всасывание йода в желудочно-кишечном канале фтор и сера. Обеспечение организма свиней йодом, относительно потребности, возможно при условии дополнительной их подкормки неорганическими и органическими соединениями. Как правило, на промышленных фермах с этой целью используют премиксы и минеральные добавки, которые содержат в своем составе йод и другие макро- и микроэлементы. Однако, применяемые формы йодсодержащих препаратов зачастую являются нестабильными, а иногда и агрессивными к другим компонентам добавок, в частности витаминам. Поэтому, проблема поиска новых препаратов, которые в небольших дозах, при условии их стабильности и совместимости с другими ингредиентами комбикормов, решали проблему микроэлементного питания является актуальной. В настоящее время в гуманной и ветеринарной медицине получают широкое применение наноматериалы, в частности, аквахелаты металлов. Имеются сообщения о положительном влиянии на организм животных аквацитрата йода требуют дальнейших глубоких исследований.
Ключевые слова: свиньи, йод, щитовидная железа, тиреоидные гормоны, цитраты.
Iodine deficiency in pigs and the solutions to the problem
R.V. Hunchak, H.M. Sedilo [email protected]
Institute of Agriculture of Carpathian Region NAAS, Grushevskogo Str., 5, Obroshino, 81115, Ukraine
The articles provides an overview of literature dedicated to the study of iodine status in pigs and establishes an interrelation between the level of microelement in animal diet and the functional activity of thyroid gland. Close correlation between thyroid hormone levels in blood and the reproductive abilities and productiveness of pigs has been observed. Resulting thyroxin and triiodothyronine synthesis and metabolic disorders are among the most common causes of pathological states in animals, which are characterized by lower fertility, increased intrauterine fetal deaths, and birth of non-viable piglets with apparent signs of goiter. Moreover, thyroid hypofunction leads to decreased general and lipoid metabolism in pigs, young animals in particular.
Feed is the source of iodine for pigs. Yet, due to intensive growing practices the primary place in pig nutrition is occupied by concentrated feed with as a rule low content of this microelement. In addition, a number of other factors affect iodine levels in organism. Iodine digestibility is particularly hindered by glucosinolates and cyanogenic glycosides, nitrates, nitrites, perchlorates, residue of some pesticides. Iodine absorption in gastrointestinal tract is slowed down by fluorine and sulfur. Pigs may receive enough iodine with additional feed containing inorganic (К1, Nal) and organic (iodates) compounds. For this purpose industrial farms tend to use premixtures and mineral additives containing iodine and other macro- and microelements. However, said forms of iodine-containing preparations are often unstable or even aggressive in combination with other components of additives, namely vitamins. In this connection, we are facing a relevant problem of finding new preparations that in small doses would be stable and compatible with other components of compound feed while solving the problem of microelement nutrition. In humane and veterinary medicine nanomaterials, namely metal aquachelates, are used increasingly more often. There is information as to positive impact that iodine aquacitrate has on animals which needs to be further confirmed by profound research.
Key words: pigs, iodine, thyroid gland, thyroid hormones, iodine nano-aquacitrate.
Нарощування виробництва продукцп свинарства вимагае, в першу чергу, забезпечення свиней повно-цшною годiвлею, в тому числ з використанням бю-лопчно активних добавок, серед яких мшро- та мак-роелементам належить важлива роль (Kal'nickij, 1985; Sedilo, 2002).
Мшроелементи забезпечують переб^ найважли-вших бiохiмiчних реакцш, у результата яких виднеться енерпя для шдтримання життедiяльностi тва-рин, вщбуваеться подш i рют клггин, здшснюеться iмунний захист, забезпечуеться баланс внутршнього середовища оргашзму До числа лiмiтуючих мжрое-леменпв ввдноситься Йод, оскшьки за його дефщиту, як i за надлишку, в органiзмi тварин порушуеться обмш речовин, знижуеться продуктившсть, виника-ють захворювання, яш можуть привести до летальних наслщшв (Romanenko and Chajka, 2014).
За останнш час досягнут значш устхи з вивчення ролi Йоду в органiзмi тварин, однак окремi питания i надалi залишаються актуальними. Зокрема, за сучас-но! стратеги мшерального живлення немае однознач-
но! думки щодо потреби Йоду для свиней р1зних bíko-вих i продуктивних груп. Водночас, загальновщомо, що розроблеш норми потреби тварин у мшеральних речовинах повинш уточнюватися в рiзних зонах, так як вмют окремих макро- i мпсроелеменпв в кормах i стушнь !х використовування варшють в широких межах. Наприклад, рекомендацп забезпечення цим бюелементом оргашзму свинок тд час лактаци коли-ваються вщ 120 до 250 мкг/кг сухо! речовини корму (Ljashenko et al., 2015). При цьому, на думку вчених, споживання Йоду в такому дiапазонi концентрацш запобтае розвитку дефщиту мшроелементу в оргаш-змi тварин, забезпечуе продуктившсть та сприяе ство-ренню i пвдтриманню ввдповщного його запасу в щи-топодiбнiй залозi (Sologub et al., 2005; Preedy et al., 2009; Antonjak and Vlizlo, 2013), що е необхщним для синтезу тиреовдних гормонiв, як1 е важливими для росту i розвитку оргашв i систем. Вони сприяють накопиченню в тканинних протешах i ензимах SH-груп, внаслiдок чого ввдбуваеться активацiя обмiнних процесiв (Silva, 1995).
Незважаючи на те, що е незаперечн клiнiчнi дока-зи вираженого взаемозв'язку мгж piBHeM Йоду в ращ-онах, функцiональним станом щитоподiбноf залози i репродуктивною системою, до тепершнього часу немае едино! думки щодо характеру цього взаемозв'язку. Очевидно, це визначаеться наявшстю ст-льних центральних механiзмiв регуляцп. На користь цього припущення сввдчить той незаперечний факт, що дiяльнiсть яечнишв i щитоподiбно! залози регулю-еться тиреотропним гормоном гiпофiза, як1, у свою чергу, знаходяться пвд контролем гшоталамуса (Hunchak and Hrymak, 2014).
Як ввдомо, бiльша частина Йоду (70-87%), ввд його загально! кiлькостi в органiзмi, мiститься в щито-подiбнiй залозi, а решта, як правило в органiчнiй фо-рмi, знаходиться в плазмi кровi та м'язах (De Groot, 1969; Spiridonov et al., 2011). В органiзмi ссавцiв кон-центрацiя Йоду, в середньому становить 50-200 мкг/г маси, тобто 0,5-2х10-5%. Проте цей показник може коливатись у широких межах, залежно ввд вмiсту мшроелемента у рацiонi. За звичайного режиму годiв-лi фонд Йоду в органiзмi роздiлений, приблизно, на-ступним чином: щитоподiбна залоза - 70-80%, м'язи - 10-12%, шшра - 3,4%, скелет iншi органи - 5-10%. У м'язах свиней, яш не отримували добавок Йоду його вмют становить близько 28 мкг йоду/кг свгжо! тканини (93 мкг/кг сухо! маси), тодi як уведення Йоду в рацiон (дозою 5 або 8 мг/кг корму) призводить до збiльшення його рiвня в м'язах свиней, вщповщно, до 62 i 73 мкг/кг свiжо! тканини (Kaufmann and Rambeek, 1998). У молозивi корови Йоду мютиться значно бь льше (150-260 мкг/л), шж у молоцi (80-130 мкг/л). У цшьнш кровi мiститься ввд 5 до 20 мкг% елемента. В органiзмi здорових корiв вмiст Йоду в нормi влiтку, приблизно 13-19 мкг %, а взимку 7-10 мкг %. У телят цей показник становить в нормi 6-8 мкг %, у юз i овець - 10-23 мкг %, у свиней - 5-8 мкг %, у коней -5-10 мкг %. У сироватщ корiв, у порiвняннi з цшьною кров'ю мютиться елемента дещо менше у лггнш перь од (8-16 мкг %), нгж взимку (4-8 мкг %). Концентра-цiя Йоду в нормi у телят i овець становить 6-8 мкг % у свиней - 4-8 мкг % (Hamilton et al., 1972; Delange, 2007; Manukalo and Shantyz, 2010).
Фiзiологiчне значення Йоду визначаеться його зв'язком iз гормонами щитоподiбно! залози. Актив-ним гормоном аденогiпофiзу, який регулюе життево важливi функцй' оргашзму, е тиреотропний (ТТГ) гормон (Zimmermann, 2009). Вш контролюе рiст i пролiферацiю фолiкулярних клiтин щитоподiбно! залози (Bernal, 2005), щдвищуе !! кровопостачання, забезпечуе синтез та метаболiзм гормошв трийодти-ронiну (Т3) i тетрайодтирошну (Т4) або тироксину (Zimmermann et al., 2008). Навиъ незначне тдвищен-ня концентрацй' у кровi тиреотропного гормону спри-яе пвдвищенню функцюнально! активностi щитоподi-бно! залози.
Як тироксин, так i трийодтиронiн, потрапляючи в кров зв'язуються з тироксин-глобулiном (80% Т4 i 95% Т3) та преальбумшом i циркулюють у виглядi Йоду зв'язаного з бiлком (Obregon, 2005). Гормони щитоподiбно! залози вiдiграють важливу роль у меха-нiзмах росту i розвитку тканин. 1х дiя починаеться з
ядерних рецепторiв, яш знаходяться в багатьох органа (Bernal, 2005). Гормони Т3 i I4, поступаючи в кров'яне русло активують окисно-вiдновнi процеси в тканинах оргашзму. Вони сприяють покращенню поглинання клгшнами Оксигену i видiлення ними карбонатно! кислоти, чим визначають процеси тепло-продукци, забезпечують регулюючий вплив на роз-щеплення проте!нiв, жирiв, вуглеводiв та водно-електролiтний баланс, а також контролюють обмiн макроелементiв (Oppenheimer et al., 1987; Haldimann et al., 2005; Gibson, 2005).
Тироксин та трийодтиронш стимулюють синтезу-вальнi процеси печшки. За щдвищення функцюналь-но! активностi щитоподiбно! залози у кровi свиней зростае рiвень альбумiнiв та а-глобулшв (Togini, 2007). За дефщиту Йоду, на rai гiпофункцi! щитопо-дiбно! залози, у кровi свиней знижуеться рiвень ти-рео!дних гормошв, що призводить до компенсаторного посилення функцп i збiльшення об'ему й пстост-руктури залози (Chandra et al., 2004).
В ендемiчних (по Йоду) географiчних зонах у свиней, серед рiзноманiтних видiв патологи, на перший план виступають проблеми репродуктивно! системи. Взаемозв'язок системи ввдтворення i щитоподiбно! залози обумовлений зниженням активносп гонад, що регулюеться секретами тирео!дних гормонiв. При цьому не можна не враховувати взаемного гормонального впливу яечникiв на активнiсть щитоподiбно! залози (Preedy et al., 2009; Zimmermann, 2009).
За поввдомленнями ряду дослщнишв, вагiтнiсть у свиноматок щдвищуе потребу в гормонах Т3 i Т4 та сприяе ще бшьшому розвитку йодно! недостатностi, викликаючи при цьому субклiнiчний гiпотиреоз (McDowell, 2011).
За даними лггератури тиреоадн гормони легко проникають через транс-плацентарний бар'ер та про-являють позитивний вплив на розвиток щитоподiбно! залози плода, забезпечуючи при цьому диференцiацiю тканин та вщповщний морфогенез. Окремi автори звертають увагу на закономiрнiсть, пов'язану iз роз-витком зобу у новонароджених поросят за умови, що вагiтнiсть свиноматок проходила за наявносп в них гшотиреозу (Romanenko and Chajka, 2014).
Дефщит Йоду в органiзмi свиней впливае на фун-кцiональний стан !х щитоподiбно! залози i характери-зуеться зниженням ввдтворювально! здатностi та про-дуктивних якостей. У тварин уах вiкових груп, на тлi зниження рiвня тирео!дних гормонiв, пригнiчуеться обмш речовин i окисно-вiдновнi процеси. Клшчно такий стан у поросят характеризуеться млявютю, зниженням споживання корму i середньодобових приростiв, сухiстю шерстi, одутлютю, пригнiченням резистентностi до iнфекцi!. Характерними е прояви, пов'язанi з розладами репродуктивно! функц^! свиноматок, зокрема знижуеться плодючють, зростае внут-рiутробна смертнiсть плодiв i абортованiсть свиноматок, поросята народжуються з ознаками зобу, у свиноматок не ввддшяеться вчасно послiд тощо. Окремi автори у сво!х пов1домленнях ввдзначають, що у свиноматок за дефщиту Йоду проявляються ознаки мж-седеми, вони народжують слабких або мертвих поро-
сят без шерстяного покриву (Auhatova, 2006; Zorikov, 2012).
Функщя Йоду в тваринному opraHi3Mi пов'язана, головним чином i3 щитоподiбною залозою. Ддяльшсть цього ендокринного органу регулюеться передньою долею гiпофiзу. На думку F. Delange (1994, 2007), Йод являеться регулятором функци щитоподiбноi залози бшьшою мiрою, нiж передня доля гiпофiзу. Однак, головною функцiею щитоподiбноi залози залишаеться секрецiя в кров тироксину i трийодтиронiну, що здш-снюють гуморальну регуляцiю багатьох фiзiологiчних функцш.
Дисбаланс тирео1дних гормонiв в ембрiогенезi часто призводить до вроджених патологий (Zorikov, 2012). Рiвень тирео1дних гормонiв в органiзмi матерi забезпечуе подальший розвиток плода. На вах етапах внутрiутробного розвитку тироксин i трийодтиронiн необхiднi для регуляцй' процеав диференцiювaння та окостенiння. Забезпечують морфолопчне i бiохiмiчне формування iнших ендокринних залоз, легень плода тощо. Значна роль тирео1дних гормонiв належить формуванню aдaптaцiйних реaкцiй у новонароджених (Suttle, 2010).
Щитоподiбнa залоза контролюе iнтенсивнiсть ме-тaболiчних процесiв в оргaнiзмi у тварин, а також 1'хню продуктивнiсть (Zorikov, 2012; Svarchevska et al., 2014).
Оцiнкa йодного статусу у тварин визначаеться шляхом кореляцп надходження Йоду з кормом i такими показниками як концентрaцiя елемента в сиро-вaтцi кровi, рiвень Йоду зв'язаного з бiлкaми, i тироксину в сировaтцi кров^ вмiст Йоду в сечi, ввдсутшстю чи нaявнiстю зобу (Vorob'ev, 2011).
Наслщком гiпофункцii щитоподiбноi залози являеться зниження основного обмiну на 50-60% (Zorikov, 2012). При цьому проте'нсинтезувальна функцiя печь нки пригшчуеться. На тлi зменшення рiвня загального протешу нaйбiльш характерним е зниження його аль-бумiновоi фракцп, вмют а i ß-глобулiнiв вiдносно пвдвищуеться, збiльшуеться також концентрaцiя загального, амшного i залишкового азоту та сечовини.
1снуе тiсний взаемозв'язок мiж станом тирео'дно' секрецп i лшвдним обмiном в оргaнiзмi. За дефщиту тироксину i трийодтиронiну знижуеться лшолгтична aктивнiсть i швидкiсть окиснення жирних кислот, внaслiдок чого вiдклaдaеться жир в оргашзмг За цих умов у кровi пiдвищуеться рiвень фосфолшщв, лшо-протеiдiв i холестеролу (Bulgakov and Tarmishev, 2002.
В оргaнiзм людини i тварин Йод надходить iз рiз-них джерел. За результатами багатьох дослвджень понад 90% Йоду потрапляе в оргашзм iз продуктами харчування (кормом) а решта - з водою та повпрям (Chandra et al., 2004; Delange, 2007; Antonjak and Vlizlo, 2013).
Продукти харчування, в т.ч. окремi компоненти корму для тварин рiзняться мiж собою вмiстом цього елемента. Крiм того, незалежно вiд рiвня Йоду в продуктах рослинного i тваринного походження на засво-ення цього ессенщального мiкроелементу впливають також iншi компоненти рацюну (вiтaмiни, макро- i мшроелементи, вториннi метaболiти), мiж якими вщ-
буваеться взaемодiя, що часто призводить до шпбу-вання процесiв абсорбци Йоду та порушень у мембранному транспорта елемента в клгтинах щитоподiб-но' залози (Spiridonova and Murashova, 2010).
Основним джерелом Йоду для свиней е корми (зе-ленi, соковитi, концентроваш), якi характеризуються рiзним вмiстом мжроелемента. За iнтенсивноi техно-логй' вирощування основними у годiвлi свиней е концентроваш корми, яш в структурi рaцiонiв становлять понад 80%. У зернових концентратах, кормах iз дода-ванням соево! та ршаково! олiй, комбiкормaх (без йодовмiсних мшеральних добавок) вмiст Йоду зазвичай е низьким (Hunchak et al., 2016).
Необхвдно враховувати також, що рiвень елемента в оргaнiзмi тварин залежить не лише вiд надходження його з кормом, але й вщ присутностi у склaдi рацюну речовин, що дшть по вщношенню до нього як анта-гошсти. Такими струмогенними властивостями вщ-значаються насамперед, глюкозинолати i цiaногеннi глшозиди, якi пригнiчують процес надходження Йоду в клтгани щитоподiбноi залози (Auhatova and Il'bul'din, 1998; Kohrle, 2000). Застосування у годiвлi свиней ршаково1 макухи i шроту з високим вмiстом глюкозинолaтiв може спричиняти порушення функщ-онального стану щитоподiбноi залози. Отже, струмо-геннi фактори, якими надшеш окремi види кормiв зумовлюють зростання потреби свиней у додатковому надходженш Йоду (Mykytyn et al., 2006). Його дефь цит може бути також вторинним. При по'данш твари-нами значно' кiлькостi кормiв, що мютять зоогеннi (гойтрогеннi) речовини, порушуеться синтез тиреовд-них гормонiв, на rai чого пiдвищуеться продукцiя ТТГ, що викликае компенсаторну гiпертрофiю щито-подiбноi залози (Lauberg, 2002). На пригшчення за-своення оргaнiзмом тварин Йоду, що поступае з кормами, впливае також присутшсть у ньому таких хiмi-чних сполук як нiтрaти, нiтрити, нiтрозaмiни, перхло-рати, залишки пестицидiв. Окремi макро- i мiкроеле-менти, зокрема солi магнио i калыцю, за наявносп високих 1'х концентрaцiй, гумiновi кислоти, Сульфур теж вимагають регулювання рiвня Йоду шляхом збi-льшення його надходження (Taylor, 1954; Lauberg, 2002). На всмоктування Йоду в шлунково-кишковому кaнaлi впливае Флюор, що е його антагошстом. Екс-периментальне введення в оргашзм тварин флюору-мiсних препарапв зaпобiгaе депонуванню Йоду, зни-жуе його рiвень в кровi i посилюе елiмiнaцiю з оргaнi-зму (Lauberg, 2002).
Потреба свиней у Йодi не е постшною i незмiнною константою. На не1 впливають генетичнi, фiзiологiчнi, еколопчш i aлiментaрнi чинники (Klitsenko et al., 2001). У тварин рiзних порщ рiзного вiку i фiзiологi-чного стану (перiод росту, розмноження, лактацп) забезпечення Йодом рiзниться i визначаеться зрос-танням чутливостi тварин до його дефщиту. Високий рiвень надходження дослiджувaного елементу в оргашзм супоросних свиноматок необхщний для росту i розвитку плода, становлення функцiй його нервово1 системи. Водночас, нестача Йоду у ваптних тварин тдвищуе небезпеку перед - i пiсляродових усклад-нень у репродуктивнш системi мaтерi. За iнтенсивно-го росту свиней Йод через систему гормошв щитопо-
д!бно! залози забезпечуе основний метаболiзм в орга-Hi3Mi тварин та функцюнування !х органiв i систем (Abdrafikov, 2006; Hryshko et al., 2008).
Потреба свиней в Йодi залежить вiд багатьох причин, i перш за все ввд вiку i маси тiла. За даними Бер-зинь Я.М. (Gromova, 2003) оптимальною нормою пiдгодiвлi свиней Йодом (на кг сухо! речовини рацю-ну) е: дорослi свиш - 0,2 мг, а поросята масою тша до 20 кг - 0,05 мг. А.П. Онегова (Gromova, 2003) ввдзна-чае, що потреба в Йодi дорослих свиней забезпечуеть-ся за умови дачi 1м 1,5-2 мг на 100 кг м.т. на добу, тодi як для поросят такою дозою е 0,2-0,3 мг на голову на добу. Водночас П.Д. £вдошмов i ствавт. (Gromova, 2003) рекомендують згодовувати свиням всiх вжових груп йодистий калiй iз розрахунку 0,5 мг на 100 кг м.т. Дещо iншу думку щодо оптимально! дози Йоду мае Б.С. Орлинський (Orlinskij, 1979). Вiн вважае, що збалансованою нормою для поросят е 0,20,3 мг бюелементу на 1 кг сухо! речовини i 0,4-0,5 мг - для супоросних свиноматок. Взагал! на думку багатьох авторiв кiлькiсть Йоду, що забезпечуе нормальну життедiяльнiсть свиней мае широк! меж1. Вмiст у рацюш йоду на р!вш 300-400 мг не викликае у свиней депресп росту. Збiльшення йодно! добавки до 600900 мг/кг корму дещо знижуе у них прирости маси тiла та мае негативну дш на процеси кровотворення. Така д!я е результатом компенсаторно! реакци, i, як правило, зникае тсля припинення введення добавки або зменшення !! дози (Nikanova et al., 2016). За окре-мими повщомленнями стимулюючими репродуктивну функцш ремонтного молодняку, супоросних i лакту-ючих свиноматок вважаеться доза Йоду, вадповадно 0,3-0,5; 0,7-1,0 i 0,8-1,1 мг/кг сухо! речовини корму. У пвдсисний перюд норма мiкроелементiв для свиноматок повинна бути подвшною. Шдгод!вля свиней йодистим калiем у доз! 520 мг на 100 кг маси тша сприяе зростанню середньодобових прироспв на 27,7%. При чому, навггь за припинення додаткового введення йодовмюних препарапв стимулювальний вплив Йоду проявляеться ще впродовж 3-4 тижтв. Згодовування ремонтним свинкам, а в подальшому свиноматкам корм!в, збагачених Йодом, сприяе акти-в!заци вадтворювально! функци, збшьшенню плодю-чосп на 0,8-1,2 поросяти, молочносп - на 10-20%, штенсивносп росту поросят - на 9,8-19,8%, шдви-щенню !х збереженосп - на 5% (Gromova, 2003).
Використання в год!вл! свиней неоргашчних або оргашчних добавок Йоду мае важливе значення в забезпеченш цим елементом оргашзму тварин. Зазви-чай з щею метою на промислових фермах використо-вують премжси та мшеральш добавки, що мютять Йод та шш! мшеральш компоненти. 1з неоргашчних форм у практищ збагачення рацюшв найбшьш широ-ке застосування мають йодати (Са(1О3)2*6Н2О) i йодиди (К1, NaI), як1 затвердженш в якосп кормових добавок на територп Свропейського Союзу, проте останш, через свою низьку стабшьшсть, поступають-ся йодидам (Manukalo and Shantyz, 2010). У даний час у год!вт тварин в основному використовують калш йодид, що являеться нестаб!льною сполукою i розкла-даеться у процес приготування i збер!гання премжав та комбжорм!в. Окиснення йодид!в катал!зують спо-
луки Феруму, Купруму, Мангану, кислоти та волога. У той же час Йод, що вщцляеться внаслвдок високо! х1м1чно! активносп, дезактивуе окрем1 вгтамши, що входять до складу премкав (Viktorov and Petrushenko, 2007). З метою стабшзацп йодид1в часто використовують тюсульфати, бшарбонат або стеарат кальцш (Shesterynska et al., 2012).
Серед оргашчних сполук у практищ тваринництва широко використовують етиленд1ам1ндепдройодид (ЕДД1), йодказе!н, а також пентакальцшортоперйодат та шшг Додавання до корму свиней 0,2 мг/кг селено-оргашчного препарату ДАФС - 25, або 0,05 мг/кг сполук Купруму i 0,2 мг Йоду (в бюгеох1м1чних умо-вах !х низького рiвня) сприяе посиленню обмiну ре-човин в клггинах печiнки, не викликаючи при цьому суттевих морфологiчних змiн у життево важливих органах свиней на вiдгодiвлi (Zorikov, 2012). Йодсаль цилова кислота е менш цiнним джерелом Йоду, шж йодати i йодиди. Взаемодiя Йоду з Кальцiем i Фосфором проходить у шлунково-кишковому тракл за ви-сокого !х рiвня, при цьому потреба в Йодi рiзко зростае (Auhatova and Il'bul'din, 1998).
Згодовування поросятам багатокомпонентно! бю-логiчно активно! добавки (Cr, Zn, I, Co, вiт. C) стиму-люе в них еритро- i лiмфопоез, що зумовлюе активь зацiю специфiчного iмунiтету. Активацiя системи кровотворення в напрямку iнтенсифiкацi!' процеав гемопоезу i резистентностi е адаптацшною реакцiею органiзму (Hryshko et al., 2008; Shesterynska et al., 2012).
Никанова Л.А. i ствавт. (2016) вивчали вплив ор-ганiчно! йодовмiсно!' кормово! добавки «Прост» на клiнiко-фiзiологiчний стан i профiлактику йододефь циту у кнурiв. За введення до складу комбжорму 200 мг бiодобавки на голову в день автори ввдзначали зростання вмiсту Йоду в цшьнш кровi на 43,8% i тироксину - на 6,5%. Концентращя глобулшв у сирова-тцi кровi дослiдно! групи свиней була на 5,1%, а зага-льного бшка - на 7,6% бiльшою, порiвняно iз показ-никами кнурiв контрольно! групи. Зазнавала позитив-них змш кровотворна система - число еритроципв зростало на 22,1 а гематокритна величина - на 17,1%, порiвняно з контролем. Зниження лейкоцитiв на 5,8 % сприяло пвдвищенню захисних i пристосувальних реакцiй органiзму шддослвдних тварин (Nikanova et al., 2016).
Як варiант, iнколи для поповнення органiзму Йодом використовують внутршньом'язове введення свиням рiзних вiкових i господарських груп йодовано! оли. Сьогодш на ринку ветеринарних препаратiв до-волi широко практикують застосовування йодовмю-них лiкувальних засобiв тиреотон i тиреомагнiл (Hunchak and Hrymak, 2014).
На сучасному етапi для забезпечення тваринництва у л1кувальних добавках найб№ш перспективними е органiчнi сполуки макро- i мiкроелементiв, що отримаш методами нанотехнологл. Особливiсть на-ноформ есенщальних матерiалiв пов'язана з !хньою високою хiмiчною i бiологiчною актившстю та здат-нiстю впливати на обмшш процеси у малих дозах. Цшним, на думку авторiв (Mal'cev et al., 2016), е цит-рати мiкроелементiв, що будучи у складi мiнеральних
премгксш i кормових добавок використовують для балансування мшерального живлення у рацюнах тварин. 1х перевагою, у порiвняннi з мiнeральними солями цих елеменпв, е кращий, у кiлька разiв, рiвeнь засвоення та eфeктивнiсть бюлопчно! ди для тварин. Останшм часом у гуманнш i вeтeринарнiй мeдицинi впроваджуються наноматeрiали, якi е аквахелатами мeталiв. Наночасточки на основi молекул води забез-печують аквахелатам легку проникнiсть через мем-брани клiтин, створюючи при цьому умови для легко! взаемодп наночастинки з клiтинними органелами та високо! бюлопчно! дп (Zuev, 2009; Khomyn et al., 2015). Задавання макро- i мiкроeлeмeнтiв тваринам у формi наночастинок мае ряд переваг: наноаквахелати бiомeталiв володiють високою бюлопчною дiею за-вдяки сво!м нанорозмiрам, вони бiльш повно засвою-еться оргашзмом i активно використовуеться у проце-сах обмiну речовин.
Бiблiографiчнi посилання
Kal'nickij, B.D. (1985). Mineral'nye veshhestva v korm-lenii zhivotnyh. L. Agropromizdat. Leningr. otd-e. (in Russian).
Sedilo, G.M. (2002). Rol' mineral'nih rechovin u procesah
vovnoutvorennja. L'viv. Afisha (in Ukrainian). Romanenko, T.G., Chajka, O.I. (2014). Osobennosti funkcionirovanija shhitovidnoj zhelezy u beremennyh na fone jododeficita. mezhdunarodnyj jendokrinolog-icheskij zhurnal. 4(60), 89-94 (in Russian). Ljashenko, V.M., Vintonjak, V.M., Slipinjuk, O.V. (2015). Vikoristannja premiksiv z pidvishhenim vmistom kobal'tu, midi i jodu pri intensivnij vidgodivli svinej. Visnik CNZ APV Harkivs'koi' obl. 18, 202-206 (in Ukrainian) Preedy, V.R., Burrow, G.N., Watson, R.R. (2009). Comprehensive Handbook of Jodine: Nutritional, Biochemical, Pathological and Therapenic Aspects. Acal. Press, 1312.
Antonjak, G.L., Vlizlo, V.V. (2013). Biohimichna ta
geohimichna rol' jodu. Monografija. (in Ukrainian). Sologub, L.I., Antonjak, G.L., Antonjak, T.O. (2005). Jod v organizmi tvarin i ljudini (Biohimichni aspekti). Biologija tvarin. (1-2), 31-50 (in Ukrainian). Silva, J.E. (1995). Thyroid Hormone Control of Thermo-
genesis and Energy Balance. Thyroid. 5(6), 481-492. Hunchak, V.M., Hrymak, Ya.I. (2014). Yodna nedostat-nist ta korektsiia reproduktyvnoi funktsii koriv preparatamy yodu. Naukov. visnyk LNUVM ta BT im. S.Z. Hzhytskoho. 16, 2, (59), 1, 23-38 (in Ukrainian).
Spiridonov, A.A., Murashova, E.V., Kislova, O.F. (2011). Obogashhenie jodom produkcii zhivotnovodstva. Normy i tehnologii. Sankt-Peterburg. «OOOSPS-PRINT». 21-38 (in Russian). De Groot, L.J., (1969). Kinetic analysis of iodine metabolism. J. Clin. Endocrin. Metab. 26, 149-173 Kaufmann, S., Rambeek, W. (1998). Iodine supplementation in chicken, pig and cows feed. J.Anim. Physiol. Anim. Nutr. 80, 147-152.
Hamilton, E.I., Minski, M.J., Cleary, J.J. (1972). Problems concerning multi-element assay in biological materials. Sci Total. Environ. 1(1), 1-14.
Manukalo, S.A., Shantyz, A.H. (2010). Jodnaja nedostat-ochnost' v zhivotnovodstve. Veterinarija Kubani. 5, 7-8 (in Russian).
Delange, F. (2007). Iodine requirements during pregnancy, lactation and the neonatal period and indicators of opti mal iodine nutrition. Public Health Nutr. 10, 1571-1580.
Zimmermann, M.B. (2009). Jodine Deficiency Endocrine Reviews. 30(4), 376-408.
Bernal, J. (2005). Thiroid hormones and Grain development. Vitam. Horm. 95-122.
Zimmermann, M.B., Jooste, P.L., Pandav C.S. (2008). Jodine-deficiency disorders. Lancet. 372(9645), 1251-1262.
Obregon, M.J. (2005). The effects of Jodine deficiency on thyroid hormone deiodination. Thiroid. 917-929.
Bernal, J. (2005). Thyroid hormones and brain development. Vitam. Horm. 95-122.
Haldimann, M., Blanc, A., Blondeau, K. (2005). Jodine content of food grups. Journal of Food Composition and analysis. 18, 461-471.
Gibson, R.S. (2005). Principles of Nutritional Assessment. 2nd. Oxford University Press. Oxford, UK. 908.
Oppenheimer, J.H., Schwartz, H.L., Mariash, C.N. (1987). Advances in our understanding of thyroid hormone action at the cellular leve. Endocr. Rev. 288308.
Togini, L. (2007). Thyroid hormones in small ruminants : effect of endogenous, envinmental and nutritional factors. Animal. 1, 997-1008.
Chandra, A.K., Mukhopadhya, S., Tripathy, D. (2004). Goitrogenic content of Indian cyanogenic plant foods and their in vitro anti-thyroidal activity. Indian J.Med.Res. 119(5), 180-185.
McDowell, L.R. (2011). Minerals in Animal and Human Nutrition. N.Y. Acad.Press, 1992 Norousian M.A. Jodine in raw and pasteurized milk of daily cows fed different amounts of potassium iodise. Biol. Trace El-em. Res. 139(2), 160-167.
Romanenko, T.G., Chajka, O.I. (2014). Osobennosti funkcionirovanija shhitovidnoj zhelezy u beremennyh na fone jododeficita. Mezhdunarodnyj jendokrinolog-icheskij zhurnal. 4(60), 89-94 (in Russian).
Zorikov, A.Ju. (2012). Vlijanie biologicheski aktivnogo joda na vosproizvoditel'nye, produktivnye i mjasnye kachestva svinej. avtoref.diss.kand. s -h nauk. 06.02.08. Kursk. FGBOU VPO «Kurskaja gosudar-stvennaja sel's'kohozjajstvennaja akademija imeni prof. Ivanova I.I» (in Russian).
Auhatova, S.V. (2006). Vlijanie joda na metabolisticheskie processy v organizme. Uspehi sov-remennogo estestvoznanija. 1, 32-33 (in Russian).
Suttle, N.F. (2010). Mineral Nutrition of Livestock. 4th ed CABI.
Svarchevska O.Z., Iskra, R.Ia., Salyha, NO. (2014). Hematolohichni pokaznyky krovi svynei za dii dobavky tsynku, khromu, yodu, kobaltu i vitaminu S do yikh ratsioniv. Nauk. Visnyk LNUVM ta BT. 16, 2,(59), 2, 295- 299 (in Ukrainian)
Vorob'ev, D.V. (2011). Terapevticheskoe vlijanie preparatov selena, joda i medi na sostojanie tkanej pri gipojelementozah svinej v ontogeneze. Astrahan. AGU. Estestvennye nauki. 3(36), 106-110 (in Russian).
Vorob'ev, D.V. (2011). Vlijanie preparatov selena, joda i medi na processy metabolizma rastushhih svinej pri gipojelementozah. Agrarnyj vesnik Urala. (12-1), 91, 116-120 (in Russian).
Bulgakov, A.M. Tarmishev, V.D. (2002). Vpliv jodu na reproduktivni organi svinej. Zootehnija. 6, 16-17 (in Ukrainian)
Spiridonova, A.A., Murashova, E.V. (2010). Obogashhenie jodom produkcii zhivotnovodstva. Normy i tehnologii. Sankt-Peterburg (in Russian).
Hunchak, R.V., Sedilo, H.M., Vovk, S.O. (2016). Vmist Yodu v gruntakh ta zerni zlakiv u zoni Polissia Volyni. Nauk.visnyk LNUVMBT im. S.Z. Hzhytskoho. 18, 2, (67) 77-80 (in Ukrainian)
Auhatova, S.N., Il'bul'din, Ju.F. (1998). Vlijanie gojtrogennyh veshhestv na jeffektivnost' ispol'zovani-ja joda v organizme zhivotnyh. Fundamental'nye i prikladnye aspekty sovremennoj biohimii. Trudy SPbGMU im. akad. I.P.Pavlova. - SPb. Izd-vo SPbGMU. 2, 331-334 (in Russian).
Kohrle, I. (2000). Flavonoids as a risk factor for goiter and hypothyroidism. Merck European Thyroid Symposium. 41-53.
Mykytyn, M.S. Volchovska-Kozak, O.Ie., Lys, N.M. (2006). Hliukozynolaty u nasinni ripaku ta produktakh yoho pererobky. Visnyk ahrarnoi nauky. 8, 37-38 (in Ukrainian)
Lauberg, P. (2002). Thiocyanate on food and iodine in milk. from domestic animal feeding to improved understanding of cretinism. Thiroid. 12(10), 897-902.
Taylor, S. (1954). Calcium as a goitrogen. Y. Clin. Endocrinol. Metab. 14, 1412-1422
Klitsenko, H.T., Kulyk, M.F., Kosenko, M.V. (2001). Mineralne zhyvlennia tvaryn. Kyiv, «Svit» (in Ukrainian).
Hryshko, V., Nikitenko, A., Malyna, V. (2008). Polipshennia hematolohichnykh pokaznykiv u porosiat-sysuniv. Tvarynnytstvo Ukrainy. 10, 22-25.
Abdrafikov, A.R. (2006). Jeffektivnost' ispol'zovanija biologicheski aktivnyh veshhestv novogo pokolenija v kombikormah dlja svinej. Avtored. diss. d-ra s.h.n. 06.02.02- Dubrovicy (in Russian).
Gromova, E.V. (2003). Metabolizm joda u svine v ontogeneze. Diss na stisk. uch. st. d.b.n. 03.00.04. Bo-rovsk (in Russian).
Orlinskij, B.S. (1979). Mineral'nye i vitaminnye dobavki v racionah svinej. M. Rossel'hozizdat. (in Russian).
Nikanova, L.A., Fomichev, Ju.P., Najdenov, V.P., Gromova, M.I. (2016). Jeffektivnost' primenenija or-ganicheskoj formy joda v pitanii hrjakov-proizvoditelej. Izd. Samarskoj SHA. 4, 74-79 (in Russian).
Manukalo, S.A., Shantyz, A.H. (2010). Jodnaja nedostat-ochnost' v zhivotnovodstve. Veterinarija Kubani. 5, 7-8 (in Russian).
Viktorov, P.I., Petrushenko, Ju.N. (2007). Vlijanie raznogo urovnja biologicheski aktivnyh veshhestv v racionah molodnjaka svinej na ih mjasnuju skoros-pelost'. Aktual'nye problemy kormlenija sel's'kohozja-jstvennyh zhivotnyh. Dubrovicy, 316-318 (in Russian).
Shesterynska, V.V., Trokoz, V.O., Karpovskyi, V.I. (2012). Dynamika vmistu hliukozy v krovi svynei riznykh typiv nervovoi systemy za umov dodavannia do ratsionu «Yodis-kontsetratu». Biolohiia tvaryn. 12 (1-2), 295-299 (in Ukrainian)
Mal'cev, A.N., Kozlov, V.N., Grigor'ev, V.S., Maksjutov, R.R. (2016). Sintez nanodispersnyh jodosoderzhash-hih kompozitov. Izd. Samarskoj SHA. 4, 79-84 (in Russian).
Zuev, O.E. (2009). Produktivnost' i obmen veshhestv u molodnjaka svinej pri skarmlivanii racionov, obo-gashhennyh premiksami s vkljucheniem helatov. avtoref. diss. kand. s.-h. nauk. 06.02.02. Persijanovka (in Russian).
Khomyn, M.M., Fedoruk, R.S., Khrabko, M.I. (2015). Vplyv nanoakvakhelatu yodu na biokhimichni pokaznyky moloka ta molochnu produktyvnist koriv u pershi misiatsi laktatsii. Nauk. Visnyk LNUVM ta BT im. S.Z.Gzhytskoho. 17, 1(61), 243-247 (in Ukrainian).
Стаття надiйшла до редакцИ' 28.02.2017
