CC BY
47
3. Про аграрний туризм та агротуристичну дiяльнiсть: проект закону Укра!ни. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://times.liga.net/TEHNO/l_arch_now2.nsf/2cb81fc6e918119e422569b20056482e/df2892cbc4c3e423c 225756e00480ed5?OpenDocument&print=y
4. Про стан та основнi напрямки формування кадрового потенцiалу в сiльськогосподарському виробнищга: наказ Мiнiстерства аграрно! полiтики вщ 01.12.2004 №438. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN11237.html
5. Рутинський М. Й. Сшьський туризм: навч. поабник / М. Й. Рутинський, Ю. В. Зiнько. - К.: Знання, 2006. - 271 с.
6. Стратепя регiонального розвитку 1вано-Франшвсько! областi на перiод до 2020 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.if.gov.ua/?q=page&id=23216/
7. Ткаченко Т. I. Сталий розвиток туризму: теорiя, методолопя, реалii бiзнесу / Т. I. Ткаченко. - К.: Ки!в. нац. торг-екон. ун-т, 2006. - 537 с.
REFERENCES
1. Derzhavniy standart profesiino-tekhnichnoii osvity dlia pidgotovky robitnykiv z profesii "Agent z organizatsii turyzmu" (State standard of vocational education for the training of workers by profession "Agent of tourism"), Kyiv, 2006, 55 p. [in Ukrainian]
2. Pochny svii biznes na seli. Pozaagrarna pidpryiemnytska diialnist zadlia dobrobutu ukraiinskyh selian (agroturizm) (Start your own business in the village. Podagraria business activities for the welfare of the Ukrainian farmers (agritourism)) Access Mode: URL: http://www.if.gov.ua/ [in Ukrainian]
3. Pro agrarnyi turizm ta agroturystychnu diialnist. Proekt zakonu (On agrarian tourism and agritourism activities. The draft law) Access Mode: URL: http://times.liga.net/TEHN0/l_arch_now2.nsf/2cb81fc6e918119e422569b20056482e/df2892cbc4c3e423c 225756e00480ed5?0penDocument&print=y [in Ukrainian]
4. Pro stan ta osnovni napriamky formuvania kadrovogo potentsialu v silskogospodarskomu vyrobnytstvi. Nakaz Ministerstva agrarnoii polityky vid 12.2004 N 438 (State and main directions of formation of personnel potential in agricultural production. Order of the Ministry of agrarian policy from 12.2004 № 438) Access Mode: URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN11237.html [in Ukrainian]
5. Rutynskyi M. Y. Silskyi turism: navchalnyi posibnyk (Rural tourism: a Training manual), Kyiv, 2006, 271 p. [in Ukrainian]
6. Strategiia regionalnogo rozvytku Ivano-Frankivskoii oblasti na period do 2020 roku (Strategy for regional development of Ivano-Frankivsk region for the period till 2020) Access Mode: URL: http://www.if.gov.ua/?q=page&id=23216/ [in Ukrainian]
7. Tkachenko T. I. Stalyi rozvytok turyzmu: teoriia, metodologiia, realii biznesu (Sustainable development of tourism: theory, methodology, business realities), Kyiv, 2006, 537 p. [in Ukrainian]
УДК 371.133(045)
Ю. М. КОРОТКОВА
ПРОБЛЕМА ГУМАШЗАЦИ ПРОФЕС1ЙНО1 ПОДГОТОВКИ ПЕДАГОГ1ЧНИХ КАДР1В: В1ТЧИЗНЯНИЙ ТА ГРЕЦЬКИЙ ДОСВ1Д
Розглянуто проблему гумангзацИ професшно'1 пгдготовки вчителя укра1нськими та грецькими науковцями. Доведено, що iдея гармоншного гуманного розвитку особистостг сягае Античностг та Ки'1всько1 РуС вiдповiдно. Однак питання гумангзаци освти взагалi i педагогiчноi зокрема не втратили свое'1 актуальностi i в наш час. Серед нових завдань, ят постами перед суспшьством, особливого значення в УкраМ i Грецп набувае тдготовка критично мжлячо'' (рефлексуючо1) особистостi вчителя, здатноi до постшного розвитку, вдосконалення, самооцiнки, готово'1' до змт, творчого пошуку, надiленоi профестною автономiею, яка самостшно формулюе цш свое'1' власно'1' дiяльностi i розумiе свою особисту вiдповiдальнiсть за виховання пiдростаючого поколтня. Обтрунтовано, що формування такоi особистостi педагога можливе за умови чтко продуманоi системи теоретичноi i практичноi пiдготовки у вищому навчальному закладi (ВНЗ).
Ключовi слова: гуматзащя, професшна тдготовка, педагогiчнi кадри, рефлексуючий учитель.
Ю. М. КОРОТКОВА
ПРОБЛЕМА ГУМАНИЗАЦИИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ КАДРОВ: ОТЕЧЕСТВЕННЫЙ И ГРЕЧЕСКИЙ ОПЫТ
Рассмотрена проблема гуманизации профессиональной подготовки учителя зарубежными (греческими) и отечественными учёными. Доказано, что идея гармонического гуманного развития личности зарождается в эпоху Античности и Киевской Руси соответственно. Однако вопросы гуманизации образования в целом и педагогического в частности не утратили своей актуальности и в наше время. Среди новых задач, которые встали перед обществом, особое значение в Украине и Греции имеет подготовка критически мыслящей (рефлексирующей) личности учителя, способной к постоянному развитию, совершенствованию, самооценке, готовой к изменениям, творческому поиску, наделённой профессиональной автономией, которая самостоятельно формулирует цели своей собственной деятельности и понимает свою личную ответственность за воспитание подрастающего поколения. Обосновано, что формирование такой личности педагога возможно при условии чётко продуманной системы теоретической и практической подготовки в высшем учебном заведении.
Ключевые слова: гуманизация, профессиональная подготовка, педагогические кадры, рефлексирующий учитель.
JU. KOROTKOVA
PROBLEM OF HUMANIZATION OF TEACHING STAFF PROFESSIONAL TRAINING: UKRAINIAN AND GREEK EXPERIENCE
The article is devoted to the study of humanization of teacher professional training by foreign (Greek) and domestic scientists. It has been proved that the idea of harmonic human development of the personality appeared in the antiquity and in Kievan Rus, respectively. However, the issues of humanization of education as a whole and the issues of pedagogical education in particular have not lost the topicality nowadays. The training of the reflective teacher has a special significance among new tasks both in Ukraine and Greece. The reflective teacher is a person who is apt to constant development, perfection, self-assessment, changes, creative search and professional independence. Reflective teachers form the aims of their activity and also throroughly realize the responsibility for the upbringing of younger generation.
Keywords: humanization, professional training, teaching staff, reflective teacher.
В умовах невпинно! глобалiзацil, шформатизаци i технолопзаци сучасного суспшьства головною метою осв^и визначасться формування гуманно!, високоосвiченоl, духовно батате!, творчо! особистост з шновацшним типом мислення i дiяльностi, здатно! пдно вщповюти на виклики цившзаци. Виховання тако! особистосп може здшснити лише той учитель, котрий ставиться з повагою до кожного учня, вбачаючи в ньому неповторну iндивiдуальнiсть, ушкальнють, сприяе розвитку його штерешв, здiбностей, спонукае до самовдосконалення. Такого вчителя, який буде реалiзовувати ще! гумашзацп у сво!й викладацькш практищ, мають готувати вщповщним чином у педагогiчному ВНЗ.
Рiзнi аспекти проблеми гумашзацп в галузi освiти вiдображенi в працях Ш. Амонашвiлi (гуманiзацiя навчального процесу в початковш школi), В. Сухомлинського (гумашзащя взаемоди суб'ектiв навчально-виховного процесу, гумашзм як педагогiчне кредо вчителя), е. Адоньева, Г. Балла, I. Беха (гуманiстично-зорiентованi технологи, парадигми освiти), Н. Фоменко, Г. Савош, М. Романенко, Н. Красицько! (гуманiзацiя вищо! освгти), О. Александрово!, В. Александрова, Л. Московець, О. Пехоти, О. Савченко, Т. Харченко (гумашзащя професшно! шдготовки вчителя) та багатьох шших.
Однак малодослщженим е порiвняльний аспект втизняного i зарубiжного, зокрема грецького досвщу, з питань гумашзацп професшно! шдготовки педагопчних кадрiв у сучасному суспшьства
Мета статт - висвiтлення пiдходiв укра!нських i грецьких науковцiв, викладачiв-практикiв у вирiшеннi проблеми гумашзацп шдготовки вчительських кадрiв.
1дея гумашзацп особистосп сягае Античностi. Яскравим прикладом виховання на засадах поваги до особистосп дитини визнана афшська виховна система. Так, Платон зазначав, що прекрасне й справедливе - це найвищi цiнностi, якi мае усвщомити дитина. Аристотель, метою
виховання визнавав тдготовку дитини до майбутнього виконання нею обов'язкiв громадянина, а також допомогу !й у досягненнi життевого успiху. Як Платон, так i Аристотель великого значення у вихованш надавали грi, яку вважали незамшним засобом духовного розвитку дггей. Не менш важливим для морального збагачення тдростаючого поколiння фiлософи називали вплив природи. 1нший давньогрецький мислитель Плутарх говорив, що навчання не повинно надто перевтомлювати дiтей, i виступав категорично проти тiлесних покарань, яю, за його переконаннями, лише принижують особистiсть. Натомiсть вiн звертався до батьюв з проханням бути якомога терплячими зi сво!ми малюками.
Окрiм цього, Аристотель i Плутарх оцшювали роль педагога у вихованш дитини. На думку першого з них, забезпечувати виховний процес мали спещально вiдiбранi вихователi, але в жодному разi не раби, бо це могло мати негативш наслщки для розвитку вiльного громадянина. Плутарх же наполягав, що дитина мае бшьше часу проводити з мапрю, а шзшше - зi спещальними педагогами, i запорукою успiху у вихованш малюка е здоровi родинш стосунки, правильна освiта, мовний i фiзичний розвиток [11].
У школах афшсью дiти виховувались в дус калакагатп (грец. «ка^од ка1 ауабод» (калос ке гаток) - прекрасний у фiзичному та моральному вщношенш). 1деалом виховання було поеднання розумового, морального, естетичного i фiзичного розвитку.
В Укра!ш також вiддавна юнують традицп гуманного виховання, сягаючи доби Ки!всько! Русi. Так, у «Словi про закон i благодать» митрополита 1ларюна (1051 р.) автор не шдтримував вiзантiйсько! ще! виховання в душ аскетизму, а захищав принцип активно! дiяльностi у формуваннi особистосп. В. Мономах у своему «Повчанш дiтям» (1117 р.) уперше обгрунтував необхiднiсть зв'язку освiти з потребами життя особистостi та !! дiяльнiстю. При цьому особливу увагу вш звернув на необхiднiсть виховання у дтей iнiцiативи i працелюбностi. Також В. Мономах розглядав правила та норми поведшки: любов до Батьювщини, гуманне ставлення до людей, правдивють i чеснiсть [3, с. 98-100].
Повертаючись до Грецп, зазначимо, що, попри розумшня важливо! ролi педагога у становленш особистостi дитини ще давньогрецькими фiлософами, справжнього наукового обгрунтування вказана проблема набула лише у другш половинi XX ст. Так, у 70-х роках грецью науковщ активно почали розробляти основи дитиноорiентовано! (дитиноцентрично!) педагогiки, згiдно з якою центральною фшурою навчально-виховного процесу визначався учень. Вибiр змiсту навчання почав здшснюватись на основi потреб школярiв, що спричинило головнi змiни в оргашзацп класу, стратегiях викладання, ролi вчителя в навчальному процесi, його зв'язку з учнями, у вiдборi навчального матерiалу та процесi оцшювання навчальних досягнень школярiв [8].
На думку грецько! дослiдницi В. Дендрiну, цi змiни були пов'язаш з новою орiентацiею в теори освiти, яка розповсюдилась у кра!нах Захiдно! европи. Йдеться про прогресивний шдхщ в освiтi (англiйський вщповщник - progressivist approach), що почав концентрувати увагу на процес не лише викладання, а й навчання, сприяв започаткуванню систематичного вивчення особливостей спшкування мiж учителем i учнем, просував принцип автономi! дитини у навчанш, сприяв застосування нових технологш в освiтi [8]. Як зазначае Г. Паппас, принцип автономного навчання шдтримувався i так званою соцюгностичною теорiею навчання, згiдно з якою викладач мав не лише озбро!ти учнiв сумою знань, а допомогти !м оволодiти технiками, котрi школярi в майбутньому будуть застосовувати для самоуправлшня своею дiяльнiстю задля отримання бажаних результатiв, якi самi ж для себе i визначать [12, с. 313].
Прогресивна педагопка сприяла обгрунтуванню нових пiдходiв до навчання. Це, наприклад, проблемно-орiентований пiдхiд, котрий головну увагу концентрував на процес навчання, а не на способi викладання, перевагу надавав практичним знанням, дiяльнiсному пiдходу (англ. - learning by doing, грец. - Kav® Kai ца9аггю - виконую та навчаюсь). Одним з теоретичних положень вказаного тдходу було те, що знання е суб'ективним, а не об'ективним поняттям. Воно не юнуе незалежно вщ того, хто його засвоюе. Знання шдшмаються над людиною, коли !й надаеться можливiсть для практики, яка й допомагае щ знання отримати. Застосовуючи таку тактику в клаш, учш не тшьки беруть участь у процесi навчання, а й водночас вщповщальш за його результат. Роль педагога тут - керувати, полегшувати та створювати умови для розвитку творчих здiбностей учшв. Щ умови створюються за допомогою навчальних вцщв дiяльностi, що не передбачають лише одше! едино вiрно! вiдповiдi на
питання, а стимулюють учшв використовувати розма!ття першоджерел, робити висновки на основ1 даних, якими володдать, формувати та оцшювати власну точку зору, висловлювати сво! позици та вщстоювати ix, грунтуючись на особистих знаннях i досвда [8].
Наприкшщ XX ст. в Греци популярностi набула так звана педагопка грамотностi (лш5ауюу1к^ ураццатшцои / literacy pedagogy), метою яко! було проголошено зв'язок навчання з суспiльством задля виховання самостшно! критично мислячо! особистостi. У цш педагогiцi матерiали, що обираються для вивчення й обговорення, мають бути щкавими для учнiв, спонукати ix до роздумiв й вiльного висловлювання сво!х думок.
Зрозумiло, що для реалiзацii нових пiдxодiв до навчання i виховання молодого поколiння необхщними були змiни у професiйнiй шдготовщ педагогiчниx кадрiв. Вiдповiдно до гумашстично! парадигми основною метою педагогiчноi осв^и визначався розвиток особистостi педагога, який володie педагогiчним мисленням i високим професiоналiзмом.
Так, з початку 90-х роюв XX ст.. надзвичайного поширення в Грецii набув напрям тдготовки «критично мислячого» вчителя (ото%аот1кокрткод вклтЗеиикод). В укрaiнськiй педaгогiчнiй лiтерaтурi зус^чаемо вiдповiдник рефлексуючий учитель (reflective teacher) або учитель-дослщник. У контекстi рефлективного шдходу грецью вченi виокремлюють критичне мислення вчителя, котре сучасна психолопя трактуе як когнiтивну стрaтегiю, що виконуе функцiю перевiрки iснуючиx щей i рiшень на нaявнiсть недолшв чи помилок [9, с. 448; 10, с. 458].
А. Кaзaмiaс, М. Кассотаюс, I. Матсагурас та iншi грецькi нaуковцi, беручи за основу пращ европейських вчених, виробили свiй нaцiонaльний тип критично мислячого учителя. Це учитель, який характеризуемся наявшстю критично!' думки, е творчою особистютю, нaдiлений професiйною aвтономiею, самостшно формулюе цiлi свое! власно! дiяльностi, бере активну участь у розробщ навчального i робочого плану школи й обговореннi проблем ii ролi i мети, е наставником особистосп, що розвиваеться, радником для дитини шд час виникнення у не! проблем i труднощiв, помiчником в отриманш знань, мае чiтку сощальну позицiю, непасивно пристосовуеться до стало! суспшьно! дiйсностi, а вiдчувaе себе здатним до певних сощальних змш, замислюеться над тим, який вплив справляе освiтa на особистiсть i суспiльство i якими можуть бути сощально-полгтичш нaслiдки такого впливу [7, с. 348; 9, с. 448; 10, с. 459-460]».
I. Матсангурас зазначав, що формування вчителя-дослщника, здатного до результативного здшснення критично мислячого aнaлiзу, мае вщбуватись у процес професшно! пiдготовки педaгогiчниx кaдрiв у ВНЗ шляхом ч^ко продумано! системи теоретичних занять i педaгогiчноi практики, в xодi яко! обов'язковим е формування дослщницьких навичок студентiв [10, с. 470].
Як зазначае О. Проценко, грецью науковщ наполягають, що лекцшш курси повиннi забезпечувати студешгв знаннями про iснувaння рiзниx педагопчних шкiл i тенденцiй, висвiтлювaти нагальш проблеми педaгогiки i псиxологii, знайомити з рiзними точками зору дослщниюв на одне й те ж питання. При цьому робиться акцент на виховання в майбутшх учителiв здатносп обирати не тiльки правильний прийом навчання, а й вщповщну педaгогiчну школу, принципiв яко! вони будуть дотримуватися протягом свое! професшно! дiяльностi. Крiм цього, значну роль вщграе особистий приклад викладача, котрий читае певний лекцшний курс для майбутшх педагопв, пояснюючи влaснi висновки, зроблеш завдяки використанню критичного анатзу в сво!й прaктичнiй дiяльностi [4, с. 31-32].
Таким чином, одним з головних завдань професшно! тдготовки вчителя грецью нaуковцi називають формування в нього умшь критичного анатзу, важливими передумовами проведення якого е таю фактори суб'ективного характеру:
1) бажання вчителя дослщжувати рiзнi аспекти одше! проблеми, визнавати особистiснi недолши. Однак це не означае, що вчитель уш факти ставить шд сумнiв та проводить !х критичний анатз;
2) почуття вiдповiдaльностi за результатившсть обраних методiв i форм виховання учшв та розвитку суспшьства загалом;
3) зaцiкaвленiсть у розвитку осв^и та вiрa в необхщшсть використання критичного пiдxоду в освгтнш гaлузi.
Об'ектами критичного aнaлiзу можуть бути: структура i змiст навчально! програми, !! соцiaльнa роль; процес навчання; особистють учня та його роль у навчальному процесi; роль учителя та його обов'язки; управлшня навчальним процесом [4, с. 30].
Анатз навчальних планiв педагопчних вщщлень унiверситетiв Грещ! засвiдчив наявтсть дисциплiн, спрямованих на формування критично мислячого (рефлексуючого) вчителя, зокрема «Критично мисляче викладання», «Аналiз навчальних плашв i програм», «Освiта i сустльство» й iн.
Широкi можливостi для формування умшь критичного аналiзу, на думку грецьких дослiдникiв, надае педагопчна практика. I. Матсангурас пропонуе бшьшу частину часу, яка вiдводитъся студентам для педагопчно! практики, присвячувати спостереженню за професiйною дiялънiстю досвiдчених учителiв, проводячи аналiз урокiв за тръома рiвнями:
а) технократичний рiвенъ. Об'ектом анатзу тут е дидактичний та оргашзащйний процеси навчання, змiст навчання, умови його здшснення i результатившсть. Основний критерiй оцiнювання - рiвень активностi учнiв на уроцi. В результат визначаеться дослiджувана проблема та зв'язок критичного аналiзу з проблемами педагопчно! дшсностц
б) пояснювальний рiвень. Ведеться пошук методiв i прийомiв навчання, якi вчитель використовуе на урощ, та пропонуеться теоретичне шдгрунтя для з'ясування необхiдностi застосування вщповщних прийомiв у навчальному процесi або вщмови вiд них. На цьому етат вчитель усвiдомлюе, що в педагопчнш дiялъностi iснуютъ крiм методолопчних проблем й проблеми полiтичного, етичного та сощального характеру, якi вимагають рiзнобiчного вивчення. Студенти виступають у рiзних ролях, плануючи уроки, ощнюючи учнiв, забезпечуючи уроки дидактичним матерiалом;
в) оцiнювалъний рiвенъ. Оцiнюетъся стутнь впливу використаних методiв i прийомiв навчання на формування особистостi учня та загального розвитку суспiлъства [10, с. 470-472].
Анатз навчальних плашв рiзних вiддiленъ унiверситетiв Грецi! показав, що вс вони серед завдань педпрактики називають знайомство студентiв з !х майбутньою професiйною галуззю так, щоби вони мали можливiстъ удосконалити вмiння критичних роздумiв, аналiзу, посилити автономда i вiдповiдалънiстъ через необхщшсть самостiйно приймати рiшення та анатзувати !х наслiдки.
Якщо в Грещ! процеси гуманiзацi! освiти з остаточним переведенням уваги вщ викладання до навчання, вщ учителя до учня було здшснене лише наприкiнцi XX ст., то в Укра!ш рашше маемо яскравi приклади дiялъностi видатних педагопв-гумашспв. Серед них взiрцем справжнього гуманiзму е В. Сухомлинський, котрого протягом усього життя цiкавила проблема професшно! майстерностi вчителя, його ролi в розумовому, фiзичному й духовному розвитку дитини. Педагог стверджував, що об'ектом вчительсько! пращ е неповторна шдивщуальшсть учня з !! ушкальними властивостями, притаманними тiлъки !й особливостями розуму, почуттiв, самосвiдомостi, iндивiдуалъних переконань тощо. Основним iнструментом педагогiчного впливу, на думку В. Сухомлинського, е особистють вихователя, багатство його власного духовного свгту [5, с. 421].
Сучасш науковщ наполягають на тому, що головною метою як загально!, так i педагогiчно! освiти, мае бути формування щлюно! особистостi учня i вчителя вiдповiдно. Однак, щодо педагогiчних кадрiв, то нинi шд гуманiзацiею !хньо! професiйно! пiдготовки, ^м традицiйного визнання кожного студента ушкальною неповторною особистiстю, виявлення його потреб, штерешв, спонукання до розвитку сво!х здiбностей, i до самовдосконалення, розумiеться також формування в нього активно! громадянсько! позицi!, дослiдницъких навичок, умшь критичних роздумiв i самооцiнки.
Анатз науково-педагогiчно! лiтератури показав, що наприкшщ XX ст. i в Укра!ш, i в Грецi! в межах гумашстично! особистiсно-зорiентовано! парадигми педагогiчно! освпи активну увагу науковцiв почали привертати питання пiдготовки рефлексуючого вчителя. Так, Л. Ярославська зазначае, що рефлекшя в педагопщ е механiзмом самошзнання, активного переосмислення свое! iндивiдуалъно! свщомоси, самовдосконалення майбутнiх учителiв, успiшностi !хньо! дiялъностi i спiлкування, розумiння й регулювання думок i почуттiв. Тож сформоваш рефлексивнi умiння майбутнiх учителiв сприятимуть подоланню таких груп педагопчних бар'ерiв, як емоцiйних, психофiзiологiчних, спшкування тощо [6].
На думку О. Блиново!, «лише той учитель здатний рухатися вперед, переглядати сво! методи i прийоми роботи, долати власну стереотипнiстъ i шаблоннiстъ, який свою дiялънiстъ робить предметом поглибленого аналiзу, тобто вчитель рефлексуючий» [1, с. 34].
О. Вознюк наполягае на необхщносп формування особистосп педагога, здатного брати активну участь у процесах суспшьних i професiйних перетворень, спроможного до рефлекси та
надшеного почуттям власно! пдносп, педагогiчним оптимiзмом, спроможного до сприйняття самоцiнностi iншоï людини, духовного та естетичного вдосконалення, утвердження суспiльних прюритепв, наукового знання, загальнолюдських моральних цшностей, iнтуïцiï, iмпровiзацiï, здатноï до емоцшного саморозкриття, вiдкритостi до iнновацiй, самореалiзацiï [2, с. 21].
Украïнськi та грецью вченi зазначають, що формування рефлексивних умшь мае вiдбуватися шляхом категорично!' вщмови вiд традицiйноï лекцн i переходу до лекцiйних занять, збагачених елементами дискусн, рольовоï гри, театральними методиками, проектними роботами тощо. Так, Л. Ярославська вказуе на необхщшсть використання таких прийомiв, як ранжування викладачами i студентами професшно значущих якостей фахiвця, усвiдомлення викладачами i студентами себе у професн за допомогою методики малюнкiв, складання програми саморозвитку, написания твору-есе «Яким мае бути iдеальний фaхiвець» тощо [6]. Крiм цього, науковцi зазначають, що розвиток особистосп майбутнього педагога, його рефлексивних умшь мае бути одним з обов'язкових завдань педагогiчноï практики.
Таким чином, як в^чизняш, так i грецью вчеш завжди наполягали на необхiдностi навчання i виховання пiдростаючого поколiння на засадах гумашзму. В сучасних умовах розвитку суспшьства iдея гуманiзацiï освiти взагалi та педагогiчноï зокрема не втратила своеï актуальностi, а навпаки - розширила сферу сво1х завдань, серед яких формування критично мислячоï (рефлексуючо1) особистостi, здатноï до постiйного розвитку, вдосконалення, самоощнки, готовоï до змш тощо.
Стосовно перспектив подальших розвщок у даному напрямку, то необхщним е вивчення досвiду iнших розвинених краш свiту з питань гумашзацн професiйноï пiдготовки вчителя для його творчого осмислення i впровадження у систему педагогiчноï освiти Украши.
Л1ТЕРАТУРА
1. Блинова О. е. Формування вщкритосп до стлкування у майбутнього вчителя: дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / О. е. Блинова. - К., 2000. - 192 с.
2. Вознюк О. В. Теоретико-методолопчш засади розвитку особистосп педагога в умовах цившзацшних змш: автореф. дис. д-ра пед. наук: 13.00.01 / О. В. Вознюк. - Житомир, 2014. - 43 с.
3. Левшвський М. В. 1стор1я педагопки: навч. поабник / М. В. Левшвський, О. М. Микитюк. -Харшв: ОВС, 2002. - 240 с.
4. Проценко О. Б. Система тслядипломно1 педагопчно1 освгти в Грецп: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. / О. Б. Проценко. - К., 2009. - 270 с.
5. Сухомлинський В. О. Сто порад учителев1 / В. О. Сухомлинський // Вибраш твори в 5 т. Т. 2. - К.: Радянська школа, 1976. - С. 418-654.
6. Ярославська Л. I. Розвиток рефлексивних умшь майбутшх учител1в як чинник подолання барер1в педагопчно1 д1яльност1 / Л. I. Ярославська. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://journals.hnpu.edu.ua/ojs/metedu/article/view/319.
7. Avxœviou X. H eKnaiSeuon xœv Ellrçvœv SacKàlœv (1828 - 2000) / X. Avxœviou. - A0rçva: EllnviKà Граццата, 2002. - 482 с.
8. AevSpivou В. H SiSaoKalia тп; ^évrçç уХшасск; / B. AevSpivou. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//www.komvos.edu.gr/glwssa/odigos/thema_e8/e_7_thema.htm.
9. KaZa^oç A. npopi^aTi^oi yûpœ апо Tnv KOTàpTicn SiSoktikoû просшткой тп; Дeuтeрopà0цlaç EKnaiSeucnç / A. KaZa^aç, M. KacoœTàKnç, Д. KlàSnç // EXlnviK^ eKnaiSeucn: npoonTiKéç Ауасиукротптск; Kai EKcuyxpovic^û. - A0rçva: EEIPIOE, 1995. - E. 444-455.
10. Матсаууойрск; H. Етохаспкокргако; SàcKaloç: агтпца тои Kaipoû ца; / H. Матсаууойрск; // EXlnviK^ eKnaiSeucn: npoonTiKéç Ауасиуротптск; Kai EKcuyxpovic^û. - A0rçva : EEIPIOE, 1995. - E. 456-476.
11. SeviSnç I. IcTopiKq e^éli^n тои Nnniayœyeiou / I. SeviSnç [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.eduportal.gr/modules.php?name=News&file=print&sid=219.
12. Паппа; Г. H levroupyia тои SiSoktikoû ^vTélou тп; KoivœviKoyvœcTiKqç ца0псп; стп SiSaoKalia Kai екца0псп ^évœv ylœccœv / Г. Паппа; // npaKTiKà тои EllnviKoû Ivgtitoûtou Бфарцосцех'п; naiSayœyiKHç Kai Екпа|'$еисп; (БАЛ. I. E. П. EK.), 3o navellrçvio EuvéSpio «Кргак^, Дпцюиру^, ДюХектгк^ EKéyn oTnv EoraiSemn: ©eœpia Kai Про^п», A0rçva, 13-14 Moi'ou, 2006. - A0rçva. -E. 313-322.
REFERENCES
1. Blynova O. Ye. Formuvannya vidkrytosti do spilkuvannya u maybutnoho vchytelya. Diss, kand. psych. nauk [The formation of communicational openness in the prospective teacher. Cand. phych. sci. diss.], Kiev, 2000. 192 p.
2. Voznyuk O. V. Teoretyko-metodolohichni zasady rozvytku osobystosti pedahoha v umovakh tsyvilizatsiynykh zmin. Avtoref. diss, dokt. ped. nauk [Theoretical and methodological principles of the development of a teacher under civilizational changes. Dr. ped. sci. diss.], Zhytomyr, 2014. 43 p.
3. Levkivskyy M. V., Mykytyuk O. M. Istoriya pedahohiky [History Education], Kharkov, «OBS», 2002. 240 p.
4. Protsenko O. B. Systema pislyadyplomnoyi pedahohichnoyi osvity v Hretsiyi. Diss, kand. ped. nauk [The system of postgraduate pedagogical education in Greece. Cand. ped. sci. diss.], Kiev, 2009. 270 p.
5. Sukhomlynskyy V. O. Sto porad uchytelevi [One hundred pieces of advice to teacher], Kiev, Radyanska shkola, 1976, Vol. 2, pp. 418-654.
6. Yaroslavska L. I. Rozvytok refleksyvnykh umin maybutnikh uchyteliv yak chynnyk podolannya bar"yeriv pedahohichnoyi diyalnosti [The development of reflexive skills of the prospective teachers as a means to overcome the obsticles in teachers work]. Available at: http://j ournals.hnpu.edu.ua/oj s/metedu/article/view/319.
7. Antoniou X. I Ekpaideusi ton Ellinon daskalon (1828 - 2000) [Greek education teachers (1828 - 2000)], Athens, Ellinika Grammata, 2002. 482 p.
8. Dendrinou V. I didaskalia tis ksenis glossas [Teaching foreign languages]. Available at: http//www.komvos.edu.gr/glwssa/odigos/thema_e8/e_7_thema.htm.
9. Kazamias A. Provlimatismoi giro apo tin katartisi didaktikou prosopikou tis Deuterovathmias Ekpaideusis [The problem of training of the secondary education teaching staff] // Elliniki ekpaideysi: Prooptikes Anasigrotitas kai Eksigxronismou [Greek language. Reforming and modernization outlooks], Athens, SEIRIOS, 1995, pp. 444-455.
10. Matsaggouras I. Stoxastikokritikos daskalos: aitima tou kairou mas [The reflective teacher: todays demands] // Elliniki ekpaideusi: Prooptikes Anasigkotitas kai Eksigxronismou [Greek language. Reforming and modernization outlooks], Athens, SEIRIOS, 1995, pp. 456-476.
11. Ksenidis I. Istoriki Ekseliksi tou Nipiagogeiou [The historical development of early childhood education]. Available at: http://www.eduportal.gr/modules.php?name=News&file=print&sid=219.
12. Pappas G. I leitourgia tou didaktikou montelou tis koinonikognostikis mathisis sti didaskalia kai ekmathisi ksenon glosson [The operation of the didactic model of socio-gnostic education in teaching and studying of foreign languages] // 3rd National Conference «Kritiki, Dimiourgiki, Dialektiki Skepsi stin Ekpaideusi: Theoria kai Praksi» [Critical, creative, dialectical thinking in education. Theory and practice], Athens, 13-14 May, 2006, pp. 313-322.
УДК: 378.046.4
В. I. РЕПСЬКИЙ
ФОРМУВАННЯ ФАХОВО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГИ ЗАСОБАМИ 1НФОРМАЦ1ЙНИХ ТЕХНОЛОГ1Й
Обтрунтовано способи використання тформацшних технологш (1Т) у формуванш фаховог компетентностi майбутнього вчителя технологш. Визначено основнi складовi тформацшног компетентностi й охарактеризовано тдходи до вибору змкту, особливостей та перспектив використання 1Т у навчальному процесi. Розглянуто можливостi використання дистанцшних освiтнiх центрiв i програмних засобiв навчання. Виокремлено напрямки застосування 1Т з метою тдвищення рiвня готовностi майбутнiх вчителiв технологи до використання дистанцшних технологш.
Ключовi слова: компетенттсть, фахова компетенттсть, тформацшна компетентнкть, технологiчна освта, вчитель технолога, iнформацiйнi технологи, тформацшне середовище, дистанцшне навчання.
В. И. РЕПСЬКИЙ
ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГИИ СРЕДСТВАМИ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ
Обоснованы способы использования информационных технологий (ИТ) в формировании профессиональной компенетности будущего учителя технологии. Определены основные составляющие информационной компетентности и охарактеризованы подходы к выбору содержания, особенностей и перспектив використанння ИТ в учебном процессе. Рассмотрены возможности использования дистанционных образовательных центров и программных средств обучения. Выделены направления
