CC BY
48УДК 82-311.4 (Мор)
Старцева В.С.,
асглрант кафедри прикладной' лшгвютики Черкаського державного технолопчного унiверситету
ПРОБЛЕМА «КОЛОН1АЛЬНО1 ТРАВМИ» В АФРО-АМЕРИКАНСЬКОМУ ДИСКУРС! ТОН1 МОРР1СОН (НА ПРИКЛАД1 РОМАНУ «BELOVED»)
Мета пропоновано''' статт1 полягае в анал1з1 принцип1в та особли-востей афро-американсько''' швденно''' морал1 i «чорно''' етики» (Black ethic), як складових маргiналiзованих постколонiальних культурних традицш, що знаходять свое вiдзеркалення у белетристиц Тонi Мор-рiсон. Ц традицГ'' набули висвiтлення у роман Тонi Моррiсон «Улюб-лена» (Beloved). Актуальнють науково''' статтi зумовлена станом вГтчиз-няних лiтературознавчих дослiджень, в яких переосмислюються за-гальнокультурний канон i переглядаються традицiйнi естетичнi сте-реотипи в оцГнцГ багатьох явищ американсько'' культури, що дае мож-ливГсть вГдмовитися вГд сталого сприйняття творчост письменницi та проаналiзувати раыше недослiдженi аспекти 'Т творчостГ. У захщно-му лГтературознавствГ проза Тот Моррюон привернула увагу таких вщомих дослГдникГв, як Джон Н. Дювалл (John N. Duvall), ФГлГп Пейдж (Philip Page), М.Г. Гендерсон (M.G. Henderson), П.-Т. Рафаель (P.-T. Rafael), а також вГтчизняних лГтературознавцГв М.Р. Коппард, 1.В. Гусарову, О.В. ПГскун, В. Бошняк, М. Зав'ялову, С.А. Пухнату1 та Гн.
Письменниця афроамериканського походження Тот Моррюон (справжне Гм'я - Кло''' ЕнтонГ Уоффорд) народилася 18 лютого 1931 р. у невеликому мютечку Лорейн (штат Огайо). Багата та барвиста проза Моррюон принесла 'й мГжнародне визнання. У сво'х захоплюю-чих, повних енергп романах письменниця всесторонньо розглядае складний духовний свп" темношкГрих американцГв. Серед численних нагород письменницГ - медаль Нацюнального Книжкового Фонду за
1 Коппард, Маргарита Ринатовна Лингвокультурологическое исследование афро-американского варианта английского языка: На материале романа Тони Моррисон «Возлюбленная»: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 Уфа, 2005;
Гусарова, Ирина Владимировна Литературная традиция в творчестве афроамерикан-ских писателей последней четверти XX века: Тони Моррисон, Глория Нейлор, Элис Уокер : Дис. ... канд. филол. наук : 10.01.03 М., 2003;
Пискун, Елена Валериевна Мультикультурализм США и культура афроамериканцев, Т. Моррисон, Э. Уокер: Дис. ... канд. филос. наук: 24.00.01 М., 2001;
Пухнатая, Светлана Анатольевна Художественная проза Тони Моррисон: Новые тенденции в современной негритянской литературе США: автореферат дис. ... кандидата филологических наук: 10.01.05 / Моск. областной пед. ин-т Москва, 1991;
видатний внесок в американську л^ературу (1996). «Улюблена» (Beloved, 1987), найзнаменитший роман ToHi Моррюон, ТТ перший бе-стселер, нагороджений Пулiтцерiвською (1988), а noTiM i Нoбелiвсь-кою премiями (1993). Моррюон давно визнана класиком американсь-коТ лiтератури. П' твори глибoкi за змютом, у них пiднятi серйозн про-блеми афроамериканського населення США. Книги письменниц не можна зарахувати до легкого читання, проте, вони популярн в усьо-му свт. Мoррiсoн бере активну участь у фемшютичному русi, висту-пае на негритянських конгресах.
Перший роман "НайблакитнЫ очi" (The Bluest Eye, 1970), опуб-лкованний у 1970 р., був тепло сприйнятий критикою. Через дектька ромв був опублкований роман "Сула"(Sula, 1974), що потрапив до списку бестселерiв. По™ Тoнi Мoррiсoн були написанi романи "Пеня Соломона" (Song of Solomon, 1977), який одержав Нацюнальну Пре-мш Гуртка Лiтературних Критикiв i Премiю АмериканськоТ Академп та 1нституту Мистецтв i Лiтератури, "Смоляне опудалко" (Tar Baby, 1981). ^м вищеперерахованих твoрiв, нею були написанi романи "Джаз" (Jazz, 1992), "Рай"(Paradise, 1998), як разом з "Улюбленою"(Beloved, 1987) увшшли до трилогп, роман "Кохання"(Love, 2003), книга "Гра у темряв'1: Близна iлтературна уява" (Playing in the Dark: Whiteness and the Literary Imagination, 1992), дитячi книжки "Великий ящик" (The Big Box, 2000) i "Книга недобрих людей" (The Book of Mean People, 2002), "Лев або Миша?" (The Lion or the Mouse, 2003), "Мурашка або Коник?" (The Ant or the Grasshopper?, 2003), "Мак або Змiя?" (The Poppy or the Snake?, 2004).
^вдень симвoлiзуе те найпрше, що Америка дала чорношюрим
- расову дискримшацш, убогють, гшт та утиски. Проте Пвдень е тим мюцем, з якого беруть свое коршня чорна культура, iстoрiя i яке зав-жди називатиметься «рщною дoмiвкoю» для свого народу. «^вден-на дoмiвка» також е притулком i для багатьох чорношфих, народже-них за його межами; це - «дoмiвка» для тих, чиТ' батьки залишили Пiвдень багато десятил^ь тому [2, 124].
Багато афроамериканських письменниш у своТ'й творчост звер-таються до «землi об^ованноТ», до батькiвщини свого народу, яка е «дoмiвкoю» для головних героТ'в Т'х рoманiв, що мрiють влаштувати-ся на Пiвднi i про стабтьне життя там. Проте, з шшого боку, Пiвдень
- з властивим йому сприйняттям «бтого щеалу» та вiднoшенням до чорноТ раси, як до неповноцшноТ, - е найбтьш нестабiльним мiсцем для чорношюрих. Роберт Бон зазначив, що бшарне вiднoшення чoрнoшкiрих до Пiвдня е наслщком ^еТ обставини, що вони одночас-но «надзвичайно oбдарoванi природною красою свого краю» та
«знехтуван його моральною та етичною потворнютю» [1, 165]. Фтт Падж дуже красномовно говорить про роль Пвдня у складному становленн аф-роамериканцiв, як рiвнозначного осередку суспiльства США 7, 136]. Гово-рячи про романи Тон Моррiсон, Падж зазначае, що у творах письменниц «минуле чорношюрих - це комбiнацiя села та Пвдня» [7, 209]. I «у той час як героТ ромаыв Моррiсон прагнуть щосили створити власну здорову ^ивду-альнiсть та виявити самобутнють на мiськiй пiвночi, Тм досить лише дiйти згоди з самими собою i з стьським пiвденним минулим своТх предкiв, щоб тим або Ышим чином поеднати свое минуле i сьогодення» [7, 217].
Можливо, Денвер, дочка колишньоТ рабинi-утiкачки Сетi («Улюб-лена» (Beloved)), що виросла на вол^ найбтьш наближено до прав-ди формулюе суперечливе визначення минулого ^вдня, коли вона говорить про спогади своеТ матерi та Поля Дi про рабовласницьку плантаторську садибу «Любий Дiм», штат Кентуккi: «How come everybody run off from Sweet Home can t stop talking about it? Look like if it was so sweet you would have stayed»2 [9, 29].
Але Денвер не в змозi усвщомити сутнють «пркоТ радосп» життя у «Любому ДомЬ, «a place they cannot forget but can barely endure to remember» 3 [9, 50]. Очевидно, «Любий Дiм», - про який Сет та Поль Дi послйно згадують, - е вщдзеркаленням того iснуючого навколо них справ-жнього свiту, мюцем, яке також резонуе зi ваею рештою персонажiв роману Тонi Моррюон. Не дивлячись на неоднозначнiсть вщношень аф-роамериканських авторiв до ^вдня, все ж таки для багатьох з них, вш - це найважливше, а подекуди i обов'язкове мюце подiй у романi, тому що Пвдень - бiльш ыж «колишня домiвка». Вiн завжди був i буде пер-шоджерелом африканськоТ америкаызаци, мiсцем афроамерикансько-го духу, що вкоршився й увiчнився там. Для багатьох афроамерикан^в Пiвдень залишаеться мiсцем спокою та бадьоростi, але i разом з тим -мюцем, яке збер^ае криваву юторш Тх народу [4, 388].
В «Улюблен1й» (Beloved) Т. Моррюон звертаеться до рiзних аспеклв життя на Пвды у виглядi символiв, спогадiв i навiть еротичних фан-тазм. Так, наприклад, «Sethe's first two sexual encounters with Halle in the tiny cornfield in Sweet Home, Kentucky, are redolent of sweet, ripe corn with silk and succulent» 4 [9, 50]. Через вiсiмнадцять рош, Сел та Поль Дi згадують цю подю пюля свого першого невдалого сексуального досвщу.
2 «Цкаво, чому вс ви, хто втiк з цього «Любого Дому», ыяк не припините говорити про нього? Якщо вш такий любий, може варто було там зостатися?» (Переклад наш. - В. С.)
3 «Те мюце, яке вони нколи не зможуть забути, i при одному лише спогадi про яке, вщчувають нестерпну бть».(Переклад наш. - В. С.)
4 «Перший сексуальний досвщ Сел та Халле [рабiв з плантаторськоТ садиби «Любий Дiм»] вiдбувся на кукурудзяному полi «Любого Дому», серед кукурудзяних стебел та пахощiв солодких, соковитих початмв качанiв з шовковистими пасмами».-(Переклад наш. - В. С.)
Фактично фiаско ТхньоТ першо' фiзичноТ близькостi зумовлене тим, що Поль Дi та CeTi у думках переносяться назад у минуле, до кукурудзяно-го поля: «Looking at Paul D's back, she remembered that some of the cornstalks broke, folded down over Halle's back and among the things her fingers clutched were husk and cornsilk hair»5 [9, 51]. Еротиза^я кукуруд-зяних зерен для Сет - це споаб знову пережити момент близькост з Халле, своТм чоловком: «How loose the silk! How jailed up the juice!»6 [9, 51], а для Поля Дн це подiя, за якою вш м^ ттьки спостер^ати та знаходити сексуальне задоволення у спогляданн статевого акту мiж Ceтi i Халле. Водночас це i вiдчуття смаку молодих кукурудзяних по-чаткiв, зiрваних з тих самих зламаних стебел. Напевне, Моррiсон хотта б, щоб Т'' читачi провели паралель мiж Полем Д^ що очищае соковитi початки качаыв вiд шовковистих пасмiв, i статевим актом, в якому Халле граеться з лобковим волоссям Сет та виставляе напоказ и жiночi принади. Об'еднанi разом, насолода Поля Дi вiд молочно''' кукурудзи та статевий акт мiж Ceтi i Халле, - це i е, реально юнуючий смак дикого життя для чорношкiрих на Пiвднi: «The pulling down of the tight sheath [зютавляеться з чоловiчим статевим органом], the ripping [асоцшеться з втратою Ceтi цноти] sound always convinced her it hurt»1 [9,51]. «But as soon as one strip of husk was down, the rest obeyed and the ear yielded up to him its shy rows, exposed at last. How loose the silk. How quick the jailed-up flavor ran free... How loose the silk. How fine and loose and free»8 [9, 52]. У цьому уривку дютали виявлення два чуттевих момен-ти: насолода Сет i Халле вщ 'х першого сексуального досвщу i за-хоплення Поля Дi вщ по'дання молодих молочних качашв кукурудзи, зiрваних зi зламаних ними стебел [3, 89].
^м Пвденного пейзажу з його спокусливютю i чарiвнiстю, повного пщступно''' краси, цей край вщомий також своею доброю вдачею i гостиннн стю. Згiдно з Чарльзом Р. Втсоном, «мешканц Пвдня мають традицiйно урiвноважeну вдачу - вибирають вiдповiдний, загальноприйнятий або на-лежний вихiд зi складно' ситуаци, або спосiб вирiшeння певно''' проблеми у вщповщносп до iснуючих норм моралi у такий спосiб, щоб невихована по-
5 «Дивлячись на спину Поля Д^ вона пригадала кукурудзян стебла, що зламалися та з^нулися над спиною Халле, i сво' пальцi, якi чiплялися за все, що траплялося, i нарешт вчепилися у качани, обриваючи листову оболонку i шовковистi пасма».(Пе-реклад наш. - В. С.)
6 «Як сочився шд пальцями шовк! Ям соковит звiльнeнi iз зелено' темниц зерна!» (Переклад наш. - В. С)
1 «Звук трюку листя, що сповило качан кукурудзи, завжди здавався 1'й криком болю». (Переклад наш. - В. С.)
8 «Але варто було здерти перший листок, як вс iншi зшмалися легко, i голi, беззахисш тепер зернятка були прeдставлeнi на огляд рядок за рядком. Як сочився шд пальцями шовк! Ям соковит звiльнeнi iз зелено' темниц зерна!.. Як сочився пiд пальцями шовк! Яка помрнють, i млють, i воля!» (Переклад наш. - В. С.)
ведна розглядалася, як аморальна» [8, 435]. Пщ мешканцями ^вдня, Вiлсон мае на увазi, звичайно ж, бтих жителiв. Згiдно Втсону, ця модель поведiнки означае, що «кодекси, закони i методи моралi пе-реплетенi з метою обмежити особистiсну агресiю i зберегти со^аль-ний устрiй за допомогою тиску на сусптьство та засвоення шдивщу-ально'Т мотивацп» [8, 450]. «1снують певнi «норми моралЬ, якi зумов-люють правила поведiнки, вияв шани та поваги до людини, яка зна-ходиться вище за рангом, що вщображаеться у ввiчливiй мовi (на-приклад: «так, сер», «ы, мадам»); пiд «нормами моралЬ також маеть-ся на увазi необхщнють дотримуватися зобов'язань у ам'Т', прив^но сприймати сусiдiв, а також захищати слабких i безпорадних» [8, 459]. Також юнуе «кодекс гарних манер, що глибоко вкоршився i серед чорних на ^вдш» [8, 462]. Втсон цитуе спостереження Фредерiка Дугласса: «чорна етика» (Black ethic) бере свш початок вiд подiбного Тй африканського кодексу моралi» [8, 470]. Згiдно Дугласса, «на всьо-му бтому свiтi не знайти суворшого дотримання виконання закону пошани до людини, яка знаходиться на вищому со^альному щабл^ анiж у чорношюрих. У свiтi не iснуе кращо' «сировини» з виготовлен-ня справжшх джентельменiв, нiж африкансько'Т» [8, 472].
«Чорна етика» (Blackethic) або шана до людини, яка знаходиться вище за статусом або расою, е «подвшною тради^ею»: дотримання правил поведшки з бтими контрастуе з Пiвденним расизмом. Традицп i звича'Т Бiлих мешканцiв ^вдня, принесенi з бвропи, змша-лися з тради^ями поневолених чорношкiрих з Африки, що призвело до двозначно'Т поведшки з обох сторш: вщверте прагнення з боку Бiлих продемонструвати свою «пошану» до чорношкiрих, як пово-дилися по вiдношенню до Бтих згщно зi встановленими самими ж Бтими правилами, вщвертими та завуальованими дiями (маскуючи сво'Т справжн почуття пiд товстим прошарком показносп), при цьому вказуючи чорношкiрим на те, що вони постшно повинш демонстру-вати Бiлим знання свого «мюця» i бажання на цьому «мюцЬ залиша-тися. lнодi ця пщступна двозначнiсть з боку чорношмрих означала, що потрiбно щось вкрасти, щоб полтшити свою мiзерну частку Тж а потiм брехати i приховувати це» [6, 140]. Так, наприклад, розмова мiж чорним рабом Сксо та шкiльним вчителем, що замшяв господа-ря-рабовласника. Вчитель звинуватив Сксо у крадiжцi одного з гос-подарських поросят:
"You stole that shoat, didn"t you?'
"No. Sir." said Sixo, but he had the decency to keep his eyes on the meat.
"You telling me you didn"t steal it, and I'm looking right at you.' School teacher smiled.
"Did you kill it?"
«Yes, sir». 9 [9, 311-312].
Допит продовжуеться до тих nip, поки CiKCO не пропонуе свою вераю трактування того, що шктьний вчитель називае «кpадiжкою». Якщо це не називаеться «кpадiжкою», то шктьний вчитель бажае знати, що це: «What is it then?» 10 [9, 312]. Сксо знаходить вщповщне пояснення, яке вказуе на знання свого «мюця» в якост рухомого майна або раба: «Improving your property, sir»11[9, 313], та для вщвертого пщкреслення справжньоТ «удаваноТ пошани» до шкiльного вчителя, постшно використовуе обов'язкове «сер». «Sixo plant rye to give the high piece a better chance. Sixo take and feed the soil, give you more crop. Sixo take and feed Sixo give you more work»12 [9, 313]. Шктьний вчитель pозумiе лопчнють пояснення Сксо, але «beat him anyway to show him that definitions belonged to the definers-not the defined»13 [9, 314]. З шшого боку, шктьний вчитель вщлупцював Сксо також через те, що той вийшов за межi дозволеного, забув свое «мюце» рухомого майна, раба, i спробував поводитися як особистють, розум-на людина, а вщтак вш мае бути поставлений на свое мюце. Норо-вистють, що присутня у поведшц Сксо, пpисiкаеться биттям батогом, який юнуе для того, щоб щодня вселяти чорношюрим вщчуття неповноцiнностi. Але, не дивлячись на деяк успiшнi спроби Чорнош-фих «обдурити» Бiлих, граючись з ними у пофнють, вони все ж таки визнавали та приймали нормативнють i тpадицiйнiсть правил поведш-ки у присутност Бiлих. Один з видатних дослщниюв культури Пiвдня Чарльз Втсон стверджуе, що «життево важливою позицiею на Пiвднi було дотримання расових манер та помрносп, - це означало, що Чор-ношф жили постiйно з вiдчуттям страху, в атмосфеpi щоденного за-лякування i нескiнченного побоювання» [8, 520].
9 «Отож, це ти вкрав це порося? Вipно?»
«Hi, - сказав Сксо, але з ввiчливостi, не зводячи очей з м'яса, додав: - Сер».
«I ти кажеш, що не крав його, дивлячись мен прямо в очi?»
«Hi, сер. Я його не крав».
Шктьний вчитель посмiхнувся.
«Це ти його заpiзав?»
«Так, сер. Я». (Переклад наш. - В. С.)
10 «I ти ще смiеш говорити меш, що це не кpадiжка? А що ж це тодi?» (Переклад наш. - В.С.)
11 «Турбота про Вашу власнють, Сер». (Переклад наш. - В. С.)
12 «Сксо ае жито, вибираючи для неТ найкращу дтянку. Сiксо обробляе та поТть землю, щоб у вас врожай був бтьший та кращий. Сксо поТть та годуе Сксо, щоб потiм вiн м^ принести вам якомога бiльше корисл». (Переклад наш. - В. С.)
13 «Проте вчитель все piвно побив Сксо, щоб наочно продемонструвати, кому належить право давати визначення речам i вчинкам - у будь-якому випадку, не тому, хто сам шдлягае визначенню». (Переклад наш. - В. С.)
Подiбнi «KacTOBi правила поведшки» «бтого» суспiльства були CTBopeHi для того, щоб обгрунтувати со^альну межу мiж расами. Така система передбачала суворе дотримання регламентованих вщносин мiж «чорним» i «бтим» народами. Таким чином, модель «правильно!» поведшки вимагала вщ Бтих не звертатися до Чорношкiрих з чемним виразом «мютер» або «мicic», жодного рукостискання або легкого торкання капелюха на знак в^ання при зуcтрiчi з Чорним. З шшого боку, гарним тоном вважалося, що Чорнош^ повинш звертатися до вciх Бтих з належною пошаною, не повинш близько набли-жатися до Бтих на тротуарах, а також повинш входити до будинку Бто! людини через чорний хщ [5, 188].
Проте, не зважаючи на славнозвюну пiвденну гоcтиннicть, що асо-цiювaлacя лише з "бтою" культурою виключаючи темношкiрих, як cоцiaльну одиницю зi своТми унiкaльними звичаями та тради^ями, темношкiрi розвивали власну особисту дисидентську культуру само-захисту, для того, щоб гарантувати свое виживання перед обличчям дискримшаци та шших спроб знищення !х caмобутноcтi. Л.П. Фультц пропонуе термш, що вщповщае цiй культурi самозахисту - «чорна етика» (Black ethic) - поняття, яке функцюнуе у межах швденних тра-дицiй, але не засноване на моральних засадах. Доцтьнють започат-кованого поняття зумовлена небхiднicтю тогочасного сусптьства, як виклик мiнливим та свавтьним пiвденним звичаям. Положення тем-ношкiрих на Пiвднi було доволi хитким, а вiдтaк Тм довелося присто-совуватися до мiнливих обставини тогочасного сусптьства.
.iTepaTypa
1. Bone, Robert. Down Home: A History of Afro-American Short Fiction from Its Beginnings to the End of the Harlem Renaissance. - New York: Capricorn Books, 1975. - 478 p.
2. Genovese, Eugene D. The Southern Tradition: The Achievement and Limitations of an American Conservatism. - Cambridge: Harvard UP, 94. - 352 p.
3. Harding, Wendy, Jacky Martin. A World of Difference An Inter-Cultural Study of Toni Morrison "s Novels. - Westport, CT: Greenwood P, 1994. - 469 p.
4. Harpham, Geoffrey Gait. «Ethics.» Critical Terms for Literary Study. 21 ed. Eds. Frank Lentricchia and Thomas McLaughlin. - Chicago: U of Chicago P,1995. - P. 387-405.
5. Holloway, Karla, E C. Codes of Conduct: Race, Ethics, and the Color of Our Character. - New Brunswick, NJ: Rutgers UP, 1995. - 406 p.
6. Holt, Thomas C. «Black Life: Creative Expression of the Black Experience.» // Encyclopedia of Southern Culture, ed. Wilson and Ferris. P. 135-232.
7. Page, Phillip. Dangerous Freedom: Fusion and Fragmentation in Toni Morrison's Novels. - Jackson, MS: University of Mississippi P, 1995. - 389 p.
8. Wilson, Charles R. «Manners.» // Encyclopedia of Southern Culture. Chapel Hill, NC: U of North Carolina P, 1989. - P. 434-527.
9. Morrison, Toni. Beloved. 1987. - New York: Plume Books, 1988. - 447 p.
Тихомирова О.В.,
кандидат фтолопчних наук, КиТвський нацюналыний лшгвютичний университет
ДЖ. Р. Р. ТОЛК1Н I Л1ТЕРАТУРА ХХ СТОЛ1ТТЯ
Окремою проблемою вивчення доробку видатного англшського мiфотворця Дж.Р.Р.Толкша, зумовленою неординарнютю та самобутнютю цього доробку, е загапьне позицюнування творчост письменника та встановпення и принапежностi до певних течш. Одним з суттевiших питань щентифкацп творчостi Топкiна запишаеться ТТ зв'язок з л^ературним процесом ХХ столггтя, зокрема з пiтературним процесом Велико' Британп. Оскiпьки хронопогiчно письменницька дiяпьнiсть Топкiна охоплюе п'ять десятирiч (20-ri - 60-тi рр.), то цтком природною е проблема ТТ сшввщношення з реапiстичними течiями цiеT доби, з англшським модернiзмом, з поширеним у мiж- та повоеннi роки екзистенцiалiзмом та навiть з розпочатим у другш поповинi стопiття дiалогом модерну i постмодерну.
З точки зору об'еклв зображення найменш сптьних рис фантастичний часопростiр Арди мае з л^ературними системами вiдображення дшсносп, створеними за допомогою реапiстичного методу. Навпаки, романи Толкша нiби заперечують усi надбання реапiзму, починаючи з чосерiвськоТ доби, адже, як вщомо з бюграфи Топкiна, "Кентерберiйськi оповщання" Чосера вiн вважав одним з останых, а не перших видатних творiв англмськоТ пiтератури [26, 39 - 40]. ^i згаданi течи ХХ ст. виникли як нащадки символiзму та декадансу кiнця Х1Х ст. i несли у собi енергiю незадоволення позитивiзмом та спробами реалюлв рацiонапьним шляхом встановити со^ально детермiнованi межi внутрiшнього простору особистостк Модернiсти (В. Вульф, Дж. Джойс, Д.Г.Лоуренс та шшО входять у л^ературу iз стiйкою вiрою у безмежнють внутрiшнього свiту людини i починають доспiджувати його, смiпиво експериментуючи з формою л^ературного твору. Саме в цей час (напередодн ПершоТ свтовоТ вiйни) Топкiн створюе першi нариси з юторп Середзем'я. Але якихось формальних ознак модернютськоТ
