CC BY
50зв’язку з цим, студенти експериментальних груп спочатку оволодівали вміннями регулювати механізм розслаблення, а потім - активізувати рухову діяльності на більш високому якісному рівні.
Аналіз результатів дослідження наприкінці педагогічного експерименту дозволив нам констатувати більш високі темпи зростання у показниках студентів експериментальної групи. Так, показники, що характеризують нормалізацію психоемоційного стану підвищились в середньому на 59,9%; уміння регулювати процеси дихання, м’язовий тонус і стан психіки - на 43,4%; зниження або усунення надмірної напруги й неконтрольованих рухів - на 81,3%. В той час, як досліджені компоненти для студентів контрольної групи мали менш високі темпи зростання і становили відповідно 33,3%; 19,8% та 45,5%.
Висновки:
Результати проведеного дослідження дають змогу зазначити, що стан організації професійно-прикладної фізичної підготовки студентів вищих навчальних закладів ще не відповідає сучасним вимогам та реалізується за традиційним підходом, який недостатньо враховує специфіку майбутнього фаху.
Підвищення якості оволодіння знаннями, уміннями й навичками з фізичного виховання повинно відбуватися на засадах більш творчого використання інноваційних технологій, насамперед професійно-прикладної спрямованості та формування знань щодо доцільності їх використання.
Достатньо дієвим фактором оптимізації процесу фізичного виховання студентів університетів є використання багатофункціональних тренажерів у методично обґрунтованому поєднанні з методами психоемоційної регуляції, що дозволяє не тільки ефективно підвищувати функціональні можливості організму, але й сприяти відновленню працездатності, формуванню потреби до самовиховання, самовдосконалення процесами управління психічним і фізичним станом, адекватним умовам майбутньої професії.
Перспективами подальших розвідок у даному напрямі слід вважати вивчення й експериментальну перевірку доцільності визначення потенційних професійних здібностей студентів відповідно до типу тілобудови, що, на наш погляд, сприятиме підвищенню мотивації до занять ППФП.
Література
1. Волков В.Л. Основи професійно-прикладної фізичної підготовки студентської молоді. - К.: Знання України, 2004.
- 82с.
2. Гнинюк О. Взаємозв’язок та інформаційна значимість компонентів професійно-прикладної фізичної підготовленості майбутніх інженерів інформаційно-комунікаційного фаху //Молода спортивна наука України: 3б. наук. пр. з галузі фізичної культури та спорту. Вип. 10. - Львів: НВФ «Українські технології», 2006. - Т. 1. - С. 344 - 349.
3. Єрмаков С.С. Тренажерні пристрої для підтримки і вдосконалення стану здоров’я студентів спеціальних медичних груп, груп лікувальної фізичної культури та інвалідів // Наука. Здоров’я. Реабілітація: Матеріали ІІ Міжн. наук.-метод. конф. - Вип. ІІ. - Луганськ: Знання, 2004. - С. 175
- 182.
4. Єсіонова ГО. Дослідження мотивів студентів до занять
фізичними вправами //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 10. - С. 96 - 99.
5. Ильинич В.И. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов вузов: Научно-методические и организационные основы. - М.: Высш. шк., 1978. - 144 с.
6. Лабскір В.М. Психофізична культура /Навч. посібник для студентів вузів. - Київ; Харків: ІСДО, 1993. - 96 с.
7. Осіпцов А.В., Пристинський В.М., Пристинська Т.М. Актуальні теоретико-методичні та практичні аспекти організації професійно-прикладного фізичного виховання майбутніх фахівців металургійної галузі промисловості // Слобожанський науково-спортивний вісник: 3б. наук. статей. Вип.8 - Харків: ХДАФК, 2005. - С. 4 - 6.
8. Пилипей Л.П. Професіограма спеціалістів банківської справи як модально-цільова характеристика фізичної підготовки студентів //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №5. - С. 71-75.
9. Пристинский В.Н., Григоренко В.Г. Дифференциально-интегральний подход в профилактике физического и психического утомления: Учебно-метод. пособие. - Донецк, 1992. - 150 с.
10. Раевский РТ, Канишевский С.М. Социальный заказ на физическое воспитание студенческой молодежи в ХХІ веке //Теорія і практика фізичного виховання. - 2004. - №2. -С. 38 - 42.
Надійшла до редакції 10.03.2007р.
ПРОБЛЕМА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТІВ НЕФІЗКУЛЬТУРНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Раєвський Р.Т., Канішевський С.М., Лапко В. Г. Одеський національний політехнічний університет Київський національний університет будівництва і архітектури Одеська державна музична академія
Анотація. У статті ставиться проблема необхідності спеціальної професійної підготовки викладачів для кафедр фізичного виховання і спорту нефізкультурних вищих навчальних закладів, що враховує сучасні вимоги економіки країни. Важливо розробити нормативно-правову базу професійної діяльності викладачів фізичного виховання, спрогнозувати потребу в них вузів, розробити і впровадити державні стандарти педагогічної освіти і докладні професійно-кваліфікаційні вимоги до фахівців.
Ключові слова: викладачі, професійна підготовка, фізичне виховання, студенти нефізкультурних вузів, вимоги, економіка країни.
Аннотация. Раевский РТ., Канишевский С.М., Лапко
В.Г. Проблема кадрового обеспечения физического воспитания студентов нефизкультурных Высших учебных заведений. В статье ставится проблема необходимости специальной профессиональной подготовки преподавателей для кафедр физического воспитания и спорта нефизкультурных вузов, учитывающей современные требования экономики страны. Важно разработать нормативно-правовую базу профессиональной деятельности преподавателей физического воспитания, спрогнозировать потребность в них вузов, разработать и внедрить государственные стандарты педагогического образования и подробные профессионально-квалификационные требования к специалистам.
Ключевые слова: преподаватели, профессиональная подготовка, физическое воспитание, студенты нефиз-
культурных вузов, требования, экономика страны. Annotation. Raevskiy R.T., Kanishevskiy S.M., Lapko V.G. Problem of the skilled providing of physical education of students of unathletic Higher educational establishments. The problem of necessary of special professional training of professors for faculties of physical training and sports according to the modern requirements for the economy of a developed country. It is important to develop normative legal base of professional work of teachers of physical training, to predict need for them of high schools, to develop and introduce state standards of pedagogical education and detailed vocational requirements to experts.
Key words: professors, professional training, physical training, students of non-physical colleges, requirements, economy of a country.
Вступ.
У контексті світової та Європейської інтеграції України важливого значення набуває забезпечення високого рівня фізичної надійності та готовності випускників наших вищих навчальних закладів, що гарантують їм поряд з професійними знаннями та уміннями необхідну конкурентноз-датність в умовах сучасного ринку, який вимагає хорошого здоров’я та високої працездатності.
Світова та вітчизняна практика показує, що найефективнішим засобом вирішення цієї проблеми є здійснення фізичного виховання у студентські та подальші роки [1, 2].
Разом з тим аналіз показує, що в багатьох нефізкультурних вищих навчальних закладах країни фізичне виховання студентів здійснюється в недостатньому обсязі та далеко не завжди ефективно.
За даними масового опитування керівників виробничих і творчих колективів, проведеного нами, до 60% випускників ВНЗ фізично не готові сьогодні працювати з тією інтенсивністю, котру вимагає ринкове виробництво.
Наші дослідження показують, що низька ефективність фізичного виховання студентів ВНЗ багато в чому пояснюється недоліками його кадрового забезпечення.
Тільки у нефізкультурних вищих навчальних закладах України I-IV рівнів акредитації сьогодні навчається більш ніж 1400000 студентів [5]. Для повноцінного здійснення їхнього фізичного виховання необхідно близько 15-ти тисяч висококваліфікованих фахівців. А у теперішній час для виконання такої складної задачі є майже половина необхідної кількості викладачів, причому значна їх частина - пенсійного віку. На жаль, існуюча в Україні система підготовки фізкультурних кадрів не дає надії ВНЗ, бо практично не готує для них такі кадри. Вона орієнтована, головним чином, на забезпечення ними загальноосвітніх шкіл, ДЮСШ, спортивних клубів, оздоровчих і реабілітаційних центрів.
Дефіцит фахівців фізичного виховання, які вміють працювати в студентських колективах, примушує керівництво багатьох ВНЗ залучати до постановки фізичного виховання осіб, які не мають спеціальної фізкультурної освіти (в основному -колишніх спортсменів і не завжди найвищої кваліфікації), та шукати шляхи самостійної підготовки
педагогів необхідного їм профілю.
Усе це значно ускладнює забезпечення необхідного рівня фізичної надійності та готовності випускників вузів до майбутньої активної життєдіяльності та професійної роботи.
Робота виконана за планом НДР Одеського національного політехнічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи - аналіз проблем спеціальної професійної підготовки викладачів для кафедр фізичного виховання і спорту нефізкультурних вищих навчальних закладів, що враховує сучасні вимоги економіки країни.
Результати досліджень.
У зв’язку з ситуацією, що склалася, виникає гостра необхідність організації в масштабах країни цілеспрямованої адресної підготовки фахівців фізичного виховання для вищих навчальних закладів. Вона може, за нашим глибоким переконанням, успішно проводитися за завданням міністерства освіти і науки України на базі національного університету фізичного виховання і спорту, регіональних інститутів фізичної культури і спорту, інститутів і факультетів фізичного виховання педагогічних вузів.
Необхідні нефізкультурним вищим навчальним закладам фахівці в галузі фізичного виховання повинні володіти сьогодні знаннями та вміннями, що дозволяють їм однаково результативно вести заняття, за необхідністю, у відділеннях базового фізичного виховання, спортивного вдосконалення і фізичної реабілітації студентів. І що дуже важливо, вони зобов’язані вміти сполучати такі заняття з професійно-прикладною фізичною підготовкою студентів до майбутньої професійної діяльності, залучити їх до здорового способу життя, фізичної і валеологіч-ної культури, спорту для всіх.
Вивчення нами сучасного запиту народного господарства на довгострокове забезпечення високого рівня творчої активності, фізичної працездатності, надійності і підготовленості фахівців указує на необхідність озброєння випускників вузів знаннями та навичками в галузі особистої виробничої культури і ВПК виробничого колективу, які широко впроваджуються сьогодні в країнах з ринковою економікою.
У зв’язку з цим викладачі фізичного виховання повинні досконало оволодіти системою знань у цій галузі, постійно оновлювати їх на основі останніх наукових даних, знаходити дієві засоби передачі їх студентам.
Не менш суттєво для викладачів навчитися передавати студентам (майбутнім батькам і матерям) знання з основ сімейного фізичного виховання, яке відіграє суттєву роль у формуванні здоров’я і благополуччя нації.
Фізичне виховання студентів - це складний динамічний процес, який вимагає постійно нових знань та умінь. Тому викладачі фізичного виховання вузів повинні досконало володіти також навич-
ками науково-дослідницької та науково-методичної роботи, комп’ютерною грамотою, сучасними інформаційними технологіями.
Дуже важливо, щоб вони постійно підвищували свою професійну кваліфікацію. У теперішній час в абсолютній більшості випадків з-за матеріальних складнощів і дефіциту викладачів підвищення кваліфікації здійснюється формально, у вигляді стажувань у сусідніх вузах без відриву від виробництва і не досягає мети. Очевидно назріла необхідність створити у доповнення до всеукраїнських регіональних центрів підвищення кваліфікації викладачів фізичного виховання на базі вузів, які мають для цього всі необхідні умови. З цією ж метою необхідно регулярно проводити під патронатом міністерства освіти і науки регулярні науково-практичні -конференції, симпозіуми, семінари з актуальних проблем фізичного виховання студентів, кожному вузу мати свої сайти, обмінюватися через ІНТЕРНЕТ науковою і науково-методичною інформацією.
Очевидно, що у найближчий час не реально за багатьох причин підготувати для ВНЗ і ввести в їхній штат розраховану кількість викладачів. Тому доцільно засвоїти технологію “інтенсивного кадрового забезпечення”, при якій викладач веде заняття з великою групою студентів. Така технологія була апробована на протязі кількох років в ОНПУ та успішно виправдала себе на практиці.
У теперішній час основною формою організації фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів визнаються обов’язкові учбово-тренувальні заняття. Разом з тим, як нам здається, настав час запроваджувати й інші організаційні форми цього процесу, що не вимагають великої кількості викладачів. Так, масове опитування [2] у наших вищих навчальних закладах більше тисячі студентів показало, що 52% студентів І-ІІ курсів вважають найбільш придатними для себе обов’язкові учбові, 32% - факультативні, а 29% - самостійні заняття фізичним вихованням і спортом, але під керівництвом і контролем викладачів. З числа студентів ІІІ-ІУ курсів 55% висловились за факультативні, 45% - за самостійні і тільки 24% - за обов’язкові учбові заняття.
65% опитаних студентів V курсу заявили, що їм найбільше підходять самостійні заняття, 27% віддали перевагу факультативним і тільки 17% висловились на користь обов’язкових учбових занять фізичним вихованням і спортом. Очевидно, що фізичне виховання значної частини студентів і, в першу чергу старших курсів, може здійснюватися вже сьогодні у формі самостійних занять, технологія котрих досить докладно представлена у доступних виданнях [5]. Правда досвід наших ВНЗ показує, що переводити на цю форму фізичного виховання можна тільки студентів, що пройшли відповідний курс теоретичної і методичної підготовки, і тільки тих, хто серйозно націлений на своє фізичне вдосконалення і має для цього всі необхідні умови.
Впровадження самостійних занять як альтернативи обов’язковим учбовим заняттям фізичним
вихованням пред’являє цілий ряд додаткових вимог до викладачів, які обслуговують цю дисципліну. Вони в цьому випадку повинні бути професійно підготовлені для керівництва студентами: досконало володіти організаторськими навичками, методами педагогіки співробітництва, мотивації студентів, індивідуально-діяльнісного програмування, діагностики фізичного стану, загальнокондиційної фізичної і професійно-прикладної психофізіологічної і психофізичної підготовленості.
Фізичне виховання студентів має бути спрямоване на залучення студентів до здорового способу життя (ЗСЖ), від використання компонентів якого їхнє здоров’я залежить на 50-55 %. ЗСЖ студентів є також базою, необхідною умовою їхнього фізичного вдосконалення. Разом з тим, наші дослідження показали [6], що з числа студентів 5 найбільших вузів України повною мірою залучені до здорового способу життя тільки 34,14 %. У зв’язку з цим до посадових обов’язків викладачів кафедр фізичного виховання і спорту входить формування у студентів усіх компонентів ЗСЖ. Натомість, далеко не всі викладачі готові до проведення цієї роботи.
Необхідною кваліфікаційною вимогою є також уміння підготувати для студентів методичні матеріали, в тому числі з технології дистанційного навчання, необхідних їм для самостійних занять базовим фізичним вихованням, професійно-прикладною фізичною підготовкою, оздоровчим і спортивним тренуванням - провести на високому професійному рівні вступні, постановчі лекції та практичні заняття і консультації з усіх питань фізичного самовдосконалення, що цікавлять молодих людей.
Кадрове забезпечення фізичного виховання студентської молоді - складна проблема, вирішення якої багато в чому залежить від загальної соціально-економічної ситуації в країні, але вирішувати її сьогодні необхідно і обов’ язково в державному масштабі і в масштабах кожного вузу.
Висновки.
Проведені нами дослідження дозволяють зробити висновок про необхідність, перед усім, термінового державного замовлення на цілеспрямовану адресну підготовку для вищих навчальних закладів України викладачів фізичного виховання, які досконало володіють методикою фізкультурної освіти та фізичного вдосконалення студентської молоді.
Дуже важливо також у світлі національної доктрини розвитку освіти розробити нормативно-правову базу професійної діяльності викладачів фізичного виховання, спрогнозувати потребу в них вузів, розробити і впровадити державні стандарти педагогічної освіти і докладні професійно-кваліфікаційні вимоги до фахівців даного профілю програми і дієву технологію їх реалізації в процесі дипломної і післядипломної освіти, методи стимулювання професійного зростання педагогічних кадрів, що займаються фізичним удосконаленням студентської молоді.
Подальші дослідження передбачається про-
вести в напрямку вивчення інших проблем кадрового забезпечення фізичного виховання студентів нефізкультурних вищих навчальних закладів.
Література
1. Раевский РТ. Проблемы физической подготовленности современного человека и пути их решения на рубеже XXI века //Фізична підготовленість та здоров’я населення: Зб. наук. матеріалів міжнар. наук. симпозіума. - Одеса: ТЕС, 1988. - С.16-18.
2. Домашенко А.В. Організаційно-педагогічні засади системи фізичного виховання студентської молоді України: Ав-
тореф. дис канд. наук з фіз. виховання і спорту. - Львів,
2003. - 20с.
3. Національна доктрина розвитку освіти. Затверджено Указом Президента України від 17 квітня 2002 року, № 347/ 2002. - ІІ Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. - К., 2002. - С. 137-155.
4. Освіта України: Інформаційно-аналітичний огляд /Під загальною ред. В.ГКремня. - К.: ЗАТ “Нічлава”, 2001. - 224 с.
5. Канішевський С.М. Науково-методичні та організаційні основи фізичного самовдосконалення студентства. - К.: ІЗММ, 1999. - 271 с.
6. Раевский РТ. Использование здорового образа жизни студенческой молодежью Украины /Раевский РТ., Смоляко-ва И.Д., Канишевский С.М. и др. //Теорія і практика фізичного виховання: Науково-метод. журнал. - 2006. - № 1-2. -
С. 442-448.
Надійшла до редакції 09.04.2007р.
ДОСЛІДЖЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ШКОЛЯРІВ
Репневський1 С.М., Повх1 В.М., Пінчук1 Н. І., Іванов2 О.В., Репневська2 М. С. ‘Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту 2Донецький Національний технічний університет
Анотація. У роботі представлено результати дослідження фізичної підготовленості дітей і підлітків шкільного віку Згідно шкільної програми діти відвідували тільки учбові заняття по фізичному виховання. Однієї з причин не ефективної сучасної системи фізичного виховання школярів є недостатньо науково-обгрунтовані вікові нормативи фізичної підготовленості дітей і підлітків. Наукова розробка нормативів повинна будуватися на основі біологічного віку дітей і підлітків.
Ключові слова: фізичне виховання, фізична підготовленість школярі, прудкість, сила, витривалість, гнучкість, спритність.
Аннотация. Репневский С.М., Повх В.Н., Пинчук Н.И., Иванов А.В., Репневская М.С. Исследования физической подготовленности школьников. В работе изложены результаты исследования физической подготовленности детей и подростков школьного возраста. В соответствии со школьной программой эти дети посещали только учебные занятия по физическому воспитанию. Одной из причин не эффективной современной системы физического воспитания школьников является недостаточно научно-обоснованные возрастные нормативы физической подготовленности детей и подростков. Научная разработка нормативов должна строиться на основе биологического возраста детей и подростков. Ключевые слова: физическое воспитание, школьники, физическая подготовленность, быстрота, сила, гибкость, выносливость, ловкость.
Annotation. Repnevskiy S.M., Povh V.N., Pinchuk N.I., Ivanov A.V., Repnevskaya M.S. Researches of physical preparedness of schoolboys In the article are expounded the results of researches of physical preparedness of children
and teenagers. In accordance with the school program these children visited only the lessons on physical education. One of the reasons not effective modern system of physical training of schoolboys is insufficiently scientifically-grounded age specifications of physical readiness of children and teenagers. Scientific development of specifications should be under construction on the basis of biological age of children and teenagers.
Keywords: physical education, schoolboys, physical preparedness, standard exercises, speed, force, flexibility, endurance.
Вступ.
Здорові школярі - це комплексна державна задача і проблема не тільки медична, але і соціально-гігієнічна, а також психолого-педагогічна. Здорові діти та підлітки - головна проблема найближчого і віддаленого майбутнього нашої держави, тому що весь потенціал і економічний і творчих, усі перспективи економічного розвитку, високого рівня життя, науки і культури - усе це є підсумком рівня досягнутого здоров’я дітьми, фізичної й інтелектуальної працездатності [1,2,3].
Основи здоров’я закладаються в дитячому і підлітковому віці. Формування здорового організму, уміння керувати їм, розвивати, удосконалювати - це задачі здорового способу життя. У складній системі факторів, що впливають на стан здоров’ я і працездатність дітей, істотну роль грає рухова активність [4,5].
У житті дитини рухова діяльність є чинником активної біологічної стимуляції, фактором удосконалення механізмів адаптації, головним фактором фізичного розвитку. Гармонійність фізичного розвитку - один з найважливіших показників здоров’я. Зростаючий організм відчуває потребу в рухах. Задоволення такої потреби - найважливіша умова його життєдіяльності.
Науково-технічна революція привела до інтенсифікації учбового процесу в школі. Учбове навантаження при цьому досягло граничного рівня. Це привело до порушення основних режимних моментів дня і тижня, що стримує реалізацію природної потреби організму школярів в м’язової діяльності. Рухова активність школярів в період учбових занять значно нижче належного рівня [4,5].
У цих умовах важливе значення має раціональний режим навчання і відпочинку, відповідний гігієнічним вимогам. Особливу роль при цьому повинно грати фізичне виховання. Воно повинно сприяти зміцненню здоров’я дітей і підлітків, сприяти всебічному і гармонічному розвитку організму, досягненню високої фізичної підготовленості протягом всього періоду навчання в школі.
Є загальновідомий факт, що недостатня увага до фізичного виховання у сім’ї та школі веде до зниження природної потреби організму школярів у руховій активності [2,4,5,6]. Внаслідок цього до 80% дітей та підлітків мають негативні зміни у стані здоров’я, юнаки не в змозі проходити військову службу за наслідками досліджень, здоровими вважають лише 10-15% дітей 7-18 років[2,3,6].
